Физическое воспитание и спорт в высших учебных заведениях: интеграция в европейское образовательное пространство


ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ІЗ СТУДЕНТАМИ СПЕЦІАЛЬНИХ МЕДИЧНИХ ГРУП



страница26/30
Дата12.05.2016
Размер5.98 Mb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   30

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ІЗ СТУДЕНТАМИ СПЕЦІАЛЬНИХ МЕДИЧНИХ ГРУП


Цибіз Г.Г., Локайчук О.І., Кухта І.П. кафедра фізвиховання

ЧДТУ
Анотація. При проведенні занять із студентами, які за станом здоров’я віднесені до спеціальної медичної групи, їх можна розподіляти на умовні навчальні підгрупи у залежності від рівня фізичного розвитку. Лише такій підхід може забезпечити можливість викладачеві вірно дозувати фізичні навантаження та надавати їх індивідуально і у залежності від хвороби.

Ключові слова: фізичний розвиток, індивідуальні фізичні навантаження.

Аннотация. При проведении занятий со студентами, отнесенными по состоянию здоровья в специальную медицинскую группу, осуществляли их разделение на учебные подгруппы с учетом физического развития, что позволяло преподавателям индивидуально дозировать физические нагрузки и применять их в зависимости от характера заболевания студента.

Ключевые слова: физические нагрузки, индивидуальное физическое развитие.

The Abstract. When undertaking occupation with student, referred on picture of health in special medical group, realized their division on scholastic subgroups with provision for physical development that allowed the teacher individually to give the physical loads and use them depending on nature of the disease of the student.

The Keywords: physical loads, the individual physical development.
Постановка проблеми. Незважаючи на те, що проблемі проведення занять зі студентами, віднесеними за станом здоров’я до спеціальної медичної групи приділяється значна увага науковців та є багато робіт з цієї тематики, розподіл студентів із відхиленнями у здоров’ї на окремі підгрупи, ще не має відповідних наукових та методичних рекомендацій.

Загальновідомо, що НТР, посилена комп’ютеризація сукупно з різким зменшенням рухової активності людей та погіршенням екології навколишнього середовища є дуже небезпечними бо це не «заплановано» біологічними законами розвитку організму. Зупинити прогрес неможливо, але призупинити його негативний вплив на стан здоров’я безумовно потрібно і тому перед вченими виникає питання: як забезпечити профілактику вищезгаданих негараздів. Дуже бажано забезпечити профілактику їх природними засобами, якими у першу чергу є фізичні навантаження, бо медикаментозні впливи не бажані – вони є грубим втручанням у тонкий баланс складної біологічної системи людського організму.

Цілеспрямований вплив фізичних навантажень на організм в цілому є безпечним та необхідним для нормального розвитку людини особливо в молодому віці, бо збереження красоти та здоров’я молоді є основою виживання нації. Дана стаття є часткою наукової теми 2.1.4. “Теоретичні, методичні і практичні форми здорового образу життя дітей в навчальних закладах” с державним реєстраційним номером 0100U003738, а також кафедральної наукової теми кафедри фізичного виховання ЧДТУ і спрямована на практичне втілення у освітянських закладах нового підходу до проведення занять з фізичного виховання студентів.



Аналіз останніх досліджень. Загальновідомо, що сучасну людину оточили економічні, соціальні та екологічні негаразди, які негативно впливають на стан як психічного, так і фізичного здоров’я людини 1]. Таки негативні фактори особливо сильно впливають на молодь і тому, профілактичні і лікувальні заходи для організму молодої людини вимагають першочергової уваги та розробки [2].

Необхідність в такому підході очевидна не лише тому, що молодь є нащадком та продовжувачем життя нації, але і тому, що саме студенти мають найбільші розумові навантаження, а процес навчання вимагає багато сидіти як в навчальних аудиторіях, так і при роботі в бібліотеці чи вдома. Саме тому державні настанови вимагають проводити фізичне виховання (ФВ) протягом всього навчання, проте у більшості ВУЗів заняття ведуться лише на 1 і 2 курсах, що недостатньо для ліквідації нестачі рухової активності (РА) молоді. Студенти мають значні розумові та психологічні навантаження, які посилюються при здаванні іспитів і заліків, що межує з дистресами [3]. Тому треба при проведенні занять з ФВ максимально збільшувати природні фактори захисту – в першу чергу за рахунок фізичних навантажень, які ще не знайшли належного місця у свідомості студентів, як через низький рівень їх обізнаності, так і через методичні прорахунки та недоліки сучасної програми з ФВ [4, 5]. Одночасно з різким зменшенням РА у молоді значно погіршується стан здоров’я, тому альтернативою тут може бути лише значне збільшення РА. В той же час в більшості робіт [6, 7, 8], хоча ми притримуємося іншої думки [9], робиться наголос на загальноприйняте оцінювання фізичного стану: дуже погано, погано, задовільно, добре, відмінно, але відсутні конкретні приклади застосування таких рекомендацій. Є також значна робота [10], в якій надаються рекомендації щодо розвитку окремих фізичних якостей, але в доступній літературі ми не нашли конкретних рекомендацій відносно розподілу студентів на підгрупи у залежності від стану здоров’я та фізичного розвитку. Наші багаторічні спостереження показують, що для цілеспрямованого впливу на формування морфофункціонального та фізичного розвитку молоді потрібні індивідуальні фізичні навантаження, які відповідають даній особистості та її морфофункціональним здібностям [9].



Метою нашої роботи було вивчення фізичних можливостей молодих осіб, визначення таких результатів у спеціальній медичній групі і порівняння їх з показниками тих студентів, які не займалися ФВ або спортом на старших курсах.

Матеріал та методика. Об’єктом нашого дослідження був стан здоров’я і фізичного розвитку осіб віком від17 до 24 років, а суб’єктом дослідження були зміни фізичних показників у таких осіб у порівнянні з показниками тих осіб, які не займалися РА (чи у вигляді ФВ, чи у вигляді спортивних тренувань). Обстежували: тривалість вису на зігнутих руках, тривалість утримання ніг під кутом в упорі руками позад себе, кількість переходів з упора присівши і упор лежачи за 60 сек. та результати тесту Руф’є у нашій модифікації [4]. Проведення занять з фізичного виховання зі студентами спеціальної медичної групи відбувалося 2 рази на тиждень протягом 2 академічних годин за розкладом занять.

Результати експерименту та їх обговорення. На першому занятті був проведений анамнез та визначений стан рівня функціонального і фізичного розвитку кожної особистості (РФФР) за системою КОНТРЕКС [11] в нашій модифікації [4]. Після отримання експериментальних даних та вирахування результатів обстеження у балах ми провели розподіл осіб на відповідні навчальні підгрупи для отримання студентами індивідуалізованих фізичних навантажень, що досягалося як тривалістю фізичної вправи, так і кількістю повторів та тривалістю відпочинку при її виконанні, як описано нами у роботі [9]. На початку навчання у студентів основної медичної групи показники РФФР були 30,4±1,4 бали, а у студентів спеціальної медичної групи 12,4±3,9 бали.

Після проведення тренувальної роботи протягом навчального року у студентів знову визначали РФФР і у студентів основної медичної групи показники РФФР були 60,0±2,4 бали, а у студентів спеціальної медичної групи 32,6±4,9 бали. В той же час у студентів 3 курсу, які не відвідували заняття з фізичного виховання, але за станом здоров’я відносилися до основної медичної групи показники РФФР були на рівні студентів спеціальної медичної групи (30,0±2,4 бали), що, на нашу думку, свідчить про нагальну потребу проведення занять з фізичного виховання у студентів старших курсів. Після проведення тренувальних занять протягом навчального року з фізичного виховання у студентів спеціальної медичної групи цей показник достовірно покращився і сягнув 50,0±1,2 бали.

Початкові показники тесту Руф’є до проведення занять з фізичного виховання у студентів основної медичної групи 1 курсу склали 13,4±1,2 бали, а на 3 курсі 18,0±0,6 балів. У студентів спеціальної медичної групи цей показник дорівнював 18,5±2,9 бали, а після проведення тренувальних занять протягом навчального року показники тесту Руф’є значно покращилися і увійшли у межі норми, складаючи 13,02,1 бали. Тобто збільшення показників було достовірним і це відносилося також до всіх експериментальних результатів.

Виконання вису на зігнутих руках у студентів спеціальної медичної групи на початку занять з фізичного виховання склало 30,0±9,3 сек., а після тренувань протягом навчального року цей показник збільшився до 55,5±2,3 сек. У студентів 3 курсу, які не отримували фізичних навантажень цей показник склав 39,1±4,5 сек. Перехід протягом 1 хвилини з положення упора присівши в упор лежачи (до початку тренувань) склав у студентів спеціальної медичної групи 15.4±4,5 разів, а після тренувань протягом навчального року цей показник достовірно збільшився до 41,5±2,3 рази. У студентів 3 курсу, які не отримували фізичних навантажень цей показник склав 37,0±3,0 разів. Утримання ніг під кутом, сидячи в упорі позад себе: до тренувань 25,0±2,5 сек., а після 75,0±5,0 сек.

Таким чином, спираючись на отримані достовірні покращення всіх показників після фізичних навантажень протягом навчального року у студентів, віднесених за станом здоров’я до спеціальної медичної групи, можна зробити висновок, що саме індивідуалізація фізичних навантажень викликає такі значні позитивні зрушення. Крім того, у студентів значно зменшилася кількість пропущених занять через хвороби. В той же час у студентів 3 курсу спостерігається таке погіршення фізичних кондицій, яке межує з станом “передхвороби”, як наголошують науковці у своїй роботі [1]. Тобто, на нашу думку, це повинне стати для всіх керуючих осіб додатковим доказом потреби у фізичних навантаженнях для студентів всіх старших курсів, що чудово доводить наш експеримент з викладанням валеології. Розподіл на заняттях з фізичного виховання на навчальні підгрупи дає як фізичний, так і психологічний поштовх до покращення результатів. Серед рекордів у спеціальній медичній групі є й такі: утримання у висі 510 сек. (хлопець) і сід кутом 450 сек. (дівчина), і це, на нашу думку, підтверджує необхідність розподілу на підгрупи.

Висновки

1. Виконання вправ, пов’язаних з фізичними навантаженнями, вимагає нових методичних підходів особливо в тренуваннях спеціальної медичної групи.

2. Розподіл осіб, які займаються фізичними тренуваннями на заняттях з фізичного виховання, на навчальні підгрупи, спираючись на визначення РФФР та анамнез надає можливість індивідуалізувати фізичні навантаження.

3. Розподіл студентів спеціальної медичної групи на заняттях з фізичного виховання на навчальні підгрупи надає можливість використовувати повноцінно як фізичні, так і психічні методи підвищення працездатності.

4. Відсутність занять з фізичного виховання у студентів старших курсів викликає різке погіршення працездатності і зниження фізичних кондицій студентської молоді до стану, який межує з хворобою.

Таким чином, проведений нами експеримент дозволяє констатувати, що нові методичні підходи при проведенні занять з фізичного виховання та індивідуалізація фізичних навантажень при цьому значною мірою покращують стан здоров’я у студентів, що віднесені за станом здоров’я до спеціальної медичної групи та зменшують пропуски навчальних занять через хвороби, або інші негаразди, які, на нашу думку щільно пов’язані із станом здоров’я людини.

Список літератури

1. Булич Е.Г., Муравов І.В. Валеологія. –К.: ІЗМН, 1997. –224 с.

2. Тянула Татьяна. Физическая культура в обеспечении здоров’я // Формирование здорового образа жизни студенческой молодежи: реалии и перспективы. -Полтава: Із-во ДПУ имени В.Г. Королева, 2003. –С. 85-87.

3. Цибіз Г.Г. Здоровый образ жизни – веление времени // Культура здоров’я. –Херсон. Зб. наук. пр., 2000. –С. 209-218.

4. Цибіз Г.Г. Вплив фізичних навантажень на морфофункціональний стан організму. –К.: КПП Друкар – Сталь. – 334 с.

5. Цибіз Г.Г. Вплив фізичних навантажень на стан здоров’я студентів // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. –Харків, ХДАДМ (ХХПІ), 2004, -№13. -С. 36-43.

6. Апанасенко Г.Л. О возможности количественной оценки здоровья человека // Гигиена и санитария, 1985. -№6. –С.55-56.

7. Пирогова Э.А., Иващенко Л.Я., Страпко Н.П. Влияние физических упражнений на работоспособность и здоровье человека. –К.: Здоровье, 1986. –151 с.

8. Куцевич Т.Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания. –К.: Олимпийская литература. –1999. –232 с.

9. Цибіз Г., Локайчук О., Хохлова Л. Вплив цілеспрямованих фізичних навантажень на хребет // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. –Харків, ХДАДМ(ХХПІ), 2004, -№13. -С. 80-85.

10. Романенко В.А. Двигательные способности человека. –Донецк: Новый мир Укцентр, 1999. –336 с. 11. Душанин С.А., Иващенко Л.Я., Пирогова Е.А. Тренировочные программы для здоровья. -К.: Здоров’­я, 1985. –32 с.
ФАКТОРИ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ НАДІЙНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ГРАВЦІВ, ЩО ВИКОНУЮТЬ ШТРАФНІ КИДКИ В ГАНДБОЛІ

Червона Світлана Пилипівна

Харківська державна академія фізичної культури
Сучасний гандбол – це гра професіоналів, де особиста майстерність кожного окремого гравця дуже часто вирішує результат матчів різного рівня. Особливо це виявляється в умовах, які потребують максимального прояву всіх фізичних якостей на фоні психоемоційної витривалості та безпомилкового виконання техніко-тактичних дій.

Фахівцями відмічається підвищення конкуренції на змаганнях різного рівня. Ігри, як правило проходять в умовах підвищеного емоційної і фізичної напруженості. Гандболістам приходиться грати значний час в умовах рівної і достатньо жорстокої силової боротьби, коли кожний кидок по воротах може вирішити результат матчу. Як правило, в іграх при таких умовах, здійснюється значна кількість грубих помилок, порушень правил захисниками, які караються семиметровим штрафним кидком.

Семиметровий штрафний кидок у гандболі, згідно правил гри, призначається за грубе порушення правил, неспортивну поведінку гравців, у випадку, якщо гра скінчилася у нічию. Штрафний кидок виконується за дозволом судді, після його свистка, у протязі трьох секунд. Пенальтист повинен виконувати кидок від лінії семиметрових кидків не торкаючись та не переступаючи її до тих пір, поки м’яч не відокремився від руки. При цьому ворота захищає лише воротар, який не повинен переступати чотирьохметрову лінію, що проведена у площі воріт, доки м’яч не залишить руку гравця, який виконує семиметровий кидок.

Реалізація штрафного кидка – це специфічна діяльність, що проходить при заздалегідь визначених обставинах, в екстремальних умовах, від результату якої залежить як перебіг подій гри так і її підсумок. При цьому, умови, для мобілізації команди в ході гри, залишаються складними, що призводить до пошуку спеціально підготовлених гравців, здібних надійно вирішувати поставлену перед ними задачу - виконання влучного штрафного кидка по воротах.

У принципі, в команді кожен гандболіст повинен вміти виконувати семиметровий штрафний кидок, але далеко не кожному з них тренер може довірити таку відповідальну справу. Надійні виконавці або, як їх називають, «штатні пенальтисти», яких в команді повинно бути не менше 2-3 гравців, володіють значним арсеналом різних способів виконання штрафних кидків, при цьому кидок у них швидкий і влучний, а головне – ці гравці психологічно стійкі в екстремальних умовах, а це значить, що ці гравці є лідерами у своїх командах.

За даними досліджень В.П. Зотова, А.И. Кондратьєва (1982) гандболісти за одну гру виконують 20,2% штрафних кидків від загальної кількості кидків за гру. За даними В.Я. Ігнатєвої, результативність штрафних кидків складає 75,9%, але практика діяльності гандбольних команд різного рівня, показує, що у багатьох з них відсоток реалізації штрафних кидків залишається дуже низьким.

Аналіз доступної науково – методичної літератури показав, що досліджень проблеми надійності діяльності пенальтистів у гандболі практично немає. Лише в ряді окремих робіт (А.Л. Ратианидзе 1981, Л.А. Латишкевич 1986, В.Я. Ігнатєва 1983,1999,2000, В.І. Тхорьов 1999) частина матеріалів містить окремі дані, які присвячені дослідженням результативності протидій воротарів штрафним кидкам, результативності штрафних кидків У зв’язку з цим особливий інтерес викликає проблема дослідження факторів, що впливають на формування надійної змагальної діяльності гандболістів, які виконують штрафні кидки в гандболі, та дає змогу обґрунтувати шляхи підготовки «штатних пенальтистів», бо ця проблема є актуальною та перспективною.

Література:

1. Зотов В. П., Кондратьев А.И. Моделирование подготовки гандболистов высокой квалификации.-К.: Здоровя, 1982.-126с.

2. Игнатьева В.Я., Портнов Ю.М. Гандбол: Учебник для физкультурных вузов. - М: ФОН,1996.-314с.

3. Латышкевич Л.А., Турчин И.Е., Маеневич Л.Р. Гандбол: Учебн.пос.для ин-тов физ.культ.-Киев: Вища школа,1988. – 199 с.,553 ил.
СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА АКТИВНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Черняков Володимир Володимирович

Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка
Одним з напрямів оновлення та перетворення нашого суспільства є оновлення змісту системи освіти у вищих навчальних закладах на основі гуманізації методів навчання. Найголовнішим завданням вищого навчального закладу з позиції соціального замовлення суспільства є поєднання формування особистої індивідуальності людини та її відповідальної суспільно активної діяльності, творчої особистості та високого професійно-педагогічного рівня її підготовленості.

Найважливішими якостями сучасного фахівця з фізичного виховання вважаються глибокі професійні знання, теоретична та методична підготовка, фізична підготовленість, організаційні здібності. Разом із тим учні сучасної школи хочуть бачити такого вчителя, який не тільки професійно проводить навчання та виховання учнів засобами фізичної культури, а й у достатній мірі володіє такими якостями як ініціативність, активність, творчість, організаційні якості, відчуття новизни та інше.

Враховуючи суспільне замовлення та оновлюючи систему освіти необхідно визнати, що одним з найважливіших завдань сучасної вищої фізкультурної освіти є формування соціально-педагогічної активності майбутнього вчителя фізичної культури.

Соціально-педагогічну активність слід розглядати як найвищу форму активності людини, яка формується на основі більш спільного родового поняття „активність”, що походить від латинського „activus” та визначає дію, вчинок, діяльність. Соціально-педагогічна активність це особлива якісна форма, яка характеризується включенням у суспільно-педагогічну діяльність та спрямована на формування вищих моральних цінностей майбутньої особистості, на становлення її світогляду, допомогу молодій людині у визначенні свого індивідуального призначення в суспільстві.

Соціально-педагогічна активність майбутнього вчителя фізичної культури на різних стадіях входження в педагогічну діяльність залежіть від багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів. Вона проявляється в таких сферах суспільного життя: а) громадська діяльність, б) трудова діяльність, в) навчальна діяльність, г) самоосвітня діяльність, д) заняття фізичною культурою і спортом, е) художня самодіяльність, ж) захоплення.

Соціально-педагогічна активність показує глибину розуміння педагогом розвитку суспільних процесів, відображає характер і спрямованість його суспільно-перетворюючої діяльності в напрямку сприяння формуванню високоморальних цінностей підростаючого покоління.

Необхідність формування соціально-педагогічної активності студентів факультету фізичного виховання зумовлюється не просто звичайним проявом активних дій по відношенню до навколишньої середи, а й, безпосередньо, потребами нового постійно прогресуючого суспільства. Перш за все ці потреби визначаються створенням стійкої системи домінуючих цілей, мотивів та установок, котрі складають суспільно спрямовану особистість, здатної позитивно впливати на постійно мінливий світ з метою його перетворення на основі вищих моральних цінностей.

Відомо, що тільки в тому разі, коли педагог набуває незалежності від випадкових впливів навколишнього середовища, він стає здатним вирішувати складні професійно-педагогічні ситуації, спрямовувати весь свій виховний потенціал на формування високоморального суспільства як у межах навчального процесу, так і поза його межами.

Досвід роботи молодих спеціалістів з фізичної культури свідчить про недостатній рівень соціально-педагогічної активності випускників факультету фізичного виховання. В період навчання у вищому навчальному закладі майбутні педагоги, які не мають досвіду суспільної роботи, не рідко негативно відносяться до неї, недооцінюючи роль суспільної діяльності у формуванні професійно-педагогічної майстерності майбутнього фахівця з фізичної культури.

На жаль, перехідний період становлення молодої української держави, негаразди суспільно-економічного стану країни, знецінення вищих моральних цінностей в очах суспільства позначилися спадом соціально-педагогічної активності педагогів і, зокрема, вчителів фізичної культури. Саме вони, безперечно, здатні якнайповніше забезпечити позитивний виховний вплив на молодь та подальшій розвиток її морально-вольових якостей, формування її високої моральної культури, котрі збагачують сферу моральних відносин та сприяють самовихованню молодої людини. Такий вплив буде високопродуктивним, якщо педагог, використовуючи свій особистісний потенціал та професіоналізм, здатний організувати спільну зі школярами творчу та плідну життєдіяльність, а учні стають реальними суб’єктами усіх її різновидів та форм.

Створюючи комплексну систему, спрямовану на формування соціально-педагогічної активності, слід враховувати вплив умов, які створює мінливе суспільство та досвід суспільної-перетворюючої діяльності особистості, спрямованих на якісну зміну цих умов та перш за все на зміну самого себе та відношення до суспільства. Процес формування соціально-педагогічної активності майбутнього вчителя фізичної культури має враховувати потреби високоморального суспільства. Він має забезпечити почергове формування суспільно-активної особистості від більш низького рівня до більш високого, перетворення низько активної особистості у високоактивну шляхом включення її в соціально-перетворюючу діяльність суспільства та формування потреби в активній діяльності, виховання особистої відповідальності за діяльність, спрямовану на позитивні суспільні зміни.

Процес формування соціально-педагогічної активності майбутнього вчителя фізичної культури має включати в себе декілька взаємопов’язаних етапів.

- Враховуючи, що навчально-пізнавальна діяльність є для молодої людини одним з ключових видів діяльності, на першому етапі необхідне спрямування її на формування стійкого інтересу до навчально-пізнавальної та суспільно-перетворюючої діяльності, які є основою його майбутньої професійно-педагогічної підготовленості. Опановуючи різні види суспільної діяльності, майбутній педагог розширює можливості реалізації своїх творчих потенцій, створює необхідні передумови для зростання своєї соціально-педагогічної активності.

- На другому етапі увагу необхідно зосередити увагу на удосконаленні професійних інтересів, на створення чіткого уявлення про функціональну діяльність вчителя у виховній роботі засобами фізичної культури і спорту, на формування соціальних позицій особистості та вміння орієнтуватись в духовних ідеалах, моральних нормах і цінностях суспільства. Особливим на цьому етапі є виховання відповідальності студентів за виконання виховної та суспільно-педагогічної діяльності враховуючи їх індивідуальні можливості

- Актуалізація накопичення певної педагогічної майстерності студентів у спортивно-масовій роботі зі школярами, розширення спектру виховних можливостей майбутніх вчителів на основі вирішення професійно-педагогічних ситуацій, формування потреби в самовідданій праці на загальне благо суспільства, вміння реалізовувати особисті творчі здібності та обдарування, задуми та бажання.

Забезпечення умов для повноцінного розвитку молодого покоління повинно стати сьогодні найважливішим завданням, яке ставить суспільство перед системою вищої освіти. Динамічні зміни умов життєдіяльності, потреба в спеціалістах, які здатні самостійно аналізувати та шукати шляхи розв’язання проблем соціально-економічного розвитку суспільства, зміни характеру праці – усе це зумовлює необхідність формування нового комплексу соціальних якостей майбутнього вчителя фізичної культури, головною серед яких є позитивна соціально-педагогічна активність.



Висновки:

- Висока активність майбутнього вчителя фізичної культури є першочерговою умовою його професіоналізму;

- Процес формування соціально-педагогічної активності повинен розглядатись як найважливіша умова навчально-виховного процесу на факультеті фізичного виховання;

- Підготовка спеціалістів на факультеті фізичного виховання вимагає створення відповідних умов для формування соціально-педагогічної активності;

- Найбільш ефективними формами (шляхами) формування соціально-педагогічної активності є включення студентів в громадську роботу, самоосвітню діяльність, навчальну практику та використання активних методів навчання.
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Чуб Анатолій Власович, кандидат педагогічних наук, доцент

Бацунов Сергій Миколайович, викладач

Запорізький національний університет


Практика фізичного виховання у вищих навчальних закладах України показує що на перший курс приходить молодь з низьким рівнем фізичної підготовленості. Як відомо, морфологічне та функціональне формування рухових дій і навичок людини розширюється і удосконалюється протягом послідовного розвитку і трудових дій. В матеріалах міжвузівських науково-практичних конференцій значна частина авторів указують на те, що більшість молоді, яка поступає на перший курс у вищі навчальні заклади має негативне відношення до фізичної культури. Однак, підтверджуючи факт низької фізичної підготовки першокурсників ми не поділяємо думку про те, що молодь байдуже відноситься до фізичної культури. Багаторічна практика роботи з фізичного виховання зі студентською молоддю підтверджує нашу думку про те, що дуже часто вибір методів занять, місця занять, обмеженість індивідуальних можливостей студентів і самого змісту занять знижують інтерес і активність студентів до занять з фізичного виховання. У пошуках кращих методик з фізичного виховання студентів ми провели дослідження яке включало пошук ефективних методик направлених на підвищення інтересу студентів до занять фізичного виховання. Підвищення розвитку їх основних фізичних якостей – сили, швидкості, витривалості.

Планування і проведення занять включало досвід і спеціалізацію викладачів кафедри фізичного виховання, місце і зміст занять. Варіювання засобами фізичного виховання проводилось протягом трьох навчальних років. Основна мета – прослідкувати динаміку фізичної підготовленості студентів університету по рокам навчання. Розвиток їх основних фізичних якостей – сили, швидкості і витривалості. Протягом восьми тижнів осіннього періоду заняття проводились на стадіоні. Зміст занять – легка атлетика. Основна мета: підвищити рівень швидкісно-силової підготовленості студентів; виконати програмні тести з бігу на 100м, 500м і 1000м, стрибках у довжину з місця; підвищити загальний рівень фізичної підготовленості і здоров’я студентів.

У другій частині семестру заняття проводились у спортивних залах. Дівчата займались у гімнастичному залі, фітнес-залі, залах „аеробіки”, тренажерному і спортивно-ігровому залах. Чоловічі групи займались у спортивно-ігрових залах і тренажерному залі. У другій половині навчального року цикл занять продовжувався з деякими переміщеннями місць занять. Групи які у першому семестрі займались у залах аеробіки і фітнес-залі переміщувались у спортивно-ігрові зали, або у тренажерний, і навпаки. Таким чином, враховувались інтереси більшості студентів і викладачів кафедри. Групи спеціалізації з баскетболу, волейболу, футболу, бадмінтону, настільного тенісу, ритмічній і атлетичній гімнастики доповнювали комплексний процес фізичного виховання.

Останні два місяці навчального року заняття проводилися на стадіоні. Легка атлетика сприяла адаптації студентів з природою, загартовувала і покращувала дихальну функцію і загальну фізичну працездатність. З виходом на стадіон студентки значно підвищували свої показники у бігу на короткі дистанції, удосконалювались не тільки швидкісні фізичні якості, а і швидкісно-силові, зростала координація рухів, витривалість у бігу на 500 і 1000 метрів.

На заняттях з фізичного виховання ми приділяємо значну увагу підготовчий частині занять. У приміщеннях підготовча частина занять проводиться під музикальний супровід. Темп поступово збільшується і вдосконалюється. На заняттях загальної фізичної підготовки в основній частині уроку виконуються техніко-тактичні дії гри у баскетбол, волейбол, міні-футбол. Проводяться двосторонні ігри у змагальних умовах. У студентів підвищуються рухові здібності, координація рухів, витривалість. У гімнастичному залі, залах „аеробіки” і фітнес-залі, на жіночих потоках виконуються комплекси вправ ритмічної гімнастики. У цих заняттях формується правильна статура студенток, пластичність, координація рухів, збільшується фізична витривалість, а головне виробляється звичка і бажання систематично виконувати гімнастичні вправи. Відвідування таких занять студентками стає обов’язковою потребою. Заняття ритмічною і атлетичною гімнастикою значно сприяє поліпшенню відвідування занять з фізичного виховання на усіх курсах. На заняттях жіночих потоків найбільш активним засобом фізичного виховання є ритмічна гімнастика. У процесі занять студентки покращують працездатність, укріплюються м’язи тулубу. Найбільш якісні зміни відбуваються при виконанні аеробних фізичних навантажень, які формують вправи, підвищуючи фізичну витривалість і працездатність. Як правило, такі вправи виконуються у помірному темпі і потребують значної кількості кисню. Підвищенню аеробно-анаеробних можливостей займающихся сприяють комплекси циклічних вправ, таких як танцювальні елементи, бігові і стрибкові вправи. Музикальний супровід занять дуже сприяє на темп і координацію рухів, емоційність займающихся. Основне правило при таких заняттях, потребує починати урок з помірних навантажень і доводити їх до оптимального рівня в основній частині занять. Вибір і виконання вправ робиться послідовно. Спочатку комплекс вправ загального плану, потім вправи на розвиток гнучкості, технічних елементів. Підвищення основних фізичних якостей – сили, швидкості, витривалості.

Заняття атлетичною гімнастикою проводилися у тренажерному і фітнес-залах. Після підготовчої частини уроку, у якій виконувався комплекс вправ ритмічної гімнастики під музикальний супровід, студентки виконували комплекси вправ на тренажерах. Послідовність виконання вправ на розвиток м’язів рук і тулубу дозувались з урахуванням фізичної підготовленості займающихся. Виконувати силові вправи рекомендувалося з плечового поясу. Систематичне виконання вправ силового характеру значно підвищило інтерес до занять у студентів. Підвищилось відвідування занять. Студенти більшість вправ стали виконувати на свій вибір, навчились дозувати фізичні навантаження на тренажерах. Протягом занять атлетичною гімнастикою у студентів підвищились особисті можливості, виявились особисті підходи до виконання вправ на розвиток сили м’язів тулубу. Студентами основної медичної групи дозволялось в основній частині занять самим робити вибір силових вправ на тренажерах. Студенти спеціальної медичної групи виконували вправи під керівництвом викладача.





Рис.1. Динаміка росту фізичних якостей студенток з першого по третій курси.
У групах загальної підготовки зміст занять складався з комплексу гімнастичних вправ, вправ на розвиток швидкості, бігу на короткі і довгі дистанції. Проводились ігри у баскетбол, міні-футбол, волейбол, бадмінтон, настільний теніс.

Результати тестування фізичної підготовленості студенток третього курсу навчання показують що у групах які займались за програмою загальної фізичної підготовки добрі і відмінні результати у розвитку сили м’язів тулубу мають тільки 50% студенток (Рис.1). У розвитку швидкості показники досягають 60%, витривалості за результатами бігу на 500м – 70%.

У групах які займались переважно ритмічною гімнастикою розвиток сили м’язів тулубу на „Добре” і „Відмінно” досягає 65% займающихся, а розвиток швидкісних показників у бігу на 100м досягнув 70%. Витривалість за результатами бігу на 500м залишається на рівні з розвитком швидкості.

У групах, які займалися переважно у тренажерному залі (атлетична гімнастика) розвиток сили м’язів тулубу зростає до 70%, швидкість на рівні 55%, витривалість у бігу на 500м досягає 50%. У цілому, активні заняття фізичними вправами на уроках фізичного виховання охоплюють більшість студентів. Але значна частина займающихся мають не достатній рівень швидкісно-силової підготовленості і фізичної витривалості – часто хворіють. Найбільш важкими тестами на оцінку „Добре” і „Відмінно” у жіночих групах є біг на 100м, стрибки у довжину з місця, біг на 500м. випробування державних тестів протягом трьох років навчання студенток основної і спеціальної медичних груп наводяться у таблиці 1.

Таблиця 1.

Випробування державного тестування


Медична група

Курс

Швидкість

(біг на 100м)



Витривалість

(біг на 500м)



Сила м'язів рук

(згинання і розгинання рук в упорі лежачи)



Сила м'язів ніг

(стрибок у довжину)



Сила м'язів тулубу

(піднімання тулубу в сід за 1 хвилину)



Кількість студенток

Основна

І

17,17+0,84

2,05+9,6

21,85+0,75

180,3+15,3

39,35,4

100

ІІІ

16,7+0,08

2,03+9,1

24,06+6,4

186,9+1,3

42,25,6

Спеціальна

І

-

-

27,4+3,4

172,9+10,5

38,88,2

24

ІІ

-

-

23,8+4,3

171,3+15,8

34,85,8

15

ІІІ

-

-

32,3+6,8

160,1+16,5

40,06,6

17



Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   30


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница