2. Генезис философии


Філософська концепція свободи Жана Поля Сартра



страница8/8
Дата12.05.2016
Размер466 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8
77.Філософська концепція свободи Жана Поля Сартра.

Оригінальну концепцію свободи волі особи створив один з найві-доміших представників екзистенціального напрямку в філософії Жан Поль Сартр. На його думку, суть людини - це задум, проект, майбутнє. Людина є тим, ким намагається бути, сама визначає своє майбутнє, проектує долю. Речі, що оточують людину, в принципі не мають суттєвого значення для того, що станеться з людиною пізніше, бо її дії детермінуються не речами (суспільними відносинами, інститутами), а ставленням людини до речей. Людина - вільна істота. Все залежить від того, ким вона захоче бути. Немає такої умови, яка б завадила людині здійснити свій вибір. Скеля, яку я бачу перед собою, міркує Жан-Поль Сартр, буде моїм ворогом, чинитиме опір, якщо я захочу перенести її з місця на місце. Проте та сама скеля стане моїм співучасником, якщо я захочу використати її як підвищення для огляду ландшафту. Все залежить від того, який сенс, значення людина надає речам.


Свобода, за Сартром, єдиний фундамент суспільних цінностей. Люди посилаються на детермінізм, щоб виправдати свої вчинки, зняти свої гріхи, звільнитися від страху ризику за свій вибір, від тягаря відповідальності. У людини завжди є вибір, тому вона завжди вільна. Воля людини визначає її ставлення до ситуації. Людина - вільна істота, бо вона обдарована розумом. Проте свобода є не тільки благом для людини, але й важким знаменням долі. Людина не може позбавитися свободи, бо завжди мусить відповідати за свої дії і не може перекласти відповідальність на природу, на історію або на Бога. Людина приречена на свободу, робить висновок Сартр. «Буття в свободі» викликає тривогу й почуття самотності, залишеності. Людина хоче втекти від своєї свободи. Існує лише один шлях втечі - смерть.

2.1. Свобода та вибір.

Що таке свобода? Відповідь на дане питання формувалася з часом, аж поки не набула своїх нинішніх рис;

Сучасним розумінням свободи є відокремлення в ній кількох аспектів:

а) свобода дії – свобода реалізувати свої наміри, досягти власної мети, використовуючи для цього потрібні знаряддя та засоби;

б) свобода творчості – право людського суб’єкта втілювати свої мрії і задуми, створювати щось нове, підвладне лише власним законам;

в) свобода самореалізації – є синтезом 2-х попередніх, і дає можливість бути собою, реалізувати своє життєве призначення;

г) свобода вибору – йдеться про вибір особистістю тих або інших намірів, цілей, варіантів поведінки;

д) відповідальність – усвідомлення індивідом, свого обов’язку перед суспільством, людством, розуміння в світлі цього обов’язку суті і значення своїх вчинків, діяльності, узгодження їх з обов’язками і завданнями, що виникають у зв’язку з потребами суспільного розвитку.

Людина є єдиним джерелом цінностей, індивіду залишається творити чи вибирати власну шкалу цінностей, її власний ідеал. Тут, власне, Сартр впритул підходить до ядра своєї антропології,тобто поняття свободи.

Людське існування, на думку Сартра, є неперервне самозаперечення. В його концепції свободи ключ до всього його світогляду, як в його теоретичних побудовах,так і в практичних висновках. Навколо цієї концепції, як навколо своєї осі, обертається вся антропоцентрична, при цьому егоцентрична, філософія екзистенціалізму.

Утвердження свободи, як безумовлення принципу знаменує розрив з детермінізмом, раціоналізмом, об'єктивно науковим розумінням дійсності.

Свобода трактується Сартром в дусі закінченного індетермінізму. Свобода ставить людину поза закономірності і причинну залежність. Вона виражає метафізичний розрив з необхідністю як в її об'єктивно матеріалістичному розумінні, так і з логічною необхідністю. Свобода не терпить ні причинне, ні підстави. Свобода не визнаяається можливістю людини діяти у відповідності з тим, якою вона є, бо сама її свобода є вибір свого буття, людина така, якою вона свобідно себе вибирає .Свобода як її розуміє Сартр, є розрив каузальної залежності, причиною обумовленності, вона, за вираженням Сартра, утворював „дирку в бутті”.

Отже, свобода є своєрідним тягарем який повинна нести людина, якщо вона є особистістю. Людина може і відмовитись від свободи, перестати бути сама собою, але ця відмова відбувається разом з відмовою від себе як особистості. І людина вільна і в тому розумінні, що має можливість постійно проектувати, обирати. Саме в цьому плані Ж.-П.Сартр, не зважаючи на його погляди, що стосуються Бога тісно сходиться з М.О.Бердяєвим, оскільки і для нього основним атрибутом особистості є свобода, і свобода має для нього сенс тільки у творчості, що для Сартра є можливість людини проектувати, обирати.

2.2. Свобода та відповідальність.

В екзистенціальному своєму аспекті ідея свободи актуалізує два протинаправлені вектори, що визначають загальну скерованість існування людини: вектор визволення і вектор відповідальної причетності. Перший з них найбільшою мірою виявляється у свободі дії, свободі творчості: людина тут насамперед прагне здолати певне обмеження, вийти за грань пізнаного і освоєного нею, створити щось принципово нове, що змінило б дотеперішню ситуацію її існування. Свобода в такому її розумінні є, так би мовити, силою „відцентрованого”: вона веде людину вперед, розкриває перед нею нові можливості, нові обрії буття.

буттям, а й божественним началом, що до Сартра, то людина для нього відповідальна перед собою за власний вібір, за творення себе в цьому світі. І в цьому значенні Ж.-П.Сартр продовжує трактування відповідальності, пов’язуючи її з проблемою проекту і вибору.

Свобода, у Сартра, що протиставляється випадковості, задається як постійна необхідність для людини "давати собі неодмінне", тобто відновлювати його в просторі свого власного переживання, винаходячи тим самим свій власний спосіб бути людиною у світі. Хоча людина вибирає свій спосіб буття на фоні абсолютної випадковості свого "тут – буття", вона тримає в своїх руках всі нитки, що пов'язують її із світом. Не вибираючи свою епоху, вона вибирає себе в ній. Вона повинна бути одночасно фактичністю і трансцендуванням, повинна постійно винаходити, будувати себе "впритул до найдрібніших деталей".

Аналізуючи ситуацію як синтез даного і свідомості, фактичності і свободи, Сартр показує, що ситуація реалізовується тільки через людський вибір і дії, дане розкривається тільки у світлі цілі, авторство людини імпліковане в її ситуації. З проблемою вибору тісно пов'язана проблема відповідальності. Сартр вважає, що будучи засудженою до свободи, людина несе тягар світу на своїх плечах. Вона відповідальна за світ і за себе. Її відповідальність є всеохоплююча.

78.Ясперс. “Історична перспектива людського існування” - проаналізовані можливі шляхи історичного розвитку суспільства, запропоновані К.Ясперсом. Окрім того, акцентується увага на тому, що майбутнє є складником історичної концепції людського існування у його цілісності.

Прогнозування перспектив розвитку людського суспільства належить до надзвичайно актуальних тем. На сучасному етапі суспільного розвитку прогнозування та передбачення явищ, подій, наслідків прийнятих рішень набуває глобального характеру. Розглядом цих питань займаються багаточисленні установи та організації. Проблема майбутнього вимагає залучення представників різних галузей науки. Дослідженням майбутнього займаються Римський клуб, Коннектикутський інститут дослідження майбутнього, корпорація ”РЕНД”, „Ресурси для майбутнього”; Чикагський та Каліфорнійський університети (США); „Комітет наступних 30 років” (Англія); футурологічні інститути у Франції, Німеччині, Голландії. Існують також міжнародні асоціації: „Світове товариство футурологів”, „Людство 2000 р.”, „Світ майбутнього”.

Відомо, що визначенням майбутніх пріоритетних напрямків розвитку суспільства займається футурологія, основи якої сформувалися в 60 – 70 роках минулого століття. Швидкий розвиток науки та техніки протягом ХХ століття визначив принципи всеохоплюючого прогресу, що викликало питання про межі розвитку науки та техніки. Свідоме відношення до подій минулого, свідоме переосмислення його помилок є безумовним чинником, який впливає на майбутній вибір людини. Остановимся на книге К. Ясперса "Истоки истории и ее цель" (М., 1978. Издание ИНИОН АН СССР. 2 вып. Ротапринт). Это книга написанная профессиональным философом, но книга именно историософская, а не аилософская, в которой представлена цельная картина развития истории. Как и всякая подлинная философия, система Ясперса противоречива и можно было бы разделить ее на две антиноммчпые части, как это с удовольствием сделала П.П,Гайденко в предисловии к русскому переводу. Нас же интересует в системе Ясперса именно удивительное сочетание "старого и нового". Корабль исторического познания, команду которого взбунтовали гениальные одиночки XIX века, все увереннее меняет курс, и Ясперс еще на несколько румбов повернул штурвал.

Прежде всего, знаменательно само понимание Ясперсом истории как "некоего единства" (1, 25), утверждение, что история имеет смысл, начало и конец; Ясперс вплотную подходят к ж христианской историософии, используя богословскую терминологию как наиболее адекватную: "Все мы, люди, происходим от Адама, все мы связаны родством, созданы Богом по образу и подобию Его. Вначале, у истоков, откровенна бытия было непосредственной данностью. Грехопадение открыло перед нами путь, на котором познание и конечная практика направляются на временные цели, аозволяя нам достигнуть ясности.

На стадии завершения мы вступаем в сферу гармонического созвучия пути, в царство вечных духов, где мы созерцаем друг друга в любви и в безграничном понимании." (1, 27)

В истории Ясперс более определенно выделяет "осевое время" - конец I тыс. до н.э., имея в виду духовную эпоху, пев реаизавшуюся в Средиземноморье, Китае и Индии, определившую, по его мнению, всю доследующую историю человечества: "человек осознает бытие в целом, самого себя и свои границы. Перед ним открывается ужас мира и собственная беспомощность. Стоя над пропастью, он ставит радикальные вопросы, требует освобождения и ясности. Осознавая свои границы, он ставит перед собой высшие цели, познает абсолютность в глубинах самосознания и в ясности трансцендентного мира." (1, 122)

Система Ясперса только начинает устанавливать основные стадии духовной истории человечества (единственно значущей истории для историософии). Мы не найдем у него сопоставления истории и вечности, но лишь истории и доистории, причем граница между ними почти неощутима, выражена в слишком расплывчатых выражениях, единственное, что отделяет доисторию от истории - это отсутствие исторического самосознания, письменных свидетельств. Однако возникновение исторического самосознания - лишь один из аспектов более общего геноглена. человек в осевое время действительно "осознал бытие в целом, самого себя и сбои границы", нно это было лишь итогом духовного пути человечества, его предыдущей истории. Начала "осознования бытия", подхода к пропасти, и есть грань до-истории и истории, а осевое время - завершение и итог этого процесса.

Наиболее устремлены в будущее мысли Ясперса о единстве и преодолении истории. Он считает лишь частичным проникновением в на единство истории идеи любой религии и философии, но сам от попытки такого проникновения отказывается. Его формулы единства истории несят расплывчатый или, точнее, отрицательный характер: "Единство это - бесконечно далекая точка соотнесения, одновременно истоки и цель; это - единство трансцендентности. В качестве такового оно не может быть уловлено..." (2, 181). Сам Лсперс ищет единство "в целостности мира человеческого бытия и созидания", формулируя два его возможных варианта: "единство людей в их единении в рамка:: общей веры... в организации одной вечной истины посредством глобального авторитета" и "единство в коммуникации наших многообразных исторических истоков, которое в своем многообразии скрывает единое". Ясперс явно отдает предпочтение второму варианту уне своим тоном. Здесь в осознание истории, как явлении, соотносимого только с вечностью и попятного только в ней, тормозом вносится некий интеллектуальный либерализм, уравнивающий в полноте постижения истины все мировые религии, и слишком часто переходящий в боязнь перед выбором определенного пути духовной жизни, какого и требуют все мировые религии. Между тем, восприятие истории у Ясперса - определенно христианское, ибо только при вере в Воплощение, как центр истории, можно сказать: "Реальное осевое время - воплощение той идеальной оси, бок руг которой двигается объединенное человечество".(2, 178)

Из понятия единства истории вытекает и возможность преодоления истории, прорыва к вечности. "Уловить единство уже само по себе означает вознестись над историей, достигнуть основы того единства, посредством которого есть это единство, позволяющее истории ееткщх стать целостностью." (2, 196) Кроме того, Ясперс видит преодоление истории и в других прорывах человечества к Богу: через природу, знания, бессознательное. "Мы преступаем границы истории, когда видим человека в его высочайших творениях, в которых он сумел как бы уловить бытие и сделать его доступным другим." (2, 195)

Не пользуясь многократно утвержденным разделением веры и науки, Ясперс вынужден постоянно расшаркиваться перед наукой, принижать интуитивное познание. Он не защищает его правомочности в приложении к истории, и, хотя и говорит о бессилии науки познать смысл истории, но стыдливо называет свои духовные постижения попытками "некритичными, более того, неосознанными, и поэтому непроверенными." (1, 25) Историософия Ясперса ценна и интересна, она делает будущее, и тем обиднее его ненужное самоуничижение и агностицические оговорки, сделанные из-за оглядки на науку. Интуитивно можно не только дать ответ на вопрос, но и сказать о ценности других ответов, в том числе научных. Так и поступает Ясперс, но только тайком.



Между тем, именно Ясперс дал прекрасный очерк диалектики свободы и авторитета истины. Он предпосылает ему оговорку: "окончательной абсолютной истиной не обладает никто", которая носит характер не агностипический, а именно справедливого предостережения. "Свобода требует, чтобы ничто не было упущено. Все, обладающее бытием и смыслом, должно обрести свое право. Условием свободы является широта." "Искать истину означает постоянно быть готовым к коммуникации и ждать этой готовности от других. С тем, кто действительно стремится к истине, а, следовательно, а к коммуникации, можно с полной откровенностью говорить ооо всем, а он сам может говорить обо всем, но так, чтобы не обидеть и вместе с тем не щадить того, кто действительно хочет его выслушать. Борьба за истину в условиях свобода есть борение любви." Но Ясперс оставляет за собой право и обязанность на утверждение истина: "Я должен в каждый данный момент принять конкретное решение - понять"; для чего л во имя чего я кизу. Я не могу быть всем и долнен стать на чью-то сторону... Принимая решение, человек берет на себя выбранную им тем самым несвободу." Ясперс но только сам многократно совершает этот выбор, но и все человечество, по его мнению, сделало единый выбор в эпоху осевого времени. Он формулирует, фактически, путь образования любого догмата, в том числе и христианского.


i На это понятие всегда ссылался философский идеализм, начиная с Платона.

ii Имеются сведения о том, что Анаксагор доказывал ненадежность чувственного познания рядом примеров (в том числе примером про цвет снега). (Секст Эмпирик. См. Error: Reference source not found).




Каталог: data -> ukr -> IJnfo dlya stydenta 13
data -> Методическая работа по аспектам Business English и Banking Transactions Список учебно-методических материалов 2007г
data -> «высшая школа экономики»
data -> Программа «Совершенствование преподавания социально-экономических дисциплин в вузах»
data -> Программа дисциплины теории личности для направления 030300. 62 «Психология»
data -> Программа дисциплины «Современные концепции личности»
ukr -> Социометрия как метод изучения
ukr -> Поняття про інформацію та її види. Три підходи до вивчення теорії інформації. Порівняння аналогової та цифрової обчислювальної техніки
IJnfo dlya stydenta 13 -> Фен-шуй – вчення про розміщення об’єктів у просторі Ми завершили вивчення теми «Теорії та концепції розміщення продуктивних сил і регіонального розвитку»


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница