12 грудня 2014 р. ІV всеукраїнська науково-практична конференція “Андріївські читання”



страница27/38
Дата11.05.2016
Размер3.21 Mb.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   38

Коваленко Ю. П.

аспірант кафедри соціології та соціальної роботи

Класичний приватний університет

СІМ’Я – СЕРЕДОВИЩЕ ПЕРВИННОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДИТИНИ


Сім’я  первинний осередок суспільства. На своєму рівні вона концентрує в життєдіяльності своїх членів весь комплекс відносин, що існують у суспільстві. Сім’я бере активну участь у формуванні ціннісних орієнтацій і поводжень своїх членів, у реалізації їхнього статусу. У дитинстві сім’я відіграє головну роль, яку не можуть замінити інші інститути соціалізації.

Соціалізація  розвиток, обумовлене конкретними соціальними умовами, тобто в процесі виховання. Вона починається з сім’ї. Соціологічними дослідженнями виявлено, що вплив сім’ї на дитину сильніший, ніж вплив школи, вулиці та ЗМІ. Таким чином, від соціального клімату в сім’ї, духовного розвитку та фізичного становлення в ній дітей залежить успішність процесів розвитку та соціалізації дитини 4, с. 15.

Головною умовою виховання у сім’ї є міцний фундамент сім’ї, який базується на авторитеті батька і матері, подружній вірності чоловіка і дружини, їхній любові до дітей, відданості обов’язку їх виховання, повазі й любові до батьків і материнському покликанні жінки.

У загальному розвитку дитини ранній вік (до трьох років) відіграє важливу роль. Саме в ранньому дитинстві закладаються основи здоров’я та інтелекту малюка. Унікальність цього етапу полягає також у стрімкості фізичного та психічного розвитку дитини, що потребує особливої уваги з боку і батьків, і лікарів, і педагогів 1, с. 100.

Законом України “Про охорону дитинства” встановлено, що сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя і праці [2, 116].

Згідно з сучасними уявленнями, для виживання і розвитку дитини необхідними є батьківська любов, виникнення тісної взаємної прихильності між нею і людиною, що про неї піклується. Відсутність дорослого як об’єкта прихильності обмежує можливості соціалізації – відтворення дитиною соціально значимих еталонів поведінки. Потреба в співробітництві з дорослими як об’єктивно необхідній умові засвоєння дитиною соціального досвіду є найважливішим надбанням раннього віку, що виступає в контексті з предметною діяльністю як основним фактором розвитку пізнавальної діяльності дітей і спілкування з однолітками. Ряд авторів (Е. Еріксон, Н. Авдєєва, М. Лисіна) доводять, що саме в цьому віці починає формуватися самосвідомість і розвивається первинна здатність до емпатії, співпереживання 1, с. 102. Дитина вбирає в себе способи емоційного реагування дорослих по відношенню до подій, які відбуваються в світі. Саме батьківський дім та батьківська турбота є найбільш придатним навколишнім середовищем, яке сприяє оптимальному дитячому розвитку в цьому віці.

До родини як основного інституту соціалізації на даному етапі розвитку дитини пред’являються високі вимоги. Батьки є не лише моделями поведінки для своїх дітей, й виступають у ролі активних суб’єктів соціалізації, здійснюючи цілеспрямований виховний вплив 3, с. 79.

У процесі виховання закладаються і формуються ціннісні орієнтації людини, які проявляються у відносинах, що визначають його стиль життя, життєві прагнення, плани та способи їх досягнення. Велику роль сім’я грає в процесі соціального розвитку людини. Так як схвалення, підтримка, байдужість чи засудження впливають на дітей, допомагають адаптуватися до різних ситуацій, шукати вихід зі складних життєвих ситуацій. Від того, яка родина (повна чи ні, розширена) залежить виховання дитини. Сучасні розлучення і народження дитини поза шлюбом відбиваються на психіці дітей. Причинами такого можуть бути – нерозвиненість почуття відповідальності, обов’язку, легковажне ставлення до шлюбу, підозрілістю. Але якщо в сім’ї є людина, яка залежить від алкоголю, наркотиків, то розлучення, з точки зору виховання, необхідне. Адже діти щодня отримують негатив, спостерігаючи п’яні скандали та бійки. У багатьох випадках таку модель поведінки не вдається змінити і тоді дитина відтворює долю батьків 6, с. 35. Розширення побутових зручностей спричинило за собою проблеми. Вони обмежують участь дітей від домашньої праці. Дану ситуацію погіршили й самі батьки, коли намагаються захистити дитину від праці і допомоги по дому. Такі діти виростають егоїстами, які вважають, що батьки зобов’язані їх обслуговувати 3, с. 85. Складнощі сімейного виховання пов’язані з діяльністю масової інформації, з формованими кіно, пресою, телебаченням, радіо образами людей, яким хочеться наслідувати, вважати ідеалом, бути в чомусь схожим 4, с. 90.

В деяких сім’ях існує думка, що батьки забезпечують, а школа повинна вчити. У такій сім’ї існує нерозуміння того, що вони переймають, перш за все, приклад батьків, їх поведінку, атмосферу і спілкування в родині. Часто самі батьки краще знають, що необхідно їх дітям і змушують відвідувати різні гуртки. У той час, коли діти не хочуть цим займатися. Це призведе до того, що нав’язаний образ життя відторгне, з’явиться відчуження у дитини, зриви в поведінці, скарги. У таких умовах дитина росте неврівноваженою, нещирою, замкнутою. У сім’ї, де стоїть постійний контроль і присутній авторитарний стиль, відбувається відчуження дорослих від молодших, ворожість по відношенню до оточуючих, агресія і протест. Це пов’язано з тим, що контроль над думками, бажаннями, поведінкою призводить до опору дитини. За це його карають і б’ють. Діти, які виростають у таких сім’ях, бувають озлобленими, пасивними й апатичними 4, с. 111.

В демократичній родині батьки намагаються встановити хороші відносини з дітьми, залучають їх до вирішення проблем, заохочують ініціативу і самостійність. У таких умовах все обговорюється, пояснюється. Цінується незалежність і слухняність. Дитина виростає самостійним, активним, доброзичливим, відповідальним 4, с. 115.

У реальності ці стилі виховання в чистому вигляді зустрічаються рідко. Зазвичай, зустрічаєш змішаний стиль або компромісний. Доброзичлива, здорова атмосфера створює умови для розвитку дитини і дорослого. Дає притулок серед негараздів, де можна отримати допомогу і підтримку, любов і визнання. Кожна людина прагне до самовдосконалення, саморозвитку.

І від того, які культура, атмосфера, цілі і принципи, фінансові можливості й ставлення панують у сім’ї – залежить самореалізація і розвиток повноцінної людини. Цілі сім’ї переходять і до дитини.



Отже, сім’я  це невід’ємна ланка суспільства. Жодна нація, жодне суспільство не обходилося без сім’ї. Тому розвиток її, зміцнення, стабілізація – справа не тільки держави і суспільства, але і, перш за все самих подружжя. Адже саме в сім’ї починається формуватися особистість майбутнього члена суспільства. Живий приклад батьків дуже важливий у розвитку дитини.

Розвиток людини у взаєминах і під впливом навколишнього середовища можна визначити як результат його соціалізації, тобто засвоєння і відтворення культурних цінностей і соціальних норм, а також саморозвитку і самореалізації тому суспільстві, в якому він живе. У сім’ї закладаються взаємини з оточуючими, межі влади і відповідальності, які стають нормою.

Список використаної літератури

  1. Денисюк О. В. Виховання дітей раннього віку в сім’ї (за результатами соціологічного дослідження) / О. В. Денисюк // Український соціум. – 2004. – № 1 (3). – C. 100–105.

  2. Збірник нормативно-правових актів у сфері захисту дітей. – Київ, 2002. – 318 с.

  3. Машовець М. А. Підготовка студентів до співпраці з батьками дітей дошкільного віку / М. А. Машовець. – Київ, 2000. – 128 с.

  4. Раннє дитинство: стан, проблеми, перспективи розвитку / О. М. Денисюк, Г. В. Бєлєнька, О. В. Богініч та ін. – Київ : Держ. ін.-т пробл. сім’ї, 2003. – 116 с.

  5. Стан здоровя дітей та підлітків в Україні та надання їм медичної допомоги за 2002 рік : стат.-аналіт. довід. – Київ, 2003. – 201 с.


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   38


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница