Физическое воспитание и спорт в высших учебных заведениях: интеграция в европейское образовательное пространство


ВОПРОСЫ СТАНДАРТИЗАЦИИ КРИТЕРИЕВ ОЦЕНКИ ФИЗИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВЛЕННОСТИ СТУДЕНТОВ В СВЕТЕ ИНТЕГРАЦИИ В ЕВРОПЕЙСКОЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ ПРОСТРАНСТВО



страница16/30
Дата12.05.2016
Размер5.98 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   30

ВОПРОСЫ СТАНДАРТИЗАЦИИ КРИТЕРИЕВ ОЦЕНКИ ФИЗИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВЛЕННОСТИ СТУДЕНТОВ В СВЕТЕ ИНТЕГРАЦИИ В ЕВРОПЕЙСКОЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ ПРОСТРАНСТВО

Мунтян Виктор

Харьковский гуманитарный университет

«Народная Украинская академия»


Аннотация. В статье предлагается для рассмотрения варианты оценивания результатов по физическому воспитанию в условиях кредитно-модульной системы с учётом уровня подготовленности и состояния здоровья студентов.

Ключевые слова: критерии оценки, Болонская декларация, стандарт, основное, специальное, спортивное.

Анотація. Мунтян В.С. Питання стандартизації критеріїв оцінки фізичного стану та фізичної підготовленості студентів у світи інтеграції у Європейському освітньому просторі. У статті запропоновано до розгляду варіанти оцінювання результатів з фізичного виховання в умовах кредитно-модульної системи з урахуванням рівня підготовленості та стану здоров’я студентів.

Ключові слова: критерії оцінки, Болонська декларація, стандарт, основне, спеціальне, спортивне.

Annotation. Muntyan Victor. The problems of unification of the criteria for assessment of physical fitness of students in the context of the integration into the European education area. The article focuses on variants of assessing the results of physical education under the credit and module system with due regard for the level of student’s training and his state of health, are considered.

Key words: criteria, for assessment, Bologna declaration, standard, principal, special, sportive.


Постановка проблемы. В настоящее время существует множество публикаций, освещающие решения Болонской декларации и вопросы интеграции в общеевропейское образовательное пространство. Однако, пока ещё нет источников, отражающих конкретные варианты критериев и стандартов оценивания результатов по физическому воспитанию в условиях кредитно-модульной системы, которые могли бы объективно отражать реальные показатели (в баллах и условных обозначениях) с учётом уровня подготовленности и состояния здоровья студентов.

Анализ последних исследований и публикаций. Сорбонская «Совместная декларация о гармонизации архитектуры европейской системы высшего образования» (май 1998г.), предшествующая Болонской декларации (июнь 1999г.) выдвинула одно из главных положений – международное признание и международный потенциал систем высшего образования, непосредственно связанный с прозрачностью и легкостью для понимания дипломов, ступеней и уровня квалификации обучающихся.

ECTS – European Community Course Credit Transfer System -(Европейская система перевода оценок) – кредитно-модульная система, которая позволяет сопоставлять программы, уровни образования, квалификации студентов (аспирантов) при переводе в учебное заведение другого государства, а также специалистов при поступлении на работу. Отличительной особенностью ECTS, по мнению европейских экспертов, является оценка результата, а не процесса.

В программном выступлении делегат особых поручений Ассоциации европейских университетов Г. Хога (Маастрихт, 1999 г.) подчеркнул, что следует разработать унифицированный критерий присвоения образовательных квалификаций [2].

Участники семинара «Накопление и перевод зачётных единиц – вызов для институтов и студентов» (Цюрих, 2002г.) подчеркнули, что не должно быть механического перевода учебных часов в зачётные единицы, а система ECTS должна отражать качество образования и квалификации, а не количество прослушанных лекций [1]. По мнению министров, качество высшего образования, является ключевым моментом при создании Зоны европейского высшего образования.



Результаты исследования. Принципы Болонского процесса предусматривают разработку и использование системы зачетных единиц, которая призвана решить проблему сравнения образовательных программ, способствовать увеличению академической мобильности. Система зачетных единиц – это механизм, который позволяет оценить качество в условных единицах, количество приобретенного знания за единицу времени.

Относительно работы кафедр (факультетов) физического воспитания, то получение зачёта (оценки, количества баллов) нельзя сводить только к показателям посещения занятий, а необходимо требовать качество, которое выражается в наличии умений и навыков выполнения физических упражнений, умение работать самостоятельно как во время занятия, так и во внеурочное время. Также обязательна сдача государственных нормативов и объективное отражение результатов тестирования.

Качество – это главное основополагающее условие для доверия соответствия, мобильности, совмещения и привлекательности в европейском просторе высшего образования.

Пражское коммюнике министров высшего образования европейских стран (май, 2001 года) подтвердило, что необходимо в дальнейшем прикладывать усилия для обеспечения мобильности студентов, преподавателей, научных и административных работников с целью предоставления возможности пользования богатством Европейского простора высшего образования. Министры также обратили внимание на повышение привлекательности европейского высшего образования, понимания и схожесть европейских дипломов должны быть подкреплены разработкой общей системы квалификации, системой механизмов гарантии качества и аккредитации (сертификации) [2].

В число мероприятий по реализации положений Болонской декларации в системе высшего образования и науки Украины на 2004-2005гг. [5] включено:

1.7. Разработка Стандартов высшего образования в соответствии с требованиями Болонского процесса.

2.1. Разработка приложения к диплому о высшем образовании в соответствии с общеевропейским образцом «Додаток до диплома (Diploma Supplement)».

Далее, в приказе №757 [4], в разделе «Организация учебных занятий» в пункте 4 «Проблемы качества образования и разработка сравнительных методологий и критериев оценки» отмечено:

4.2.1. Для проведения практических занятий по физическому воспитанию в высших учебных заведениях студенты делятся на учебные отделения: основное, специальное и спортивное.

4.2.2. В основное отделение входят студенты: а) занимающиеся в группе ОФП; б) профессионально-прикладная физическая подготовка и в) группы по видам спорта.

4.2.3. Специальное учебное отделение (спец. мед. группа) выполняют разделы учебной программы по теоретической и методической подготовки, занимаются в группах ЛФК и в группах реабилитации после травм. Зачётные требования для студентов спец.мед.группы разрабатываются с учётом медицинских показаний и противопоказаний.

4.2.4. В спортивное учебное отделение зачисляются студенты основной медицинской группы, которые имеют соответствующий уровень физического развития и физической подготовленности и желают заниматься одним (или несколькими) видами спорта, по которым проводятся учебно-тренировочные занятия в данном высшем учебном заведении. (Здесь, скорее всего, необходимо отметить, что не всегда студент-спортсмен может и должен заниматься именно в том учебном заведении, где он учится).

4.2.6. Студентам основного и спортивного отделения даётся право свободного выбора вида спорта и учебной группы с учётом их интересов.

Итак, исходя из вышеизложенного, следует, что, с целью разработки критериев оценки (стандартов) высшего образования необходимо учитывать разделение студентов на отделения. Так, думается, что в приложении к диплому, должно быть указано, к какой группе относится конкретный студент и соответствующая отметка. Например, в Англии существует практика сдачи экзамена для «продвинутого» уровня и соответствующая отметка, подтверждающая данный уровень «А-levels».

В данном случае, представляется возможным вариант оценивания уровня физической подготовленности студентов исходя из их «отношения» к той или иной группе. Так, студенты основного отделения должны получать соответствующую отметку, например «А-level». Студенты спортивного отделения - «А-sport-level», а студенты спец.мед.группы – «S.M.-level» (Special Medical levels) и далее – количество набранных баллов и оценка, согласно существующей градации «внутри группы». Таким образом, в приложении к диплому каждого студента будет отражена «реальная картина» состояния здоровья и уровня подготовленности конкретного студента.

Выводы. Отсутствие критериев и стандартов оценивания не позволяет «отражать» реальное состояние уровня подготовленности конкретного студента. Таким образом, в том случае, если в приложении к диплому не будет указана принадлежность студента к тому или иному отделению (группе), то не исключены факты необоснованного «примыкания», со стороны недобросовестных студентов, к «спец.мед.группе» с целью облегчения получения положительной оценки и сдачи установленных государственных нормативов по физическому воспитанию. Только «отметка о принадлежности» студента к той или иной группе и количество «заработанных» баллов может объективно отражать реальный уровень физической подготовленности конкретного студента.

Литература

1. Галаган А.И., Прянишникова О.Д. Болонский процесс: от Болоньи до Берлина (итоги и перспективы). – М., НИИВО, 2004. –76с.

2. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ „Видавництво “Політехніка”, 2003. - 200 c.

3. Красуля М.А. Методические рекомендации по предмету «Физическое воспитание» (кредитно-модульная система). – Харьков. Изд-во НУА. – 2004. – 12с.

4. Наказ МОН України №757 від 4.11.2003р. Фізичне виховання, навчальна програма для вищих навчальних закладів України 3-4 рівнів акредитації: - К.: 2003р. – 30с.

5. Наказ МОН України №49 від 23.01.2004р. „Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки”. - К.: 2004 -12с.

6. Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців в ХГУ «НУА» (от 28.06.2004р.) - 8с.


НОВАЦІЇ В ПРОВЕДЕННІ НАВЧАЛЬНО-ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЗІ СТУДЕНТАМИ , ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНИХ ЗАСОБІВ І МЕТОДІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ.

Назаровець Володимир Зіновійович, старший викладач

Черкаський державний технологічний університет
Методика проведення занять для підвищення результату при здачі контрольного нормативу „ перехід з упор присів в упор лежачи з прогинанням „(до 30 разів).

Норматив на кафедрі :

Жінки:

30 разів - 12 балів.



25разів - 10 балів.

20разів - 8 балів.

18разів - 7 балів.

16 разів- 6 балів.

При переході на кредитно-модульну систему на кафедрі фізичного виховання Черкаського державного технологічного університету був прийнятий контрольний норматив „ перехід з упор присів в упор лежачи з прогинанням „ для жінок до 30 разів.

Ця вправа дуже енергійна, при її виконанні активізується робота серцево-судинної системи, виконується 30 разів в середьому за 40-50 сек. Пульс підвищується від 50 до 80 ударів в залежності від темпу виконання та тренованності організму. За рахунок активізації скорочення м”язів черевного пресу в кровообіг підключається велика кількість крові депонованої в малому тазу і м”язах, що являє собою невід”ємну частину профілактики захворювання кишечника і органів травлення. У виконанні цієї вправи беруть участь майже всі м”язи. Підвіщується загальна фізична підготовка. Сприяє покращенню здачі нормативу державного тесту „ піднімання тулуба в сід з положення лежачи „ за 1 хв. Для покращення здачі нормативу „ перехід з упор присів в упор лежачи з прогинанням” рекомендується виконувати цю вправу 3 серії по 10 разів .

Щоб покращити здачу цього нормативу рекомендуються наступні вправи :

1.Лежачі на підлозі піднімання прямих ніг в гору до кута 90 градусів 15-18 разів.

2.Піднімання тулуба з положення лежачи на животі 8-10 разів.

3.Лежачі на спині одночасове піднімання рук і ніг до торкання долонями пальців ніг 12-15 разів.

4.Лежачі на підлозі руки на рівні плечей випрямляючи руки прогинатись в поясниці (кобра ) 3 серіїї по 30 секунд.

Ці вправи рекомендується виконувати жінкам та чоловікам для загального зміцнювання здоров”я та покращення роботи серцево-судинної системи.

Також для визначення оцінки функціонального стану роботи серцево-судинної системи студентів використали тест РУФЬЄ.

Слово тест в перекладі з англійської мови означає “випробування” або “проби”. Вперше цей термін з’явився в науковій літературі в кінці минулого століття, широке розповсюдження отримав після публікації в 1912 році американським психологом Е. Торнадайком роботи з використання теорії тестів в педагогіці. В спортивній метрології тестом називається вимірювання або випробування, які проводяться з метою випробування стану або характеристики студента, яке задовольняє наступним спеціальним метрологічним вимогам:



  1. Стандартизованість – дотримання комплексу мір правил і вимог до тесту, процедура і умови проведення тестів повинні бути однакові в усіх випадках їх використання. Всі тести намагаються уніфікувати і стандартизувати.

  2. Інформативність – це є властивість тесту відображати ту якість системи (наприклад, спортсмена), для якої використовується цей тест.

  3. Надійність тесту – є ступенем співпадання результатів при повторному тестуванні одних і тих самих людей в однакових умовах.

  4. Наявність системи оцінок.

Тест Руфьє використовують для визначення стану серцево-судинної системи. Всі виміри пульсу проводяться за 15 с., і результат множиться на 4. Спочатку заміряється пульс в стані спокою в положенні сидячи за 15 с.

Потім виконуємо 20 присідань за 30 с. і заміряємо ЧСС в положенні стоячи. Після хвилини відпочинку заміряємо ЧСС в стані спокою сидячи. Далі визначаємо індекс Руфьє R. Якщо R менше 0 – пристосованість організму до навантаження відмінна, збільшення індекса R визначає перевтомленність і непідготовленність до навантаженнь.

В студентів, що займаються спортом пульс відновлюється вже через хвилину на 70-80 % від ЧСС спокою, а у нетривалих студентів відновлення ЧСС відбувається тільки через 3 хвилини. Наприклад, якщо відразу після присідання ЧСС у студентів був 122 уд./хв., а через хвилину стає 114 уд./хв. – це поганий показник. Серцева діяльність у цього студента ослаблена, йому необхідно звернутися до кардіолога. Частота пульсу через хвилину відпочинку повинна складати не більше 100 уд./хв., а оптимальний результат – 90 уд./хв. Розрахунок індексів Руфьє проводиться за формулою:



  • де ЧССп – пульс в стані спокою, ЧССн – пульс після 20 присідань, ЧССе – пульс після 1 хв. відпочинку.

Система оцінок:

1-3 – відмінний показник;

3-6 – добрий;

6-9 – задовільнй показник;

10-14 – слабий показник;

15+ – не задовільний.

Провівши тест РУФЬЄ більш як у 70 студентів , отримано коефієнт 12, що відповідає оцінці – слабий показник стану серцево-судинної системи студентів,які займаються в зимовий період. Через 1 хвилину відпочинку середнє значення пульсу становило 95 уд./хв.

В зв’язку з цим кафедра рекомендувала виконувати вправу “перехід з упор присів в упор лежачи з прогинанням” щоб тренувати серцево-судинну систему студентів.



Висновок.

Проводячи експеримент та математичний аналіз зроблено висновок , що більшість студенток виконують цей норматив 20-25 разів, тобто на 8-10 балів. При виконанні рекомендацій кафедри результати виконання цієї вправи покращаться,що відповідає виконанню норматива 25-30 разів тобто 10-12 балів. Це є метою дослідження.


МЕТОДИКА ОЦЕНКИ СОРЕВНОВАТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В ГОРИЗОНТАЛЬНЫХ ЛЕГКОАТЛЕТИЧЕСКИХ ПРЫЖКАХ

Оганджанов А.Л., к.п.н., доцент

Гаврилов В.В., к.б.н., доцент

Владимирский государственный педагогический университет


Целенаправленное построение тренировочного процесса подготовки квалифицированных прыгунов на первом этапе предусматривает разработку перспективной модели соревновательной деятельности, к которой спортсмен должен стремиться, и, исходя из показателей которой, ему необходимо планировать тренировочный процесс. Разработанная автором, и используемая комплексной научной группой Центра олимпийской подготовки КСК «Луч», обобщенная методика оценки соревновательной деятельности прыгунов, позволяет оценить техническую подготовленность прыгунов, сравнить свои показатели с показателями соревновательной деятельности лучших прыгунов и, на этой основе, давать рекомендации по повышению стабильности техники, наметить пути совершенствования технического и тактического мастерства прыгунов.

В таблицу вошли следующие показатели соревновательной деятельности:

1 - соревновательный результат прыгуна;

2 - фактическая длина прыжка – фактическая максимальная длина прыжка с учетом недоступа (не обязательно лучшая зачетная попытка);

3 - реализация соревновательных возможностей – отношение соревновательного результата к фактической длине прыжка в лучшей попытке соревнований;

4 - разброс результатов – разность между лучшей и худшей из соревновательных попыток;

5 - % удачных попыток – количество попыток от общего числа попыток в основных соревнованиях входящих в 5-ти % диапазон от лучшего результата соревнований;

6 - средний результат удачных попыток – средний результат попыток входящих в 5-ти % диапазон от лучшего результата соревнований;

7 - средняя точность попадания - средняя точность попадания на планку для отталкивания во всех попытках (расстояние от места отталкивания до пластилинового валика);

8 - количество шагов разбега – количество шагов в разбеге прыгуна в его лучшей попытке;

9 - скорость предпоследних 5 м разбега – скорость на участке разбега с 6-го по 11-ый м от линии для отталкивания в лучшей попытке;

10 - скорость последних 5 м разбега – скорость на участке разбега с 1-го по 6-ой м от линии для отталкивания в лучшей попытке;

11 - разность скоростей на участках – разность скорости на последнем и предпоследнем 5- метровом участке разбега (характеризует набегание на планку);

12 - разброс скорости разбега – разность между наибольшей и наименьшей скоростью на последнем участке разбега во всех попытках (характеризует стабильность выполнения фазы разбега);

13 - максимальная скорость в разбеге – показатель максимальной скорости на любом из участков разбега в любой из попыток (характеризует абсолютные скоростные возможности прыгуна);

14 - реализация скоростных возможностей – отношение скорости на последнем участке разбега в лучшей попытке к максимальной скорости прыгуна в разбеге (отношение показателя 10 к показателю 13);

15 – коэффициент утилизации скорости разбега– отношение соревновательного результата к скорости на последнем участке разбега в лучшей попытке (характеризует уровень технической и специальной подготовленности прыгунов);

16 – показатель скорости ветра в лучшей попытке соревнований.

В таблицу межиндивидуальных различий параметров соревновательной деятельности прыгунов вошли следующие показатели:

1 - лучший соревновательный результат – соревновательный результат победителя;

2 - средний результат финалистов – средний результат лучших попыток каждого финалиста;

3 - разность результатов 1-го и 3-го призеров - разность соревновательных результатов 1-го и 3-го призеров соревнований;

4 - разность результатов 1-го и 8-го прыгуна - разность соревновательных результатов 1-го и 8-го финалиста соревнований;

5 - разброс скорости разбега – разность скорости на последнем 5-метровом участке разбега у самого быстрого и самого медленного прыгуна-финалиста соревнований;

6 - разброс показателей набегания – различия в показателе разности скоростей на последнем и предпоследнем участке разбега (характеризует разброс характера набегания на планку прыгунов-финалистов);

7 - различия в реализации скорости разбега – разность максимального и минимального показателей коэффициента утилизации скорости разбега у финалистов-прыгунов (характеризует разброс технической и специальной подготовленности прыгунов).

Аналогично анализируется соревновательная деятельность и в прыжках в длину. Исследуются как показатели всех попыток основных соревнований каждого спортсмена, их лучшие показатели и вариативность, так и различия показателей спортсменов между собой.
осОбливості побудови тестових завдань з фізичного виховання для студентів вищих навчальних закладів

Огнистий А.В. завідувач, доцент

Кривокульський О.І. викладач, магістр

Дзюбановський А.Б. викладач, магістр

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка


Необхідність докорінного вдосконалення підготовки фахівців на основі практичної спрямованості кваліфікаційних вимог з урахуванням кон’юнктури ринку праці та світового досвіду, обумовлює необхідність переходу до ступеневої системи освіти, що базується на суб’єктно – діяльнісному підході щодо встановлення цілей та змісту освіти і професійної підготовки для кожного освітнього або освітньо-кваліфікаційного рівня [1].

Проблему об’єктивного контролю знань студентів можна розв’язати через структурування змісту конкретної навчальної дисципліни у формі логічних тестових завдань, які згруповані за її основними структурними компонентами [2.5].

Тестові завдання, як метод і форма контролю, не замінюють собою інших дидактичних засобів навчання. Вони спрямовані на те, щоб виявити досягнення і вади цього процесу. Робота над тестовими завданнями може ефективно забезпечити здійснення поточної, поетапної та підсумкової атестації результатів навчальної діяльності студентів. Крім цього, використання тестових завдань дає можливість значно підвищити відповідальність майбутніх фахівців за результати своєї діяльності, скорегувати дії викладача: від трансляції знань і способів діяльності він повинен перейти до проектування індивідуальної траєкторії розвитку студента [5].

Виходячи зі структури педагогічної діяльності, основним предметом оцінки результатів освіти є знання результатів навчання – уміння та навички.

В процесі фізичного виховання в більшості випадків ми звикли говорити про тести які дозволяють визначити рівень фізичної підготовленості. Чому є підтвердження велика кількість наукових і методичних розробок вітчизняних і зарубіжних науковців.

Досить рідко ми говоримо про тестовий контроль який використовується в процесі перевірки рухових умінь. І майже нічого не говоримо про тестовий контроль перевірки рівня спеціальних знань з фізичного виховання. Хоча як відомо формування будь якого рухового уміння чи успішний розвиток фізичних якостей без розуміння суті діяльності буде не якісним.

Аналіз науково-методичних розробок, що використовуються у навчальному процесі факультету фізичного виховання Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка засвідчує, що основна їх маса використовується для перевірки знань студентів спеціалізованого факультету [3,4,7]. В більшості випадків це тестові системи контролю знань професійно-зорієнтованих предметів.

Лише одна розробка за авторством доц. Мехоношин С.О. [6] використовується у процесі фізичного виховання студентів неспеціалізованих факультетів.

Більш детальне вивчення згадуваних тестів виявило, що вони складені на розсуд викладача який веде предмет і в більшості випадків не відповідають методиці створення тестових систем контролю і оцінки знань.

Загально прийнято тестові завдання для перевірки теоретичних знань поділяти на: завдання закритої форми із запропонованими відповідями, з яких вибирають одну правильну та завдання відкритої форми з вільно конструйованими відповідями [5]. У своїй публікацію ми зупинимось на особливостях побудови тестових завдань закритої форми як найбільш простіших у побудові і тестуванні студентів

Тестові завдання закритої форми розрізняються за принципом побудови відповіді.

* Альтернативні тестові завдання передбачають наявність двох варіантів організації відповіді типу „так – ні”; „правильно – неправильно” тощо. Як правило, їх використовують для грубої перевірки правильності вибору або прийняття рішення у згорненій формі.

Приклад. (обведіть номер правильної відповіді)

Твердження, що рухливі ігри побудовані на готовому сюжеті і чітко визначених правилах називають сюжетними

А – правильно В - неправильно

* Тестові завдання з множинним вибором передбачають принаймні три можливі відповіді (але не більше п’яти). Завдання такого типу доцільно використовувати у тих випадках, коли необхідно перевірити уміння правильно відтворювати отримані знання.

· Тестове завдання з простим множинним вибором, відповідь яких будується за принципом класифікації. Їх доцільно використовувати тоді, коли кількість можливих варіантів відповідей менше трьох, але відповідь більш складна ніж відповідь типу „так” – „ні”.

Приклад. (обведіть правильну відповідь)

Вона проявляється тоді коли м’язи напружуються, а переміщення тіла, його ланок чи предметів, з якими взаємодіє людина відсутнє

А – динамічна сила В – статична сила

· Тестові завдання з множинним вибором, при побудові відповіді яких використовується принцип класифікації, доцільно використовувати при перевірці умінь вільного орієнтування у групі схожих понять, явищ, процесів тощо.



Приклад. (обведіть правильну відповідь)

Цей метод характеризується високою інтенсивністю на початку виконання тренувального завдання і поступовим його зниженням до кінця виконання вправи

А - Метод інтервальної стандартизованої вправи

В- Метод інтервальної прогресуючої вправи

С - Метод інтервальної регресуючої вправи

D - Метод інтервальної варіативної вправи

* Тестові завдання, у відповідях яких застосовано принцип кумуляції, доцільно використовувати для перевірки повноти знань.

Запитальна частина таких завдань в основному має порівняльний зміст: одна з декількох відповідей має бути найкращою, можливо правильною, найбільш вірною, найбільш повною, такою, що частіше зустрічається.

Приклад. (обведіть правильну найбільш правильну відповідь)

Критерієм ефективності проведення години здоров’я є

А – Покращення успішності з фізичного виховання

В- Покращення успішності з фізичного виховання і дисциплін, що вивчались в цей день

С- Покращення успішності з фізичного виховання, дисциплін, що вивчались в цей день і інших предметів

Зауважимо, що ми розглянули найбільш поширені у практиці контролю знань форми побудови тестів. Всі вище зазначені форми можна використати і в практиці комп’ютерного тестування, так як вони коректно вносяться у вже готові тестові оболонки такі як Sun Rev Tester, Assist 2 і ні.

Поряд з цим однією з вимог входження у європейське освітнє середовище є поглиблення об’єктивізму і зменшення впливу викладача-екзаменатора на перебіг та результат контрольних заходів з перевірки знань, умінь і навичок. Тому в Тернопільському національному педагогічному університеті ім. Володимира Гнатюка з починаючи з 2000 року державна атестація проводиться у вигляді тестового контролю, а з 2004 року на більшості факультетів де проводиться перевірка теоретичного компоненту вступні випробування проводяться за допомогою комп’ютерного тестування. В перспективі з розширенням комунікаційних мереж абітурієнтам, а особливо випускникам заочникам не обов’язково буде приїжджати в університет, а пройти тестування в регіональних центрах поблизу свого місця проживання.

Узагальнюючи вище викладене ми можемо зробити наступні висновки та визначити перспективи подальших наукових розвідок з піднятої проблеми:

1. В умовах переходу української освіти на європейські рейки актуальним є впровадження в практику фізичного виховання тестових методів контролю знань.

2. Різноманітність форм побудови тестів дає можливість в повній мірі перевірити якість сформованості системи знань з фізичного виховання, зробити процес перевірки цікавим і різноманітним.

3. Розробка тестових комп’ютерних методик контролю відкриває простір до формування належного дистанційного навчання, полегшення праці викладачів і навчання студентів.

Література

1. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навчальний посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. – К.: ВВП „Компас”, 1997. – 64 с.

2. Грубінко В.В., Бабин В.В., Гузар О.В. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців. – Тернопіль: ТНПУ ім. В.Гнатюка, 204. – 48 с.

3. Єднак В.Д. Легка атлетика. Тестові завдання. – Тернопіль: ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2004. – 111 с.

4. Лящук Р.П., Огнистий А.В., Бадзян В.Й. Гімнастика з методикою викладання. Тестові завдання. - Тернопіль: ТДПУ ім. В.Гнатюка, 2002. – 40 с.

5. Методичні рекомендації з організації тестового контролю освітньо-професійної підготовки вчителя. (за ред. В.В.Грубінка). – Тернопіль: ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2004. – 100 с.

6. Мехоношин С.О. Фізичне виховання. Тестові завдання з теоретичної підготовки. – Тернопіль. – 2003. – 40 с.

7. Папуша В.Г., Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання. Тестові завдання. – Тернопіль: Збруч. – 2002. – 136 с.
МЕТОДИКА ОЗДОРОВИТЕЛЬНОГО БЕГА СТУДЕНТОВ ВО ВНЕУЧЕБНЫХ ЗАНЯТИЙ

Олейник Е.Г., доцент

Белгородский государственный технологический

университет им. В. Г. Шухова


Заболеваемость населения России, в том числе и студентов, является очень высокой. Об этом свидетельствуют как литературные источники, так и наши кафедральные исследования [1,2,5,6].

По мнению многих ученых и практиков, профилактикой заболеваемости среди многих мероприятий являются занятия физическими упражнениями. Не последнее место в этом оздоровительном комплексе занимает оздоровительный бег [3,4,7,8].

Оздоровительный бег получил широкое распространение во всем мире. Его популярность объясняется естественностью движений и доступностью для всех возрастов. Бегать можно в любую погоду группой и в одиночку. Нагрузка в беге дозируется по самочувствию или по показателям пульса. С помощью продолжительного спокойного бега быстро достигается ощутимый оздоровительный эффект: улучшается самочувствие, повышается работоспособность, восстанавливаются утраченные физические качества, оптимизируется работа кардиореспираторной системы, улучшается кровоснабжение работающих мышц, увеличивается потребление кислорода организмом, укрепляются мышечные группы и опорно-двигательный аппарат, активизируется использование источников энергии, что способствует снижению веса. В процессе занятий совершенствуются аэробные возможности организма, что делает организм более выносливым и устойчивым к утомлению, повышается резистентность организма к заболеваниям различной этиологии. Кровь в больших объемах обогащается кислородом и энергетическими субстратами, вырабатывается психологическая уверенность в собственных силах, повышается самооценка[3,7].

В связи с изложенным поставлены задачи: изучить литературные источники по оздоровительному бегу, обобщить свой опыт по проведению таких занятий и разработать методические подходы по проведению занятий оздоровительным бегом студентов в неучебное время.

В результате занятий оздоровительным бегом занимающиеся приобретают устойчивость к воздействию стрессовых ситуаций, что важно для студентов в процессе учебной деятельности и в повседневной жизни. Наибольшим стимулом у студентов , приступившим к занятиям оздоровительным бегом, как правило, является большое удовольствие, которое он приносит, и чувство гордости от преодоления собственной лени и малоподвижного образа жизни.

Одним из наиболее эффективных для формирования и укрепления здоровья студента среди физических упражнений является бег. Бег – прекрасное средство тренировки, с помощью которой можно существенно улучшить деятельность сердечно-сосудистой и дыхательной систем, укрепить здоровье. Однако в случае наличия у студента серьезных проблем со здоровьем, хронических заболеваний, прежде чем начать самостоятельно заниматься оздоровительным бегом, необходимо пройти медицинский осмотр и получить индивидуальные рекомендации от врача и преподавателя физической культуры.

Оздоровительный бег является наиболее простым и доступным (в техническом отношении) видом циклических упражнений, а потому и самым массовым. Для увеличения числа занятий оздоровительным бегом в настоящее время необходимо не только пропагандировать здоровый образ жизни, но и глубже осознать психологию бегающего студента и мотивы, которые им руководят при выборе способа тренировок.

В таком случае напрашивается необходимость методического обоснования занятий оздоровительным бегом для различных групп студентов с дифференцированными нагрузками в зависимости от состояния здоровья и уровня физической подготовленности. Программа занятий оздоровительным бегом должна быть рассчитана с расчетом увеличения максимальной аэробной производительности на основе повышения функциональных возможностей сердечно-сосудистой и дыхательной систем организма. Техника оздоровительного бега настолько проста, что не требует специального обучения, а его влияние на человеческий организм чрезвычайно велико. Однако при оценке эффективности его воздействия следует выделить два наиболее важных направления: общий и специальный эффект. Общее влияние бега на организм связано с изменениями функционального состояния центральной нервной системы (ЦНС), компенсацией недостающих энергозатрат, функциональными сдвигами в системе кровообращения и снижением заболеваемости. Тренировка в беге на выносливость является незаменимым средством разрядки и нейтрализации отрицательных эмоций, которые вызывают хроническое нервное перенапряжение. Оздоровительный бег (в оптимальной дозировке) в сочетании с водными процедурами является лучшим средством борьбы с болезнями, вызванными нервным перенапряжением и изобилием поступающей информации. В результате снимается нервное напряжение, улучшается сон и самочувствие, повышается работоспособность. Следовательно, бег можно считать лучшим природным транквилизатором – более действенным, чем лекарственные препараты.

При интенсивной тренировке, содержание в крови гормонов гипофиза возрастает в пять раз по сравнению с уровнем покоя и удерживается в повышенной концентрации в течение нескольких часов. Эндорфины подавляют чувство голода и боли, в результате чего у человека, занимающегося оздоровительным бегом, резко улучшается настроение [7,8]. В результате более полноценного отдыха ЦНС повышается не только физическая, но и умственная работоспособность, творческие возможности студента. Безусловно, положительные изменения в результате занятий оздоровительным бегом способствуют укреплению здоровья и повышению сопротивляемости организма действию неблагоприятных факторов внешней среды.

Специальный эффект беговой тренировки студента заключается в повышении функциональных возможностей сердечно-сосудистой системы и аэробной производительности организма. Повышение функциональных возможностей проявляется прежде всего в увеличении сократительной функции сердца, росте физической работоспособности. Естественно, эффективность тренировки на выносливость и возможности ее использования у здоровых студентов значительно выше, чем у болеющих. Однако, при правильном подходе к постановке занятий оздоровительным бегом, их эффективность проявится и среди студентов со слабой физической подготовкой.

Регулярные тренировки оздоровительным бегом положительно влияют на все звенья опорно-двигательного аппарата, препятствуя развитию дегенеративных изменений, связанных с возрастом и гиподинамией. Поэтому для построения тренировочного процесса, необходимо основываться на методических приемах.

Учитывая изложенное, нами разработана и предложена примерная программа оздоровительного бега для студентов, не только обладающих хорошим здоровьем и высокой физической подготовкой и выносливостью, но и для студентов, имеющих ослабленное здоровье и низкий уровень физической подготовленности. Эта программа включает следующие методические подходы:

– Занятия оздоровительным бегом целесообразно проводить в любое время года.

– Бегать можно в любое время дня - за час до еды и через два часа после еды.

– Для занятий одеваться следует в соответствии с погодой на улице. Обувь и одежда должны быть удобной и практичной, не мешающей движениям.

– Беговые тренировки должны быть регулярными, особенно при значительном изменении температуры воздуха. Регулярные тренировки помогают хорошо приспосабливаться к понижению температуры воздуха, уберечься от простудных заболеваний. Кроме того, наибольшая эффективность тренировок достигается при регулярных занятиях.

– Число беговых тренировок в неделю может колебаться от 4 до 6. Общая продолжительность занятия – от 35 до 60 минут.

– Выходить на пробежку лучше небольшими группами по 3-5 студентов примерно одного возраста, одинаковых способностей и физической подготовленности.

– Дистанции бега прокладываются в роще (парке, на берегу реки), по тротуарам улиц вне движущего транспорта, на стадионе. Определяющим фактором здесь является наличие хорошей беговой дорожки, т. е. для пробежек во избежания травм необходимо выбирать маршруты, на которых нет разного рода препятствий, таких как канавы, выбоины, ограждения.

– Не следует в первые дни тренировок повышать темпы бега, так как для развития выносливости большое значение имеет постепенное увеличение общей продолжительности бега.

– На первых этапах занятий (2 – 3 месяца) предусматриваются занятия с длительностью бега на дистанции 1 – 4 км при частоте сердечных сокращений (ЧСС) 120 – 135 уд/мин, следующие 2 – 3 месяца длина дистанции увеличивается до 3 – 5 км при ЧСС 140 – 150 уд/мин, в последующие 2 – 3 месяца длина дистанции должна быть около 5 – 7 км при ЧСС 150 – 180 уд/мин.

- Скорость и продолжительность бега определяется самостоятельно по самочувствию. Если бег не приносит неудобств и студенту бежать не трудно, значит скорость оптимальная и можно продолжать тренировку. Бежать нужно трусцой, а идти с частотой 100 – 110 шагов в минуту.

- Физическую нагрузку необходимо контролировать по частоте сердечных сокращений. Сразу после бега необходимо подсчитать в течение 10 секунд частоту пульса. Если пульс после бега 25 – 28 ударов за 10 секунд, значит скорость и продолжительность бега выбраны правильно. Пульс 24 ударов за 10 секунд говорит о недостаточной нагрузке. Второй подсчет пульса производится через 3 минуты после окончания бега. Величины пульса 12 – 20 уд/мин за 10 секунд говорят о хорошем восстановлении и соответствии длительности и скорости бега состоянию студента.

- Выходить на беговую тренировку может только здоровый студент. Даже при небольшом недомогании (простуда, расстройство желудка или головная боль) следует переждать 1 – 2 дня для выяснения причины. В случае заболевания необходимо на время прекратить или ограничить занятия до полного выздоровления.

- Необходимо вести дневник самоконтроля, где указывать дату и время занятий, вес, пульс утром до подъема с кровати, вечером перед сном, оценку самочувствия (состояние усталости, болезненные ощущения и т. д.). Также необходимо заносить в дневник самоконтроля характеристику сна и отдыха, артериальное давление, жизненную емкость легких, частоту дыхания, антропометрические изменения (вес, рост), для девушек дополнительно регистрировать характеристику менструального цикла (продолжительность, регулярность и т. д.).

Ежедневно, прежде чем приступать к занятиям оздоровительным бегом, чтобы поддерживать гибкость и подвижность, необходимо делать мини-комплекс упражнений. Главное при этом – соблюдать 4 основных принципа: нагрузки увеличивать постепенно; тренироваться регулярно; упражнения выполнять плавно, медленно, постепенно увеличивая амплитуду движений; не допускать во время занятий болезненных упражнений, т. к. это отрицательно сказывается на суставах, позвоночнике и на самочувствии в целом. Бегать также следует не торопясь, выбирая такой темп, который позволяет не растратить силы, избежать одышки и без чувства полной усталости пробежать всю намеченную дистанцию.

Весь первый год регулярных занятий в оздоровительным бегом бывает сопряжен с достаточно большими усилиями, связанными не только с преодолением усталости, сколько с соблюдением режима и дисциплины на тренировках. Главное – как можно быстрее почувствовать радость от самого процесса бега, пусть даже пробивающуюся сквозь физические усилия и трудности. Только добившись хорошего уровня тренированности, студент уже не мыслит себя без бега, приносящего состояние душевного равновесия, благополучия и комфорта. В этот момент бег становится не просто методом оздоровления, а физической и психологической потребностью.

Таким образом, предложенная методика занятий оздоровительным бегом способствует высокой аэробной эффективности организма и может быть рекомендована студентам для занятий вне учебного процесса.

Литература

1. Зайцев В.П. Врачебно-педагогическая обследование студентов, поступивших на первый курс технологической академии //Слобожанский науково-спортивний вiсник.-Харкiв: ХДАФК, 2001.- С.88-91.

2. Зайцев В.П., Крамской С.И. Формирование оздоровительной культуры студентов в специальном учебном отделении. – Белгород: изд-во БГТУ, 2003.-232с.

3. Иващенко Л. Я., Страпко Н. Г. Самостоятельные занятия физическими упражнениями. – Киев: Здоров’я, 1988. – 155 с.

4. Купер К. Новая аэробика. Система оздоровительных физических упражнений для всех возрастов. Сокр. пер. с английского С.Шениламан. - М.: Финансы и статистика, 1996. – 127 с.

5. Общественное здоровье и здравоохранение: Учебник / Под ред. В.А. Миняева, Н.И. Вишнякова. – М.:МЕДпресс-инфор.,2003. – 528с.

6. Онищенко Г.Г. Окружающая среда и здоровье населения // Гигиена и санитария. – 2001.-№3.-с.3-10.

7. Федоров А. С., Федоров В. Н. Оздоровительный бег. – М.: Наука, 1991. – 22 с.

8. Юшкевич Т.П. Оздоровительный бег. – Мн.: Полымя, 1985.-111с.
ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ ФІЗІОЛОГІЇ ЛЮДИНИ В КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

Омельяненко Володимир Григорович, доцент

Тернопільський національний педагогічний університет ім.В.Гнатюка
Постановка проблеми. На сучасному етапі в Україні відбувається становлення нової структури національної системи вищої освіти, орієнтованої на входження у світовий освітній простір. Одним із шляхів інтеграції є Болонський процес. В рамках реалізації цього процесу в Україні має впроваджуватися двоциклове навчання бакалавр-магістр, кредитно-модульна система підготовки фахівців і модуль­но-рейтингова система контролю їх знань. Перехід на нову модель навчання вимагає відповідної корекції навчально-програмного, науково-методичного і технологічного забезпечення процесу підготовки фахівців.

Мета статті – розкрити особливості організації процесу фізіологічного навчання студентів факультету фізичного виховання в контексті вимог Болонського процесу.

Результати дослідження. Необхідність створення нової навчально-програмної бази вищої школи обумовлено інтеграцією України в Європейський освітній простір [1]. Впровадження двох етапної системи вищої освіти – незакінчена (бакалавр) і закінчена вища (магістр) – вимагає відповідної корекції змісту навчальних програм підготовки фахівців. Зміст навчальних програм різних освітньо-кваліфікаційних рівнів в Україні визначається Концепцією педагогічної освіти [2]. Згідно цього документу зміст навчальних програм з біологічних дисциплін на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях підготовки вчителя фізичної культури може бути сформований у такий спосіб [3]:

Навчальна програма бакалавра забезпечує оволодіння студентом біологічними знаннями, уміннями та навиками, які дозволять йому на належному рівні проводити уроки фізичної культури в закладах освіти, а саме знаннями й уміннями: закономірностей взаємодії організму з навколишнім середовищем; фізіологічних особливостей проведення занять з фізичної культури з урахуванням вікових, статевих і анатомо-фізіологічних особливостей людини; технології розробки оздоровчих тренувальних програм; методики занять фізичною культурою з дітьми в спеціальних медичних групах; особливостей проведення уроків фізичної культури на забруднених радіонуклідами територіях; особливостей формування валеологічних знань під час уроків фізичної культури.

Навчальна програма магістра-викладача розширює біологічні знання бакалавра і додатково передбачає озброєння студента поглибленими біологічними знаннями та уміннями педагогічного характеру, а саме: побудови і функціонування системи центрів «Здоров’я» в Україні; використовування спеціальних відновних заходів в період після виконання фізичних вправ; знаннями медико-біологічного контролю за фізичним станом організму учнівської молоді, на основі біомедичного підходу до аналізу результатів тестування; технологією складання нормативів фізичної підготовленості на підставі результатів біологічного тестування.

Реалізація стратегічних завдань вищої освіти України вимагає запровадження кредитно-модульної форми організації навчального процесу і модуль­но-рейтингової системи контролю знань студентів. Основним завданням впровадження кредитно-модульної системи підготовки фахівців є запровадження передбаченої Болонською декларацією системи академічних кредитів, що аналогічна ЕСТS (Європейській кредитно-трансферній системі). Саме її розглядають як засіб підвищення мобільності студентів щодо переходу з однієї навчальної програми на іншу, включно з програмами післядипломної освіти. ЕСТS є багатоцільовим інструментом визнання й мобільності, засобом реформування навчальних програм, а також засобом передачі кредитів вищим навчальним закладам інших країн. Важливий аспект запровадження кредитної системи накопичення — можливість враховувати всі досягнення студента, а не тільки навчальне навантаження [5].

Згідно навчального плану для студентів факультету фізичного виховання на фізіологію відводиться 7,5 кредитів (відповідних ЕСТS), що становить 270 годин, із них на фізіологію людини – 162 години (4,5 кредити), на фізіологічні основи фізичного виховання – 108 годин (3 кредити). Навчальна дисципліна складається з трьох залікових кредитів (3-5 семестри). Зміст навчальної дисципліни розподіляється на модулі, які у свою чергу містять окремі змістові модулі аудиторної, самостійної, індивідуальної і наукової роботи студента. Кожен змістовий модуль оцінюється (табл. 1).

Таблиця 1



Структура навчальної дисципліни «Фізіологія людини» для студентів факультету фізичного виховання

ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА ЗАЛІКОВИХ КРЕДИТІВ

ЗАЛІКОВИЙ КРЕДИТ 1

Сума балів

Модуль 1

Аудиторна робота

Змістовий модуль 1

Теоретична підготовка

30

80

Змістовий модуль 2

Практична підготовка

35

Змістовий модуль 3

Залік

15

Модуль 2

Самостійна робота

Змістовий модуль 1с

Теоретична підготовка

20

20

Усього балів

100

ЗАЛІКОВИЙ КРЕДИТ 2

Модуль 1

Аудиторна робота

Змістовий модуль 1

Теоретична підготовка

25

65

Змістовий модуль 2

Практична підготовка

30

Змістовий модуль 3

Екзамен

10

Модуль 2

Самостійна робота

Змістовий модуль 1с

Теоретична підготовка

15

25

Змістовий модуль 2с

Робота з інфор­ма­ційними джерелами

10

Модуль 3

Індивідуальна робота

Змістовий модуль 1і

Індивідуальне навчально-дос­лідне завдання

10

10

Усього балів

100

ЗАЛІКОВИЙ КРЕДИТ 3

Модуль 1

Аудиторна робота

Змістовий модуль 1

Теоретична підготовка

25

65

Змістовий модуль 2

Практична підготовка

30

Змістовий модуль 3

Екзамен

10

Модуль 2

Самостійна робота

Змістовий модуль 1с

Теоретична підготовка

15

25

Змістовий модуль 2с

Робота з інфор­ма­ційними джерелами

10

Модуль 3

Індивідуальна робота

Змістовий модуль 1і

ІНДЗ

5

10

Модуль 4

Наукова робота

Змістовий модуль 1н

Педагогічне дослідження

5

Усього балів

100

Загальний бал по окремому змістовому модулю виставляється за результатами навчальної діяльності студента. Якість знань і умінь студента по окремій темі змістового модулю оцінюється за п’ятибальною шкалою. Перерахунок суми оцінок по окремих темах змістового модулю здійснюється за допомогою наперед визначеного «вагового» коефіцієнта. Наприклад, студент по окремих темах змістового модулю може набрати максимальну суму оцінок 40, а максимальний бал за цим змістовим модулем – 30, тому «ваговий» коефіцієнт буде становити 0,75 (30/40=0,75). Якщо у студента сума оцінок становитиме 30, то він отримає 22,5 бала.

При розподілі балів за модулями використовується принцип пріоритетності. Найбільшого значення в заліковому кредиті надається змістовому модулю 2 (ЗМ2). Саме від уміння вчителя фізичної культури визначати і оцінювати рівень соматичного здоров’я дитини, її біологічний вік, функціональний стан організму, залежить реалізація принципу науковості під час проведення уроків фізичної культури.

Важливим також є і ЗМ1, який формує у студентів знання закономірностей взаємодії організму з навколишнім середовищем, проте оцінюється дещо меншою кількістю балів.

На контрольні заходи (ЗМ3) в різних залікових кредитах відводиться мінімальна кількість балів, відповідно 15-10-10. Це обумовлено тим, що за КМСОНП сесійний контроль ліквідовується, тому кількість балів за контрольні заходи не повинна суттєво впли­вати на загальну оцінку студента.

Проте кращу загальну оцінку сту­дент отримає лише у тому випадку, коли він набиратиме бали за кож­ний змістовий модуль. До того ж згідно вимог до шкали оціню­ван­ня системи ЕСТS академічна група за успішністю навчання кіль­кісно розбивається за моделлю 10%-25%-30%-25%-10% (табл.2) [4], що­би витримати цю вимогу потрібно планувати такі види робіт, де най­кращі студенти змогли б себе проявити. Аналогічний підхід до роз­поділу балів рекомендується також по ЗМ та ЗМ.

Модуль 2 оцінюється дещо більше ніж ЗМ3, оскільки самостійна робота студента включає вивчення окремих тем навчальної дисципліни, повторення шкільного матеріалу з фізіології людини, поглиблене вивчення обраних тем навчальної дисципліни (реферат).

Індивідуальна робота (модуль 3) студента спрямовується здебільшого на поглиблення вивчення окремих тем навчальної дисципліни, вона має навчально-дослідницький характер. Наприклад студентам пропонується виконати такі завдання: визначити та оцінити функціональний стан дихальної системи учнів 5 класів; визначити та оцінити соматичне здоров’я учнів 8 класів та інші.

Таблиця 2

Шкали оцінок навчальних досягнень студентів

За шкалою

ECTS


За національною шкалою

За шкалою навчального закладу (бали)

Процент студентів, які зазвичай успішно досягають відпо­відної оцінки

А

відмінно

90–100

10

ВС

добре

75–89

25

DE

задовільно

60–74

30

FX

незадовільно з можливістю повторного складання

35–59

25

F

незадовільно з обов’язковим повторним курсом

1–34

10

FX означає: «незадовільно» — необхідно виконати певну додаткову роботу для успішного складання;

F означає: «незадовільно» — необхідна значна подальша робота.
Якщо студент виявить бажання продовжити роботу над індивідуальним навчально-дослідним завданням, то його творча робота, за умови проведення формуючого педагогічного експерименту, буде оцінюватися вже як наукова робота, що забезпечить студенту додаткову кількість балів. Зауважимо, що наукова робота планується лише для студентів третього курсу (5 семестр), які оволоділи знаннями проведення педагогічного дослідження.

Кількість балів, яка відводиться на модулі 3-4 є мінімальною (5+5) і це невипадково. Не кожна людина спроможна (або має бажання) займатися творчою роботою, але багато студентів буде прагнути отримати максимальну оцінку по заліковому кредиту. Тому у студента, який якісно виконає всі решта завдань (90 балів), залишиться можливість отримати найкращу оцінку (табл. 2).



Висновок. Важливість розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій, запровадження сучасних технологій та науково-методичних досягнень у навчальний процес вимагає пошуку нових форм організації навчання, оптимальних технологій управління навчальним процесом, обґрунтування ефективного методичного та інформаційного забезпечення навчального процесу.

Подальше дослідження передбачає обґрунтування ефективного науково-методичного та комп’ютерного забезпечення навчального процесу біологічної підготовки студентів факультету фізичного виховання; здійснення реструктуризації навчального процесу з метою раціонального використання навчальних годин та перерозподілу їх на користь самостійної роботи студентів; підвищення інтенсивності навчання на основі застосування інтерактивних та тренінгових методик.

Література:

1. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: Матеріали до першої лекції / Уклад. М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, К.М.Левківський, Ю.В.Сухарніков; відп. ред. М.Ф.Степко. – К.: Изд., 2004. – 24 с.

2. Концепція педагогічної освіти // Інформ. зб. МО України, 1999, - №8.- С. 8-23.

3. Збірник програм біологічних дисциплін для спеціальності 7.010103 «Вчитель фізичної культури і валеології» /Укладач В.Г.Омельяненко. – Тернопіль: Вид-й відділ ТДПУ, 2002.–153 с.

4. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003-2004 рр.)/ За ред. В.Г. Кременя. Авт. кол. Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І. — Київ -Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 2004. — 147 с.

5. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців /Упорядники Грубінко В.В., Бабин І.І., Гузар О.В. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2004. - 48 с.




Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   30


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница