Физическое воспитание и спорт в высших учебных заведениях: интеграция в европейское образовательное пространство


СИСТЕМА МОДУЛЬНОГО НАВЧАННЯ ОСНОВНИМ ЕЛЕМЕНТАМ ФІТНЕС-АЕРОБІКИ СТУДЕНТОК ФАРМАЦЕВТИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ



страница30/30
Дата12.05.2016
Размер5.98 Mb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   30

СИСТЕМА МОДУЛЬНОГО НАВЧАННЯ ОСНОВНИМ ЕЛЕМЕНТАМ ФІТНЕС-АЕРОБІКИ СТУДЕНТОК ФАРМАЦЕВТИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Шуляк К., викладач


Національний фармацевтичний університет
Вступ. Перехід на нові освітні стандарти передбачає наявність періоду, на протязі якого існуючи державні програми з фізичного виховання корегуються у відповідності до завдань і вимог сучасності. Оскільки такий перехід передбачає інші підходи до організації фізичного виховання, коли студенту надається право вибирати види спорту і направленість занять, а також відповідно і викладача або тренера. Все це безумовно вносить нові форми роботи у практику навчання студентів. Вагомими факторами, які спонукають студенток до занять спортивної та оздоровчої направленості є зовнішній вигляд занять, їх привабливість, особистість тренера та інш. Тому на сьогодні перед фізичним вихованням у вищому навчальному закладі ставляться нові завдання з пошуку більш ефективних засобів і методів фізичної підготовки до яких можна віднести фітнес-аеробіку з усіма її різновидами.

Оздоровча направленість занять фізичними вправами сприяє підвищенню рівня фізичної підготовленості під якою розуміється процес і результат фізичної активності, що забезпечує формування рухових умінь і навичок, розвиток фізичних якостей, підвищення рівня працездатності [6]. Відомо що систематичні заняття дозволяють придбати гарне самопочуття, поліпшити здоров’я, роблять естетичний вплив на осіб що займаються [5]. В аеробіці є вагомий аеробний блок. У цьому блоці використаються в основному аеробні вправи, які супроводжуються споживанням великої кількості кисню протягом тривалого часу й виконуються у стійкому стані [1, 3]. Дуже важлива заключна частина уроку - розтягування м’язів, яка залишає враження про урок у цілому і повинна бути добре продумана [2]. Слід приділяти увагу засобам і методам керування тренувальним навантаженням на заняттях з базової танцювальної аеробіки [4].

Дослідження виконувалось у відповідності до плану науково-дослідних робіт Харківської державної академії фізичної культури.

Мета дослідження – розробка і обґрунтування модулів занять з фітнес-аеробіки для студенток 1-3 курсів фармацевтичного університету з навчальним навантаженням 2 години на тиждень.

У дослідженні приймали участь студентки національного фармацевтичного університету, яких було розподілено на 3 групи.



Виклад основного матеріалу. Нами був зроблений розподіл підготовки за програмою фітнес-аеробіки на 6 етапів (по 2 етапи на курс, з заліковою оцінкою досягнутого наприкінці кожного семестру).

1 семестр (1 курс). І модуль- втягуючий (вересень-грудень).

На цьому етапі студентки одержують первинні теоретичні знання, вивчають різновиди напрямків фітнес-аеробіки і проходять первинне анкетування й тестування по визначенню рівня їхньої фізичної підготовленості з метою подальшого виявлення рейтингу. Даний контроль дозволяє в першу чергу розподілити студенток за рейтингом. Це спонукує їх одержати як можна більше високий рейтинг. Надалі, якщо цей інтерес стає стійким, він стимулює прагнення до додаткових самостійних занять. Вивчаються базові основні рухи рук і ніг, які використаються при побудові тренувальних зв’язок на заняттях при використанні музичного супроводу.

Подальша структура навчання складається з наступним модулів:

- 2 семестр(1 курс). ІІ модуль - базовий розвиваючий (лютий-травень).

- 3 семестр(2 курс). ІІІ модуль - втягуючий розвиваючий (вересень-грудень).

- 4 семестр(2 курс). ІV модуль - розвиваючий результуючий (лютий-травень).

- 5 семестр(3 курс). V модуль - втягуючий результуючий(вересень-грудень).

- 6 семестр(3 курс). VІ модуль - результуючий змагальний (лютий-травень).



Підготовча частина уроку. В уроці аеробіки підготовча частина представлена розминкою (warm up). Ціль розминки - підготувати опорно-руховий апарат і всі системи організму до майбутньої роботи. Для досягнення цієї мети необхідно підвищити температуру тіла й швидкість метаболічних процесів в організмі. Критерієм ефективності розминки є поява перших крапель поту. Відповідно, тривалість розминки буде залежати від температури навколишнього середовища й становити від 6 хвилин, за умови теплої погоди або добре опалювального приміщення і до 10 хвилин. Розминка в уроках аеробіки складається із трьох частин: вступної, аеробної й prestretch (престретч).

Основне завдання вступної частини розминки - створення так званої кинестетичної зібраності, тобто моральної підготовки студенток до майбутнього навантаження, абстрагування від побутових проблем і зосередження на власних м’язових відчуттях. Засобами рішення цього завдання у вступній частині заняття є виконання низькоамплітудних, ізольованих рухів, які виконуються у повільному темпі, за принципом «зверху вниз»: нахили голови у сторони, уперед, кругові рухи в плечовому суглобі, руху тазу назад, підйоми п’яти й т.д. Під час вступної частини розминки повинна відбуватися фіксація правильного положення корпусу й постановки ніг. Після вступної настає аеробна частина розминки, що складається з базових і найпростіших основних «кроків» класичної аеробіки. «Кроки» виконуються з наростаючою амплітудою й акцентом на правильну техніку. При цьому вони можуть з’єднуватися в найпростіші зв’язки або випливати один за іншим за принципом лінійної прогресії. Grape wine і Lunge у розминці не використаються, тому що при нерозтягнутих підколінних сухожиллях виконання «кроку» на пряму ногу може привести до травми.

У степ-аеробіці крім «кроків» класичної аеробіки в розминку включають низькоамплітудні «кроки» степ-аеробіки: Tap up, Mambo, а також специфічні розминочні «кроки»: Tuch hill - торкання степу-платформи п’ятою й Tuch toe - торкання степу-платформи носком. Під час аеробної частини розминки необхідно створити «ефект репетиції», тобто дати можливість тілу звикнути до рухів, аналогічні яким будуть виконуватися в основній частині уроку. Тому, доцільно включати в аеробну частину розминки рухи, що будуть виконуватись по основних напрямках залу - зі сторони убік, по діагоналях, назад, по квадрату й т.д.

Якщо аеробна частина розминки досить інтенсивна, то в організмі відбуваються наступні процеси:

1. підвищується частота серцевих скорочень;

2. підвищується частота подиху;

3. збільшується систолічний і хвилинний обсяг крові;

4. перерозподіляється кровоток: кров відливає від внутрішніх органів і доливає до м’язів;

5. підсилюється діяльність дихальних ферментів у м’язах, тобто підвищується здатність м’язів споживати кисень.

Все це сприяє збільшенню можливості кардіореспіраторної системи переносити кисень до м’язів, переходу в процесі розминки до аеробного механізму енергозабезпечення організму. Заключною частиною розминки є prestretch - попереднє розтягування м’язів, які будуть задіяні в основній частині.



Завдання prestretch:

1. збільшити розтяжність м’язів і еластичність синовіальних утворень;

2. збільшити рухливість у суглобах;

3. підсилити кровонаповнення м’язів.

Засобами рішення цих завдань є вправи динамічної розтяжки, переважно м’язів ніг і попереку. Використаються як повноамплітудні рухи (наприклад, почергові згинання ніг у позиції стійка ноги ширше плечей з нахилом і опорою руками об підлогу), так і пружні рухи, що виконуються в різних суглобах з різних вихідних положень.

Основна частина уроку класичної аеробіки [1, 3]. Традиційно основна частина уроку аеробіки містить у собі й аеробний і силовий сегменти, однак, залежно від спрямованості уроку послідовність і тривалість складову основну частину уроку сегментів може бути різної. В окремих типах уроків, що мають, переважно, аеробну спрямованість, силовий сегмент основної частини уроку може або бути повністю відсутній, або складатися тільки із вправ на зміцнення м’язів пресу. За рахунок цього збільшується тривалість аеробного сегмента.

В інтервальних уроках (total body workout, step interval) аеробні вправи виконуються інтервалами тривалістю 3-10 хвилин між серіями силових вправ. Тривалість основної частини стандартного годинного уроку, що включає в себе аеробний сегмент, затримку й силовий становить не менш 45 хвилин.



Аеробний сегмент основної частини уроку. У цій частині уроку вирішуються наступні завдання:

1. підвищуються функціональні можливості організму;

2. розвиваються координаційні здатності;

3. змінюється склад тіла убік зниження жирового компоненту маси;

4. поліпшується емоційний стан.

Під час аеробного сегменту відбувається розучування «кроків», зв’язок, блоків і комбінацій, а також багаторазове повторення розучених рухів.



Аеробна затримка. Після численних повторень фінальної комбінації потрібна аеробна затримка, що складається із двох частин: cool down (кулдаун) і poststretch (постстретч). Основна мета cool down - знизити частоту серцевих скорочень і відновити подих. Cool down може складатися з тих же «кроків» і зв’язок, що й аеробна розминка, з тією лише різницею, що амплітуда «кроків» від початку до закінчення cool down зменшується. Потім потрібен перехід на марш. На марші виконуються дихальні вправи, що сприяють відновленню подиху, які супроводжуються повноамплітудними рухами рук. За cool down виконується poststretch. Його ціль - відновити довжину м’язів до первісної. Poststretch базується на статичному розтягуванні, що може проводитися в тих же вихідних положеннях, що й prestretch, але кожна поза фіксується й утримується близько 6 секунд. Тривалість cool down разом з poststretch близько 3-4 хвилин.

Силовий сегмент основної частини (калістеніка). У стандартному годинному уроці калістеніка, або силовий сегмент основної частини займає близько 20 хвилин. Завдання калістеніки:

1. підвищити рівень розвитку силової витривалості;

2. поліпшити силові кондиції;

3. сформувати м’язовий корсет;

4. скорегувати фігуру шляхом цілеспрямованого впливу на проблемні зони.

Силові вправи в уроці аеробіки можуть виконуватися:

1. з вільними обтяженнями: гантелями від 1 до 3 кг, бодибаром (штанга в м’якій оболонці) від 5 до 12 кг, обтяженнями й т.д.;

2. у подоланні опору пружних предметів: гумових амортизаторів (ecstertubs - довга гума з ручками, rababens - кругла гума), м’ячів, усіляких еспандерів і т.д.;

3. у подоланні ваги власного тіла і його частин.

Заключна частина уроку. Заключною частиною уроку є stretch (стретч), що покликаний вирішити наступні завдання.

1. відновити довжину м’язів до вихідного стану, тому що під час виконання силових вправ м’яза мають тенденцію до вкорочення;

2. помірковано розвити гнучкість - можливість виконувати рухи в суглобах з найбільшою амплітудою (збільшити рухливість суглобів і еластичність м’язів понад вихідний стан);

3. створити емоційну розрядку після фізичного навантаження й полегшити психологічний перехід до повсякденного життя;

4. перейти в положення стоячи.

Заключний стретч містить у собі розтягуючі вправи для груп м’язів, які в більшості студенток розтягнуті слабко й можуть спровокувати травму при наступних заняттях [2]. На відміну від усього уроку, заключний stretch створюється структурно-хореографічним методом і виконується під обраний тренером музичний додаток ліричного характеру. Stretch починається з положення лежачи на спині, у якому виконуються статичні розтяжки для м’язів ніг. Кожне положення фіксується й утримується в інтервалі 8-10 секунд, виконуються почергові підтягування ніг руками до корпуса, як прямих, так і зігнутих з фіксацією в кінцевому положенні, розведення ніг у сторони й т.д. Заклад ніг за голову («ноза плуга»). Далі здійснюється плавний перехід у сід. На відміну від силової частини заключний stretch може включати сід, тому що при статичній розтяжці він не робить впливу, що травмує поперекову область хребта. У сіді й у сіді ноги нарізно розтягуються м’язи ніг, а також косі й бічні м’язи тулуба. Виконуються нахили вперед і в сторони з утриманням кінцевого положення, а також розтягування м’язів, що приводять стегна, в положенні сидячи, стопи разом, коліна нарізно.

Заключне розтягування м’язів - дуже важлива частина уроку. Будучи останньої, вона залишає враження про урок у цілому, тому повинна бути добре продумана: всі переходи з одного положення в інше повинні бути логічні, гарні, закінчені й відповідати спеціально підібраній музиці.

Вищезазначений зміст і структура занять різновидами аеробіки містить достатньо відомі підходи і фізичні вправи. Тому на перший план виходить методика їх використання у практиці фізичного виховання студенток, направленість занять, урахування інтересів студенток, умови спілкування між собою та викладачем.

Література

1. Виру А.А., Юрилья Т.А., Смирнова Т.А. Аэробные упражнения. -М.: Изд-во Физкультура и спорт, 1988. -142 с.

2. Крючек Е.С. Аэробика: содержание и методика проведения оздоровительных занятий. - СПбГАФК им. П.Ф.Лесгафта, Санкт-Петербург, 1999г. – 160 с.

3. Купер Кеннет А. Новая аэробика. Система оздоровительных физических упражнений для всех возрастов. -М.: Изд-во Физкультура и спорт, 1979. -125 с.

4. Мякинченко Е.Б., Ивлев М.П. Методология управления тренировочной нагрузкой на занятиях по базовой танцевальной аэробике. //Теор. и практ. физ. культ., 1997, № 5. – с. 21-24.

5. Ростова В.А., Ступкина М.О. Оздоровительная аэробика. – СПб: Высшая административная школа, 2003. – 200 с.

6. Физическая культура студента: Учебник / Под ред. В.И. Ильинича. М.: Гардарики, 1999. - 448 с.
СТИЛЕВЫЕ ОСОБЕННОСТИ ТАНЦЕВАЛЬНОЙ АЭРОБИКИ

Шуляк К.А., преподаватель

Национальный фармацевтический университет
Танцевальная аэробика занимает важное место в общей системе физического воспитания в высшем учебном заведении. В основе танцевальной аэробики лежат различные танцевальные направления. Каждую разновидность танцевальной аэробики характеризуют движения и музыка, соответствующие определённому стилю танца. Специфические танцевальные движения способствуют развитию пластичности и координационных способностей.

Основные стилевые особенности танцевальной аэробики следующие:


I. Танцевальная аэробика.


1. Джаз-аэробика и её разновидности. Данный вид аэробики восходит к джазовому танцу, который сложился, как вид профессионального музыкально-танцевального искусства к началу XX в. в США в результате взаимодействия африканской и европейской музыкальных культур. Характерными чертами джаза являются: тембровое своеобразие, полиритмия, коллективная импровизационность. Направление джаз-аэробики возникло только в 90-х гг. XX в., однако элементы джаза уже многие годы широко использовались в оздоровительной и ритмической гимнастике. Уроки джазовой аэробики называются Jazzersis (джаззерсайс), их целью является устранение недостатков осанки и формирование способности выражать музыкальное содержание посредством движений. Уроки джаз-аэробики отличаются от уроков классической аэробики и степ-аэробики тем, что в них тонус мышц корпуса не поддерживается постоянно; позвоночный столб активно участвует в работе таким образом, что любое из позвоночных сочленений может стать центром исходящего движения. В уроках джаз-аэробики используются все принципы движений танцевальной аэробики: полицентрика, изоляция, мультипликация, оппозиция и принцип противодвижение. Сегодня существуют уроки классического джаза и афро-негритянского джаза (с включением элементов негритянских танцев).

2. Фанк-аэробика.


Фанк-аэробика представляет собой последовательное и непрерывное выполнение различных танцевальных движений умеренной интенсивности. Этот урок включает в себя элементы различных танцевальных культур: джаза, стрита, рэпа, хип-хопа. Специфику хореографии определяют стили, которые лежат в основе этого направления (джаз и африканский танец). Для этого вида занятий характерна свободная пластика рук, волнообразные движения корпусом, в результате чего значительная нагрузка ложится на позвоночник. В уроке используются все принципы движений: полицентрика, изоляция, мультипликация, противодвижение, оппозиция. Урок начинается с так называемого кача, пружинящего движения, выполняемого одновременно в коленном, голеностопном и тазобедренном суставах. Кач выполняет функцию разминки, подготавливая суставы к предстоящей нагрузке. Затем следует фанковая ходьба, в основе которой лежит кач. Оставляя группу на ходьбе, инструктор показывает связку (или её часть в быстром темпе), после чего группа приступает к её разучиванию в медленном темпе. В промежутках между разучиванием группа снова переходит на ходьбу. После этого связка многократно повторяется в быстром темпе. Затем подобным образом разучивается следующий фрагмент и т.д. В уроках широко используется хореография рук. Из «шагов» аэробики наиболее популярны Step-touch (на месте, с продвижением, с постановкой опорной ноги назад на носок),Touch-front, Knee up, Grape wine (особенно скрестно спереди), повороты, V-step, Curl прыжком, выпады (в том числе глубокие). Часто используется кач в различных положениях, волнообразные движения корпусом, плечами, руками, переступания, перебежки, повороты из положения ноги скрестно, подъёмы на носки (перекаты с носка на пятку), движения бёдрами. Также характерно соединение ног прыжком и выполнение поворотов из plie. Очень часто выполняются скользящие движения. Такие уроки предполагают наличие у занимающихся определённой хореографической подготовки, и посещать их рекомендуется хорошо подготовленным людям.

3. Хип-хоп-аэробика.


Это популярное танцевальное направление, которое называют иногда стрит-дэнс, В уроке используются все основные принципы движений: полицентрика, изоляция, мультипликация, противодвижение, оппозиция. Урок включает в себя все «шаги» фанка, но они, в том числе и кач, выполняются более интенсивно (иногда на подскоках), кроме того, отсутствуют волнообразные фанковские движения. Часто используются соединительные элементы (остановки, сбой ритма). Допускается использование движений брейка. Основа движения хип-хопа - подскоки и подпрыгивания, которые получили название нью-джек-свинг.

4. Латина-аэробика.


Данное направление возникло как результат значительно возросшего интереса занимающихся к латиноамериканским танцам. И по сей день зажигательная характерная музыка и изящная пластика движений способствуют популяризации этих уроков во многих странах. С одной стороны, латина-аэробика обнаруживает некоторые общие черты с народными танцами (сальса, меренга, самба, мамбо и др.), из которых первоначально заимствовались многие движения, впоследствии адаптированные к урокам оздоровительной направленности, с другой стороны - имеет свои характерные особенности. Техника движений в латина-аэробике отличается от техники движений в соревновательных бальных танцах. В основном эти отличия сводятся к следующему: в соревновательных танцевальных композициях движения производятся на носках, коленные суставы выпрямлены, в то время как в аэробных уроках всегда осуществляется смягчённая постановка ноги с носка на пятку.

5. Рок-н-ролл-аэробика.


Эта разновидность танцевальной аэробики возникла на основе парного бытового импровизированного танца американского происхождения, получившего широкую известность в середине XX в. Аэробика вобрала в себя лучшие достижения этого танца. Зажигательная музыка и несложные комбинации «шагов» привлекают многих занимающихся. Основа движения рок-нролльный «шаг». В уроке используются движения, построенные на принципе мультипликации. Используются перемещения, повороты, прыжки, бег. Урок состоит из разминки, основной и заключительной частей.

II. Аэробика на основе фольклорных танцев.

1. Риверданс. Урок, сформированный на основе ирландских народных танцев. Движения основаны на принципе мультипликации. Для данного урока характерно активное выполнение движений ногами (дробные движения, переплясы, передвижения, повороты). В уроке часто используется сбой ритма и увеличение скорости и частоты выполнения движений. Урок включает в себя разминку, основную танцевальную часть и заключительный стретч.

2. Рашенфолк. Данная разновидность танцевальной аэробики возникла на основе русских народных танцев. Фольклорное наследие является неотъемлемой частью любой культуры, а интерес к русским народным танцам сохраняется и по сей день. Их популяризации в значительной степени способствует эстрада (исполнение народных песен и танцев, их современная обработка и т.д.). Идея создания в танцевальной аэробике направления русского танца не могла не привлекать инструкторов, работающих в области оздоровительных систем. Такие уроки, несомненно, вызывают интерес со стороны занимающихся, которые предпочитают занятия с национальной маркированностью и музыкальным оформлением на русском языке. В уроке сохраняется стилистика народных танцев, используются переплясы, постановка ног на пятку/носок с разворотом колена наружу/вовнутрь, перепрыжки, дробилки, широкие движения руками, включаются элементы кадрили, ланце и др. Движения строятся на принципе мультипликации. Урок включает в себя разминку, основную и заключительную части. Рекомендуется людям, интересующимся русскими народными танцами.

Студентам также предлагается для ознакомления словарь специальных терминов, который включает следующую информацию:


Базовая классическая аэробика - фитнесс тренировка построенная на интересных вариациях базовых шагов с постепенным переходом от простого к сложному. Выполняются под ритмичную зажигательную музыку.

Силовая тренировка (super sculpt)- фитнесс тренировка основной целью которой является укрепление мышц, повышение их тонуса, улучшение подвижности в суставах за счет активного увеличения кровоснабжения в тканях.

Калланетик - медленная, спокойная по форме гимнастика со статической нагрузкой. Высокоэффективна и способствует подтяжке мышц и быстрому снижению лишнего веса и объемов. Активизирует иммунную систему организма. Идеально подходит тем, кто предпочитает вдумчивые спокойные занятия, активным и сложным в координационном отношении танцевальным ритмам.

Суперкалланетик - усложненная (примерно в 3 раза) программа для более подготовленных людей. Обшие положения тренировки соответствуют занятиям обычным Калланетиком

Степ-аэробика - разновидность аэробной нагрузки. Это тренировка, осуществляемая с помощью степ-платформы, которая максимально эффективно приближает Вас к достижению основных целей: сжигание жира, увеличение выносливости сердечно-сосудистой и дыхательной системы и т.д. Специфическая хореография степ-аэробики интересна и разнообразна. Движения осуществляются как на самой платформе, так и вокруг нее и включают в себя как базовые, так и специфические шаги, которые легко запоминаются. Также как и в аэробике, построение программы идет от простого к сложному. Преимуществом степ-платформы является большой физиологический эффект при небольших биомеханических затратах.

Kick-box - фитнесс тренировка, во время которого на базу движений, существующих в аэробике, накладываются элементы боевых искусств. Во время занятия идет активная работа руками и ногами в виде специфических ударов, которые также связываются в своеобразную хореографическую комбинацию. К основным задачам фитнесс тренировки здесь добавляется основательная проработка всех групп мышц (в особенности рук и ног). Сильное воздействие идет на мышцы спины, что позволяет поддерживать хорошую осанку и общий тонус. Тренировка позволяет почувствовать уверенность в себе и обеспечивает отличный эмоциональный заряд.

Стетчинг - занятие, где с помощью статических положений стоя, сидя и лежа осуществляется постепенная растяжка мышц и связок, улучшается подвижность в суставах. Стрейтчинг является эффективной профилактикой остеохондроза. Способствует приобретению навыка глубокого расслабления, что благотворно влияет на эмоциональную сферу. Вы испытаете ни с чем не сравнимое ощущение легкости своего тела.

Танцевальная аэробика - фитнесс тренировка, в процессе которой на базовые шаги, существующие в классической аэробике, накладываются элементы различных хореографических стилей: латины, хип-хопа, фанка и т.д. Занятия позволят Вам не только укрепить здоровье, но и научиться более свободно владеть своим телом, значительно уменьшить комплексы, связанные с трудностями в движении. На занятиях используется принцип построения движения от простого к сложному, что позволяет начать тренировки с любого уровня подготовленности. Это увлекательное путешествие в мир разнообразных танцевальных ритмов.

Hip-Hop - стильные движения модного направления, которое также называют “Street dance” (уличные танцы). Во время урока идет обучение свободным движениям, характерным для этого стиля. Ритм не высокий (100-110 уд. в минуту). Занятие строится по общим принципам танцевальной тренировки.

Fank - интересные связки базовых шагов в стиле модного музыкально-танцевального направления. Специфическая хореография фанка связана со стилями, которые заложены в его основе: современный, джазовый и африканский танец. Преобразованные в соответствии с данным стилем базовые шаги удивят вас своим разнообразием. (ударностью 125-135 уд. в мин.) Занятие строится по общим принципам танцевальной тренировки.

Sity-Jam - превосходные вариации стилизованных танцевальных движений, которые Вы сможете с большим успехом использовать на дискотеке. Занятие строится по общим принципам танцевальной тренировки.

Latina - темпераментные и несложные композиции под жаркие ритмы Южной Америки. В основе движений хореография латиноамериканского танца. Для вас откроется мир знаменитых шагов: salsa, rumba, merengo, flamenco, mambo, ча-ча-ча и т.д. Композиции темпераментные и не сложные по своему характеру, а ритмы латины всегда поднимут настроение. Занятие строится по общим принципам танцевальной тренировки.

Классический джаз - этот динамичный класс научит Вас основным элементам классического джазового танца и расширит Ваши представления о технике движения. Занятие строится по общим принципам танцевальной тренировки.

Афро-негритянский джаз - последний хит в мире фитнесса! Непривычные на первый взгляд движения, насыщенные потоком ритмичных вариаций негритянских танцев. Занятие строится по общим принципам танцевальной тренировки.

Versa Trening - это занятие, в котором чередуются аэробная и анаэробная нагрузка. Подобный режим развивает выносливость сердечно-сосудистой и дыхательной систем, способствует сжиганию жира. Методика позволяет сделать тренировочный процесс разнообразным. Здесь чередуются интервалы степ-аэробики, базовой классической и танцевальной аэробики, силовой тренировки. Заканчиваются занятия коротким стрейчингом.

Aeromix - все разнообразие современной аэробики в «одном флаконе». Комбинации блоков классической, танцевальной, силовой, степ аэробики и т.д. в авторских программах лучших инструкторов клуба.

Среди этих многочисленных направлений кафедра физического воспитания и тренер выбирают одну или несколько разновидностей.


КОМП’ЮТЕРИЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ФІЗИЧНИМ СТАНОМ СТУДЕНТІВ

Шупік Ігор Євгенович, старший викладач, майстер спорту

Херсонський національний технічний університет
Інтеграція освіти у Європейський освітній простір, приєднання України до Болонського процесу вимагає інтенсифікації навчального процесу, збільшення обсягів навчальних занять, тривалої роботи студентів за комп’ютером. В той же час нинішня стратегія перебудови освіти потребує вдосконалення змісту, форм, засобів організації фізкультурно-спортивної роботи, існуючі державні і регіональні програми недосконалі. Такий стан справ призводить до підвищеної стомлюваності студентів і зниження здатності засвоювати навчальний матеріал. Це підтверджує і досвід Херсонського національного технічного університету, де протягом останніх років суттєво зменшилась кількість студентів, які за станом здоров’я належать до спеціальної медичної групи.

Певною мірою фізичний стан студентів можна покращити з допомогою фізичного виховання і спорту, розглядаючи окремого індивіда, як об’єкт управління і формуючи необхідні керуючі впливи [1,3].

Розгляд індивіда як кібернетичної системи потребує відповідних досліджень з питань автоматизованих інформаційних систем та технологій, адже нині можна констатувати, що методологія їх створення та використання детально не розроблена і не одержала відповідного наукового обґрунтування. В той же час у галузі фізичної культури і спорту використовується ціла низка напрямків застосування комп’ютерних технологій: статистичний аналіз матеріалу, контроль теоретичних знань студентів та їх фізичного розвитку, підготовка й обробка результатів змагань і тестування, контроль і оптимізація техніки спортивних рухів, створення комп’ютерних тренажерів тощо.

З проміж вказаних напрямків слід виділити системи управління фізичним станом індивіда. До таких систем можна застосувати існуючі в теорії автоматичного управління дослідження, використовувати методи автоматичного управління, структурні схеми систем, аналізувати та інтерпретувати принципи побудови кібернетичних моделей людини як об’єкта управління.

Головна особливість систем управління фізичним станом студента полягає у використанні кібернетичних принципів. Важливою властивістю кібернетичних систем є їх велика складність, із-за чого не вдається описати існуючі в системах закономірності і зв’язки. Така аналогія дозволяє використовувати методи, добре опрацьовані в теорії автоматичного управління для аналізу і синтезу систем управління фізичного стану студентів.

За принципами побудови системи автоматичного управління поділяються на системи з принципом управління за відхиленням, за результатами, за збудженням, за комбінованим принципом, за принципом адаптації[4]. Найкращими з цих принципів є адаптивне управління з елементами раннього попередження, хоча за умов використання сучасних інформаційних технологій і систем підтримки прийняття рішень алгоритм управління може бути зміненим досить оперативно і в широкому діапазоні значень характеристик фізичного стану індивіда. Впровадження таких систем управління фізичним станом студентів дозволяє підвищити показники фізичної підготовленості і функціонального стану окремих систем організму, покращити мотивацію до занять фізичною культурою і спортом, більш продуктивно використовувати час.

Література

1. Сергієнко Л.П. Комплексне тестування рухових здібностей людини. – Миколаїв: УДМТУ, 2001. – 360 с.

2. Вовк В.М., Чуканов А.А. Автоматизированные системы управления физическим воспитанием студентов // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. під ред. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2002. - № 4. С. 78-86.

3. Шупік І.Є. Задачі комп’ютеризації процесів коригування фізичного стану студентів // Вестник Херсонского государственного технического университета. – 2004, № 2(20). – С. 303 – 305.

4. Карданская Н.Л. Принятие управленческого решения: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 407 с.
ОЦЕНИВАНИЕ УРОВНЯ ФИЗИЧЕСКОГО СОСТОЯНИЯ СТУДЕНТОВ ТЕХНИЧЕСКОГО ВУЗА

Шупик И.Е., старший преподаватель

Херсонский национальный технический университет
Рассмотрены вопросы построения обобщенного критерия оценивания физического состояния студентов высшего учебного заведения на базе функции штрафа.

Шупік І.Є. Оцінювання рівня фізичного стану студентів технічного ВНЗ. Розглянуто питання побудови узагальненого критерію оцінювання фізичного стану студентів технічного ВНЗ на основі функції штрафу.

Shypik I.E. Estimation of a level of physical condition of students of a technical university. Questions of construction of the generalized criterion of estimation a physical condition of students of a higher educational institution on the basis of function of the penalty are considered.
Известно, что уровень физического состояния человека определяется уровнем его физической подготовленности и состоянием здоровья. Изучению физического состояния учащейся молодежи и измерению его уровня посвящено достаточное количество источников педагогической и медицинско-биологической литературы [1-6].

Исследование физической подготовленности студентов технических вузов производят по ряду показателей (бег 3000 м, 100 м, «челночный бег», подтягивание, прыжок в длину и т.д.). Для оценки состояния здоровья необходима оценка таких его составляющих, как физическое развитие человека, функциональное состояние ведущих систем его организма, уровень заболеваемости и др. Обработка возникающих в таких задачах значительных объемов информации требует привлечения информационных систем и технологий, важное место при этом должно быть уделено критериям оценки уровня физического состояния студентов.

Несмотря на достаточное количество публикаций по вопросам оценивания физического состояния студентов, в том числе и поддержания его стабильности, не все вопросы в этой сфере нашли свое решение. Это относится, в частности, и к вопросам формирования результирующего критерия стабильности физического состояния студента. Рассмотрению этих вопросов и посвящена эта статья.

Изучение физического состояния студентов, включающее оценку уровня физической подготовленности, состояния здоровья и других характеристик, базируется на тестировании. Этот инструментарий развит достаточно мощно[6]. Наиболее распространенными являются системы комплексного тестирования двигательных способностей человека (тесты ЕВРОФИТ, американская батарея тестов YMCA, тесты польской Академии физического воспитания, батареи тестов Пилича и др.). На рис.1 и в табл.1 приведены основные факторы, изучаемые при тестировании человека.




Рис. 1. Факторы, изучаемые при тестировании
В современной теории тестов рассматривается множество разрозненного материала, включающего методики использования и оценки батарей тестов. База данных для рассматриваемой предметной области, сформированная из материалов тестирования, характеризуется сложной структурой. В качестве примера приведем некоторые отношения, созданной реляционной базы данных:

  • двигательные способности человека (координационные способности, силовые способности, скоростные способности, выносливость, гибкость);

  • координационные способности (общие координационные способности, специальные координационные способности);

  • общие координационные способности (способность к дифференцированию параметров движений, способность к сохранению равновесия, способность к ритмической деятельности, способность к ориентации в пространстве, способность к произвольному расслаблению мышц, способность к координированности движений, способность к выполнению пластических движений).

Таблица 1



Структура системы тестов ЕВРОФИТ


Качества и тестируемые показатели

Оцениваемая характеристика

Содержание теста

Общая выносливость

Кардиореспираторная выносливость

Челночный бег с постепенно возрастающей скоростью

Максимальная сила

Статическая сила, взрывная сила

Кистевая динамометрия, прыжок в длину с места

Силовая выносливость

Силовая выносливость рук и туловища

Вис на перекладине, повторный подъем туловища из положения лежа

Скоростные качества

Скорость бега, частота движений руками

Челночный бег 10×5 м, поочередное касание двух дисков кистью руки

Гибкость

Подвижность хребетного столпа

С положения сидя наклон туловища вперед с одновременным вытягиванием рук вперед

Равновесие

Статическое равновесие

Балансирование, стоя одной ногой на опоре

Антропометрические показатели

Длина тела, масса тела, состав тела

Измерение длины и массы тела

Анкетные данные

Фамилия, имя, возраст, пол

-

Кроме комплексного тестирования двигательных способностей человека важное место в оценке физического состояния занимает пульсодиагностика [2]. Исследование пульса позволяет судить о деятельности сердца, высоте артериального кровяного давления, состояния нервной системы и т.д. Для этого существует значительное количество методик, современных приборов и оборудования.

Иридодиагностические тесты позволяют по радужной оболочке глаза установить отклонения в здоровье человека, изменении жизненного тонуса, определении предрасположенности к определенным видам двигательной деятельности у подростков, для определения профессиональной пригодности, при проведении отбора в спорте [8, 9].

Существуют и другие подходы к определению физического состояния человека. Множество методик и тестов порождают проблему формирования результирующего критерия стабильности физического состояния студента.

Такого рода задачи имеют место в теории управления, где их решения находятся с помощью частотных критериев [7]. При исследовании организма человека применение такого инструментария затруднено. Тем более, что в практической работе целесообразно оценивать физическое состояние студентов путем ранней диагностики и выявления состояний (проблемных ситуаций), отличающихся от нормальных, непосредственно на занятиях по физическому воспитанию, в спортивных кружках и т.д.

Под стабильностью физического состояния человека понимают способность его органов и функциональных подсистем удерживать параметры жизнеобеспечения человека в некоторой области равновесия, характерной для нормального физического развития человека определенного возраста. С позиции теории автоматического управления эта область равновесия (обозначим ее Х0) соответствует определенным значениям параметров фазового пространства. Влияние возмущающих воздействий на организм человека может привести к тому, что параметры организма могут выходить за пределы Х0 и переходить на некоторое время в другие области Хi. Управление физическим состоянием должно заключаться в том, чтобы организм вернулся в состояние Х0.

Здесь возможны два способа оценивания физического состояния и соответственно приведения параметров жизнеобеспечения организма человека в требуемое состояние.

При одноразовом измерении (статическом оценивании) параметров можно оценить величину отклонения значений параметров от нормы (области допустимых значений, внутри которой объект управления находится в стабильном состоянии). Такое оценивание ситуации, измеряя величину отклонения, в то же время не учитывает продолжительности отклонения значений параметров от нормы, что в некоторых случаях может иметь нежелательные последствия.

Для получения более полной информации о состоянии объекта управления необходимо отслеживать перемещение изображающей точки (значения вектора-состояния параметров жизнеобеспечения организма человека) в фазовом пространстве и фиксировать время пребывания ее в областях Хi. Время ti пребывания объекта в каждой из таких областей порождает соответствующую функцию штрафа F(ti). Суммарное время наблюдения за физическим состоянием студента даст суммарное время пребывания объекта в области Хi и суммарную функцию штрафа Ф(Т)= αF(ti), где α = 0, если изображающая точка находится в допустимой области значений параметров Хi, и α = 1 в противном случае.

Можно считать, что физическое состояние студента является стабильным при выполнении некоторого условия Ф(Т) ≤ Фпр, где Фпр – предельное значения функции штрафа, накопленное за определенный период времени(месяц, семестр, год).

В теории автоматического управления устойчивость (стабильность) определяется как способность системы возвращаться в исходное (или переходить в заданное) состояние при воздействии возмущений. Невозмущенное движение системы называется устойчивым по Ляпунову [7], если выполняются определенные условия. Система считается устойчивой, если для произвольных ε > 0 и t0[0, ] существует такое δ = δ (ε,t0) > 0, что для всех возмущенных движений, удовлетворяющих условию ׀׀ х(t0) ׀׀< δ, справедливо неравенство ׀׀ х(t0) ׀׀< ε для всех t0 < t < ∞. Здесь t – время, ׀׀ х ׀׀ - эвклидова норма отклонения от точки равновесия вектора ׀׀ х ׀׀ = , X(t) – вектор координат системы; xi – компоненты вектора.

Существующие в теории автоматического управления критерии устойчивости (Найквиста, Михайлова и др.) сложно применить в рассматриваемой предметной области, поэтому необходимо решать задачу оценивания уровня физического состояния студентов и формирования соответствующих критериев его стабильности, исходя из приведенных формализованных представлений. Целесообразным представляется использование рассмотренной выше функции штрафа Ф(Т).

Для предотвращения возникновения у каждого студента проблемных ситуаций со здоровьем необходимо постоянно управлять его физическим состоянием. Для этого необходимо наблюдать за состоянием студента, используя различный инструментарий и соответствующие методики экспресс-диагностики, что позволит применять индивидуальный подход при разработке содержания, форм и методов оздоровительных упражнений с учетом состояния здоровья, в частности функциональных возможностей, половых особенностей, физической трудоспособности, особенностей хронической патологии и т.д.. Каждое, даже незначительное, отклонение параметров от нормы не должно оставаться без внимания и получать необходимое корректирующее воздействие.



Литература

  1. Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1996. - № 9. – с. 9-15.

  2. Дубровский В.И. Спортивная медицина. – М.: БЛАГОС, 1998. – 480 с.

  3. Круцевич Т.Ю. Научные исследования в массовой физической культуре. – К.: Здоровье, 1985. – 120 с.

  4. Вовк В.М. Автоматизированные информационно-диагностические системы контроля физического состояния учащейся молодежи // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Зб. наук. пр. під ред. Єрмакова С.С – Харків: ХДАДМ(ХХПІ), - №9. – с. 82-89.

  5. Шигалевский В.В., Андрющук А.А. Компьютерные технологи оценки физического состояния и физической подготовленности учащейся молодежи. – Луганск: изд-во ВостУГУ, 1999. – 160 с.

  6. Сергієнко Л.П. Комплексне тестування рухових здібностей людини. – Миколаїв: УДМТУ,2001. -360 с.

  7. Справочник по теории автоматического управления / Под ред. А.А.Красовского. – М.: Наука, 1987. – 712 с.

  8. Вельховер Е.С. Клиническая иридология. – М.: Орбита, 1992. – 432 с.

  9. Коновалов В.В. Что такое иридодиагностика? – М.: Московская правда, 1992. – 64 с.

СОДЕРЖАНИЕ
Амельченко И.А., Олейник Е.Г. Рейтинговая система оценки фоновых компонентов физической культуры в специальном учебном отделении 3

Аркуша А.А., Губка В.В., Измайлова Н.И., Королинская С.В., Слюсаренко О.А. Выбор направленности занятий по дисциплине «Физическое воспитание» студентами высшего учебного заведения 9

Артемьев С.М., Захаров П.А. Рейтинговая система обучения и контроля в учебном заведении физкультурного профиля. 15

Ахматгатин А.А. Особенности показателей физической работоспособности боксеров высокой квалификации накануне главных соревнований года 18

Ашанин В.С., Трегуб В.В. Особенности внедрения кредитно-модульной системы в магистратуре академии 21

Бойчук Т.В., Левандовський О.С., Яців Я.М., Лібрик О.М. Позитивні тенденції і проблеми впровадження принципів Болонського процесу в науково-освітню діяльність факультету фізичного виховання і спорту 27

Бомин В.А., Бирюкова Е.В. Влияние физических нагрузок при проведении похода выходного дня в условиях среднегорья на организм туристов 31

Бомин В.А., Лебединский В.Ю., Шпорин. Э.Г. Разработка и применение телеметрической системы в тренировочном процессе 33

Быкова Е.А. Роль акробатических упражнений в профилактике травматизма во время соревнований гандболистов различной квалификации 36

Вахтель В.Г., Завьялов А.И. Влияние изменения правил соревнований по вольной борьбе на спортивный поединок борцов 38

Вировский Л.П. Современные принципы построения физического воспитания в высших учебных заведениях Украины. I 40

Вировский Л.П. Современные принципы построения физического воспитания в высших учебных заведениях Украины. II 44

Власик Р.А. Самостійна робота студентів неспеціалізованих факультетів з фізичного виховання в умовах кредитно-модульної системи 47

Воробьев Н.С. Проблема повышения качества подготовки специалистов физической культуры и спорта 51

Воробйов О.О., Циба Ю.Г. Раціональне харчування, масаж та лазня як основні засоби відновлення працездатності спортсменів силового триборства на початкових етапах тренувань 54

Воронин Д.Е. О сущности аксиологического подхода формирования здоровье сберегающей культуры студентов вуза 56

Воронін Д.Є. Валеологічні засади фізичного здоров“я студентів 59

Воронин И.Ю., Кондаков В.Л. Преодоление девиантного поведения молодежи средствами физической культуры и спорта 61

Гаськова Н.П., Герасимова И.Н. Состояние физического развития и физической подготовленности дошкольников восточной Сибири. 64

Гончаренко В.П., Гаськова Н.П., Лебединский В.Ю. Показатели физического развития и физической подготовленности школьников, проживающих в экологически неблагоприятных районах с различной степенью загрязненности окружающей среды 66

Гончарук С. В. Тактическая и психологическая подготовка студенток-баскетболисток. 68

Грибан Г.П., Опанасюк Ф.Г., Дзензелюк Д.А. Изучение индивидуальных психологических различий в процессе физического воспитания студентов 74

Губка В. Специализация «Таеквондо» в высшем учебном заведении 77

Гуменнний В.С. Оптимізація фізичного виховання студентів політехнічних ВНЗ з урахуванням специфіки професійної діяльності 79

Джуринський П.Б., Шеремет Б.Г., Куделя І.А., Кудряшова І.М. Структура і особливості спеціального курсу „Фізична реабілітація опорно-рухового апарату за Євміновим” 82

Джуринський П.Б. Структура і особливості спеціального курсу „ Менеджмент та фінансові ресурси фізичної культури і спорту” 85

Дмитриев О.Б., Ахмедзянов Э.Р. Компьютерная система «Мультимедиа биомеханика» для повышения качества и эффективности педагогического процесса 87

Дмитриев О.Б., Игнат А.С., Ахмедзянов Э.Р. Использование информационных технологий при подготовке судей, тренеров и спортсменов к соревнованиям по ката в каратэ-до 91

Дмитриев С.В. Новые образовательные технологии в сфере обучения двигательным действиям 96

Дмитриев С.В. Этапы формирования рефлексивной культуры мышления студентов средствами физической культуры 100

Долинный Ю.О., Соломко Н.Ф., Цымбал В.П. Физическое воспитание и спорт в высших учебных заведениях 103

Дробний П., Дробний В., Згоба В., Романчук І. Відкрите заняття, як форма модульно-рейтингового контролю 107

Диба Т.Г., Радзієвська М.П., Фойгт В.В., Радзієвський П.О., Маслов В.М., Гришко Л.Г. Актуальні проблеми організації навчального процесу з фізичного виховання у спеціальних медичних групах у ВНЗах педагогічного профілю 111

Дорошенко Е.Ю., Кириченко Р.О., Хабарова М.О., Петров В.О. Оцінка індивідуальної ефективності техніко-тактичної діяльності у баскетболі 115

Єгорова Т.В., Токар С.І. Ефективність застосування фізичних вправ на розвиток гнучкості у студенток 119

Езан В.Г. Тактическая подготовка борцов с учетом правил соревнований 124

Єрмаков С.С. Кредитно-модульна система навчання дисципліни «Фізичне виховання» у вищих навчальних закладах мистецтва 127

Ермакова Т. Анализ специфики лексико-семантической группы глаголов, обозначающих способ и пространственную ориентацию при перемещениях в спорте 134

Зайцев В.П., Крамской С.И. Научно-методические подходы к исследовательской деятельности преподавателя физической культуры и способы ее реализации 137

Зайцев В.П., Крамской С.И., Токарева Н.С. Если хочешь быть здоровым! 142

Заневська Л.Г. Підготовка фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму у ЗВО Центрально-східної Європи 150

Ізмайлова Н.І. Впровадження спеціалізації в учбовий процес з фізичного виховання 153

Канишевский С.М., Човнюк Ю.В. О программных основах вузовского физкультурного воспитания в процессе интеграции Украины в Европейское образовательное пространство 157

Канишевский С.М., Човнюк Ю.В. Проблемные вопросы теории профессионально-прикладной физической подготовки студентов вузов в процессе интеграции Украины в Европейское образовательное пространство 161

Капкан Е.А. Физическое воспитание и спорт Украины в Европейском образовательном пространстве 165

Кизыма А.В., Петров Е.П. Общие принципы оптимизации структуры и содержания процесса изучения практического раздела учебной дисциплины «Легкая атлетика» в высших учебных заведениях 166

Клыпин В.Л., Бомин В.А., Лебединский В.Ю., Шпорин Э.Г. Концепция развития физической культуры и спорта в г. Иркутске 171

Козіна Ж.Л., Воробйова В.О. Особливості методики підготовки баскетболісток в умовах педагогічного вуза 176

Королинская С.В. Использование элементов йоги на занятиях физической культурой в вузе 182

Крамской С.И. Спортивный арбитраж – как продолжение педагогического и воспитательного процесса 184

Кондаков В.Л., Воронин И.Ю. Технология управления формированием направленности личности студента /на материале физической культуры/ 187

Кудимов В.Н. Развитие бросковой силы баскетболистов на основе применения тренажерных устройств 192

Кудряшов Е.В. Диплом «Без границ» 196

Ларина М.В., Сидорова И.Ю. Физическое развитие, физическая подготовленность детского населения г.Иркутска в зависимости от уровня биологического созревания 200

Лобанева О.В. Место и роль игровых видов спорта (волейбола) в физическом воспитании студентов вузов 202

Лобанева О.В. Пляжный волейбол в системе физического воспитания вуза 204

Маркевич Е., Ткачук В. Сохрание равновесия тела и частота движений в позах, имитирущих элементы техники плавания у юных пловцов 206

Мунтян В. Вопросы стандартизации критериев оценки физической подготовленности студентов в свете интеграции в Европейское образовательное пространство 216

Назаровець В.З. Новації в проведенні навчально-тренувального процесу зі студентами, дослідження ефективних засобів і методів фізичного виховання 220

Оганджанов А.Л., Гаврилов В.В. Методика оценки соревновательной деятельности в горизонтальных легкоатлетических прыжках 222

Огнистий А.В., Кривокульський О.І., Дзюбановський А.Б. Обливості побудови тестових завдань з фізичного виховання для студентів вищих навчальних закладів 225

Олейник Е.Г. Методика оздоровительного бега студентов во внеучебных занятий 229

Омельяненко В.Г. Організація навчальної діяльності студентів факультету фізичного виховання при вивченні фізіології людини в контексті Болонського процесу 234

Палкин М.В. Оздоровительные аспекты бега 239

Пашков И. Особенности и методика силовой подготовки спортсменов разной квалификации неигровых видов спорта 245

Петров П.К. Структура и функциональные возможности мультимедийной контролирующей программы по гимнастике 248

Пех С.В. Градация системы принципов, регламентирующих деятельность в сфере физического воспитания 253

Пех С.В. Специфика закономерностей, отражаемых современными принципами физического воспитания в высших учебных заведениях Украины 255

Пилипко В.Ф., Овсеенко В.В., Чернецкий Н.С. К вопросу о коррекции телосложения у женщин средствами атлетической гимнастики 257

Полищук Д. Факторы, определяющие адаптацию функциональных систем спортсмена к проявлению выносливости 261

Полищук Т. Оценка психофизиологических показателей акробатов в соревновательном периоде 266

Покровенко С.М. Скоростно-силовая подготовка игроков в предсезонных сборах 270

Приймаков А.А., Коленков А.В., Данько Т.Г., Осипенко А.А. Текущий и оперативный контроль контроль функциональной подготовленности борцов высшей квалификации на предсоревновательном этапе подготовки 274

Прокатова Н.А., Архипова Е.В., Шаповалова М.В. О влияние ударной нагрузки на опорно-двигательный аппарат во время занятий физической культурой 278

Родигіна В.П. Формування  ціннісного ставлення до здоров’я студентів хімічних фахів у структурі професійної підготовки 281

Романчук О.П., Браславський І.О. До питання впровадження сучасних методологій у дослідження міжсистемних взаємовідносин у спортсменів 284

Романчук О.П., Сорокін М.Ю., Жарков В.Г. Функціональний стан системи зовнішнього дихання у спортсменів-баскетболістів на візках 286

Россыпчук И.А. Влияние физических упражнений на умственную работоспособность и успеваемость студентов высших технических учебных заведений Украины 288

Россыпчук И.А. Особенности влияния различных видов физических упражнений на эмоциональное состояние студентов высших технических учебных заведений Украины 290

Савчук А.Н., Преловский П.Г., Данилова Е.Н. Возможности оптимизации подготовки резерва в игровых видах спорта 292

Седашов О.А., Седашов А.Н. Занятия студентов атлетической гимнастикой в начальном периоде 395

Сидорова И.Ю., Ларина М.В. Физическое развитие, физическая подготовленность детского населения г.Иркутска в зависимости от типов конституции 301

Смирнова Н.И., Черненко Е.Е. Обоснование методики занятий атлетической гимнастикой студентами 1 курса факультета физического воспитания 303

Собянин Ф.И., Куликов А.Ф., Куликов И.А. Квалиметрическая оценка подготовленности будущих специалистов в области физической культуры по спортивно-педагогическим дисциплинам 307

Степанов А.П. Физическое воспитание в техническом вузе Латвии 311

Стешенко П.А. Актуальные задачи физического самовоспитания специалистов в информационном обществе 316

Стрельников В.А., Кузьмин В.А., Толстиков В.А. Пути оптимизации процесса обучения студентов-боксёров серийным ударам 318

Таран Л.А. Физическая культура и спорт в изобразительном и прикладном искусстве, средствах массовой информации 20-80 гг. ХХ века 321

Таран Л.А. Физическая культура и спорт на радиовещании Украины 20-40 гг. ХХ века 326

Филимонова С.И., Никишкин В.А., Новоточина Л.В., Джолия В.О. Актуализация пространства физической культуры и спорта в школе - залог оптимальной самореализации в вузе 331

Филь С.Н., Аркуша А.А. Дефлимпийские игры в спортивной истории Украины 336

Хохлова Л.А. Індивідуалізація навчального процесу у фізичному вихованні студентів 338

Худолей О.Н. Закономерности размещения средств преимуществен­ной направленности в период предсоревновательной подготовки
юных гимнастов 342

Церковная Е.В. Сравнительная характеристика структуры заболеваемости студентов технического (ХНУРЭ) и медицинского (ХМУ) вузов 347

Цибіз Г.Г., Гусаченко М.М., Черниш Н.І. Адаптація і перебудови в організмі при тренуваннях 352

Цибіз Г.Г., Локайчук О.І., Кухта І.П. Особливості проведення занять з фізичного виховання із студентами спеціальних медичних груп 356

Червона С.П. Фактори, які забезпечують надійність діяльності гравців, що виконують штрафні кидки в гандболі 361

Черняков В.В. Соціально-педагогічна активність майбутнього вчителя фізичної культури 363

Чуб А.В., Бацунов С.М. Підвищення рівня фізичної підготовки студентів удосконалення засобів фізичного виховання 366

Чуча Ю.И., Буц А.Н. Мотивация занятий учащихся и студентов спортивными играми 371

Шандригось В.І. Викладання навчальної дисципліни «Спортивна боротьба з методикою викладання», відповідно до Болонської декларації 374

Шварц Анджей. Предложение унификации обучения кандидатов на тренерскую степень по футболу в физкультурных вузах 378

Шикота И.И., Лебединский В.Ю., Шпорин Э.Г. Влияние дополнительных занятий легкой атлетикой на физическое здоровье школьников, проживающих в восточной Сибири 382

Шуляк К. Система модульного навчання основним елементам фітнес-аеробіки студенток фармацевтичних спеціальностей 384

Шуляк К.А. Стилевые особенности танцевальной аэробики 389

Шупік І.Є. Комп’ютеризація управління фізичним станом студентів 395

Шупик И.Е. Оценивание уровня физического состояния студентов технического вуза 397

Научное издание


Сборник издан на средства авторов
Физическое воспитание и спорт в высших учебных заведениях: интеграция в европейское образовательное пространство
международная электронная научная конференция

г. Харьков, 26 апреля 2005 года

Свидетельство о внесении в гос. реестр субъекта издат.деят.

ДК №860 от 20.03.2002г.

Оригинал-макет подготовлен в редакционно-издательском отделе ХГАДИ

Компьютерная верстка: Ермакова Т.

Подп. к печати 07.04.05. Формат 60х80 1/16. Бумага: печать. Печать: ризограф.



Усл. печатн. л. 25.50. Тираж 110 экз.

ХГАДИ, Харьковская государственная академия дизайна и искусств,

Украина, 61002, Харьков-2, ул. Краснознаменная, 8.

Напечатано с оригинал-макета в типографии Фонда



61002, Харьков-2, ул. Краснознаменная, 8.

1 Работа выполнена на кафедре теории спорта Академии физического воспитания Юзефа Пилсудского в Варшаве, Польша, согласно проекту DS 64, финансируемого Комитетом научных исследований.

2 Работа выполнена на кафедре теории спорта Академии физического воспитания Юзефа Пилсудского в Варшаве, Польша, согласно проекта DS 64, финансируемого Комитетом научных исследований





Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   30


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница