План відновлення україни стратегічний документ
2015-2017


IV.4. 1. Промислова політика



страница7/11
Дата11.05.2016
Размер1.53 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

IV.4. 1. Промислова політика

Промисловість України дає понад 3 млн. робочих місць та забезпечує створення не менше 20% ВВП. Але промислове виробництво в Україні знижується з серпня 2012 року. Кумулятивно за 2012р.–10 міс. 2014р. спад у промисловості склав 15,2%, і падіння продовжується. Через падіння обсягів виробництва кількість працюючих в промисловості за цей період знизилася на 175 тис. чол., в т.ч. в машинобудуванні – на 80 тис. чол., насамперед в східних областях.

З урахуванням військового конфлікту на Сході України промисловий комплекс з суто економічного фактору перетворився на важливу складову національної безпеки.

Стан сектору є незадовільним через низку системних проблем, таких як відсутність дієвих економічних стимулів суб'єктів господарської діяльності здійснювати переоснащення виробничих потужностей, вкладати кошти у розробку нових видів продукції та освоювати виробництво високотехнологічних товарів, докладати зусиль для просування продукції на зовнішні ринки; несприятливий інвестиційний клімат та недостатні обсяги іноземних інвестицій; високі відсоткові ставки за кредитами і нерозвинений ринок капіталу; недостатній захист інтелектуальної власності в Україні; слабкий розвиток інфраструктури.

Наслідками відсутності проведення реструктуризації промисловості стали:


    •  Деградація структури матеріального виробництва

    •  Відірваність вітчизняної промисловості від потреб внутрішнього ринку

    •  Недостатній рівень інвестицій в основний капітал

    •  Зношеність основних фондів, висока енерго- і ресурсозатратність промислового виробництва

    •  Ознаки деіндустріалізації

Протягом 2014 року реалізовувалися заходи з покращення умов ведення господарської діяльності. Було підписано та ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, що дозволило українським виробникам почати просування своїх товарів на ринки ЄС.

В середньостроковій перспективі необхідно зупинити спад і забезпечити стале зростання промислового виробництва не менше 7% в рік, шляхом підвищення конкурентоздатності продукції вітчизняних компаній та їх інтеграції в глобальні ланцюги вартості, а також створити нові робочі місця.

В основі досягнення стійкого зростання промислового виробництва лежать можливості Угоди про асоціацію та режим вільної торгівлі з ЄС, низька вартість робочої сили в Україні і зручна логістика (вихід до моря, межування з країнами ЄС). Це стосується як діючих виробництв, так і «старапів». Однак, ефект від цього для української економіки можливий не раніше ніж через 3-4 роки, оскільки організація нових виробництв та активне залучення українських підприємств до виробничих процесів в ЄС на аутсорсингу вимагає часу.

Тому дуже важливими є виконання короткотермінових задач на 2015 рік із зупинення спаду промислового виробництва, збереження робочих місць та недопущення зростання соціальної напруги. Досягти це пропонується через завантаження існуючих потужностей, здатних випускати конкурентоздатну продукцію. Насамперед йдеться про обладнання та матеріали для модернізації виробничих фондів і інфраструктури в Україні (робота на внутрішній ринок).

Отже, протягом найближчих 1-2 років необхідно інтенсифікувати інвестиційні процеси модернізації та розвитку інфраструктури і виробничих фондів, які створять попит на продукцію вітчизняних підприємств, насамперед машинобудування. Це дозволить компенсувати втрати обсягів експорту в Росію, зупинити спад промислового виробництва, зберегти робочі місця та знизити соціальну напругу, особливо в східних областях.

Серед подальших кроків реформування слід відзначити наступні:

Розроблення довгострокової стратегії розвитку високотехнологічних виробництв;

Стимулювання інвестицій у модернізацію та розвиток інфраструктури і виробничих фондів через:

а) заходи технічної політики, як то заборона понаднормативної експлуатації основних засобів, запровадження стандартів ЄС щодо охорони навколишнього середовища та енергоефективності;

б) інструменти податкової політики, як то використання прискореної амортизації, звільнення від оподаткування прибутку, що реінвестується;

в) фінансові інструменти - сприяння в залученні інвестиційного ресурсу, зокрема, шляхом посилення співпраці з міжнародними фінансовими установами і створення Українського Банку Реконструкції та Розвитку;

г) створення індустріальних парків як виробничих майданчиків для інвесторів з використанням державно-приватного партнерства, зі спеціальним режимом інвестування.

Стимулювання експорту української промислової продукції шляхом:

а) організація центрів з надання технічної допомоги по сертифікації продукції згідно вимог та стандартів ЄС;

б) створення Експортно-Кредитного Агентства, для кредитування, насамперед, експорту продукції машинобудування;

в) організація офісів Торгового представника з функцією активного просування українських товарів на зовнішніх ринках

Стимулювання інноваційного розвитку:

а) створення технопарків, інноваційних центрів та бізнес-інкубаторів для розвитку високотехнологічних виробництв, зі спеціальним режимом інвестування;

б) розробка механізмів щодо трансферту новітніх вітчизняних технологій та розробок у виробництво;

в) вдосконалення законодавства щодо інноваційної діяльності.

Приведення законодавства України у сфері інтелектуальної власності відповідно до законодавства Європейського Союзу;

Стимулювання розвитку венчурного фінансування. Розробка необхідної законодавчої бази, проведення «ярмарки венчурних проектів» для залучення міжнародних венчурних інвесторів в Україні, а також розробка і підтримка загальнодоступні бази даних про відомих венчурних фондах і про інноваційні розробки, що потребують фінансування;

Створення єдиного електронного інформаційного центру з патентів, ліцензій і реалізованим інноваційним проектам.

На разі необхідно залучати ресурси донорської допомоги для:



    •  Розроблення довгострокової стратегії розвитку високотехнологічних виробництв

    •  Приведення законодавства України у сфері інтелектуальної власності відповідно до законодавства Європейського Союзу

    •  Створення єдиного електронного інформаційного центру з патентів, ліцензій і реалізованим інноваційним проектам з інформацією про те, як комерціалізувати інновації: як скласти бізнес-план, як знайти венчурного інвестора і як з ним працювати, список венчурних інвесторів, як просувати свою розробку компаніям –покупцям.

    •  Навчання спеціалістів зі сертифікації продукції відповідно до вимог та стандартів ЄС.

    •  Сертифікації продукції українських підприємств у відповідності до вимог та стандартів ЄС.

    •  Навчання спеціалістів з підготовки інвестиційних проектів.

    •  Участі у співфінансуванні проектів модернізації інфраструктури та виробничих фондів через міжнародні фінансові організації.

    •  Участі у формуванні статутного капіталу Українського Банку Реконструкції і Розвитку.



Виклики

Низька конкурентоздатність продукції.

Високий ступінь зносу виробничих потужностей.

Втрата традиційних ринків збуту.

Зростання соціальної напруги на територіях компактного розташування промислових підприємств (Південний Схід України) через падіння обсягів виробництва.



Послідовність ключових реформаторських кроків

Розроблення довгострокової стратегії розвитку високотехнологічних виробництв;

Законодавче встановлення стимулюючих особливостей для нових виробництв, науково-дослідних центрів, а також компаній сфери інформаційних технологій;

Приведення законодавства України у сфері інтелектуальної власності відповідно до законодавства Європейського Союзу;

Стимулювання розвитку венчурного фінансування;

Створення єдиного електронного інформаційного центру з патентів, ліцензій і реалізованим інноваційним проектами.


Ключові показники ефективності

Частки інноваційної продукції у загальному обсязі виробництва

Темпи зростання промислового виробництва за галузями економіки та розміром бізнесу

Структура ВВП та експорту за галузями економіки

Експортно-імпортний баланс

Продуктивність у розрізі галузей та економіки України в цілому


IV.4.2 Приватизація та управління держвласністю

На сьогоднішній день функція управління держмайном здійснюється неефективно. Основною проблемою у сфері державної вланості є відсутність системного підходу до володіння та управління різними типами активів, як з точки зору визначення оптимального суб’єкту управління, так і з точки зору методів управління державними підприємствами.

Більшість державних активів перетворились на збиткові підприємства з великим обсягом боргів та виснаженими виробничими потужностями, і лише невелика частина державних підприємств приносять прибуток. У той же час, рекапіталізація банків, яку держава розпочала реалізовувати, приведе до значного збільшення часки держави у фінансовому секторі.

Приватизація в Україні розглядається більше як джерело наповнення державного бюджету, однак недостатньо прив'язана до комплексного стратегічного розвитку економіки, виходячи із цілісних програм розвитку ключових галузей (інфраструк- тура, включно з ЖКГ, електроенергетика, вугільна промисловість і нафтогазовий сектор. Можна зробити висновок, що приватизація не виконала ролі інструмента ринкової трансформації України. Зараз частка держсектору у ВВП України значно вища, ніж у більшості розвинених країнах світу.

Протягом найближчих 2-3 років необхідно запровадити структурований системний підхід до управління державними підприємствами, який би стимулював розвиток економіки України у цілому та державного сектору зокрема, а також підвищити ефективність процесу приватизації задля оптимізації частки державної власності в економіці та фінансових надходжень до держбюджету.

Для досягнення указаних цілей необхідно вирішити такі завдання:



    •  оптимізувати структуру державного сектору економіки й завершити приватизацію як широкомасштабний соціально-економічний проект;

    •  збільшити прозорість процесу приватизації й зменшити можливість корупції;

    •  підвищити ефективність управління держвласністю;

    •  захистити права держави в управлінні держвласністю.

Держава повинна почати з чіткого впорядкування структури активів, що знаходяться у її власності, шляхом визначення стратегії володіння стосовно усіх державних активів та прав власності (ДАПВ) – що залишається у держвласності, а що продається або ліквідується.

Україні необхідно залишити у державній власності лише ті активи стратегічного значення, які задовольняють обмеженому переліку чітких критеріїв. Активи, що залишаються у державній власності, мають бути передані у централізоване управління єдиному органу влади, за виключенням вузького переліку ДАПВ: що виконують суто соціальну функцію або забезпечують державну безпеку. У середньостроковій перспективі мають залишитись ліше останні.

Місія Агенції з управління майном України – реструктуризація ДАПВ та побудова ефективної системи управління підприємствами. Завдання інших органів влади у межах управлінни державними активами – забезпечення максимально ефективного та якісного виконання функцій державними компаніями. Місія Фонду держмайна – швидка приватизація з передачею державних активів та об’єктів ефективним власникам.

Агенція має протягом року підготувати нормативно-правову базу для створення Державної холдингової компанії, створити команду кваліфікованих управлінців, реструктуризувати та підготувати державні активи для ефективного управління. Держхолдінг складатиметься із галузевих суб-холдингів.



Потреби в донорській допомозі

Розробка законодавства щодо Агенції з управління майном та Держхолдингу з використанням кращих світових практик

Розробка галузевих концепцій з приватизації

Підготовка підприємств до приватизації

Розробка та регламентів та звітності для роботи державних підприємств у складі Держхолдингу

Пошук управлінських кадрів для Держхолдингу та державних підприємств

Декілька років тому Україна остаточно увійшла до числа економік, що орієнтовані на ефективність, за класифікацією Всесвітнього економічного форуму, яка використовується при розрахунку Глобального індексу конкурентоспроможності країн світу. На цій стадії для досягнення сталого економічного зростання у довгостроковій перспективі країна має приділяти більше уваги забезпеченню вільної конкуренції та створенню сприятливих умов для розвитку секторів економіки з більшою доданою вартістю. Торгівля ресурсами або продукцією нізьких виробничих переділів вже не має домінувати в економіці.

Україна має диверсифікувати структуру економіки з метою збільшення частки власної продукції з високою доданою вартістю у внутрішньому споживанні та експорті – таких як електроніка, ІТ-технології, машинобудування, оборонна промисловість. У той же час необхідно розвивати переробну промисловість, особливо щодо продукції сільского господарства, добувної промисловості та металургії. Також в загальному обсязі виробництва треба нарощувати частку малого та середнього бізнесу. Все це дозволить країні забезпечити зростання продуктивності економіки та у підсумку ВВП.

. Державні підприємства здебільшого неефективні або взагалі збиткові. Необхідно суттєво скоротити кількість виробничих активів у державному володінні, провівши ефективну приватизацію. До підприємств, що залишаться у державній власності, мають застосовуватись сучасні підходи корпоративного управління.

Виклики

    •  Відсутність системног підходу до володіння та управління різними типами активів.

    •  Низька продуктивність та збитковість державних підприємств. Як наслідок – недоотримання ВВП та доходів бюджету

    •  Неефективна система управління державною власністю

    •  Відсутність кваліфікованих кадрів – менеджерів для управління державними підприємствами

    •  Неефективний процес приватизації

Послідовність ключових реформаторських кроків

    •  Підготовка та затвердження концепції реформи управління державними активами

    •  Затвердження положення про Агенцію з управління державною власністю

    •  Розробка та прийняття переліку критеріїв для прийняття рішень по реструктуризації/продажу активів

    •  Затвердження переліків об’єктів на приватизацію, ліквідацію та реструктуризацію

    •  Затвердження галузевих концепцій приватизації з визначенням переліків підприємств та необхідних дій з підготовки процесу їх приватизації, а також загальних супроводжувальних ініціатив на рівні галузі

    •  Приватизація визначених для продажу активів відповідно до затверджених планів

    •  Реструктуризація, корпоратизація та санація активів, що передані від Мінекономіки до Агенції

    •  Формування галузевих суб-холдингів

    •  Створення Державної холдингової компанії (ДХК)

    •  Пошук та залучення управлінської команди в ДХК

    •  Передача державних активів до ДХК

Ключові показники ефективності

    •  Частка держсектору у ВВП

    •  Сума надходжень до держбюджету від приватизації активів

    •  Сукупний фінансовий результат від діяльності ДХК

    •  Рівень продуктивності компаній в державній власності

    •  Рівень капіталізації державних компаній


Каталог: files
files -> Рабочая программа дисциплины «Введение в профессию»
files -> Рабочая программа по курсу «Введение в паблик рилейшнз»
files -> Основы теории и практики связей с общественностью
files -> Коммуникативно ориентированное обучение иностранным языкам в Дистанционном образовании
files -> Варианты контрольной работы №2 По дисциплине «Иностранный (англ.) язык в профессиональной деятельности» для студентов 1 курса заочной формы обучения, обучающихся по специальности 030900. 68 Магистратура
files -> Контрольная работа №2 Вариант №1 Text №1 Use of Non-Police Negotiators in a Hostage Incident
files -> Классификация основных человеческих потребностей по А. Маслоу Пирами́да потре́бностей
files -> Рабочая программа для студентов направления 42. 03. 02 «Журналистика» профилей «Печать», «Телевизионная журналистика»


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница