Бахмутчини Донецьк "Східний видавничий дім"



страница1/8
Дата14.05.2016
Размер1.58 Mb.
ТипКнига
  1   2   3   4   5   6   7   8
Василь Терещенко

Події і люди Бахмутчини

Донецьк

"Східний видавничий дім"

2006

ББК 63.3 (4Укр-4Дон)

Т35
Терещенко В.

Події і люди Бахмутчини – Донецьк: Східний видавничий дім, 2006. - 159 с.


ISBN 966-7804-98-4
T35 У новій книзі відомого донецького краєзнавця, Заслуженого учителя України В.Т.Терещенка відтворено історію Бахмутського краю від початку його заселення і до наших днів. Яскраві події і непересічні особистості, багатий фактичний матеріал, думки, сподівання та висловлювання самих бахмутчан про свій край – все це захоплює читача і дає привід замислитися про власну малу батьківщину.

ББК 63.3 (4Укр-4Дон)

Книга видана за фінансової підтримки корпорації “ТЕС”, генеральний директор Баєв Сергій Анатолійович та Бахурця Івана Петровича (Артемівський район)
ISBN 966-7804-98-4

© Терещенко В.Т., 2006

© Макет, Донецьке

відділення НТШ,

«Східний видавничий

дім», 2006

Присвячується світлій пам’яті тих, хто своєю працею примножував славу історичної землі Східної України - Бахмутського району Донеччини




Мій рідний край – пахуче поле,

Мій рідний край – квітучий май...



Микита Шаповал
Вступ
Бахмутський край... У цих словах широчінь степу і спокійна течія сивого Бахмуту, пам’ять про наших далеких предків, тих, хто відкрив поклади вугілля і солі, хто боронив свободу і незалежність. З Бахмутського краю починався розвиватися Донбас, поклади стратегічної сировини сприяли бурхливому розвитку промисловості і транспорту, небаченому в історії переселенню робочого люду.

Пропонована читачам книга розповідає про природу і історію краю від його заселення та освоєння і до сьогодні. Читач зустріне картини з життя видатних людей Бахмутчини, розповідь про становлення і розвиток сільського господарства та промисловості краю, дізнається про освіту і соціальну сферу, духовний світ його мешканців.

Ця книга, напевно, викличе роздуми і спогади про рідних і близьких, гордістю і патріотизмом наповнить життя наших земляків. Автор віддає шану працьовитим і талановитим людям району. Адже в історії Бахмутчини залишилась і частка його життя, його праці.
Візитна картка району

Район розташований на північному

сході Донецької області в межах:

Північна широта Східна довгота



48019’ - 48056’ 37050’ - 38026’Район розташований на північному

сході Донецької області в межах:

Північна широта Східна довгота

48019’ - 48056’ 37050’ - 38026’


Бахмутський район у складі

Бахмутської губернії утворено Постановою ВУЦВК

7 березня 1923 року

Артемівський (до 1924 р. Бахмутський) район займає площу 1772 км2 – 6,8% площі області.

В районі проживає 53,9 тис. осіб, що складає 15% населення області.

Із загальної кількості жителів –

українців 75,3 %;

росіян 22,9 %;

працездатних 25,4 тис. ос.;

пенсіонерів 17000 тис. ос.;

молоді 11,5 тис. ос.

На півночі район межує з Кремінським (Луганська область) та Краснолиманським (Донецька область) районами.

На північному заході - зі Слов’янським районом (Донецька область).

На заході та південному заході - з Костянтинівським (Донецька область) районом.

На півдні - з територією м. Горлівки.

На південному сході - з м. Дебальцеве.

На сході та північному сході - з Попаснянським районом (Луганська область).

На території району розташовані населені пункти, підпорядковані м. Артемівську - м. Часів-Яр, м. Соледар, смт. Червона Гора; м. Дебальцеве - смт. Миронівське, смт. Світлодарське та промислова зона Вуглегірської ТЕС.



АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОДІЛ

Адміністративно район поділяється на 26 територіальних громад:

Сіверська міська рада м. Сіверськ

Луганська селищна рада с. Луганське

с. Роти

с. Криничне



с. Розсадки

с. Красний

Пахар

с. Миронівка



Дронівська сільська рада с. Дронівка

с. Платонівка

Сріблянська сільська рада с. Сріблянка

с. Григорівка

Верхньокам’янська сільська рада с. Верхньокам’янське

с. Івано-Дар’ївка

с. Новоселівка

Різниківська сільська рада с. Різниківка

с. Кірове

Званівська сільська рада с. Званівка

с. Переїзне

с. Кузьминівка

Васюківська сільська рада с. Васюківка

с. Федорівка

с. Бондарне

с. Хромівка

с. Петрівське

с. Сакко і

Ванцетті

Никифорівська сільська рада с. Никифорівка

с. Федорівка ІІ

с. Діброва

с. Липівка

Миньківська сільська рада с. Миньківка

с. Привілля

с. Оріхово-

Василівка

с. Дубово-

Василівка

с. Голубівка

Роздолівська сільська рада с. Роздолівка

с. Миколаївка

с. Краснопілля

Парасковіївська сільська рада с. Парасковіївка

с. Благодатне

с. Залізнянське

Яковлівська сільська рада с. Яковлівка

с. Білогорівка

с. Липове

с. Василівка

с. Веселе

Берестівська сільська рада с. Берестове

с. Спірне

с. Нагірне

с. Виїмка

Володимирівська сільська рада с. Володимирівка

с. Трипілля

с. Стряпівка

с. Пилипчатине

Покровська сільська рада с. Покровське

с. Новокам’янка

Красненська сільська рада с. Красне

с. Кліщіївка

с. Берхівка

с. Артемівське І

с. Артемівське ІІ

с. АртемівськеІІІ

с. Андріївка

Бахмутська сільська рада с. Бахмутське

с. Підгороднє

Калінінська сільська рада с. Калініна

с. Богданівка

с. Григорівка

Клинівська сільська рада с. Клинове

с. Відродження

с. Мідна Руда

Опитненська сільська рада с. Опитне

с. Ягідне

с. Зеленопілля

с. Іванград

Зайцівська сільська рада с. Зайцеве

с. Весела Долина

с. Вершина

Кодемська сільська рада с. Кодема

с. Дача

с. Миколаївка Друга

с. Отрадівка

Новолуганська сільська рада с. Новолуганське

с. Доломітне

с. Травневе

с. Семигір’я

Комунівська сільська рада с. Комуна

с. Логвинове

с. Калинівка

Новогригорівська сільська рада с. Новогригорівка

с. Санжарівка

с. Нижнє Лозове

У 20-і роки XX-го ст. наш район вважався найбільш заселеним в Україні – понад 130 поселень. Індустріалізація, голодомори, війна, репресії «відкорегували» кількість населених пунктів: деякі з них зникли, деякі об’єдналися. У 1930-і роки на території району були такі села:


хут.Рябих

с. Гладосове Новолуганська сільрада

хут. Закутний

сел. Запоріжжя Зайцівська сільрада

сел. Новомиронівка Луганська селищна рада

сел. Ганнівка Роздолівська сільрада

сел. Приємна Долина

сел. Розівка Званівська сільрада

сел. Варварівка

сел. Приютіне Миньківська сільрада

сел. Кудліне

с. Підгорівка Калінінська сільрада

сел. Доломітний м.Сіверськ

селище радгоспу

ім. Куйбишева (колишня

Кам’янка), с. Радивонівка,

с. Чорногорівка м. Сіверськ

сел. Новоободар’ївка с. Трипілля

сел. Плотва с. Урицького

с. Карфаген с. Володимирівка

сел. Металіст с. Травневе

сел. Воскресенське

с. Золотоярівка Парасковіївська

сільрада


с. Михайлівське Бахмутська сільрада

Земельний фонд району складає 168680 га

Землі сільгосппризначення 137579 га

Земля населених пунктів 14206 га

Землі водного фонду 907 га

Землі-заказники, культурні

пам’ятки тощо 36 га

Землі промислових підприємств 7932 га

Землі запасу 40027 га

Землі лісового фонду 3555 га


У користуванні громадян (будівлі, городи) 43113 га.

Всього власників земельних паїв 15391 осіб.

На момент створення в районі було 20000 землевласників.

Заселення

Щедро обдарований природою наш край ніколи не був безлюдним. З давніх-давен це були землі Київської Руси-України.

Хто тільки не мандрував нашими землями і не населяв територію нинішнього Артемівського району! Сармати, скіфи, хозари, алани, татаро-монголи. Кожний народ своєю мовою давав назви навколишнім речам (предметам), втілюючи в них новий зміст та визначення, підкреслюючи характер, особливості та значення природних об'єктів.

Пам'ятками найдавніших народів, що населяли нашу територію, є географічні назви ландшафтів, рік, населених пунктів.

Назву головної річки району - Сіверський Дінець - учені пов'язують з аланами, які воду називали «Дон», та слов'янським племенем сіверян (севрюків), що жили вздовж річки. З хозарами пов'язана назва річки Бахмут - «солона вода».

Чимось особливим приваблював наш Бахмутський край вождів давніх народів. Між річками Сіверський Дінець, Бахмут і Лугань знаходилися відомі з досліджень археологів великі древні поселення кочівників Шарукань, Балін і Сугров. Нині - це землі східної і південно-східної частини району. Ця територія якоюсь мірою історично не менш знаменита від Єгипту - там піраміди, у нас - величні кургани з кам'яними бабами.

Кам'яні баби, або, як їх звуть у літературі, Бал-Бали, з нашого району зберігаються в краєзнавчих музеях Києва, Москви, Донецька.

Досить багатим було також село Трипілля (сучасний схід району). Через нього проходив древній Бахмутський шлях на Кавказ і далі в Середню Азію.

На півночі району головним був Сріблянський зимівник разом з лівобережним поселенням російських біглих людей, що називалося Сплави.

Приєднання українських земель до Росії в другій половині XVIII століття спричинило більш інтенсивне заселення території. Тодішні правителі для якнайшвидшого заселення новоприєднаних земель запрошують іноземних підприємців (німці - с.Соколівка, с.Феттерівка (с.Калініно), с.Карлівка (с.Кліщіївка), поляки - с.Званівка). Щедро роздають земельні ділянки (дачі) військовим офіцерам, молодим дворянам - с.Шахівка (с.Кірове), с.Варварівка (с.Переїзне). З метою підтримання належного порядку до військових поселень запрошуються сербські війська - два полки на чолі з генералами І.Шевечем та Р.Депрерадовичем (весна 1753 року). Ними створені роти від 1-ї (с.Сріблянка) до 16-ї (с.Луганське) вздовж рік Сіверський Дінець і Лугань, які також сприяли всебічному розвитку економіки та культури нашого краю. Сербам виділялися окремо від тодішніх поселень непридатні землі, хоча офіцери отримували досить великі ділянки придатної землі. Наприклад, Райко Депрерадович з трьома синами став володарем 10.000 десятин орної землі - від колишньої Радивонівки до Комишувахи.

Спочатку серби сприймалися як колоністи, але з часом стерлися будь-які культурні розбіжності. Лише на кладовищах с.Сріблянки та с.Луганського можна відрізнити могили сербських чиновників за особливо оздобленими надмогильними хрестами. У нашому районі серби залишили по собі пам'ять у назвах невеличкого села і станції Роти (колишня 14 Рота) Луганської селищної ради, с. Михайлівське - Бахмутської сільради. Назви колишніх сіл, що утворили місто Сіверськ, - Радивонівка та Чорногорівка.

У розвитку культури та освіти сербські роти відіграли неабияку позитивну роль: при кожній роті були відкриті церкви (спочатку в наметах, потім - дерев'яні), а при них - початкові школи для хлопчиків (церковноприходські).

Спочатку в цих школах навчалися діти сербів (військових), а пізніше - діти місцевих жителів. Навіть якщо брати до уваги, що у 1764 році сербські військові поселення були ліквідовані, все одно цей рік можна вважати роком заснування початкових шкіл сіл Сріблянка та Луганське.

У період інтенсивного заселення Донбасу в 60-і роки XIX століття нова хвиля переселенців з Європи та Росії заселила і наш район - угорці, поляки, німці, прибалтійці, румуни, молдавани.

У XX столітті значних переселень у районі було п’ять. Дата першого - 1907 рік, коли заможні жителі села Миньківка Харківської губернії купили на свої кошти землю в с.Привілля (нинішнє село Миньківка). Це було єдине добровільне переселення, інші переселення були примусовими. У 1935-36 роках після голоду відбулося друге переселення селян з центральних областей Росії. У 1944-46 роках - третє, спричинене спустошливою війною. У 1951 році із Польщі (с.Лісковата) були примусово вивезені українці до сіл Званівка, Роздолівка і Верхньокам'янка.

Останнє п'яте переселення було стихійним, воно сталося в результаті національних зіткнень у СРСР наприкінці 80-х рр. XX ст. У 1989 році після кривавих подій у Середній Азії до сел Васюківка, Лозова і Комуна Артемівського району переїхало майже 300 турків. Чуйне і доброзичливе ставлення до переселенців, їх працевлаштування дало можливість уникнути національних та серйозних побутових конфліктів.

Останні роки, що характеризувалися економічною нестабільністю, відсутністю достатньої кількості робочих місць, також спричинили міграційні процеси.

На постійне місце проживання за межі району виїхало небагато людей, але майже 1000 осіб виїхали на заробітки за кордон (Польща, Росія, Греція).

Особливості рослинного і тваринного світу люди відобразили в назві населених пунктів: Зеленопілля, Ягідне, Діброва, Оріхово-Василівка, Дубово-Василівка, Клинове, Липове, Берестове, Калинівка, Розсадки, Кліщіївка, Зайцеве, Соколівка.

Річки дали назви селам Луганське, Новолуганське, Скелеве, Лозова, Санжарівка, Яма, Васюківка, Верхньокам'янка, Плотва, Бахмутське.

Села Білогорівка, Сіль, Мідна Руда, Залізнянське, Доломітне, Алебастрове, Чорногорівка, Кам'янка, Підгороднє, Вершина своїми назвами завдячують рельєфам і корисним копалинам.

Різноманітна і багата природа Бахмутчини сприяла появі барвистих назв - Роздолівка, Отрадівка, Весела Долина, Привілля, Трипілля, Благодатне, Приємна Долина, Веселе.

Від запорожців залишилися назви Сріблянка, Кодема.

Назви сіл Дача, Званівка, Розсадки нагадують нам про історичний період дарування земель офіцерському люду в XVIII-XIX століттях.

Пам’ять про військових колоністів (сербів) закарбована в назвах Михайлівка, Роти, Депрерадівка (поблизу м. Дебальцевого).

Види ремесел і занять вплинули на назви населених пунктів Пахар (пізніше додалося Красний), Бондарне, Переїзне, Хромівка, Виїмка, Опитне.

Історичні події відобразилися у назвах сіл Сакко і Ванцетті, Артемівське I, II, III, Карфаген, Красне, Кірове, Калініне, Відродження, Комуна.

На згадку про рідну землю переселенці називали створювані ними села Новогригорівка, Новолуганське, Миньківка, Зайцеве, Новоселівка.

Прізвища та імена колишніх власників сіл живуть донині: Пилипчатине, Федорівка, Григорівка, Никифорівка, Платонівка, Богданівка, Дронівка, Стряпівка, Яковлівка, Кузьминівка, Парасковіївка.

Модна течія перейменування населених пунктів у середині 30-х років XX століття зачепила і деякі села Бахмутчини: майже німецьке село Карлівка згодом стало Кліщіївкою, Карпівка в 70-і роки була перейменована у Бахмутське, історична Чубарівка змінилася на Ворошилівку, а згодом - на Верхньокам'янку. Село Плотва спочатку назвали Червоним, пізніше - ім. Урицького і останнім часом - Володимирівкою. Ша- хівка стала селом Кірове, а напівнімецьке Фаттерівка сучасним Калініне. Віддаючи шану релігії, наші предки давали селам такі назви як: Покровське, Боголюбівка, Івано-Хрещенське, Миколаївка. До сьогодні збереглися назви Покровське і Миколаївка.


Природні умови
Майже вся територія району розташована на Донецькому кряжі, який є складовою частиною Українського кристалічного щита. Тут переважають кристалічні та осадові гірські породи докембрійського, девонського, пермського, тріасового, юрського, крейдового, третичного та четвертичного періодів. Плато розчленоване багатьма балками, ярами, долинами, котловиною.

Загальний ландшафт степовий, маловодний. Схили ярів та балок покриті невеличкими лісами байрачного типу.

Всього на території району природних і рукотворних лісів 3555 гектарів.

Найвища точка району - 330 м над рівнем моря - розташована на території Новогригорівської сільської ради.

Скельні виходи зустрічаються поблизу сіл Скелеве, Лозова, Комуна, Санжарівка, Білогорівка, Верхньокам'янка, Бахмутське, м. Сіверськ. З південного сходу на північний захід і північ рельєф знижується в центральній частині до 140 м і далі до 60 м над рівнем моря. За світовими стандартами, найсприятливіші умови для проживання людини - від 50 до 150 м. Отже, природа створила для більшості мешканців району найліпші умови.

Переважну частину ґрунтів складають чорноземи (78%), зустрічаються супіщані, суглинні та солончакові ґрунти.

Земельні ресурси дозволяють результативно займатись рільництвом.

Висотна частина кряжу малоефективна в землеробстві, але придатна для розвитку вівчарства.

Водні ресурси району складаються з річок, штучних водоймищ (озера, ставки) і підземних вод. Кліматта геологічні умови зумовлюють водний дефіцит.

Землями району протікає 18 річок. Найбільша з них - Сіверський Дінець. Решта річок є його притоками: Лугань, Бахмут, Горілий Пень, Мокра Плотва, Суха Плотва, Плотва, Васючка, Кам'янка, Кодемка, Курдюмка, Скелева, Лозова, Санжарівка, Ступки, Карапулька, Яма, Кудрявка.

Найбільші рукотворні озера (водосховища) збудовані на річці Лугань - Вуглегірське та Миронівське - для обслуговування теплових електростанцій.

Через район протікає рукотворна ріка, збудована в середині 50-х років ХХ століття, - канал Сіверський Дінець - Донбас. Головне його призначення - дати питну воду містам та селам Донбасу.

Підземні води в районі скупчені нерівномірно і на різних глибинах. Найпотужніші підземні озера розташовані поблизу сіл Григорівка, Красне, Кірове і Сріблянка. Перші три використовуються для забезпечення питною водою міст Часів-Яру, Артемівська і Сіверська. Останнє, Сріблянське, нещодавно почало експлуатуватися.

Джерела мінеральних підземних вод розташовані поблизу сіл Миньківка та Покровське. Перше джерело використовується для широкого вжитку як лікувально-столова вода. Вода з нього отримала назву "Кудлинська" за географічним розташуванням свердловини - Кудлинська балка поблизу с. Миньківка.

В місцях залягання солі, гіпсу, вапняків утворюються провалля, тріщини в земній корі, печери. Через це підземні води знаходяться на значній глибині, а ті, що протікають біля поверхні, дуже мінералізовані і непридатні для вживання.

Населення більшості сіл постійно відчуває нестачу якісної питної води. Забезпечення жителів району водою - одна з головних проблем господарювання.

За геологічною побудовою на території району виділяють чотири підземних водних горизонти: суглинковий, надглиняний, підглиняний і крейдовий. Вода крейдового водного горизонту широко використовується в господарстві. Якість води суглинкового і надглиняного горизонтів не відповідає стандартам, вода ж підглиняного горизонту - відмінної якості. Разом з тим, наявність 8 міст на території району призводить до забруднення водоймищ господарськими відходами і неочищеними водами каналізацій.

Клімат

Клімат району континентальний. Під впливом дії Атлантичного океану тут часті відлиги взимку і холодні дощі ранньої весни та пізньої осені. Нерідко гостями бувають вітри з півночі, що приносять морози, а найстрашніше - заморозки наприкінці травня. Пронизливі вітри з Прикаспійської низини влітку приносять суховії, а взимку - пилові бурі. Найбільша температура влітку +41о С зафіксована в 2001 році, а найжорстокіша пилова буря, що продовжувалася майже два місяця, - на початку 1969 року (з 6 січня по 2 березня).

Середньорічна температура повітря в районі +7,3оС. Найнижчою вона була у 1958 році -42о С.

Наявність гарних ґрунтів і примхливої погоди закріпила за районом назву району ризикованого землеробства. Лісові насадження (посадки), особливості рельєфу та штучні водоймища знижують згубний вплив спек та зимових буревіїв.

Середньорічна кількість опадів складає 501 мм, висота снігового покрову 43 см, перші заморозки зафіксовані в серпні 1774 р., а останні - в середині червня 1982 р.

Рослинний і тваринний світ

Рослинний і тваринний світ району досить різноманітний. Рукотворні, природні і байрачні лісові масиви зустрічаються майже повсюдно. На півночі Сіверський Дінець поділяє значне за площею Срібляське лісництво, більша частина якого знаходиться на території Кремінського району Луганської області. На північному заході це лісництво переходить в Ямпільське (Краснолиманський район). Там само, поблизу сіл Никифорівка і Миньківка великими зеленими острівцями розкинулися лісові масиви. Від Григорівки до Кліщіївки вздовж каналу Сіверський Дінець-Донбас простягнувся Часов-Ярський ліс, а на захід від села Калініне до нього притулився невеличкий реліктовий ліс - рідкодуб. Тут багато могутніх дубів, вік яких за 300 років. У південно-східній частині - ліси байрачного типу (с. Новолуганське, Новогригорівка, Луганське, Берестове, Трипілля).

З 1950-х років проводилися значні роботи по лісонасадженню. Працівники Часів-Ярського лісгоспу, лісничі Є.Д. Лях, В.Д. Гусак, М.І. Калугін, М.Є. Баклан, разом з районною владою та керівниками місцевих господарств за фінансової підтримки держави збільшили лісові масиви району майже на 2 тисячі гектарів.

Рукотворні ліси не лише прикрашають села, а й слугують оздоровчими зонами сіл Підгірне, Кодема, Новогригорівка, Володимирівка, Званівка, Васюківка та міста Сіверськ. У лісах та лісопосадках поширені дуб, канадський і татарський клен, в'яз, ясен, липа, черемха, біла акація, верби, осокори, тополя, горобина, дика груша, абрикоса, берест, береза, кислиця, сосна, ялина, дика яблуня.

З кущів найчастіше зустрічаються терен, шипшина, глід, жовта акація, бузок, бирючина, яловець, бузина, калина, крушина, лох, бересклет, ліщина.

З культурних рослин тут вирощують горіх, яблуню, черешню, вишню, сливу, персик, айву японську і звичайну, аґрус, кизил, малину, смородину, порічки, барбарис.

У степу та лісі ростуть понад 600 видів рослинного світу, деякі з них занесені в Червону книгу України та Європи. Повсюди можна зустріти подорожник, лободу, щерицю, осот, кульбабу, полин, молочай, пирій, чабрець, ковилу, польову ромашку, деревій, пижмо, дубосил, петрів батіг, миколайчики, лопух, в'юнок, звіробій, кропиву, гриби, повижицю, реп'ях, блекоту, проліски, конвалії, тюльпани, лісову фіалку та інші.

В останні 20 років повновладним господарем полів району стала амброзія. Внаслідок інтенсивного землеробства і наступу амброзії майже зникли з полів району воронці (півонія вузьколиста). З лісів на дачі та присадибні ділянки масово переселилася конвалія.

Ліс і степ неможливо уявити без тварин, що їх заселяють. У лісі водяться кабани, дикі кози, косуля, лосі, олені, лисиці, зайці, єнот, борсук, дикі коти, а останнім часом з'явилися й вовки. З дрібних тварин водяться куниці, їжаки, тхір, кріт, ховрахи.

З плазунів - степова гадюка, черепахи, ящірки, вуж. З хижих птахів можна зустріти кобчика, сову, сича, яструба, пустельну сарич і коршуна. У річках та водоймищах, окрім різних видів риб - карасів, лящів, щуки, товстолоба, коропа, линя, білого амура, мешкають водяні тварини: нутрія, ондатра, бобер, качка, чапля, лебедь.

Серед перелітних і зимуючих птахів начастіше зустрічається перепілка, сіра куропатка, фазан, зозуля, ворона, сорока, дятел, шпак, синиця, жайворонок. Декілька зим жителі сіл Кірове і Федорівка мали можжливість бачити чудового птаха - полярну сову. Мисливців приваблюють лісові масиви поблизу Никифорівки, Миньківки і Григорівки, де можна полювати на кабана.

У лісах біля Підгірного, Богданівки і Новолуганського водяться косулі, дикі кози, олені. Лось зі своїм сімейством, окрім лісу, мандрує лісопосадками і масивами соняшника.

Сподіватися вполювати на бобра, ондатру або нутрію майже неможливо, бо їх кількість невелика. Зате місцевих рибалок приваблюють водоймища та річки. Майже неконтрольована рибальська армія, значна частина якої - браконьєри, майже спустошила рибні запаси річок Сіверського Дінця, Лугані, Бахмуту і навіть великих водосховищ - Вуглегірського та Миронівського.

Корисні копалини

Корисні копалини різноманітні й значні за своїми запасами. Періоди їх утворення різні, умови залягання - своєрідні.

Складні процеси проходили десятки і сотні мільйонів років тому на території Донбасу і нашого району. Завершення їх зумовили багаті поклади мінеральних ресурсів на відносно невеликій за площею території.

Переважна більшість корисних копалин видобувається і широко використовується в господарській діяльності людей.

За даними археологів, у кам'яну добу на території нашого району люди використовували глину, пісок, з каменю точили побутове знаряддя і зброю. Ці вироби були товаром для обміну з сусідніми племенами. Про це, наприклад, свідчить єдина на Україні спецмайстерня, відкрита археологами Донецького державного університету в 60-і роки ХХ століття (С. Цвейбель) поблизу села Красне. Пізніше наші предки навчилися використовувати рудні запаси (залізну та мідну руду) для виплавки металів: заліза і бронзи. Від сивої давнини збереглися назви поселень Мідна Руда та Залізнянське. Горючий камінь (вугілля) первісна людина віднайшла на гірських виступах поблизу річки Скелева. Стежками людських відкриттів помандрували правителі Бахмута Вепрейський та Чирков далекого 1721 року до Скелеватського кам'яновугільного пласту.

Вугілля на території району залягає малопотужними пластами в граничних зонах з Луганською областю, містами Горлівка, Дзержинськ і Єнакієве.

На лінії Клинове-Володимирівка-Ниркове відомі поклади мідної руди. На півдні району (села Травневе-Гольма-Майорськ) - поклади кіноварі, з якої видобувають рідкий метал - ртуть. Поклади вапняків, доломітів зосереджені на лінії Доломіт-Скелеве-Білогорівка-Сіверськ-Рудник.

Вапняки у східній і північно-східній частині (села Білогорівка-Берестове) випалювали ще німці-колоністи. У південній частині Артемівського району для Гольмівського комбінату видобувають відкритим способом доломіти.

З будівництвом Ямського (Сіверського) доломітного комбінату на початку ХХ століття було споруджено 6 шахт для видобутку доломіту. Це були єдині кам’яні шахти в Україні, остання з яких припинила своє існування наприкінці 80-х років ХХ століття. Шахти були похилого типу глибиною біля 150 м.

Найзнаменитіший мінерал нашого району - кам'яна сіль. Надзвичайно потужні поклади кам'яної солі простяглися на 80 км зі сходу (Трипілля) до північного заходу (Слов'янськ) декількома пластами. Багатошарове залягання солі дозволило розпочати її видобуток досить простим (випарювання), але малопродуктивним способом. Перше документальне підтвердження солеваріння належить до початку ХVII століття.

Одним з перших детально описав процес солеваріння російський академік Гюльденштедт, перебуваючи у нашому краї з науковою експедицією у 1774 році. Аналізуючи статистику бахмутського солеваріння, висловився про його безперспективність і низьку економічну ефективність цього процесу інший знаменитий академік М. Ломоносов. Висновки відомого ученого негативно вплинули на подальший розвиток солеваріння. Можливо, саме це спонукало до наполегливих пошуків геолога Бірюкова та інженера Іванова. Пошуки призвели в середині 70-х років ХІХ століття до сенсаційного відкриття найбагатшого в світі родовища кам'яної солі в Бахмутській котловині. Потужні три пласти (шари) отримали назви Надбрянцівський (до 90 м), Брянцівський (210 м - 270 м) і Підбрянцівський. На початку 80-х років ХІХ ст. перша збудована шахта отримала назву "Брянцевская копь". Розробляла вона Надбрянцівський пласт з 1879 року.

Із п'яти нині діючих шахт три збудовані до 1917 року, одна в 30-і, а ще одна - наприкінці 70-х років ХХ століття. Дореволюційні шахти були реконструйовані в середині 60-х років, і почали розробляти більш потужний (до 40 м) Брянцівський пласт. Окрім шахт, у районі діє солепромисел Карфаген (поблизу с. Володимирівка), на якому солевидобуток ведеться водорозчинним способом. Солепромисел збудовано на початку ХХ століття. Насичений розсіл (ропу) за допомогою трубопроводу перекачують на Лисичанський содовий завод (35 км).

Цей спосіб найпродуктивніший, економічно вигідний, але екологічно небезпечний.

В районі відкрито значні поклади крейди поблизу сіл Сріблянка, Федорівка, Красне, Кірове. Розробку останнього веде АТ "Сіверський комбінат".

Необмежені запаси глин: вогнетривкі - поблизу сіл Бахмутське, Калініне; керамічні - Весела Долина, Никифорівка; цегляні - Сріблянка, Іваноград, Кузьминівка, Підгороднє; кольорові - Бондарне і Красна Гора; біла глина (каолін) - Богданівка і Кліщіївка.

Всесвітньо відомими є Часів'ярська глина (с. Калініне) і Никифорівська. Поклади піску, що застосовується в будівництві, теж великі - Чорна гора поблизу Чорногорівки (м. Сіверськ) і с. Кірове.

Мають світову славу і поклади гіпсу.

Людина добувала і застосовувала гіпс із сивої давнини як необхідний будівельний матеріал. Ця дешева сировина різнобічно використовується в хімічній, скляній промисловості, для виготовлення фарфору та мінеральних добрив, скульптур, архітектурних прикрас і ювелірних виробів.

римали назви Надбрянцівський (до 90 м), Брянцівський (210 м - 270 м) і Підбрянцівський. На початку 80-х років ХІХ ст. перша збудована шахта отримала назву "Брянцевская копь". Розробляла вона Надбрянцівський пласт з 1879 року.

Із п'яти нині діючих шахт три збудовані до 1917 року, одна в 30-і, а ще одна - наприкінці 70-х років ХХ століття. Дореволюційні шахти були реконструйовані в середині 60-х років, і почали розробляти більш потужний (до 40 м) Брянцівський пласт. Окрім шахт, у районі діє солепромисел Карфаген (поблизу с. Володимирівка), на якому солевидобуток ведеться водорозчинним способом. Солепромисел збудовано на початку ХХ століття. Насичений розсіл (ропу) за допомогою трубопроводу перекачують на Лисичанський содовий завод (35 км).

Цей спосіб найпродуктивніший, економічно вигідний, але екологічно небезпечний.

В районі відкрито значні поклади крейди поблизу сіл Сріблянка, Федорівка, Красне, Кірове. Розробку останнього веде АТ "Сіверський комбінат".

Необмежені запаси глин: вогнетривкі - поблизу сіл Бахмутське, Калініне; керамічні - Весела Долина, Никифорівка; цегляні - Сріблянка, Іваноград, Кузьминівка, Підгороднє; кольорові - Бондарне і Красна Гора; біла глина (каолін) - Богданівка і Кліщіївка.

Всесвітньо відомими є Часів'ярська глина (с. Калініне) і Никифорівська. Поклади піску, що застосовується в будівництві, теж великі - Чорна гора поблизу Чорногорівки (м. Сіверськ) і с. Кірове.

Мають світову славу і поклади гіпсу.

Людина добувала і застосовувала гіпс із сивої давнини як необхідний будівельний матеріал. Ця дешева сировина різнобічно використовується в хімічній, скляній промисловості, для виготовлення фарфору та мінеральних добрив, скульптур, архітектурних прикрас і ювелірних виробів.

Потужність гіпсових покладів різноманітна - від 50 см до 170 м (9 пластів - територія Кодемської сільської ради). Гіпс залягає поблизу сіл Андріївка, Бахмутське, Іваноград, Кодема, Покровське, Артемівське ІІІ, Миколаївка.

Гіпс добувають двома способами - кар'єрним і шахтним.

На початку 50-х років ХХ століття, коли розглядалися варіанти розташування заводу шампанських вин у виробках гіпсових шахт, було запропоновано використовувати штольні колишньої шахти поблизу Іванограда. Але через транспортні проблеми перевагу надали діючій шахті в місті Артемівську.

У 1862-63 роках вчені-геологи Харківського університету І.Ф. Леваковський і М.О. Борисяк дослідили значну територію на захід від м. Бахмута і виявили величезні поклади вогнетривкої глини та формувального піску. Геологи О.В. Гуров (1878 р.) і М. Яковлєв (1896 р.) детально описали родовище і провели розрахунки покладів. Площа родовища глини займає 27 км2, потужність пластів від 0,7 м до 7 м загальним обсягом до 300 мільйонів тонн.

У 1864-65 роках гірничним інженером О.О. Носовим проведено на території району пошук покладів вугілля, мідних та залізних руд. У південно-східній частині району (Гладосовська ділянка) знайдені поклади мідних руд, за оцінкою О.О. Носова, з ресурсом близько 850 тисяч тонн.

У 1876 році під керівництвом професора Єрофеєва і академіка О. Карпинського буровим методом отримано перші тони з великих запасів кам'яної солі поблизу слободи Покровська. Обсяг запасів становить понад 18 млрд тонн.

За підрахунками спеціалістів Артемівського підприємства "Донбасгеологія" у 1980 р. поклади запасів газу на території району в центральній та північній частинах при спільному використанні напотреби району та міста вистачить не менше, ніж на 25 років.

Природно-заповідний фонд району налічує 12 об'єктів загальною площею 2708,4 га. Згідно з рішеннями обласної ради це:

* Артемівські садово-дендрологічні насадження 2400 га.

* с. Опитне - лісопарк, дендропарк.

* Ковила Григорівська, 100 га, с. Григорівка. 400 видів рослин, 15 занесено до Червоної книги України

* Палімбія, 50 га, с. Васюківка, 200 видів рослин, 3 - занесено до Червоної книги України.

* Крейдова рослинність, 150 га, с. Кірове. 50 видів рослин, 15 занесено до Червоної книги.

* Конвалієва Діброва, 5 га, с. Дронівка. 130 видів рослин, 12 цінні лікарські рослини.

* Платонівський степ, 5 га, с. Платонівка. Ряд видів рослин занесено до Червоної книги України.

* Риф, оголення вапняків, 0,2 га с.Покровське. Вихід вапняків на поверхню у вигляді рифу.

* Рідкодуб'я, 4,3 га с.Калініне. Дуби природного походження старші 300 років.

* Оголення авіловської світи, 5 га, с. Скелеве. Оголення вапняків авіловської світи в кар'єрі.

* Мар'їна гора, 30 га, с. Сріблянка. 230 видів, 13 видів занесено до Червоної книги. Єдине в області місце, де росте шиверенія мінлива.

* Степ отрадівський, 3,9 га, с. Отрадівка. 7 видів рослин занесено до Червоної книги України.

Печера Трипільська, 5 га, с. Трипілля. Печера природна карстова, утворена в гіпсах від атмосферних опадів і підземних вод.


Каталог: txt -> biletskv
txt -> Психологическая характеристика личности старшеклассника
biletskv -> Товариство Української Мови (тум-чикаґо) Український Культурологічний Центр (Донецьк)
txt -> А. А. Завельский, Д. А. Завельская, С. И. Платонов. Текст и его интерпретация
txt -> Приведены психологи­ческие причины, способствующие возникновению различных заболеваний
txt -> V. Право на смерть и власть над жизнью
txt -> Справочник практического врача Под редакцией А. Г. Гофмана м г
txt -> Развитие саморегуляции у детей дошкольного возраста
txt -> Роль меркурия в нервной системе
txt -> Донозологические формы нервно-психических расстройств у детей


Поделитесь с Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2017
обратиться к администрации

    Главная страница