Физическое воспитание и спорт в высших учебных заведениях: интеграция в европейское образовательное пространство


ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ ЗІ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ У ЗВО ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ



страница11/30
Дата12.05.2016
Размер5.98 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   30

ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ ЗІ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ У ЗВО ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Заневська Людмила Георгіївна

Науково-аналітичний центр рекреації та туризму “Наші гори”, м. Львів
Постановка проблеми. Складність та неоднозначність трансформацій, які відбуваються в освітньому просторі Європи, вимагає нових підходів до підготовки фахівців з активної рекреації та оздоровчого туризму в Україні. Щоб зрозуміти власний стан і визначити правильний шлях для себе, необхідно, серед іншого, знати, розуміти й творчо використовувати здобутки ближчих сусідів. Кожна з країн, наших ближчих сусідів - Росія, Білорусь та Польща - має свій особливий вектор стосовно загального напряму інтеграції до Європейського освітнього простору. Польща раніше за всіх долучилася до Болонського процесу й активно просувається у цьому напрямі. Росія отримала формальне підтвердження Європейської спільноти щодо приєднання до цього процесу. Білорусь на державному рівні не виявляє поки що такого наміру, хоча відчуває на собі вплив трансформацій в європейській освіті. Україна займає проміжне положення у цій трійці, активно прагнучи брати участь у загальноєвропейському процесі, але досі не отримавши офіційного запрошення приєднатися до нього.

Якщо, останнім часом ЗВО України інтенсивно працюють над підготовкою фахівців для економічного блоку туристичної галузі (менеджмент, маркетинг, економіка, право, бухгалтерський облік [6, 7]), то підготовка фахівців для спортивного блоку туристичної галузі (гіди, інструктори, провідники, методисти, організатори походів, аніматори) не задовольняє потреб туристичного ринку. Проаналізуємо проблеми підготовки фахівців з активної рекреації та оздоровчого туризму з метою визначення напрямків підготовки таких фахівців у ЗВО фізкультурного профілю.



Методи дослідження: аналіз літературних джерел, контент-аналіз, Інтернет-пошук, метод логічних висновків.

Результати та їх обговорення. Фахівцями Російської міжнародної академії туризму створено концептуальні основи підготовки кадрів з активної рекреації та спортивно-оздоровчого туризму [4], розроблено структуру та зміст професійної туристичної освіти, в тому числі з активної рекреації та оздоровчого туризму [5]. Спеціалізації “Менеджмент спортивно-туристичного оперейтингу”, “Екологічний менеджмент в туризмі”, “Анімаційний менеджмент в туризмі” розроблялись з врахуванням досвіду підготовки фахівців з активної рекреації та оздоровчого туризму Європейських країн. Крім того, фахівцями РМАТ розроблено багаторівневу підготовку з додаткової туристичної освіти та впроваджено систему дистанційної освіти для навчання таких фахівців із залученням останніх новітніх інформаційних технологій. Бачимо, що навчання фахівців з активної рекреації та спортивного туризму у РМАТ більше направлена на освоєння економічного напрямку туристичної галузі.

Більшість російських вищих навчальних закладів фізичної культури, - Московський, Чайковський, Воронезький, Смоленський, Великолуцький інститути фізичної культури, інститут фізичної культури та спорту ЯГУ, Петербурзька державна академія фізичної культури ім.. Лесгафта, - готують спеціалістів з активної рекреації та оздоровчого туризму на рівні спеціалізації (кваліфікація “Педагог-організатор з фізкультурно-оздоровчої роботи та туризму”) (www.narod.ru).

Білоруські ЗВО фізкультурного профілю почали готувати фахівців для туристичної галузі. Білоруський державний інститут фізичної культури готує спеціалістів для активної рекреації та оздоровчого туризму за напрямками “Менеджмент в туризмі”, “Спортивний та рекреаційний туризм” (www.narod.ru).

Польська Академія фізичного виховання та спорту в Гданську, Катовіцах, Кракові, Познані, Варшаві, Вроцлаві готує спеціалістів за напрямком “Туристика та рекреація”. Такі фахівці можуть працювати в активній рекреації та оздоровчому туризмі (готелі, будинки відпочинку, рекреаційні центри, туристичні бази) тренерами, провідниками, гідами-інструкторами, організаторами з активного туризму та рекреації. Вища школа фізичної культури та туристики в Пруткові працює за напрямками “Туристика та рекреація”, готує організаторів зі спортивного туризму, інструкторів з кінного, водного туризму та автотуризму. Вища школа туристики та екології в Сухій Бескидській працює за напрямками “Туристика та рекреація”, готуючи спеціалістів екологічного туризму та обслугу для туристичної галузі. Вищі школи туристики та готельного господарства в Гданську, Лодзі, Сопоті, Варшаві освоїли напрямок “Туристика та рекреація”, готують спеціалістів для зеленого та сільського туризму. Школа фізичного виховання та туристики в Сопоті за напрямком “Туристика та рекреація” готує спеціалістів для гірського туризму (провідники, гіди-інструктори, аніматори). Вища школа спортивної підготовки в Варшаві за напрямком “Туристка” готує організаторів рекреаційного спорту та туризму (http://katalog.onet.pl).

Більшість ЗВО фізкультурного профілю України готують фахівців з активної рекреації та спортивного туризму на рівні спеціалізації. Львівський державний інститут фізичної культури, Географічний факультет ЛНУ ім.. Івана Франка, Інститут туризму Прикарпатського університету ім.. Василя Стефаника, Харківська державна академія фізичної культури, готують фахівців за спеціальністю “Туризм”. Такі фахівці згідно з діючим класифікатором професій можуть працювати: керівниками, інструкторами туристичних клубів; керівниками, методистами центрів туризму; керівниками, інструкторами туристичних комплексів; керівниками, інструкторами туристичних баз; керівниками, інструкторами туристичних таборів; інструкторами-методистами з туризму за місцем роботи, навчання.

ЛДІФК у 2003-2004 навчальному році першим серед навчальних закладів фізкультурного профілю розпочав підготовку фахівців зі спеціальності “Туризм” (050400). Зроблені перші кроки у дослідженнях особливостей підготовки фахівців оздоровчого туризму та активної рекреації [1] та впровадженні у навчальний процес нових науково-методичних засад викладання інформаційних технологій [2, 3].



Висновки.

1. Більшість російських та білоруських ЗВО фізкультурного профілю готують фахівців з активної рекреації та спортивного туризму на рівні спеціалізації. Підготовка фахівців такого профілю у РМАТ відповідає вимогам Європейської спільноти, але обслуговує лише економічний блок активної рекреації та оздоровчого туризму.

2. Спектр підготовки фахівців з активної рекреації та оздоровчого туризму у ЗВО фізкультурно-туристичного профілю Польщі досить широкий та відповідає потребам Європейської спільноти. Напрямки підготовки “Туристика та рекреація” присутні у всіх польських ЗВО фізкультурно-туристичного профілю. Спеціалізація кожного навчального закладу дозволяє готувати фахівців широкого профілю з різних видів активної рекреації та оздоровчого туризму (організатори оздоровчого туризму, гіди-інструктори, провідники, інструктори-методисти, тренери, аніматори, спеціалісти з сільського, зеленого, екологічного туризму).

3. Підготовка фахівців з активної рекреації та оздоровчого туризму повинна стати важливою складовою фізкультурної освіти України, що дозволить пришвидшити інтеграційні процеси фізкультурної освіти до Європейського освітнього простору.

4. Важливим інструментом освоєння майбутніми фахівцями фізкультурного профілю Європейського освітнього простору є інформаційні технології, які дозволять інтенсифікувати навчальний процес у ЗВО фізкультурного профілю та практичну діяльність з активної рекреації та оздоровчого туризму.

Література

1. Жданова О.М., Данилевич М.В., Чеховська Л.Я., Грабовська І.Б., Кухтій А.О. Туризм як напрям спеціалізованої підготовки кадрів у вищих фізкультурних закладах освіти // “Інформатизація рекреаційної та туристичної діяльності: Перспективи культурного та економічного розвитку”. Праці другого Міжнародного конгресу, Трускавець, 6-9 жовтня 2003 р. – 2003 р.- С. 162-165.

2. Заневська Л. Г. Інформаційні технології у професійній підготовці фахівців спортивно-оздоровчого туризму // Теорія і методика фізичного виховання. - Харків, 2004. № 1(13). – C 40-43.

3. Заневська Л. Структура та зміст дисципліни “Інформаційні технології в туризмі” / Зб. наук. праць “Молода спортивна наука України”. – Львів, 2004.- Вип. 8.- Т. 4.- С. 149-153.

4. Кузин В.В., Гониянц С.А., Исмаилов А.И., Щербаков В.Г. Концептуальные основы подготовки кадров по специальности «Рекреация и спортивно-оздоровительный туризм» // «Теория и практика физической культуры». № 5. 2003. С. 47-49.

5. Сеселкин А.И. Структура и содержание профессионального туристского образования. «Теория и практика физической культуры». № 11. –М. 2002 г. - с 19-24.

6. Скопень М.М. Інформаційні системи і технології бухгалтерського обліку в туризмі: Навч. посіб.- К.: Вища школа, 2003.- 275 с.

7. Уніфіковані технології готельних: Навч. посіб. за ред. В.К.Федорченка.- К.: Вища школа, 2001.- 237 с.
ВПРОВАДЖЕННЯ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ В УЧБОВИЙ ПРОЦЕС З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Ізмайлова Н.І., викладач

Національний фармацевтичний університет
Основний зміст Болонської декларації, прийнятої 19 червня 1999 року, полягає в тому, що країни – учасниці зобов’язались до 2010 року привести свої освітні системи у відповідність до єдиного стандарту, який базується на положеннях міжнародної стандартної кваліфікації (МСКО).

Болонська угода пропонує впровадження кредитно – модульної системи, забезпечуючи цим більшу зацікавленість до європейської системи освіти. Це буде сприяти залученню більшої кількості студентів з різних регіонів світу. Концепція кредитно – модульної системи передбачає розподіл учбового матеріалу на модулі. Кількість модулів в межах тієї чи іншої дисципліни може бути довільною. Встановлюють, як правило, два (три) модульних контролю протягом семестру. Модульна оцінка з навчальної дисципліни – це сума балів, отриманих студентом в результаті виконання контрольного завдання під час модульного контролю. Оцінка за семестр (курс) навчання складається з суми модульних оцінок.

Реформування нашої системи освіти зіткнеться з труднощами, які безумовно будуть подолані. Важко буде і студентам, які будуть здобувати свою освіту майже самостійно. Ми, викладачі, повинні надати зусиль, щоб цей перехід з нашої системи освіти на європейську був менш болючим та більш м’яким.

Отже, в навчальному процесі приймають участь, з одного боку – студент, з другого – викладач. В цьому взаємозв’язку виникають деякі проблеми. По-перше, від викладача вимагається вміння навчити студента здобувати знання, вміння, навички, засвоювати та запроваджувати їх, а також на базі вже вивченого вміти засвоювати нові знання. Таким чином, викладач постає перед необхідністю постійного професійного удосконалення, ознайомлення і вивчення сучасних новітніх технологій та інше. Що стосується студента, то тут найважливішим стає питання про його готовність до самостійно – пізнавального пошуку. Тут велике значення набуває те, що особа, яка навчається, повинна бути зацікавленою у своєму навчанні.

З метою виявлення індивідуальних інтересів та потреб до занять фізичною культурою і спортом було проведено анкетування студентів НФаУ, які навчаються на 1-4 курсах. Ось деякі питання з тих, що були їм запропоновані:

1. Чи має на вашу думку значення для майбутнього фахівця регулярні заняття фізичною культурою і спортом ?

2. Скільки разів на тиждень, на вашу думку, необхідно займатися фізичними вправами ?

3. Як би ви хотіли займатися фізичним вихованням ?

4. У якій спортивній секції ви б хотіли займатися ?

5. Якщо не займаєтесь – чому ?

6. Чи цікавитесь ви питаннями, пов’язаними з фізичною культурою та спортом ?

7. Звідки ви отримуєте інформацію про фізичну культуру і спорт ?

За результатами анкетування 78% опитаних вважають, що заняття з фізичного виховання мають великий вплив на формування особистості майбутнього фахівця в тій чи іншій галузі. 80% студентів вважають за необхідне займатися фізичною культурою мінімум 2 рази на тиждень, 5% - 3 рази на тиждень, 15% - 1 раз.

84% студентів висловили бажання займатися у секції або у групі за спеціалізацією, з них 42% хотіли б займатися самостійно, 34% - отримувати консультації тренера-викладача, 24% - під керівництвом викладача (рис. 1).





Рис. 1. Результати анкетного опитування студентів: 1- хотіли б займатися самостійно, 2 - хотіли б отримувати консультації тренера-викладача, 3 - хотіли б займатися під керівництвом викладача.
52% студентів віддали перевагу спортивним іграм (баскетбол, волейбол, футбол), 44% - індивідуальним видам (аеробіка, шейпінг, плавання, легка атлетика, єдиноборства, важка атлетика).

Основною причиною, що заважає студентам займатися у секціях в позаучбовий час – є обмеженість часу. Так відповіли 78% студентів, що не відвідують жодну секцію.

69% студентів цікавлять питання про фізичну культуру і спорт в межах загального оздоровлення та активного відпочинку, а 30% - цікавляться результатами спортивних змагань.

Для нас дуже важливим було питання про те, звідки студенти отримують інформацію про фізичну культуру та спорт. Ми отримали дуже цікавий результат: 40% - з телебачення та радіо, 32% - з газет та журналів, 20% - з Інтернету, 8% - зі спілкування з друзями (рис. 2).

Підсумками нашого анкетування визначилися такі позиції:

- студенти готові займатися фізичним вихованням та спортом самостійно;

- студенти виявляють бажання займатися окремим видом спорту, тобто, інтереси студентів в заняттях фізичним вихованням спрямовані на спеціалізацію;

- основними джерелами інформації про фізичне виховання та спорт є газети та журнали, телебачення та радіо, Інтернет.





Рис.2. Джерела отримання інформації про фізичну культуру та спорт: 1 - з телебачення та радіо, 2 - з газет та журналів, 3 - з Інтернету, 4 - зі спілкування з друзями.
Таким чином, на викладацький склад при забезпеченні освоєння дисципліни “фізичне виховання” полягає основна задача – методично – організаційна. Вона передбачає розробку нових навчальних планів, робочих програм, нових організаційних форм навчання, посібників та підручників.

У вищий навчальний заклад приходять особистості, які пройшли деякий життєвий шлях. Студенти під час навчання в школі віддавали перевагу тому чи іншому виду спорту і хотіли б продовжувати удосконалювати свою майстерність в цьому виді. Деякі тільки зараз визначили свої вподобання до будь-якого виду. Ми пропонуємо впровадити заняття по спеціалізаціям (окремим видам спорту). Так студенти 1-курсники мають обрати будь-яку спеціалізацію, в якій хотіли б займатися. Це можуть бути не тільки спеціалізовані групи, але й групи загальної фізичної підготовки. У разі, якщо студент бажає займатися видом спорту, якого немає у навчальному закладі, то ми користуємося найперспективнішою технологією у відкритій системі освіти – формою дистанційного навчання, яке надає можливість отримувати освіту з відривом від навчального закладу.

Розподіл навчального матеріалу на модулі за пропозицією викладача встановлює кафедра, яка забезпечує складання цієї дисципліни і погоджує з методичною комісією напрямки підготовки. Цей розподіл вноситься до робочої програми з дисципліни.

Єдиною проблемою, яка може виникнути при такій системі навчання, стане різний рівень підготовленості студентів. Для вирішення цього питання, необхідно розробити тести та контрольні завдання, які допоможуть об’єктивно оцінити рівень підготовленості студента в тому чи іншому виді спорту. І вже в залежності від отриманих результатів формувати групи спеціалізації: початково-навчального рівня та рівня удосконалення спортивної майстерності.

Завдяки впровадженню спеціалізації в групи на заняттях фізичного виховання ми надаємо можливість студентам реалізувати свої бажання, щодо занять спортом. Якщо студент має можливість займатися на занятті тим, чим йому цікаво, то, звичайно, він отримує від цього задоволення і прагне досягнути як найвищого результату. Можливо, навіть, виконати спортивний розряд. Це має дуже велике значення тому, що під час навчання у ВНЗ студент отримує велике розумове навантаження і у нього не залишається часу на заняття спортом.

Якщо розглянути кожний окремий вид спорту (баскетбол, волейбол, аеробіка, плавання, легка атлетика та інші), то кожен з них по-своєму, в силу своєї специфіки, вирішує основні задачі фізичного виховання: освітню, оздоровчу, виховну. При вирішенні задач використовуються одні й тіж принципи та методи фізичного виховання. А засобами є фізичні вправи, спрямовані на оздоровлення, загартування особистості, формування та розвиток її фізичних якостей. Це й є основною метою освоєння дисципліни “фізичне виховання та спорт”.

Література:

1. Реформування системи освіти відповідно до Болонської угоди. \\ Олійник М.О., Мулик В.В., Булах А.О.

2. Болонський процес: перспективи та розвиток у контексті приєднання України до Європейського простору вищої освіти \\ Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. – Судак, 2004. – 85 с.
О ПРОГРАММНЫХ ОСНОВАХ ВУЗОВСКОГО ФИЗКУЛЬТУРНОГО ВОСПИТАНИЯ В ПРОЦЕССЕ ИНТЕГРАЦИИ УКРАИНЫ В ЕВРОПЕЙСКОЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ ПРОСТРАНСТВО

Канишевский Станислав Михайлович, канд. пед. наук, профессор

Човнюк Юрий Васильевич, канд. техн. наук, профессор МКА

Киевский национальный университет строительства и архитектуры


Стратегия перестройки высшего образования Украины в связи с процессом ее интеграции в европейское образовательное пространство должна базироваться на усилении образовательного аспекта учебного процесса. В будущем мы видим целесообразность и практическую необходимость преобразования кафедр физического воспитания и спорта в кафедры физкультурного образования. С этих позиций задачи физического воспитания в современном украинском вузе видятся значительно шире, чем это представлялось до сих пор. Требования сегодняшнего дня – сделать студента соучастником учебно-воспитательного процесса, подготовить его не столько к сдаче переходных нормативов, сколько к дальнейшему использованию физической культуры в повседневной жизни. Усиление образовательного аспекта позволяет говорить о физкультурном воспитании как процессе целенаправленного приобщения студенческой молодёжи ко всей совокупности общенародной физической культуры. В этой связи правомерно считать нормой жизни украинского вуза благоприятный психологический климат относительно данной идеи во всех подразделениях вуза: ректорате, преподавательском коллективе, студенческой среде.

Не следует забывать, что проблемы подготовки молодых специалистов, бакалавров, магистров в соответствии с требованиями квалификационных характеристик избранных профессий разрешимы лишь совместными усилиями кафедр профилирующих дисциплин, физического воспитания и спорта и других подразделений учебного заведения. При таких подходах коллектива к проблеме возможны положительные решения организационных, материально-технических, методических вопросов, кадрового обеспечения кафедр физического воспитания и спорта и т.п.

Современная концепция оптимизации учебно-воспитательного процесса в украинском вузе, на наш взгляд, предполагает широкую просветительскую работу среди молодежи как предпосылку к самовоспитанию и обращению студентов к повседневным нормам здорового образа жизни. Реальное воплощение концепции в практику видится нам в коренном изменении программно-нормативного обеспечения физического воспитания в вузах Украины. В связи с этим предлагается вариант типовой комплексной программы, содержание которой отвечает главной идее концепции – формированию устойчивого интереса к физкультурному воспитанию в целях укрепления здоровья, самосовершенствования физической подготовленности, связанной со здоровым образом жизни и предстоящей профессиональной деятельностью.

Содержание академического учебного материала программы по годам обучения (в сетке часов учебного расписания) составляют ее теоретический и практический разделы. Формы проведения занятий: лекции; практические занятия; учебно-тренировочные занятия; практикумы-консультации; контрольные занятия; соревнования.

Программный материал факультативных форм физического воспитания (занятия в сборных командах вузов по видам спорта; секциях по культивируемым видам спорта; клубах по спортивным интересам и т.п.) разрабатывается на основе типовых проспектов-программ для ДЮСШ, спортивных секций по видам спорта с учетом подготовленности занимающихся. Формы проведения занятий – аналогичные академическим.

Программы для самостоятельных занятий строятся по принципу домашних заданий (тренировочные или оздоровительные индивидуальные программы) и основываются на тематике практикумов-консультаций, проводимых в сетке академических часов учебного расписания.

Практический раздел первых двух форм физкультурной практики (обязательный и факультативный) базируется на материале общеразвивающих физических упражнений, профессионально-прикладной физической подготовки, избранного вида спорта. Отличительная черта данного раздела программы – его преимущественная методическая направленность (с целью освоения программ самостоятельных занятий). Демократизация выбора средств физического воспитания не должна снижать требований к формированию основ физкультурного самообразования у каждого студента. При решении этих задач наиболее оправданная форма обучения – это практикумы-консультации. Они позволяют достигать определенного тренирующего и обучающего эффекта (аналогично типовым практическим занятиям), осваивать базовые варианты оздоровительных или тренировочных программ для самостоятельных занятий (типа домашних заданий), получать информацию по основам физической культуры и консультацию по конкретным вопросам тренировки и т.п.

Тематика практикумов-консультаций охватывает вопросы, интересующие молодых людей. Так, например, формирование знаний и навыков самоконтроля проходит через цикл занятий с различными средствами (беговые программы, атлетическая гимнастика, аэробика, плавание и т.д.).

В число тем включены методика подбора упражнений утренней гимнастики: комплексы упражнений, направленных на коррекцию отдельных особенностей телосложения (веса тела, мышечного объема, осанки и т.п.), использование отечественных тренажерных устройств и приспособлений в домашних условиях (комплексы упражнений, комбинации с другими программами и т.п.). Такой подход не исключает использования традиционного программного материала (лёгкой атлетики, лыжного спорта и т.д.), которые наиболее приемлемы для конкретных условий вуза. Во всех случаях преподаватель берет на себя роль методиста, консультанта и организатора самостоятельных форм занятий физической культурой студентами всех курсов.

В теоретический раздел программы входит материал, позволяющий дать целевые установки на совершенствование физической подготовленности, укрепление здоровья. Лекционный курс рассчитан на 28 ч (из них на 1-м курсе –

10 ч; на 2-м – 8 ч; на 3-м и 4-м соответственно 6 и 4 ч). В тематике лекционного курса – вопросы организации двигательного режима студента в период учебы и экзаменационных сессий: построение самостоятельных занятий и самоконтроль; основы семейного воспитания; использование бытовых тренажерных устройств, приспособлений и нетрадиционных средств физической культуры и т.д.

Предусмотрено закрепление материала тем лекций в условиях практикумов-консультаций для самостоятельного использования в повседневной жизни.

Следует подчеркнуть, что содержание типовой программы физкультурного образования студентов предусматривает преемственность задач и подходов к их решению с аналогичными программами для учащихся школ и средних учебных заведений (техникумов, ПТУ, колледжей). Однако наиболее существенная сторона программы для студенческой молодежи – передача физкультурных знаний и навыков, которыми они смогут воспользоваться в жизни после окончания учебных заведений. Одна из задач – помочь овладеть основами методики самостоятельных занятий по физической культуре, быть проводниками здорового образа жизни. В этой связи нами выдвигается ряд положений, которые необходимо учесть в дальнейшей работе над типовой программой:

1. В основу построения типовой комплексной программы по физкультурному образованию студенческой молодежи должны быть положены Концепция и Основы законодательства Украины по физической культуре и спорту (уже разработанные и разрабатываемые).

В связи со спецификой подготовки специалистов, бакалавров и магистров для вузов однотипного профиля рекомендовать разработку ведомственных и региональных комплексных программ, последних – на конкурсной основе. Лучшие из них рекомендуются методическим советом (объединением) данных вузов для ведомственного (регионального) использования.

2. При академических и факультативных формах занятий приоритетной должна считаться образовательная направленность учебно-тренировочного процесса. Основными задачами занятий студентов будут формирование интереса к физической культуре и состоянию своего здоровья; овладение знаниями, навыками составления тренировочных и оздоровительных программ для самостоятельных занятий; изучение основ гигиены, самоконтроля и т.п. Для их решения наиболее предпочтительны практикумы-консультации.

3. Зачетные нормативы и требования по годам обучения следует предложить разработать объединенным методическим советам вузов, готовящих специалистов, бакалавров, магистров родственного профиля, с учетом традиций и условий, специфики профессии и т.п.

Дифференцированный зачет (кредитно-модульная система аттестации студентов по дисциплине «Физическое воспитание») может включать часть общеукраинских нормативов физической подготовленности населения, другую их часть выбирает вуз, например:

- выполнение минимума нормативов и требований по годам обучения (для мужчин – программа допризывной молодежи);

- знание теоретических основ физической культуры в пределах программы;

- умение составлять индивидуальные программы (оздоровительные, тренировочные) для самостоятельных занятий;

- динамика показателей состояния здоровья студентов (дискета здоровья и т.п.), показателей физической подготовленности и т.д.

Изменение некоторых организационных схем проведения учебного процесса и его содержания повлечет за собой необходимость более основательной подготовки преподавателей к занятиям, как в теоретическом, так и в методическом аспектах.




Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   30


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница