Космические путешествия



страница9/14
Дата13.05.2016
Размер1.58 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

С.В. Терехов

кандидат философских наук, доцент, заместитель декана философского факультета Орловского государственного университета
ВКЛАД КОСМИЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ

К.Э. ЦИОЛКОВСКОГО В ФОРМИРОВАНИЕ СОВРЕМЕННОЙ НАУЧНОЙ КАРТИНЫ МИРА
Современная научная картина мира развивается и функционирует в особую историческую эпоху. Её общекультурный смысл определяется включённостью в решение проблемы выбора жизненных стратегий человечества, поиска им новых путей цивилизационного развития. Потребности этого поиска связаны с кризисными явлениями, с которыми столкнулась цивилизация в конце ХХ века и которые привели к возникновению современных глобальных проблем. Их осмысление требует по-новому оценить развитие техногенной цивилизации, существующей уже на протяжении четырёх веков, многие ценности которой (связанные с отношением к природе, человеку, пониманием деятельности т.д.), ранее казавшиеся незыблемым условием прогресса и улучшения качества жизни, сегодня ставятся под сомнение.

По мнению ряда авторов, «поиск путей развития цивилизации оказывается сопряжённым с проблемой синтеза культур и формирования нового типа рациональности. В этой связи возникают вопросы о месте и роли картины мира в поисках новых мировоззренческих ориентаций, обеспечивающих возможность выживания человечества». [10, с. 7] В свою очередь, новые смыслы и ценностные ориентации всё в большей мере включаются в систему философско-мировоззренческих оснований науки. Ключевым моментом в их развитии являются представления об органической включённости человека в целостный космос и о соразмерности человека как результата космической эволюции породившему его миру.

К этим же философским идеям приводят принципы открытости и саморегуляции сложных систем, развитые в синергетической концепции глобального эволюционизма и включённые в качестве фундамента в современную научную картину мира. Как отмечают И. Пригожин и И. Стенгерс: «Науки о природе в настоящее время обнаруживают необходимость диалога с открытым миром. Пришло время нового сотрудничества, завязанного издавна, но долгое время не признанного, между историей человека, человеческими обществами, истинным знанием природы и умением его использовать».[1, с. 273] Человек должен, познавая мир, не навязывать природе свой собственный язык, а вступать с ней в диалог. По мнению И. Пригожина и И. Стенгерс, современная наука уже научилась с уважением относиться к изучаемой ею природе и поэтому сейчас «наше видение природы претерпевает радикальные изменения в сторону множественности, темпоральности и сложности».[9, с. 6]

Диалог с природой в новом типе рациональности предполагает использование разнообразных подходов основывающихся на представлениях о целостном космосе (органично включающем человека), как непрерывно развивающейся системе. С этой точки зрения, современному научному сообществу следует обратить особое внимание на философские идеи самобытного русского мыслителя-космиста К.Э. Циолковского, связывающие воедино развитие органического мира с протеканием космологических процессов и, по существу, предопределяющие интегративные тенденции естествознания конца ХХ века.

Вклад К.Э. Циолковского в развитие современной науки не ограничивается общеизвестными его работами в области ракетостроения и практической космонавтики. Величайшей его заслугой является, прежде всего, гениальное предчувствие синтетических тенденций современного естествознания, позволившее ему выработать универсальный космический подход к познанию природы, расширивший целостное видение мира до масштабов бесконечной Вселенной, органически связав развитие живого и неживого вещества, Земли и Космоса.

Эпоха, в которую работал учёный, была временем интенсивного проникновения в глубины материи, в явления и закономерности микромира, квантовой механики (Н. Бор, В. Гейзенберг, Э. Шрёдингер, П. Дирак, В. Паули и др.). Это было время первых экспериментальных подтверждений общей теории относительности А. Эйнштейна, формирования космологических идей и концепций, которые впоследствии привели к разработке теории «Большого взрыва» и расширяющейся Вселенной (А.А. Фридман, Э. Хаббл, Дж. Гамов и др.). В области биологических знаний появилась концепция «жизни с точки зрения физики» Э. Шрёдингера, теория устойчивой неравновесности живых систем Э. Бауэра, гипотеза происхождения жизни на Земле А.И. Опарина, велись экспериментальные исследования по биосинтезу в лабораториях А.Н. Баха. Располагая в этом ряду исследования К.Э. Циолковского, мы ещё раз подчёркиваем, что они не только обогатили область естественнонаучных представлений, но и стали предтечей ряда основных положений интенсивно разрабатывающейся эволюционно-синергетической парадигмы – высшего, на сегодняшний день, уровня философского обобщения научных знаний.

Синергетика, или теория самоорганизации, с самого начала демонстрировала определённые междисциплинарные устремления. По мнению Е.Н. Князевой: «Возникновение синергетики – это не просто возникновение ещё одной научной дисциплины или, тем более, поддисциплины, что происходит довольно часто в ходе развития науки и углубления её специализации… Синергетика претендовала на открытие универсальных законов эволюции и самоорганизации и на широкое применение моделей, разработанных в её рамках».[5, с. 99] Само развитие идей самоорганизации и сложности в различных теоретических концепциях и применение их целым рядом научных школ в мире (теория диссипативных структур И. Пригожина, синергетика Г. Хакена и Дж.А.С. Келсо, теория нестационарных структур в режимах с обострением А.А. Самарского и С.П. Курдюмова и многие другие) показывает реальную силу этих идей и их немаловажное методологическое и философское значение. Современные, широко распространённые представления о становлении порядка через хаос, о бифуркационных изменениях, о необратимости времени и неустойчивости как фундаментальной характеристике эволюционных процессов появились в отечественной науке благодаря книгам И. Пригожина и его коллег из Брюссельского Свободного Университета, прежде всего Г. Николиса, И. Стенгерс, А. Баблоянц. [2, 8, 9]

В последнее время проводятся коллективные исследования тех революционных изменений в картине мира, методологических основаниях науки и самом стиле научного мышления, которые происходят в связи с развитием теории самоорганизации. Так, С.П. Курдюмов и Е.Н. Князева выделяют следующие особенности синергетики [6, с. 4-5]:

1) Благодаря синергетике становится очевидным, что сложноорганизованным системам нельзя навязывать пути их развития.

2) Синергетика демонстрирует нам, каким образом и почему хаос может выступать в качестве созидающего начала, конструктивного механизма эволюции, как из хаоса собственными силами может развиться новая организация.

3) Синергетика свидетельствует о том, что для сложных систем, как правило, существует несколько альтернативных путей развития. По мнению авторов: «Настоящее состояние системы определяется не только её прошлым, её историей, но и строится, формируется из будущего, в соответствии с грядущим порядком». [6, с. 5]

4) Синергетика открывает новые принципы суперпозиции, сборки сложного эволюционного целого из частей, построения сложных развивающихся структур из простых. В условиях современной динамики цивилизационного процесса «понимание общих принципов организации эволюционного целого имеет большое значение для выработки правильных подходов к построению сложных социальных, геополитических целостностей, к объединению стран, находящихся на разных уровнях развития, в мировое сообщество». [6, с. 5].

5) синергетика даёт знание о том, как надлежащим образом оперировать со сложными системами и как эффективно управлять ими.

6) Синергетика раскрывает закономерности и условия протекания быстрых, лавинообразных процессов и процессов нелинейного, самостимулирующего роста.

Внимательное изучение творчества К.Э. Циолковского с позиций современной эволюционно-синергетической парадигмы позволяет выявить взаимосвязь важнейших функций синергетики и идей, развиваемых автором космической философии.

Для начала обратим внимание на пункт 4, в котором указывается на целостность эволюционного процесса. Такой подход является типичным для К.Э. Циолковского, который основывает все свои рассуждения на идее единства мироздания. Для космической философии К.Э. Циолковского она является центральной. Благодаря своей многогранности, фундаментальности и степени разработанности идея единства мироздания может быть также названа базовым постулатом учения в целом. В её состав органично включены целый ряд оригинальных положений и принципов, важнейшее место среди которых принадлежит принципу атомистического панпсихизма. Как отмечает В.В. Казютинский «принцип атомистического панпсихизма – один из наиболее фундаментальных, если не самый фундаментальный для космической философии – присутствует на всех этапах её становления». [4, с. 113] Согласно данному принципу полнота мира обеспечивается простейшим элементом материи – атомом, который является одновременно первокирпичиком вещества Вселенной и наименьшим объектом, наделённым чувствительными способностями.

Этот наименее изученный аспект философии К.Э. Циолковского приобретает большое значение в наиболее перспективных современных исследованиях внутренних уровней упорядоченности мироздания. Идеи, аналогичные панпсихизму высказывают многие современные учёные. Так, например, М. Талбот, анализируя модель голографической Вселенной, разработанную видным американским физиком Д. Бомом, пишет: «…в голографической вселенной обладание сознанием не является прерогативой одного лишь мозга … даже элементарные частицы обладают таким свойством… Мы должны оставаться открытыми для подобных догадок. Во вселенной, глубины которой наполнены сознанием, даже сама материя может участвовать в создании этих феноменов». [11, с. 322] Подобный нетривиальный взгляд на материю, впервые высказанный в работах К.Э. Циолковского, находит сегодня всё больше сторонников.

Возвращаясь к идее единства мира, заметим, что она предвосхищает те монистические принципы, которые характерны для современной синергетики. Так, по словам Е.Н. Князевой: «Синергетика, рассмотренная в её философском измерении, может быть охарактеризована как монизм. Она исходит из того, что мир сложных систем, в котором мы живём, подчиняется единым законам и может быть понят, по крайней мере, в определённых аспектах, на основе единой объяснительной модели» [5,с. 104]

В основе синергетического монизма лежит понятие «хаоса» (или «хаотического движения»), которое на сегодняшний день определено недостаточно чётко. С момента возникновения первых философских построений и до недавнего времени хаос представлялся сугубо деструктивным началом мира и входил в научные теории как неизбежное зло. Теперь же «в процессах самоорганизации открытых нелинейных систем обнаруживается двойная, амбивалентная природа хаоса. Он выступает как двуликий Янус. Хаос разрушителен (сложные системы в развитых состояниях могут быть чувствительны к малым хаотическим флуктуациям на микроуровне). И в то же время хаос конструктивен, созидателен (сам хаос может быть защитой от хаоса: механизмом вывода на структуры-аттракторы эволюции, механизмом согласования темпов эволюции при объединении простых структур в сложные, а также механизмом переключения, смены различных режимов развития системы)». [6, с. 18] Другим словами, хаос в системе способен упорядочивать её структуру. Однако система, способная к самоорганизации, должна быть обязательна открытой и неравновесной (нелинейной).

Остановимся подробнее на каждом из свойств самоорганизующейся системы. «Открытость системы, - согласно Е.Н. Князевой и С.П. Курдюмову, - означает наличие в ней источников и стоков, обмена веществом и энергией с окружающей средой … Источники и стоки имеют место в каждой точке таких систем». [6, с. 8] На наш взгляд, в терминах синергетики в данном случае даётся наиболее точное определение функций мельчайших частиц мироздания (атомов, электронов) в концепциях космистов. Более того, атомы К.Э. Циолковского, например, способны обмениваться ещё и информацией в виде элементарных ощущений приятного и неприятного. Интерпретация же свойства неравновесности с позиций космизма представляется более проблематичной. Под неравновесностью понимается способность системы осуществлять энергообмен (а, следовательно, и обмен веществом и информацией) между различными её частями. Именно «неравновесность, - по мнению И. Пригожина и И. Стенгерс, - есть то, что порождает «порядок из хаоса». [9, с. 252] Однако в синергетике чаще пользуются свойством нелинейности системы, вытекающем из её неравновесности и указывающем на неоднозначность направлений развёртывающихся в ней эволюционных процессов. Нелинейность, в математическом смысле, означает определенный вид математических уравнений, имеющих несколько (более одного) качественно различных решений. Поэтому возникают основания предполагать, что сверхсложная, бесконечномерная, хаотизированная на уровне элементов система (скажем, социоприродная среда) может описываться, как и всякая открытая нелинейная система, небольшим числом фундаментальных идей и образов, а затем, возможно, и математических уравнений, определяющих общие тенденции развёртывания процессов в ней.

Третья функция синергетики также имеет свою специфику. Как указывают Е.Н. Князева и С.П. Курдюмов, «путей эволюции (целей развития) много, но с выбором пути в точках ветвления (точках бифуркации), т.е. на определённых стадиях эволюции, проявляет себя некая предопределённость, преддетерминированность развёртывания процессов». [6, с. 5] Речь идет, прежде всего, о наличии в природе структур-аттракторов, попадая в поле притяжения которых, система неизбежно эволюционирует к этим относительно устойчивым состояниям. Парадоксально, но будущее состояние системы как бы притягивает, организует, формирует, изменяет её настоящее состояние. Однако именно теперь, возвращаясь к основной проблеме нашей работы, мы замечаем, что получили синергетическое обоснование эволюционных идей, высказанных мыслителями-космистами в начале ХХ века. Действительно, если принять во внимание, что, начиная с классических работ А.М. Ляпунова и Ж.-А. Пуанкаре, под аттракторами понимаются предельные циклы устойчивых систем, то можно заключить, что синергетика, с позиций современной науки, объясняет принцип глобальной цикличности эволюционного процесса, сформулированный на конкретных примерах в русском космизме. И кто знает, может быть, в недалёком будущем в нашем распоряжении окажется непротиворечивое естественно-математическое обоснование такой грандиозной космогонической гипотезы, как теория космических эр К.Э. Циолковского. Современная наука, между тем, уже делает первые шаги в данном направлении, разрабатывая космологическую модель «пульсирующей Вселенной».

Современная теория самоорганизации в процессе своего становления весьма плодотворно использовала основную мировоззренческую установку К.Э. Циолковского на рассмотрение Вселенной в качестве сложной, целостной структуры, в иерархии которой важнейшее место занимает человек. Только в таком контексте, по мнению академика Н.Н. Моисеева: «Непротиворечивой представляется … гипотеза о том, что в процессе своей естественной эволюции суперсистема «Вселенная» обретает с помощью человека (в частности) способность не только познавать саму себя, но и направлять своё развитие так, чтобы компенсировать или ослабить возможные дестабилизирующие факторы». [7, с. 11] А такая сложная самоорганизующаяся система, как Вселенная, в процессе своего развития остаётся чрезвычайно чувствительной к любым дестабилизирующим воздействиям, меняющим значение некоторых универсальных физических постоянных, определяющих константы фундаментальных взаимодействий (гравитационного, электромагнитного, ядерного). Ничтожное изменение этих фундаментальных констант сделает невозможным существование каких-либо стабильных состояний (образование звёздных и планетарных систем, возникновение жизни).

Обращение внимания учёных (С. Хоккинг, Р. Дикке, Б. Катер, Г.М. Идлис и др.) на эту проблему привело к появлению несколько десятилетий назад антропного принципа и к его разнообразным толкованиям. В слабой модификации он предполагает, что Вселенная такова, какова она есть, для того чтобы в ней на определённом этапе эволюции могло появиться мыслящее существо – наблюдатель (например, земной человек). Согласно сильной модификации антропного принципа, Вселенная является следствием реализации «замысла» некой надприродной причины (сверхразума). Обе приведённые модификации не являются чем-то принципиально новым для отечественной науки, поскольку задолго до их появления в русском космизме уже сформировалось представление о космической сущности жизни. При ближайшем рассмотрении видно, что слабый антропный принцип представляет собой иную формулировку принципа космичности жизни В.И. Вернадского, а сильный лишь констатирует представления К.Э. Циолковского о Воле Вселенной, проявляющей себя в деятельности высших космических цивилизаций.

Несколько лет назад отечественным физиком Г.В. Гивишвили была предложена «сверхсильная» формулировка антропного принципа, согласно которой Вселенная такова, какова она есть, потому что человек составляет необходимый элемент её бытия. Автором особо подчёркивается то факт, что дальнейшая эволюция Вселенной немыслима без управляющего воздействия на неё разумного существа. «Изменение направления движения, - считает Г.В. Гивишвили, - не может произойти иначе, чем благодаря вмешательству некой «неестественной», т.е. разумно организованной силы. Этой силой может быть только мыслящая субстанция – человек в широком смысле (не обязательно – земной)». [3, с. 52] И, несмотря на то что, с позиций космической философии, данный принцип не является оригинальным, он знаменателен тем, что требует предсказанной К.Э. Циолковским замены древней мировоззренческой установки «Вселенная для человека» новой идеологией «Человек для Вселенной» как осознанного современной наукой шага на пути её дальнейшего развития.



Таким образом, на этих и множестве других примеров, мы можем придти к выводу, что современные учёные весьма плодотворно используют идеалы космизма К.Э. Циолковского для обоснования собственных представлений. Несмотря на то, что идеи его оказались востребованы наукой лишь спустя несколько десятилетий после их разработки, мы можем с уверенностью утверждать, что в ближайшие годы интерес к ним будет только возрастать. Этот многогранный философ разработал большое количество гносеологических, этических и других представлений, до сих пор не исследованных полностью, и потому не воспринятых адекватно современным научным сообществом. Поэтому, на наш взгляд, космическая философия К.Э. Циолковского ещё долго будет представлять собой богатое поле для научных (в т.ч. и историко-философских) разработок.


  1. Prigogine I., Stengers I. La nouvelle allianse: Metamorphose de la sciense. P., 1981.

  2. Баблоянц А. Молекулы, динамика и жизнь. Введение в самоорганизацию материи. М., 1990.

  3. Гивишвили Г.В. О «сверхсильном» антропном принципе // Вопросы философии, 2000. №2.

  4. Казютинский В.В. космическая философия К.Э. Циолковского // Философия русского космизма – М.: Фонд «Новое тысячелетие», 1996.

  5. Князева Е.Н. Саморефлективная синергетика // Вопросы философии, 2001. №10.

  6. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика как новое мировидение: диалог с И. Пригожиным // Вопросы философии, 1992. №12.

  7. Моисеев Н.Н. Универсальный эволюционизм (Позиция и следствия) // Вопросы философии, 1991. №3.

  8. Николис Г. Пригожин И. Познание сложного. Введение. М., 1990.

  9. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. – М.: Эдиториал УРСС, 2000.

  10. Стёпин В.С., Кузнецова Л.Ф. Современная научная картина мира, русский космизм и диалог культур «Восток-Запад» // Философия русского космизма. – М.: Фонд «Новое тысячелетие», 1996.

  11. Талбот М. Голографическая Вселенная – М.: Издательский дом «София», 2004.



Н.В. Федорченко

кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри цивільного права та правового забезпечення туризму Київського університету туризму, економіки і права
Цивільно-правові проблеми надання готельних послуг
В статье рассматриваются проблемные вопросы предоставления гостиничных услуг, правовая природа имущественных отношений при предоставлении гостиничных услуг и особый вид отелей - социальный отель.

Ключевые слова: гостиница, договор о предоставлении гостиничных услуг, обязательства, социальный отель.
This article discusses issues of concern to provide hotel services, the legal nature of property relations in the provision of hotel services and a special kind of hotel - a social property.

Key words: hotel, contract on providing hotel services, responsibility, social property.
За останні роки в Україні досить стрімко розвивається готельний бізнес. І це пов’язано як з розвитком туризму в Україні, так і з розвитком підприємницької діяльності, інтенсивної комунікаційної діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують готелі для здійснення підприємницької діяльності, проведення семінарів, конференцій, переговорів тощо. Крім цього виникають особливі види готелів – соціальні готелі, які мають особливий правовий режим. На сьогодні відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України готель може бути визнаний місцем проживання [1].

Не дивлячись на те, що готельні послуги досить поширені, вітчизняні цивілісти не приділяли достатньої уваги правовому аналізу договору надання цивілістичних послуг. Загалом українськими вченими досліджувалися проблеми надання готельних послуг (послуг з розміщення) у сфері міжнародного туризму [2, с. 8].

Тому метою цієї статті є виявлення проблемних питань цивільно-правового регулювання надання готельних послуг та надання пропозиції щодо їх вирішення.

В системі цивільного права діяльність готелів регулювалася нормами житлового права, але їх правове положення було особливим. Цільовим призначенням готелів вважалося забезпечення розміщення осіб, які тимчасово приїхали у населений пункт в зв’язку з службовим відрядженням чи по особистою справам. Надання номерів та ліжок у готелях для довготривалого розміщення було заборонено. Виселення із готелів провадилося у адміністративному порядку [3, с. 8].

В Україні до 1996 року діяли Правила користування та внутрішнього розпорядку в готельних підприємствах системи Держкомтуризму СРСР, які були затверджені наказом Держкомітетом СРСР по іноземному туризму від 11.06.1987 року № 146. І тільки 10.09.1996 р наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству та Державного комітету України по туризму від № 77/44 були затверджені Правила користування готелями та надання готельних послуг в Україні [4].

На сьогодні в Україні змінилися правові підходи до регулювання надання готельних послуг та була створена система нормативних актів, які регулюють цивільно-правові відносини, які виникають при здійснення цього виду господарської діяльності.

До них відносяться: Закон «Про туризм» [5], Закон «Про захист прав споживачів» [6], Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджені Наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 № 19 (надалі Правила) [7]; Правила обов'язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання), затверджені Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики в редакції № 207 від 03.09.2007 [8]; Типове положення про соціальний готель, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики від 03.04.2006 № 98 [9] та інші нормативні акти.

Правила виділяють такі поняття, як готель та аналогічні засоби розміщення. Відповідно до п. 2 Правил під готелем та аналогічнім засоби розміщення розуміються майнові комплекси, що складаються із 7 і більше номерів, підлягають єдиному керівництву та згруповані за категоріями відповідно до переліку надаваних послуг та наявного обладнання. Із такого визначення можна зробити висновок, що у готелях повинно бути не менш як 7 номерів. При цьому аналогічні засоби розміщення надають обмежені готельні послуги, включно з щоденним заправлянням ліжок, прибиранням кімнат та санвузлів, а готелі не обмежуються такими послугами. Як готель, так і аналогічні засоби розміщення можуть бути підприємствами будь-якої форми власності. Із таких ознак готелів досить важко визначити зміст готельних послуг. Крім цього, із визначення поняття готелю можна зробити висновок, що готельні послуги можуть надавати тільки юридичні особи. Що стосується фізичних осіб-підприємців, то вони не мають на це право. Підзаконний нормативний акт обмежив права цих суб’єктів підприємницької діяльності надавати готельні послуги.

Під готельною послугою Правила розуміють – дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з розміщенням та тимчасовим проживанням. Основними готельними послугами є послуги із проживання та харчування, що включаються в ціну номеру. Як бачимо, Правила виділяють такі два види послуг: розміщення та тимчасове проживання, не розкриваючи основний зміст такої послуги, як розміщення.

Трохи інше визначення поняття готельних послуг дає Закон «Про туризм». Стаття 22 Закону визначає, що за договором на готельне обслуговування одна сторона (готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення) зобов'язується за дорученням іншої сторони (проживаючого) надати послуги по тимчасовому проживанню (ночівлі) у спеціально обладнаному жилому приміщенні (номері), виконати або організувати виконання інших визначених договором на готельне обслуговування послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням, а проживаючий зобов'язується сплатити за ці послуги встановлену плату. До послуг, пов'язаних з тимчасовим розміщенням, належать послуги з обслуговування жилого приміщення (номера), харчування (ресторанного обслуговування), із збереження майна і багажу проживаючого, а також інші послуги, надані залежно від категорії готелю. Отже, як бачимо Закон не виділяє таку послугу, як розміщення.

На думку О.Ю. Серьогіна за договором надання послуг розміщення, одна сторона (власник) на професійній основі за обумовлену плату надає іншій стороні (гостю), тимчасове розміщення та супутні підконтрольні йому послуги, а інша сторона приймає та зобов’язується сплатити встановлену плату, якщо інше не передбачено договором [2, с. 8].

В цивілістичній науковій літературі виділяють різні основні ознаки договору надання готельних послуг. Одні вважають, що це комплекс дій щодо забезпечення комфортного тимчасового розміщення та пов’язаного з цим обслуговування замовника чи вказаної ним третьої особи в наданому готельному номері [3, с.8]. Другі вбачають у такому договорі елементи різних видів договорів: про передачу у тимчасове користування майна, зберігання, харчування та інші [10, с. 7]. Треті – як послуги з проживання та інші пов’язані з проживанням послуги [11, с.9]. Отже вчені розрізняються такі основні готельні послуги, як «тимчасове користування», «тимчасове проживання», «тимчасове розміщення». Також, як бачимо, вчені ототожнюють такі поняття як «розміщення» та «проживання». Ототожнюють ці терміни і Правила обов'язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання).

Що стосується таких понять, як «тимчасове проживання» та «тимчасове користування», то вони мають дещо різний зміст. Користування майном має дещо ширший зміст. Так, зокрема, готельний номер може використовуватися для підприємницької діяльності. Як на наш погляд, користувачем готельних послуг може бути лише фізична особа. Це випливає із аналізу змісту Правил. Відповідно до п.4.1. Правил 4.1. номер (місце) в готелі надається споживачу під яким розуміється фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари, роботи, послуги для власних (побутових) потреб. Цей нормативний акт до основної готельної послуги відносить саме послуги з проживання, а не розміщення.

Отже основною готельною послугою є не послуга з розміщення, а послуга з проживання споживача. Тому надання укладення договору надання готельних послуг для інших цілей є неможливим. У цьому випадку укладаються інші цивільні договори – оренди (найму), позички тощо.

Слід зазначити, що договір надання готельних послуг може укладатися не тільки споживачем, але і іншими особами. Правила іменують таких осіб замовниками, під яким розуміється фізична або юридична особа, в тому числі суб'єкт туристичної діяльності, яка укладає відповідний договір на надання готельних послуг від імені та на користь споживача та здійснює оплату за цим договором (надає гарантії щодо оплати за цим договором). П.3.3 Правил передбачає, що договір про надання основних готельних послуг може бути укладеним замовником на користь споживача за дорученням останнього. Із цього випливає, що стороною договору надання готельних послуг можуть бути тільки фізичні особи. Такий підхід до визначення замовника готельних послуг є невірним.

Стаття 22 Закону «Про туризм» визначає, що права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором (турагентом) та готелем чи іншим суб'єктом, що надає послуги з розміщення, визначаються загальними положеннями про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними та цим Законом. Стаття 297 ГК передбачає, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок [12].

Але у житті існують потреби укладення договорів надання готельних послуг не тільки в туристичних цілях. Зокрема це стосується випадків укладення договорів юридичними особами для своїх працівників. Нечіткість визначення замовника за договором надання туристичних послуг викликає складнощі на практиці.

Закрите акціонерне товариство «Пасаж» (далі – позивач, ЗАТ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про стягнення грошових коштів в сумі 56 557 грн. посилаючись на те, що 07.07.2008 р. Управління звернулось до ЗАТ з листом № 2/4594 з проханням забронювати у готелі «Пасаж» 60 місць для учасників міжнародного театрального фестивалю. ЗАТ відповідно до названого гарантійного листа Управління, розмістило учасників фестивалю та надало послуги з їх проживання на загальну суму 66 421 грн. У відзиві на позов Управління позовні вимоги ЗАТ не визнало посилаючись на те, що воно не виступало замовником або споживачем готельних послуг та не несе відповідальності або зобов’язань за дії осіб – учасників театрального фестивалю. ЗАТ не має жодного документального підґрунтя щодо поданих позовних вимог до Управління, яке є неналежним відповідачем у справі. Ухвалою господарського суду Одеської області провадження у справі припинено. Правочини вчинені юридичними особами у питанні бронювання номерів (місць) у готелі як замовником від імені та на користь споживачів –фізичних осіб, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов’язки споживачів – фізичних осіб, яких представляють юридичні особи. Викладене свідчить про те, що відповідні фізичні особи мають бути відповідачами за позовом позивача, а такі справи не підлягає розгляду у господарському суді. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду та направляючи її на новий розгляд зазначив на те, в процесі якого, повинні бути з’ясувати взаємовідносини сторін, їх права і обов’язки [13].

Дійсно, використовувати готельний номер для проживання можуть тільки фізичні особи, але замовником таких послуг можуть бути не тільки споживачі, але і інші фізичні та юридичні особи. Такі особи не завжди укладають договір від імені фізичної особи, які будуть користуватися номером у готелі.

За аналогією можна привести приклад з укладення договору найму житла. Відповідно до ст. 813 ЦК сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи, а якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.

І.О. Бровченко відзначає, що в залежності від характеру прав третіх осіб останні поділяються на третіх осіб, які мають суб’єктивні права та треті особи, які мають секундарні права. Такі види прав третіх осіб можна припустити з ст. 511 ЦК, з якої явно не слідує юридична природа прав третьої особи, але в цій статті міститься вказівка на спрямованість прав третьої особи до сторін у зобов’язанні. Тому має місце ситуація, коли до вираження наміру приєднатися до договору третя особа має секундарне право, а після — суб’єктивне. Тобто, секундарне право «дозріває» до суб’єктивного. В результаті здійснення секундарних прав зобов’язуючої дії пасивна сторона стає зобов’язаною щодо активної. При цьому автор до секундарних прав уповноважуючої дії, які умовно називають «право контролю» є можливість одностороннім волевиявленням дозволити чи заборонити суб’єкту укласти правочин з іншою особою, вчинити інші дії юридичного або фактичного характеру. До цієї групи секундарних прав третіх осіб слід віднести: право тлумачення правочину, договору (ст. 213, 637 ЦК); право на відмову від правочину (ст. 214 ЦК); право надавати згоду на вчинення правочину у випадках передбачених договором або законом, а до секундарних прав позбавляючої дії відносяться: право на відкликання оферти (ст. 641 ЦК), акцепту (ст. 642 ЦК); право на розірвання договору (ст. 651, 652 ЦК); право односторонньої відмови від виконання зобов’язання; право на відмову від прийняття зобов’язання [14, с. 6].

Укладаючи договір надання готельних послуг для третіх осіб, у договорі повинні бути визначені права особи, яка буде проживати у номері готелю, зокрема, право на розірвання договору, право на відмову від прийняття зобов’язань, право на замовлення додаткових послуг не обумовлених договором, тощо.

На думку Д.А. Жмулиної договори надання готельних послуг в залежності від цілей використання поділяються на споживчі та неспоживчі. Споживчі договори про надання готельних послуг – це договори, за якими готельні послуги набуваються громадянином, у тому числі індивідуальним підприємцем чи юридичною особою для особистих потреб. Ці договори є публічними. Неспоживчі договори це договори надання за якими готельні послуги набуваються юридичною особою чи індивідуальним підприємцем для подальшої реалізації своїм контрагентам з метою отримання прибутку. Ці договори не є публічними [3, с. 8]. З такою думкою навряд чи можна погодитися. Перш за все у юридичної особи не існує «особистих потреб». Такий термін більш доцільно використовувати до фізичних осіб. По-друге, якщо індивідуальний підприємець використовує готель для особистих потреб, то загалом можна зазначити, що він споживає такі послуги не у статусі індивідуального підприємця, а як фізична особа. По-третє, юридична особа чи індивідуальний підприємець може використовувати готельний номер для отримання прибутку не тільки шляхом «подальшої реалізації своїм контрагентам», але і для ведення комерційних переговорів, наданні послуг третім особам, тобто для підприємницької діяльності.

Особливим видом готелю є соціальний готель, який діє на підставі Типового положення. Це – заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян (далі – клієнти), який має у своєму складі окремі номери (кімнати). Клієнтами готелю можуть бути бездомні громадяни у віці від 18 років, бездомні громадяни з дітьми, які не мають медичних протипоказань та перебувають на території України на законних підставах. Основними завданнями готелю є: забезпечення бездомних громадян тимчасовим житлом та надання соціально-побутових та інформаційних послуг зазначеним особам. Він забезпечує створення соціально-побутових умов для проживання та захист прав та інтересів осіб, які в ньому проживають. Не дивлячись на те, що Тимчасове положення предметом договору виділяє житло, а не готельний номер, договір найму житла у соціальному готелі не укладається. Відповідно до п. 2.9. у готелі мають бути обладнані житлові кімнати (номери), кількість ліжко-місць у яких визначається засновником; кімната для прання, харчоблок (для самообслуговування клієнтів); санвузол, душова. Отже, як бачимо, цей нормативний акт ототожнює поняття житло та номер у готелі. За своїм правовим режимом це різні об’єкти цивільних прав.

Відповідно до Примірної угоди між соціальним готелем та клієнтом готель зобов'язується надати Клієнту такі послуги: ліжко-місце у кімнаті; користування душем, кімнатою для прання, харчоблоком (кухнею) на весь період проживання; видача постільної білизни, одягу та взуття тощо (за потребою та за наявності); інші [9].

Особливістю надання готельних послуг є те, що Тимчасове положення не оперує таким інститутом, як розірвання договору. Відповідно до п. 2.13 Тимчасового положення відрахування клієнта з готелю здійснюється у разі: подання ним відповідної заяви; закінчення граничного терміну його перебування в готелі відповідно до укладеної угоди; одноразового грубого або систематичного порушення правил внутрішнього розпорядку готелю; забезпечення його житлом. В той же час розділ 5 Примірного договору визначає, що сторони мають право на розірвання угоди у разі недотримання ними положень цієї угоди та у разі інших обставин, встановлених договором.



Підводячи підсумки можна зробити наступні висновки:

  1. Здійснювати господарську діяльність з надання готельних послуг повинні мати права не тільки підприємства, але і фізичні особи-підприємці.

  2. Існують два види готельних послуг. Перший вид – це послуги, які надаються суб’єктами господарювання на підставі Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг. Другий вид – це соціальна готельна послуга, яка надається на підставі Типового положення про соціальний готель. Як перший, так і другий вид послуг є відплатними.

  3. Основний зміст зобов’язань з надання готельних послуг полягає у наданні номеру (ліжка) для проживання фізичної особи. Тому є недоцільним застосування терміну «розміщення» при визначенні змісту готельних послуг.

  4. У випадку використання готельного номеру не для проживання фізичних осіб, а для інших цілей, зокрема, здійснення підприємницької діяльності, проведення переговорів тощо не можуть укладатися договори надання готельних послуг.

  5. Редакція п. 3.3 Правил, яка передбачає, що договір про надання основних готельних послуг може бути укладеним замовником на користь споживача за дорученням останнього, є некоректною, оскільки у такому випадку можна зробити висновок, що стороною договору надання готельних послуг можуть бути тільки фізичні особи, які проживають у готелі, а не замовники готельних послуг. Пропонуємо у Правилах закріпити положення відповідно до якого замовником, а отже стороною договору про надання туристичних послуг може бути як фізична так і юридична особа, які можуть укладати договори відповідно до яких користувачем готельного номеру може бути фізична особа, яка не є стороною договору. Істотними умовами таких договорів повинні бути визначені суб’єкти (замовник чи споживач), які мають право на розірвання договори, на відмову від прийняття зобов’язань, на замовлення додаткових послуг, не обумовлених договором.

  6. Особливим видом готелю є соціальний готель (соціальний заклад), який надає послуги бездомним громадяни у віці від 18 років, бездомним громадяни з дітьми, які не мають медичних протипоказань та перебувають на території України на законних підставах.

  7. Вважаємо помилковим виділення у Типовому положенні про соціальний готель такого об’єкту прав для осіб, які проживають у готелі, як житло, оскільки у такому випадку потрібно було б укладати договір найму житла відповідно до вимог ЦК.

Правові проблеми надання готельних послуг є досить складними та багатоаспектними. Підняті у цій статті питання та шляхи їх вирішення дають відповіді лише на деякі із них. Потребують додаткового вирішення питання істотних умов договорів про надання готельних послуг, визначення підстав та порядку їх розірвання, розкривання правової природи відносин з бронювання номерів у готелі.


  1. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-IV; станом на 12.04.2008 р. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zako№1.rada.gov.ua/cgi-bi№/laws/mai№.cgi?page=20&№reg=435-15.

  2. Серьогін О. Ю. Правове регулювання міжнародних туристичних відносин: автореф. дис. на здобуття наук. степеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес. Сімейне право. Міжнародне приватне право» / О. Ю. Серьогін. – К., 2002. – 21 с.

  3. Жмулина Д. А. Правовое регулирование деятельности по оказанию гостиничных услуг: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юр. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / Д. А. Жмулина. – СПб., 2009. – 26 с.

  4. Про затвердження Правил користування готелями та надання готельних послуг в Україні: наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 10 вересня 1996 р. за № 77/44; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.09.1996 р. за № 531/1556 [Електронний ресурс] / Державний комітет України по житлово-комунальному господарству. – К.: CD–вид–во «Інформтехнологія» Нормативні Акти України, 2008. – 1 електрон. опт. диск (DVD–ROM): кольор.; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium III 800 MHz; 128 Mb RAM; DVD–ROM; Windows 2000/XP/Vista. – Назва з титул. екрану.

  5. Про туризм: Закон України від 15 вересня 1995 р. за № 324/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. ­– № 31. – ст. 241.

  6. Про захист прав споживачів: Закон України від 01 грудня 2005 р. за № 3161-IV станом на 01.12.2005 р. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bi/laws/main.cgi?page=1&nreg=3161%2D15

  7. Про затвердження Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг: наказ Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 р. за № 19; зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02.04.2004 р. за № 413/9012 // Офіційний Вісник України. – 2004. – № 14. – ст. 995.

  8. Про внесення змін до наказу Держстандарту України від 27.01.99 № 37: наказ Державного комітету України з питань технологічного регулювання та споживчої політики від 3 вересня 2007 р. за № 207; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2007 р. за № 1418/14685 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 1. – ст. 23.

  9. Про затвердження Типового положення про соціальний готель: наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 3 квітня 2006 р. за № 98; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.04.2006 р. за № 450/12324 // Офіційний Вісник України. – 2006. – № 16. – ст. 1213.

  10. Тихомирова А. В. Оказание гостиничных услуг по российскому гражданскому: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юр. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / А. В, Тихомирова. – Челябинск, 2008. – 25 с.

  11. Цаликова М. Б. Правовое регулирование деятельности по оказанию гостиничных услуг: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юр. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / М. Б. Цаликова. – Краснодар, 2007. – 21 с.

  12. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 436-IV; станом на 16.05.2008 р. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15.

  13. Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 28 січня 2010 р. по справі № 31-28/36-09-981 [Електронний ресурс] / Одеський апеляційний господарський суд. – К.: CD–вид–во «Інформтехнологія» Нормативні Акти України, 2008. – 1 електрон. опт. диск (DVD–ROM): кольор.; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium III 800 MHz; 128 Mb RAM; DVD–ROM; Windows 2000/XP/Vista. – Назва з титул. екрану.

  14. Бровченко І. О. Участь третіх лиц у цивільно-правових зобов’язаннях автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес. Сімейне право. Міжнародне приватне право» / І. О. Бровченко. – Х., 2009. – 20 с.



Каталог: wp-content -> uploads -> 2014
2014 -> Справочник практического психолога «И. Г. Малкина -пых Техники гештальта и когнитивной терапии»
2014 -> Г. У. Психология межэтнической напряженности. М.: Смысл, 1998, 389 с. Фундаментальная монография
2014 -> Г. А. Ананьева. Семья: химическая зависимость и созависимость. Работа с созависимостью
2014 -> Фундаментальных понятий, описывающих часть объективной реальности, на которую начелены методы исследования данной науки
2014 -> Толерантность. Профилактика ксенофобии и экстремизма Список новых публикаций
2014 -> Тамбовское областное государственное бюджетное
2014 -> Легкая атлетика и материнство: тренировка, беременность и рождение ребенка Бег на средние и длинные дистанции и его влияние на женские гормоны и плотность костей Кармен Леон
2014 -> Православная религиозная организация-учреждение высшего профессионального религиозного образования казанская духовная семинария г. Казани республики татарстан казанской епархии русской православной церкви


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница