План відновлення україни стратегічний документ
2015-2017


Цілями державної регіональної політики



страница3/11
Дата11.05.2016
Размер1.53 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Цілями державної регіональної політики є (1) створення умов для динамічного, збалансованого розвитку регіонів України з метою забезпечення соціальної та економічної єдності держави, (2) підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів, (3) активізація економічної діяльності в регіонах, (4) підвищення рівня життя населення, (5) додержання гарантованих державою соціальних та інших стандартів для кожного громадянина незалежно від місця проживання, та (6) організація ефективного державного управління у сфері регіонального розвитку. Серед важливих завдань регіональної політки є забезпечення сталого розвитку міст та сільського розвитку, розвиток міжрегіональної та транскордонної співпраці, розвиток депресивних територій, відновлення територій, які постраждали внаслідок військових дій.
Реформа державної регіональної політики передбачає виконання наступних завдань протягом 2015 - 2017:

Законодавче регулювання

    •  Ухвалити та розпочати реалізацію закону «Про засади державної регіональної політики». Закон має стати головним нормативно-правовим документом, що остаточно вирішить питання законодавчого оформлення процесу формування та реалізації державної регіональної політики. У цьому законі чітко визначається система та ієрархія прогнозно-планувальних документів у цій сфері. Закон визначає систему та повноваження інституцій, відповідальних за розроблення та реалізацію державної регіональної політики.

Планування регіонального розвитку

    •  Розробити План заходів із реалізації Державної стратегії регіонального розвитку України на період до 2020 року визначити джерела його фінансування. План міститиме перелік пріоритетних міжгалузевих проектів регіонального розвитку та конкурсний механізм відбору проектів сформованих у регіонах в реалізацію цілей Державної стратегії регіонального розвитку до 2020 року

    •  Завершити розробку семирічних регіональних стратегій розвитку та планів їх реалізації

Фінансування регіонального розвитку

    •  Оновити нормативну базу щодо Державного фонду регіонального розвитку, для можливості фінансування усіх типів проектів регіонального розвитку, що випливають із стратегії розвитку регіону

    •  Забезпечити фінансування проектів регіонального розвитку з Державного фонду регіонального розвитку України (в обсязі не менше 1 відсотка прогнозного обсягу доходів загального фонду Державного бюджету України на відповідний бюджетний період) та інших доступних джерел

Реалізація регіонального розвитку

    •  Розпочати реалізацію розвиткових проектів в рамках планів реалізації державної та регіональних стратегій розвитку

Моніторинг ефективності реалізації державної регіональної політики

    •  Організувати процес моніторингу реалізації регіональної політики та оцінки її впливу на розвиток регіонів та держави;

Реформування інституцій регіонального розвитку

    •  Посилити інституційну спроможність Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, обласних органів влади та ключових неурядових партнерів

    •  Створити інституції з підтримки регіонального розвитку у регіонах


Проблеми та потреби фінансування реалізації державної регіональної політики
Уряд України нагально потребує подальшої зовнішньої підтримки та використання кращих світових практик щодо реформування державної регіональної політики.
Сьогодні та в середньостроковій перспективі спостерігається значний розрив між існуючим фінансуванням та потребами у коштах для реалізації цілей державної та регіональних стратегій розвитку. Фінансування реалізації Державної стратегії регіонального розвитку, з 2006 року по 2014 рік, у державному бюджеті України було відсутнє взагалі. Створений у 2012 році за значної підтримки ЄС та інших міжнародних донорів Державний фонд регіонального розвитку, кошти якого спрямовуються в регіони як інструмент вирівнювання регіонального розвитку, при задекларованому фінансуванні в обсязі 1% дохідної частини річного бюджету (приблизно 340 млн. євро/рік) протягом останніх трьох років не фінансувався взагалі або лише на третину. Такий стан справ унеможливлює реалізацію будь-яких проектів в реалізацію завдань державної регіональної політики та цілей державної та регіональних стратегій розвитку.

Існує також значна потреба в допомозі із зміцнення потенціалу (щодо формування, реалізації та моніторингу державної регіональної політики) Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, обласних органів влади, неурядових партнерів в регіонах.



Виклики

    •  Створення нової системи управління державною регіональною політикою.

    •  Розробка та реалізація ефективних розвиткових заходів та проектів в регіонах України (у відповідності до державної та регіональних стратегій розвитку)

Послідовність кроків реформи

    •  Системне створення та законодавче забезпечення п’яти ключових елементів нової системи управління державною регіональною політикою: (1) планування регіонального розвитку, (2) фінансування реалізації державної та регіональних стратегій розвитку, (3) реалізація проектів регіонального розвитку, (4) моніторинг ефективності політики та (5) інституційне забезпечення регіонального розвитку.

    •  Зміцнення потенціалу усіх зацікавлених сторін у сфері державної регіональної політики щодо розробки та впровадження ефективних проектів регіонального розвитку

    •  Забезпечення фінансування розвиткових проектів з українських та зовнішніх джерел

Ключові показники ефективності

    •  Створена дієва та ефективна система управління державною регіональною політикою.

    •  Зменшення диспропорцій у розвитку регіонів 

    •  Підвищення рівня залучених до економіки регіонів інвестицій 






III.4. Запобігання та боротьба з корупцією

(у процесі редагування)

III.5 Реформа системи правосуддя

Ситуація, яка склалася в секторі, засвідчує вкрай низький рівень довіри суспільства до суду в Україні, спричинений неефективною та корумпованою системою правосуддя.

Судова реформа 2010 року так і не змогла виконати поставлені перед нею завдання. Впродовж 2010 – 2013 років система фактично еволюціонувала у зворотному напрямку, перетворивши суд на закриту ієрархізовану структуру залежну від вольових рішень окремих осіб.

Основними чинниками цієї ситуації є: системна корупція, неефективна діяльність Вищої ради юстиції (ВРЮ) та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ), низький професійний рівень суддів, неефективна система суддівського самоврядування, недосконала структура судової системи та її фінансова залежність, неефектний судовий процес та низька фактична виконуваність судових рішень, відсутність довіри до адвокатури та прокуратури.

Реформа системи правосуддя є однією із умов Угоди про асоціацію, проведення якої дозволить привести якість судочинства у відповідність до європейських стандартів, а також удосконалить функціонування судової системи та суміжних інститутів. В результаті реформи системи правосуддя Україна до кінця 2017 року має досягти практичної реалізації принципу верховенства права у суспільстві і забезпечення кожній людині права на справедливий судовий розгляд у незалежному та неупередженому суді.

У 2014 році було вжито ряд невідкладних заходів, зокрема, прийнято Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», новий Закон України «Про прокуратуру», а також закони «Про національне антикорупційне бюро» та «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини».

Запрацювала Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції. У вересні 2014 року проходив XІІ позачерговий з’їзд суддів України, на якому делегати обрали за квотою суддів нових членів ВРЮ та ВККСУ.

В рамках громадської ініціативи «Реанімаційний пакет реформ» підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших законодавчих актів щодо удосконалення засад організації та функціонування судової влади відповідно до європейських стандартів».

Указом Президента України від 16 жовтня 2014 року № 812 утворено Раду з питань судової реформи (Рада) як консультативно-дорадчий орган при Президентові України, основним завданням якої визначено напрацювання узгоджених пропозицій щодо розроблення та реалізації в Україні стратегії реформування судоустрою та судочинства, інших суміжних правових інститутів. До складу Ради входять судді, адвокати, представники громадських та міжнародних організацій.

Радою опрацьовано ряд законодавчих ініціатив, зокрема щодо вдосконалення законодавства про судоустрій і статус суддів, процесуального законодавства, законодавства про виконавче провадження, адвокатуру і прокуратуру. Також, за результатом такого опрацювання, Радою буде розроблено проект Стратегії реформування судоустрою, судочинства та інших суміжних правових інститутів (Стратегія).

Передбачаються наступні подальшу кроки на шляху реформи:


    •  Президентом України буде затверджена Стратегія реформування судоустрою, судочинства та інших суміжних правових інститутів (Стратегія).

    •  Міністерство юстиції України та Рада з питань судової реформи узгодять проект Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інші пов’язані законопроекти, розроблені з урахуванням Стратегії.

    •  Буде здійснена підготовка до направлення згаданих законопроектів до Венеціанської комісії з метою здійснення оцінки їх положень на відповідність європейським стандартам. Після отримання висновку проекти буде доопрацьовано і подано до Парламенту.

    •  Поряд з першочерговими змінами до законодавства будуть опрацьовані зміни до Конституції України, які регулюють питання правосуддя в Україні.

Уже протягом 2015 року планується:



    •  очищення судової влади, оновлення суддівського корпусу;

    •  зменшення політичного впливу, забезпечення незалежності суддів та належної якості їх професійної діяльності;

    •  оптимізація структури судової системи;

    •  перезавантаження органів, що відповідають за формування суддівського корпусу та притягнення суддів до відповідальності;

    •  забезпечення фінансової незалежності судової системи;

    •  вдосконалення процесуального законодавства та практики;

    •  забезпечення ефективності виконання судових рішень;

    •  підняття загальної якості надання правової допомоги, зокрема, через реформування адвокатури;

    •  забезпечення імплементації норм нового Закону України «Про прокуратуру» у практичній діяльності.

На сьогодні в Україні реалізується проект Європейського Союзу «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» (Угода про фінансування проекту набрала чинності 22 грудня 
2011 року, строк проекту – 80 місяців), яким визначено відповідні напрямки співпраці та обсяг їх фінансової підтримки.

Донорська допомога також необхідна для:


    • проведення експертизи законопроектів європейськими інституціями та міжнародними експертами;

    •  вивчення світового досвіду щодо законодавчого врегулювання окремих питань функціонування судової системи;

    •  допомога в організації обговорень законопроектів;

    •  підтримка в імплементації прийнятого Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на практиці.



Виклики

    •  відновлення довіри до системи правосуддя;

    •  забезпечення доступу до правосуддя та ефективний судовий захист;

    •  професійність і доброчесність суддівського корпусу;

    •  дієвий механізм відповідальності недобросовісних суддів

Послідовність ключових реформаторських кроків

    •  затвердження Президентом України Стратегії реформування судоустрою, судочинства та інших суміжних правових інститутів;

    •  підготовка законопроектів про внесення змін до законодавства про судоустрій, статус суддів та судочинство, процесуального законодавства, законодавства про виконавче провадження та виконавчу службу, адвокатуру;

    •  направлення законопроектів для проведення експертизи до Венеціанської комісії;

    •  внесення законопроектів до Верховної Ради України та наступне його прийняття;

    •  організація демократичного конституційного процесу щодо розробки конституційних змін;

    •  внесення змін до Конституції України




Ключові показники ефективності

    •  безперешкодний доступ до правосуддя кожній особі, права якої порушено;

    •  ефективні процедури здійснення судочинства;

    •  якісна правова допомога, ефективно працююча адвокатура;

    •  ефективне виконання судових рішень;

    •  реалізація прокуратурою компетенції лише у сфері кримінальної юстиції.


III.6 Реформа правоохоронної системи

Існуюча в Україні модель органів правопорядку за багатьма критеріями не відповідає потребам суспільства та міжнародним демократичним стандартам.

За даними соціологічних досліджень рівень довіри громадян до зазначених органів після подій Євромайдану знизився до критичної межі. Водночас у зв’язку зі змінами в політичному житті України спостерігається високий рівень сподівань суспільства щодо кардинальних змін у діяльності органів правопорядку, перетворення їх з органів репресій на органи захисту.

Основними системними причинами, які призводять до незадовільного виконання відповідних завдань є:



    •  високий рівень корупціі;

    •  превалювання репресивних та каральних функцій над превентивними заходами;

    •  відсутність ефективних показників оцінювання діяльності органів правопорядку;

    •  дублювання функцій різними органами;

    •  недостатня ефективність зовнішнього контролю, зв’язку з органами місцевого самоврядування та громадськістю;

Результатом цього є неспроможність органів правопорядку відповісти на реальні та потенційні загрози національній безпеці, ефективно протидіяти порушенню законів, здійснювати захист прав та свобод громадян.

Реформування правоохоронних органів, забезпечення ефективності їх діяльності, прозорості та підзвітності суспільству є одними з ключових пріоритетів, визначених після революції гідності.


З прийняттям у березні 2014 року Закону України «Про Національну гвардію України» в системі МВС створено військове формування з правоохоронними функціями. Національна гвардія України поряд з участю у виконанні завдань оборони держави забезпечує, зокрема, охорону громадського порядку, захист та охорону життя, здоров’я, прав і свобод громадян.

08 квітня 2014 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів». При цьому варто відзначити, що з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України (2012 рік) кількість осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах, суттєво скоротилася.

У жовтні 2014 року прийнято нову редакцію Закону України «Про прокуратуру», чим фактично виконано зобов’язання України, взяте при вступі до Ради Європи, щодо зміни ролі і функцій прокуратури.

Також у жовтні 2014 року Урядом схвалено Концепцію першочергових заходів реформування системи Міністерства внутрішніх справ та Стратегію розвитку органів внутрішніх справ, які поклали початок втіленню в життя реформи органів внутрішніх справ.


Розроблено План заходів щодо побудови охорони українсько-російського кордону та адміністративного кордону з Автономною Республікою Крим.
Метою секторальної політики в цій сфері є коригування їх завдань та функцій органів правопорядку, впровадження нових засад проходження служби та нових критеріїв оцінки їх роботи для підвищення рівня захисту прав і свобод особи, а також інтересів суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до Стратегії розвитку органів внутрішніх справ та Концепції першочергових заходів реформування системи Міністерства внутрішніх справ слід провести функціональні та організаційні перетворення апарату цього Міністерства.

Необхідно забезпечити інституційну спроможність Міністерства внутрішніх справ, яке формуватиме державну політику у сферах:


    1.  боротьби зі злочинністю та забезпечення громадського порядку;

    2.  управління державним кордоном;

    3.  громадянства і міграції;

    4.  пожежної безпеки і реагування на надзвичайні ситуації.

Мають бути вжиті заходи щодо створення Національної поліції, яка реалізовуватиме державну політику у сферах протидії злочинності та забезпечення громадського порядку.

Необхідно забезпечити прозору систему конкурсного добору осіб на посади, створити нову систему атестації персоналу органів правопорядку, перейти на нову систему підготовки працівників органів правопорядку.

Також необхідно впровадити в діяльність органів внутрішніх справ технічні засоби, які забезпечать оперативний контроль криміногенної обстановки, безпеки дорожнього руху, дозволять сформувати базу даних правопорушень, інтегровану із системою відеонагляду, покращать ефективність реагування на правопорушення, надзвичайні ситуації. Критерії оцінки роботи правоохоронних органів повинні перейти від кількісного виміру до рівня суспільної довіри до правоохоронних органів.

Достатню увагу має бути приділено посиленню інституційної спроможності Державної прикордонної служби до здійснення комплексного управління державним кордоном з подальшим створення на її базі Державної служби міграційного контролю та прикордонної охорони.

Ключовим завданням також є створення та забезпечення належного функціонування Державного бюро розслідувань, як органу, що реалізує політику у сфері протидії корупції (крім питань, що належать до відання Національного антикорупційного бюро), Військової поліції на базі Військової служби правопорядку у Збройних силах, а також муніципальної міліції.

Необхідно ввести в дію Закон України "Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України, що стосуються адаптації правового статусу засуджених до європейських стандартів", покращити практику виконання кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та впровадити систему пробації.




Виклики

    •  високий рівень корупціі;

    •  превалювання репресивних та каральних функцій над превентивними заходами;

    •  відсутність ефективних показників оцінювання діяльності органів правопорядку;

    •  дублювання функцій різними органами;

    •  недостатня ефективність зовнішнього контролю, зв’язку з органами місцевого самоврядування та громадськістю;




Послідовність
ключових реформаторських кроків

    •  законодавче забезпечення реформи системи органів правопорядку, у тому числі прийняття необхідних підзаконних нормативно-правових актів;

    •  розбудова інституційної спроможності системи органів правопорядку (проведення функціональних обстежень, створення/реорганізація відповідних державних органів, удосконалення їх функціональної структури);

    •  проведення добору/переатестації працівників




Ключові показники
ефективності

    •  перетворення Міністерства внутрішніх справ в цивільний орган європейського зразка

    •  оптимізація чисельності працівників органів внутрішніх справ (зменшення їх кількості відповідно до міжнародних стандартів), запровадження конкурсного відбору на посади, створення нової системи атестації;

    •  впровадження нових технічних засобів в діяльність органів правоохоронних органів;

    •  створення Національної поліції;

    •  модернізація лінії захисту державного кордону;

    •  запровадження щорічного моніторингового оцінки діяльності правоохоронних органів та зростання кількості громадян, які довіряють цим органам;

    •  приведення умов тримання засуджених у відповідність з європейськими стандартами;

    •  законодавче врегулювання питань діяльності Державного бюро розслідувань.





IV. ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ

IV.1 Бізнес і інвестиційне середовище

IV.1.1 Умови ведення бізнесу

За умовами ведення підприємницької діяльності Україна посідає 96 місце в рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business поступаючись як державам-членам ЄС, так і своїм найближчим сусідам, включно з РФ. Регуляторна система України неузгоджена і містить суперечливі регуляторні норми, податкова система складна, митниця працює неефективно, рівень конкуренції на внутрішньому ринку низький. Все це створює несприятливі умови для ведення бізнесу, багато в чому, зумовлює корупцію, стимулює ухилення від оподаткування та стримує інвестиції.

Протягом 2014 року більшість реформаторських зусиль у галузі було спрямовано на дерегуляцію. Кількість центральних органів виконавчої влади, що здійснюють нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, було скорочено до 28, а кількість дозвільних документів скорочено з 143 до 84. Також були зроблені крокі у напрамку адаптації українських стандартів до європейських. Прийнято Закон «Про стандартизацію», українську систему метрології було гармонізовано з вимогами Європейського Союзу, зокрема розмежовано регуляторні, контрольні та господарські функції. Разом з тим, більшість цих заходів лише незначно поліпшили існуючу систему.

Середньостроковою метою подальших реформ у сфері є створення сприятливого середовища для бізнесу, розвитку малого і середнього бізнесу, залучення інвестицій, спрощення міжнародної торгівлі та підвищення ефективності ринку праці.



Для досягнення означених цілей плануються послідовність дій за різними напрямками.

У регуляторній політиці планується:

    •  Скоротити кількість дозволів з 84 до 74, а видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню – з 56 до 39. Запровадити можливість отримання дозволів та ліцензій електронно. Завдання – видавати 50% ліцензій і дозволів електронно.

    •  Прийняти європейські директиви, регламенти і стандарти з безпеки та якості харчової і нехарчової продукції та процесів її виробництва, форм і методів ринкового нагляду, прийнятих у ЄС, відповідно до графіку, визначеного Угодою про асоціацію та Планом заходів з імплементації Угоди на 2014 - 2017 роки.

    •  Забезечити скорочення кількості контролюючих та контрольних органів шляхом їх злиття або ліквідації, забезпечення усунення дублювань функцій, делегування окремих функцій саморегулівним організаціям

    •  Замінити у адміністративному регулюванні господарської діяльності дозвільний принцип (як домінуючого серед засобів регулювання) на менш обтяжливі для бізнесу.

    •  Запровадити страхування відповідальності суб’єктів господарювання перед споживачами, як альтернативи профілактичним контрольно-перевірочним заходам.

Зміни у податковій системі стосуватимуться кількості, розміру та легкості адміністрування податків. Планується:

    •  Скоротити кількість податків з 22-х до 9-ти.

    •  Створити автоматизовану систему адміністрування ПДВ, що дозволить вирішити проблеми своєчасного відшкодування цього податку.

    •  Знизити ставку ЄСВ до розміру, що є прийнятним для видів діяльності з високою часткою заробітної плати у собівартості продукції.

    •  Оптимізувати форми та порядок подання звітності, зменшити періодичність її подання.

Каталог: files
files -> Рабочая программа дисциплины «Введение в профессию»
files -> Рабочая программа по курсу «Введение в паблик рилейшнз»
files -> Основы теории и практики связей с общественностью
files -> Коммуникативно ориентированное обучение иностранным языкам в Дистанционном образовании
files -> Варианты контрольной работы №2 По дисциплине «Иностранный (англ.) язык в профессиональной деятельности» для студентов 1 курса заочной формы обучения, обучающихся по специальности 030900. 68 Магистратура
files -> Контрольная работа №2 Вариант №1 Text №1 Use of Non-Police Negotiators in a Hostage Incident
files -> Классификация основных человеческих потребностей по А. Маслоу Пирами́да потре́бностей
files -> Рабочая программа для студентов направления 42. 03. 02 «Журналистика» профилей «Печать», «Телевизионная журналистика»


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница