Податковий кодекс України


Розділ XІI. Місцеві податки і збори



страница31/39
Дата12.05.2016
Размер9.64 Mb.
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   39

Розділ XІI. Місцеві податки і збори
Стаття 1. Податок з реклами
1.1. Платники податку

1.1.1. Платниками податку є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), та фізичні особи, що є замовниками виробництва та/або розповсюдження (розміщення) реклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб (далі — рекламодавці), а також виробники та/або розповсюджувачі реклами, якщо вони самі є рекламодавцями.

1.1.2. Податковими агентами із сплати податку є виробники та/або розповсюджувачі реклами, та/або особи, які розміщують рекламу.

1.1.3. У разі коли місце розміщення реклами відрізняється від місця реєстрації податкового агента, він повинен зареєструватися як платник податку з реклами в органах державної податкової служби за місцем розміщення реклами.

1.2. Об’єкт оподаткування

1.2.1. Об’єктом оподаткування є надання виробником та/або розповсюджувачем реклами послуг з виробництва та/або розповсюдження (розміщення) реклами рекламодавцю.

1.3. База оподаткування

1.3.1. Базою оподаткування є вартість наданих рекламодавцю послуг з виробництва та/або розповсюдження (розміщення) реклами без урахування суми внесених (нарахованих) відповідно до цього Кодексу податків, зборів (обов’язкових платежів). Така вартість обчислюється виходячи з договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижчими за звичайні.

1.3.2. Якщо рекламні роботи виконуються власними силами рекламодавця, то базою оподаткування є вартість понесених витрат на самостійне виготовлення та/або розповсюдження (розміщення) своєї реклами.

1.4. Ставки податку

1.4.1. Ставки податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами в межах від 0,1 до 0,5 відсотка бази оподаткування.

1.5. Звільнення від сплати податку

1.5.1. Не підлягають оподаткуванню послуги з виробництва та/або розповсюдження (розміщення) соціальної реклами, а також інформаційної продукції, яка не носить рекламний характер, а саме:

а) iнформацiйнi вивіски при вході у приміщення юридичної особи, її підрозділу або фізичної особи чи iнформацiйнi таблиці та надписи на (у) транспортних засобах, зокрема метрополітені, розповсюдження яких не має на меті отримання прибутку;

б) вивіски чи таблиці, що повідомляють про обмеження пересування, виконання ремонтних, аварійних та інших робіт;

в) повідомлення інформаційного характеру, що розміщуються всередині будинків або приміщень, розповсюдження яких не має на меті отримання прибутку;

г) рекламні носії, що містять соціальну рекламу;

ґ) оголошення чи повідомлення про зміну місця розташування підприємств, установ та організацій, їх номерів телефонів, телефаксів, телетайпів;

д) візитні картки юридичних та фізичних осіб.

е) інформаційні вуличні покажчики, на яких розміщено соціально-довідкову та/або споживчо-довідкову інформацію;

є) реклама благодійних заходів.

1.6. Особливості справляння податку

1.6.1. Податкові агенти пред’являють рекламодавцю до сплати суму податку, що виділяється у документах окремим рядком одночасно із сплатою вартості наданих рекламних послуг. При цьому податкові агенти обчислюють суму податку до сплати рекламодавцю виходячи із загальної вартості оплачених рекламодавцем рекламних послуг.

1.6.2. У разі коли під час виконання рекламними агентствами рекламних робіт (надання рекламних послуг) залучаються треті особи, які виконують частину рекламних робіт (надають рекламні послуги), податок сплачується кожною такою особою пропорційно вартості фактично виконаних робіт.

1.6.3. Якщо реклама виготовлена та/або розповсюджена (розміщена) рекламодавцем, він обчислює суму податку самостійно.

1.7. Порядок та строки сплати податку

1.7.1. Податок сплачується до місцевих бюджетів за місцем розміщення реклами авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно). Суми нарахованих щомісячних авансових внесків відображаються у квартальній податковій декларації. Остаточна сума податку, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені для квартального податкового періоду.

1.7.2. Якщо рекламодавець більше не виготовляє та/або не розповсюджує (не розміщує) рекламу, він звільняється від обов’язку подання податкової декларації у наступних податкових (звітних) періодах, про що платник податку повідомляє орган державної податкової служби шляхом внесення відповідного запису до податкової декларації, що подається за останній податковий (звітний) період.

1.7.3. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.
Стаття 1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
1.1. Платники податку

1.1.1. Платниками податку є особи (фізичні особи та юридичні особи), які є власниками об’єктів житлової нерухомості.

1.1.2. Визначення платників податку в разі перебування об’єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває в спільній частковій власності кількох осіб платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділене в натурі, платником податку є особа, яка зареєстрована органом державної реєстрації прав на нерухоме майно як власник такого майна;

в) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділене між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

1.2. Об’єкт оподаткування

1.2.1. Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової нерухомості .

1.2.2. Не є об’єктом оподаткування:

а) об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);

б) об’єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначених законом;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) садовий або дачний будинок, загальна площа якого не перевищує 40 кв. метрів, але не більше одного такого об’єкту на одного платника податку.

1.3. База оподаткування

1.3.1. Базою оподаткування об’єктів житлової нерухомості є загальна площа об’єкта оподаткування, яка визначається на підставі даних, що надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі наявності у платника податку кількох об’єктів оподаткування база оподаткування визначається окремо за кожним з таких об’єктів.

1.3.2. База оподаткування об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби.

1.3.3. База оподаткування об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно.

1.4. Ставки податку

1.4.1. За ставкою 0 гривень за 1 кв. метр оподатковується:

а) у містах – загальна площа об’єкту житлової нерухомості у розрахунку 40 кв. метрів на одну зареєстровану у такому об’єкті житлової нерухомості особу, але не менше 100 кв. метрів на один такий об’єкт;

б) у сільській місцевості – загальна площа об’єкту житлової нерухомості у розрахунку 40 кв. метрів на одну зареєстровану у такому об’єкті житлової нерухомості особу, але не менше 200 кв. метрів на один такий об’єкт.

Для фізичних осіб-платників податку норми, передбачені підпунктами "а" і "б" цього підпункту, поширюються на об’єкти житлової нерухомості, які належать їм на правах власності та у яких вони зареєстровані в установленому законом порядку.

1.4.2. За ставкою 10 гривень за 1 кв. метр оподатковується загальна площа об’єкту житлової нерухомості, що перевищує норми, встановлені у підпункті 1.4.1 пункту 1.4 цієї статті, а також інших об’єктів житлової нерухомості, що належать на правах власності платнику податку.

1.4.3. З урахуванням місця розташування об’єкта житлової нерухомості та його технічного стану сільські, селищні та міські ради можуть встановлювати до ставки податку, яка визначена у підпункті 1.4.2 цієї статті, коефіцієнти від 0,5 до 1,5. Рішення щодо встановлення такого коефіцієнту приймаються не пізніше ніж за три місяці до початку звітного року.

1.5. Податковий період

1.5.1. Податковим періодом є податковий рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня.

1.6. Порядок обчислення суми податку

1.6.1. Обчислення суми податку з об’єктів житлової нерухомості для фізичних осіб, в тому числі для фізичних осіб-підприємців, проводиться органом державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкту житлової нерухомості.

1.6.2. Підставою для визначення податкового зобов’язання органами державної податкової служби є інформація органів державної реєстрації прав на нерухоме майно, органів, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, та сільських, селищних або міських рад, яка передбачена цією статтею.

1.6.3. Розрахунок податку із повідомленням про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити надсилаються органами державної податкової служби платникам податку за місцем їх проживання (місцем реєстрації) не пізніше 15 липня звітного року. Форма розрахунку встановлюється центральним органом державної податкової служби у порядку, визначеному законом.

1.6.4. Платники податку — юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного періоду і подають до 1 лютого цього ж звітного року органу державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкта оподаткування розрахунок за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного об’єкта житлової нерухомості розрахунок подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт.

1.6.5. Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов’язані до 31 березня року, в якому набрав чинності цей Кодекс, а у наступні роки щокварталу, у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу, подавати органам державної податкової служби відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об’єкту нерухомого майна, станом на перше число відповідного кварталу в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

1.6.6. Сільські, селищні та міські ради не пізніше 10 робочих днів після прийняття відповідного рішення подають органам державної податкової служби інформацію, передбачену цією статтею.

1.7. Порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об’єкта оподаткування податком.

1.7.1. У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником — починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

1.7.2. У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає розрахунок податку новому власнику не пізніше 10 робочих днів з дня отримання інформації про перехід права власності.

1.8. Порядок сплати податку

1.8.1. Податок сплачується за місцем розташування об’єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

1.9. Строки сплати податку

1.9.1. Податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами — рівними частками до 15 серпня і до 15 листопада;

б) юридичними особами — щокварталу до 30 числа, що наступає за звітним кварталом.
Стаття 2. Збір за місця для паркування транспортних засобів
2.1. У цій статті терміни вживаються у розумінні розділу І Кодексу.

2.2. Платники збору

2.2.1. Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи-підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

2.2.2. Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору.

Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради органові державної податкової служби у п’ятиденний строк з дня набрання ним чинності.

2.3. Об’єкт і база оподаткування збором

2.3.1. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської влади спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

2.3.2. Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

2.4. Ставки збору

2.4.1. Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,06 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

2.4.2. При визначенні ставки збору сільські, селищні та міські ради враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність.

2.5. Особливості встановлення збору

2.5.1. Ставка збору та порядок сплати збору до бюджету встановлюються відповідною сільською, селищною або міською радою.


  1. 2.6. Порядок обчислення та строки сплати податку

2.6.1. Податок сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно) за місцем розташування спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів. Остаточна сума податку, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені для квартального податкового періоду.

2.6.2. Платник податку, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на земельній ділянці не за місцем реєстрації такого платника податку, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як платника податку в органі державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.

2.6.3. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.
Стаття 3. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності
3.1. У цій статті терміни вживаються у розумінні розділу І Кодексу.

3.2.Платники збору

3.2.1. Платниками збору є суб’єкти господарювання (їх відокремлені підрозділи), які провадять такі види господарської діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

в) торгівля готівковими валютними цінностями у пунктах продажу іноземної валюти;

г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

3.2.2. Платниками збору з придбанням пільгового торгового патенту провадиться:

3.2.2.1) торговельна діяльність суб’єктів господарювання, які реалізують:

а) товари повсякденного вжитку та продукти харчування через торговельні установи, утворені з цією метою громадськими організаціями інвалідів;

б) виключно товари військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців на території військових частин і військових навчальних закладів;

3.2.2.2) торговельна діяльність суб’єктів господарювання, які здійснюють продаж періодичних видань друкованих засобів масової інформації, такою супутньою продукцією: ручки, олівці, інструменти для креслення, пензлі, мастихіни, мольберти, фарби, лаки, розчинники та закріплювачі для малювання та живопису, полотно, багети, рамки та підрамники для картин, швидкозшивачі, інші канцелярські прилади та конторське приладдя.

Дія цього підпункту не поширюється на торгівлю супутньою продукцією, виготовленою з дорогоцінних і напівдорогоцінних металів;

3.2.2.3) торговельна діяльність виключно з використанням таких товарів: насіння та посадковий матеріал овочевих, баштанних, кормових та квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі; сірники;

3.2.2.4) торговельна діяльність виключно з використанням таких товарів вітчизняного виробництва:

а) поштові марки, листівки, вітальні листівки і конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара, виготовлена з дерева, паперу та картону, яка використовується для поштових відправлень підприємствами, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту та зв’язку, і фурнітура до них;

б) періодичні видання друкованих засобів масової інформації, що мають реєстраційні свідоцтва, видані в установленому порядку, а також книги, брошури, альбоми, нотні видання, буклети, плакати, картографічна продукція, що видаються юридичними особами – резидентами України, проїзні квитки, зошити;

в) товари народних промислів, крім антикварних та тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері культури;

г) готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя), вітаміни для населення, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів із целюлози або її замінників, ветеринарні препарати;

ґ) термометри та індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження);

д) зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, папір туалетний, мило господарське;

е) вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гаc освітлювальний, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню, газ скраплений у балонах, що реалізується населенню за місцем проживання для використання у житлових та/або нежитлових приміщеннях.

3.2.3. Не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг такі суб’єкти господарювання:

а) підприємства та організації військової торгівлі;

б) аптеки, що перебувають у державній та комунальній власності;

в) розташовані у селах, селищах і містах районного значення підприємства та організації споживчої кооперації та торгово-виробничі державні підприємства робітничого постачання;

г) фізичні особи - підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності;

ґ) фізичні особи - підприємці, які здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва і тваринництва, свійської худоби та птиці (як у живому вигляді, так і продукції забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;

д) фізичні особи - підприємці, які сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;

е) суб’єкти господарювання, утворені громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно із законодавством та здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах "Українського товариства сліпих" та "Українського товариства глухих";

є) суб’єкти господарювання, які провадять торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених із домішками і без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; свійська птиця; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорми для продажу населенню;

ж) суб’єкти господарювання, що реалізують продукцію власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ними у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення, що належать такому суб’єкту;

з) суб’єкти господарювання, які провадять діяльність із закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається за розрахунками у безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки);

и) підприємства, установи та організації, які провадять діяльність у торговельно-виробничій сфері (громадське харчування ресторанне господарство), у тому числі навчальних закладах, із обслуговування виключно працівників таких підприємств, установ та організацій, а також учнів і студентів у навчальних закладах.

3.3. Розмір збору

3.3.1. Розмір збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження суб’єкта господарювання (його відокремленого підрозділу) та асортименту товарів (переліку послуг).

3.3.2. Розмір збору за провадження торговельної діяльності (крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) та діяльності з надання платних послуг на календарний місяць встановлюється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року (далі – мінімальна заробітна плата), у таких межах:

а) на території м. Києва та обласних центрів – від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати;

б) на території м. Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів – від 0,04 до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати;

в) на території інших населених пунктів – до 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

3.3.3. У разі, коли пункти продажу товарів (надання послуг) розташовані в курортній місцевості або на території, прилеглій до митниці, інших пунктів переміщення через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовуються кошти від сплати збору, можуть прийняти рішення щодо збільшення розміру збору, але не більш як до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

3.3.4. Розмір збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах встановлюється окремо на кожний пістолет паливно-роздавальних колонок за календарний місяць у межах від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, залежно від місця розташування таких пунктів продажу.

3.3.5. Розмір збору за здійснення торгівлі валютними цінностями на календарний місяць становить 1,2 розміру мінімальної заробітної плати.

3.3.6. Розмір збору за здійснення діяльності у сфері розваг становить (на квартал):

для використання грального автомата (грального автомата "кран-машина", грального автомата, на якому проводяться дитячі ігри, іншого грального автомата, призначеного для проведення платних розважальних ігор) – розмір мінімальної заробітної плати;

для використання кегельбанів, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, – розмір мінімальної заробітної плати, збільшений у 2,0 рази, за кожний гральний жолоб (доріжку);

для використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань, – розмір мінімальної заробітної плати, за кожний стіл для більярду;

для проведення інших оплатних розважальних ігор – розмір мінімальної заробітної плати, за кожне окреме гральне місце.

3.3.7. Розмір збору за провадження торговельної діяльності із придбанням пільгового торгового патенту встановлюється у розмірі 0,05 розміру мінімальної заробітної плати, за весь строк дії такого патенту.

3.3.8. Розмір збору за провадження торговельної діяльності із придбанням короткотермінового торгового патенту за один день становить 0,02 розміру мінімальної заробітної плати.

3.3.9. Розмір збору, визначений відповідно до цієї статті, округляється (менш як 50 копійок відкидається, а 50 копійок і більше округляється до однієї гривні).

3.4. Порядок сплати збору та придбання торгового патенту

3.4.1. Сплата збору здійснюється:

суб’єктами господарювання, що провадять торговельну діяльність або надають платні послуги (крім пересувної торговельної мережі), – за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання платних послуг;

суб’єктами господарювання, що здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, – за місцезнаходженням пункту продажу іноземної валюти;

суб’єктами господарювання, що здійснюють діяльність у сфері розваг, – за місцезнаходженням пункту надання послуг у сфері розваг;

суб’єктами господарювання, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, – за місцем реєстрації таких суб’єктів.

3.4.2. Для провадження передбачених цією статтею видів підприємницької діяльності суб’єкт господарювання подає до органу державної податкової служби за місцем сплати збору заявку на придбання торгового патенту, яка повинна містити такі відомості:

а) найменування суб’єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) та прізвище, ім’я, по батькові суб’єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи);

б) юридична адреса (місцезнаходження) суб’єкта господарювання, а у разі, коли патент придбавається для відокремленого підрозділу, – узгодження з органом місцевого самоврядування місцезнаходження такого підрозділу;

в) вид підприємницької діяльності, для провадження якої придбавається торговий патент;

г) місцезнаходження суб’єкта господарювання;

ґ) найменування документа про повну або часткову сплату збору;

д) назва та фактична адреса (місцезнаходження) пункту торговельної діяльності, обмінного пункту, пункту з надання платних послуг, грального місця, позначення "виїзна торгівля";

е) назва, дата, номер документа, що засвідчує право власності (оренди), дата, номер документа, що засвідчує дозвіл на розташування пункту торгівлі, обміну валют, гральних місць, тощо та назва органу, що його видав;

є) період, на який придбавається торговий патент;

ж) назва органу, дата, номер ліцензії на право провадження діяльності, що підлягає патентуванню.

3.4.3. Відомості, наведені в поданій суб’єктом господарювання заявці, звіряються з оригіналами документів, на підставі яких заповнена така заявка.

3.4.4. Одночасно із заявкою на придбання торгового патенту суб’єкт господарювання подає відповідному органу державної податкової служби розрахунок збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

3.4.5. Форма торгового патенту, розрахунку збору та порядок їх заповнення встановлюються центральним органом державної податкової служби.

3.4.6. Сума збору, сплачена суб’єктом господарювання під час придбання торгового патенту, враховується у зменшення розміру збору, який підлягає сплаті в останній податковий (звітний) період його дії (місяць, квартал).

3.4.7. Торгові патенти обов’язково придбаваються суб’єктами господарювання окремо для кожного відокремленого підрозділу, який провадить торговельну діяльність, діяльність з надання платних послуг, здійснює торгівлю готівковими валютними цінностями.

3.4.8. У разі здійснення діяльності у сфері розваг, торговий патент придбавається для кожного окремого грального місця. Якщо окреме гральне місце має декілька незалежних гральних місць, торговий патент придбавається окремо для кожного з них.

3.4.9. Збір підлягає сплаті:

а) за провадження торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту – не пізніше ніж за один календарний день до початку провадження такої діяльності;

б) за провадження торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі готівковими валютними цінностями – щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю;

в) за здійснення діяльності у сфері розваг – щокварталу не пізніше 15 числа місяця, який передує звітному кварталу.

3.5. Порядок використання торгового патенту

3.5.1. Оригінал торгового патенту повинен бути розміщений:

на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності – біля касового апарата; 

на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;

на табличці – для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях;

у пунктах обміну іноземної валюти;

у приміщеннях для надання платних послуг, а також у приміщеннях, де проводяться розважальні ігри.

3.5.2. Торговий патент повинен бути відкритий та доступний для огляду.

3.5.3. В окремих випадках для запобігання пошкодженню торгового патенту (вигоряння на сонці, псування внаслідок затікання дощової води, псування сторонніми особами тощо) дозволяється розміщувати нотаріально засвідчені копії торгових патентів у визначених цією частиною місцях. При цьому оригінал такого патенту повинен зберігатись у відповідальної особи суб’єкта господарювання або відповідальної особи відокремленого підрозділу, яка зобов’язана надавати його для огляду уповноваженим законом особам.

3.5.4. Торговий патент діє на території, на яку поширюються повноваження органу, який здійснив реєстрацію суб’єкта господарювання або з яким погоджено місцезнаходження його відокремленого підрозділу.

3.5.5. Передача торгового патенту іншому суб’єкту господарювання або іншому відокремленому підрозділу такого суб’єкта не дозволяється.

3.5.6. Торговий патент, виданий для провадження торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі (автомагазини, розвозки тощо), діє на території України.

3.6. Строк дії торгового патенту

3.6.1. Строк дії торгового патенту, крім короткотермінового торгового патенту та торгового патенту на здійснення діяльності у сфері розваг, становить 12 календарних місяців.

3.6.2. Строк дії короткотермінового торгового патенту становить від одного до п’ятнадцяти календарних днів.

3.6.3. Строк дії торгового патенту на здійснення діяльності у сфері розваг становить вісім календарних кварталів.

3.6.4. У разі невнесення суб’єктом господарювання збору у встановлений цією статтею строк, дія такого патенту анулюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулось таке порушення.

3.6.5. Суб’єкт господарювання, що припинив діяльність, яка відповідно до цього Кодексу підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про це відповідному органу державної податкової служби. При цьому торговий патент підлягає поверненню органу державної податкової служби, який його видав, а суб’єкту господарювання повертається надмірно сплачена сума збору.
Стаття 4. Туристичний збір
4.1. Туристичний збір — це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету і використовуються для розвитку туристичної і курортної інфраструктури відповідної територіальної громади.

4.2. Платники збору

4.2.1. Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

4.2.2. Не є платниками збору:

а) особи, які постійно проживають у селі, селищі, місті, радами яких встановлено такий збір, у тому числі на умовах договорів найму;

б) особи, які прибули у відрядження.

4.2.2. Платниками збору не можуть бути особи, які постійно проживають у селі, селищі, місті, радами яких встановлено такий збір, у тому числі на умовах договорів найму.

4.3. Ставки збору

4.3.1. Cтавка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору, визначеної пунктом 4.4. цієї статті.

4.4. База справляння збору

4.4.1. Базою справляння є вартість тимчасового проживання (ночівлі) в місцях, визначених пунктом 4.5.1 цієї статті.

4.4.2. До вартості проживання не включається витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду.



  1. 4.5. Податкові агенти

4.5.1. Згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися:

  1. а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

  2. б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

  3. в) юридичними особами або фізичними особами-підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

  4. 4.6. Особливості справляння збору

4.6.1. Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.

4.7. Порядок сплати збору

4.7.1. Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно). Суми нарахованих щомісячних авансових внесків відображаються у квартальній податковій декларації. Остаточна сума податку, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені для квартального податкового періоду.

4.7.2. Податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як податкового агента туристичного збору в органі державної податкової служби за місцезнаходженням підрозділу.

4.7.3. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.


Каталог: files
files -> Рабочая программа дисциплины «Введение в профессию»
files -> Рабочая программа по курсу «Введение в паблик рилейшнз»
files -> Основы теории и практики связей с общественностью
files -> Коммуникативно ориентированное обучение иностранным языкам в Дистанционном образовании
files -> Варианты контрольной работы №2 По дисциплине «Иностранный (англ.) язык в профессиональной деятельности» для студентов 1 курса заочной формы обучения, обучающихся по специальности 030900. 68 Магистратура
files -> Контрольная работа №2 Вариант №1 Text №1 Use of Non-Police Negotiators in a Hostage Incident
files -> Классификация основных человеческих потребностей по А. Маслоу Пирами́да потре́бностей
files -> Рабочая программа для студентов направления 42. 03. 02 «Журналистика» профилей «Печать», «Телевизионная журналистика»


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   39


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница