Г. Екатеринбург, 18 марта 2015 г. Том 2 Екатеринбург – Алматы – Харьков – Елабуга 2015

1. Аседова Е.М. Багатодітна сім'я та її проблеми // Сучасні проблеми культури і виховання. Випуск 2. / під ред.З.М. Магомедова. Махачкала: ДГПУ, 2005. С.36-38.

2. Берданова О. Шляхи вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування щодо надання послуг соціального захисту // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2004. № 1. С. 293-297.

3. Берданова О. Нормативно-правові аспекти реформування системи соціального захисту населення // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. 2002. № 3. С. 302-306.

4. Бідак В. Складові системи державного регулювання соціального розвитку і соціального захисту // Україна: аспекти праці. 2004. № 1. С.35-41.

5. Дівіцина Н.Ф. Семьеведеніе. Багатодітна сім'я та її соціальний захист: учеб. посібник / Н.Ф. Дівіцина. М.: МГУ, 2006.127 с.

6. Законодавстство України про соціальний захист населення / упор.: О.М. Роїна, ред. О.А. Кривенко. К.: КНТ, 2002. 115 с.

7. Зубкова Т.С., Тимошина Н.В. Організація і зміст роботи щодо соціального захисту жінок, дітей і сім'ї: навч. посіб. М.: Видавничий центр "Академія", 2003. 224 с.

8. Рогозянського А. Проблеми багатодітній сім'ї сьогодні // Журнал Московської Патріархії. 2004. № 11. С.63-75.

9. Сасько О. Соціальний захист: здобутки, проблеми, перспективи // Військо України. 2003. № 7-8. С.12-13.

10. Тимофєєва О. Нагальні проблеми соціального захисту населення України: (про Концепцію забезпечення адресного надання пільг окремим категоріям громадян // Праця і зарплата. 2004. № 30. С.2.


КОНФЛІКТНІ СИТУАЦІЇ В УЧНІВСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ
Л.А. Порохня,

науковий керівник М.П. Васильєва

У наведених визначеннях конфліктної ситуації можемо виділити різні підходи: з одного боку відзначається потенційна конфліктність людських взаємин, а з іншого – тільки та ситуація визнається конфліктною, яка зачіпає особистісні інтереси учасників. Узагальнюючи існуючі підходи до розуміння конфліктної ситуації, ми вважаємо, що конфліктна ситуація в учнівському середовищі – це ситуація прихованого чи відкритого протистояння двох чи більше учнів під час розв’язання суперечності, яка має особисте значення для кожного з них. Зміст конфліктної ситуації складають суперечності, які створюють об’єктивне підґрунтя для реального протиборства учнів, пов’язані з їхньою діяльністю як суб’єктів соціальної взаємодії.

Взаємини суб’єктів учнівського середовища в конфліктній ситуації розвиваються відповідно до етапів розвитку конфліктної ситуації, а саме:

• 
  визначення, усвідомлення учнями ситуації як конфліктної. Розуміння, що назріла конфліктна ситуація, вимагає мобілізації наявних у розпорядженні сил, щоб або домогтися бажаної мети, якщо мова йде про особу, яка виступає як активний початок конфліктної взаємодії, або забезпечити максимально можливий захист, якщо мова йде про пасивного учасника взаємодії. Необхідно підкреслити, що визначення учнем ситуації як конфліктної стає механізмом, який відтинає всі стратегії поведінки, не відповідні цьому стану системи і «включає» ті альтернативи, які можуть потрібним чином структурувати взаємодію у такому вигляді;
  
• 
  вибір стратегії, яка структурує хід взаємодії в конфліктній ситуації. На цій фазі взаємодії кожен із учнів визначає певну лінію поведінки, яка дещо пізніше вибудовується як загальна стратегія. Саме на цьому етапі хтось з учнів може прийняти рішення про вихід із системи відносин, і таким чином, конфліктна ситуація буде завершена за рахунок розпаду системи. Можлива і просто відмова від певних умов, їх «зниження», з метою уникнення загострення, або навпаки, вибір стратегії, спрямованої на отримання максимуму бажаного;
  
• 
  вибір дій у межах загальної стратегії взаємодії. На цій фазі починається зіткнення стратегій і тактик індивідуальної поведінки учнів. Сприйняття ситуації як конфліктної супроводжується низкою емоційних переживань: підвищена тривожність, яка переходить у страх, ворожі почуття, упередженість і т.д. Ці переживання неминуче впливають на поведінку учня, що не залишається непоміченим іншим учасником взаємодії, і той починає теж сприймати ситуацію як конфліктну.
  

Об’єктивні особливості детерміновані нормативною поведінкою групи стосовно лідерства, групової діяльності, розподілення міжособистісних ролей та способу розв’язання внутрішньогрупових суперечностей, а також – особистості учителя та його моделлю поведінки у міжособистісних конфліктних ситуаціях. Суб’єктивні розкриваються через індивідуально-психологічні особливості кожного учня, його потреби, мотиви, інтереси; уявлення про себе.

Згідно з отриманими даними нашого дослідження можемо констатувати: найбільша кількість конфліктних ситуацій серед учнів відбувається в діяльності (15,2%), потім конфліктні ситуації в особистісних стосунках (35,4%), конфлікти через речі (31,6%) і конфлікти в ділових відносинах (17,8%) .

Однак, якщо розглядати ці конфліктні ситуації в різних вікових групах (молодша (1-4 класи), середня (5-9 класи) і старша (10-11 класи) окремо, то стає очевидним такий факт: з переходом від однієї вікової групи в іншу процентне співвідношення джерел конфліктної ситуації змінюється, деякі категорії зникають зовсім, з’являються нові. Наприклад, в молодшому шкільному віці виникають конфліктні ситуації через домагання на іграшки однолітка (45,2%). Вони займають провідне місце серед конфліктних ситуацій, що виникають через предмети. В інших вікових групах ці конфліктні ситуації не прослідковуються. У молодшому шкільному віці конфліктні ситуації через випадкові фізичні зіткнення (37,8%) займають провідне місце серед конфліктних ситуацій у діяльності, в середньому шкільному віці помітний спад їх процентного співвідношення (25,0%), а в старшому шкільному віці ці конфліктні ситуації зазвичай не зустрічаються зовсім.

Існують такі групи конфліктних ситуацій, які не мають місця серед учнів молодшої школи, а з’являються тільки в середній школі. Наприклад, конфліктні ситуації через розголошення таємниці, з’явившись в 5-8 класах, залишаються також і в старшому шкільному віці і т.д.

Таким чином, конфліктні ситуації в учнівському середовищі характеризуються такими особливостями:

• 
  тип реагування у конфліктній ситуації залежить від типу особистості учнів та її компонентів;
  
• 
  шкільний вік – це вік формування власних поглядів та відносин, пошуків свого самовизначення.
  

• 
  фактори учнівського середовища;
  
• 
  особистісні особливості учнів;
  
• 
  особливості організації та протікання спільної діяльності;
  
• 
  особливості мотиваційної сфери членів групи та динаміка мотивів в умовах спільної діяльності.
  

1. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. М.: ЮНИТИ, 1999. 256 с.

2.Басараб Л.В. Конфлікти в дитячому колективі // Шкільний психолог. 2011. №5.. С. 25-27.

3.Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. К.: Наукова думка, 1996. 114 с.

4.Колонкова О. Конфлікт у нашому житті // Шкільний світ. 2005. №8. С. 13-14.

5.Сивакова Л.Ю., Костенко Т.Г. Конфлікти та причини їх виникнення // Позакласний час. 2009. №7-8. С. 94-98.

6. Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів. К.: КОНДОР. 2004. 172 с.

7.Швидка І.І. Конфлікти в освіті // Шкільна медіація. 2011. №2. С. 33.

научный руководитель Е.Ю. Коробейникова

Искусство с раннего детства служит средством формирования мировоззрения ребенка, его эстетической и нравственной картины мира, а также развивает образное мышление. В общении с музыкой ребенок совершенствует свои творческие способности, приобретает опыт творческой деятельности, формирует свою индивидуальность. Анализируя характер и содержание детского творчества, можно судить о личностных качествах ребенка, его склонностях, интересах, способностях. Творческая деятельность способна оказать преобразующее влияние на личность ребенка [1, c. 2].

Интерпретация понятия детского музыкального творчества строится на признании наличия у детей врожденных задатков, которые независимо и спонтанно выявляются в деятельности. Сам процесс творчества вызывает у ребёнка мотивацию к обучению в таких видах деятельности, как игра, инсценировка, песня, сочинение и другие.

Творческое начало лежит в основе всей жизни человека. Однако, именно искусство, в частности музыка, таит в себе большие возможности для творческого развития подрастающего поколения. Актуальной задачей эстетического и, в частности, музыкального воспитания является развитие творческих способностей ребенка на занятиях по музыке.

Музыкальная деятельность развивает мышление, эмоции, воспитывается творческое воображение, укрепляется воля, способность удерживать произвольное внимание. Развитие всех способностей требует индивидуального подхода к детям, учета их склонностей, интересов.

Проблема развития творческих способностей подростков неизменно считается одной из важнейших в педагогическом процессе. Ее актуальность еще более возрастает в связи с тем, что в новых социальных условиях произошла переоценка представлений о наиболее желательных социально значимых качествах личности в сторону повышения рейтинга творчества, определяющих всеобщее движение к прогрессу в любой области жизни социума.

Однако, одним из главных противоречий, тормозящих развитие творческого потенциала в области дополнительного образования, является предоставление в основном унифицированных программ и методик. В связи с новой социально-культурной ситуацией стоит проблема обновления и конкретизации целей воспитания творческого саморазвития личности. Кроме того, сказывается отсутствие достаточно разработанных форм и методов, а также недостаточная подготовка специалистов к работе с подростками, особенно с талантливыми.

В современной образовательной системе появилась необходимость в разработке новых оригинальных авторских программ и интерактивных форм обучения, в привлечении в систему дополнительного образования квалифицированных специалистов, внедрении новых технологий в образовании и воспитании.

В подростковом возрасте формируется потребность не только в восприятии музыки, но и в игре на музыкальных инструментах. Музыкально-творческая деятельность старшеклассников зачастую связана с инструментальным музицированием. Подобная мотивация выражается в том, что подростки берут в руки музыкальный инструмент и часами проводят время, осваивая его. Ввиду недоступности или сложности самостоятельного освоения многих музыкальных инструментов возрастает роль клавишного синтезатора и музыкального компьютера [3, с. 18].

Музыкальный компьютер можно охарактеризовать как цифровой музыкальный инструмент, который используется, как в работе композитора или звукорежиссера, так и в музыкальном образовании. Особенность компьютера как музыкального инструмента заключается в его многофункциональности: помимо работы в различных музыкально-компьютерных программах, учащийся может получать необходимую информацию и многое другое. Важной отличительной чертой музыкального компьютера является возможность создания партитур любой сложности и воспроизведения музыкального текста. Но и этот процесс нельзя освоить без преподавателя. Только постоянно развивая собственные творческие способности, педагог может вооружить ученика необходимыми знаниями, умениями и навыками для развития его творческих способностей.

Американский исследователь Э. Сайклер об этом писал: «в современных программах по музыкальному воспитанию такое обучение музыке называют разными терминами, такими, как импровизация, сочинительство, спонтанное музицирование, композиция и т.д. Но, как бы ни называли этот вид деятельности, именно он является той характерной особенностью музыкального воспитания…, которая призвана определить, станет ли музыкальное воспитание жизнеспособной, плодотворной и неотъемлемой частью образования человека…» [2, c. 198].

При формировании у подростков потребности в музыкально-творческом саморазвитии возникнет возможность более эффективного развития их творческого потенциала. При этом целью учебного процесса, в котором педагог и ученик развивают творческие навыки, должно стать воспитание творческой личности. Этот процесс может происходить в рамках специальной учебной дисциплины.

Компьютер можно рассматривать как музыкальный инструмент, при наличии MIDI-клавиатуры. В этом случае следует говорить о его роли в качестве клавишного синтезатора. Если обеспечить детские музыкальные школы всем необходимым оборудованием, это откроет педагогам много новых возможностей в развитии музыкально-творческих способностей старшеклассников. При наличии музыкального компьютера и MIDI-клавиатуры ученик может:

1. 
   исполнять музыкальные произведения разных уровней сложности;
   
2. 
   воспроизводить мелодию различного тембра под аккомпанемент;
   
3. 
   добавлять новые интересные эффекты в партитуру;
   
4. 
   импровизировать.
   

Таким образом, музыкальный компьютер постепенно может занять достойное место среди современных средств развития музыкальных творческих способностей подростка, наряду с традиционными музыкальными инструментами, ввиду своей доступности и полифункциональности.

1. 
   Васильев М.А. Педагогические условия творческой самореализации личности в дополнительном музыкальном образовании: автореф. дис… канд. пед. наук. М., 2010. 12 с.
   
2. 
   Cайклер Э. Творческое музицирование – основная тенденция музыкального воспитания ХХ века / Из истории музыкального воспитания. М.: Просвещение, 1990. С. 198-199.
   
3. 
   Черешнюк И.Р. Музыкальное творчество старшеклассников на основе компьютерных технологий: дис… канд. пед. наук. М., 2008. 171 с.
   

научный руководитель Н.А. Соловьёва

Термин «профессиограмма» этимологически состоит из латинского слова «professio» – «специальность», «занятие» и греческого «gramma» – «запись» и подразумевает под собой описание особенностей и структуры любой деятельности, осуществляющейся профессионально, а также производственно-технических, психических, физиологических и социально-психологических условий и фактических требований, которые предъявляются к человеку самой профессией [1, с. 77-81].

Профессиограмма позволяет выделить наиболее необходимые и эффективные профессиональные требования, создавать условия необходимые для развития личных качеств сотрудника и в результате определенных манипуляций и действий получать общественно полезный продукт. Также она необходима для определения наиболее важных психологических качеств личности работника и путей их приобретения, направлений обучения и переобучения по специальности, повышения квалификации и переквалификации, а также смена специализации в рамках одной профессии, если того потребуют обстоятельства. Отсюда следует, что профессиограмма обязана отражать перечень качеств человека, необходимых для выполнения профессиональной деятельности и стоящих на пути к успешному осуществлению деятельности, определяя индивидуальность специалиста.

Понятие «психограмма» произошло от греческих слов «psyche» – душа и «gramma» – «запись», «написание», и трактуется как графическое изображение результатов исследования психической деятельности индивида с помощью ряда тестов с целью наглядного сравнения результатов исследования различных индивидов.

Психограмма является частью профессиограммы, поскольку она характеризует основные наиболее важные требования, которые предъявляются к психологическим качествам сотрудника специальностью или профессией. Ее объем и содержание определяются значимыми целями профессионального обучения, профессионального отбора, профессиональной ориентации, а также перемещения сотрудников и прочих элементов кадровой политики на предприятии [2, с. 39-42].

Основываясь на характерных чертах и специализации таких социально-ориентированных профессий как социальный педагог, социальный работник, менеджер по персоналу, психолог и многих других [3, с. 106-108] и опыте специалистов в области построения и применения на практике профессиограмм и психограмм [4, с. 39-42], профессиограмма добровольца может включать в себя следующие пункты:

1. Доминирующие виды деятельности:

• 
  выполнение работ специфического характера;
  
• 
  профилактика и пропаганда основ безопасности жизнедеятельности;
  
• 
  педагогическое сопровождение детей и дошкольников;
  
• 
  социальных патронаж детских домов и домов престарелых;
  
• 
  помощь в реставрации памятников истории и архитектуры;
  
• 
  экологическая защита;
  
• 
  возрождение традиционных ремесел;
  
• 
  организация экскурсий и поездок к святым местам (паломничество);
  
• 
  организация и проведение интеллектуальных конкурсов и викторин;
  
• 
  социальное краеведение;
  
• 
  организация творческих мероприятий, конкурсов, праздников;
  
• 
  организация досуга для детей, подростков, молодежи, граждан пожилого возраста и инвалидов;
  
• 
  информационное обеспечение;
  
• 
  участие в работе трудовых лагерей и бригад;
  
• 
  оказание медицинской помощи в больницах и хосписах;
  
• 
  организация добровольческой деятельности на муниципальном уровне;
  
• 
  оказание психологической помощи и поддержки;
  
• 
  иные виды деятельности.
  

2.1. Способности:

• 
  умение грамотно и четко формулировать свои мысли;
  
• 
  развитая способность к концентрации и устойчивости внимания в любых ситуациях;
  
• 
  развитая образная, словесная и логическая память;
  
• 
  высокий уровень самоконтроля;
  
• 
  наличие образного и логического мышления;
  
• 
  умение совершать несколько действий одновременно;
  
• 
  развитые мнемические способности;
  
• 
  умение слушать;
  
• 
  умение устанавливать контакты и взаимодействовать с людьми.
  

• 
  эрудированность;
  
• 
  творческое начало;
  
• 
  терпимое, толерантное отношение к людям;
  
• 
  уважительное и заинтересованное отношение к другому человеку;
  
• 
  обладание интуицией, умение прогнозировать развитие событий;
  
• 
  постоянное саморазвитие;
  
• 
  склонность к сопереживанию;
  
• 
  находчивость;
  
• 
  любознательность и обучаемость;
  
• 
  умение хранить тайну;
  
• 
  тактичность;
  
• 
  воспитанность;
  
• 
  стремление всегда достигать намеченной цели;
  
• 
  инициативность;
  
• 
  высокий уровень личной ответственности.
  

1. Ориентация на клиента – доброволец должен уметь распознавать потребности клиента и обеспечивать соответствие предоставляемых услуг и их качества этим потребностям. Он должен отодвигать личные желания на второй план, когда они не совпадают с интересами клиента.

2. Открытость – терпимость по отношению к другим, но без чрезмерной уступчивости. Внимательность к чужим доводам и принятие их к сведению, даже если они расходятся с его личными взглядами. Открытость по отношению к другим, поиск контактов, приветливость, способность вызывать симпатию. Его поведение должно свидетельствовать о хорошем воспитании и умении держаться.

3. Активность и умение выдерживать нагрузки – доброволец не должен терять выдержки даже в критических ситуациях, должен проявлять упорство даже при выполнении сложных заданий и не останавливаться перед препятствиями, а также обладать энтузиазмом по отношению к заданиям и людям. Должен обладать ярко выраженной целеустремленностью и умением увлечь за собой других.

4. Компетентность в сфере вербальной коммуникации – доброволец должен выражаться четко и ясно, и учитывать при этом уровень информированности клиента в том или ином вопросе, когда к нему обращаются за советом или помощью.

5. Способность представлять свои идеи – доброволец должен использовать графические изображения, примеры и сравнения при изложении своих мыслей, должен умело применять технические средства.

Таким образом, исходя из вышеизложенного, мы можем констатировать, что профессиограмма психограмма добровольца вобрала в себя черты многих социальных профессий: социального педагога, социального работника, менеджера по персоналу, психолога и многих других, тем не менее, не потеряв свою специфику применения и сохранив фундаментальный аспект деятельности добровольца – бескорыстную помощь слабозащищенным членам общества.