Податковий кодекс України



страница20/39
Дата12.05.2016
Размер9.64 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   39

є) подати податкову декларацію за результатами звітного року у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом календарного року дохід, що оподатковується за ставками, встановленими пунктом 7.1 статті 7 цього розділу, виплачується платнику податку двома або більше податковими агентами, і при цьому загальна сума такого доходу за будь-який календарний місяць перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

16.2. Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Кодексу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається незалежно від того виплачує чи ні доходи платникам податку зазначена особа протягом звітного періоду. Запро­вадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

У разі коли відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати органу державної податкової служби інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим розділом та розділом ІІ цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність відповідно до законодавства у разі неподання або несвоєчасного подання податкового розрахунку. Відображені у ньому суми податку, що сплачуються до бюджету, є узгодженими сумами податкових зобов’язань податкового агента та у разі неповної чи несвоєчасної сплати стягуються до бюджету разом із сплатою штрафів та пені, які нараховуються від першого до останнього дня строку подання податкового розрахунку, встановленого цим Кодексом.



д) подавати органу державної податкової служби за місцем його реєстрації податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, за формою, встановленою центральним податковим органом, про загальні суми доходів, які нараховані (виплачені, надані) на користь платників податку, і загальні суми податку на доходи фізичних осіб, які утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету.

Така декларація подається незалежно від того виплачує чи ні доходи платникам податку податковий агент протягом звітного періоду.

Стаття 17. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування


17.1. Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними у пункті 7.1 статті 7 цього розділу.

17.2. Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з отриманням такого доходу у звітному періоді.

17.3. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, які входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

17.4. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включають­ся до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Не належать до витрат фізичної особи - підприємця вартість придбаного рухомого і нерухомого майна, яке підлягає державній реєстрації, у разі якщо таке майно придбано до державної реєстрації фізичної особи – суб’єктом підприємницької діяльності та/або не використовується у такій діяльності.

17.5. Фізичні особи - підприємці, подають органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року в строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

17.5.1. Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менше ніж 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.

17.5.2. Фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим розділом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність, або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені у підпункті 17.5.1 пункту 17.5 цього розділу, які настануть у звітному податковому році.

17.5.3. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно за даними, зазначеними у річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи та суми плати за торговий патент на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню у рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку у порядку, передбаченому цим Кодексом.

17.6. Якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи ніж від провадження підприємницької діяльності, в межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

17.7. Фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, що перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах або будь-якої іншої фізичної особи стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

17.8. Під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних в межах обраних ним видів діяльності, суб’єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок з доходів у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, який отримує такий дохід, надано копію свідоцтва про державну реєстрацію його як суб’єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується у разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи/надання послуги згідно із цивільно-правовим договором, відносини за яким фактично є трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівнені до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 16.1.190 та 16.1.217 розділу І. 1.7 та 1.8 статті 1 цього розділу.

17.9. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем, яка обрала іншу систему оподаткування доходів від провадження господарської діяльності, здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом. При цьому доходи, отримані з порушенням умов обраної спрощеної системи оподаткування, оподатковуються за ставками, визначеними у пункті 7.1 статті 7 цього розділу за результатами звітного періоду.

17.10. Фізичні особи – підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.



Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби;

Фізичні особи – підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Стаття 18. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність

18.1. Особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність зобов’язані стати на облік у органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати Свідоцтво про таку реєстрацію згідно із статтею 30 розділу ІІ цього Кодексу.

18.2. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними у пункті 7.1 статті 7 цього розділу.

18.3. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом i витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності, за нормами у відсотках до отриманого у звітному періоді доходу, визначеними у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі неотримання свідоцтва особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, об’єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без врахування витрат.

18.4. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

18.5 Під час виплати суб’єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов’язаних з такою діяльністю, податок з доходів у джерела виплати не утримується у разі надання такою фізичною особою копії свідоцтва про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується у разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи/надання послуги згідно із цивільно-правовим договором, відносини за яким фактично є трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 16.1.190 та 16.1.217 розділу І. 1.7 та 1.8 статті 1 цього розділу.

18.6. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність зобов’язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.

18.7. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно за даними, зазначеними у податковій декларації.


Стаття 19. Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації)


19.1. Платник податку зобов’язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу або інших законів.

19.2. Відповідно до цього розділу обов'язок платника податку з подання податкової декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи:

виключно від податкових агентів та загальний річний розмір доходу не перевищує дванадцятикратного розміру суми доходів, що оподатковуються за ставкою 15 відсотків згідно із пунктом 7.1 статті 7 цього розділу;

від операцій купівлі-продажу (міни) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні яких був сплачений податок відповідно до цього розділу.

19.3. Платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати органу державної податкової служби податкову декларацію не пізніше закінчення 60 календарних днів, що передують виїзду.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 30 календарних днів після надходження податкової декларації перевірити визначене податкове зобов'язання, сплату належної суми податку і видати довідку про таку сплату та про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, яка подається органам митного контролю під час перетину митного кордону і є підставою для проведення митних процедур.

Порядок застосування цього пункту визначається Кабінетом Міністрів України.

19.4. Платники податку звільняються від обов'язку подання податкової декларації у таких випадках:

а) незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які:

є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року;

перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації;

перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;

перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;

б) в інших випадках, визначених цим розділом.

19.5. Податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, в порядку передбаченому главою 2 розділу ІІ цього Кодексу.

19.6. Зобов'язання щодо заповнення та подання податкової декларації від імені платника податку покладаються на таких осіб:

на опікуна або піклувальника - щодо доходів, отриманих неповнолітньою або недієздатною особою;

на спадкоємців (розпорядників майна, державних виконавців) - щодо доходів, отриманих протягом звітного податкового року платником податку, який помер;

на державного виконавця, уповноваженого здійснювати заходи щодо забезпечення майнових претензій кредиторів платника податку, визначеного в установленому порядку банкрутом.

19.7. Сума податкових зобов'язань, донарахована органом державної податкової служби, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

19.8. Сума, яка має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.

19.9. Форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за узгодженням з Міністерством фінансів України з урахуванням з таких умов:

загальна частина податкової декларації повинна мати спрощений вигляд та не містити відомостей про доходи (витрати), які отримує (несе) незначна кількість платників податку;

податкова декларація є єдиною для всіх законодавчо встановлених випадків її подання;

до впровадження непрямих методів оцінки зобов’язань відомості про майновий стан надаються окремими категоріями громадян, визначеними відповідно до законодавства;

розрахунки окремих видів доходів (витрат), які отримує (несе) незначна кількість платників податку, повинні міститися у додатках до податкової декларації, які заповнюються виключно платниками податку за наявності таких доходів (витрат);

податкова декларація та додатки до неї повинні складатися з використанням загальновживаної термінології державною мовою, а також містити детальні інструкції щодо їх заповнення;

податкова декларація та додатки до неї повинні містити інформацію, достатню для ідентифікації платника податку, а також для визначення суми його податкових зобов'язань або суми бюджетного відшкодування надміру сплачених податків.

Бланки податкових декларацій повинні безоплатно надаватися органами державної податкової служби платникам податку на їх запит, а також бути загальнодоступними для населення.

19.10. Платник податку до 1 березня року, що настає за звітним періодом, має право звернутися із запитом до відповідного органу державної податкової служби з проханням надати консультацію щодо заповнення річної податкової декларації, а орган державної податкової служби зобов'язаний надати безоплатні послуги за таким зверненням.

19.11. Якщо нормами інших законів передбачено подання (підтвердження) фізичними особами інформації про доходи, така фізична особа повинна подати податкову декларацію згідно з нормами цієї статті протягом будь-якого податкового періоду у звітному податковому році з відображенням доходів (активів) станом на день її подання.



РОЗДІЛ V. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
У цьому розділі терміни вживаються у розумінні розділу І Кодексу.
Стаття 2. Платники податку
2.1. Для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог;

особа, на яку покладається виконання умов, за яких надається звільнення від оподаткування під час ввезення товарів на митну територію України (щодо цільового використання товарів), у разі порушення таких умов;

4) особа, яка купує чи придбаває у володіння та/або у користування, та/або у розпорядження транспортний засіб, що був ввезений на митну територію України із звільненням від оподаткування відповідно до пункту 19.2 статті 19 цього розділу, у разі, коли така особа не має права на звільнення від оподаткування.

2.2. Особою, відповідальною за утримання та внесення податку до бюджету під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи, є особа, що веде облік результатів такої діяльності відповідно до договору.

За договорами управління майном платник податку - управитель майна, веде окремий податковий облік з податку на додану вартість відносно господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління, та відповідно складає окрему податкову звітність з цього податку відносно таких операцій.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном, прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Форма звітності за договорами управління майном встановлюються центральним податковим органом.

2.3. Особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

2.4. Особи, зазначені у пунктах 2.2 та 2.3 цієї статті, мають права, виконують обов’язки та несуть відповідальність, передбачену законодавством для платників податку.

2.5. Особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 3.1 статті 3 цього розділу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.


Стаття 3. Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку
3.1. У разі коли загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх дванадцяти календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 5 цього розділу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

3.2. Якщо особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законодавством, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстрації як платники такого податку.


Стаття 4. Добровільна реєстрація платників податку
4.1. Якщо особа, яка проводить оподатковувані операції та відповідно до пункту 3.1 статті 3 цього розділу не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій, що є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.
Стаття 5. Порядок реєстрації платників податку
5.1. Будь-яка особа, що підлягає обов’язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

5.2. У разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсяг оподатковуваних операцій, визначений у статті 3 цього розділу.

5.3. У разі добровільної реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

5.4. Особи, що переходять на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування при умові якщо такі особи відповідають вимогам визначеним пунктом 3.1 статті 3 або 4.1 статті 4 цього розділу, яка не передбачає сплати податку, подають реєстраційну заяву одночасно з поданням заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування.

Датою переходу зазначених осіб на загальну систему оподаткування є дата їх реєстрації як платників податку.

5.5 Особи, зазначені у пунктах 5.3, 5.4 цієї статті, можуть навести у заяві бажаний (запланований) день реєстрації як платника податку, що відповідає даті початку проведення операцій чи даті початку податкового періоду (календарний місяць), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на виписку податкових накладних.

5.6. У разі коли останній день строку подання заяви припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.

5.7. Заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою особою або її представником до органу державної податкової служби. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

5.8. Орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 2, пунктом 3.1 статті 3 та пунктом 4.1 статті 4 цього розділу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 6 цього розділу.

5.9. У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов’язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення ) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом десяти робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку органом державної податкової служби.

5.10. Будь-яка особа, що підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсяг оподатковуваних операцій, визначений у статті 3 цього розділу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації в якості платника податку на додану вартість.

5.11. Оригінал свідоцтва про реєстрацію платника податку повинен зберігатися платником, а копії свідоцтва, справжність яких засвідчена органом державної податкової служби, розміщуватися в доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку та в усіх його філіях (відділеннях), представництвах.

5.12. Центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку.

5.13. Для інформування платників податку центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює на своєму веб-сайті:

5.13.1) дані з реєстру платників податку із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера свідоцтва про реєстрацію платника податку, дати його початку дії;

5.13.2) інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду, а саме: про анульовані свідоцтва про реєстрацію платника податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дати анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

5.14. Форми реєстраційної заяви, заяви про анулювання реєстрації, свідоцтва про реєстрацію, порядок проведення перевірки наявності ліцензій та розташування особи за її зареєстрованим місцезнаходженням (місцем проживання), а також положення про реєстрацію платників податку затверджуються центральним органом державної податкової служби.

5.15. У разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого органу державної податкової служби зняття платника з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

5.16. Якщо відповідно до законодавства визначено строк, на який утворено особу, або строк, після якого змінюються дані у свідоцтві про реєстрацію платника податку, зазначене свідоцтво видається тільки на такий строк.

5.17. Особа, утворена в результаті реорганізації платника податку (крім особи, утвореної шляхом перетворення, до якої не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи та/або не змінюється дата державної реєстрації юридичної особи), реєструється платником податку як інша новоутворена особа в порядку, визначеному цим Кодексом, в тому числі у разі, коли до такої особи перейшли обов’язки із сплати податку у зв’язку з розподілом податкових зобов’язань чи податкового боргу.

5.18. Особі, що реєструється як платник податку, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку.

Стаття 6. Анулювання реєстрації платника податку


6.1. Реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яке проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, коли:

а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 3 цього розділу, за умови сплати суми податкових зобов’язань у випадках, визначених цим розділом;

б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення (ліквідацію або реорганізацію) своєї діяльності відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов’язань із податку у випадках, визначених цим розділом;

в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку;

г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчать про відсутність оподатковуваних поставок постачання товарів здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту;

ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними;

д) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу;

е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб’єкта господарювання) або особа звільнена від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду;

є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність;

ж) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу;

з) закінчився строк дії свідоцтва про реєстрацію особи як платника податку.

6.2. Анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті “а” пункту 6.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставі підпунктів “б” - "з" пункту 6.1 цієї статті може здійснюватись за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника.

6.3. Орган державної податкової служби анулює реєстрацію особи як платника податку, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 6.1 цієї статті, повністю сплатив суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету згідно з цим розділом, і повернув органу державної податкової служби свідоцтво про реєстрацію та всі засвідчені копії такого свідоцтва.

6.4. У разі відсутності законних підстав для анулювання реєстрації орган державної податкової служби протягом 10 календарних днів після надходження заяви подає платникові вмотивоване письмове пояснення із зазначеного питання.

6.5. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

6.6. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

6.7. Якщо в останньому звітному податковому періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до складу сум, на які надається право на віднесення сум податку до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання зобов’язаний визнати умовне постачання таких товарів та нарахувати податкові зобов’язання.

6.8. У разі коли на дату подання заяви про анулювання реєстрації платник податку має податкові зобов’язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується у суму зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності - сплачується до державного бюджету. Анулювання реєстрації особи як платника податку відбувається у день, що настає за днем проведення розрахунків із бюджетом за податковими зобов’язаннями останнього податкового періоду.

6.9. У разі коли за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.
Стаття 7. Визначення об’єкта оподаткування
7.1. Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 8 цього розділу, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 8 цього розділу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України (далі - імпорт) та постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом;

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт) та постачання послуг міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Стаття 8. Місце постачання товарів та послуг
8.1. Місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах “б” і “в” цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, - у разі, коли товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складення, монтаж чи встановлення, - а у разі, коли товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

8.1.1. Якщо постачання товарів здійснюється для споживання на борту морських та повітряних суден або у поїздах на ділянці пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, місцем постачання вважається пункт відправлення пасажирського транспортного засобу.

Ділянкою пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, вважається ділянка, на якій відбувається таке перевезення без зупинок за межами митної території України між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського транспортного засобу.

Пункт відправлення пасажирського транспортного засобу - перший пункт посадки пасажирів у межах митної території України, у разі потреби - після зупинки за межами митної території України.

Пункт прибуття транспортного засобу на митній території України - останній пункт на митній території України для посадки /висадки пасажирів на митній території України.

8.2. Місцем постачання послуг є:

8.2.1) місце фактичного постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном, а саме:

а) транспортно-експедиторських послуг у сфері, що є допоміжною в транспортній діяльності: навантаження, розвантаження перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

в) послуг, пов’язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов’язані з рухомим майном;

8.2.2) фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі яке будується, для тих послуг, які пов’язані з нерухомим майном:

а) послуг агентств нерухомості;

б) послуг з підготовки та проведення будівельних робіт;

в) інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі яке будується;

8.2.3) місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів.

8.3. Місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать:

а) надання або передача патентів, авторських прав, ліцензій, торгових марок та інших особистих майнових прав та права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);

б) рекламні послуги;

в) консультаційні, інженерні інжинірингові (в т.ч. передпроектні, проектні, інженерно-вишукувальні роботи (послуги), консалтингові, адвокатські, бухгалтерські та інші подібні послуги, а також послуги з обробки даних і надання інформації;

г) зобов’язання повністю або частково утриматися від провадження господарської діяльності;

ґ) забезпечення персоналом;

д) надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів;

е) проведення банківських, фінансових та страхових операцій, включаючи перестрахування;

є) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов’язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв’язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, в тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж;

ж) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення;

з) послуги, що постачаються електронними каналами (створення/надання сайтів; веб-хостинг, віддалена підтримка програм та обладнання, постачання та оновлення програмного забезпечення; постачання зображень тексту та інформації; надання доступу до баз даних; постачання музики, фільмів та ігор; а також політичні, культурні, мистецькі, спортивні, наукові й розважальні передачі та заходи; дистанційне навчання; послуги із забезпечення електронного документообігу). Якщо постачальник послуги та замовник спілкуються з використанням електронної пошти, це не є послугою, наданою електронним каналом, у цілях цього підпункту;

8.4. Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 8.2 і 8.3 цієї статті.
Стаття 9. Дата виникнення податкових зобов’язань
9.1. Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства,належним чином, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

9.2. У разі постачання товарів або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення податкових зобов’язань вважається дата виймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки. Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються Національним банком України.

9.3. У разі постачання товарів за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки), умови яких передбачають сплату (нарахування ) відсотків, датою збільшення податкових зобов’язань в частині таких відсотків вважається дата їх нарахування, згідно з умовами відповідного договору.

9.4. У разі коли постачання товарів/послуг через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників національної валюти, датою збільшення податкових зобов’язань вважається дата постачання таких жетонів, карток або інших замінників національної валюти.

9.5. У разі коли постачання товарів/послуг здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов’язань вважається дата оформлення податкової накладної, що засвідчує факт постачання платником податку товарів/послуг покупцю, або дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

9.6. Датою виникнення податкових зобов’язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об’єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

9.7. Датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом.

9.8. Датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Датою виникнення податкових зобов’язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

9.9. Датою виникнення податкових зобов’язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, а також на створення нематеріальних активів, пов’язаних із таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу “інжиніринг”, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, що такий контракт не планується завершити раніше, ніж через дев’ять місяців із моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

9.10. У разі коли платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості (далі - ЖЕКи), датою виникнення податкових зобов’язань є дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку, а датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунку в оплату придбаних товарів/послуг.

Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов’язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

Для цілей цього пункту послугами, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, вважаються послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, побутових електроплит, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем водо- і теплопостачання, водовідведення та зливової каналізації, вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, прибирання будинкової та прибудинкової території, а також інші послуги, які надаються ЖЕКами зазначеним у цьому пункті покупцям за їх рахунок.

9.11. Попередня (авансова) оплата вартості товарів, які експортуються чи імпортуються, не змінюють значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов’язань платника податку - такого експортера або імпортера.

9.12. Платники податку у разі ввезення на митну територію України основних фондів, що не виробляються в Україні та ввозяться вітчизняними підприємствами для використання у господарській діяльності, у митному режимі імпорту за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової, неповної, періодичної чи попередньої декларації) можуть за власним бажанням видавати митному органу - а митний орган зобов’язаний прийняти - податковий вексель на суму податкового зобов’язання, визначеного у митній декларації, що підлягає сплаті, із строком погашення на тридцятий календарний день з дати його видачі митному органу.

Особи, що не відповідають хоча б одній з вимог цього пункту, сплачують податок у разі ввезення товарів на митну територію України в установленому порядку без видачі податкового векселя.

Податковий вексель є податковим звітним документом і підлягає обліку та зберіганню за правилами і в строки, що встановлені для первинних бухгалтерських документів.



Каталог: files
files -> Рабочая программа дисциплины «Введение в профессию»
files -> Рабочая программа по курсу «Введение в паблик рилейшнз»
files -> Основы теории и практики связей с общественностью
files -> Коммуникативно ориентированное обучение иностранным языкам в Дистанционном образовании
files -> Варианты контрольной работы №2 По дисциплине «Иностранный (англ.) язык в профессиональной деятельности» для студентов 1 курса заочной формы обучения, обучающихся по специальности 030900. 68 Магистратура
files -> Контрольная работа №2 Вариант №1 Text №1 Use of Non-Police Negotiators in a Hostage Incident
files -> Классификация основных человеческих потребностей по А. Маслоу Пирами́да потре́бностей
files -> Рабочая программа для студентов направления 42. 03. 02 «Журналистика» профилей «Печать», «Телевизионная журналистика»


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   39


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница