Міністерство освіти і науки України Державний заклад „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”



страница19/19
Дата11.05.2016
Размер4.09 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

Выводы.

  1. На протяжении большей части истории человечества одним из факторов стратификации было происхождение индивида, его родословная. В эпоху капитализма главным критерием стратификации стал доход. Но, как показывает практика, происхождение человека также играет немаловажную роль. Чем более успешными и обеспеченными являются родители, тем больше перспектив открывается перед индивидом.

  2. Существует несколько оценок капитализма. Марксисты убеждены, что капитализм обусловил обнищание трудящихся, усилил их эксплуатацию. Экономист Ф. Хайек считал, что данный социальный строй предоставил возможность бедным слоям населения выжить. Сегодня мыслители избегают ценностных суждений относительно капитализма. Утверждается, что в современном мире социальная система всю ответственность за жизнь и успешность человека возлагает на него самого. Это, на наш взгляд, является универсальным способом легитимации капитализма, деления на бедных и богатых и т.п.

  3. Анализ социальной реальности Украины показал, что социальная структура находится под влиянием глобальных изменений. Как и для жителей других стран, для украинцев значимыми являются материальные ценности. В то же время механизмы, отлаженные в высокоразвитых стран, у нас не всегда действуют. Например, высокий уровень образования не всегда является гарантом материальной обеспеченности. Проблема безработицы является актуальной для всех профессиональных групп.


Литература

1. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / Ульрих Бек ; пер. с нем. В. Седельника, Н. Федоровой. – М. : Прогресс-Традиция, 2000. – 384 с.

2. Валлерстайн И. Конец знакомого мира : социология ХХІ века : пер. с англ. / Иммануэль Валлерстайн – М. : Логос, 2004. – 368 с.

3. Штомпка П. Понятие социальной структуры: попытка обобщения / П. Штомпка // Социс. – 2001. – № 9. – С. 3 – 13.

4. Середня зарплата за видами економічної діяльності за місяць у 2008 році. – Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua.

5. Васильев Л. С. История Востока: В 2 т. Т 1 : Учеб. по спец. „История” / Л. С. Васильєв. – М. : Высш. шк., 2003. – 512 с.

6. Гиро П. Частная и общественная жизнь греков / Поль Гиро. – СПб. : Алетейя, 1995. – 470 с.

7. История Древней Греции / [Андреев Ю. В., Кошеленко Г. А., Кузищин В. И. и др.]; под ред. В. И. Кузищина. – М. : Высш. Шк., 2003. – 399 с.

8. Деррида Ж. Глобализация, мир, космолитизм / Ж. Деррида // Космополис. – 2004. – № 2. – С. 125 – 140. – Режим доступа : www.derrida.sitecity.ru.

9. Ионин Л. Г. Социология культуры : путь в новое тысячелетие / Л. Г. Ионин – М. : Логос, 2000. – 432 с.

10. Ярошенко С. С. Четыре социологических объяснения бедности (опыт анализа зарубежной литературы) / С. С. Ярошенко // Социс. – 2006. – № 7. – С. 34–42.

11. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. Т. 1. Кн. 1. Процесс производства капитала / К. Маркс // К. Маркс и Ф. Энгельс Сочинения / К. Маркс, Ф. Энгельс. – 2-е изд. – М., 1960. – Т. 23. – 907 с.

12. Хайек Ф. А. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма / Ф. А. Хайек – М. : Изд-во „Новости” при участии изд-ва „Catallaxy”, 1992. – 304 с.

13. Бек У. По ту сторону классов / Ульрих Бек. – Режим доступа : http://www.sociology.kharkov.ua/docs/problems/6.doc.

14. Либанова Э.: „Власть должна политически признать, что в ее стране существует бедность” // День. – 1998. – 19 нояб. – Режим доступа : www.day.kiev.ua/119198/.

15. Статистично-аналітичний огляд стану ринку праці у 2008 році. – Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua;

16. Лебідь Л. І. Бідні: особливості ціннісних установок та соціальних практик / Лебідь Лілія Іванівна // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства : методологія, теорія, методи. – 2009. – № 844. С. 163 – 167.

17. Розпорядження КМ від 18. 02. 2009 № 192 – р „Про затвердження плану заходів щодо реалізації в 2009 році Стратегії подолання бідності”. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.

18. Зареєстроване безробіття в 2009 році. – Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua.

19. Билошицкий С. „Конец истории” по-украински, или Размышления провинциального пессимиста о том, „куда страна катится” / С. Билошицкий // День. – 2007. – 25 июля. – Режим доступа : www.day.kiev.ua/185145/.

УДК: 316. 477 (043.5)

Солнишкіна А. А.,

старший викладач

кафедри соціології

Дніпропетровського національного

університету імені Олеся Гончара
КОНЦЕПТ СОЦІАЛЬНИХ ПРАКТИК

У ДОСЛІДЖЕННІ СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ

ВОЄННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА ТРАНСФОРМАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ
In the scientific article an author studies theoretical approaches to research of social practices and gives recommendations for applying this theory in the scientisisic analysis of social problems of the military organization of the Ukrainian society of transformation period. Social practices intensity social problems inside the organization, that is why their study and discussion is a very actual scientific problem.

Key words: social practise, actors, social organization, military organization.
В научной статье рассматриваются теоретические подходы по изучению социальных практик и предоставляются рекомендации по использованию концепции практик в исследовании социальных проблем военной организации украинского общества трансформационного периода. Социальные практики обостряют социальные проблемы внутри организации, а поэтому их изучение является очень актуальным.

Ключевые слова: социальная практика, актеры, социальная организация, военная организация, реконфигурация, артикуляция и заимствование.
В науковій статті розглядаються теоретичні підходи до вивчення соціальних практик та надаються рекомендації по застосуванню концепції практик у дослідженні соціальних проблем воєнної організації українського суспільства трансформаційного періоду. Соціальні практики загострюють соціальні проблеми всередині організації, тому їх вивчення є дуже актуальним.

Ключові слова: соціальна практика, актори, соціальна організація, воєнна організація, реконфігурація, артикуляція та запозичення.
Ступінь розробленості наукової проблеми.

Аналіз соціальних проблем неможливий без вивчення феноменf соціальних практик, оскільки практики в повсякденній діяльності є причиною виникнення соціальних проблем та тісно взаємопов'язані із життєдіяльністю організації.

П.Штомпка, аналізуючи наукові праці П.Бурдьє, зазначає, що практика – це все те, що соціальний агент відтворює в процесі своєї безпосередньої діяльності та все те, із чим він зустрічається в соціальному світі. На думку П.Штомпки – практики – це цілеспрямовані перетворення соціального світу та здійснення та відтворення соціальних структур. Практика – це подія соціального світу, яка виникла внаслідок змін. Таким чином і П.Бурдьє, і П.Штомпка свідчать про те, що практика – це зміна соціального світу, що відбувається внаслідок дій агента [1, с.548-549].

Таким чином, практики – це конкретні форми поведінки соціальних акторів, що призводять до виникнення соціальних проблем. Рутинізовані практики в будь-якій соціальній організації складаються із наступних процесів:

1) інституціоналізація нормативної структури, внаслідок якої норми та цінності починають обертатися навколо соціально значущих функцій;

2) артикуляція ідеальної структури за допомогою стандартних суджень, міфів та стереотипів;

3) експансія інтеракціоністської структури та розширення мережі контактів;

4) кристалізація структур інтересів, внаслідок чого чітко окреслюється ієрархія привілеїв та думок, нерівності між людьми у доступі до влади та престижу. Всі ці процеси призводять до соціальної диференціації та загострення соціальних проблем в середині соціальної організації [2,с.3]. Згідно М.Веберу, традиційну дію необхідно розглядати, як набір практик, які керуються явно або неявно прийнятими правилами або ритуалами, що мають символічну значущість. Саме традиція виступає засобом передачі соціальних практик [3, с.79-80]. За наслідування правил, які прийняті у суспільстві, відповідають практики навчання, дисципліни, тренування тощо. Данні практики підкріплюють норми та соціальні санкції, прийняті у суспільстві та обумовлюють особливості дії соціальних акторів всередині поля системи.

Існує два засоби розуміння соціальних практик – як фонового знання та вміння, так і конкретної діяльності, яка поєднує слова та дії (так звана «мовна гра»).

Теорія практики Е.Дюркгайма становить альтернативу до ототожнення соціальних практик із віруваннями або нарративами, а не з конкретними діями соціальних акторів. На думку Е. Дюркгайма, практики – істотний елемент досягнення взаєморозуміння між соціальними акторами. Соціальні практики – це відносини між соціальними акторами, які обмежуються цінностями, що прийняті у суспільстві [Цит. за: Роулз Э., с.30-31].

Соціальні практики конструюють та відтворюють ідентичності або розкривають головні засоби соціального існування, можливі в даний момент культури та даний момент історії. Інакше кажучи, це різноманітні впорядковані сукупності навичок діяльності, практичного мистецтва, які в той самий час надають людині можливості відбутися та затвердитися в тій чи іншій соціальній якості. Під фоновими практиками філософ Дж.Серль розуміє сукупність прийнятих в культурі традиційних засобів діяльності, навичок спілкування [4, с.27-28]. Дж.Серль при дослідженні соціальних практик, значну увагу акцентує на тому, як пов'язані між собою практики та реальна поведінка людей.

Е.Макінтайр, досліджуючи практики, як систему правил та норм поведінки акторів, прийнятих у суспільстві, ввів в обіг поняття «екзистенційна самовіддача», під яким розуміють відданість акторів образу дій або засобу життя. Екзистенційна самовіддача означає таку соціальну позицію, відмовитись від якої практично неможливо. Прикладом Е.Макінтайр наводить життя в армії згідно зі статутом [3, с. 98-99]. Можливість для акторів наслідувати правила з необхідності заснована на етичному акті активного особистого сприйняття деякої сукупності правил, як свого особистісного образу життя.

Виходячи із цього, соціальні зміни можуть розумітися, як зміни фонових практик, які супроводжуються появою відповідних ідентичностей, формальних інститутів та ідеологій. Аналітично виділяються три засоби зміни практик: артикуляція, реконфігурація та запозичення.

Артикуляція – це коли певний стиль або засіб дії потрапляє у фокус уваги, отримає власне ім'я, за рахунок чого стає можливим його нормативне вираження та поширення в суспільстві.

Реконфігурація відбувається тоді, коли практика або аспект практики, який раніше був маргінальним, стає центральним. Дисциплінарні практики запозичуються та застосовуються в інших соціальних просторах. У воєнному мистецтві, наприклад, дисципліна довгий період часу була маргінальною, а стала центральною [5, с.27-28].

При допомозі запозичення актори копіюють правила та паттерни поведінки акторів із інших соціальних організацій, намагаючись адаптувати їх в рамках свого соціального поля.

Російський дослідник Ю. Качанов вважає, що соціальні практики – це відносини соціальних агентів із соціальним світом [6, с.15-16]. Будь-який соціокультурний простір соціального поля вивчається за допомогою соціальних позицій, які відтворюють соціальні практики [7, с.124-125].

Отже, практики – це різноманітні впорядковані сукупності практичних навичок, неявних знань, звичних засобів досягнення мети, вирішення проблем, латентних уявлень про звичне спілкування із державою та інститутами, з іншими людьми, із самим собою. Практики структуруються в більш менш стійкі, довготривалі форми, які мають здатність детермінувати вибір людей, спрямовувати їх діяльність у вже існуюче русло. Таким чином, категорія практики дає можливість подолання антагонізму дії (суб'єктивного) та структури (об'єктивного).

Теорія практик є корисною у дослідженні соціальних проблем в соціальних організаціях трансформаційного періоду, оскільки дозволяє вивчати зміни в соціальній системі, які відбуваються внаслідок дій тих чи інших соціальних агентів. Саме це визначає наукову актуальність дослідження.

Метою наукової статті є дослідити особливості застосування теорії соціальних практик при вивченні соціальних проблем воєнної організації. Об'єктом статті виступають соціальні практики, а предметом – специфічні особливості в рамках соціокультурного поля воєнної організації.

У цілому, розкриваючи природу практики, дослідники помічають, що вона є анонімним, соціально санкціонованим набором правил, який керує манерою сприйняття, судження та дії індивіда. Не являючись ані схильністю (до дії), ані індивідуальною подією, практика формує фон для дій завдяки своїй подвійній функції встановлювати стандарти нормальної поведінки та проводити розбіжності між істиною та хибною думкою. Відповідно, соціальні зміни – це наслідок переживання історичних подій людьми, які мають певний запас знань, навичок та уявлень. Зміна практик – це завжди зміни певного стилю як засобу координації індивідуального життєвого простору, організованого навколо звичного перебігу подій, знайомих предметів матеріального світу, використання повсякденного інструментарію. При цьому, риси нового стилю не виробляються знову, вони складаються на основі відштовхування від попереднього соціального порядку [ 8, с.95-96].

Французький дослідник М. де Серто розглядав практики, як засоби дії соціальних акторів. Практики – це не пасивне сприйняття та наслідування акторами загальноприйнятих суспільних правил, а активні, творчі дії по їх засвоєнню. Він розділяв соціальних акторів на «сильних» - тобто тих, які встановлюють правила у суспільстві, нав'язують владний дискурс, мають ресурси для панування та «слабких» – які не мають ресурсів для заперечення та супротиву правилам. На думку дослідника, суспільство складається із деяких практик, що винесені на центральний план та які організують ціннісно-нормативну систему та із соціальних практик, які залишаються другорядними. Засоби дії, які притаманні сильним М. де Серто розглядав як стратегії, а слабким – як тактики.

Сильні актори використовують у повсякденному житті такі соціальні практики: 1) захоплення території, фіксація певного місця існування та ізоляція власної території від інших; 2) практики ієрархічної організації, створення позицій, статусів; 3) практики регламентації діяльності акторів всередині поля організації; 4) практики підтримки ідентичності, яка виражається у символах, уніформі, брендах, прапорах.

Слабкі актори навпаки застосовують практики конформізму та пристосування, які існують поряд із практиками прихованого заперечення, практики поділу на своїх та чужих, практики мінімізації зусиль для виконання завдань, практики вступу до вигаданих спільнот (етнічних, релігійних), практики маніпулювання ідентичністю, практики опортунізму та практики обману для досягнення власних цілей [3 , с.194-195].

Російські соціологи В.Волков та О.Хархордін відзначають, що соціальну дію необхідно вивчати крізь апеляцію до загальновизнаних правил, норм та цінностей. Теорія практик розглядає дію соціальних акторів, як традиційну дію, яка склалася внаслідок звички. Соціальне для теорії практик знаходиться в рутинізованих засобах поведінки, які мають члени суспільства [3, с. 40-41].

Український соціолог І.Попова, аналізуючи наукові роботи П.Штомпки, вважає, що саме в практиці та через практику, доводячи свою неспроможність, неефективність та антигуманність розпадаються ідеологічні структури та соціальні організації [Цит. за: 9, с.70-71].

Яскравим прикладом дослідження соціальних проблем в контексті теорії соціальних практик виступають соціальні проблеми воєнної організації українського суспільства трансформаційного періоду.

Російський вчений Д.Арганат виділяє наступні соціальні практики, які існують в воєнній організації, виступають наслідком взаємодії соціокультурного поля та акторів та загострюють соціальні проблеми:


  1. практики поширення безальтернативних норм військового середовища та безумовного виконання наказів призводять з одного боку, до конформізму у поведінці особистості, а з іншого боку, виникає така ситуація, коли військовослужбовці роблять вигляд підкорюються дисципліні та статутам, а насправді відбувається моральний та психологічний супротив, що призводить до кризи ідентичності. Соціальні проблеми, пов'язані із труднощами соціальної адаптації загострюються тим, що елементи соціальної дійсності поза межами воєнної організації стають неприйнятними для військовослужбовців;

2) практики спілкування всередині воєнної організації, засновані на принципах субординації та спілкуванні лише із тими військовослужбовцями, що мають однаковий статус, а також обмеження по етнічному та мовному принципу призводять до того, що у військових колективах виникає чимало соціальних конфліктів та погіршується соціальне самопочуття військовослужбовців;

3) практики регламентації поведінки та тотального контролю над поведінкою військовослужбовців призводять до того що вони стають неспроможними самостійно вирішувати власні проблеми;

4) практики дистанціювання воєнної організації від цивільного суспільства спричиняють проблеми, як соціального захисту військових, так і порушення прав людини [10, с.27-38].

На думку Д.Арганата, в процесі рутинізації, вищеперелічені практики із девіантних стають домінантними у повсякденному житті воєнної організації. Що стосується військовослужбовців, то вчений описує їх діяльність, як процес пристосування та вторинної соціалізації та вводить в обіг таке поняття, як «соціалізаційна ломка людини в умовах тотальної організації». Соціальні актори пристосовуються до існуючих умов та починають розділяти норми та цінності воєнної організації.

Аналізуючи концепції практик, автор наводить власну класифікацію практик, в контексті дослідження соціальних проблем воєнної організації:

– Ритуалізовані практики, внаслідок яких виникає сприйняття воєнної організації крізь призму «тотальних інституцій». Різноманітні традиційні та ритуалізовані дії призводять до того, що звичаї ініціації дуже важко змінювати та вони залишаються непорушними на достатньо довгий період. Ритуалізовані практики призводять до ригідності структури поля воєнної організації та знижують шанси до адаптації акторів до нових умов існування. Практики ініціацій призводять до проблем кризи ідентичності військовослужбовців.

– Дисциплінарні практики призводять до проблем існування формальних статутів та правил поведінки та неформальних правил спілкування, суворої регламентації життя соціальних акторів всередині воєнної організації, що погіршує їх соціальне самопочуття, практики безумовного підкорення наказам призводять до того, що людина не в змозі самостійно приймати рішення.

– Риміналізовані практики, запозичені із пенітенціарної системи призводять до проблем позастатутних відносин, збільшення кількості військових злочинів та суїцидальних вчинків в армійському середовищі.

– Практики негативних суджень про воєнну організацію призводять до погіршення іміджу військових підрозділів воєнної організації у суспільстві.

– Практики тотального контролю та неформальні комунікативні практики призводять до проблем субординаційного спілкування, до проблем існування формальних статутів та правил поведінки та неформальних правил спілкування.

– Реформаторські практики, які пов'язані із тим, що практики реформування, запозичені із практик розвинених країн, не працюють на реаліях розвитку української воєнної організації. Проблема переходу армії на контрактну основу із другорядної стала центральною для владних структур, проте дії по реформі структурних підрозділів воєнної організації не призводить до покращення соціального становища військових.

Таким чином, можна зробити висновок, що аналіз соціальних практик дозволяє автору статті виявити, що в воєнній організації домінують неформальні практики, що пов'язані із нормативною структурою та ідеологією організації, які беззаперечно розділяються її соціальними акторами. Військовослужбовці пасивно сприймають практики всередині воєнної організації, обґрунтовуючи це існуванням величезної кількості наказів, статутів, військової дисципліни. Саме безумовне підкорення існуючим практикам призводять до того, що воєнна організація українського суспільства дуже повільно пристосовується до інновацій. Неможливість змін соціальних практик призводять до загострення соціальних проблем воєнної організації українського суспільства трансформаційного періоду.



Література

1.Бурдьё П. Практический смысл  / П. Бурдье. – Санкт-Петербург: Алетейя, 2001. – С. 548 – 562.

2. Штомпка П. Понятие социальной структуры: попытка обобщения /П. Штомпка // Социологические исследования. – 2001.- №9. – С. 3 – 10.

3. Волков В., Хархордин О. Теория практик / В.Волков, О Хархордин. – Санкт-Петербург, 2008 – 297 с.

4. Роулз Э. Дюркгеймовская трактовка практики: альтернатива конкретных практик и представлений как оснований разума / Э. Роулз // Социологическое обозрение. – 2005. – Т. 4. – № 1. – С. 3 – 31

5. Волков В. О концепции практик в социальных науках / В. Волков // Социологические чтения. – М, 1997. – Вып. 2. – С. 27 – 47.

6. Качанов Ю.В. Что такое социологическая теория? / Ю. Качанов // Социологические исследования. – 2002. – № 12. – С. 15 – 23

7. Качанов Ю.В. Начало социологии / Ю. Качанов. – Санкт-Петербург: Алетея, 1999. – 240 с.

8. Ходус О.В. Социокультурное пространство Украины в контексте теории фоновых практик / О. В. Ходус // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: міжнародна науково-практ. конф., 2006: тезиси докл. – Житомир, 2006. – Ч. 1 – С. 95 – 96.

9. Попова И.М. Повседневные идеологии. Как они живут, меняются и исчезают / Ирина Марковна Попова. – К.: Институт социологии НАН Украины, 2000. – С. 70 – 73.

10. Арганат Д.Л. Этапы вторичной социализации личности в условиях военизированной организации: тезаурусный анализ / Д.Л.Арганат // Тезаурусный анализ мировой культуры: сб. науч. трудов. – М., 2007.Вып.13 – С. 27 – 34.

Наукове видання

СОЦІОЛОГІЯ ДРУГОГО МОДЕРНУ:

ПРОБЛЕМА ПЕРЕВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧОГО ДИСКУРСУ


Збірник наукових праць

Науковий редактор —

д. соц. н., проф. Кононов І. Ф.

Комп’ютерний макет – Ступницька Н. П.


Тексти подаються мовою оригіналу і в редакції авторів.

_______________________________________________________________

Здано до склад. 26.05.2009 р. Підп. до друку 26.06.2009 р.

Формат 60х84 1/8. Папір офсет. Гарнітура Times New Roman.

Друк ризографічний. Ум. друк. арк. 31,3. Наклад 100 прим. Зам. № 79.

_______________________________________________________________

Видавництво Державного закладу

„Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка”

вул. Оборонна, 2, м. Луганськ, 91011. Тел./факс: (0642) 58-03-20



1 „Гобтроттер” – человек, много путешествующий по свету [7].


Каталог: sites -> default -> files
files -> Вопросы для вступительного экзамена в аспирантуру по специальности
files -> Пояснительная записка Настоящая программа является программой вступительного экзамена в аспирантуру по специальности 19. 00. 01. «Общая психология, психология личности, история психологии»
files -> 1. Предмет философии и структура философского знани
files -> 12 грудня 2014 р. ІV всеукраїнська науково-практична конференція “Андріївські читання”
files -> Методичні рекомендації для проведення виховних заходів в загальноосвітніх навчальних закладах
files -> Перечень вопросов, по которым участники образовательного процесса (дети, родители, педагоги) могут получить консультации
files -> Что такое агрессивность?
files -> А. Зайцев Научный редактор А. Реан Редакторы М. Шахтарина, И. Лунина, В. Попов Художник обложки В. Шимкевич Корректоры Л. Комарова, Г. Якушева Оригинал-макет
files -> Примерная тематика


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница