Організаційно-педагогічні умови організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні



Дата13.04.2018
Размер1.02 Mb.
ТипЗакон

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ В ЕКОЛОГІЧНОМУ ВИХОВАННІ


Вступ

Актуальність даного питання визначається концептуальними положеннями Національної доктрини розвитку освіти в Україні, Закону України « Про освіту», «Про дошкільну освіту», у яких проголошено побудову навчально-виховного процесу на засадах інтеграції, гуманізації. Відтак, основною метою навчання виступає розвиток інтересу до пізнання, формування у дітей пізнавальної діяльності. В дошкільному навчальному закладі, дитина має стати суб'єктом пізнання, що наповнене діяльнісним змістом.

У зв'язку з періодизацією мети освіти та відповідним зміщенням акцентів з пріоритетів формування знань, умінь, навичок на домінування компетентнісного підходу гостро постає необхідність створення оптимальних умов розвитку означених якостей, починаючи з молодшого дошкільного віку. Засвоєння дитиною уявлень про взаємозв'язок природи та людини має особливе значення для її всебічного розвитку, яке ґрунтується на оволодінні засобами практичного взаємозв'язку з довкіллям та забезпечує встановлення світогляду дошкільнят, розвитку їх ціннісних орієнтацій. Психологами доведено, що у дітей перших чотирьох років мислення наочно-дійове, а саме тому педагогічний процес у дошкільному закладі повинен будуватися на практичних і наочних методах. Важливу роль у цьому відіграє науково - пізнавальна діяльність дошкільників. Розвиток особистості залежить від рівня безкорисливої допитливості, від бажання пізнавати нове, підґрунтя якого закладають ще у молодшому дошкільному віці.

Інтерес дитини до навколишнього світу розпочинається з прилучення до спільної з дорослими екологічно доцільної діяльності. Дитина сприймає довкілля через призму дорослого. Для самостійного сприйняття у малят не вистачає життєвого досвіду, розуміння природних взаємозв'язків, естетичних і духовних почуттів. Завдання дорослих - педагогів, батьків, навчити помічати прекрасне в природі, правильно сприймати явища та об'єкти, виражати пережиті почуття в мовленнєвій та доступних видах діяльності, експериментувати і досліджувати.

Над проблемою організації дослідницької діяльності дошкільників в Україні працювали: Н. Яришева, З. Плохій, Н. Лисенко, Г. Бєлєнька, Н. Кот, С. Єлманова та ін. Вони розробили структуру, умови та зміст дослідної діяльності з дошкільниками. Проведенню дослідів з дошкільниками надавали великого значення Є.М. Водовозова, Є.І. Тихеєва, вважаючи, що в процесі проведення дослідів діти повинні спостерігати, діяти, мислити, робити самостійні висновки С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготський, О.В. Запорожець, В.В. Давидов висунули ідеї формування перших екологічних уявлень у дошкільників, зазначаючи що дітей дошкільного віку можна ознайомлювати з будь-якою діяльністю за умови, що її обєкти та звязки між ними представлені наочно і є можливість включити їх у практичну діяльність дитини. М.М. Поддьяков розробив загальну стратегію пізнавальної діяльності дошкільників. Цікавим є досвід А. Іванової, яка визначає велику роль впливу експериментів на розвиток творчих здібностей та формування уявлень дітей про зміцнення здоровя.

Але на сьогоднішній день методика організації дослідницької діяльності у дошкільному віці розроблена не достатньо. Це обумовлено багатьма причинами: недостатньою теоретичною розробленістю питання, малою кількістю літератури з цього приводу і, найголовніше, відсутністю мотивації педагогів до цього виду діяльності. Тому вважаємо вивчення цього питання перспективним напрямком дослідження. Саме тому темою роботи обрано: «Організація дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні».

Наукова проблема: особливості дослідницької діяльності дітей дошкільного віку.

Науковий напрямок: дослідницька діяльність, як форма екологічного виховання дошкільників.

Об'єктом нашого дослідження є: процес організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні.

Предметом дослідження: організаційно-педагогічні умови організації дослідницької діяльності дошкільників.

Мета: дослідити організаційно-педагогічні умови організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні.

Завдання:

·Теоретично обґрунтувати проблему дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні.

·Окреслити та охарактеризувати загальні поняття дослідження.

·Вивчити особливості дослідницької діяльності дошкільників в процесі екологічного виховання.

·Визначити педагогічні умови організації дослідницької діяльності в екологічному вихованні.

·Дослідити педагогічні умови організації дослідницької діяльності в сучасному ДНЗ на емпіричному рівні та розробити практичні рекомендації для батьків та вихователів щодо організації дослідницької діяльності дітей дошкільного віку.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань застосовувалися теоретичні та емпіричні методи дослідження.

Теоретичні методи: аналіз, синтез, узагальнення.

Емпіричні методи: вивчення психолого-педагогічної літератури; анкетування, бесіда, інтервю з батьками та вихователями, спостереження.

Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні та узагальненні знань з проблеми організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні; характеристиці організаційно-педагогічних умов організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні.

Практичне значення роботи полягає у емпіричному вивченні організаційно-педагогічних умов організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні та у розробці практичних рекомендацій вихователям та батькам щодо організації дослідницької діяльності дітей дошкільного віку.

За результатами дослідження підготовлена та подана до друку до Наукового студентського вісника Ніжинського державного університету імені М. Гоголя стаття «Організація дослідницької діяльності дітей дошкільного віку в екологічному вихованні».

Структура роботи: робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списка літератури, додатків. Загальний обсяг роботи - 100 с., з них основного тексту - 85 с.

Розділ І. Теоретико-методичні аспекти проблеми організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні

.1 Сутність основних понять дослідження: «пошуково-дослідницька діяльність», «дослід», « експериментування», «спостереження»

Закономірності формування екологічної культури особистості, особливості процесу екологічного виховання дітей дошкільного віку, аналіз видів діяльності і засобів, що їх стимулюють та екологізують, викликають необхідність глибшого аналізу найефективніших з-поміж них, які покликані забезпечити оптимальну результативність роботи дошкільної установи в цьому напрямку. Таким активним засобом є пошуково - дослідницька діяльність дітей.

Розглядаючи пошуково - дослідницьку діяльність як чуттєво - практичну науковці беруть до уваги, що здійснюється вона теоретично пізнаними засобами здобутими практично, вміннями та навичками. Цей вид діяльності вдало поєднує чуттєвість і діяльність, які в повному обсязі відповідають особливостям розумової діяльності дошкільника. У практиці виховання можна визначати зміст діяльності відповідно до обраної мети, неодноразово повторювати, щоб домогтися достовірності результатів. Вихователь спільно з дітьми може досліджувати явище або властивість, варіювати їх, змінювати умови, ситуації, спробувати різні засоби. Отже, для дітей стає доступним те, що в обєктивно існуючій природі не піддається спостереженню. У звязку з цим пошуково - дослідна діяльність має такі основні пізнавальні функції, як демонстрація звязків, недоступну для органів чуття дитини, проникнення в саму суть явищ природи [3].

Участь у пошуково - дослідній діяльності сприяє формуванню у дітей реалістичних уявлень про причинно-наслідкові звязки в природі. Діти мають позвязувати пізнавальні задачі, які виникають в процесі ігор, праці і спостережень у предметному довкіллі.

Н.Прохорова вважає, що особливе значення для розвитку особистості дошкільника має усвідомлення взаємозвязку між природою і людиною та різноманітних звязків у природі. Оволодіння засобами практичної взаємодії з довкіллям забезпечує становлення світогляду дитини, її особистісне зростання. Пошуково - дослідницька діяльність відіграє щодо цього істотну роль, оскільки дає дітям можливість спілкуватися з однолітками, з дорослим, здійснювати з обєктами різноманітні перетворення, виявляти їхні приховані істотні звязки з явищами природи, з життєдіяльністю людини, вчити аналізувати й самостійно робити висновки [21].

На думку науковців, до основних понять, які характеризують пошуково-дослідницьку діяльність, можна віднести досліди, дитяче експериментування та спостереження.

Дослід - це спостереження, яке проводиться в спеціально створених умовах, сприяє формуванню пізнавального інтересу до природи, розвитку спостережливості, мисленнєвої діяльності. Цінність досліду в тому, що для власної діяльності діти не отримують готових знань від дорослого, а досліджуючи вони отримують знання у певній логічній послідовності, орієнтуються у характері роботи, й раціонально планують свої дії [27, 189].

Так вода, винесена на мороз, спочатку вкривається кіркою, шматочками льоду, а потім стає льодом; лід, коли його підігрівати, стає холодною водою, потім теплою, гарячою і парою; пару охолоджують, вона стікає на холодному предметі й знову стає водою. У дітей формуються чіткі усвідомлені уявлення: вода і лід - одні й ті самі речовини, які змінюються залежно від умов. Кожна з них при цьому має особливості: лід - твердий, крихкий, його можна порубати, він займає певний обєм; вода - рідина не має сталої форми, набуває такої форми,в якій посудині знаходиться.

У процесі екологічного виховання педагоги надають перевагу навчальному досліду. В його умовах практично діє кожна дитина: знаходить відповіді та пояснення, домагається очевидних результатів, перевіряє знання і можливості. Незважаючи на складність, цей дослід має високу результативність внаслідок активізації особистості.

Дослідництво має суттєве значення для майбутньої практичної діяльності дітей. Воно дає змогу не лише орієнтуватися у характері роботи, а й раціонально спланувати свої дії.

Г.Бєлєнька зазначає, на відміну від інших видів діяльності, досліди мають чітку мету та гіпотезу. Досліди мають чітку структуру, його можна відтворити, знаючи умови проведення; він потребує від дитини високого рівня розумових операцій, як узагальнення, систематизації знань [2].

Одним із видів дослідницької діяльності є експериментування. Згідно словника іншомовних слів, слово «експеримент» походить від грецької мови «experimentum», що перекладається як «спроба», «дослід». Отже, експеримент визначається як науково поставлений дослід, спостереження обєкта в спеціально створених умовах, що дозволяють слідкувати за перебігом явища та багаторазово відтворювати його. За енциклопедичним словником, експериментом є чуттєво предметна діяльність у науці, більш вузькому значенні - дослід відтворення обєкту пізнання, перевірка гіпотези [27].

Г.Бєлєнька визначає експериментування як маніпулятивну діяльність дитини з обєктами та явищами оточення, що призводить до пізнання дитиною їх властивостей. При цьому знання виступають суміжним продуктом практичної ситуативної діяльності [2].

Експериментування пронизує всі сфери дитячого життя дитячого життя, воно є основою будь-якого знання, без нього будь-які поняття - сухі абстракції, тому вчені вважають, що екологічне виховання дошкільників неможливе без застосування методу експериментування. Експериментування являється одним із видів пізнавальної діяльності дітей і дорослих [25].

В роботах багатьох вітчизняних педагогів М.М.Поддьякова, А.П.Усової, Е.Л. Панько говориться, що дитяче експериментування претендує на роль провідної діяльності в період дошкільного розвитку, і виділяють головну особливість цієї пізнавальної діяльності: дитина пізнає обєкт в ході практичної діяльності з ним, здійснюючі дитиною практичні дії виконують пізнавальну, орієнтовано-дослідну діяльність, створюючи умови, в яких розкривається зміст даного обєкта[21,37].

В процесі експериментування у дітей формується не тільки інтелектуальні здібності, але й розвивається вміння працювати в колективі і самостійно, відстоювати власну точку зору, визначати невдачі експериментальної діяльності, робити елементарні висновки [21].

А.Іванова внесла вагомий внесок у питання організації експериментування дошкільників і розробила класифікацію експериментів. Дослідниця експерименти класифікує за різними ознаками: за місцем проведення (на ділянці, у групі); за кількістю дітей (індивідуальні, групові, фронтальні); за характером включення їх у педагогічний процес (випадкові, заплановані); за кількістю (епізодичні, систематичні); за місцем у циклі; за характером мисленнєвих операцій (констатувальні, порівняльні, узагальнюючі); за характером обєктом (з рослинами, тваринами, неживою природою, людиною) [27].

Г.Бєлєнька аналізувала розвиток пізнавальних інтересів та допитливості дітей у процесі експериментування, акцентує увагу на молодшому дошкільному віці. Дослідниця зазначає, що в цьому виникає низка психологічних передумов для розвитку експериментальної діяльності. Для дітей 3-4 років притаманна висока пізнавальна активність, допитливість. Діти цього віку можуть подовгу розглядати те, що їх зацікавило: спостерігати явища та обєкти природи. Молодші дошкільники ще не вміють спів ставляти результат і умови діяльності, відстежувати процес досягнення мети. Саме тому в молодшому дошкільному віці мова може йти про експериментування, а не проведення дослідів [2].

Не менш важливим у процесі проведення дослідницької діяльності є спостереження. У науковій літературі спостереження трактується як діяльність, самостійно організовувана особою - спостерігачем. С. Рубінштейн розглядав цей процес як результат усвідомленого сприймання обєкта чи явища, в ході якого розвивається мислення дитини. Розвиненість і результативність здійснюваних спостережень можливі за умови, якщо дошкільнята здатні: приймати пізнавальне завдання; планувати послідовність дій; самостійно ставити короткочасну мету спостереження; фіксувати його результати у вигляді висловлювань, у художній творчості, в календарі спостережень; а також використовувати засвоєні засоби пізнання в нових умовах [7,35].

Уміння організовувати спостереження залежить від достатньої кількості систематизованих знань та їх усвідомлення дитиною. І саме спостереження є передумовою формування пізнавальної діяльності.

Метою спостереження є формування у дітей уявлень про тварин і рослини як про живі обєкти, виявлення взаємозвязків у природі. За даними науковців, залежно від предмета, обєкта чи явища впродовж підготовки та організації спостереження необхідно виділяти: ознаки чи властивості, що створюють найяскравіший образ предмета; структурні компоненти обєкта, функціонування яких обумовлюється впливом зовнішніх і внутрішніх факторів; єдність предмета спостереження з природним довкіллям, спільністю дітей, із конкретною дитиною, групою дітей [14].

У Базовій програмі «Я у Світі» надається перевага довготривалим спостереженням за одним і тим самим обєктом природи, за його ростом і розвитком, сезонними змінами у природному довкіллі з наступною фіксацією отриманої інформації [5].

Дослідники виділяють основні структурні компоненти спостереження:

ØДемонстрація предмета, явищ чи обєкта природи;

ØСамостійне сприйняття їх дітьми, коментарі чи висловлювання за змістом сприйняття;

ØПодальше сприйняття за згідно із запропонованою схемою спостереження чи планом запитань;

ØПростий синтез сприйнятого, тобто узагальнення й моделювання в уяві ситуації, з якої обєкт спостереження може бути віднесений до певного природного поняття, категорії чи класифікації [10].

Будь - яке спостереження - це пізнавальна діяльність, що вимагає від дітей уваги, зосередженості, розумової активності, тому воно має тривати не довго. Спостереження з певної теми проводяться протягом одного-трьох місяців з невеликими інтервалами в часі, завдяки чому в дитини формуються пізнавальний інтерес, емоційний досвід. Спостереження може проводитися під час різних режимних моментів: до та після сніданку, на прогулянці, екскурсії, перед обідом і ввечері, на заняттях, також спостереження включається у проведення дослідної роботи з дітьми і є одним із основних структурних компонентів досліду[7, 36; 10].

Таким чином, дослідницьку діяльність дітей дошкільного віку характеризують такі основні поняття як пошуково-дослідницька діяльність, дослід, спостереження та експериментування. Всі ці компоненти взаємоповязані між собою і вміле їх застосування забезпечує психічний розвиток дитини. Дослідно-експериментальна діяльність дозволяє обєднати всі види діяльності, всі сторони сприйняття, розвиває спостережливість і допитливість розуму, розвиває прагнення пізнавати світ, всі пізнавальні здібності, уміння винаходити, використовувати нестандартні рішення в складних ситуаціях, створювати творчу особистість.

1.2Екологічне виховання дошкільників як педагогічна проблема

Сучасна екологічна освіта спрямована на майбутнє. Вона спирається на ідеї гармонії природи та людини, стійкого розвитку біосфери, сприяє формуванню духовної, моральної, екологічно освіченої особистості та створення умов для її розвитку. Підґрунтям екологічної освіти є життєва потреба дотримуватися законів природи, розуміти й безперечно сприймати вимоги та обмеження, які визначаються ними в усіх сферах життєдіяльності людини.

Екологічна освіта останнім часом зазнала істотних якісних змін. У першу чергу це стосується її змісту. Важливо не лише оволодіти обсягом екологічних знань: необхідна чітка етико-екологічна позиція та відповідальна діяльність людини. Уся освітня діяльність має бути екологічно зорієнтованою і спрямованою на розвиток інтелектуальної та духовної сфер особистості.

На думку О.Каплуновської розуміння необхідності інтеграції знань потребує не лише підготовки дітей до системного, наукового сприйняття світу та наявних у ньому екологічних проблем, але й до пізнання природи, до активних природоохоронних дій. Інтегративний підхід визначає екологічну освіту як систему послідовного формування екологічної культури людини.

Основи такої освіти закладаються ще в молодшому дошкільному віці, адже вплив природи на дитину величезний. Психологи вважають, що дошкільний вік є найбільш сприятливим для формування екологічної культури дітей. Це обумовлено трьома головними особливостями цього періоду:

·Психологічна сприйнятливість до світу природи;

·Сприйняття обєктів природи як повноправних субєктів;

·Намагання не прагматично взаємодіяти зі світом природи [7, 9].

Науковці зазначають, що саме в дошкільному віці відбувається інтеграція дитини у суспільство та культуру, що забезпечує фундамент для розвитку екологічної особистості, яка володіє егоцентричним типом екологічної свідомості. На дитячій допитливості, зацікавленості явищами та обєктами природи має основуватися все подальше виховання та освіта дитини. Поступово формується цілісний образ довкілля як основа духовного звязку зі світом природи [17, 9].

Дослідниками визначений основний зміст екологічної освіти дошкільників, який полягає у формування мотиваційних основ екологічної свідомості дитини. Екологічні знання мають стати засобами, які використовуються для практичної діяльності та відповідно їх мотивують [7].

Н.Горопаха зазначає, що головним у змісті екологічної роботи виступає формування внутрішнього світу дитини, її ціннісних орієнтацій, в основі яких усвідомлення своєї єдності з природою, взаємозалежності з нею [13]. Н.Лисенко пише: Екологічне виховання реалізується в єдності з навчанням, а в сукупності вони виливаються в єдиний процес виховання особистості. Основні етапи процесу екологічного виховання, на думку Н.Лисенко, - засвоєння дітьми екологічних знань, перетворення їх в елементи переконань як основне ядро свідомості. Центром екологічного виховання на думку Н.Кот повинні стати положення: людина - частина природи; міра речей - унікальність життя; узгодження потреб з екологічними вимогами; повага до всіх форм життя [8;12; 13].

Відомий фахівець з екологічної освіти О.М. Захлібний виділяє чотири взаємоповязані компоненти екологічних знань: пізнавальний - головні ідеї про характер взаємодії природи і суспільства, про глобальні екологічні проблеми і шляхи їх розвязання; ціннісний - ціннісні орієнтації щодо суспільної та особистісної значущості природи; нормативний - основи моральних та правових норм природокористування, правила поведінки у довкіллі; діяльнісним - види та способи діяльності, спрямовані на формування практичних екологічних умінь [20, 5].

Екологічні знання сприяють формуванню усвідомленого ставлення й закладають початок екологічної свідомості. Для дошкільнят науковці виділяють три напрями екологічних знань: з біоекології, соціальної та прикладної екології. Схематичний зміст екологічних знань можна представити так (див. табл.1) [20, 3].

Аналіз наукових досліджень показав, що більшість дослідників (А.Волкова, Н.Горопаха, І.Звєрев, Н.Кот, Н.Лисенко, В.Маршицька, С.Ніколаєва, З.Плохій, Н.Рижова, І.Суравєгіна, Н.Яришева) формування засад екологічної культури визначається метою екологічного виховання дошкільників [13;17].

Таблиця №1

Екологічний зміст знань для дошкільників

Елементи біоекологіїЕлементи прикладної екологіїЕлементи соціальної екології· Живі та неживі обєкти природи · Багатоманітність форм життя ( рослини, тварини, людина) · Різноманітність середовищ існування (водне, наземне, повітряне, ґрунтове), пристосування живих істот до середовища · Різноманітність угрупувань (екосистеми: ліс, лука, водойма, степ) · Біотичні звязки в природі(взаємодія живих організмів) · Абіотичні звязки в природі(вплив енергетичних фактів: чистоти води, повітря, спектр сонячного світла) · Циклічність природних явищ· Червона книга України · Природоохоронні дії дорослих · Правила поведінки в природному довкіллі · Раціональне використання природних ресурсів · Участь в посильних природоохоронних діях разом з дорослими · Я і природа · Мій організм і його функції · Моє здоровя і природа · Моя екологічна безпека · Моя поведінка (позитивна і негативна) в природному довкіллі

Сьогодні існує багато трактувань поняття екологічна культура. Її визначають як частину загальнолюдської культури, що тісно повязана з розвитком цивілізації й людського суспільства та являє собою специфічний спосіб діяльності людини у природі за її екологічними законами (Б.Лихачов, Г.Марочко, А.Печко) [13; 18]; як особистісне психічне утворення або рису характеру особистості (Л.Нисканен), що є єдністю раціонального й емоційного, гармонічним поєднанням розуму й почуттів (О.Захлєбний, І.Звєрев, І.Суравєгіна) [13].

Суттєвим є судження З.Плохій стосовно того, що основи екологічної культури особистості закладаються у період дошкільного дитинства, а головною її складовою виступає екологічна свідомість . Вчена зазначає, що екологічна культура визначає способи й форми взаємин людини з довкіллям, є своєрідним кодексом поведінки, що лежить в основі екологічної діяльності. Тим самим вона поглиблює ідеї С.Ніколаєвої, яка розглядала формування засад екологічної культури як становлення усвідомлено правильного ставлення дитини до природи у всьому її різноманітті, ставлення до себе як до частини природи, розуміння цінності життя і здоровя та залежності їх від стану довкілля. Розглядаючи елементи екологічної культури, З.Плохій виділяє екологічні знання, пізнавальні, морально-естетичні почуття й переживання, обумовлені взаємодією з природою, екологічно доцільну поведінку в довкіллі. Аналіз досліджень з питань екологічного виховання дає змогу встановити звязок між поняттями екологічне виховання, екологічна свідомість, екологічна культура, екологічна вихованість та прослідкувати логіку процесу екологічного виховання дітей дошкільного віку [20].

Процес екологічного виховання передбачає формування засад екологічної культури, складовими частинами якої є екологічні знання й уявлення, почуття й переживання, обумовлені взаємодією з природою та екологічно доцільна поведінка. Базою та головною складовою екологічної культури є екологічна свідомість, основою якої, в свою чергу, є екологічні знання й уявлення. Екологічна культура впливає на формування екологічної вихованості, яка є результатом екологічного виховання [4].

Дослідниками були конкретизовані завдання екологічної освіти дошкільників. Враховуючи, що в дошкільному віці починають закладатися основи для вирішення їх і дитячий садок є першою ланкою в системі освіти, ці завдання слід сприймати і як завдання дитячого садка, а реалізація їх повинна здійснюватися з урахуванням віку і можливостей дітей:

·Розвиток естетичного відчуття світу природи;

·Суб'єктивізація відносин зі світом природи;

·Засвоєння дітьми елементів екологічної культури;

·Формування постійної потреби зміцнювати власне здоровя;

·Засвоєння дітьми перлин народної мудрості про дбайливе ставлення до довкілля;

·Виховання справжньої любові до природи, бажання спілкуватися про рослини і тварини, негативного ставлення до їх знищення;

·Стимулювання допитливості та зацікавленості у пізнанні природи;

·Формування навичок культурної поведінки у довкіллі [7].

На думку науковців, екологічна освіта - це ще й екологія особистості, свідомості, душі, культури. Екологічна культура дітей дошкільного віку є основою знань про морально-етичні норми і правила, що роблять її основним регулятором поведінки.

Екологічну субкультуру дитинства малюк засвоює шляхом накопичення особистісного досвіду в навколишньому просторі, набуття екологічного досвіду у спеціально створених для цього умовах, а також шляхом творчого переосмислення отриманого досвіду [7, 10].

В.Абраменкова визначає дитячу субкультуру як змістовий простір цінностей, установок, способів діяльності і форм спілкування, це динамічне соціально-психологічне, культурне автономне утворення з власними морально-правовими нормами, мовленнєвим апаратом, фольклорним надбанням та ігровим комплексом [7, 11].

Науковці зазначають, що основними завданнями екологічної освіти в роботі з дітьми є виховання у них: розуміння самоцінності природи (природа може існувати без людини, а людина без природного середовища - ні); усвідомлення себе як частини природи; розуміння того, що у природі все взаємоповязане; емоційно-позитивного ставлення до навколишнього світу; розуміння неповторної краси природи у всі пори року; активної життєвої позиції, любові та бережливого ставлення до природи і всього живого в ній; усвідомлення того, що стан здоровя людини залежить від якості довкілля; усвідомлення необхідності знати правила поведінки у природі і дотримуватися їх[7, 11].

О. Каплуновська, О.Самсонова зазначають морально-етичні принципи екологічної освіти:

·Принцип гармонії, який реалізується на всіх рівнях буття духу, душі та тіла.

·Принцип любові, який реалізується в поведінці дорослих. Якщо дитина у своєму найближчому оточенні бачитиме високоморальні приклали, то набувши певних знань та вмінь шляхом наслідування, гри, пізнавальної діяльності, а далі - освіти, вона зможе скоригувати свої потреби.

·Принцип оптимізму, який реалізується через пріоритетність позитивних ідей, фактів і дій у процесі розвязання проблем довкілля, а також через усвідомленню кожною особистістю можливістю збереження природного середовища й активній участі у природоохоронній діяльності.

·Принцип золотої середини. Цей принцип допомагає розвивати дитину духовно, морально, інтелектуально, не принижуючи її індивідуальності [7, 12].

Неабияке значення у становлення екологічної особистості має набуття дитиною екологічної компетенції у дошкільному дитинстві, яке можливе при взаємодії дитини з природою. У методичних рекомендаціях до Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» означено напрями формування компетентності дошкільника:

·Формування світосприйняття - передбачає надання дітям реалістичних уявлень про доступну їм наукову картину світу природи, а саме про зв'язок живого організму і середовища; ріст і розвиток живого організму; багатоманітність в живій природі; діяльність людини в природі;

·Розвиток світорозуміння - передбачає наявність елементарних уявлень про причинно - наслідкові звязки в природному довкіллі та взаємозвязок природних умов, рослин і тварин, про позитивний і негативний вплив людини на стан природи;

·Формування ціннісного ставлення має проявлятися у сформованій природодоцільній поведінці, що передбачає варіювання особистої поведінки до стану рослин і тварин; бажання та готовність включатися у практичну діяльність зі створення та збереження умов, необхідних для життєдіяльності рослин і тварин; прагнення дотримуватися правил природокористування[5, 5].

Специфіка сфери життєдіяльності дитини «Природа» у Базовій програмі полягає у тому, що зміст природничої компетентності у ній і визначено в основних видах діяльності, в усіх сферах активності дитини, у базових якостях особистості.

Кожен напрямок формування природничої компетентності дітей дошкільного віку вимагає забезпечення проведення активної діяльності дітей, зокрема пошуково - дослідної, природоохоронної, ігрової, організації спілкування дітей з рослинами та тваринами[11,c.112].

Отже, екологічне виховання - це систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в дітей екологічної культури. Екологічна культура являє собою специфічний спосіб діяльності людини у природі за її екологічними законами. Екологічне виховання має чітко сформовані зміст мету та завдання. Метою екологічного виховання є формування в особистості екологічної свідомості і мислення. Базова програма розвитку дитини «Я у Світі» орієнтована на формування в дошкільників ціннісного ставлення до Природи та ставить за мету формувати в дітей початки екологічної свідомості. Авторами програми виділені такі структурні компоненти екологічної свідомості: емоційно-ціннісне ставлення до всіх обєктів природи; поняттєвий мисле образ світу Природи; екологічно-доцільна поведінка. Формування екологічної свідомості в дошкільному дитинстві має розпочинатися з позитивного емоційного ставлення до природи. Завданням екологічного виховання є нагромадження, систематизація, використання екологічних знань, виховання любові до природи, бажання берегти і примножувати її, формувати вміння і навички діяльності в природі. Зміст такого виховання полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності. Основними принципами екологічного виховання, на думку науковців, є принцип матеріальної єдності світу, краєзнавчий, принцип комплексності, безперервності та патріотизму. Основними етапами процесу екологічного виховання є засвоєння дітьми екологічних знань. Оволодіння елементарними екологічними знаннями сприятиме становленню екологічного світобачення дошкільників, їх психологічній включеності у світ Природи, екологічній доцільній поведінці.

.3 Значення дослідницької діяльності для пізнавального розвитку дітей

Аналіз психолого-педагогічної літератури, вивчення фізіології мозку дитини, спостереження за дітьми дошкільного віку різних вікових груп дозволили науковцям сформувати погляди на процес пізнання. Загальну стратегію пізнавальної діяльності дошкільників розробив М.М. Поддьяков. ЇЇ суть полягає в тому, що дітей треба вчити розглядати обєкт лише в тій системі предметів, в якій він існує і функціонує. Учений зазначає, що пізнавальний процес має відбуватися в певній послідовності: від сприймання обєкта як окремого цілісного утворення - до системи обєктів, завдяки яким він існує, від них - до аналізу властивостей обєкта, які уможливлюють взаємозвязки з іншими субєктами системи.

М.М. Поддьяков виділяє два основних види пізнавально-пошукової діяльності дошкільників. Перший характеризується тим, що активність в процесі діяльності повністю походить від самої дитини. Вона виступає як її повноцінний субєкт, самостійно будуючи свою діяльність: ставить її цілі, шукає шляхи і способи її досягнення. В цьому випадку дитина в дослідницькій діяльності задовольняє свої потреби, свої інтереси.

Другий вид пізнавально-пошукової діяльності організовується дорослим, який виділяє суттєві елементи ситуації, навчає дитину визначеному алгоритму дій. Таким чином, дитина отримує ті результати, які були раніше визначені дорослим [20, 3].

Щодня сучасна людина потрапляє під інформаційний шквал. Щоб опрацювати необхідну інформацію, їй необхідно володіти певними вміннями та пізнавальними навичками. Тому сьогодні одним з актуальних завдань, що стоять перед педагогами є вдосконалення роботи з пізнавального розвитку дошкільників.

За визначенням багатьох науковців пізнавальний розвиток - це розширення і збагачення орієнтування дитини в навколишньому світі, формування способів і засобів пізнавальної діяльності, розвиток всіх психічних процесів [16].

В аналізі досліджень пізнавального розвитку дитини вчені виділили кілька аспектів. Одним із них є засвоєння соціального досвіду. Очевидно, що джерелом психічного розвитку дитини є навколишній світ і людський досвід у їх нерозривній єдності. Саме з цих позицій пізнавальний розвиток розглядають як засвоєння соціального досвіду, оволодіння знаннями, вміннями та навичками.

Наступний важливий аспект пізнавального розвитку дошкільника - розвиток мислення. Властивості предметного світу в системі людських стосунків дитина пізнає завдяки розвиткові мисленнєвих процесів: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації, серіації, які формуються у процесі вирішення дитиною різноманітних повсякденних пізнавальних завдань.

На думку психологів розвиток наочно-образного мислення тісно повязаний з розвитком уяви, зі здатністю дитини побачити ціле раніше, ніж його частину, уявляти предмет за описом, його походженням, передбачати зміни в ньому, кінцевий результат тощо. Уява виявляється також у здатності переносити функції з одного предмета на інший, використовувати у грі предмети-замінники. Уяву іноді розуміють як своєрідну функцію мислення.

Наприкінці дошкільного віку діти вирішують завдання, які потребують оперування простими, але абстрактними поняттями, наприклад числом, реченням, словом, і тими, що існують у знаковій формі. Розвивається символічна (знакова) функція мислення[16,44 ].

Уже у старшому дошкільному віці помітно підвищуються можливості пізнавальної діяльності, зростає пізнавальна активність дітей, яка може бути реалізована через пошуково - дослідницьку діяльність. Адже цей самий вид діяльності вдало поєднує чутливість і діяльність, які є основою розумового розвитку дошкільника.

Психологи вважають, що для дитини-дошкільника основним шляхом розвитку є емпіричне узагальнення свого власного чуттєвого досвіду. Емпіричні знання фіксуються в наочних уявленнях, а їх узагальнення здійснюються за допомогою образних засобів.

Ось чому в дошкільному віці особливе значення має саме організація досвіду дитини і допомога дорослого в його узагальненні і фіксації у вигляді еталонів, символів, умовних позначень, моделей тощо. Способи означення не задаються дитині, а відкриваються нею як природне узагальнення власного досвіду спостереження і експериментування [9].

У процесі навчання дітей узагальненим способам обстеження предметів за допомогою спеціально розроблених систем сенсорних еталонів постійно підвищується рівень зорового сприймання, що і допомагає дошкільникам оволодіти такими основними відношеннями дійсності: частина - ціле, предмет - предмет, предмет - система предметів. Оволодіння такими відношеннями збагачує і значно розширює можливості пізнавальної діяльності дітей, вона стає пошуково-дослідницькою. Старший дошкільник вже виявляє здатність по-новому експериментувати з предметами: вдається до різних варіантів поєднання предметів, розглядання їх з різних сторін, щоразу під новим кутом зору. До того ж діти спроможні здійснювати такі дії як практично, так і подумки.

В. О. Сухомлинський звертав увагу на те, що пізнання вже саме собою дивовижний, незвичайний, чудовий процес, який пробуджує у дитини живий і незгасний інтерес. Провідна роль в активізації її пізнавальної діяльності вчений відводив педагогові. Саме від нього залежить добір таких форм і методів взаємодії з дітьми, які б максимально збуджували цікавість до конкретного навчального чи виховного матеріалу. Адже … У самій глибині людського єства є невикорінна потреба відкривати себе відкривачем, дослідником, шукачем. У дитячому ж духовному світі ця потреба особливо сильна. Та якщо немає поживи для неї - живого спілкування з фактами і явищами радості пізнання, - ця потреба поступово слабне, а разом з нею згасає й інтерес до знань. А це так важливо для всебічного розвитку дитини, який «вимагає глибокого переплетення і взаємного проникнення розумового, фізичного, морального, трудового, естетичного виховання… має єдину кінцеву мету: виховати людину з ясним розумом, благородним серцем… [6, 7].

Найперше дитина має пізнати свій власний організм, зрозуміти взаємозвязки між його органами, між людським організмом, умовами та природнім середовищем, тобто дістати змогу «знайти ті непомітні з першого погляду вузлики, де відбуваються зчеплення причинно-наслідкових звязків, з яких і народжується запитання [6, 7].

За умови правильної організації дослідницько-пошукової роботи можна стимулювати навчально - пізнавальну діяльність дитини. Все залежить від вихователя, від його вміння ставити перед дітьми навчальні проблемно-пошукові завдання, від того, як він спираючись на досвід і знання вихованця про навколишній світ, зуміє допомогти йому, розвиватиме розумову активність, допитливість.

Науковці зауважують, що важливо сформувати у дошкільників пізнавальний інтерес. Тому, головне завдання педагога - створити оптимальні умови для прояву пізнавальної активності всіх дітей і кожного з них зокрема. Для цього слід виховувати пізнавальні інтереси й потреби; вчити оволодівати загальними способами дій при розвязанні практичних або розвивальних завдань, поступово підводити дітей до самостійного пошуку відповідей.

Власне, проблема активізації наочно-пізнавальної діяльності полягає в тому, щоб у межах однієї теми встановити звязки між різними предметами і явищами, об'єднати навчальний матеріал і навчальні предмети, підпорядковуючи все це єдиній універсальній логіці [6, 8].

В.О. Сухомлинський зазначав: … у ланцюзі явищ одне за одним ідуть відкриття, перед дитиною спалахують, ніби вогники, думки, вони стимулюють розумових процесів. Запалюється вогник - і дитині хочеться знати більше, хочеться думкою проникати у нові явища. Це бажання і є поштовхом, який прискорює розумові процеси [6, 8].

Для реалізації пізнавальної та розвивальної функції навчально-виховних заходів, на думку педагога, необхідні:

·Введення дітей у зміст нового навчального матеріалу шляхом відкриття знань, а не їх прямого подання;

·Створення умов в навчально-виховному закладі наукової інформації, здобутої поза дошкільним закладом;

·Передбачення певних інтелектуальних труднощів при оволодінні навчальним матеріалом;

·Активізація пізнавальної діяльності з використанням проблемно-пошукових методів.

Такий підхід формуватиме цілісну систему сприйняття дітьми навколишнього світу. Вони одержуватимуть знання інтегративно, що зумовить економію навчального часу і, що вкрай важливо, ефективно впливатиме на активізацію мислення, а отже й на розвиток та вдосконалення пізнавально-розвивальних процесів [6, 8].

У ході дослідницько-пошукової діяльності вихователь спільно з дітьми може досліджувати явище або обєкт, змінювати умови їх існування, ситуації та засоби дослідження. Для дітей стає доступним те, що в обєктивно існуючій природі не піддається спостереженню. З огляду на це педагоги Михайлеченко Т., Кладієва Е.,Аріна О. виділяють основну пізнавальну функцію пошуково-дослідної діяльності - виявлення і демонстрація звязків недоступних для органів чуття дитини. Адже пошуково-дослідницька діяльність передбачає розвязання дошкільниками ситуацій за допомогою проведення дослідів, під час яких діти задіюють свій чуттєвий досвід, самостійно аналізують результати, роблять умовиводи, пізнають сутність того чи іншого явища [16, 42]. Крім цього, пошуково-дослідницька діяльність сприяє удосконаленню пам'яті дітей, активізації їхніх розумових процесів, стимулює у них розвиток мовленнєвих навичок. А отже у дітей накопичується досвід розумових дій та операцій, тобто формуються розумові вміння [16, 43].

Завдання дорослих, які організовують пошуково-дослідницьку діяльність - допомогти дітям:

·Систематизувати та поглибити знання;

·Засвоїти нові способи пізнавальної діяльності;

·Усвідомити причинно-наслідкові звязки, які не доступні для органів чуття дитини;

·Узагальнити власний досвід.

Таким чином, пізнавальний розвиток виявляється в становленні пізнавальної активності, підвищенні в дітей інтересу до отримання нової пізнавальної інформації, допитливості, розширенні кола знань, уявлень про навколишній світ, людей, формуванні вмінь, навичок. Саме в ході пошуково-дослідницької діяльності у дітей активізуються розумові процеси, удосконалюється пам'ять, розвиваються мисленнєві процеси: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, діти задіюють свій чуттєвий досвід, пізнають сутність того чи іншого явища, тобто формуються розумові вміння, що є показниками успішного психічного розвитку дитини. У звязку з цим завдання дорослих, які організовують пошуково-дослідницьку діяльність дітей можуть бути: систематизування та поглиблення знань дітей, допомога їм у засвоєнні нових способів пізнавальної діяльності, усвідомлення причинно-наслідкових звязків, що є недоступними для органів чуття дитини, узагальнення дитиною власного досвіду.

1.4 Структура та завдання дослідницької діяльності дошкільників

Дослідницька діяльність є потужним засобом інтелектуального розвитку дітей та формування у них основ цілісного сприймання. Досліди проводять під час занять, екскурсій у природу, прогулянок, цільових прогулянок та праці в природі з метою закріплення, узагальнення та систематизації знань дітей дошкільного віку. Залежно від обсягу та складності організації і проведення дослід може бути як цілим заняттям, так і його компонентом. Слід пам'ятати, що нові знання як результат самостійного «відкриття» дитини мають формуватись на знаннях, які діти попередньо засвоїли.

Кожний дослід, який проводиться з дітьми дошкільного віку має загальну структуру. Н.Ф. Яришева зазначає, що структура дослідів має багато спільного із спостереженням і виділяє чотири основних етапи їх проведення.

Перший етап - підготовка дітей до досліду. Він має бути спрямований на виявлення їхніх знань про певні об'єкти та природні явища і створення атмосфери зацікавленості. Цьому сприятимуть доречно поставлені запитання, цікава розповідь дорослого. Наприклад: «Як ви гадаєте, діти, дерева взимку живі?» А чому вони не мерзнуть від сильного морозу?»

Другий етап - початок досліду: обговорення умов і висування припущень. Якщо діти мають необхідні знання, вони можуть самі висувати припущення у вигляді певних висловлювань. Якщо вони будуть правильні, вихователеві слід підтвердити це дослідом. Неправильні припущення треба спростувати. Після цього дослід має обговорюватися. Всі умови в перебігові обговорення повинні бути однакові, окрім якоїсь одної. Це необхідно для того, щоб забезпечити чистоту експерименту.

Наприклад: «Я читала, діти, що дерева не замерзають тому, що в їхньому соку багато цукру. Давайте поставимо на мороз дві скляночки: в одній буде проста вода, а в другій - з цукром. Як ви гадаєте, в якій склянці вода швидше замерзне».

Третій етап - хід досліду. Спостереження дітей за ходом досліду і обмін думками.

Четвертий етап - заключний : обговорення наслідків досліду. На цьому етапі робляться певні висновки, тобто початкові припущення підтверджуються або спростовуються [27,189-190].

Основним обовязковим компонентом дослідної діяльності дітей, на думку науковців, є так звана гіпотеза, яку висувають на другому етапі досліду. Гіпотеза - це певне припущення, суть якого зводиться так чи інакше до наукового факту. А довести його можна лише внаслідок взаємодії з обєктом. Оскільки правил виведення закономірностей з окремих фактів, доступних для розуміння у дошкільному віці, є три - часові, послідовні та причинно-наслідкові, то вихователь може висловити одне або декілька припущень спільно з дітьми. Тому з допомогою гіпотези здійснюється перевірка знань дітей, можливості їх поглиблення й узагальнення. Адже певні теоретичні припущення діти формулюють емпіричною мовою. Таким чином, гіпотеза повинна бути сформульована як висловлювання про певні емпіричні факти, події й обовязково охоплювати або ґрунтуватися на теоретичних припущеннях, мати деякі дані з життя того чи іншого обєкта природи. Сформульована на досвіді, вона мусить вміщувати певні знання, що підлягають пошуковій перевірці [22].

Автори програми пізнавального розвитку дошкільників у пошуково - дослідницькій діяльності «Маленькі дослідники» Т. Шумер, І.Сєргєєва зазначають, що дослідна робота значно активізує пізнавальну діяльність дітей. Тому кожний етап цієї діяльності потребує мобілізації психічних зусиль особистості, творчого потенціалу. Вони розробили технологію проведення дослідницької роботи з дітьми. В основу технології дослідної роботи дітей дошкільниками покладено методику навчальних досліджень, розроблену доктором педагогічних наук, професором А. Савенковим [24, 7].

На думку педагогів, структурними компонентами пошуково-дослідницької діяльності дошкільнят є три етапи реалізації «проблемного дослідницького навчання».

Перший етап. Педагог ставить проблему, накреслює стратегію й тактику її розвязання, але саме рішення дитина має знайти самостійно.

Другий етап. Педагог ставить проблему, але метод, шляхи її розвязання дитина шукає самостійно. На цьому рівні допускається колективний пошук.

Третій етап. Вищий рівень. Постановку проблеми, пошук методів дослідження й розвязання діти здійснюють самостійно [23, 12].

Проаналізуємо їх детальніше.

Перший етап

На першому етапі пошуково-дослідницької діяльності дітей (молодший і середній дошкільний вік) відбувається під керівництвом вихователя. Її включають в інтегровані заняття, прогулянки, ігри-загадки, конструктивні, сюжетно-рольові, режисерські ігри , проводять під час спостережень за обєктами і явищами живої і неживої природи і як самостійну діяльність під час дослідів.

Другий етап

У другому етапі пошуково-дослідницької діяльності беруть участь старші дошкільники. З ними проводять елементарні дослідження.

Методика організації навчальних досліджень передбачає два рівні оволодіння технологією її проведення. Перший рівень містить 2-3 фронтальні тренувальні заняття з групою, на яких використовуються картки із символічними зображеннями «методів дослідження». З послідовності цих методів складається алгоритм дослідження. Теми досліджень подано у вигляді предметних карток із зображення обєктів або явищ. Вибираючи картку, діти визначають тему дослідження. Вихователь ставить перед ними проблему: зібрати інформацію з даної теми, використовуючи алгоритм дослідження, та завдання - підготувати доповідь. Юні дослідники починають в певній послідовності карток із символами.

Послідовність дій:

·Подумати і пригадати всю відому інформацію з даної теми, поділитися з нею з іншими дітьми.

·Запитати в іншої людини, що вона знає про це. Діти ставлять запитання одне одному й дорослим, щоб поповнити обсяг інформації.

·За допомогою дорослих отримати додаткову інформацію з книжок.

·Пригадати та використати інформацію, здобуту під час спостережень, які проводилися раніше.

·Провести самостійний дослід чи експеримент.

Після цього всю отриману інформацію треба проаналізувати та узагальнити. Спочатку вихователь активно допомагає дітям, бо їм важко виділити головне й другорядне. Ця робота за своєю розумовою складністю нічим не відрізняється від роботи справжнього вченого. Але діти завдяки високому рівні «наївної креативності» справляються з цими складними завданнями. Як тільки інформацію узагальнено, «дослідники » роблять повідомлення - «доповідь з теми».

Природно, що якість повідомлення залежить від рівня загального розвитку дитини. Спочатку «доповіді» тривають недовго, але з набуттям дослідницького досвіду вони стають дедалі глибшими, більш розгорнутими й докладнішими.

Після виступу доповідача обовязковим є обговорення. Слухачі ставлять запитання. Цей процес потребує вмілого керівництва.

Коли діти засвоять загальну послідовність дій (або технологію дослідження), можна переходити до другого рівня - самостійних навчальних досліджень. Вони будуються за вже знайомою схемою або алгоритмом з незначними змінами й доповненнями.

Послідовність дій :

vПостановка завдань та проблеми;

vВибір теми дослідження;

vРозподіл дітей для роботи в парах або мікрогрупах;

vВивчення схеми або алгоритму дослідження;

vПроведення самостійних досліджень за алгоритмом, схемою (педагог виступає в ролі консультанта і втручається в процес тільки тоді, коли дитина звертається про допомогу);

vФіксація результатів дослідження в індивідуальних блокнотах або зошитах з використанням символіки протягом усієї діяльності;

vГрупове обговорення результатів дослідження та підготовка повідомлення;

vСлухання доповідей та їх обговорення (педагог обовязково заохочує «доповідачів» і активних слухачів, які ставили цікаві запитання).

vТретій етап

На третьому, заключному, етапі дослідницького навчання діти працюють тільки самостійно й самі застосовують знайому вже методику досліджень, створюють для них необхідні умови. Успішною на цьому етапі буває діяльність дітей з високим рівнем розвитку інтелектуальних здібностей.

Характерною особливістю самостійної пошуково - дослідницької діяльності дошкільників є те, що вона репрезентує активні методи, змінює предмет пізнання. Цінність її полягає в тому, що діти не отримують готові знання від педагога, а роблять відкриття самостійно, що розвиває їхнє творче, критичне мислення, мовлення, розширює кругозір, а отже, створюють умови для активного вивчення та пізнання навколишнього світу [23,12-13].

Відповідно до програми «Маленькі дослідники» зміст з кожної теми ускладнюється відповідно до зростання вікових можливостей дітей і набуття ними власного пізнавального досвіду в пошуково-дослідницької діяльності [23].

Розглянемо детальніше організацію пошуково-дослідної діяльності дошкільників, оскільки це передбачено завданнями нашого дослідження.

Організація пошуково-дослідної діяльності з дітьми 4-го року життя

Завдання:

·Формувати в дітей конкретні уявлення про обєкти та явища живої та неживої природи, про людину як живу істоту, що існує серед живої й неживої природи, предметний рукотворний світ.

·Розвивати різні аналізатори та сприяти засвоєнню сенсорних еталонів.

·Учити проводити елементарні досліди й експерименти.

·Активізувати мовленнєве спілкування.

·Учити користуватися в мовленні складними та поширеними реченнями.

·Виховувати допитливість, інтерес до довкілля.

Шляхи реалізації поставлених завдань:

·Постійне спілкування з довкіллям.

·Спостереження за обєктами та явищами природи, за діями та працею людей.

·Проведення спеціальних ігор-занять з елементами пошуково-дослідницької діяльності.

·Проведення різних видів ігор, загадування загадок.

·Проведення елементарних дослідів і експериментів і експериментів та створення для цього.

·Обговорення результатів дослідів та експериментів[24,7].

Організація пошуково-дослідної діяльності з дітьми 5-го року життя

Завдання:

·Розвивати в дітей стійкий пізнавальний інтерес до довкілля; учитися орієнтуватися в розмаїтті предметів та явищ.

·Забезпечувати зв'язок нової інформації з особистою практикою дітей та їхніми знаннями.

·Створювати умови для засвоєння нової інформації з максимальною активізацією всіх органів чуттів.

·Розвивати вміння дитини самостійно виконувати дії в певному порядку відповідно до пояснень педагога.

·Учити користуватися в мовленні складнопідрядними реченнями зі сполучниками тому що, бо.

·Підтримувати стійкий інтерес до проведення елементарних дослідів та експериментів, бажання діяти самостійно.

Шляхи реалізації поставлених завдань:

·Отримання цікавої інформації про таємниці довкілля в різні способи (спостереження, постановка запитань, застосування органів чуттів, моделювання, спеціальні інтегровані та традиційні заняття, ігрові проблемні ситуації, відгадування та придумування загадок).

·Поєднання спостережень з елементарними дослідами й експериментами, фіксація результатів за допомогою педагога.

·Співбесіди з дітьми за результатами дослідницької діяльності.

·Організація перетворювальної діяльності на основі результатів дослідів і експериментів.

Організація пошуково-дослідної діяльності з дітьми 6-го року життя

Завдання:

·Формувати у дітей уявлення про природу як єдину систему, де всі обєкти і явища перебувають у причинно-наслідкових звязках.

·Продовжувати формувати навички пошуково-дослідницької діяльності; вчити самостійно досліджувати явище або обєкт, змінювати умови та використовуючи різні засоби дослідження, зокрема сенсорне обстеження предмета з активним коментуванням; ефективно використовувати пошуково-дослідницькі прийоми для застосування звязків, недоступних для органів чуття дитини, для проникнення в сутність явищ і властивостей предметів.

·Закріпити вміння діяти за заданим алгоритмом, дотримуючись визначених правил та вимог; здійснювати аналіз та синтез досліджуваних процесів.

·Розвивати пояснювальне мовлення.

·Виховувати допитливість та наполегливість.

Шляхи реалізації поставлених завдань:

·Виявлення обсягу знань дітей про досліджуваний обєкт або явище; створення атмосфери зацікавленості завдяки проблемним ситуаціям, цікавим розповідям, проблемним запитанням, демонстрації «дива» тощо.

·Проведення навчальних досліджень, цільових прогулянок, довготривалих спостережень із фіксацією результатів.

·Створення в групі куточків дослідницької діяльності з відповідним обладнанням.

·Проведення інтегрованих занять з елементами дослідницької діяльності; організація та проведення «чистих» дослідів та експериментів за ініціативою дітей.

·Проведення сюжетно-ігрових ігор «Ми дослідники».

·Використання символічної синектики у складанні алгоритмів дослідження.

·Організація перетворювальної діяльності дітей на основі отриманих ними знань; складання описових розповідей наукового стилю на заняттях [25, 17].

·Враховуючи особливості пошуково-дослідної діяльності дошкільників в екологічному вихованні, Т. Шумер, І.Сєргєєва , виділили і охарактеризували етапи ускладнення пошуково-дослідної діяльності дошкільників. Вони такі.

Для молодшого дошкільного віку

.Виконувати дії за поданою піктограмою (карткою). Визначити зміст діяльності.

.Вчитися розглядати явище як систему, сукупність стійких звязків між компонентами явища за лінією: минуле ? теперішнє ? майбутнє для зясування взаємозвязків обєктів рукотворного світу (наприклад, пеньок ? деревина ? стіл) або живої природи( яйце ? курча ? курка).

Для середнього дошкільного віку

.Виконувати ряд послідовних дій (проводити досліди) за алгоритмами або за моделями. Визначити мету й досягти відповідних результатів.

.Набувати вміння аналізувати, виявляти істотні ознаки речовин, матеріалів, предметів.

.Використовуючи системний підхід, формувати уявлення про себе (минуле, теперішнє, майбутнє, будова частин тіла), про свою родину (члени родини як частину системи в часовому розвитку). Розширювати свої уявлення про предмети і явища природи та рукотворного світу, виявляючи їхні взаємозвязки і взаємозалежності. Розуміти що таке функція.

.Для старшого дошкільного віку

.

Початок навчального року:



.Діяти за моделями, за алгоритмами, які визначають умови і зміст діяльності:)Висловлювати припущення про очікуваний результат, позначити його за допомогою умовного символу;)Визначити мету діяльності, умови її досягнення;)З допомогою дорослого скласти моделі, алгоритми етапів діяльності, вміти звіряти результат діяльності з метою і коригувати свою діяльність.

.Аналізувати, виявляти істотні ознаки речовин, матеріалів, предметів, особливості їх взаємодії.

.Ознайомити з поняттями «лінія», «система», «підсистема». Аналізувати обєкти, предмети і явища навколишнього світу, їхні внутрішні і зовнішні звязки, суперечність їхніх властивостей, змін у часі тощо.

Кінець навчального року:

.Вміти самостійно діяти у відповідності з алгоритмом, досягати результату і позначати його за допомогою умовного символу. За визначеною метою складати алгоритм; визначати потрібне обладнання і дії з ним. Розкривати невідповідність мети і дій та корегувати свою діяльність.

.Вдосконалювати вміння визначати, аналізувати структуру, властивості, ознаки, особливості взаємодії речовин, взаємодії речовин, матеріалів, предметів. Самостійно (на основі алгоритмів, моделей) проводити досліди з речовинами.

.Розвивати вміння аналізувати обєкт подавати його у системі взаємозвязків (будова, функціонування, призначення; його існування у часі і просторі тощо)[25, 22].

Отже, дослідницька діяльність дітей дошкільного віку має свою структуру, яка включає основні етапи її проведення, зокрема підготовка дітей до досліду, початок самого досліду, хід досліду та заключний етап. Правильна організація цих етапів при дослідницькій діяльності забезпечує достовірність і ефективність досліду, що сприяє розвитку спостережливості, мисленнєвої діяльності та стимулювання пізнавального інтересу дошкільників. Важливо так організувати дослідницьку діяльність дітей, щоб через досліди, відкриття, розвязання проблемних завдань, різноманітні дії з природними обєктами дошкільники одночасно оволоділи новими знаннями, вміннями та навичками. Нами проаналізовані особливості організації пошуково-дослідницької діяльності дітей 4-6 років життя та окреслені етапи ускладнення такої діяльності для дітей молодшого дошкільного, середнього та старшого дошкільного віку. Також, ми зясували, що під час проведення дослідів реалізуються поставлені завдання організації пошуково-дослідної діяльності відповідно до зростання вікових можливостей дітей і набуття ними власного пізнавального досвіду.

Висновки до розділу І

Отже можна зробити наступні висновки після вивченого матеріалу з розділу І, що екологічному вихованню донедавна приділяли недостатню увагу, але враховуючи сучасну екологічну ситуацію, ця позиція різко змінилася. Суспільство зацікавлене вихованні екологічної особистості. Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання в ДНЗ, а також в школі, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання, добирається певна методика з огляду на вікові особливості дитини. В педагогічній науці чітко визначені мета, завдання, зміст екологічного виховання дітей дошкільного віку. Саме виконання цих поставлених цілей буде свідчити про рівень екологічної освідченості дитини.

Закономірності формування екологічної культури особистості, особливості процесу екологічного виховання дітей дошкільного віку, аналіз видів діяльності і засобів, що їх стимулюють та екологізують, викликають необхідність глибшого аналізу найефективніших з-поміж них, які покликані забезпечити оптимальну результативність роботи дошкільної установи в цьому напрямку. Таким активним засобом є дослідницька діяльність дітей.

Дослідницьку діяльність дітей дошкільного віку характеризують такі основні поняття як пошуково-дослідницька діяльність, дослід, спостереження та експериментування.

У процедурному відношенні дослідницька діяльність є найскладнішою, але саме вона відрізняється чіткою структурою, вимагає послідовного виконання чітко визначених правил і завжди дає очікуваний результат. Його очевидність - найпереконливіший засіб в екологічному вихованні.

Структуру будь-якого досліду становлять: постановка проблеми; пошук способів її розвязання та побудова гіпотез; вирішення завдання за допомогою практичних дій. У дослідницькій діяльності пошукове завдання виконується практично, що відповідає дійовому типу мислення дошкільнят. Більшість дослідів дають змогу відразу ж отримати результат, це стимулює цікавість дитини. А здатність бачити невідоме ґрунтується на попередньо набутому досвіді, тож успішна дослідницька діяльність можлива за наявності в дітей певних знань про світ природи. Характерною відмінністю пошуково - дослідної діяльності є те, що вона репрезентує активні методи, невідємною ознакою яких є зміни предмета пізнання.

Дослідницьку діяльність організовують за такими сферами природи: жива природа, нежива природа, людина. Жива природа включає характерні особливості сезонів різних природно-кліматичних зон, різноманітність живих організмів і їх пристосування до навколишнього середовища. Нежива природа - повітря, ґрунт, вода, магніти, звук, світло. Сфера «Людина» включає функціонування організму, рукотворний світ, матеріали і властивості. Дослідницьку діяльність починають організовувати вже з молодшого дошкільного віку, але зміст з кожної теми ускладнюється відповідно до зростання вікових можливостей дітей і набуття ними власного пізнавального досвіду в пошуково-дослідницької діяльності.

Особливість системи дослідницької роботи як структурного компонента всієї діяльності полягає в тому, що у дітей формуються здібності розглядати конкретні природні явища. Діти не лише сприймають властивості обєктів природи, а й виділяють, оцінюють справжні необхідні умови здійснення природних процесів, тобто вони можуть зясувати і проаналізувати і зовнішні умови, і внутрішню зумовленість змін, що відбуваються з тілами (явищами природи).

У ході дослідницької діяльності відбувається пізнавальний розвиток дітей, активізуються розумові процеси, удосконалюється пам'ять, розвиваються мисленнєві процеси: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, діти задіюють свій чуттєвий досвід, пізнають сутність того чи іншого явища, тобто формуються розумові вміння, що є показниками успішного психічного розвитку дитини.

Отже, дослідницька діяльність дітей дошкільного віку є однією з умов формування екологічної культури, цілісного сприйняття навколишнього світу. Саме в процесі виконання дослідів, діти задіюють свій чуттєвий досвід, самостійно аналізують результати, роблять умовиводи, пізнають сутність того чи іншого явища. Крім цього, пошуково-дослідницька діяльність сприяє удосконаленню пам'яті дітей, активізації їхніх розумових процесів, стимулює у них розвиток мовленнєвих навичок. Дослідна робота має суттєве значення для майбутньої практичної діяльності дітей. Воно дає змогу не лише орієнтуватися у характері роботи, а й раціонально спланувати свої дії.

Розділ ІІ. Організаційно-педагогічні умови організації дослідницької діяльності дошкільникі

.1 Роль еколого-педагогічної підготовки вихователя в організації дослідницької діяльності дошкільників

Сучасний фахівець ДНЗ є не лише вихователем, а їй носієм знань з різних галузей. Він має володіти великими можливостями одночасного впливу на формування елементарних знань і відносин, практичних вмінь і навичок у своїх вихованців.

Психологи М.Лук'янова, В.Стрельнікова, А.Маркова у своїх дослідженнях зазначають, що успішність педагогічної діяльності вихователя залежить від сформованості його професійної компетентності. А.Маркова визначає професійну компетентність як високий рівень педагогічної діяльності з належним педагогічним спілкуванням, реалізацію особистісного потенціалу вихователя, спрямованого на досягнення позитивних результатів у вихованні та навчанні дітей. Науковці О.Дорошко, О.Біда розглядають у своїх працях зміст, завдання, форми та методи підготовки педагогів до екологічного виховання у професійній діяльності [24].

Н.В. Лисенко наголошує, що для того, щоб провести екологічні ідеї найраціональнішими і найсприятливішими «шляхами» до дітей, вихователь повинен сам бути носієм високої екологічної культури, мати цілісну систему наукових поглядів на проблему взаємовідносин і співіснування з природою. Лише за цих умов вихователь зможе визначати різноманітність матеріальної, морально-естетичної й пізнавальної цінності природи, підпорядкувавши цьому роботу з дітьми у дитячому садку і пропагандистську діяльність серед батьків.

Науковці зазначають, що важливим орієнтиром у загальній і спеціальній підготовці вихователів дошкільних закладів є їх чіткі знання про взаємодію членів суспільства з навколишнім середовищем у кожному окремо взятому регіоні та Україні загалом, про об'єкти охорони живої і неживої природи у рідному районі, про зміст і призначення Червоної книги на всіх рівнях її видання [3].

Невід'ємним показником підготовки педагогів є оволодіння глибокими, систематизованими знаннями про природу як теоретичного, так і практичного змісту. Вихователі повинні чітко знати деякі питання морфології та екології тих рослин найближчого оточення, які безпосередньо сприймають дошкільнята, а також закономірності розвитку рослин залежно від екологічних факторів навколишнього середовища, показати дітям різноманітні життєві форми рослинного світу, дати уявлення про неживу природу, тобто адаптувати знання про значення і суть впливу сонця на землю, зумовленість існування живої природи факторами неживої, причини змін пір року та їх вплив на живу природу, людину, її діяльність тощо.

Вихователеві необхідно в достатньому обсязі мати знання з морфології та екології тварин, з якими потрібно ознайомити дошкільнят безпосередньо і опосередковано (птахи, земноводні, плазуни, риби, молюски, комахи тощо) [21].

Ще однією умовою успішної роботи вихователя, на думку Н.В. Лисенко є його вміння підбирати найефективніші методи пізнання природи та методи засвоєння дітьми знань про неї. З погляду на зміст, мету і завдання екологічного виховання поряд із традиційними спостереженнями вихователь повинен вміти організувати і проводити дослідну діяльність дітей (або пошуково-дослідну, яка найбільшою мірою ознайомлює дитину з проблемою), а винагородою за активність та допитливість дітей є їх самостійні «відкриття» в природі. Адже під час досліду дитина сама виконує пізнавальне завдання, спрямоване на досягнення мети. Причому розв'язувати пізнавальне завдання зі застосуванням уже наявних у неї знань, вмінь і навичок, виконуючи при цьому різні перетворюючі дії, і знаходить правильні шляхи його розв'язання, а також подібних завдань, з варіативністю змісту і ознак [9].

Тому, що об'єкт пізнання при цьому постає перед дитиною у різних зв'язках, співвідношеннях зі спорідненими об'єктами, речами, явищами. Дитина на правах відкривача пізнає динаміку і статичність природних явищ, а варіативність ознак, їх порівняння та зіставлення переконують її у багатстві й неповторності світу природи. Роль вихователя полягає в тому, щоб знайти індивідуальний підхід, приділити максимум уваги кожній дитині, зайнятій цікавим завданням, уміти своєчасно допомогти, скоригувати, «підштовхнути» думку до варіативної діяльності, чим стимулювати допитливість та інтерес.

Оскільки внаслідок дослідної діяльності у дітей формуються елементарні навички пошукової роботи, виникає посилений інтерес до явищ живої та неживої природи і тим самим активізується стан розумової діяльності, а вона (дослідна діяльність) значною мірою залежить від уміння вихователя своєчасно спрямовувати увагу дітей на визначення внутрішніх властивостей об'єктів та їх залежність від зовнішніх умов.

Так, вихователь може розпочати дослід, спрямований на розв'язання проблемного завдання про залежність життя рослин від наявності світла і води, з такого запитання до дітей. Наприклад: «Що трапилося б з рослинами, якби настала вічна ніч?» та ін. Після таких припущень дітей залучають до досліду. Обрати для нього варто чотири-п'ять цибулин, деякі занурити у воду, інші поставити у порожню банку і почергово виставляти їх на світло.

Можливий варіант, коли діти самі виконують дослід, а як висновок - запитання і відповіді, аргументовані висловлювання тощо. Однак у вихователя є ще й демонстраційний дослід, який виконує педагог, і ототожнювати його з навчальним не варто. Обов'язковою вимогою перед демонстрацією такого досліду є чітке пояснення дітям його мети, завдання і змісту, а після закінчення висновки й аргументи діти роблять самостійно. Вихователь лише коригує їхні знання, спонукає до самостійного тематичного добору аналогічних дослідів. У всіх випадках необхідно пам'ятати, що головною умовою ефективності пошуково-дослідної1 роботи дітей є їх активна діяльна позиція. Дії з об'єктами природи - обов'язковий компонент її пізнання, причому вони повинні бути адекватні завданням, умінням і навичкам, які засвоюються, а матеріальне середовище для проведення досліду має допускати його варіативність і проблемність, стимулюючи дітей до подальшого пізнання[ 3;12 ].

Педагог має оптимальні можливості спрямувати пізнавальну активність дитини на систематичне сприйняття об'єктів і явищ природи. Це у свою чергу є вирішальним у формуванні переконань, оскільки саме сприйняття пов'язане з вибірковою і суто суб'єктивною активністю, акумулюючи в собі потреби, оцінки, інтереси, а в майбутньому - нахили, принципи.

Вимоги до підбору матеріалу з погляду екологічного виховання необхідно розглядати, виходячи з їх розвивальної функції. Під час пошуково-дослідної діяльності діти поглиблено розглядають властивості природних об'єктів і явищ, їм даються елементарні наукові знання, що пояснюють явища, а також деякі властивості, що дають змогу їх використовувати. Урізноманітнення природничого матеріалу допомагає швидше узагальнювати певні розумові операції, забезпечувати перенесення того чи іншого способу дії па новий об'єкт, яким оволодіває дитина в дещо змінених умовах. При цьому вона швидше опановує навичками аналізу кожного об'єкта чи явища природи у їхніх взаємозв'язках, чим забезпечується розуміння науково достовірних ознак, що виділяються у певних групах об`єктів об'єднаних узагальнюючими поняттями [12].

Отже, можна сказати, що еколого-педагогічна підготовка вихователя у проведенні та організації дослідницької діяльності дошкільників включає володіння ним конкретними знаннями, розуміння завдань, умов, використання форм організації та засобів екологічного виховання дітей дошкільного віку як складової частини всебічного розвитку особистості. Вимагає вміння педагога моделювати педагогічні ситуації, конкретну практичну діяльність дітей з адаптованими завданнями, враховуючи вікові та індивідуальні особливості дошкільнят, конкретні можливості.

2.2 Використання природного розвивального середовища при проведенні дослідницької діяльності дошкільників

На думку вчених, (С.М. Ніколаєва, З.Плохій, Н.Ф. Яришева) ефективність формування екологічної компетентності дитини дошкільного віку великою мірою залежить від середовища, в якому відбувається її життєдіяльність. З. Плохій визначає еколого-розвивальне середовище в широкому розумінні як єдність природного, соціального та середовища внутрішнього «Я». Воно забезпечує набуття дитиною досвіду контакту з природним оточенням та спілкування з дорослим. Це неперервна, педагогічно зумовлена спільна діяльність дітей, а також дітей і дорослих [17; 19; 27]. Навколишнє середовище, в якому розвивається дитина, може бути різним: підтримувальним, насиченим, комфортним, розвивальним. Ефективність впливу довкілля на особистість дитини в дошкільному навчальному закладі залежить від здатності педагогічного колективу організовувати комфортне еколого-розвивальне середовище. Щоб сформувати екологічну компетентність дитини, дорослий має орієнтуватися в цих проблемах, має сформувати почуття громадської відповідальності за стан природи, бажання та дієву готовність до її збереження [19,6].

Зважаючи на те, що педагогічний процес з формування екологічної компетентності дошкільнят відбувається на територій дошкільного навчального закладу, слід приділяти особливу увагу її оформленню. Переважна більшість спостережень за обєктами та явищами природи, ігрова діяльність та екологічно орієнтована діяльність мають відбуватися на свіжому повітрі. Правильний добір видового складу та розміщення зелених насаджень на території садка можуть змінити її мікроклімат на краще її мікроклімат [19].

На думку Ніколаєвої С.М., на території дошкільного навчального закладу можуть бути створені клумби, газони, невеликі штучні водойми, екологічні стежини. До природної складової розвивального середовища належить також груповий куточок природи, зимовий сад,кімнати природи, екологічні лабораторії. Куточок природи, кожен його обєкт мають сприяти екологічному вихованню дітей, бути орієнтованими на розвиток дитини, спонукати їх до діяльності: пізнавальної, дослідної, естетично - споглядної, морально - ціннісної, практично спрямованої. З огляду на це, кімнатні рослини і тварини слід розміщувати на рівні очей дитини, щоб забезпечити до них з усіх боків. Повинні бути привабливими на вигляд, мати чітко визначені місця зберігання.

У зоні куточка природи мають бути гербарії рослин найблищого природного оточення, характеристики живих обєктів куточка та рекомендації щодо догляду за ними, колекція ґрунтів, каміння, лупа, папір, олівці, ілюстрації із зображенням обєктів і явищ природи - усе це спонукає дітей до діяльності [17].

Формування екологічної компетентності відбувається в ході дослідної роботи дошкільників. Для проведення дослідів з обєктами природи слід підготувати матеріали та обладнання, які перебувають у розпорядженні дорослого, під його контролем. Особливої уваги потребує добір мешканців куточка, серед яких мають бути обєкти постійні, сезонні та тимчасового перебування. Для молодших вікових груп рослини слід обирати за такими критеріями: наявність великого виразного листя; яскраве та тривале цвітіння; потреба у різних умовах (світлолюбові, ті невитривалі, сухостійні, вологолюбні); безпечність для здоровя дітей; наявність одного-двох паростків, висаджених у присутності дітей для спостереження за розвитком рослин [15].

З тварин постійними мешканцями куточка природи можуть бути акваріумні рибки, папуги хомячки. Інших тварин можна утримувати тимчасово, не більше ніж оди-два дні. Це свійські та дикі тварини. Проводячи дослідну роботу дошкільників, варто зазначити, що для дослідів краще використовувати рослинний світ, природні явища та обєкти природи. Представників тваринного світу в дослідах майже не задіюють.

З.Плохій зазначає, що при організації дослідницької діяльності дітей дошкільного віку, розвивальне середовище має бути особистісно орієнтованим, отже, враховувати вікові та індивідуальні особливості кожної дитини. Йдеться про добір обєктів природи, їхню кількість, безпечність для дітей, індивідуальні особливості дошкільнят з різним рівнем знань та вмінь, типом ставленням до природи, з гендерними відмінностями. Розвивальне середовище слід облаштувати у такий спосіб, щоб дитина мала можливість діяти і створювати. При цьому важливі просторова орієнтація, змінюваність у часі, безпечність обєктів природи, предметів та ігрових матеріалів, рівень фахової підготовки дорослих [19].

Одним з вирішальних принципів - відповідність розвивального середовища особливостям розвитку та саморозвитку дошкільнят, їх збалансованість. Занадто активний вплив дорослого здебільшого гальмує власну активність дитини, що негативно позначається на її розвитку. Міра участі дорослого залежить від віку дітей. Для молодших дошкільників він - безпосередній учасник їхньої діяльності, для старших - порадник, партнер. З набуттям досвіду дорослий може опосередковано керувати їхньою діяльністю, створюючи для цього сприятливі умови.

Автори Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» визначають природній простір, який створює оптимальні

умови для особистісного зростання дошкільника у сфері «Природа».

Зокрема, регулярно надавати дитині можливості відкривати життєві горизонти, ознайомлювати їх з розмаїттям природного довкілля,формувати життєво важливі вміння, що допоможуть добре в ньому орієнтуватися; оперативно реагувати на потреби дитини більше дізнатися про обєкти природи, формувати культуру ознайомлення з невідомим; збагачувати знання про природне довкілля як цілісний організм, в якому взаємодіють повітря, вода, ґрунт, рослин, тварин, люди; надавати дітям можливість діяти з різними компонентами природи (повітрям, водою, льодом, снігом, ґрунтом, піском, глиною) [1, 300-302].

Отже, природне розвивальне середовище відіграє досить значну роль при проведенні дослідницької діяльності дошкільників. Оскільки, від того наскільки воно буде оформлене відповідно потрібним вимогам, буде залежати успіх проведеного досліду. Природно-розвивальне середовище має забезпечувати розвивальний характер, можливість для дитини реалізувати в ньому зону свого ближнього розвитку, кожний компонент такого середовища мають відповідати принципу функціонального комфорту, забезпечувати відповідний контакт дитини з обєктами природи, забезпечення близькості його мешканців з дітьми. Важливим є те, що особлива роль в природному розвивальному середовищі належить спілкуванню вихователя з дітьми, оскільки завдяки такій взаємодії середовище стає розвивальним.

.3 Врахування індивідуальних особливостей дітей при організації дослідницької діяльності

Проблема взаємодії людини з природою є однією з актуальних проблем сучасності, над якою працюють психологи, педагоги та екологи: С.Д. Дерябо, А.Н. Захлєбний, І.Д. Звєрєв, А.М. Льовочкіна, І.С. Матрусов, Л.П. Молодова, Г.П. Пустовіт, Н.А. Пустовіт О.В. Плахотнік, В.О. Скребець, І.Т. Суравегіна, В.А. Ясвін та ін. Вчені дійшли загального висновку, що тільки сформувавши екологічне мислення, свідомість та культуру кожної особистості, можна буде сподіватись на успішне вирішення цієї проблеми. В працях психологів (А.А. Алдашева, В.І. Медвєдєв та ін.) увага зосереджується на тому, що розвивати екологічну свідомість доцільно з дошкільного віку, оскільки зазначений віковий період онтогенезу сприятливий для розвитку памяті, мислення, а ці, в свою чергу, активізують отримання знань про звязки і залежності в природі. Крім того, дітям дошкільного віку властиві такі риси як цікавість, допитливість, спостережливість, котрі розвивають потребу в пізнанні, а завдяки цьому - свідомість.

Формування екологічної свідомості у особистості в період дошкільного дитинства обумовлюється також віковими особливостями та закономірностями психічного розвитку дошкільників. В свій час ще Л.С. Виготський, О.В. Запорожець, Д.Б. Ельконін, Г.О. Люблінська, В.С. Мухіна та інші відомі психологи наголошували на важливості дошкільного віку як періоду фактичного становлення особистості дитини [5; 9].

Ефективність роботи педагога залежить від розуміння ним вікових закономірностей розвитку ставлення дитини до природи. На думку З. Плохій, у дітей дошкільного віку воно значною мірою визначається особливістю їхнього мислення. Дошкільники ще не здатні чітко диференціювати своє "Я" і світ навколо, суб'єктивне та об'єктивне. Через недостатній досвід спілкування з довкіллям вони роблять поверхові узагальнення, а причинно-наслідкові зв'язки встановлюють лише з допомогою дорослих. Перші стосунки зі світом формуються в системах "дитина - дорослий", "дитина - одноліток". Молодші дошкільнята переносять людські форми взаємин на об'єкти природи. Відсутність чітких обмежень між "людським" і "нелюдським" призводить до антропоморфічного (олюдненого) осмислення світу, а відтак дітям цього віку притаманне сприймання об'єктів природи як суб'єктів. При цьому суб'єкти природи для них не рівні за своєю самоцінністю з людиною, що пояснюється відсутністю досвіду та несформованістю пізнавальної сфери дитини. Такі самі причини зумовлюють особливості мислення дошкільняти, який вважає, що всі об'єкти і явища довкілля, у тому числі і природного, виготовлені людьми для задоволення власних потреб і підлягають людській волі. Артифікалізм є причиною прагматичного сприймання світу природи молодшими дітьми. Наприкінці старшого дошкільного віку прагматизм поступово руйнується [15, 10 ].

Щоб визначити параметр інтенсивності у ставленні дошкільників до природи, дослідники також спираються на особливості їх психічного розвитку. Зокрема, перцептивно-афективний компонент цього ставлення передбачає певний рівень сформованості пізнавальної та емоційно-чуттєвої сфер особистості. Про розвинуту пізнавальну сферу дитини можемо говорити, констатуючи її достатню обізнаність щодо світу природи, належні світоглядні уявлення, активізацію пізнавальної діяльності та пізнавальних процесів (мовлення, пам'яті, сприймання, мислення, уяви, уваги). Всі складові пізнавальної сфери дошкільнят перебувають у процесі розвитку, йде інтенсивне накопичення інформації про навколишнє. Дослідження науковців довели, що рівень сформованості у дітей уявлень про живий організм впливає на їхнє ставлення до природи. Коли цей рівень достатній, дитина виявляє більший інтерес до об'єкта, орієнтуючись на його благополуччя.

За даними психологів, наявність "знаного" у дитячій свідомості та його дефіцит стимулюють прагнення до "невідомого". Допитливість дошкільнят не обмежується обстеженням зовнішніх ознак об'єктів та явищ, а спрямована на з'ясування причинно-наслідкових зв'язків. І хоча в цьому віці емоційна сфера превалює над вольовою та інтелектуальною, проте дитина наполегливо шукає в усьому смисл. Вона прагне все впорядкувати, елементарно пояснити зв'язок причин і наслідків, створити у своїй уяві цілісне бачення світу. Дослідницький характер пізнавальної активності дошкільняти вже значно вагоміший, аніж перцептивно-афективний. Саме ця особливість робить дошкільний період дитинства сензитивним для формування когнітивного компонента у ставленні до природи [15,116].

На хід емоційних реакцій у дошкільників переважно впливають підкоркові центри. Тому діти емоційно чутливі до навколишнього, у тому числі й до природи. Слід зауважити при цьому: їхнє ставлення до природи є емоційно насиченим, а не емоційно спрямованим. Висловлювання дитини: "Мені подобається милуватися природою" або "Природа прикрашає наше життя" - результат наслідування дорослого. В цьому віці вона лише вчиться виокремлювати естетичні інтересом до результату та з усвідомленням його значення для інших. Прагнення практично взаємодіяти з об'єктами природи у дітей має, на думку психологів, не активний, а реактивний характер. Дитина лише реагує на об'єкт, а не діє усвідомлено, для неї дуже важливо зрозуміти мотив праці. Будь-яка природоохоронна дія, внутрішньо не сприйнята дитиною, буде марною або й негативно позначиться на її ставленні до природи. Праця дітей дошкільного віку може мати лише форму спільної діяльності з дорослим [26, 9].

На думку І.Г.Корнієнко, обмеженість знань про об'єкти і явища, про потреби живої істоти в певних умовах існування зумовлює суперечність між декларованою і реальною поведінкою дитини у природному довкіллі. У дошкільнят іще незначною мірою розвинута здатність до самообмеження задля іншої живої істоти. Ці особливості психічного розвитку і зумовлюють недостатню розвиненість поведінкового компонента. Поведінка дітей у природному довкіллі здебільшого регулюється системою заборон, дієвість яких незначна. Загальні настанови дорослих, як-от: "нерви", "не сміти" і т. д., власне, містять інформацію про модель можливої поведінки, а відтак провокують дитину чинити навпаки. Ефективними прийомами для дітей цього віку є: екологічна емпатія (активізація чутливості до стану природного об'єкта за аналогією до власних фізичних та емоційних станів: "Що відчуває синичка холодного зимового дня?") та екологічна рефлексія (самоаналіз власної поведінки з позиції конкретного об'єкта природи: "Що могла б подумати про тебе берізка, в якої ти зламав гілочку?") [26].

Отже, організовуючи дослідницьку діяльність дітей, варто обовязково враховувати їх індивідуальні особливості. Дошкільний вік є сензитивним для становлення базових основ психіки та розвитку особистості. Дітям цього віку притаманний когнітивний суб'єктно-прагматичний тип суб'єктивного ставлення до природи. Його суть полягає в готовності та прагненні одержувати, віднаходити інформацію в інформаційній сензитивності, сприймання обєктів природи як субєктів. При цьому суб'єкти природи для дітей не рівні за своєю самоцінністю з людиною, що пояснюється відсутністю досвіду та несформованістю пізнавальної сфери дитини. Це сприяє тому, що дошкільник прагне все впорядковувати, елементарно пояснювати зв'язок причин і наслідків, цілісно бачити світ, відбувається переважання дослідницького характеру пізнавальної активності над перцептивно-афективним.

.4 Взаємодія ДНЗ і сім'ї як умова успішної організації дослідницької діяльності дітей

Н.М. Кот довела необхідність спільної роботи дошкільного закладу та родини з екологічного виховання. Необхідність участі сімї обумовлена тим, що саме в ній здійснюється універсальне сімейне спілкування, де на першому місці стоїть безкорисна любов батьків до своїх дітей: сімейні стосунки більш емоційні, а це важливо для екологічного виховання. Але для цього потрібні єдині вимоги в роботі ДНЗ і родини, що передбачає повне розуміння завдань екологічного виховання вихователями і батьками, єдність мети і скоординованість дій. Зміст, форми і методи екологічного виховання в родині залежать від загальної культури членів родини, їхньої екологічної освіти [ 8 ].

Актуальні проблеми взаємозвязку родини та дошкільного закладу у формуванні особистості дитини висвітлено в роботах Л.В. Загик, М.В. Іванової, В.К. Котирло, С.О. Ладивір, Л.Ф. Островської.

Розглядаючи родину, як основне джерело формування особистості, К.Д. Ушинський звертав особливу увагу на рівень педагогічної освіченості батьків. Він підкреслював, що батьки повинні знати, що таке виховання, його труднощі і вимоги... Порядок у суспільстві буде тільки тоді, коли наведемо лад у сімї. Докорінне поліпшення виховання в сімї - це велика школа моральності, де діти засвоюють важливу науку батьків. На його думку, необхідність залучення родини до проблем екологічного виховання дошкільників зумовлена кількома причинами:

1. Родина володіє значним потенціалом у плані підготовки дітей до контактів з довкіллям. Найголовніше, що є в сімї і що так важко відтворити в державному закладі, - це універсальність родинного спілкування та безкорисна любов дорослих до своєї дитини.

. Необхідність взаємодії дошкільного закладу та родини зумовлена як недостатнім рівнем екологічного виховання педагогів і членів родини, що проводиться відособлено один від одного, так і потребою (коректувати негативні впливи на дитину життєвих умов і виховання в родині, використовувати її позитивні потенційні можливості [11, 54-55].

Дуже важливо, щоб персонал дошкільного закладу визнавав головну роль сім'ї як першого вихователя дитини,адже залучення батьків надзвичайно важливе для збагачення пізнавальної діяльності дітей в дошкільному закладі.

Автори Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» виділяють завдання співпраці педагогів з батьками. Зокрема: налагодити партнерські стосунки, які б гарантували всім учасникам освітнього процесу рівність у розвязанні спільних задач, право на активну та конструктивну позицію; інформувати батьків про підходи дошкільного закладу до виховання і навчання дошкільників, нетрадиційні методи роботи з дітьми; визначити спільні та специфічні для сім'ї; визначити спільні та специфічні для сім'ї і дошкільного закладу функції, оприлюднити їх, означити «демаркаційні лінії»; залишити за кожною з сторін право на свою особливу роль у вихованні дитини; вдосконалювати вміння бути обєктивним у судженнях та оцінках, поводитися справедливо, незалежно від свого субєктивного ставлення до партнера; створити атмосферу спільності інтересів педагогів і батьків, взаємопідтримки, взаємопроникнення партнерів у проблеми одне одного [1, 326-327 ].

Н.Прохорова у своїх працях зазначає, що діяльність ДНЗ і сім'ї буде успішною за умови, якщо вони стануть союзниками, почнуть взаємодіяти один з одним. При цьому ДНЗ повинно стати відкритою педагогічною системою, готовою до розширення і укріплення взаємодії з сім'єю для: створення різноманітного виховного середовища; оволодіння знаннями вікових та індивідуальних особливостей розвитку дітей; створення умов для залучення батьків у спільну з дітьми і вихователем дослідницьку, екологічну діяльність.

На її думку, взаємодія ДНЗ і сім'ї, з організації дослідницької діяльності дітей в екологічному вихованні, повинна ґрунтуватися на низці принципів:

поєднання форм масової, групової та індивідуальної роботи;

опор на позитивний досвід екологічного виховання дітей у сім'ї;

послідовності і неперервності;

взаємного впливу вихователів на батьків, батьків на вихователів і батьків один на одного.

Стосунки між вихователем і батьками повинні вибудовуватися на принципах взаємної довіри, поваги, підтримки, взаємодопомоги, терпіння і терпимості. Взаємне дотримання цих принципів дає можливість об'єднати виховні зусилля, створивши необхідні умови для розвитку пошуково-дослідної діяльності та розвитку особистості дитини, її самовизначення і самореалізації [8; 11].

Дошкільний навчальний заклад використовує різні форми роботи з родиною. Вони спрямовані на розширення знань батьків про методи і прийоми екологічного виховання дітей, залучення їх до спільної з дітьми природоохоронної діяльності, що включає дослідницьку діяльність дітей.

У роботі з батьками стосовно організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні необхідно використовувати як традиційні форми (батьківські збори, консультації, бесіди та ін.), так і нетрадиційні (ділові ігри, бюро педагогічних послуг, круглий стіл, конференції та ін.). Перш ніж розпочинати роботу слід зрозуміти, з ким передує співпраця (освітній рівень батьків, психологічний стан сім'ї, її мікроклімат) [ 18 ].

Ефективними у роботі з родиною, за визначенням Л. Овдій, можуть бути групові та індивідуальні консультації, які проводяться для батьків з метою популяризації змісту та завдань дослідницької діяльності в екологічній освіті. Також проводять з батьками бесіди, де вихователь ознайомлює їх з особливостями пізнавальної діяльності дітей в процесі дослідницької діяльності, зі структурою та особливостями проведення дослідів і їх значення в розвитку дитини. Педагогами створюються групові тематичні папки з рекомендаціями для батьків щодо спілкування з природою дітей дошкільного віку в різні сезони. Найчастіше батьки переглядають матеріали у вечірні години, коли чекають дитину після вечері. За потреби вихователі пропонують батькам взяти папку на вихідні та ознайомитися з її змістом вдома[ 18 ].

Обираючи форми спілкування з батьками слід пам'ятати, що слід відмовитись від настанов, потрібно залучати батьків до вирішення важливих питань, знаходження спільних правильних відповідей.

Таким чином, сім'я є тим ланцюжком, який з'єднує здобуті дитиною у садку початкові уявлення про світ природи з її практичним досвідом у повсякденному житті, розширює, поглиблює педагогічний вплив на особистість дошкільника. Різноманітні форми спільної діяльності ДНЗ і батьків в організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні сприяють формуванню у батьків довіри та поваги до колективу педагогів. Позитивне емоційне спілкування, врахування можливостей та інтересів родини закладає основи для спільної діяльності, спрямованої на формування екологічної особистості дошкільників, і дає змогу створити умови для досягнення бажаних результатів.

Висновки до розділу ІІ

Узагальнення матеріалу надає можливість зробити наступні висновки після вивченого матеріалу з розділу ІІ. Що до педагогічних умов, які забезпечують успішну дослідницьку діяльність в екологічному вихованні ми віднесли: еколого-педагогічну підготовку вихователя та її роль в організації дослідницької діяльності дошкільників; використання природного розвивального середовища при проведенні дослідницької діяльності дошкільників; врахування індивідуальних особливостей дітей при організації дослідницької діяльності та взаємодію ДНЗ і сім'ї в успішній організації дослідницької діяльності дітей.

. Еколого-педагогічна підготовка вихователя в організації дослідницької діяльності дошкільників включає в себе набуття вихователем глибоких і систематизованих знань про природу і уміння застосовувати їх у діяльності з дітьми. Вихователь повинен бути носієм високої екологічної культури, мати цілісну систему наукових поглядів на проблему взаємовідносин і співіснування з природою. Також він має організовувати і проводити дослідну діяльність дітей. Роль вихователя в цій діяльності заключається в тому, щоб знайти індивідуальний підхід, приділити максимум уваги кожній дитині, зайнятій цікавим завданням, уміти своєчасно допомогти, скоригувати, «підштовхнути» думку до варіативної діяльності, чим стимулювати допитливість та інтерес. Усіх дослідницької діяльності буде залежати від уміння вихователя правильно побудувати хід досліду та своєчасно спрямовувати увагу дітей на визначення внутрішніх властивостей об'єктів та їх залежність від зовнішніх умов.

. Використання природного розвивального середовища при проведенні дослідницької діяльності дошкільників. Дошкільний вік синзитивний і найбільш сприятливий для розвитку не тільки образного мислення, але й уяви, психічного процесу, що становить основу творчої діяльності. Тому дорослий повинен створювати всі умови для того, щоб дитина сама могла вести пошуково-дослідницьку діяльність, вирішувати різні питання посвоєму. Навчання, виховання, розвиток дитини повинні відбуватися в атмосфері захищеності, психологічного комфорту. Це означає, що оточення дитини має бути безпечним як щодо гігієни, умов життєдіяльності загалом, так і в морально-психологічному аспекті. Передусім природне середовище повинно відповідати структурі когнітивної (пізнавальної) сфери дитини, передбачати можливості вільного розвитку дитини.

Природне розвивальне середовище має складається з різноманітних елементів, де кожний виконує свою функцію. Доцільно створити зимовий сад з різноманітними рослинами, які відрізняються за видовим складом, зовнішнім виглядом та географічними особливостями.. Може бути спеціальна екологічна кімната, яка розподіляється на низку екологічних зон: міні-музеї, з колекціями комах, кристалів, листя, насіння, камінців, кімнатних рослин тощо. В ній діти можуть досліджувати, класифікувати матеріал за розміром, кольором чи формою, складати розповіді, малювати. Дуже потрібні лабораторії для дослідницької діяльності та експериментування, де діти вчитимуться аналізувати свої спостереження у природі, робити висновки про закономірності та взаємозв'язки. Важливо створити «куточок живої природи», у ньому мають бути різноманітні рослини, тварини, птахи, акваріум з рибками. Але варто зазначити, що природне розвивальне середовище має відповідати віковим особливостям дітей дошкільного віку.

. Врахування індивідуальних особливостей дітей при організації дослідницької діяльності. Ефективність дослідницької діяльності залежить від вікових закономірностей розвитку дитини, рівня сформованості пізнавальної та емоційно-чуттєвої сфер, особистісної обізнаності щодо світу природи, сформованості належних світоглядних уявлень, активізацію пізнавальної діяльності та пізнавальних процесів (мовлення, пам'яті, сприймання, мислення, уяви, уваги) дітей.

4. Взаємодію ДНЗ і сім'ї можна розглядати, як умову успішної організації дослідницької діяльності дітей, оскільки сімя займає важливе місце у екологічному вихованні дошкільника. Робота з батьками з екологічного виховання дошкільників є однією зі складових роботи ДНЗ. Тільки опираючись на сім'ю, тільки спільними зусиллями можна вирішити основне завдання - виховати людину з великої літери, людину екологічно грамотну. Кожен із тих, хто чинив та чинить шкоду природі, колись був дитиною. Ось чому велика роль дошкільних установ в екологічному вихованні дітей, починаючи з раннього віку. Головне завдання ДНЗ - розкрити батькам необхідність виховання у дітей екологічної культури - знання, практичні навички, естетичні переживання - емоційне ставлення і практичні дії. У роботі з батьками відповідно до організації дослідницької діяльності дітей необхідно використовувати як традиційні форми (батьківські збори, консультації, бесіди), так і нетрадиційні (ділові ігри, бюро педагогічних послуг, круглий стіл). Ми дійшли висновку, що необхідними шляхами в досягненні ефективності даної проблеми дошкільників можуть бути: поглиблена робота з педагогами з питань дослідницької діяльності; педагогічне керівництво діяльністю родини ; пошук нових ефективних форм взаємодії в роботі з родиною з даної проблеми.

Розділ ІІІ. Емпіричне вивчення організаційно-педагогічних умов організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні

.1 Характеристика етапів дослідно-експериментальної роботи

У звязку з вивченням організаційно-педагогічних умов організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні на емпіричному рівні, нами було проведено констатувальний експеримент.

Мета експерименту: дослідити організаційно - педагогічні умови організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні на емпіричному рівні.

Завдання:

1. Дослідити роль еколого-педагогічної підготовки вихователя в організації дослідницької діяльності дошкільників за допомогою анкетування вихователів як основного методу та бесіди з вихователями як додаткового методу.

. Визначити рівень створення природного розвивального середовища при проведенні дослідницької діяльності дошкільників за допомогою таких методів, як інтервю з вихователями як основний метод та спостереження за дітьми, оформленням дитячої групи вихователем під час дослідів як додатковий.

. Дослідити врахування вихователями індивідуальних особливостей дітей при проведенні дослідницької діяльності за допомогою такого методу як бесіда з вихователями.

. Визначити рівні взаємодії ДНЗ і сім'ї, як однієї з умов успішної організації дослідницької діяльності дітей, за допомогою бесіди з вихователями та батьками як основний метод та інтервю батьками як додатковий.

Програма експерименту передбачає реалізацію 3 основних етапів:

I етап - підготовчий, який включав підбір і розробку діагностичного інструментарію для вивчення особливостей організації дослідницької діяльності дітей дошкільного віку.

На основі результатів теоретичного аналізу проблеми нами виділені такі організаційно - педагогічні умови організації дослідницької діяльності дітей дошкільного віку:

.Еколого-педагогічна підготовка вихователя в організації дослідницької діяльності дошкільників.

.Роль природного розвивального середовища при проведенні дослідницької діяльності дошкільників.

.Врахування індивідуальних особливостей дітей при організації дослідницької діяльності.

.Взаємодія ДНЗ і сім'ї як умова успішної організації дослідницької діяльності дітей.

Відповідно до окреслених організаційно - педагогічних умов організації дослідницької діяльності дітей дошкільного віку ми обрали емпіричні методи їх дослідження. [детально про це у додатку А]

З метою вивчення еколого-педагогічної підготовки вихователів в організації дослідницької діяльності дошкільників ми використали анкетування та бесіду з вихователями. Роль природного розвивального середовища при проведенні дослідницької діяльності вивчалися на основі інтервю з вихователями та спостереження за природним розвивальним середовищем при різних видах діяльності, до яких залучалася діти. З метою вивчення врахування індивідуальних особливостей дітей при проведенні дослідницької діяльності ми застосовували бесіду з вихователями. Вивчаючи взаємодію ДНЗ і сім'ї, як одну із умов успішної організації дослідницької діяльності дітей, ми використали бесіду з батьками, вихователями та інтервювання батьків.

З метою виявлення еколого-педагогічної підготовки вихователів в організації дослідницької діяльності дошкільників за основний метод ми використали анкетування, за допоміжний - бесіду з вихователями. Нами було проведено анкетне опитування 5 вихователів закладу (див. Додаток Б ). Анкетування вихователів передбачало логічну послідовність питань, відповіді на які дозволяли вивчити виявлення стану організації активної дослідницької діяльності дітей в природі. Метою даного методу є вивчення екологічно-педагогічної підготовки вихователя в організації дослідної діяльності дітей. Анкета складається з чотирьох блоків : запитання першого блоку спрямовані на загальну інформацію про експерта ( освіта, фах, педагогічний стаж); запитання другого блоку - на визначення суті і значення дослідницької діяльності в практиці роботи дошкільного навчального закладу, до третього - питання, що стосувалися ролі і підготовки вихователя в організації дослідницької діяльності, до четвертого - питання, що стосувалися проблем і складнощів у процесі організації дослідницької діяльності дошкільників.

Питання анкети закриті, прямі, фільтруючі - контрольні . Анкета - складна, селективного (закритого) типу, роздавальне анкетування.

З метою більш глибшої і точної інформації екологічно-педагогічної підготовки вихователів до організації дослідницької діяльності з дітьми нами була проведена бесіда із вихователями ( див. Додаток В). Питання бесіди були сформульовані таким чином, щоб можна було якомога більше дізнатися про еколого-педагогічну підготовку вихователів. А саме: що включає в себе еколого-педагогічна підготовка; чи постійно намагаються збагачувати свої знання у галузі екологічного виховання; чи ознайомлюються зі спеціальною літературою під час підготовки до дослідів; чи продумують хід дослідів до найменших дрібниць; які прийоми у ході їх проведення використовують.

З метою визначення ролі природного розвивального середовища при проведенні дослідницької діяльності дошкільників нами було проведено інтервювання вихователів, яке складалося з 10 питань (див. Додаток Г ). Питання інтервю націлювалися на визначення ролі природного розвивального середовища при проведенні дослідів; створення оптимальних умов для особистісного зростання дошкільників; використання приладів та метеріалів при проведенні дослідницької діяльності; вплив природного середовища на хід проведення та результат дослідів. Вид інтервю: стандартизоване. Використали в інтервю питання: інформаційні, відкриті; за змістом - виявляють факти, субєктивну думку.

Для більш детального вивчення проблеми нами було проведено спостереження за природним розвивальним середовищем при різних видах дослідницької діяльності, до яких залучалася дитина ( див. Додаток Ґ ).

Програма спостереження

Мета: дослідити роль природного середовища шляхом використання спостереження.

Завдання спостереження:

·дослідити вплив середовища на процес дослідницької діяльності;

·проаналізувати стан куточків природи в групі;

Субєкт спостереження: експериментатор.

Обєкт спостереження: діти дошкільного віку, вихователь.

Предмет спостереження: природне розвивальне середовище.

Види спостереження: зовнішнє, періодичне, ситуативне, не стандартизоване.

Форми фіксації результатів спостереження: протокол (бланк протокола у додатках Д)

Вивчаючи врахування індивідуальних особливостей дітей вихователем при проведенні дослідницької діяльності ми застосували бесіду з вихователями. Метою бесіди було вивчення врахування індивідуальних особливостей дітей вихователем при проведенні дослідницької діяльності (див. Додаток Є). Питання бесіди були сформульовані таким чином, щоб можна було якомога більше дізнатися про те як впливають індивідуальні особливості розвитку на процес проведення дослідів. А саме: як впливають індивідуальні особливості розвитку дітей на сприйняття ними матеріалу; як впливають гендерні відмінності дітей на особливості проведення дослідницької роботи; чи практикують вихователі у своїй роботі індивідуальний підхід до кожної дитини; чи проводять додаткову роботу з дітьми, які є слабшими у своєму розвитку за інших, що це за робота.

З метою виявлення взаємодії ДНЗ і сім'ї, як однієї з умов успішної організації дослідницької діяльності дітей, ми використали бесіду з батьками, вихователями та інтервювання батьків.

Питання бесіди з батьками були сформульовані таким чином, щоб можна було якомога більше дізнатися про взаємодію дошкільного навчального закладу з сімєю при організації дослідницької діяльності (див. Додаток Ж). А саме: чи знають батьки що таке дослідницька діяльність дітей; чи часто проводять досліди зі своїми дітьми; які форми роботи екологічного спрямування проводять з ними вихователі; як часто звертаються за порадами до вихователів.

Для більш детального вивчення проблеми нами також було проведено бесіду з вихователями. Питання бесіди були сформульовані таким чином, щоб можна було якомога більше дізнатися про роботу вихователя з батьками (див. Додаток З). А саме: які форми роботи використовує з батьками; чи дає завдання проводити досліди вдома; чи звертаються батьки за порадами стосовно проведення дослідів; чи проводить спільну роботу з батьками та дітьми.

Інтервювання батьків проводилося з метою виявлення відношення батьків до пошуково-дослідної активності дітей (див. Додаток І). Питання інтервю націлювалися на визначення ефективності дослідницької діяльності дітей; особливості дитячого експериментування вдома; участі батьків у дослідній діяльності своїх дітей. Вид інтервю: стандартизоване. Використали в інтервю питання: інформаційні, відкриті; за змістом - виявляють факти, субєктивну думку.

II етап - власне констатувальний експеримент, який проводився на базі ДНЗ № 9 «Лілея» м. Ніжина. В експерименті брали участь 25 дітей 4-5 років, 5 вихователів та 10 батьків. Наш експеримент проводився з 1 лютого по 13 березня, протягом 6 тижнів.

III етап - обробка та інтерпретація результатів констатувального експерименту.

В результаті вивчення ролі еколого-педагогічної компетентності вихователя в організації дослідницької діяльності дошкільників, шляхом анкетування вихователів (5 осіб), ми встановили, що всі педагоги мають базову педагогічну освіту, стаж від 2 до 10 років, один вихователь працює у другій молодшій групі, двоє у середній та двоє у старшій групах.

По другому блоку запитань, який був спрямований на вивчення суті і значення дослідницької діяльності в практиці роботи ДНЗ, ми зясували, що всі вихователі надають великого значення дослідницькій діяльності у своїй роботі і характеризують її як маніпулятивну діяльність дітей з обєктами що її оточують; активну пізнавальну діяльність спрямовану на дослідження нових властивостей предметів. Вихователі зазначили, що в процесі проведення дослідницької діяльності відбувається всебічний розвиток дитини, дитина задовольняє свою потребу у пізнанні - 20%; підвищується пізнавальна активність, розвиваються її психічні процеси - 40%; діти отримують нові знання, вчаться аналізувати, збагачують свій досвід новою інформацією - 40% опитаних. Більшість вихователів вважають, що дослідницька діяльність допомагає насамперед розвивати пізнавальну діяльність дошкільників - 80% опитаних; стимулює допитливість і зацікавленість у пізнанні природи - 60% опитаних; систематизує і поглиблює знання - 60% опитаних; збагачує дитячий досвід - 40% опитаних. Всі вихователі згодні в тому, що дослідницька діяльність сприяє тісному спілкуванню з однолітками та дорослими і забезпечує становлення дитячого світогляду, особистісне зростання.

Так як третій блок питань націлювався на визначення ролі підготовки вихователя в організації дослідницької діяльності, то ми встановили, що серед створених умов для проведення дослідницької діяльності дітей у кожній віковій групі наявні куточок живої природи, живі та не живі обєкти природного середовища, дослідні матеріали. Всі опитані нами педагоги, зазначили, що проведена ними дослідницька діяльність включає чотири основні етапи і планується відповідно до перспективного планування, тематичного тижня (3-4 рази на місяць). Всі вихователі (100% опитуваних) зазначили, що серед форм дитячого експериментування у дітей всіх вікових груп переважає пізнавальна форма, тобто така, яка направлена на отримання нових даних і знань, також всі опитувані завжди обговорюють результати дослідів з дітьми.

Респонденти відмітили, що для підтримки інтересу дітей до дослідницької діяльності вони: проявляють зацікавленість, розпитують - 20% опитуваних; виявляють емоційну підтримку, схвалюють - 40% опитуваних; співпрацюють з дітьми - 40% опитуваних. Серед матеріалів з якими люблять проводити досліди діти, вихователі відзначили такі, як: у молодшій групі досліди з водою, запахами, дзеркалами та склом; у середній групі досліди з водою, миючими засобами, запахами, дзеркалами, склом; у старшій групі - з водою, звуками, магнітами, патером і тканинами; дзеркалами та склом.

Щодо найбільш яскравих відкриттів для самих себе, які зробили діти, більша половина опитаних вихователів (80%) зазначили властивості води; 40% визначили властивості повітря та досліди з кольоровим льодом.

Дослідницьку діяльність більшість вихователів (80%) проводять на заняттях, 60% опитуваних на прогулянках та під час спостереження, та під час ігрової діяльності - 20% опитуваних. Вихователі зазначили, що найбільш ефективно проводити дослідну роботу в першу половину дня на занятті, та прогулянках. Опитувані нами вихователі другої молодшої групи вказали, що у даній віковій групі найдоцільніше проводити заплановані, систематичні досліди. Педагоги у середній групі найчастіше проводять системні, заплановані та епізодичні досліди. У старшій групі - заплановані, випадкові досліди.

По четвертому блоку запитань, який спрямовувався на виявлення складнощів у організації дослідницької діяльності з дошкільниками вихователі вказали, що стикаються з такими складнощами: невпевненість в своїх силах - 40%, забування - 40% та повільність - 20% опитуваних. Більшість педагогів вважають основною обєктивною проблемою при організації дослідницької діяльності дошкільників: відсутність необхідного обладнання (60%) а також небажання батьків співпрацювати, спонтанне проведення без належної підготовки (40%). Основною субєктивною проблемою є недостатня кількість часу в режимі дня вікової групи.

Аналізуючи бесіди із вихователями (нами було опитано 5 вихователів), ми прийшли до висновків, що вони вважають актуальними питаннями еколого-педагогічної підготовки вихователя в організації дослідницької діяльності дошкільників. Вихователі вказали, що еколого-педагогічна підготовка вихователя включає в себе вибір теми досліду, підготовка обладнання, збір інформації з відповідної теми, постійне збагачення своїх знань. Заплановану дослідницьку роботу у своїй віковій групі вихователі проводять відповідно до перспективного плану, в середньому 3-4 рази на місяць - 80%, 1 раз на 2 тижні - 20% опитаних вихователів. 60% вихователів зазначили, що намагаються постійно збагачувати свої знання у галузі екологічного виховання та організації дослідницької діяльності дітей дошкільного віку, 40% вихователів - не прагнуть постійно збагачувати свої знання, обґрунтувавши це тим, що мають гарні практичні навички у цій сфері. Часто читають відповідну літературу під час підготовки до дослідної діяльності - 60% опитуваних, дуже рідко - 20% опитуваних, не читають - 20% опитуваних, обґрунтувавши це тим, що не вистачає на це часу.

Більшість педагогів зазначили, що під час підготовки до проведення дослідницької діяльності продумують хід досліду до найменших деталей. Також вихователі зазначили, що під час проведення випадкових, епізодичних дослідів їм важко зорієнтуватися (20%), оскільки такий дослід є не запланованим, не продуманим, не мав належної підготовки, 80% можуть легко орієнтуватися в таких дослідах. Вихователі вказали, що під час проведення дослідницької діяльності застосовують такі прийоми як: у молодшій групі - заохочення (20%), пояснення; середній групі - заохочення, пояснення, доручення (40%); старшій групі - заохочення, пояснення, схвалення, доручення (40%).

Аналізуючи результати проведеного інтервювання вихователів дошкільного закладу №9 стосовно ролі природного розвивального середовища при проведенні дослідницької діяльності дошкільників ми зясували, що до природного розвивального середовища належать груповий куточок природи, зимовий сад, кімнати природи, екологічні лабораторії, земельна ділянка на території ДНЗ. Зокрема, всі вихователі (100% опитаних) зауважили, що до природного розвивального середовища їхньої групи, при проведенні дослідницької діяльності дошкільників, належить куточок живої природи, який розміщений у кожній груповій кімнаті. 20% опитаних педагогів зазначають, що до обєктів групових куточків природи молодшої групи належать 3 - 4 кімнатні рослини, до мешканців - хомячок, рибки; 40% зазначають, що у середній групі до обєктів куточків природи належать 5 - 6 кімнатних рослини з яскравим листям, до мешканців - рибки (різновиди золотої рибки), папуга, хомячок; ще 40% вихователів старшої групи звертають увагу на те, що у даній віковій групі до обєктів куточку природи належать кімнатні рослини з різною будовою стебла, листя, а також рослини-лікарі, до мешканців - папуга, черепаха, дрібні рибки. Серед приладів і матеріалів при проведенні дослідів 20% опитуваних використовують сипкі речовини ( сіль, цукор, борошно, пісок); склянні колбочки, баночки; 40% -тверді речовини (камінці, крейда, мило), рідини; 20% - гумові трубки, бруски, рослини, фарби; 20% - губки, тканини, металеві ложки, папір, пісочний годинник, ліхтарик, магніти. Всі опитані нами вихователі дбають по безпеку дітей під час проведення дослідів та вважають, що природній розвивальний простір створює оптимальні умови для особистісного зростання дошкільників. Всі вихователі (100% опитуваних) також підтвердили, що при створенні оптимального розвивального середовища для проведення дослідів варто враховувати вік та індивідуальні особливості кожної дитини. Педагогами було зазначено, що облаштування середовища впливає на хід та результат досліду, оскільки це забезпечує успішне виконання досліду - 40%, дає можливість спостерігати за допомогою наочних методів - 20%, впливає на ефективність і достовірність дослідної роботи - 40%.

Внаслідок проведеного спостереження за дітьми середнього дошкільного віку у процесі дослідів на занятті, прогулянці, під час ігрової діяльності дітей, ми з'ясували, що вихователь при підготовці до дослідної діяльності відводить важливе місце природному розвивальному середовищі. Оскільки у груповій кімнаті дуже гарно обладнаний куточок живої природи, наявні різні прилади та матеріали для дослідів. Під час різних видів діяльності, до яких залучається дитина досліди на занятті, прогулянки, екскурсії, ігрової діяльності дітей, спостереження діти активно досліджують обєкти в куточку природи, зимовому саду, ділянці дитячого садка. Діти середньої групи вміють користуватися необхідним обладнанням під час дослідів, під керівництвом вихователя дотримуються правил безпечної поведінки. Ми спостерігали за станом живого куточка природи у груповій кімнаті, ми встановили, що куточок добре оснащений живими обєктами та мешканцями: ростуть рослини, які мають яскраво забарвлене листя різної форми та величини наявний акваріум з рибками та клітка з хомячком. Ми побачили, що діти середнього дошкільного віку в ході дослідницької діяльності, володіють прийомами порівняння, вчаться знаходити подібне і відмінне, узагальнюють обєкти за певними ознаками.

На основі проведеної бесіди з вихователями ми з'ясували, що організовуючи дослідницьку діяльність всі опитані нами враховують вікові та індивідуальні особливості кожного дошкільника. 40% педагогів зазначають, що кожна дитина по-різному сприймає, запамятовує навчальний матеріал; 60% опитуваних зауважили, що у кожної дитини свої природні задатки, темперамент, особливості перебігу психічних процесів, інтереси і це впливає на її особливості сприймання. Всі вихователі зазначили, що на проведення дослідної роботи з дітьми впливають їх гендерні відмінності. А саме: хлопчики здебільшого нетерплячіші, не стриманіші за дівчаток - 20%, провідним мотивом поведінки та діяльності у дівчаток є схвалення та значущість результату, у хлопчиків переважає пізнавальний мотив поведінки - 20%, хлопчики мають високу пошукову активність, тяжіють до всього нового, а дівчатка - до передачі свого досвіду іншим - 60% опитаних. Більшість вихователів (80%) зазначили, що під час проведення дослідів в своїй групі, більш активними є дівчатка. Всі педагоги погоджуються з тим, що особливості мислення дітей дошкільного віку впливає на сприйняття ними обєктів природи, оскільки на кожному віковому етапі відбувається розвиток психічних процесів, у тому числі і мислення, а це не може не позначатися на сприйнятті обєктів природи. 60% вихователів, зауважили, що проводять додаткову роботу з дітьми, які є слабшими у своєму розвитку: індивідуальні бесіди, додаткові розяснення. 40 % - зауважили, що не проводять такої роботи, оскільки не вистачає часу. Всі опитувані (5 вихователів, що становить 100%) зазначили, що практикують у своїй роботі індивідуальний підхід до кожної дитини.

Аналізуючи результати проведеної бесіди з батьками (нами було опитано 10 батьків), з метою вивчення взаємодії ДНЗ і сім'ї як умови успішної організації дослідницької діяльності, ми встановили що з батьками проводять такі форми роботи екологічного спрямування: групові та індивідуальні консультації, маршрути вихідного дня, батьківські збори, конференції. Нами було зясовано, що 70 % батьків досить часто відвідують батьківські збори у ДНЗ , 30% - дуже рідко, оскільки в них не вистачає вільного часу. Більшість батьків (70%) зазначило, що знають, що таке дослідницька діяльність і часто проводять досліди зі своєю дитиною. 60% опитаних нами вказали на те, що вони звертаються за порадами до вихователя і постійно цікавляться успіхами своєї дитини на занятті, 40% опитаних не звертаються за порадами до вихователя, оскільки не бачать в цьому необхідності. Також всі опитані (10 батьків, що становить 100%) відмітили, що в них не завжди вистачає часу, щоб допомогти своїй дитині виконати експериментування.

На основі проведеного інтервю з батьками ми з'ясували, що дослідницька активність дітей проявляється в інтересі до всього нового (20 % опитуваних); підвищеній допитливості (10% опитуваних); у прагненні пізнавати предмети, їх властивості (40% опитуваних); проявляється в постійних запитаннях адресованих дорослим (30% опитуваних). Більшість батьків (60%) вважають дослідницьку діяльність ефективним засобом виховання своїх дітей, зазначаючи що їх діти найбільше полюбляють експериментувати з водою, снігом, бульбашками, листям, камінцями, піском. 50% батьків зазначили, що почате експериментування в дитячому садку дитина продовжує рідко, оскільки не має відповідних умов; 30% зазначили, що лише тоді проводять, коли дитина дуже захопилася експериментом; 20%- проводять почате експериментування вдома, після кожного такого заняття в ДНЗ. Батьки разом з дитиною проводять досліди 50%, допомагають у підборі матеріалів 70%, лише спостерігають за дитиною 20%, дають інструкцію, але участі у таких дослідах не беруть 10%. Більшість батьків (80%) зазначили, що діти діляться результатами своїх дослідів з ними.

В результаті проведеної бесіди з вихователями для вивчення взаємодії ДНЗ і сім'ї, ми зясували, що вихователі проводить наступні форми роботи з батьками екологічного спрямування, як бесіди, конференції, маршрути вихідного дня, групові та індивідуальні консультації, екологічні стежини, традиційні осінні виставки. Опитані нами 40% вихователів звертають увагу на те, що часто дають дітям завдання проводити досліди вдома, 60% вихователів вважають таке завдання є не доцільним, як для дітей так і для батьків. Всі вихователів зазначають, що більшість батьки часто цікавляться успіхами своїх дітей на занятті, телефонують, або ж спілкуються в індивідуальному порядку. Також всі вихователі зазначають, що в групі бувають випадки, коли діти не виконують задане ними домашнє завдання і повязують це з тим, що у батьків не вистачає часу на спілкування з дитиною.

Більшість педагогів (80%) відмічають, що не проводять спільну дослідну роботу з батьками і дітьми, обґрунтовуючи це тим, що батьки є досить зайнятими, для такої діяльності.

Таким чином, внаслідок проведення констатувального експерименту ми встановили, що вихователі ДНЗ чітко розуміють значення дослідницької діяльності для розвитку дітей дошкільного віку. Вони здійснюють планування дослідницької діяльності дошкільників, володіють методикою проведення різних видів дослідів, формують у вихованців пізнавальну активність, навички і звички спільної діяльності, позитивне ставлення до результатів діяльності. Педагоги використовують різні методи і прийоми заохочення дошкільників до дослідницької діяльності; здійснюють педагогічне керівництво, враховуючи вік, психологічні, індивідуальні, гендерні особливості дітей.

Виходячи з отриманих емпіричних результатів нами розроблені методичні рекомендації вихователям ДНЗ та батькам щодо організації дослідницької діяльності дошкільників. [див. § 3.2.]

.2 Розробка практичних рекомендацій вихователям та батькам щодо організації дослідницької діяльності дітей дошкільного віку

Дослідницька діяльність є потужним засобом інтелектуального розвитку дітей та формування у них основ цілісного світогляду. Вона розвиває потяг до пошуків самостійних шляхів пізнання; спонукає до міркувань, побудови самостійних гіпотез, виведення висновків на основі здобутих результатів; викликає бажання милуватися й насолоджуватися природою. Дослідницька діяльність дошкільників також сприяє тісному спілкуванню з однолітками та дорослими.

Методичні рекомендації для вихователів:

·Вихователю варто враховувати спорідненість дослідницької діяльності з грою. Як і гру тривалість дослідів не слід жорстко регламентувати у часі.

·Дослідна діяльність вільна від обовязковості. Під час будь якого експериментування у дітей повинно зберігатися відчуття внутрішньої свободи.

·Не слід жорстко дотримуватися наміченого плану. Вихователь повинен радіти відкриттям дітей, схвалювати їх спроби мислити самостійно.

·Діти не можуть працювати не розмовляючи. Обговорювання своїх дій один з головних факторів розвитку дитини дошкільного віку. Вихователь повинен створювати умови, які б сприяли спілкуванню дітей один з одним, їх відкритості, але при цьому чітко знати межу між творчим спілкуванням та порушенням дисципліни.

·Врахування індивідуальних особливостей дітей. Заохочувати дітей, які відшукують власні способи вирішення завдання, експериментувальні дії. Але разом з тим не випускати із поля зору тих дітей, які працюють повільніше, відстають.

·Не захоплюватися надмірною фіксацією результатів досліду. Головним завданням дослідницької діяльності є навчання дітей мислити, а не формулювати висновки.

·Право дитини на помилку. Вихователь завжди повинен обговорювати з дітьми той результат, який вони отримали після проведення досліду і не намагатися перебудувати його під свої уявлення, які здаються правильними. Непередбачуваний результат не виявляється не правильним.

·Суворе дотримання правил безпеки. Діти сприймають інструкцію по правилам безпеки, які вихователь дає до початку досліду, але, захоплюючись діяльністю, часто про них забувають. Тому обовязок слідкувати за дотриманням правил безпеки повністю покладене на педагога.

·Досліди непомітно та органічно включаються у всі види діяльності, і складають з ними одне ціле. В дошкільному навчальному закладі не повинно бути чітких меж між звичним життям та експериментуванням, між життям та навчанням. Досліди не самоціль, а тільки спосіб ознайомлення дітей з навколишнім світом, в якому дитина проживає.

·Розподілення матеріалу, формування циклів із окремих дослідів, тривалість яких варіюється від субєктивних та обєктивних причин.

Поради вихователям, щодо місця організації пізнавальної діяльності дітей в розпорядку дня дошкільного закладу

В залежності від характеру дослідницької діяльності, її місце в розпорядку дня може бути різною. Тому вихователь може проводити як випадкові, так і заплановані досліди, а також досліди як відповідь дитині на її запитання. Тому на нашу думку, вихователь повинен бути добре ознайомлений з цими видами дослідів.

Випадкові досліди. Проводяться експромтом в тій ситуації, яка склалася на той момент, коли діти побачили щось цікаве в природі, куточку природи чи на ділянці. Випадкова дослідницька діяльність спеціальної підготовки не потребує

Заплановані досліди. До заняття по експериментуванню вихователь готується напередодні: визначає завдання експерименту, вибирає обєкт, продумує прийоми і методи керівництва експериментом. Заплановані експерименти мають свої недоліки: заняття по експериментуванню обмежене у часі, не враховується стан дітей, їх відношення до даної діяльності в даний час. Тому краще проведення дослідів планувати на другу половину дня.

Дослід як відповідь дитині на її запитання. До проведення таких дослідів заохочується дитина, яка задала питання, або ж її товариші. Вислухавши питання, вихователь не відповідає на нього, а радить дитині самій знайти відповідь, провівши не складне спостереження. Самостійна дослідницька діяльність дітей сприяє розвитку їх ініціативи, підвищує навчальну і виховну цінність дослідів.

Дослід використовується як спосіб вирішення завдань. Тому для проведення дослідів вихователю необхідно:

.Просто і чітко сформулювати завдання перед дітьми.

. З ціллю гарної наочності слід брати 2 обєкти: один - дослідний, другий - контрольний.

.Обовязковим є керівництво дослідом: питання мають формувати у дитини уявлення про обєкт чи явище, спонукати її до міркування, пояснювати, порівнювати.

. Один і той же дослід проводиться двічі, щоб діти переконались у правильності висновків, а також з метою заохочення дітей, які не проявили інтересу до нього в перший раз.

. Обовязковим є формулювання висновків, отриманих в результаті досліду.

Не дивлячись на те, що вихователь завжди організовує дослідну діяльність (спільну для всіх дошкільників), він повинен ставити у центрі уваги «Я» дошкільника. Педагог має спонукати дітей дошкільного віку до виявлення самостійності, самовизначення, виховання дошкільників як свідому особистість. [10, 15]

Дитина під час дослідницької діяльності повинна бути впевненою в собі, оптимістичною, орієнтуватися на досягнення успіху, вміти аналізувати різні ситуації, які виникають в процесі такої діяльності, вимогливою до себе та інших.

У практиці: діти, яких виховує толерантний педагог, що ставить розумні вимоги до вихованців, характеризується особливо високою самоповагою. Якщо ж педагоги надміру опікають вихованців, без потреби допомагають їм, приймають за них рішення, таке виховання призводить до низької самоповаги. Важливо спонукати дітей дошкільного віку досягти успіху. Адже у кожної дитини є природна потреба у визнанні, як перед однолітками так і перед дорослими. [10,17]

Згідно з Базовою програмою «Я у Світі», у дошкільному віці закладаються основи компетенції дитини, вміння ефективно діяти в різних життєвих ситуаціях, приймати рішення, задовольняти соціальні та індивідуальні потреби.

Формування соціальної зрілості дітей дошкільного віку - одне з важливих завдань дошкільної освіти. Соціальна зрілість - вміння узгоджувати свої дії з партнерами по діяльності, домовлятися, виявляти відповідальність. Завдання педагога - забезпечити баланс фондів «хочу» і «можу». Соціальний розвиток дитини - це один з напрямків у підготовці її до школи. Він включає вміння узгоджувати свої дії з партнерами по спільній діяльності, вміння домовлятися, укладати угоди, виходити з конфлікту з найменшими затратами зусиль.

Ще одне важливе завдання - розвиток довільності поведінки дітей дошкільного віку. Вихователь повинен орієнтувати дошкільників на правильно доцільну поведінку. Впорядковувати простір навколо себе, формувати мету своєї діяльності, планувати свої дії, доводити розпочате до кінця, мобілізуватися до долання труднощів, виправляти помилки. [1,15]

Педагогам і батькам важливо працювати над формуванням у дошкільників життєвої зрілості:

-системи уявлень, знань про різні сфери життя;

-життєво необхідних вмінь дошкільників;

ціннісного ставлення до предметів;

адекватної, конструктивної поведінки в різних життєвих ситуаціях.

Сім'я та ДНЗ повинні працювати над створенням розвивального життєвого простору (створивши умови та атмосферу для прогресивного розвитку пізнавальної активності дошкільника в дослідницький діяльності ). [8, 11]

Практичні рекомендації батькам щодо організації дослідницької роботи дошкільників:

1.Приділяти більше уваги власній дитині, проводити разом дозвілля.

.Проводити досліди з дитиною якомога частіше, бути активними учасниками дослідів.

.Обговорювати наслідки досліду, робити певні висновки.

.Задовольняти дитячу допитливість не тільки відповідями на її питання, а й наочними діями.

.Розвивати у дитини пізнавальну активність, спостережливість, позитивне ставлення до природи.

.Виховувати допитливість, інтерес до довкілля.

.Проведення різних видів ігор, загадування загадок.

8.Пам'ятати про величезну силу особистого прикладу, оскільки саме від батьків залежить подальша доля дитини.

9.Бути уважними до потреб та бажань дитини.

10.Читати казки екологічного спримування.

Отже, ми зясували, що дослідницька діяльність обумовлює створення нових проявів здібностей дитини. Дослідна робота викликає у дитини інтерес до дослідження природи, розвиток мисленнєвих операцій (аналіз, синтез, класифікацію, узагальнення), стимулює пізнавальну активність і допитливість, активізує сприйняття навчального. Завдання дорослого, розуміючи особливості впливу дослідів на особистість дитини педагогічно адекватно створити сприятливі умови для організації дослідницької діяльності дітей дошкільного віку.

Висновки до розділу III

1.Процедура констатувального експерименту дозволила повністю розвязати поставлені завдання експерименту. Цьому сприяли відповідні етапи дослідження експериментальної роботи, їх терміни та адекватність підібраного діагностичного інструментарію, а саме: анкетування вихователів різних вікових груп, бесіди з вихователями, батьками, інтервювання вихователів та батьків, спостереження за дітьми середнього дошкільного віку.

2.Нами зясовано, що вихователі в ДНЗ добре володіють методикою організації дослідницької діяльності дошкільників; наповнюють її різноманітним змістом (в залежності від вікової групи). Починаючи з другої молодшої групи методи та прийоми організації колективної праці поступово переходять від прямих до опосередкованих.

.Ми встановили, що організація дослідницької діяльності потребує як планування в місячному та календарному плані кожного вихователя, також може проводитися не заплановано, епізодично. Найдоцільніше її проводити на заняттях, прогулянках, під час спостереження, та в першу половину дня;

.Нами зясовано, що дослідницька діяльність є одним з основних засобів згуртування дитячого колективу. Вона вчить дошкільників співпрацювати, поступатися, працювати в одному темпі, взаємодіяти з однолітками та дорослими.

.Ми встановили, що дослідницька діяльність дітей дошкільного віку потребує керівництва з боку вихователя або іншого компетентного дорослого, наприклад батьків. Це допомагає уникати складнощів, врахувати індивідуальні потреби вихованців у самореалізації. Педагог повинен чітко розрізняти методи керівництва з дітьми в різних вікових групах, щоразу займатися самоаналізом.

Загальні висновки

Внаслідок проведення дослідження ми прийшли до таких висновків за висунутими у дослідженні завданнями.

По першому завданню.

. Теоретично обґрунтувавши проблему дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні, ми зясували, що дослідницька діяльність визначається як спосіб матеріального впливу на обєкт з метою вивчення цього обєкта, пізнання його властивостей. Це спостереження за спеціально створеними умовами. Використання дослідницької діяльності має велику переконуючи силу, знання, яких набувають діти, мають особливу доказовість, повноту, міцність. Під час проведення дослідів забезпечується чуттєве сприймання, практична діяльність дітей і словесне обґрунтування. Такий органічний зв'язок і сприяє максимальній активізації розумової діяльності дітей, оскільки відповідає характеру мислення дошкільників.

. Дослідницька діяльність допомагає дитині усвідомити причинно-наслідкові звязки у розумінні природних явищ. У ній пошукове завдання виконується практично, що відповідає процесу інтеріоризації, тобто переходу розумових дій від наочно - дійових до вербальних.

. Це спонукає дітей до творчості, самостійного пошуку, засобів дій, що стимулює дитячу активність, створює умови для особистісного зростання й психічного розвитку дошкільників.

По другому завданню.

. Окреслили та розкрили зміст основних понять дослідження: дослід, експериментування, спостереження. Перераховані вище поняття тісно повязані між собою і складають інформаційне підґрунтя для організації дослідної діяльності дітей дошкільного віку.

. Експериментування - це маніпулятивна діяльність дитини з обєктами та явищами оточення, що призводить до пізнання дитиною їх властивостей. При цьому знання виступають суміжним продуктом практичної ситуативної діяльності.

Спостереження - це пізнавальна діяльність, суть якої заключається в чуттєвому пізнанні природних обєктів, в пізнанні їх через різні форми сприйняття - зорових, слухових, тактильних, кінестетичних, нюхових, що вимагає від дітей уваги, зосереджуваності, розумової активності. Для проведення спостереження важливим являються три аспекти: наявність природних обєктів; визначення змісту спостереження; пошук відповідної його організації і оптимальних форм і прийомів включення в них дітей.

Дослід - це спостереження, яке проводиться в спеціально створених умовах, сприяє формуванню пізнавального інтересу до природи, розвитку спостережливості, мисленнєвої діяльності. Цінність досліду в тому, що для власної діяльності діти не отримують готових знань від дорослого, а досліджуючи вони отримують знання у певній логічній послідовності, орієнтуються у характері роботи, й раціонально планують свої дії.

. Структуру будь-якого досліду становлять: постановка проблеми; пошук способів її розвязання та побудова гіпотез; вирішення завдання за допомогою практичних дій. У дослідницькій діяльності пошукове завдання виконується практично, що відповідає дійовому типу мислення дошкільнят. Більшість дослідів дають змогу відразу ж отримати результат, це стимулює цікавість дитини. А здатність бачити невідоме ґрунтується на попередньо набутому досвіді, тож успішна дослідницька діяльність можлива за наявності в дітей певних знань про світ природи.

По третьому завданню.

. Здійснивши вивчення особливостей дослідницької діяльності дошкільників у процесі екологічного виховання ми встановили, що значення дослідницької діяльності особливо важливе для екологічного виховання дошкільників і визначається її світоглядною та навчальною ролями, відповідно до вікових особливостей дошкільники потребують яскравої, переконливої та природної наочності, доступної для їх сприйняття. Саме дослідницька робота і дозволяє формувати знання дітей про природу та здійснювати їх різнобічне виховання засобами природи при максимальному і безпосередньому контакті із нею.

. Дослідницька діяльність сприяє формуванню природничої компетентності дітей дошкільного віку, оскільки в процесі її проведення набуваються реалістичні уявлення про доступну дітям наукову картину світу природи, а саме про зв'язок живого організму і середовища; ріст і розвиток живого організму; багатоманітність в живій природі. Така діяльність передбачає наявність елементарних уявлень дошкільників про причинно - наслідкові звязки в природному довкіллі та взаємозвязок природних умов, рослин і тварин, про позитивний і негативний вплив людини на стан природи. Формується ціннісне ставлення, яке проявлятися у сформованій природодоцільній поведінці.

По четвертому завданню.

. Виділили й обґрунтували педагогічні умови організації дослідницької діяльності в екологічному вихованні дошкільників.

. До педагогічних умов, які забезпечують успішну дослідницьку діяльність дітей в екологічному вихованні ми віднесли:

І. Еколого-педагогічну підготовку вихователя та її роль в організації дослідницької діяльності дошкільників.

ІІ. Використання природного розвивального середовища при проведенні дослідницької діяльності дошкільників.

ІІІ. Врахування індивідуальних особливостей дітей при організації дослідницької діяльності.

ІV. Взаємодія ДНЗ і сім'ї як умова успішної організації дослідницької діяльності дітей.

По пятому завданню: Ми експериментально вивчили особливості організації дослідницької діяльності дітей дошкільного віку в екологічному вихованні і зясували, що:

. У ході проведеного анкетування вихователів ми зясували, що всі вихователі надають великого значення дослідницькій діяльності у своїй роботі, зазначаючи, що в процесі проведення дослідницької діяльності відбувається всебічний розвиток дитини, підвищується її пізнавальна активність, розвиваються психічні процеси, діти отримують нові знання, вчаться аналізувати, збагачують свій досвід новою інформацією, задовольняють свою потребу у пізнанні. Ми встановили, що серед створених умов для проведення дослідницької діяльності дітей у кожній віковій групі наявні куточок живої природи, живі та не живі обєкти природного середовища, дослідні матеріали. Всі опитані нами педагоги, зазначили, що проведена ними дослідницька діяльність включає чотири основні етапи і планується відповідно до перспективного планування. За оцінкою респондентів, нами виділені та представлені у рейтингу способи підтримки інтересу дітей до дослідницької діяльності: виявляють емоційну підтримку, схвалюють; співпрацюють з дітьми; проявляють зацікавленість, розпитують. Дослідницьку діяльність більшість вихователів проводять на заняттях, прогулянках під час спостереження та ігрової діяльності дошкільників. Вихователі зазначили, що найбільш ефективно проводити дослідну роботу в першу половину дня на занятті, та прогулянках.

. Внаслідок проведеного інтервювання з вихователями, ми встановили, що при організації дослідницької діяльності дошкільників велику роль слід відводити природному розвивальному середовищу. Педагогами було зазначено, що облаштування середовища впливає на хід та результат досліду, оскільки це забезпечує успішне виконання досліду, дає можливість спостерігати за допомогою наочних методів, впливає на ефективність і достовірність дослідної роботи. При створенні оптимального розвивального середовища для проведення дослідів варто враховувати вік та індивідуальні особливості кожної дитини.

. На основі проведеної бесіди з вихователями ми з'ясували, що організовуючи дослідницьку діяльність всі опитані нами вихователі враховують вікові та індивідуальні особливості кожного дошкільника, зазначаючи, що кожна дитина по-різному сприймає, запамятовує навчальний матеріал; у кожної дитини свої природні задатки, темперамент, особливості перебігу психічних процесів, інтереси і це впливає на її особливості сприймання. Всі вихователі зазначили, що на проведення дослідної роботи з дітьми впливають їх гендерні відмінності.

4. Аналізуючи результати проведеної бесіди з батьками ми зясували, що більшість батьків знають, що таке дослідницька діяльність і часто проводять досліди зі своєю дитиною. Нами було встановлено, що в ДНЗ з батьками проводять такі форми роботи екологічного спрямування: групові та індивідуальні консультації, маршрути вихідного дня, батьківські збори, конференції. Також, батьки звертають увагу на брак часу, на власну зайнятість, тому досить мало часу приділяють екологічному вихованню дитини.

.Розробляючи практичні рекомендації вихователям ДНЗ та батькам ми звернули більшу увагу на сучасні методи та прийоми роботи з дошкільниками, підходи до контролю та оцінки їхньої діяльності; формування соціальної зрілості та життєвої компетентності дітей.

Результати проведеного нами дослідження не вичерпують усіх відповідей на питання, які стосуються проблеми організації дослідницької діяльності дошкільників у екологічному вихованні. Подальшого дослідження вимагають, зокрема, питання навчання і розвитку дітей в умовах проведення дослідницької діяльності в екологічному вихованні.

Список використаної літератури:

1.Базова програма розвитку дитини дошкільного віку Я у Світі / [наук. кер. та заг. ред. О. Л. Кононко]. - [3-тє вид., випр.]. - К. : Світич, 2009. - 430 с.

2. Белєнька Г. Експериментування - крок до пізнання : [текст] / Г. Белєнька // Дошкільне виховання : науково-методичний журнал для педаг. і батьків. - 2007. - № 5. - С. 7-10.

3. Бондаренко В. О. Формування екологічного світорозуміння дошкільників через пошуково-дослідницьку діяльність / Майстер класи для вихователів ДНЗ / [упоряд. В. М. Кравцова]. - X. : Вид. група Основа, 2009. - 284. [4] с. - (Серія «Дошкільний навчальний заклад. Вихователю»).

4. Веретенникова С. А. Ознакомление детей дошкольного возраста с природой : [учебник для учащихся пед. училищ ; пер. с рус.] / С. А. Веретенникова. - К. : Вища школа. Главное изд-во, 1979. - Яз. укр. - 248 с. 60602. 4305000000.

5. Глухова Н. Базова програма Я у Світі: формування природничої компетенції дошкільника / Н. Глухова // Вихователь- методист дошкільного закладу. - 2009. - № 7. - С. 4-7.

6. Калуська Л. В.Сухомлинський про розвиток пізнавальних інтересів у процесі дослідно-пошукової діяльності дитини / Л. Калуська // Палітра педагога. - 2008. - № 5. - С. 7-9.

7.

Каплуновська О. Організація екологічної освіти в сучасному навчальному закладі / О. Каплуновська, О. Самсонова // Вихователь-методист дошкільного закладу. - 2009. - № 8. - С. 9-13.



  1. Кот Н. М. Спільна робота дошкільного закладу та сім'ї з екологічного виховання / Н. М. Кот // Дитячий садок. - № 45. - К, 2001.

  2. Корнієнко І. Г. Психолого-педагогічні аспекти екологічного виховання дошкільників / І. Г. Корнієнко // Дошкільний навчальний заклад. - 2007. - № 4. - С. 33-40.

  3. Кудрявцева Е. Дошкольники наблюдают за природой / Е. Кудрявцева // Дошкольное воспитание. - 2004. - № 4.

  4. Кузнецова Л. В. Взаимодействие детского сада и семьи в экологическом воспитании детей / Л. В. Кузнецова // Дошкольная педагогика. - 2009. - август. - С. 54-57.

  5. Лисенко Н. В. Еколого-педагогічна культура вихователя дошкільного закладу / Н. В. Лисенко. - Івано-Франківськ, 1994.

  6. Маршицька В. В. Виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.07 / Маршицька Вікторія Вячеславівна. - К., 2003. - 193 с.

  7. Маханева М. Д. Экологическое развитие детей дошкольного и младшего школьного возраста : [методическое пособие для воспитателя ДОУ и педагогов начальной школы] / М. Д. Маханева. - М., 2004. - 320 с.

15. Методичні аспекти реалізації Базової програми розвитку дитини дошкільного віку Я у Світі / наук. кер. та заг. ред. О. Л. Кононко. - [3-тє вид., вирп.]. - К. : Світич, 2009. - 208 с.

. Михайлеченко Т. Інтеграція пошуково-дослідницької діяльності з різними видами діяльності дошкільників / Т. Михайлеченко, Е. Кладієва, О. Аріна // Вихователь-методист дошкільного закладу. - 2010. - № 7. - С. 42-48.

7. Николаева С. Н. Теория и методика экологического образования детей : [учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений] / С. Н. Николаева. - М. : Издательский центр Академия, 2002. - 336 с.

18. Овдій Л. Спільна діяльність педагогів і батьків у еколого-освітньому процесі дошкільного навчального закладу / Л. Овдій, Т. Дяченко, Л. Колган // Вихователь-методист дошкільного закладу. - 2009. - № 7. - С. 43-46.

9. Плохій 3. Еколого-розвивальне середовище дошкільного навчального закладу (інноваційні підходи) / 3. Плохій // Дошкільне виховання. - 2010. - № 7. - С. 6-10.

. Плохій 3. Сучасний зміст екологічного виховання / 3. Плохій // Дошкільне виховання. - 2008. - № 3. - С. 3-6.

. Органызация экспереминтальной деятельности дошкольников : методические рекомендации / под общ. ред. Н. Прохоровой. - М. : АРКТИ, 2003. - 64 с.

22. Как знакомить детей с природой / под ред. П. Г. Саморуковой. - Москва : Просвещение, 1983.

. Шумер Т. Маленькі дослідники. Програма пізнавального розвитку дошкільників у пошуково-дослідній діяльності / Т. Шумер, І. Сергеева // Палітра педагога. - 2008. - № 2. - С. 11-15.

24. Шумер Т. Маленькі дослідники. Програма пізнавального розвитку дошкільників у пошуково-дослідній діяльності / Т. Шумер, І. Сергеева // Палітра педагога. - 2008. - № 3. - С. 7-9.

25. Шумер Т. Маленькі дослідники. Програма пізнавального розвитку дошкільників у пошуково-дослідній діяльності / Т. Шумер, І. Сергеева // Палітра педагога. - 2008. - № 4. - С. 17-22.

26. Я і Світ навколо Особистісно орієнтований підхід у формуванні ставлення до природи // Дошкільне виховання. - 2008. - № 7. - С. 8-11.

27. Яришева Н. Ф. Методика ознайомлення дітей з природою / Н. Ф. Яришева. - Київ : Вища школа, 1993.

Додаток А

Емпіричні методи вивчення особливостей організації дослідницької роботи

Предмет дослідження: організаційно-педагогічні умови організації дослідницької діяльності дошкільників.Емпіричні методи дослідження1. Еколого-педагогічна підготовка вихователя в організації дослідницької діяльності дошкільниківАнкетування з вихователем як основний метод; бесіда з вихователем як додатковий метод.2.Роль природного розвивального середовище при проведенні дослідницької діяльності дошкільників.Інтервю з вихователем як основний метод; спостереження як додатковий метод.3. Врахування індивідуальних особливостей дітей при проведенні дослідницької діяльності. Бесіда з вихователем 4. Взаємодія ДНЗ і сім'ї як умова успішної організації дослідницької діяльності дітей.Бесіда з вихователем та батьками як основний метод; інтервю з батьками як додатковий.

Додаток Б

дослідницький пізнавальній дошкільник

Анкета для вихователів

Вивчення ролі еколого-педагогічної підготовки вихователя в організації дослідної діяльності дошкільників

Шановні вихователі! Просимо Вас відповісти на деякі запитання анонімної анкети. Ваші відповіді допоможуть нам у дослідженні актуальної проблеми «Організація дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні». Дякуємо за допомогу!

Анкета


І.

.1Ваша освіта ____________________________________________

.2Фах ____________________________________________________

.3Педагогічний стаж ________________________________________

1.4В якій віковій групі ДНЗ Ви зараз працюєте? _________________

ІІ.


.1 На вашу думку, дослідницька діяльність дітей - це ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

.2 Чи важливе значення у роботі ДНЗ займає дослідницька діяльність дошкільників?

а) Так.

б) Ні.


б) Частково.

.3 Якщо так, то розкрийте це значення: ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

.4 Для чого вихователь повинен проводити дослідницьку діяльність в дитячому колективі? (поставте за рангом):

а) щоб збагатити дитячий досвід;

б) щоб розвивати пізнавальну діяльність дошкільників;

в) щоб стимулювати допитливість та зацікавленість у пізнанні природи;

г) щоб систематизувати і поглиблювати знання;

д) Ваш варіант.

.5 Чи сприяє дослідницька діяльність дошкільників тісному спілкуванню з однолітками та дорослими?

а) Так.


б) Ні.

в) Імовірно.

.6 Чи забезпечує дослідницька діяльність становлення світогляду дитини і її особистісне зростання?

а) Так.


б) Ні.

в) Не завжди.

ІІІ.

.1. Які умови створені для організації дослідницької діяльності дітей у Вашій групі? _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________



.2 Скільки зазвичай етапів включає проведена Вами дослідницька діяльність:

а) 2 - 3


б) 4

в) 4 і більше

г) Ваш варіант

.3. Як часто Вами планується організація дитячого експериментування? _____________________________________________________________________________________________________________________________

.4. Яка із форм дитячого експериментування переважає у Ваших дітей:

а) пізнавальна (направлена на отримання нових даних і знань);

б) продуктивна ( направлена на отримання нових конструкцій, малюнків, казок).

.5. Якщо продуктивна, то що заважає Вашим дітям зайнятися пізнавальними дослідами:

а) заборона зі сторони дорослих;

б)зниження пізнавальних інтересів дітей;

в) засудження зі сторони дорослих, якщо діти зроблять щось не так;

г) ваш варіант.

. 6. Чи завжди Ви обговорюєте результати дослідів з дітьми:

а) Так.


б) Ні.

в) Інколи.

г) Ваш варіант.

.6. Як ви підтримуєте інтерес дитини до дослідницької діяльності:

а) проявляю зацікавленість, розпитую;

б) виявляю емоційну підтримку, схвалюю;

в) співпрацюю з дітьми;

г) інший варіант;

.7. З якими матеріалами Ваші діти люблять проводити досліди:

а) водою;

б) миючими засобами, милом;

в) звуками;

г) магнітами;

д) запахами;

е) дзеркалами, склом;

є) патером і тканиною;

ж) ваш варіант

.8. Яке із найбільш яскравих відкриттів для самих себе, на Вашу думку, зробили Ваші діти? ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

.9. Дослідницьку діяльність з дітьми Ви найчастіше проводите на:

а) занятті;

б) прогулянці;

в) під час спостереження;

г) під час самостійної діяльності дітей;

д) під час ігрової діяльності дошкільників;

е) ваш варіант.

.10. Під час яких з організаційних моментів дослідницька діяльність є найбільш ефективною? Чому? ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________3.11. Який з видів дослідів Ви найчастіше проводите з групою?

а) випадкові;

б) заплановані;

в) епізодичні;

г) систематичні;

д) Ваш варіант.

IV.


4.1. З якими складнощами у процесі організації дослідницької діяльності Ви найчастіше стикаєтесь?

а) Повільність;

б) небажання працювати;

в) забування;

г) невпевненість в своїх силах;

д) вказати свій варіант.

.2. З якими обєктивними проблемами Ви найчастіше стикаєтесь?

а) Відсутність необхідного обладнання;

б) небажання батьків співпрацювати;

в) вказати свій варіант.

.3. З якими субєктивними проблемами Ви найчастіше стикаєтесь?

а) Невпевненість в ефективності роботи;

б) недостатня компетентність в питанні організації дослідницької діяльності в різних вікових групах;

в) нестача часу;

г) вказати свій варіант.

Додаток В

Основний перелік питань бесіди з вихователем

1.Що, на вашу думку, включає в себе еколого-педагогічна підготовка вихователя у проведенні та організація дослідницької діяльності дошкільників?

.Як часто Ви проводите заплановану дослідницьку діяльність у своїй віковій групі?

.Чи намагаєтесь постійно збагачувати свої знання у галузі екологічного виховання дітей дошкільного віку та організації дослідницької діяльності?

.Якщо так, то яким чином?

.Чи читаєте Ви спеціальну літературу під час підготовки до дослідної роботи? Як часто?

.Чи продумуєте Ви хід досліду до найменших деталей?

.Чи доводилося Вам проводити випадкові, епізодичні досліди?

.Якщо так, то чи легко вам було зорієнтуватися у даній ситуації?

.Які прийоми у ході проведення дослідів ви використовуєте?

Додаток Г

Орієнтовні питання для інтервю з вихователями

.Що входить до складу природного розвивального середовища Вашої вікової групи?

.Яке місце у вашій дослідній роботі займає груповий куточок живої природи?

.Хто з постійних та тимчасових мешканців там розміщений?

.Які прилади та матеріали Ви використовуєте при проведенні дослідів з дошкільниками?

.Чи дбаєте про безпеку дітей під час проведення дослідницької діяльності?

.Як на Вашу думку, природній розвивальний простір створює оптимальні умови для особистісного зростання дошкільників?

.Як Ви вважаєте, чи повинен вихователь враховувати вік та індивідуальні особливості кожної дитини при створенні оптимального розвивального середовища під час проведення дослідницької діяльності?

.Чи впливає облаштування природного розвивального середовища на хід та результат проведення дослідів? Якщо так, то як саме?

Додаток Ґ

Програма спостереження за природним розвивальним середовищем при проведенні дослідницької діяльності дітей

Мета: дослідити роль природного середовища шляхом використання спостереження.

Завдання спостереження:

·дослідити вплив середовища на процес дослідницької діяльності;

·проаналізувати стан куточків природи в групі;

Субєкт спостереження: експериментатор.

Обєкт спостереження: діти дошкільного віку, вихователь.

Предмет спостереження: природне розвивальне середовище.

Вид: зовнішнє, періодичне, не стандартизоване.

Форма фіксації результатів спостереження: протокол, бланк протоколу (у додатках)

Додаток Є

Основний перелік питань бесіди з вихователем

1.Чи опираєтесь Ви у своїй роботі на індивідуальні та вікові особливості дошкільників організовуючи дослідницьку діяльність дошкільників?

.Як Ви вважаєте,чи впливають індивідуальні та вікові особливості розвитку дітей на сприймання ними матеріалу?

.Чи впливають гендерні особливості дітей дошкільного віку на особливості проведення дослідної роботи? Як чином?

.Хто більш активний у Вашій групі під час дослідів - хлопчики чи дівчатка?

.Як Ви вважаєте, особливості мислення дітей дошкільного віку впливають на сприйняття ними обєктів природи?

.Якщо так, то як саме?

.Яку додаткову роботу Ви проводите з дітьми своєї вікової групи, які слабші у своєму розвитку за інших?

.Чи практикуєте у своїй роботі індивідуальний підхід до кожної дитини?

Додаток Ж

Основний перелік питань бесіди з батьками

. Які форми роботи екологічного спрямування проводить з вами вихователь?

2. Як часто ви відвідуєте батьківські збори в дитячому садку?

3. Чи знаєте ви, що таке дослідна діяльність?

4. Як часто Ви проводите досліди зі своєю дитиною?

5. Чи зверталися ви за порадами до вихователя?

6. Як часто ви цікавитеся успіхами своєї дитини на занятті?

7. Чи завжди у Вас є час, щоб допомогти Вашому малюку виконати експериментування?

Додаток З

Основний перелік питань бесіди з вихователем

1.Які форми роботи екологічного спрямування Ви проводите з батьками?

. Чи даєте Ви дітям завдання проводити досліди вдома?

. Чи звертаються до Вас батьки стосовно поради щодо проведення дослідів?

. Як часто батьки цікавляться успіхами своїх дітей на занятті?

. Чи бувають у Вас випадки, коли діти не виконують задане вами домашнє завдання?

. Як ви думаєте, це повязане з тим, що батьки не хочуть співпрацювати з дитиною?

. Чи проводили Ви коли не будь, спільну дослідну роботу з батьками та дітьми?

Додаток І

Орієнтовні питання для інтервю з батьками

1. В чому проявляється дослідницька активність Вашої дитини?

. Чи вважаєте Ви дослідницьку діяльність ефективним засобом виховання дітей дошкільного віку в сім'ї?

. З якими предметами і матеріалами любить експериментувати Ваша дитина?

. Чи буває так, що почате в дитячому садку експериментування дитина продовжує вдома? Якщо так, то як часто?

. Яку участь ви берете в експериментальній діяльності вашої дитини?



. Чи ділиться дитина з Вами результатами досліду (відкриттями)?

Поделитесь с Вашими друзьями:


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2017
обратиться к администрации

    Главная страница