План відновлення україни стратегічний документ
2015-2017



страница10/11
Дата11.05.2016
Размер1.53 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

V.1.2 Наука та Інновації

За даними World Economic Forum 2013 з 148 країн світу Україна має займає 10-е місце з охоплення населення вищою освітою, 28-е місце за якістю викладання математики і природничих наук, 46-е місце за наявністю наукових і інженерних кадрів і 69-е місце за якістю наукових установ. Отже Україна має висококонкурентний людський капітал та середньої якості наукові установи. З іншого боку, Україна займає 118 місце по державним закупівлям високотехнологічної продукції, 112 місце за витратами приватних компаній на НДДКР, і 100 місце по впровадженню в них технологій, що показує низьку зацікавленість держави і приватних структур в наукових розробках.

Недостатність критичної маси дослідників в Україні можна визначити з показників Global Innovation Index (2013), за яким кількість дослідників на 1 млн населення в Україні в 1.5 рази менша, ніж у Польщі, та відповідно у 3 та 4 рази менше, ніж у Германії та Великобританії (при меншому охопленні освітою, ніж в Україні). Наслідком є старіння наукової інфраструктури та людського капіталу, створення суспільства Ivory towers, коли кожна наукова школа замикалася в собі, економлячи на відрядженнях, конференціях та науковій літературі.

За останній період розроблено Концепцію розвитку Національної академії наук до 2023 року. Була створена національна грід інфраструктура (38 ресурсних центрів наукових інститутів та університетів), яка з 2012 року інтегрована до Європейської грід інфраструктури на технічному рівні. Підписана та очікує ратифікації Верховною Радою України угода про асоціацію з ЦЕРН. Україна була учасницею Рамкових програм 5-7 та Програми Східного партнерства. На узгоджені находиться угода про асоціацію із Європейською рамковою програмою Horizon 2020 (допомога: зниження розміру членського внеску).

Незважаючи на це залишається низьким рівень успішності подач на наукові проекти в рамках програми FP-7, і Horizon 2020 через недостатню поінформованість та досвідченість вчених щодо європейських бюрократичних процедур, обмеженість доступу молодих дослідників до подання робіт на конкурс. У зв’язку зі зменшенням фінансування виникли проблеми із залученням наукових кадрів та ІТ фахівців, які супроводжують українську національну грід інфраструктуру, що не дало можливості забезпечити різке збільшення користувачів на національному та міжнародному рівні. Мало молодих українських вчених повертаються в Україну після набуття ними досвіду закордоном, оскільки для них не створено умов для їх розвитку та росту. Водночас відсутня цілісна державна політика розвитку науки в Україні.

Метою політики у сфері науки та інновацій на середньостроковий період є cтворення єдиного національного дослідницького простору інтегрованого до Європейського (ERA), що об’єднує спільні ресурси людський капітал та забезпечує швидкий обмін знаннями та технологіями.



    •  Створення привабливої для інвестування коштів дослідницької системи та демократизація державного управління.

    •  Розширення безпосереднього співробітництва з країнами Європи та світу для вирішення глобальних проблем людства.

    •  Створення відкритого ринку праці для дослідників шляхом зняття обмежень з оплати праці за грантами, забезпечення моделей гроші за дослідником» та «гроші за проектом» та впровадження процедур взаємодії дослідника з інституцією, що забезпечать інтереси сторін.

Для цього планується створення інноваційного клімату за рахунок демонополізації і дерегуляції економіки та підтримки розвитку науки і інновацій за рахунок швидкої інтеграції в Європейський дослідницький, що забезпечить впровадження процедур міжнародної експертизи, участь в спільних пан-Європейських проектах, дослідницьких інфраструктурах, забезпечить обмін мізками замість їх відтоку, підвищить обмін знань та технологій за рахунок Відкритого доступу та Відкритих інновацій із збереження прав інтелектуальної власності.

Формування політики до 2017 року включає наступні заходи:



    •  Запровадження відкритих та прозорих процедур оцінки та фінансування інституцій і проектів та обрання членів експертних та наукових рад, що виключає конфлікт інтересів при виконанні повноважень.

    •  Розробка та впровадження рівноправних процедури взаємодії наукових спільнот та органів державного управління.

    •  Підтримка участі у спільних багатосторонніх ініціативах Joint Programming Initiatives, що додатково забезпечить вирівнювання, синхронізацію та гармонізацію процедур, правил та норм з Європейським Союзом від дослідження до використання практичних результатів.

    •  Забезпечення функціонування моделей «гроші за дослідником»  та «гроші за проектом».

До осені 2015 планується:

    •  Розробка нового Закону про Науку та науково-технічну діяльність, нового Закону про наукову експертизу та Закону про наукоємні венчурні інвестиції, а також супровідних підзаконних актів.

    •  Створення незалежного Національного Фонду досліджень, принципи роботи якого відповідали б стандартним European Peer Review Guide

    •  Створення Національної ради з питань науки, технології та інновацій (за процедурою обрання European Research Council), відповідальних за вироблення та здійснення державної наукової та інноваційної політики з метою координації та інтеграції академічного та бізнес середових, а також сприяння інноваційним проектам в економіці.

Для реалізації секторальної політики необхідні:

    •  Кошти та технічна допомога для адміністрування процедури відбору проектів, незалежної експертизи із залученням міжнародних експертів, організація інформування громадськості та науковців стосовно результатів конкурсів і т.ін.

    •  Інформаційне забезпечення наукових досліджень - підписка на міжнародні бази наукових даних;

    •  членські внески для участі у міжнародних дослідницьких програмах: 10 програм Joint Programming Initiatives, дослідницькі інфраструктури у формі ERIC, участь у CERN та EGI, Horizon 2020, створення мережі Державних ключових лабораторій (Centre of Excellence).

    •  Проведення міжнародної конференції (за участю успішних європейських реформаторів наукової сфери) щодо процедур національних інституціональних та проектних експертних оцінок наукових інститутів та вищих навчальних закладів, а також досвіду реформування та функціонування Польської академії наук та Товариств Макса Планка, Гельмгольца та Лейбніца, Фонду Александра фон Гумбольдта.



Виклики

    •  Старіння людського потенціалу та відтік висококваліфікованих наукових кадрів закордон

    •  Старіння дослідницької інфраструктури та інструментів її використання

    •  Суттєвий розрив між освітою, дослідницькою діяльністю та економікою в цілому та відносно мотиваційних можливостей фахівців.

Послідовність ключових реформаторських кроків

    • 1. Здійснення заходів зі створення наукового експертного середовища, залучення міжнародних експертів для експертної оцінки наукових проектів, атестації наукових установ та наукових і освітніх кадрів.

    • 2. забезпечення дослідницької інфраструктури за рахунок інтеграції до європейських

    • 3. відкритий доступ та створення інструментів прискорення обміну інформацією та інформаційної

    • 4. стимулювання академічного самоврядування

    • 5. стимулювання венчурних інвестицій в наукоємні продукти із залученням малого та середнього бізнесу

Ключові показники ефективності

    •  кількість міжнародних грантів та проектів, в яких взяли участь українські науковці

    •  кількість молодих науковців, які після завершення постдоків та інших видів наукових стажувань закордоном повернулися в Україну

    •  підняття місця в рейтингу країни за оцінкою Scimago до вищих на 2 позиції на рік

    •  індекси цитування наукових статей за визнаними міжнародними системами оцінки

    •  кількість українських дослідницьких інфраструктур інтегрованих в міжнародні інфраструктури

    •  входження України до Європейського дослідницького простору, набуття статусу асоційованого члена Рамкової програми ЄС «Горизонт 2020», підтримка участі українських розробників в інноваційних програмах та інструментах ЄС, таких, як COST, EUREKA, EUROSTARS, ERIC та інших, створення умов для довгострокового (понад рік) стажування українських учених за кордоном, підтримка наукової присутності України у Антарктиді

    •  зближення університетської та академічної науки з інноваційними малими та середніми підприємствами, підтримка спільних комплексних наукових проектів за участі виконавців від академічного, університетського та підприємницького секторів


V.2 Охорона здоров’я

Система охорони здоров’я України потребує невідкладного реформування через її незадовільний стан, що підтверджує медико-демографічна ситуація в Україні. Це проявляється у низькій народжуваності, високому рівні смертності, насамперед, чоловіків працездатного віку порівняно з європейськими країнами, від’ємним приростом і демографічним старінням, зростанням загального тягаря хвороб. Система управління і фінансування орієнтована на утримання потужностей, ефективність яких є низькою (кількість лікарень на 100 тис. нас. удвічі більша ніж у європейському регіоні, а структура ліжкового фонду, який на 20% перевищує відповідний показник у Європі, не відповідає потребам у інтенсивному, відновному та паліативному лікуванні).


Система громадського здоров’я не сформована. Сектор первинної медичної допомоги розвинутий недостатньо з точки зору мережі, оснащення та забезпечення медичними кадрами. В Україні, подібно до країн Європи, склалася несприятлива ситуація з епідемічного поширення хронічних неінфекційних захворювань, таких як серцево-судинні, онкологічні та хвороби ендокринної системи, через відсутність пропаганди культу здорової нації переважає нездоровий спосіб життя (надмірне вживання алкоголю та тютюну). На сьогодні Україна є епіцентром ВІЛ-інфекції в Європі. Для робітників системи охорони здоров’я існує нагальна необхідність у сучасній професійній освіті та розвитку.
Основні статистичні показники:

- народжуваність – 11,1 на 1000 населення (Європейський регіон – 12,1);

- смертність – 14,6 (Європейський регіон – 10,5);

- природній приріст – -3,5 (Європейський регіон – +1,6);

- смертність дітей у віці до 1 року – 7,8 (Європейський регіон – 7,3)

- середня очікувана тривалість життя при народженні: чоловіки – 66,0 років; жінки – 74,9 (Європейський регіон: чоловіки – 72,6; жінки – 79,9).


Протягом останніх 4-х років (2011 – 2014) реалізовувалися наступні заходи реформування системи охорони здоров’я:
формування інфраструктури первинної медичної допомоги (далі ─ ПМД) зі створенням центрів ПМСД з мережами лікарських амбулаторій, ФАПів (у сільській місцевості) з пріоритетом їх кадрового забезпечення;
централізація фінансування і управління закладами екстреної, вторинної медичної допомоги на рівні регіонів зі створенням єдиного медичного простору вторинної і екстреної медичної допомоги у пілотах, централізація фінансування і управління закладами екстреної медичної допомоги на рівні регіону в Україні в цілому;
запровадження нових механізмів фінансування та оплати праці (програмно-цільовий метод планування видатків (у пілотах), запровадження механізму оплати за надані послуги замовниками послуг на підставі укладених договорів про медичне обслуговування населення (ПМД у пілотах), оплата праці з урахуванням обсягів і якості медичних послуг (ПМД у пілотах);
регіоналізація перинатальної допомоги (в Україні в цілому);
розробка та затвердження медико-технологічних документів, заснованих на доказових методах.
За останні три роки:

показник забезпеченості лікарями загальної практики – сімейними лікарями у 2013 р. збільшився до 2,3 на 10 тис. населення проти 1,8 у 2009–2010 рр. (6,6 у країнах Європейського регіону);


кількість лікарських амбулаторій збільшилась з 3669 у 2010 році до 5818 на кінець 2013 року;
створено центри екстреної медичної допомоги (ЕМД) та медицини катастроф (функціонує 875 пунктів постійного і 267 пунктів тимчасового базування підрозділів системи ЕМД для реалізації екстериторіальності в межах області);
створено сучасні перинатальні центри ІІ рівня (у 12 регіонах із 27). Як результат, малюкова смертність знизилася на 13,2%, показник материнської смертності знизився на 21%;
об’єднано державні центри з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу.
Мета секторальної політики – реалізація державних заходів із спрямуванням на зміцнення здоров’я, профілактику та раннє виявлення захворювань, формування ефективної системи охорони здоров’я, яка забезпечить населення України доступною якісною та своєчасною медичною допомогою, орієнтованою на потреби пацієнта, пропаганду здорового способу життя та покращення загального благополуччя населення, з урахуванням основ Європейської політики «Здоров’я – 2020»:
1. оптимізація системи охорони здоров’я у напрямку конкретизації зон відповідальності та унеможливлення дублювання функцій органів та установ сфери охорони здоров’я України;
2. забезпечення першочерговості профілактичних заходів, включаючи пропаганду здорового способу життя, подовження активного віку громадян та покращення загального благополуччя населення;
3. орієнтація на потреби пацієнта при наданні медичних послуг та забезпечення рівного доступу до медичної допомоги представників різних груп населення;
4. економічна ефективність, що вимагає чіткого моніторингу за використанням коштів та врахування впливу використаних ресурсів на кількісні і якісні показники/індикатори здоров’я окремих індивідуумів і суспільства в цілому;
5. підтримка ефективних та безпечних інноваційних технологій та продуктів у сфері охорони здоров’я.

Очікувані результати на кінець 2017 року (у порівнянні з показниками 2013 року):
- зниження рівня передчасної смертності населення, зокрема від серцево-судинних захворювань (968,2 на 100 тис. нас.), онкологічних захворювань (202,7 на 100 тис. нас.), зовнішніх причин смерті (87,0 на 100 тис. нас.) – на 10%;
- зниження рівня материнської смертності на 10%;
- зниження рівня малюкової смертності (7,8‰) на 15%;
- досягнення охоплення базовою вакцинацією дитячого населення до 95%.
- зменшення кількості нових випадків інфікування серед представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ на 50%;
- зменшення інфікування внаслідок передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини до 1%;
- зменшення смертності від туберкульозу серед хворих з поєднаною інфекцією ВІЛ/туберкульоз на 50%;
- досягнення ефективності лікування вперше виявлених випадків чутливого туберкульозу не менше 85%;
- охоплення тестуванням хворих із стійким туберкульозом на чутливість до ліків – не менше 90%.
Для досягнення середньострокових цілей планується:
- затвердження єдиної методики розрахунку вартості медичних послуг та впровадження тарифів на медичні послуги у межах діагностично-споріднених груп;
- визначення гарантованого обсягу медичної допомоги, що надається за рахунок бюджету на безоплатній основі;
- усунення бар’єрів щодо укладання договорів про медичне обслуговування населення за рахунок бюджетних коштів з закладами охорони здоров’я усіх форм власності;
- відпрацювання механізмів фінансування діяльності закладів охорони здоров'я;

- відпрацювання механізмів оплати праці медичного персоналу в залежності від обсягів та якості наданої допомоги;


- формування інституції громадського здоров’я;
- розширення державно-приватного партнерства у сфері охорони здоров’я;
- гармонізація законодавства України з Рішенням 851/2004/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21 квітня 2014 року про утворення Європейського центру з профілактики та контролю за захворюваннями.

Уже в найближчі півроку має бути:

- опрацьовано механізм залучення додаткових коштів для фінансування охорони здоров’я шляхом цільового акцизу на алкоголь, тютюн;

- опрацьовано інструментарій для визначення гарантованого обсягу медичних послуг, що фінансуються за рахунок бюджету;

- опрацьовано інструментарій щодо механізмів фінансування (оплати) медичних послуг у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, які виходять за межі гарантованого обсягу та часткової співоплати;

- завершення структурного, юридичного, функціонального та фінансово-економічного розмежування первинної та вторинної медичної допомоги; впровадження механізму вільного вибору лікаря первинної ланки в Україні в цілому;

- поширення нових механізмів оплати праці (з урахуванням обсягу і якості роботи) у сфері первинної медичної допомоги в цілому по Україні;

- розпочато формування нових медичних маршрутів пацієнтів щодо отримання вторинної медичної допомоги;

- опрацювання механізмів інституалізації системи громадського здоров’я.
Реалізація запланованих заходів потребуватиме донорської підтримки. Зокрема, існує потреба у додаткових ресурсах для зміцнення системи охорони здоров’я складається з потреб у здійснення інфраструктурних перетворень (розбудова мережі лікарських амбулаторій та її оснащення, реструктуризація мережі закладів ВМД, оновлення автопарку та створення системи диспетчеризації і маршрутизації екстреної медичної допомоги), а також потреба у запровадженні нових механізмів і інструментів, які забезпечать ефективне використання ресурсів у галузі та сприятимуть формуванню нової, заснованої на доказах системи охорони здоров’я населення у т.ч. відповідно до європейської політики «Здоров’я 2020» та Угоди про асоціацію з ЄС (нові механізми фінансування і оплати праці, кадрова політика, інформатизація, система громадського здоров’я, безпека препаратів крові тощо).


Виклики

- незадовільний стан здоров’я населення через епідемічне поширення неінфекційних захворювань, передусім зумовлене нехтуванням здорового способу життя та низькою ефективністю системи медичного обслуговування;

- високий рівень особистих витрат громадян на медичне обслуговування, що часто набувають характеру катастрофічних;

- невідповідність гарантій у сфері охорони здоров’я та можливості їх фінансового забезпечення;

- низька ефективність використання матеріально-технічних та фінансових ресурсів у галузі;

- низький рівень поінформованості населення та медичних працівників щодо суті реформ;

- низька якість та низька і нерівна доступність первинної медичної допомоги нівелювання її профілактичної спрямованості;

- неефективна інфраструктура вторинної медичної допомоги її змішаність з третиною медичною допомогою;

- невідповідний сучасним компетентісним вимогам рівень кваліфікації медичних працівників та слабкість системи безперервного професійного розвитку;

- технологічна відсталість системи інформаційного забезпечення управління системою охорони здоров’я, у т.ч. громадського здоров’я;

- неефективна система управління якістю послуг з охорони здоров’я;

- інституційна несформованість системи громадського здоров’я


Послідовність ключових

реформаторських кроків

- внесення змін до Конституції України щодо збалансування гарантій у сфері охорони здоров’я та можливості її фінансування;

- внесення змін щодо продовження щонайменше на 2 роки терміну дії закону України про реформування системи охорони здоров’я в пілотних регіонах;

- прийняття Закону України «Про заклади охорони здоров’я та 
медичне обслуговування», яким врегулювати такі аспекти: класифікацію закладів охорони здоров’я (далі ─ ЗОЗ) за видами медичної допомоги, автономізацію ЗОЗ, ефективні механізми фінансування та елементи системи управління якістю медичної допомоги та послідовна реалізація його положень;

- прийняття Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» та підготовка до його імплементації;

- відпрацювання нових підходів до формування штатів закладів охорони здоров'я (виходячи з обсягів і складності роботи), ефективних механізмів оплати праці (з урахуванням обсягів і якості наданих послуг);

- виконання Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони, на 2014-2017 роки;

- відпрацювання механізмів державно-приватного партнерства щодо зміцнення системи охорони здоров'я;

- завершення формування інфраструктури ПМД в Україні в цілому, забезпечення рівної доступності та високої якості ПМД, підсилення профілактичної складової у роботі ПМД вдосконалення системи оплати праці з урахуванням обсягів і якості роботи у т.ч. (для ПМД) профілактики захворювань;

- відпрацювання в пілотних регіонах нових медичних маршрутів пацієнтів щодо отримання вторинної медичної допомоги, через поступове формування лікарень інтенсивного лікування, спеціалізованих потужностей відновного та паліативного лікування тощо (першочерговим створення відділень невідкладної допомоги, діагностичних підрозділів, операційних блоків з відділеннями реанімації та інтенсивної терапії, відділень інтервенційної кардіології, перинатальних відділень, відділень політравми тощо);

- завершення створення системи диспетчеризації та маршрутизації екстреної медичної допомоги, оновлення рухомого складу екстреної медичної допомоги;

- запровадження сучасної системи підготовки менеджерів в охороні здоров’я, відповідно до європейських стандартів, зміцнення системи безперервного професійного розвитку медичних працівників;

- інформатизація галузі охорони здоров’я;

- запровадження ефективної системи управління якістю медичних послуг;

- зміцнення інституційних і функціональних засад системи громадського здоров’я;

- моніторинг громадської думки та інформаційно-комунікаційне забезпечення реформування системи охорони здоров'я;

- інформаційно-комунікаційне забезпечення реформування системи охорони здоров’я;




Ключові показники

ефективності

- покращення показників здоров’я населення, збільшення середньої тривалості життя, зменшення смертності від захворювань, керованих засобами системи охорони здоров’я;

- зменшення особистих витрат громадян на медичне обслуговування;

- наближення загальних показників госпіталізації, середнього перебування на ліжку, консультацій лікарів-спеціалістів, викликів швидкої медичної допомоги до європейських показників;

- збільшення показників охоплення профілактичними заходами груп високого ризику, зокрема:



    •  скринінг на виявлення новоутворень шийки матки та молочної залози;

    •  скринінг на виявлення артеріальної гіпертензії;

    •  скринінг на виявлення цукрового діабету;

    •  флюорообстеження;

- збільшення охоплення профілактичними щепленнями категорій населення, що підлягають щепленню;

- нормативне забезпечення лікарськими амбулаторіями, санітарним транспортом;

- наближення показників забезпеченості стаціонарними закладами, ліжками (у розрізі їх функціонального призначення) до показників у центральній і східній Європі;

- збільшення рівня задоволеності населення послугами з охорони здоров’я та державною політикою в охороні здоров’я.




Каталог: files
files -> Рабочая программа дисциплины «Введение в профессию»
files -> Рабочая программа по курсу «Введение в паблик рилейшнз»
files -> Основы теории и практики связей с общественностью
files -> Коммуникативно ориентированное обучение иностранным языкам в Дистанционном образовании
files -> Варианты контрольной работы №2 По дисциплине «Иностранный (англ.) язык в профессиональной деятельности» для студентов 1 курса заочной формы обучения, обучающихся по специальности 030900. 68 Магистратура
files -> Контрольная работа №2 Вариант №1 Text №1 Use of Non-Police Negotiators in a Hostage Incident
files -> Классификация основных человеческих потребностей по А. Маслоу Пирами́да потре́бностей
files -> Рабочая программа для студентов направления 42. 03. 02 «Журналистика» профилей «Печать», «Телевизионная журналистика»


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница