План відновлення україни стратегічний документ
2015-2017


IV.5 Сільське господарство: до якісного зростання



страница8/11
Дата11.05.2016
Размер1.53 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11



IV.5 Сільське господарство: до якісного зростання

Сільське господарство та аграрний сектор є однією ж найважливіших та найпріоритетніших для розвитку галузей економіки України. Незважаючи на стрімкий ріст загальних показників аграрного сектору в останні роки, в цій галузі досі залишаються структурні проблеми, які потребують негайного вирішення. Одним з першочергових завдань Уряду є комплексний та збалансований розвиток аграрного сектору в Україні та розвиток експорту аграрної продукції.

З одного боку, прискорений розвиток аграрного сектору в останні роки дозволив наростити його частку до 13% у ВВП та до 11% надходжень до Держбюджету України, вийти на друге місце серед інших секторів економіки у товарній структурі експорту і забезпечити значні валютні надходження (17,3 млрд дол. США, 2013).
З іншого боку, такий розвиток призвів до великої концентрації агарної галузі, зменшення ролі фермерства та малого та середнього сільськогосподарського бізнесу, до зменшення чисельності офіційно працевлаштованих у сільському господарстві. Зменшились купівельна спроможність та доходів сільського населення.
Головними чинниками такої ситуації є одновекторність розвитку аграрної економіки та однобічність державної політики – фокусування на розвитку лише аграрної складової на селі, що призвело до:

а) значної диференціації за розмірами агровиробників, невизнання товаровиробниками більшості самозайнятих виробників та відсутність можливості їх доступу до організованого ринку;

б) надмірного державного контролю;

г) погіршення довгострокових очікувань виробників в силу невизначеності термінів завершення земельної реформи та моделі земельних відносин;

д) високої вартості залучення фінансових ресурсів, низької можливості доступу до них малих товаровиробників;

e) неадаптованість аграрної освіти та науки до потреб ринку.

У 2013 році прийнято Стратегію розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року, якою закріплено перехід до багатоукладного розвитку аграрної економіки, підвищення ролі груп виробників на ринку. З метою гармонізації українського законодавства зі стандартами ЄС вже прийнято нові Закони «Про безпечність і якість харчової продукції», «Про державний контроль у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ідентифікації та реєстрації тварин» та створено Раду з питань європейської інтеграції при Мінагрополітики.

Метою секторальної політики в сфері аграрного сектору є зростання якості життя сільського населення, розвиток сільських громад та територій через запровадження політики сталого сільського розвитку та розвитку аграрної економіки на принципах багатоукладності, першочергово:

а) відновлення соціально-забезпечуючої ролі аграрної економіки та прискореного розвитку інших галузей сільської економіки;

б) переходу до екологічного та енергозберігаючого виробництва;

в) підтримка галузей, що формують зайнятість на селі, зокрема тваринництва та органічної продукції;

г) наповнення внутрішнього ринку та нарощування обсягів експорту всіх видів продукції

д) розвиток фермерства, малого та середнього сільськогосподарського бізнесу

е) розвиток інфраструктури ринку та логістичних потужностей

Протягом 2015 року планується сформувати законодавчу базу, яка забезпечить подальший ефективний розвиток аграрного сектору. Наступними кроками реалізації реформи будуть:



    •  Інтеграція самозайнятих виробників до організованого аграрного ринку

    •  Гармонізації національного законодавства та організаційних засад функціонування аграрного ринку до європейської практики:

    •  Формування умов доступу до фінансових ресурсів для малих товаровиробників

    •  Зближення системи аграрної освіти та науки до реальних потреб ринку

    •  Диверсифікація розвитку сільської економіки

Загальна вартість реалізації секторальної політики та запланованих заходів може становити близько 8 млрд євро. Окрім необхідності винайти необхідні ресурси для впровадження комплексної політики, також є суттєва потреба у донорській допомозі, включаючи:



    •  забезпечення експертної підтримки законотворчої діяльності та гармонізація українського законодавства з європейськими нормами та вимогами, у тому числі у сфері безпеки та якості продуктів харчування, у ветеринарній та фітосанітарній сферах, розвиток відповідної інфраструктури, в першу чергу лабораторій та навчання персоналу

    •  реформування системи врядування аграрним сектором

    •  розвиток сільськогосподарського дорадництва та моніторингу аграрного ринку

    •  розвиток системи освіти у аграрному секторі, зближення потреб виробників та системи аграрної освіти



Виклики

    •  Падіння масового попиту н с/г продукцію та поглиблення проблеми безробіття в сільській місцевості через випереджаючий розвиток великотоварного виробництва в сільській економіці

    •  Відсутність національного консенсусу щодо остаточної моделі земельних відносин

    •  Обмеженість доступу до ефективного ресурсного забезпечення

    •  Фокусування на питанях всебічного розвитку сільського господарства

Послідовність основних реформ

    •  Формування законодавчої бази діяльності фермерських господарств

    •  Організаційна підтримка включення малих товаровиробників в ринок (локальні ринки, маркетингова кооперація, взаємопов'язаний розвиток).

    •  Формування політичного узгодження та суспільного консенсусу щодо запровадження ринкового обігу прав на землі сільськогосподарського призначення.

    •  Систематизація земельних орендних відносин.

    •  Створення умов для розширення доступу сільськогосподарських товаровиробників до кредитування.

    •  Запровадження прозорого механізму (аукціонного) продажу земель, що перебувають у державній власності

    •  Гармонізація законодавства із європейськими стандартами у сфері безпечності та деяких показників якості харчової продукції

    •  Запровадження ризик-орієнтованої системи державного контролю у сфері безпечності продукції.

    •  Передача частини контролюючих функцій держави саморегулювальним об'єднанням виробників, (перехід до моделі трирівневої моделі контролю).

    •  Формування системи солідарної відповідальності груп виробників, розвиток професійного та галузевого саморегулювання

    •  Формування дворівневої лізингової системи через створення лізингової компанії першого порядку.

    •  Створення фонду рефінансування комерційних банків та кредитних спілок по кредитуванню сімейних фермерських господарств та фонду співгарантування по кредитах внутрішньосільських (селоутворюючих) підприємств.

    •  Диверсифікація розвитку сільської економіки, в т.ч. сільський (зелений) туризм, промисли і ремесла, послуги.

    •  Запровадження механізмів участі солідарно-відповідальних інституціяй у впровадженні сталого сільського розвитку.

Основні показники ефективності діяльності

    •  Зняття невизначеності в суспільстві щодо "земельного питання"

    •  Покращення довгострокових очікувань сільськогосподарських товаровиробників

    •  Підвищення конкурентоспроможності української аграрної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринку

    •  Запровадження правил до маркування, презентації та безпечності харчових продуктів в Україні, ідентичних правилам ЄС.

    •  Збільшення обсягів залучення фінансів та сільськогосподарської техніки.

    •  Зростання якості сільського життя

IV.6 Підвищення ефективності фінансових послуг
Протягом 2014 року фінансова система України функціонувала в дуже складних соціально-економічних умовах. Зокрема слід зазначити втрату частини банківських активів у АР Крим та на окупованих територіях Донбасу. Значна девальвація гривні та спад в економіці загрожують подальшим зростанням ризиків. В цьому контексті відновлення фінансової системи як одної із найважливіших складових у забезпеченні сталого економічного розвитку є одним із основоположних напрямків поточного співробітництва України із МВФ, Світовим банком, ЄС та іншими донорськими організаціями.
Фінансовий сектор України на сьогодні належним чином не виконує функцію фінансового забезпечення стабільного економічного розвитку. На разі відбувається зменшення обсягів надання фінансових послуг, особливо обсягів кредитування бі- знесу й населення. На ринку бракує довгострокових фінансових ресурсів – як через через інструменти фондовогу ринку, так і шляхом венчурного фінансування. Разом з тим, експерти відзначають в цілому низький рівень розвитку й низьку прозорість фондового ринку.
Крім необхідної стабілізації фінансової системи в короткостроковій перспективі, важливими є наступні середньострокові, взаємопов’язані цілі:


    •  консолідація фінансового сектору та підвищення його пружності (зокрема шляхом посилення якості його моніторингу та регулювання, впровадження ефективного консолідованого нагляду, зміцнення правил прозорості, корпоративного управління та захисту прав кредиторів та інвесторів і подальшої інтеграції вітчизняного фінансового сектору в міжнародну систему норм та координації);

    •  розвиток якості, доступності та різноманітності фінансових послуг інструментів для кращого задоволення потреб підприємств та населення та управління ризиками, а також інфраструктури, що лежіть в їх основі;

    •  підвищення фінансових знань споживачів фінансових послуг та захисту їх прав відповідно до європейських норм.

Важливим кроком реформування фінансового сектору є створення Ради з фінансової стабільності, яка має забезпечити єдність підходів до управління та врегулювання різних сегментів сектору.



IV.6.1. Консолідація та зміцнення банківського сектору
Український ринок банківських послуг залишається дуже фрагментованим і характеризується низькою капіталізацією: 160 банків займають лише 28% ринку. Банківська система є слабкою через низку обмежень та зростання кредитних ризиків. Банки все ще мають коротку відкриту валютну позицію, що наражає їх на валютний ризик. В умовах високого рівня доларизації економіки та девальвації (майже -100% з початку року) валютний ризик клієнтів також трансформується в кредитний ризик для банків. Крім доларизації, на сьогодні для економіки характерними є високі рівні готівкових розрахунків та процентних ставок. Малопередбачувана агресивна політика Росії може спричинити подальше погіршення макроекономічних показників, а відповідно і фінансового стану економічних агентів, що в свою чергу негативно впливатиме на якість активів банківської системи.
На сьогоднішній день Україна реалізує програму «стенд-бай», що підтримується МВФ, та відповідні заходи Програмної позики Світового банку на політику розвитку у фінансовому секторі. В результаті цього проведено діагностичне обстеження 35 найбільших за розміром активів банків для визначення необхідних обсягів докапіталізації; збільшено мінімальний розмір статутного капіталу новостворюваних банків до 500 млн. грн.; запроваджено поняття «системно важливий банк» та встановлено критерії визначення таких банків; підвищено вимоги до корпоративного управління в банках; посилено операційну, фінансову та регуляторну спроможність ФГВФО щодо врегулювання питання неплатоспроможних банків.

Також на разі готується проект Кодексу норм поведінки банку під час проведення реструктуризації зобов’язань позичальників, які опинилися в скрутному фінансовому становищі.


Середньостроковою метою реформування банківського сектору є підвищення його спроможності забезпечувати стійке зростання економіки України, шляхом консолідації банківскього сектору, збільшення рівня капіталізації, зростання обсягу надання фінансових послуг за умови зниження честки проблемних активів у загальному портфелі активів банків, підвищення капіталізації та обсягу торгів організованого фондового ринку.
Важливим кроком у процесі досягнення поставленої мети та забезпечення стабільності банківського сектору є розроблення й реалізація державної стратегії щодо державних фінансових установ і банків, особливо у яких держава стала основним власником у результаті рекапіталізації.
Створюється Рада з фінансової стабільності, до складу якого увійдуть керівники НБУ, Мінфіну, ФГВФО, Нацкомфінпослуг, НЦКПФР. Також НБУ розробляє нормативно-правовий документ, який встановлює вимоги до регулювання та нагляду за діяльністю системно важливих банків. На виконання зобов’язань української сторони відповідно до Меморандуму про економічну та фінансову політику, укладеного в рамках спільної з МВФ програми «стенд-бай», НБУ готуються законодавчі зміни з питань, які потребують першочергового врегулювання в рамках реформ та розвитку банківської системи, а саме:
• створення централізованого реєстру кредитів при НБУ;

• капіталізація банків, у тому числі за участю держави, за результатами проведення діагностичного обстеження, вдосконалення правових інструментів реструктуризації банків;

• вирішення питання проблемних активів банків, в тому числі шляхом оптимізації оподаткування операцій банків з реструктуризації проблемної заборгованості, створення НБУ реєстру кредитів тощо;

• посилення інституційної незалежності НБУ;

• консолідація банківської системи;

• підвищення якості інформації про позичальників та доступу до неї.



З метою забезпечення прав кредиторів та вкладників банків, а також відповідного зниження ризиків кредитних установ, необхідно реформувати процедуру банкротства та удосконалити нормативне врегулювання щодо забезпечення виконання зобов'язань позичальників за кредитними договорами.


Виклики

    •  Подальше погіршення якості кредитних портфелів через девальвацію гривні та спад в економіці.

    •  Зростання потреб банків у капіталі.

    •  Обмежений доступ банків до фінансування, особливо на зовнішніх ринках.

Послідовність ключових реформаторських кроків

    1. 1. Підвищення платоспроможності банківської системи шляхом виконання планів рекапіталізації/реструктуризації банків і своєчасного здійснення заходів впливу.

    2. 2. Визначення системно важливих банків та особливостей регулювання та нагляду за такими банками.

    3. 3. Врегулювання питання проблемних активів банків.

    4. 4. Сприяння консолідації банківської системи, в тому числі через ліквідацію банків, які неспроможні виконувати плани рекапіталізації.

    5. 5. Забезпечення підвищення якості інформації про позичальників та доступу до неї.

    6. 6. Реформувати процедуру банкрутства

    7. 7. Удосконалити систему гарантування внесків населення

Ключові показники ефективності

    1.  коефіцієнт достатності капіталу

    2.  частка проблемних активів у загальному портфелі банківських активів

    3.  середній рівень власного капіталу банків

    4.  кількість банків

    5.  наявність планів фінансового оздоровлення у банків, які кваліфікуються як системно важливі банки


IV.6.2.  Розвиток ринку небанківських фінансових послуг
Загальний обсяг активів небанківських фінансових установ, піднаглядних Нацкомфінпослуг, має тенденцію до зростання. Так, протягом І півріччя 2014 активи таких установ зросли на 9,3% порівняно з аналогічним періодом 2013 року, та становлять 130,9 млрд. грн. Загальні активи за І півріччя 2014 року становлять 19,0% ВВП, що демонструє приріст на 0,3 в.п. порівняно з відповідним періодом минулого року. Найбільш капіталізованим залишається сектор страхування.
За І півріччя 2014 року, в порівнянні з відповідною датою минулого року, позитивні темпи приросту активів показали страховики, недержавні пенсійні фонди, юридичні особи публічного права, інші кредитні установи та фінансові компанії. Водночас за І півріччя 2014 року скорочення активів продемонстрували кредитні спілки та ломбарди.
На сьогоднішній день вже проведено низку реформ, що дозволило посилити контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг, у т.ч. розкриття інформації про кінцевих власників фінансових установ; запровадити нагляд за небанківськими фінансовими групами; покращити рівень операційної незалежності регулятора; посилити захист інтересів споживачів фінансових послуг.
У якості мети розвитку сектору залишається створення умов для належного та ефективного функціонування ринків небанківських фінансових послуг, зміцнення системної стабільності та підвищення рівня прозорості на цих ринках, забезпечення захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг та покращення фінансової обізнаності громадян, а також інтеграція у світовий фінансовий простір без загроз національним інтересам та економічній безпеці України.
Для досягнення поставленої мети необхідно забезпечити стабільний розвиток ринків фінансових послуг та захист прав споживачів шляхом упровадження системи пруденційного нагляду за небанківськими фінансовими установами, в тому числі оцінки активів та пасивів компаній за європейськими стандартами з проведенням незалежного аудиту, та переходу на систему нагляду на основі оцінки ризиків; посилити прозорість діяльності та розкриття інформації учасниками фінансового ринку; покращити фінансову обізнаність громадян; посилити інституційну спроможність регулятора.
Паралельно необхідно привести законодавство про регулювання страхових компаній та установ недержавного пенсійного забезпечення у відповідність до директив Європейського Союзу та міжнародних стандартів регулювання та нагляду у сфері фінансових послуг.
Сприяння розвитку сільськогосподарського сектору шляхом державної підтримки страхування сільськогосподарської продукції зробить внесок у розвиток ринку страхових послуг.
Залучення донорської допомоги необхідне для створення електронної системи регулювання ринку фінансових послуг для автоматизації функцій пруденційного нагляду, нагляду на основі оцінки ризиків та посилення прозорості діяльності та розкриття інформації учасниками фінансового ринку. Наразі триває обговорення питання з Урядом Норвегії щодо можливості надання допомоги українській стороні для реалізації зазначених напрямків.
Доцільно продовжити (з квітня 2015 року) проект Міжнародної фінансової корпорації «Розвиток агрострахування в Україні», що працює у напрямку розвитку сільськогосподарського виробництва, шляхом страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою.
Додаткове фінансування також необхідне на здійснення реформаторських дій щодо приведення законодавства про регулювання страхових компаній у відповідність до директив ЄС, забезпечення стабільного розвитку ринків фінансових послуг та захисту прав споживачів у частині посилення інституційної спроможності, а також комплексного покращення фінансової обізнаності громадян потребує залучення ресурсів міжнародної технічної допомоги. Наразі донорами не висловлена готовність щодо надання підтримки у реалізації зазначених пріоритетних напрямків.


Виклики

    •  Необхідність зміцнення системної стабільності на ринках небанківських фінансових послуг.

    •  Недостатність забезпечення захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг.

    •  Необхідність розроблення стандартних страхових продуктів для страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою.

    •  Необхідність інтеграції у світовий фінансовий простір без загроз національним інтересам та економічній безпеці України.

Послідовність ключових реформаторських кроків

    •  Забезпечення стабільного розвитку ринків фінансових послуг та захист прав споживачів.

    •  Приведення законодавства про регулювання страхових компаній у відповідність до директив Європейського Союзу.

    •  Розвиток сільськогосподарського виробництва, шляхом страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою.

Ключові показники ефективності

    •  Темпи росту активів небанківських фінансових установ.

    •  Частка чистих страхових премій у ВВП.

    •  Рівень покриття страховими послугами.

    •  Динаміка кредитних та депозитних операцій.

    •  Кількість учасників та обсяг активів у системі накопичувального пенсійного забезпечення.

Каталог: files
files -> Рабочая программа дисциплины «Введение в профессию»
files -> Рабочая программа по курсу «Введение в паблик рилейшнз»
files -> Основы теории и практики связей с общественностью
files -> Коммуникативно ориентированное обучение иностранным языкам в Дистанционном образовании
files -> Варианты контрольной работы №2 По дисциплине «Иностранный (англ.) язык в профессиональной деятельности» для студентов 1 курса заочной формы обучения, обучающихся по специальности 030900. 68 Магистратура
files -> Контрольная работа №2 Вариант №1 Text №1 Use of Non-Police Negotiators in a Hostage Incident
files -> Классификация основных человеческих потребностей по А. Маслоу Пирами́да потре́бностей
files -> Рабочая программа для студентов направления 42. 03. 02 «Журналистика» профилей «Печать», «Телевизионная журналистика»


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница