Г. Екатеринбург, 18 марта 2015 г. Том 2 Екатеринбург – Алматы – Харьков – Елабуга 2015



Скачать 11.66 Mb.
страница30/50
Дата12.05.2016
Размер11.66 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   50

Литература

1. Кишкель Е.Н., Шипунов В.Г. Основы управленческой деятельности: социальная психология, менеджмент. М.: Высшая школа, 2004. 327 с.

2. Шереметов П.В., Петухов С.В. Теория организации. Курс лекций. М.: Омега-Л, 2006. 282 с.

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ДЕВІАНТНОЇ

ПОВЕДІНКИ НЕПОВНОЛІТНІХ
К.Е. Бондарь, С.В. Коношенко,

Україна, Донецька область, м. Слов’янськ,

Донбаський державний педагогічний університет
Постановка проблеми та її актуальність. В Україні останніми роками в усіх сферах життя та освітнього процесу відбуваються зміни, які призводять до різноманітних поведінкових відхилень у підлітків. Незважаючи на те, що до проблеми профілактики девіантної поведінки прикуто увагу багатьох науковців, кількість девіантних підлітків не припиняє зростати. Спроби ефективної профілактики девіантної поведінки підлітків ускладнені тим, що в практичній діяльності загальноосвітньої школи відсутня цілісна система, яка б передбачала соціально-педагогічну роботу із запобігання одночасно всіх актуальних видів девіантної поведінки, виходячи з думки про те, що всі девіації пов’язані та взаємозумовлені певним чином. Тому проблема соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків у діяльності загальноосвітньої школи є актуальною й потребує подальшого дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення сучасних літературних джерел у галузі соціальної педагогіки показав, що проблему девіантної поведінки та її профілактики досліджували багато науковців, серед яких можна назвати такі імена, як Н. Агетик, О. Безпалько, М. Галагузова, Н. Заверико, І. Звєрєва, Л. Козаков, С. Коношенко, Л. Мардахаєв, А. Мудрик, Р. Овчарова, С. Омельченко, В. Оржеховська, М. Фіцула, С. Харченко та ін. Аналіз розробленості проблеми девіантної поведінки в літературі, показав, що на сьогодні вже накопичено значний теоретичний і емпіричний матеріал з проблеми девіантної поведінки та її профілактики. Проте, досі недостатньо розкрито технології діяльності провідного інституту соціалізації – загальноосвітньої школи − у попередженні девіантної поведінки підлітків, відсутня науково обґрунтована система соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків у діяльності загальноосвітньої школи, яка б охоплювала профілактику одночасно всіх видів девіантної поведінки, поширених у підлітковому середовищі.

Мета статті - теоретично обґрунтувати сутність і зміст соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків.

Викладення основного матеріалу. Словник із соціальної педагогіки тлумачить профілактику як сукупність заходів, спрямованих на охорону здоров’я, попередження виникнення й поширення хвороб людини, поліпшення фізичного розвитку людини, збереження працездатності та забезпечення довголіття; комплекс заходів, спрямованих на попередження, подолання або нейтралізацію чинників, що спричиняють девіантну поведінку [3, с.128].

Услід за авторитетними вченими [1; 2; 4] ми розглядаємо профілактику як систему колективного та індивідуального виховного впливу, спрямованого на вироблення імунітету до негативного впливу з боку навколишнього середовища з метою попередження девіантної поведінки в підлітків. Виходячи з цього, ми дійшли висновку, що соціально-педагогічна профілактика – це комплекс соціальних, педагогічних (навчально-виховних), медико-психологічних і правових заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і умов, що сприяють поширенню девіантної поведінки в підлітковому середовищі. Метою профілактики є успішна соціалізація підлітків на основі усунення (мінімізації) проявів девіантної поведінки.

Види профілактики науковці класифікують за подібністю чи відмінністю етичних і правових норм поведінки та поділяють на моральну й правову профілактику. Також соціально-педагогічну профілактику поділяють на загальну та спеціальну, що для нашого дослідження є визначальним [1].

Загальна соціально-педагогічна профілактика розглядається як сукупність заходів, спрямованих на створення сприятливих соціально-економічних, соціокультурних і соціально-педагогічних умов. Ці умови спрямовані на сприяння сім’ї у виконанні нею своїх функцій з виховання фізично й соціально здорових дітей; реалізацію виховних функцій загальноосвітніми установами всіх типів, забезпечення ними повноцінного розвитку інтересів і здібностей у підлітків, залученню до суспільно корисної діяльності в позаурочний час [1, с.12].

Спеціальна соціально-педагогічна профілактика включає корекційно-реабілітаційні заходи, спрямовані на підлітків „групи ризику”, девіантних підлітків. Вона передбачає використання різноманітних заходів психолого-педагогічної підтримки й соціально-правової допомоги підліткам, захист їх від неуваги батьків, жорстокості, насильства й негативного впливу девіантного середовища. Корегувально-профілактична робота здійснюється в тісній взаємодії школи, сім’ї, різноманітних соціальних інститутів і громадських організацій в організації дозвілля підлітків [там само, с.13].

Перейдемо до визначення змісту соціально-педагогічної профілактики підлітків в умовах загальноосвітньої школи. За змістом профілактику девіантної поведінки поділяють на три етапи: первинна, вторинна, третинна [4, с. 91-93].

У нашому дослідженні первинна профілактика представлена діагностичною роботою та роботою, спрямованою на непрямий профілактичний вплив. Первинна профілактика включає комплекс діагностичних заходів (на основі яких ми визначаємо підлітків групи ризику, девіантних підлітків та ін.), соціальних, освітньо-виховних і психолого-педагогічних профілактичних заходів (які попереджають виникнення й поширення девіантної поведінки в підлітковому середовищі).

Вторинна профілактика базується на превентивному вихованні підлітків з елементами й прямого, і непрямого профілактичного впливу. Вторинна профілактика включає комплекс соціальних, освітньо-виховних і психологічних та соціально-педагогічних заходів, що попереджують (послаблюють) формування конкретних видів девіантної поведінки в підлітків.

Третинна профілактика передбачає корекційну й реабілітаційну роботу з підлітками, схильними до девіантної поведінки. Під третинною профілактикою, або реабілітацією, ми розуміємо комплекс соціальних, освітньо-виховних, психологічних і соціально-педагогічних заходів, спрямованих на запобігання рецидивам девіантної поведінки, що сприяють соціальній адаптації, відновленню особистісного й соціального статусу девіантного підлітка, і поверненню в сім’ю, до школи, до суспільно-корисної діяльності.

Основними формами роботи з профілактики девіантної поведінки підлітків є: індивідуальна, групова і масова [2, с.56]. Ми надаємо перевагу груповій та індивідуальній, але не виключаємо й масову.

У межах цих форм можна використовувати безліч методів, переважно в їхньому поєднанні: профілактичну бесіду, яка може мати інформаційний, консультаційний характер, спостереження; метод профілактичного втручання; профілактичні тренінги тощо. Переходячи до наступного логічного компонента, визначимо основні підходи до профілактики девіантної поведінки.

У науковій літературі виділяють такі підходи в організації профілактичної роботи:



  • інформаційний – передбачає надання інформації про види, наслідки девіантної поведінки (упродовж минулого століття він був основним методом профілактики девіантної поведінки);

  • емоційне навчання – базується на припущенні, що девіантна поведінка частіше формується в підлітків, які мають труднощі в розумінні, прийнятті та вираженні власних емоцій;

  • апелювання до цінностей – ґрунтується на теоріях про зміну поведінки й пов’язаний з використанням поведінкової терапії [2, с.112].

У своїй профілактичній роботі ми поєднали ці підходи. У нашому дослідження взято за основу точку зору Т. Федорченко, згідно з якою соціально-педагогічна профілактика девіантної поведінки школярів має здійснюватися за такими етапами:

1) початковий (припинення прояву підлітками девіантної поведінки);

2) активна профілактика девіантної поведінки, спрямована на зняття патологічного потягу до прояву девіантної поведінки (профілактика та корекція девіантної поведінки);

3) підтримуюча та протирецидивна профілактика, спрямована на повне (або максимально можливе) позбавлення від девіантної поведінки;

4) реабілітаційні заходи, спрямовані на ресоціалізацію та усунення всіх (актуальних для цього контингенту) форм девіантної поведінки [3, с.156].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Аналіз сутності соціально-педагогічної профілактики показує, що профілактика соціальна за змістом. Це пояснюється тим, що соціально-педагогічна профілактика девіантної поведінки підлітків вимагає включення підлітків у міжособистісні стосунки відповідної взаємодії з навколишнім середовищем, з метою навчання підлітків навичок протистояння перед ризиком залучення до девіантної поведінки й формування внутрішніх механізмів саморегуляції поведінки. Перспективою нашого наукового пошуку є розробка системи соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків в умовах загальноосвітньої школи.
Література

1. Гребенкин Е.В. Профилактика агрессии и насилия в школе: учеб.-метод. комплекс. Ростов н/Д: Феникс, 2006. 157 с.

2. Корчова Г.Л. Соціально-педагогічні умови профілактики статевих девіацій старшокласників: навч. посіб. К.: Хай-Тек Прес, 2007. 160 с.

3. Словник із соціальної педагогіки / авт.-уклад.: Тетяна Олександрівна Логвиненко, Ніна Василівна Гордієнко. Дрогобич: Посвіт, 2007. 160 с.

4. Федорченко Т.Є. Соціально-педагогічні засади профілактики девіантної поведінки школярів в умовах соціокультурного середовища: монографія / Т.Є. Федорченко. Черкаси: ЧП Чабаненко Ю. А., 2009. 358 с.


ФОРМЫ ПОДГОТОВКИ СОЦИАЛЬНЫХ ПЕДАГОГОВ К СОЦИАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ РАБОТЕ С ДЕТЬМИ-СИРОТАМИ

В УСЛОВИЯХ ШКОЛЫ-ИНТЕРНАТА
К.Э. Бондарь, Н.А. Коношенко,

научный руководитель С.В. Коношенко



Украина, Донецкая область, г. Славянск,

Донбасский государственный педагогический университет
Современный период развития нашего общества нуждается в решении важных задач относительно обучения, воспитания, комплексной реабилитации детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки. Анализ психолого-педагогической литературы и опыт собственной педагогической деятельности дает основания утверждать, что эффективность социализации указанной категории детей зависит от того, насколько профессионально готовы педагоги разных учебных заведений (особенно школ-интернатов) к осуществлению социально-педагогической деятельности с ними.

В области социальной педагогики ряд вопросов, которые касаются проблемы особенностей подготовки педагогов к профессиональной деятельности с детьми-сиротами в учебных заведениях, оздоровительных лагерях, социально-педагогических службах, в своих работах рассматривали Ф. Думко, А. Иванченко, И. Зверева, С. Кононенко, Н. Кривоконь, Г. Лактионова, Л. Мищик, С. Харченко и др. Тем не менее указанный вопрос, на наш взгляд, нуждается в дальнейшем изучении и освещении.

Целью статьи является освещение реализованных в исследовании форм подготовки социальных педагогов, которые осуществляют социально-педагогическую работу с детьми-сиротами и детьми, лишенными родительской опеки, в условиях школ-интернатов.

В системе повышения квалификации кадров как эффективная форма обучения нами были использованы «круглые столы». Эта форма работы, на наш взгляд, имеет ряд преимуществ в социально-педагогическом обучении:



  • значительно повышается мотивация деятельности специалистов, их социальной и познавательной активности, так как включаются механизмы естественного, а не навязанного извне соревнования интеллектуальных, организационных, коммуникативных способностей;

  • в беседе за «круглым столом» шире реализуются те стороны личности, которые в повседневной, довольно однообразной рабочей обстановке не находят применение и развития;

  • общаясь друг с другом в непринужденной обстановке, специалисты приобретают опыт коллективной деятельности, взаимного понимания и уважения, товарищеской поддержки, того сотрудничества, без которого невозможное общение и любая деятельность в человеческом обществе;

  • общение за «круглым столом» в процессе деловой игры создает атмосферу раскованности, которая снимает усталость, насыщает процесс обучения, получение информации в атмосфере взаимоуважения и понимание.

Н. Заверико указывает, что «круглые столы» придают деловую настроенность беседе, неформальное постижение учебного материала во взаимодействии тех, кого учат, и тех, кто учит [2].

Подобные «круглые столы» на протяжении формирующего этапа эксперимента были проведены при нашем участии в центре социальной реабилитации детей-сирот «Изумрудный город» (г. Святогорск), Донецком областном центре социальных служб для семьи, детей и молодежи, Донецком институте последипломного педагогического образования, Донецком областном центре детского и юношеского творчества. К участию в «круглых столах» приглашались научные работники в области социальной педагогики и теории воспитания, представители Управления и образования Донецкой области, педагоги школ-интернатов, специалисты социальных служб, работники внешкольных, реабилитационных, оздоровительных учреждений региона, социальные партнеры.

Опыт проведения «круглых столов» свидетельствует, что дискуссионный метод обсуждения проблем оказывает содействие преодолению рецептурного подхода к организации социально-педагогической работы, развивает у специалистов способность к творчеству, аналитическому мышлению. Участники «круглых столов» в процессе обучения на деле убеждались в необходимости работы с общественностью, коллегами по работе, разными социальными партнерами; в том, что предложенные формы общения оказывают содействие интенсификации социально-педагогической деятельности, формированию личностных качеств. Во время проведения «круглых столов» участники знакомились друг с другом, намечали пути и формы дальнейшего взаимодействия в решении вопроса социализации детей-сирот Донецкой области.

На формирующем этапе исследования нами также широко применялось проведение методических семинаров, которые организовывались по схеме, предложенной М. Жепало: замысел - выполнение - рефлексия [3, с. 34].

В качестве одного из альтернативных вариантов предполагалось создание условий для профессиональной самостоятельности педагогов учреждений интернатного типа, работников социальных служб, руководителей указанных учреждений и т.д. по осмыслению ситуации, которая сложилась в системе образования, социальной сфере, овладение ими основами проектирования и программирования, формированию идей и замыслов в организации социально-педагогического процесса, работе с подростком-сиротой, социальными партнерами.

Для каждого занятия разрабатывался пакет методических рекомендаций из организации жизнедеятельности детей-сирот в учреждениях интернатного типа, приемной семье, детском доме семейного типа и т.п. Рекомендации носили незаконченный характер, допускали привязку к особенностям социальной сферы и были построены на гуманистических основах.

Основное количество методических семинаров было проведено на базе санаторно-оздоровительного центра социальной реабилитации детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки «Изумрудный город» (г. Святогорск Донецкой области). Среди семинаров, посвященных проблематике предупреждения и преодоление социального сиротства, организации социально-педагогической работы с подростками-сиротами нужно отметить такие:

1. Семинар на тему «Причины, проявления и предупреждения девиантного поведения у подростков, лишенных родительской опеки». Проводила семинар кандидат педагогических наук, доцент кафедры педагогики Донбасского государственного педагогического университета Л.Г. Цибулько (ноябрь 2013 г.). На семинаре осуществлялось ознакомление специалистов с причинами девиантного поведения, особенностями ее проявления у детей-сирот; освещались теоретические аспекты профилактической работы с подростками, лишенными родительской опеки; происходило ознакомление специалистов с диагностико-коррекционными методами и приемами, технологиями реабилитационной работы с детьми, которые имеют определенные отклонения в поведении.

2. Семинар для социальных педагогов/психологов школ-интернатов и социальных работников региона «Проведение в образовательных учреждениях занятий с учениками по профилактике алкоголизма, наркомании, табакокурения и пропаганды здорового образа жизни». Организатор - заведующий Славянским городским центром здоровья М.И. Кострикина (июль 2014 г.). Участники семинара обсуждали актуальность данной проблемы, осуществлялось обучение специалистам методике проведения социально-психологических тренингов по профилактике адиктивного поведения, проходила разработка алгоритма взаимодействия специалистов разных учреждений и служб области на основе социального партнерства.

3. Семинар «Формирование трудовых навыков воспитанников-сирот и их профессиональное самоопределение». Организатор - руководитель биржи работы СОЦСРДС «Изумрудный город» О.В. Мушка (октябрь 2014 г.). В ходе семинара обсуждались следующие вопросы: формирование мотивации и навыков трудовой, социально полезной, творческой деятельности как условие социальной реабилитации воспитанников-сирот; трудотерапия как метод воспитательного влияния на личность; проблемы привлечения воспитанников, которые содержатся в учреждениях интернатного типа, к трудовой деятельности; отечественный и зарубежный опыт профориентационной работы с несовершеннолетними разных категорий.

4. Семинар «Взаимодействие санаторно-оздоровительного центра социальной реабилитации детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки «Изумрудный город» со школами-интернатами и социальными службами области». Организатор - доктор педагогических наук, заведующий кафедрой социальной педагогики Донбасского государственного педагогического университета С.В. Коношенко (январь 2015г.). В ходе семинара рассматривались такие вопросы: создание единого областного электронного банка данных детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки; привлечение социальных партнеров и волонтеров к социально-педагогической работе с детьми-сиротами; игротерапия как метод реабилитации воспитанников; отладка взаимодействия между реабилитационными, оздоровительными, внешкольными учреждениями и школами-интернатами региона. В рамках данного семинара директор центра Г.В. Демченко презентовала структурные подразделения учреждения, демонстрировала научно-методические заделы работников центра, осуществлялся обмен социально-педагогическим опытом.

5. Семинар «Профилактика профессионального выгорания/истощения специалистов, которые работают с воспитанниками, лишенными родительской опеки». Организатор - главный специалист Управления образования и науки Донецкой облгосадминистрации В.О. Измалкова (май 2014 г.). В рамках семинара рассматривались следующие вопросы: особенности профессиональной деятельности в системе «человек-человек»; профессиональная деформация личности специалиста, который работает с воспитанниками-сиротами; синдром «эмоционального выгорания»; диагностика уровня профессионального и эмоционального «выгорания»; методы восстановления эмоционально-энергетического баланса специалиста.

Результатом подобных семинаров стали налаживание взаимодействия между работниками разных учреждений, служб, ведомств региона; появление новых программ и проектов в сфере социально-педагогической поддержки, консультации, профориентации, реабилитации детей-сирот и детей, которые оказались в кризисной ситуации.

Еще одной эффективной формой повышения квалификации специалистов, которые работают с подростками, лишенными родительской опеки, является их консультирования относительно написания творческих проектов. В качестве примера можно привести разработанные специалистами СОЦСРДС «Изумрудный город» проект программы «Туристический лагерь» (целью проекта является социальная адаптация и реабилитация подростков, лишенных родительской опеки, в свободное от обучения время и в период школьных каникул); проект программы «В поисках себя» (Донецкая общеобразовательная школа-интернат № 1), основной целью которого является социальная адаптация и реабилитация детей и подростков через активную форму деятельности в спортивных секциях и кружках творческой направленности; проект программы «Когда ты не один, когда мы вместе», направленный на налаживание взаимодействия воспитанников школ-интернатов и детей из благополучных семей (Амвросиевская общеобразовательная школа-интернат). Следует отметить, что вышеуказанные проекты были представлены на соискание премии Донецкой облгосадминистрации в области социальной политики «Гелиос» в номинации «Добро детям».

Итак, на формовочном этапе педагогического эксперимента нами использовались разные формы подготовки социальных педагогов, среди которых лучше всего себя зарекомендовали «круглые столы», «методические семинары», «написание творческих проектов».
Литература

1. История социальной педагогики. Становление и развитие зарубежной социальной педагогики: учебник / под ред. В.И. Беляева. М.: Гардарики, 2003. 255 с.

2. Заверико Н., Зверева И. Историко-теоретический анализ исследований проблемы социализации личности. Сумы: ВВП Мрия, 2004. 249 с.

3. Социальная адаптация детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки / [cост. Жепало М., Калина Н. и др.]. Николаев, 2007. 46 с.




ПІДГОТОВКА СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО ЗДІЙСНЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ В УМОВАХ ЗНЗ

І.М. Веретенко,

науковий керівник О.В. Безпалько

Україна, м. Харків,

Українська інженерно-педагогічна академія
На етапі трансформації українського суспільства, перетворень у політичній, соціально-культурній та економічній системах особливої актуальності набуває питання організації комплексної соціально педагогічної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах. Від ступеня благополуччя та здоров’я дітей та підлітків залежить рівень розвитку сучасного українського суспільства. Забезпечення сприятливих умов для всебічного розвитку школярів, насамперед залежить від фахівців, які мають змогу на індивідуальному рівні реально змінити життєдіяльність конкретної дитини, особливу роль відведено соціальному педагогу, для якого профілактична робота в першу чергу є найважливішим інструментом попередження соціально-педагогічних проблем.

Поняття «соціально-педагогічна профілактика» у науковій літературі тлумачиться як система заходів, спрямованих на попередження можливої аморальної, протиправної, асоціальної поведінки у окремих індивідів і «груп ризику»; на виявлення несприятливих психолого-педагогічних чинників, що зумовлюють відхилення у психічному, соціальному розвитку дітей, підлітків, молоді та у їхньому стані здоров’я; на створення оптимальної соціальної ситуації, яка сприяє збереженню, підтриманню та захисту нормального рівня життя і здоров’я людини; на сприяння в досягненні поставленої мети і розкритті внутрішнього потенціалу.

Соціально-педагогічну профілактику в умовах ЗНЗ може здійснювати лише спеціаліст, який має відповідну професійну освіту. В сучасних умовах ЗНЗ таким спеціалістом є соціальний педагог, підготовкою якого переймаються українські дослідники О. Безпалько, Р. Вайнола, Т. Веретенко, І. Звєрєва, Н. Заверико, А. Капська, Л. Коваль, М. Малькова, Л. Міщик, Г. Першко, Н. Пихтіна, В. Поліщук, О. Тютюнник та ін.. В процесі підготовки соціального педагога Р. Вайнола відводить значну роль розвитку його особистісних якостей, бо від них, на думку автора, залежить ефективність професійної діяльності. Дослідниця виокремлює наступні особистісні якості соціального педагога: терпіння, доброзичливість, доброта, чуйність, альтруїзм; толерантність, тактовність, стриманість, коректність, конфіденційність; контактність, увічливість, відвертість, відкритість, уважність; відданість справі, обізнаність, об’єктивність, працелюбність, досвідченість; наполегливість, рішучість, активність, упевненість, оптимістичність; дисциплінованість, пунктуальність, зосередженість, охайність, зібраність [1].

Необхідним елементом підготовки соціального педагога є вироблення професійних навичок, за допомогою яких він здійснюватиме профілактичну роботу за наступними напрями: формування здорового способу життя у школярів, профілактика правопорушень, профілактика вживання наркотичних та психотропних речовин, профілактика насильства, ВІЛ/СНІДу, адиктивної поведінки, девіантної поведінки, делінквентної поведінки тощо.

Важливо сформувати знання майбутніх фахівців стосовно того, що процес соціально-педагогічної профілактики розрізняють за видами: первинна, вторинна, третинна. В умовах ЗНЗ доречно розглядати первинну і вторинну соціально-педагогічну профілактику. Первинна профілактика спрямована на попередження проблеми задовго до можливого моменту її виникнення, носить інформаційний характер. Її зміст полягає в інформаційно-просвітницькій та діагностико-прогностичній діяльності для покращання умов життя, виховання, створення сприятливих умов для розвитку та самореалізації дітей та учнівської молоді. Вторинна профілактика ґрунтується на результатах діагностики соціальної ситуації і спрямована на усунення негативних явищ соціальної групи чи суспільства, чинників, що спричиняють прояви аморальної, протиправної, асоціальної поведінки. Соціально-педагогічна профілактика в умовах ЗНЗ може здійснюватись на кількох рівнях: особистісному, сімейному, соціальному.

Як визначає Р. Овчарова, соціальний педагог в загальноосвітньому навчальному закладі здійснює заходи загальної та спеціальної профілактики. Загальна профілактика має на меті попередження виникнення проблем підлітків, зокрема педагогічної занедбаності чи неуспішності. Спеціальна профілактика орієнтована на вирішення певної проблеми, яка має місце.

Підсумовуючи вище зазначене, варто сказати, що для здійснення соціально-педагогічної профілактики, соціальний педагог повинен мати знання про культуру формування фізичного, психічного, духовного і морального здоров’я особистості, сприятливі та негативні фактори здоров’я, мати уявлення про соціально-педагогічні аспекти формування культури здоров’я в родині та школі, вміти проводити соціально-педагогічну роботу з встановлення та реабілітації здоров’я учнівської молоді, проводити просвітницьку роботу серед батьків. Таке твердження пов’язано з тим, що формування здорового способу життя, на думку багатьох дослідників, повинно відбуватися на ствердженні ідеалу і норм здорового гармонійного та щасливого життя кожного. Майбутній фахівець соціально педагогічної сфери повинен знати, що засобами соціального виховання здорового способу життя є методи переконання та організації діяльності дітей, а також організація поза навчальної різноманітної діяльності дітей, у тому числі і відпочинкової, а також спілкування дітей та особистий вплив, приклад вчителів, батьків, інших дорослих. Як стверджує С. Омельченко, планування роботи, прогнозування результатів, визначення основних напрямків щодо формування здорового способу життя школярів неможливі без урахування особливостей розвитку дітей певного регіону, мікро- та мезосередовища [4].

Важливим і нелегким напрямом у діяльності соціальних педагогів І. Ковчина вважає профілактику правопорушень серед дітей, їхніх сімей та молоді. Беззаперечним фактом є те, що в рамках цього напряму соціальний педагог повинен уміти організовувати заходи, що запобігають виникненню і поширенню неправомірної або протиправної поведінки. Задля забезпечення ефективної соціально-педагогічної профілактики правопорушень, соціальний педагог повинен мати стійкі переконання у значущості соціально-правової діяльності у педагогічній роботі, мати бажання допомогти будь-якій людині, мати здатність застосовувати педагогічні та соціально-правові знання, мати здатність здійснювати таку діяльність у різних інституціях, зокрема у загальноосвітніх навчальних закладах. Майбутній соціальний педагог повинен розуміти, що в першу чергу він повинен звертати увагу в ЗНЗ на учнів, які не систематично відвідують школу і погано навчаються, тютюно- та алкоголезалежні та їхні сім`ї. Соціально-правова діяльність ЗНЗ покликана до пошуку різноманітних форм навчання учнів соціально-правовим основам та має бути спрямованою на формування соціально-правової культури підростаючого покоління, їх батьків та членів педагогічного колективу. Необхідним етапом у підготовці соціальних педагогів до профілактики правопорушень є сформованість спеціальних умінь, а саме: впровадження різноманітних форм навчання: для початкової школи (ігрові форми, малюнки, аплікації, комп’ютерні імпровізації тощо), для учнів середньої та старшої школи (тренінги, семінари, практична робота); застосування диференційованих індивідуальних планів розвитку особистості, навчальних завдань, розробки спец програм, різноманітних форм освіти батьків, вчителів з питань прав дитини, їхніх поглядів,потреб, сподівань, цінностей, особливостей культури та різнобічного розвитку. У ході консультацій соціальні педагоги повинні уміти надавати поради або консультації з юридичних, правознавчих, захисних питань [3].

Надзвичайно гострою є проблема насильства над дітьми. Вчені стверджують, що діти, які зазнали насильства, залишаються з травмованою психікою на все подальше життя. Тому, соціальний педагог ЗНЗ повинен приділяти особливу увагу соціально-педагогічній профілактиці насильства щодо дітей та учнівської молоді, до якої повинні бути залучені як учні, їх батьки так і вчителі. Майбутні фахівці повинні розуміти, що первинна профілактика повинна формувати в особистості неприйняття та категоричну відмову від маніпуляції. Метою вторинної профілактики є зміна ставлення особистості до себе та оточуючих, навчання навичкам поведінки в ситуаціях, які можуть призвести до насильства. Головним у даному напрямі профілактики є те, що майбутній соціальний педагог повинен уміти систематично проводити зустрічі, круглі столи, семінари, тренінги із залученням представників правоохоронних органів, служб соціального захисту, медичних установ тощо; організовувати та проводити в ЗНЗ спортивні змагань командного типу, виходячи з того, що брак тактильного спілкування між дітьми призводить до агресивної поведінки; створення та постійного удосконалення алгоритму реагування на випадки насильства серед дітей; постійно ознайомлювати всіх залучених до профілактичної роботи з інформацією про прояви насильства та його наслідки. З цією метою доречно виробити навички проводення серед педагогів навчальні заняття з діагностики «легких» форм насильства та реагування на нього. Проводячи відповідну роботу з батьками, можна через них доносити до учнів інформацію про загальні засоби запобігання насильницьким ситуаціям та наявні форми допомоги, які дитина може отримати в ЗНЗ.

Українська дослідниця Н. Заверико розглядає ЗНЗ як соціальний інститут в якому є унікальні можливості для успішної реалізації первинної профілактики адиктивної (залежної) поведінки дітей та учнівської молоді. Від соціального педагога в цьому напрямку соціально-педагогічної профілактики потребується розробка спеціальних освітніх профілактичних антинаркотичних програм та впровадження їх у навчальний процес; організація позашкільного дозвілля в соціально-позитивних групах, що дають підліткам реалізувати свої потреби, інтереси, ініціативу; прищеплення батькам знань та навичок визнання симптомів і ознак уживання наркотиків та психоактивних речовин (ПАР). У майбутнього соціального педагога необхідно сформувати поняття, що профілактика адитивної поведінки неповнолітніх повинна бути системною, комплексною, включати роботу соціального педагога з різними цільовими групами: учні, педагоги, референтне оточення учнів у сфері дозвілля, батьки [2].

Важливо пояснити, що більша частина роботи полягає в бесідах з батьками, які проходять інструктаж, отримують багатопланову інформацію в рамках системи профілактики. Цікавим для майбутніх фахівців може бути робота з підбору та надання інформації для батьківської громади ЗНЗ щодо адрес психологічних служб та медичних установ, куди можна звернутися за анонімною допомогою, якщо батьки підозрюють, що їх дитина вживає алкоголь чи наркотики або хоче позбавитися від шкідливої звички. Майбутній соціальний педагог повинен удосконалювати свої знання з питань інноваційної практики; вчитися орієнтуватися в сучасних формах і методах навчання та виховання з формування несприйнятливості до вживання ПАР; відпрацьовувати уміння організовувати процес соціально-педагогічної профілактики на основі наукових досягнень та кращого педагогічного досвіду.

Таким чином, готовність соціального педагога до здійснення соціально-педагогічної профілактики включає в себе наявність спеціальних знань із проблеми та специфіки взаємодії з учнями у контексті профілактики (урахування особливостей вікової психології, особистісних особливостей), спектру умінь, які необхідні для реалізації соціально-педагогічної профілактики, комплексу індивідуально-психологічних якостей і особливостей соціального педагога, прагнення до творчого пошуку найбільш ефективних шляхів, способів, технологій профілактичної діяльності, професійної спрямованості на профілактичну діяльність, активізацію внутрішніх резервів особистості.


Каталог: uploads
uploads -> Balachova T. N., Isurina G. L., Regentova A. U., Tsvetkova L. A bonner B. L., Изучение влияния информационных материалов на отношение женщин к употреблению алкоголя во время беременности
uploads -> Социальные теории лидерства: основные понятия и проблемы
uploads -> Лидер как социальный тип: понятие и личностные особенности в западной исследовательской традиции
uploads -> Лидерство как личностный феномен
uploads -> -
uploads -> Пирамида Маслоу плюс – новое слово в теории мотивации
uploads -> Методическте рекомендации для студентов по дисциплине «психология журналистики» цели и задачи дисциплины дисциплина «Психология журналистики»
uploads -> Программа минимум кандидатского экзамена по специальности 19. 00. 13 «Психология развития, акмеология»
uploads -> Духовно-просвітницький центр монастиря Глинська пустинь м. Глухів 2010 рік


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   50


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница