Податковий кодекс України


) витрати понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок



страница13/39
Дата12.05.2016
Размер9.64 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   39

8.1.12) витрати понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок.

8.1.13) витрати понесені у зв’язку із придбанням послуг та робіт з консалтингу, маркетингу, реклами, інжинірингу, страхування та цінних паперів у нерезидента

Стаття 9. Особливості визнання витрат подвійного призначення


9.1. При визначенні об’єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення:

9.1.1) витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, спеціальним (форменим) одягом, мийними та знешкоджувальними засобами, засобами індивідуального захисту, що необхідні для виконання професійних обов’язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Витрати (крім тих, що підлягають амортизації), здійснені у порядку, встановленому законодавством, на організацію, утримання та експлуатацію пунктів безоплатного медичного огляду, безоплатної медичної допомоги та профілактики працівників (у тому числі забезпечення медикаментами, медичним устаткуванням, інвентарем, а також витрати на заробітну плату найманих працівників);

9.1.2) витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних із основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку;

До складу витрат не включаються нарахування роялті на користь нерезидента або юридичної особи, які відповідно до статті 23 цього розділу звільнені від сплати цього податку чи сплачують цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена у пункті 20.1 статті 20 цього розділу; особи, що сплачує податок у складі інших податків у розмірі, що не перевищує 3 відсотки оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік;

9.1.3) витрати платника податку на первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, а також у разі, коли законодавством передбачено обов’язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації;

витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах фізичних осіб (незалежно від того, чи перебувають такі особи у трудових відносинах з платником податку), які уклали з ним письмовий договір (контракт) про взяті ними зобов’язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років;

витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах.

У разі розірвання письмового договору (контракту), зазначеного в абзаці другому цього підпункту, платник податку зобов’язаний збільшити дохід у сумі фактично здійснених ним витрат на навчання та/або професійну підготовку, які були включені до складу його витрат. Внаслідок такого збільшення доходу нараховується додаткове податкове зобов’язання та пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення податкового зобов’язання з податку, яке мав би сплатити платник податку у встановлений строк у разі, коли б він не користувався податковою пільгою, встановленою цим підпунктом, обчислені до суми такого податкового зобов’язання та розраховані за кожен день недоплати, закінчуючи днем збільшення доходу. Сума відшкодованих платнику податку збитків за такою угодою (договором, контрактом) не є об’єктом оподаткування в частині, що не перевищує суми, на які збільшено дохід, сплати додаткового податкового зобов’язання та пені, зазначених цим абзацом. Обов’язки з доведення зв’язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку покладаються на такого платника податку.

У разі виникнення розбіжностей між органом державної податкової служби та платником податку стосовно зв’язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такий орган державної податкової служби зобов’язаний звернутися до центрального органу виконавчої влади у галузі освіти, експертний висновок якого є підставою для прийняття рішення органом державної податкової служби.

Оскарження рішень органів державної податкової служби, прийнятих на підставі експертних висновків центрального органу виконавчої влади у галузі освіти, здійснюється платниками податку в загальному порядку;

9.1.4) будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше ніж сума, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податку.

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов’язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення витрат продавця такого товару на вартість замін.

Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначаються Кабінетом Міністрів України на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів.

Термін „оприлюднення” означає розповсюджене в рекламі, технічній документації, договорі або іншому документі зобов’язання продавця щодо умов та строків гарантійного обслуговування;

9.1.5) витрати платника податку на проведення рекламних заходів стосовно товарів (робіт - послуг), що продаються (виконуються, надаються) такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше 2 відсотків оподатковуваного прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік;

9.1.6) будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об’єкта фінансового лізингу; фінансових, інших ризиків платника податку, пов’язаних з провадженням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров’я або інших ризиків, пов’язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов’язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку-страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв’язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.



Віднесення до складу витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат із медичного, пенсійного страхування та за обов’язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків суми податкового зобов’язання за попередній звітний річний податковий період;

9.1.7) витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язаних з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, у тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в частині першій цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій) за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи в тому числі бронювання місць в місцях проживання, страхових полісів тощо.

Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми „чайових”, за винятком випадків, коли суми таких „чайових” включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.

Додатково до витрат, визначених абзацом першим цього підпункту, відносять не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з відрядженням, а також суми, що спрямовуються на харчування членів екіпажів замість добових у межах території України, але не більше як 0, 2 розміру місячного прожиткового мінімуму, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу, а для відряджень за кордон - не вище 0, 75 розміру місячного прожиткового мінімуму, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.

Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відрядження членів екіпажів суден/інших транспортних засобів або суми, що спрямовуються на харчування таких членів екіпажів замість добових, якщо такі судна (інші транспортні засоби):

провадять комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіальних вод України;

виконують міжнародні рейси для провадження навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордону України;

використовуються для проведення аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіальних вод України.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену абзацом четвертим цього підпункту.

Сума добових визначається у разі відрядження:

у межах України та країн, в’їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в’їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними підтвердними документами, перелік яких затверджується центральним органом Державної податкової служби України;

до країн, в’їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в’їзд), - згідно з наказом про відрядження та відмітками уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в закордонному паспорті або документі, що його замінює.

За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів, наказу або відміток уповноваженої службової особи державної прикордонної служби України у паспорті або документі, що його замінює сума добових не включається до складу витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Якщо згідно із законами країни відрядження або країн, територією яких здійснюється транзитний рух до країни відрядження, необхідно здійснити обов’язкове страхування життя або здоров’я відрядженої особи чи її цивільної відповідальності (при використанні транспортних засобів), то витрати на таке страхування включаються до складу витрат платника податку, що відряджає таку особу.

За запитом представника органу державної податкової служби платник податку забезпечує за власний рахунок переклад підтвердних документів, виданих іноземною мовою;

9.1.8) витрати платника податку (крім капітальних, які підлягають амортизації) на утримання та експлуатацію таких об’єктів, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок платника податку станом на 1 липня 1997 року, але не використовуються з метою отримання доходу:

дитячих ясел або садків;

закладів середньої і середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку;

дитячих, музичних і художніх шкіл, шкіл мистецтв;

спортивних комплексів, залів і майданчиків, що використовуються для фізичного оздоровлення та психологічної реабілітації працівників платника податку, клубів і будинків культури;

приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку;

багатоквартирного житлового фонду, у тому числі гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об’єктів житлово-комунального господарства;

дитячих таборів відпочинку і оздоровлення;

установи соціального захисту громадян (будинки-інтернати, будинки для престарілих).

9.2. У разі коли після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку-продавець та платник податку-покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Цей пункт не регулює правила визначення та коригування витрат і доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 29 цього розділу.

9.3. До витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним центральним органом виконавчої влади, або іншим органом, визначеним законодавством України.

9.4. Платник податку проводить оцінку вибуття запасів за методами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із дозволених методів оцінки їх вибуття.

9.5. Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.


Стаття 10. Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов’язаннями
10.1 До складу витрат включаються будь-які витрати, пов’язані з нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв’язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

10.2. Для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

10.3. Витрати на сплату процентів, які відповідають вимогам пункту 10.1 цієї статті, але не віднесені до складу витрат виробництва згідно з положеннями пункту 10.2 цього розділу протягом звітного періоду підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою пунктом 31.2 статті 31 цього розділу.

10.4 До складу витрат не включаються витрати на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок.
Стаття 11. Особливості визначення складу витрат на виплати фізичним особам згідно з трудовими договорами та договорами цивільно-правового характеру
11.1. До складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу ІV цього Кодексу).

11.2. Крім витрат, передбачених пунктом 11.1 цієї статті, до складу витрат платника податку включаються обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього підпункту.

Якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку зобов’язаний сплачувати за власний рахунок добровільні внески на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право включити до складу витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, загальний обсяг якої не перевищує 15 відсотків заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.

При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у розділі IV цього Кодексу, протягом такого податкового періоду.


Стаття 12. Особливості віднесення до складу витрат сум внесків на соціальні заходи
12.1. До складу витрат платника податку відносяться суми внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування та суми внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нараховані на суми, зазначені в статті 11 цього розділу, у розмірах і порядку, встановлених законом.

12.2. Якщо наймана особа доручає роботодавцю здійснювати внески на довгострокове страхування життя або будь-який вид недержавного пенсійного забезпечення за рахунок витрат на оплату праці такої найманої особи, включених до складу витрат платника податку відповідно до пункту 11.1 статті 11 цього розділу, такий роботодавець не включає суму зазначених внесків до складу своїх витрат та до бази для нарахування суми внесків на пенсійне та інші види державного (соціального) обов’язкового страхування.


Стаття 13. Об’єкти амортизації
13.1. Амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів, та нематеріальних активів для використання у господарській діяльності та довгострокові біологічні активи;

витрати на самостійне виготовлення основних засобів для використання в господарській діяльності, у тому числі витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

витрати на проведення реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищує 10 відсотків вартості, яка амортизується, об’єкта основних засобів на початок звітного року;

витрати на капітальне поліпшення землі, не пов’язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

кошти, отримані платником податку з бюджету у вигляді цільового фінансування капітальних інвестицій на придбання об’єкту інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об’єкту відповідно до положень підпункту 6.2.1) пункту 6.2 статті 6 цього розділу;

сума переоцінки основних засобів, проведеної відповідно до статті 15 цього розділу.

13.2. Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на:

утримання основних засобів, що знаходяться на консервації;

ліквідацію основних засобів.

придбання (виготовлення) сценічно - постановочних предметів вартістю до 5 тис. гривень театрально – видовищними підприємствами – платниками податку.

13.3. Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

вартість гудвілу;

витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих засобів.

Термін „невиробничі основні засоби” означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.


Стаття 14. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів. Методи нарахування амортизації.
14.1. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації.

Групи


Мінімально допустимі строки корисного використання, років

група 1 – земельні ділянки




група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом

15

група 3 – будинки,

споруди,


передавальні пристрої

20

15

10



група 4 – машини та обладнання

з них:


електронно–обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 1000 гривень

5

2


група 5 – транспортні засоби

5

група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)

4

група 7 – тварини

6

група 8 – багаторічні насадження

10

група 9 – інші основні засоби

12

група 10 – бібліотечні фонди




група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи




група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди

5

група 13 – природні ресурси




група 14 – інвентарна тара

6

група 15 – предмети прокату

5

група 16 – довгострокові біологічні активи

7

14.1.1. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж встановлено в пункті 14.1, і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

14.1.2. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

фізичний та моральний знос, що передбачається;

правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

14.1.3. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим ніж це визначено у пункті 14.1.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості.

14.2. Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

14.2.1. Амортизація об'єктів груп 9,11,12,14,15, визначених у підпункті 14.1 цієї статті, нараховується за методами, що наведені в підпунктах 1 і 5 пункту 14.2 цієї статті. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.

14.2.2. Нарахування амортизації для оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності та може переглядатися у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.
Стаття 15. Визначення вартості об’єктів амортизації
15.1. Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об’єктом, що входить до складу окремої групи, у тому числі вартість поліпшення основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду), як окремий об’єкт амортизації.

15.2. Амортизація об’єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 14.1 статті 14 цього розділу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об’єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, інших видів поліпшення та консервації.

15.3. Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об’єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

15.4. На основні засоби груп 1, 10, 13 амортизація не нараховується.

15.5. Суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов’язкових платежів).

15.6. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється із застосуванням методів, визначених у пункті 14.2 статті 14 цього розділу протягом таких строків:


Групи


Строк дії права користування

група 1 – права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище)

відповідно до правовстановлювального документа

група 2 – права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо)

відповідно до правовстановлювального документа



група 3 – права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо)

відповідно до правовстановлювального документа

група 4 – права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу–хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо)

відповідно до правовстановлювального документа, але не менш як 5 років

група 5 – авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно–обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо)

не менше як 2 роки

група 6 – інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо)

відповідно до правовстановлювального документа

Облік вартості, яка амортизується, нематеріальних активів ведеться за кожним із об’єктів, що входить до складу окремої групи.

15.7. Придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

15.8. Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням/отриманням прав на об’єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);

витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних/створених повністю або частково за рахунок запозичень, крім випадків, передбачених підпунктом 7.10.5 пункту 7.10 статті 7 цього розділу.

15.9. У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних засобів платником податку для власних виробничих потреб вартість об’єкта основних засобів, яка амортизується, збільшується на суму всіх виробничих витрат, здійснених платником податку, що пов’язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних засобів, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі, коли платник податку зареєстрований платником податку на додану вартість незалежно від джерел фінансування.

15.10. Первісна вартість об’єктів основних засобів, зобов’язання по розрахунках за якими визначені загальною сумою за кілька об’єктів, обчислюється розподілом цієї суми пропорційно звичайній ціні окремого об’єкта основних засобів.

15.11. Первісною вартістю основних засобів, що включені до статутного капіталу підприємства, визнається їх вартість, погоджена засновниками (учасниками) підприємства, але не вище звичайної ціни.

15.12. Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює вартості переданого об’єкта основних засобів, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, але не вище звичайної ціни об’єкта основних засобів, отриманого в обмін.

15.13. Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює вартості переданого об’єкта основних засобів, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, збільшеній/зменшеній на суму коштів чи їх еквівалента, що була передана/отримана під час обміну, але не вище звичайної ціни об’єкта основних засобів, отриманого в обмін.

15.14. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних із поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до зростання майбутньої економічної вигоди, первісно очікуваних від використання об’єкта у сумі, що перевищує 10 відсотків вартості, яка амортизується, об’єкта основних засобів на початок звітного року.

15.15. Витрати на ремонт, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та отримання первісно визначеної суми майбутньої економічної вигоди від його використання, включаються до складу витрат у сумі, що не перевищує 10 відсотків вартості, яка амортизується, об’єкта основних засобів на початок звітного року.

15.16. При продажу або відчуженні основних засобів дохід визнається з урахуванням положень пункту 4.4 статті 4 цього розділу, витрати у сумі вартості, що амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації.

При продажу або іншому відчуженні не виробничих основних засобів дохід визнається з урахуванням положень пункту 4.4 статті 4 цього розділу, витрати у сумі первісної вартості.

Дохід від продажу або іншого відчуження об’єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об’єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об’єкта (активу).

15.18. У разі виведення з експлуатації окремого об’єкта основних засобів або передачі його до складу невиробничих необоротних активів за рішенням платника податку або суду об’єкта не амортизується.

У цьому ж порядку відбувається виведення основних засобів із експлуатації внаслідок їх відчуження за рішенням суду.

У разі зворотного введення таких об’єктів в експлуатацію або передачі до складу виробничих основних засобів, для цілей амортизації вартість, яка амортизується на момент його виведення з експлуатації (складу виробничих засобів), збільшена на суму витрат, зазначених у підпункті 15.14 цієї статті.

У цьому ж порядку відбувається виведення основних засобів із експлуатації внаслідок їх відчуження за рішенням суду.

Зворотне введення таких об’єктів до складу основних засобів збільшує вартість об’єкта тільки на суму витрат, зазначених у пункті 15.14 цієї статті.

15.19. У разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі, коли з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об’єкта основних засобів.

15.20. Для цілей цього пункту:

15.20.1) до продажу або іншого відчуження основних засобів та нематеріальних активів прирівнюються:

операції із внесення таких основних засобів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи;

передача основних засобів у фінансовий лізинг (оренду);

15.20.2) до придбання прирівнюються операції з отримання основних засобів та нематеріальних активів у разі:

внесення основних засобів та нематеріальних активів до статутного фонду (капіталу) платника податку;

отримання основних засобів у фінансовий лізинг (оренду) з подальшим їх включенням до відповідних груп, якщо придбані таким чином основні засоби відповідають вимогам, визначеним у розділі І цього Кодексу;

отримання в оренду основних засобів та нематеріальних активів у складі цілісного майнового комплексу відповідно до Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від державних органів приватизації або органів місцевого самоврядування;

отримання в господарське відання основних засобів, що не підлягають приватизації, за рішеннями центральних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень, у разі зарахування на баланс.

15.21. Виведення з експлуатації основних засобів будь-якої групи здійснюється в результаті ліквідації, продажу, примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

Проведення будь-яких робіт, пов’язаних із поліпшенням основних засобів, без наявності зазначених документів не є свідченням про виведення таких основних засобів із експлуатації.

15.22. У разі коли договір оперативної оренди/лізингу зобов’язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об’єкта оперативної оренди/лізингу, вартість такого поліпшення включається орендарем до вартості, яка амортизується:

відповідної групи основних засобів, якщо на балансі орендаря обліковується група основних засобів, до якої належить такий об’єкт лізингу/оренди;

створеної таким орендарем відповідної групи основних засобів, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних засобів, до якої належить такий об’єкт оренди/лізингу.

При цьому орендарем не враховується вартість, яка амортизується, об’єкта оперативної оренди/лізингу, за якою він обліковується на балансі орендодавця.

15.23. У разі повернення орендарем об’єкта оперативного лізингу/оренди орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового/орендного договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об’єкта оперативного лізингу/оренди такий орендар користується правилами, визначеними пунктом 15.19 цієї статті для заміни основних засобів. При цьому орендодавець не змінює вартість, яка амортизується, основних засобів або витрати на суму витрат, здійснених орендарем для поліпшення такого об’єкта.

15.24. Платники податку всіх форм власності мають право проводити переоцінку об’єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів, що амортизується, на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою

Кі = [I(а–1) – 10]:100,

де І(а–1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.


Стаття 16. Облік операцій із землею та з її капітального поліпшення
16.1. Платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об’єкта власності. Витрати, пов’язані з таким придбанням, не підлягають включенню до витрат за звітний податковий період та не підлягають амортизації.

Якщо в майбутньому такий окремий об’єкт власності продається, платник податку включає до складу доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов’язаних із купівлею такого окремого об’єкта власності, які збільшені на коефіцієнт індексації, визначений у пункті 15.25 статті 15 цього розділу. У разі коли витрати (з урахуванням зазначеної індексації), понесені у зв’язку з придбанням такого об’єкта власності, перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не повинен впливати на об’єкт оподаткування та покривається за рахунок власних джерел платника податку.

16.2. У разі продажу землі, отриманої у власність у процесі приватизації, платник податку включає до складу доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою оціночної вартості такої землі, визначеної згідно з установленою методикою вартісної оцінки земель з урахуванням коефіцієнтів її функціонального використання на момент такого продажу. У разі коли витрати перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не повинен впливати на об’єкт оподаткування та покривається за рахунок власних джерел платника податку.

16.3. У разі коли об’єкт нерухомого майна (нерухомість) придбавається платником податку разом із землею, яка знаходиться під таким об’єктом, чи є передумовою для забезпечення функціонального використання такого об’єкта нерухомості відповідно до норм, визначених законодавством, амортизації підлягає вартість такого об’єкта нерухомого майна. Вартість зазначеного об’єкта нерухомості визначається в сумі, що не перевищує звичайну ціну без урахування вартості землі.

16.4. Якщо земля як окремий об’єкт власності продається або відчужується іншим чином, то балансова вартість окремого об’єкта основних засобів групи 2, в якому відображалася вартість капітального поліпшення якості такої землі, включається до витрат такого платника податку за підсумками податкового періоду, на який припадає такий продаж.

16.5 Для цілей цього пункту дохід, отриманий внаслідок продажу або іншого відчуження землі, визнається згідно з договором купівлі-продажу або іншого відчуження, але не нижче звичайної ціни такої землі.


Стаття 17. Амортизація витрат, пов’язаних з видобутком корисних копалин
17.1. Будь-які витрати на розвідку/дорозвідку, облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за винятком витрат, передбачених у підпункті „з” підпункту 7.10.1 пункту 7.10 статті 7 цього розділу) включаються до окремого об’єкта необоротних активів з видобутку корисних копалин платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації.

17.2. Перелік витрат, що включаються до окремого об’єкта необоротних активів з видобутку корисних копалин платника податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

17.3. Облік балансової вартості витрат, пов’язаних з видобутком корисних копалин, ведеться за кожним окремим родовищем (кар’єром, шахтою, свердловиною). Порядок такого обліку встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в нафтогазовому комплексі за погодженням з міністерством фінансів України.

17.4. Сума амортизаційних відрахувань за звітний період об’єкта необоротних активів з видобутку корисних копалин (за винятком свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ), розраховується за формулою:

С(а) = Б(а) х О(а): О(з),

де С(а) - сума амортизаційних відрахувань за звітний період;

Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду, яка дорівнює балансовій вартості групи на початок періоду, що передує звітному, збільшеній на суму витрат на розвідку/дорозвідку та облаштування запасів (родовищ) корисних копалин, понесених протягом попереднього періоду;

О(а) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин, фактично видобутих протягом звітного періоду;

О(з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі, який визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості витрат, пов’язаних із видобутком корисних копалин, на коефіцієнт індексації, який нараховується за формулою:

Кі= [І(а-1) - 10]: 100,

де І(а-1) - індекс інфляції, за результатами якої проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

17.5. Норми амортизації для свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, встановлюються у відсотках до їх первісної вартості у такому розмірі (в розрахунку на рік):

1-й рік експлуатації - 10 відсотків;

2-й рік експлуатації - 18 відсотків;

3-й рік експлуатації - 14 відсотків;

4-й рік експлуатації - 12 відсотків;

5-й рік експлуатації - 9 відсотків;

6-й рік експлуатації - 7 відсотків;

7-й рік експлуатації - 7 відсотків;

8-й рік експлуатації - 7 відсотків;

9-й рік експлуатації - 7 відсотків;

10-й рік експлуатації - 6 відсотків;

11-й рік експлуатації - 3 відсотки.

Платники податку мають право протягом звітного року включити до витрат будь-які витрати, пов’язані із проведенням реконструкції, модернізації та іншим поліпшенням свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, у сумі, що не перевищує

10 відсотків первісної вартості окремої свердловини.

Витрати, що перевищують зазначену суму, включаються до складу відповідної групи основних засобів як окремий об’єкт.

17.6. У разі коли діяльність, пов’язана з розвідкою/дорозвідкою запасів (родовищ) корисних копалин, не привела до їх відкриття або платником податку було прийнято рішення щодо недоцільності проведення подальшої розвідки чи розробки таких запасів (родовищ) у зв’язку з їх економічною недоцільністю, дозволяється віднести витрати із такої розвідки/дорозвідки чи розробки до складу витрат виробництва звітного податкового періоду такого платника податку. При цьому балансова вартість такої групи витрат, пов’язана з видобутком корисних копалин, прирівнюється до нуля.
Стаття 18. Податкова база
18.1. Податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно з статтею 3 цього розділу, з урахуванням положень статей 4-6 та 7-12 цього розділу.
Стаття 19. Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів
19.1. Якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є збиток, то сума такого збитку підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного збитку попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

Збиток як результат розрахунку об’єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей частини першої цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

19.2. Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить збиток як результат розрахунку об’єкта оподаткування, з причин наявності такого збитку.

19.3. У разі, коли збиток як результат розрахунку об’єкта оподаткування декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, орган державної податкової служби має право провести позапланову перевірку правильності визначення об’єкта оподаткування. В інших випадках наявність значення такого збитку не є достатньою підставою для проведення такої позапланової перевірки.

Сума від’ємного значення, що утворилась у попередніх звітних періодах та не погашена станом на 1 січня 2011 року враховується у зменшення податкових зобов’язань відповідно до підпункту 19.1 статті 19.
Стаття 20. Ставки податку
20.1) Основна ставка податку становить 20 16 відсотків (з 01.01.2011 р. застосовується ставка - 25 19 відсотків; з 01.01.2012 р. застосовується ставка – 24 18 відсотки; з 01.01.2013р. застосовується ставка – 22 17 відсотки; з 01.01.2014р. застосовується ставка - 20 16 відсотків)

20.2) за ставкою 0 відсотків прибутку від страхової діяльності юридичних осіб у випадках, встановлених пунктом 26.1 статті 26 цього розділу

20.3) за ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 31 цього розділу.
Стаття 21. Порядок обчислення податку
21.1. Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 20.1 статті 20 цього розділу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 18 цього розділу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XVIII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

21.2. Платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XVIII цього Кодексу, зобов’язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов’язаних з веденням діяльності з урахуванням збитку як результату розрахунку об’єкта оподаткування.

21.3. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно із правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

21.4. Платник податку веде бухгалтерський облік тимчасових та постійних податкових різниць, визначених за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України, а також бухгалтерський облік доходів і витрат.

Банки забезпечують облік тимчасових та постійних податкових різниць з 2012 року за методикою, затвердженою Національним банком України.

21.5. Платник податку повинен забезпечувати накопичення в регістрах бухгалтерського обліку інформації про доходи, витрати, тимчасові та постійні податкові різниці, визначені згідно з цим розділом, для складення декларації з податку.



21.6. Порядок нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи.

21.6.1. Платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, які є звітними сегментами та мають окремий баланс повинен забезпечити в розрізі кожного відокремленого підрозділу ведення окремого бухгалтерського обліку доходів, витрат та прибутку та визначення постійних і тимчасових податкових різниць.

21.6.2. Для розрахунку прибутку будь-якого відокремленого підрозділу який є звітним сегментом та має окремий баланс, враховуються доходи, визначені згідно з підпунктом 21.6.3 цього пункту та статтею 6 цього розділу, зменшені на витрати відокремленого підрозділу, визначені згідно з підпунктом 21.6.3 цього пункту та статтею 7 цього розділу, а також на частку інших витрат, здійснених юридичною особою з метою провадження господарської діяльності всіх відокремлених підрозділів, визначену пропорційно частці доходів такого відокремленого підрозділу в загальній сумі доходів юридичної особи.

21.6.3. У разі передачі товарів, виконання робіт, надання послуг у межах юридичної особи:

платник податку, який передає товари, виконує роботи, надає послуги визнає доходи від такої передачі товарів, виконання робіт, надання послуг, які визначаються за фактичними витратами на виробництво переданих товарів, виконання робіт, надання послуг, з урахуванням частки інших витрат, здійснених юридичною особою (головного підприємства) з метою провадження господарської діяльності всіх відокремлених підрозділів, а в разі передачі основних засобів або нематеріальних активів - за їх балансовою вартістю;

платник податку, який отримує товари, результати робіт, послуг, має право включити їх вартість до витрат, або до балансової вартості основних засобів або нематеріальних активів, у розмірі доходів, відображених платником податку, який передає таку продукцію, виконує роботи, надає послуги.

21.6.4 Прибуток платника податку - юридичної особи визначається окремо від результатів діяльності відокремлених підрозділів, виходячи з доходів та витрат, визначених відповідно до підпункту 21.6.2 цього пункту.

При цьому до витрат платника податку - юридичної особи, здійснених юридичною особою з метою ведення господарської діяльності всіх відокремлених підрозділів, не включається та їх частина, яка розподілена між іншими платниками - відокремленими підрозділами відповідно до підпункту 21.6.2 цього пункту.

Прибуток платника податку - юридичної особи або будь-якого відокремленого підрозділу не зменшується на суму збитків інших відокремлених підрозділів. Збитки відокремлених підрозділів переносяться на майбутні звітні періоди у порядку, встановленому пунктом 19.1 статті 19 цього розділу.

21.6.5 Платник податку-юридична особа повинен сплачувати суми податку, визначені згідно з нормами цього розділу та з урахуванням положень пункту 21.1 та підпунктів 21.6.1 - 21.6.4 цього пункту, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів та за своїм місцезнаходженням.

Податок відокремлених підрозділів платника податку, які знаходяться за межами України, сплачується за місцезнаходженням платника податку - юридичної особи.

21.6.6 У разі наявності у складі платника податку - юридичної особи представництв, які не є платниками податку відповідно до пункту 2.1 статті 2 цього розділу, пасивні доходи таких представництв враховуються у складі доходів, а витрати представництв підлягають розподілу у складі інших витрат, здійснених юридичною особою з метою провадження господарської діяльності всіх відокремлених підрозділів.

21.6.7 Платник податку, який має відокремлені підрозділи, які не підпадають під критерії визначені для звітного сегменту та не мають окремого балансу, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, у загальній сумі витрат цього платника податку.

Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього підпункту.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходиться такі відокремлені підрозділи.

Каталог: files
files -> Рабочая программа дисциплины «Введение в профессию»
files -> Рабочая программа по курсу «Введение в паблик рилейшнз»
files -> Основы теории и практики связей с общественностью
files -> Коммуникативно ориентированное обучение иностранным языкам в Дистанционном образовании
files -> Варианты контрольной работы №2 По дисциплине «Иностранный (англ.) язык в профессиональной деятельности» для студентов 1 курса заочной формы обучения, обучающихся по специальности 030900. 68 Магистратура
files -> Контрольная работа №2 Вариант №1 Text №1 Use of Non-Police Negotiators in a Hostage Incident
files -> Классификация основных человеческих потребностей по А. Маслоу Пирами́да потре́бностей
files -> Рабочая программа для студентов направления 42. 03. 02 «Журналистика» профилей «Печать», «Телевизионная журналистика»


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   39


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница