РОЗДІЛ ХІV. СПЕЦІАЛЬНІ ПОДАТКОВІ РЕЖИМИ
ГЛАВА 1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва
Стаття 1. Визначення термінів
У цій главі терміни вживаються у розумінні розділу І цього Кодексу.
Стаття 2. Платники податку
2.1. Платниками податку з урахуванням пункту 2.2 цієї статті є:
2.1.1) фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цій главі – фізичні особи):
кількість осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 2 10 осіб (включаючи членів сімей таких фізичних осіб);
обсяг доходу не перевищує 300 000 гривень;
провадять виключно такі види діяльності:
а) роздрібна торгівля з лотків (в тому числі через кіоски, розкладки, стенди, палатки, автомагазини, автофургони) та на ринках (код 52.62 Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2005);
б) діяльність у сфері інформатизації (код 72 КВЕД ДК 009:2005);
в) діяльність таксі (код 60.22 КВЕД ДК 009:2005);
г) діяльність журналістів та фоторепортерів (код 92.40 КВЕД ДК 009:2005, код 92.40.10.800 ДК 016-97);
ґ) діяльність нерегулярного пасажирського транспорту (код 60.23 КВЕД ДК 009:2005);
д) діяльність автомобільного вантажного транспорту (код 60.24 КВЕД ДК 009:2005);
е) діяльність з організації перевезення вантажів (код 63.40 КВЕД ДК 009:2005), в тому числі міжнародні перевезення;
є) діяльність з надання послуг за індивідуальним замовленням.
До господарської діяльності з надання послуг за індивідуальним замовленням, визначеної у абзаці "є" частини першої цього пункту належать:
-
виготовлення взуття за індивідуальним замовленням;
-
послуги з ремонту взуття;
-
виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням;
-
виготовлення виробів зі шкіри за індивідуальним замовленням;
-
виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням;
-
виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням;
-
виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за індивідуальним замовленням;
-
виготовлення головних уборів за індивідуальним замовленням;
-
додаткові послуги до виготовлення виробів за індивідуальним замовленням;
-
послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів;
-
виготовлення та в'язання трикотажних виробів за індивідуальним замовленням;
-
послуги з ремонту трикотажних виробів;
-
виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним замовленням;
-
послуги з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів;
-
виготовлення шкіряних галантерейних та дорожніх виробів за індивідуальним замовленням;
-
послуги з ремонту шкіряних галантерейних та дорожніх виробів;
-
виготовлення меблів за індивідуальним замовленням;
-
послуги з ремонту, реставрації та поновлення меблів;
-
виготовлення теслярських та столярних виробів за індивідуальним замовленням;
-
технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням;
-
послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- та відеоапаратури;
-
послуги з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів;
-
послуги з ремонту годинників;
-
послуги з ремонту велосипедів;
-
послуги з технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів;
-
виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням;
-
послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів;
-
виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням;
-
послуги з ремонту ювелірних виробів;
-
прокат речей особистого користування та побутових товарів;
-
послуги з виконання фоторобіт;
-
послуги з оброблення плівок;
-
послуги з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів;
-
послуги з чищення та фарбування текстильних, трикотажних і хутрових виробів;
-
вичинка хутрових шкур за індивідуальним замовленням;
-
послуги перукарень;
-
ритуальні послуги;
-
послуги домашньої прислуги;
-
послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням;
-
послуги з фото- та відеозйомки за індивідуальним замовленням;
-
послуги з денного догляду за дітьми, особами похилого віку, у тому числі за особами з фізичними та розумовими вадами.
2.2. Спрощена система оподаткування не поширюється на:
2.2.1) фізичних осіб – підприємців, які здійснюють:
а) роздрібний продаж підакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива);
б) роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;
в) реалізацію корисних копалин;
г) діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату;
ґ) роздрібну торгівлю уживаними товарами – "секонд – хенд";
д) роздрібну торгівлю через мережу Інтернет;
2.1.2) юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цій главі – юридичні особи):
середньооблiкова кількість працівників не перевищує 50 осіб;
обсяг доходу не перевищує 2 000 000 гривень.
2.2. Спрощена система оподаткування не поширюється на:
2.2.1) суб’єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), які здійснюють:
а) роздрібний продаж підакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива);
б) роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;
в) реалізацію корисних копалин;
г) діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату;
ґ) роздрібну торгівлю уживаними товарами – "секонд – хенд";
д) роздрібну торгівлю через мережу Інтернет;
а) діяльність у сфері розваг;
б) обмін іноземної валюти;
в) виробництво підакцизних товарів;
г) діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів;
ґ) виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів (крім роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів в ємностях до 10 літрів);
д) видобуток, виробництво та інші види діяльності з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, в тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";
е) діяльність у сфері фінансового посередництва;
є) діяльність пов’язану з організацією торгівлі, наданням послуг із створення належних умов для здійснення торгівлі іншими фізичними або юридичними особами та орендою торгових місць на ринках та/або у торговельних об’єктах, за виключенням ринків, на яких кількість торгових місць менша за 50;
ж) спільну діяльність без утворення юридичної особи;
з) видобуток та реалізацію корисних копалин;
и) діяльність з надання в оренду земельних ділянок, житлових та нежитлових приміщень (споруд, будівель) та або їх частин, крім:
фізичних осіб – підприємців, які надають в оренду земельні ділянки загальна площа яких не перевищує 20 соток;
фізичних осіб – підприємців, які надають в оренду одне житлове приміщення загальною площею до 100 кв. метрів та нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини за умови, що сумарна площа наданих в оренду приміщень не перевищує 300 кв. метрів;
юридичних осіб, які надають в оренду земельні ділянки загальна площа яких не перевищує 20 соток;
юридичних осіб, які надають в оренду нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини за умови, що сумарна площа наданих в оренду приміщень не перевищує 500 кв. метрів;
і) послуги стільникового зв’язку;
ї) діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
к) діяльність з надання послуг у сфері телерадіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення";
л) діяльність з проведення розслідувань та забезпечення безпеки;
м) діяльність з управління підприємствами, допоміжну діяльність у сфері управління;
н) фізичних осіб-підприємців, які здійснюють роздрібний продаж підакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива);
2.2.2) суб’єктів господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать іншим суб’єктам господарювання, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;
2.2.3) банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; громадські організації, суб’єктів господарювання створених без мети отримання прибутку (неприбуткові організації); страхових (перестрахових) брокерів, страхових агентів, реєстраторів цінних паперів, арбітражних керуючих;
2.2.4) суб’єктів господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);
2.2.5) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку.
2.2.2) фізичних осіб, які на день подання заяви про реєстрацію платником податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
2.3. Платники податку не мають права здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, крім експорту програмного забезпечення.
2.4. Платники податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у готівковій та/або безготівковій формі.
2.5. Платники податку при здійсненні розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до закону.
2.6. При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.
2.7. Граничний обсяг доходу, встановлений пунктом 2.1 цієї статті підлягає щорічній обов’язковій індексації на коефіцієнт, встановлений Кабінетом Міністрів України.
2.8. Положення абзаців "ґ", "д", "е" частини першої пункту 2.1 цієї статті та пункту 3.3 статті 3 цієї глави втрачають чинність з 1 січня 2012 року.
2.3. Платники податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у готівковій та/або безготівковій формі.
2.4. Фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування, при здійсненні розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до законодавства.
Стаття 3. Об’єкт оподаткування
3.1. Об’єктом оподаткування з урахуванням положень пунктів 3.2 – 3.4 цієї статті є дохід платника податку, зменшений на такі суми, що надійшли у звітному періоді:
а) податку на додану вартість (за винятком юридичних осіб, які обрали ставку оподаткування 5 відсотків, та фізичних осіб, які не є платниками податку на додану вартість);
аб) суму кредитів, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з моменту її отримання;
бв) суму коштів цільового призначення, що надійшли від державних фондів соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів (в межах державних програм);
вг) суму коштів (зокрема аванс, передоплата), які повертаються покупцю – платнику податку внаслідок повернення ним товару або розірвання договору, а також суму коштів, які повертаються платником податку покупцю внаслідок повернення таким покупцем товару (в розмірі, який не перевищує суми, сплаченої за товар);
гґ) суму коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), які реалізовані в період перебування платником податку на загальній системі оподаткування та вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи (крім випадків реалізації таких товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів);
д) суму податку на додану вартість, отриманого в ціні товарів (послуг), відвантажених (поставлених) платником податку в період його перебування на загальній системі оподаткування (крім випадків постачання таких товарів (послуг) за рахунок бюджетних коштів);
е) суму коштів та вартості майна, внесених засновниками або учасниками платника податку до статутного фонду такого платника;
ґє) суму коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються платнику податку з бюджетів або державних цільових фондів;
ж) дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку, що оподатковані у порядку, визначеному розділом ІІІ цього Кодексу;
з) суму коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника податку.
3.2. Об’єктом оподаткування є також сума кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності та вартість безоплатно одержаних протягом звітного періоду матеріальних і нематеріальних цінностей (активів). При цьому вартість таких активів визначається за цінами, не нижчими за звичайні у порядку, встановленому розділом ІІІ цього Кодексу.при продажу основних фондів є дохід, який визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких фондів за ціною, не меншою від звичайної, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на момент продажу.
3.3. У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентським договором об’єктом оподаткування є сума винагороди повіреного (агента).
3.4. Не є об’єктом оподаткування суми податків і зборів (обов’язкових платежів), отримані (нараховані) платником податку під час здійснення ним функцій податкового агента.
3.5. Датою отримання доходу є дата надходження коштів на поточний рахунок (в касу) платника податку, у тому числі списання кредиторської заборгованості по якій минув строк позовної давності та безоплатно одержані протягом звітного періоду матеріальні і нематеріальні цінності (активи).
3.6. У разі коли торгівля товарами (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток та/або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток та/або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України.
3.7. У разі коли торгівля товарами (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток та/або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток та/або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України.
3.6. 3.8. Дивіденди, що виплачуються юридичними особами власникам корпоративних прав оподатковуються для фізичних осіб згідно із розділом IV цього Кодексу.
Дивіденди, що виплачуються власникам корпоративних прав (засновникам суб’єктів спрощеної системи оподаткування), юридичними особами оподатковуються відповідно до законодавства з питань оподаткування:
для фізичних осіб згідно із розділом IV цього Кодексу;
для юридичних осіб, які обрали спосіб оподаткування доходів за загальною системою оподаткування, згідно із розділом ІІІ цього Кодексу;
для юридичних осіб – платників єдиного податку згідно із цією главою.
Стаття 4. База оподаткування
4.1. Базою обкладення податком є виражений у гривнях дохід платника податку, визначений згідно з пунктами 3.1 – 3.4 статті 3 цієї глави.
4.2. Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання таких доходів.
4.3. Дохід у вигляді безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг визначається за звичайними цінами у порядку, встановленому розділом ІІІ цього Кодексу.
Стаття 5. Ставки податку для фізичних осіб
5.1. Ставки податку по видах господарської діяльності, визначених в абзацах "а", "в"–"є" пункту 2.1 статті 2 цієї глави, встановлюються щороку сільськими, селищними та міськими радами (далі у цій статті – органи місцевого самоврядування) з розрахунку на календарний місяць у межах:
а) на території м. Києва, м. Севастополя та обласних центрів – від 200 до 600 гривень;
б) на території інших населених пунктів – від 20 до 200 гривень.
5.2. Для фізичних осіб, які провадять господарську діяльність, визначену в абзаці "б" пункту 2.1 статті 2 цієї глави, ставка податку встановлюється у розмірі 5 відсотків від бази оподаткування, але не менше 1200 гривень з розрахунку на календарний місяць.
5.3. Рішення про встановлення ставок податку, їх зміну приймаються та офіційно оприлюднюються органами місцевого самоврядування до 1 липня поточного бюджетного періоду і набирають чинності з початку наступного бюджетного періоду.
5.4. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення ставок податку є нормативно-правовим актом з питань оподаткування. Копія такого рішення надсилається органом місцевого самоврядування відповідному органу державної податкової служби у десятиденний строк з дня його офіційного опублікування.
5.1. Ставки податку для фізичних осіб встановлюються щороку сільськими, селищними та міськими радами (далі у цій статті - органи місцевого самоврядування) з розрахунку на календарний місяць у межах:
5.1.1) від 200 до 600 гривень з розрахунку на календарний місяць для наступних видів господарської діяльності:
а) діяльність у сфері інформатизації;
б) надання послуг з доступу до мережі Інтернет;
в) діяльність у сфері права;
г) діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту;
ґ) діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії;
д) діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління;
е) рекламна діяльність;
є) технічні випробування та дослідження;
ж) підбір та забезпечення персоналом;
5.1.2) від 20 до 200 гривень – для інших видів господарської діяльності.
5.2. На період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року для фізичних осіб, які провадять господарську діяльність виключно з надання послуг, займаються торгівлею на ринках та обсяг доходу яких протягом календарного року при підтвердженні статусу платника податку не перевищує 300 000 гривень, установлюється нульова ставка податку.
5.3. Рішення про встановлення ставок податку для фізичних осіб, їх зміну приймаються та офіційно оприлюднюються органами місцевого самоврядування до 1 липня поточного бюджетного періоду і набирають чинності з початку наступного бюджетного періоду.
5.4. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення ставок податку для фізичних осіб є нормативно-правовим актом з питань оподаткування. Копія такого рішення надсилається органом місцевого самоврядування відповідному органу державної податкової служби у десятиденний строк з дня його офіційного опублікування.
5.5. Ставки податку для фізичних осіб є незмінними протягом бюджетного періоду, на який вони встановлені органами місцевого самоврядування.
5.6. У разі коли органами місцевого самоврядування до початку нового бюджетного періоду в установленому цією статтею порядку не встановлено та/або не оприлюднено ставки податку за видами господарської діяльності, до моменту їх встановлення та/або оприлюднення діють ставки податку, визначені у попередньому бюджетному періоді. Зазначене не розповсюджується на бюджетний період в якому набирає чинності цей Кодекс.
5.7. Фізичні особи, які провадять кілька видів господарської діяльності, для яких установлено різні ставки податку, придбавають одне свідоцтво платника податку i сплачують податок за більшою ставкою.
5.8. Фізичні особи, які провадять господарську діяльність не за місцем державної реєстрації або на всій території України, отримують придбавають одне свідоцтво платника податку i сплачують податок за ставкою 200 гривень з розрахунку на календарний місяць, а для видів діяльності, визначених у підпункті 5.1.1 пункту 5.1 цієї статті за ставкою 1500 600 гривень з розрахунку на календарний місяць.
5.9. Фіксовані ставки податку, визначені у цій статті, підлягають щорічній обов’язковій індексації на коефіцієнт, встановлений Кабінетом Міністрів України.
Стаття 6. Ставки податку для юридичних осіб
6.1. Ставки податку для юридичних осіб встановлюються у розмірі:
6.1.1) 3 відсотки бази оподаткування у разі сплати податку на додану вартість згідно розділу V цього Кодексу;
6.1.2) 5 відсотків бази оподаткування у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
6.2. На період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року для юридичних осіб які провадять господарську діяльність виключно з надання послуг та обсяг доходу яких протягом календарного року при підтвердженні статусу платника податку не перевищує 300 000 гривень, установлюється нульова ставка податку.
До господарської діяльності з надання послуг, на які поширюється дія пункту 5.2 статті 5 та пункту 6.2 статті 6, належать:
виготовлення взуття за індивідуальним замовленням;
послуги з ремонту взуття;
виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням;
виготовлення виробів зі шкіри за індивідуальним замовленням;
виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням;
виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням;
виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за індивідуальним замовленням;
виготовлення головних уборів за індивідуальним замовленням;
додаткові послуги до виготовлення виробів за індивідуальним замовленням;
послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів;
виготовлення та в'язання трикотажних виробів за індивідуальним замовленням;
послуги з ремонту трикотажних виробів;
виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним замовленням;
послуги з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів;
виготовлення шкіряних галантерейних та дорожніх виробів за індивідуальним замовленням;
послуги з ремонту шкіряних галантерейних та дорожніх виробів;
виготовлення меблів за індивідуальним замовленням;
послуги з ремонту, реставрації та поновлення меблів;
виготовлення теслярських та столярних виробів за індивідуальним замовленням;
технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням;
послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- та відеоапаратури;
послуги з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів;
послуги з ремонту годинників;
послуги з ремонту велосипедів;
послуги з технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів;
виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням;
послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів;
виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням;
послуги з ремонту ювелірних виробів;
прокат речей особистого користування та побутових товарів;
послуги з виконання фоторобіт;
послуги з оброблення плівок;
послуги з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів;
послуги з чищення та фарбування текстильних, трикотажних і хутрових виробів;
вичинка хутрових шкур за індивідуальним замовленням;
послуги перукарень;
ритуальні послуги;
послуги, пов'язані з сільським та лісовим господарством;
послуги домашньої прислуги;
послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням;
послуги з фото- та відеозйомки за індивідуальним замовленням;
послуги з денного догляду за дітьми, особами похилого віку, у тому числі за особами з фізичними та розумовими вадами.
Стаття 6 7. Податковий (звітний) період
6.1.7.1. Податковим (звітним) періодом для платників податку є календарний квартал.
6.2.7.2. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
6.3.7.3. Для суб’єктів господарювання, які перейшли до сплати податків за спрощеною системою оподаткування із загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду, що настає за місяцем, в якому таким особам видано свідоцтво платника податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.
6.4.7.4. Для новоутворених суб’єктів господарювання перший податковий (звітний) період починається з початку того кварталу, в якому видано свідоцтво платника податку.
6.5.7.5. У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичними особами, які є платниками податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, в якому такий платник податку знятий з обліку в органах державної податкової служби що закінчується днем такої державної реєстрації.
Стаття 7 8. Порядок нарахування та строки сплати податку
7.1. 8.1. Фізичні особи, які провадять господарську діяльність, визначену в абзацах "а", "в"–"є" пункту 2.1 статті 2 цієї глави, сплачують податок шляхом здійснення попереднього (авансового) платежу щомісяця до 20 числа (включно) до початку місяця, за який здійснюється сплата податку.
Фізичні особи можуть здійснити сплату податку авансовим внеском за весь податковий період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Отримані доходи, сума перевищення доходу, нараховані та сплачені суми податку відображаються платником у декларації за відповідний звітний період.
Сума сплаченого податку є узгодженою, остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань фізичної особи - платника податку. При цьому доходи, отримані в результаті провадження господарської діяльності, не включаються до складу його загального оподатковуваного доходу за результатами звітного року.
Фізичні особи, які провадять господарську діяльність, визначену в абзаці "б" пункту 2.1 статті 2 цієї глави, сплачують податок щомісяця до 20 числа (включно) місяця, що настає за місяцем, за який здійснюється сплата податку.
7.2.8.2. Юридичні особи сплачують податок щомісяця до 20 числа (включно) місяця, що настає за місяцем, за який здійснюється сплата податку.
7.3.8.3. Сума податку перераховується на окремий рахунок органів Державного казначейства України.
7.4.8.4. Суми податку, не сплачені в установлені строки, вважаються податковим боргом і стягуються до бюджету згідно з положеннями цього Кодексу.
Стаття 8 9. Ведення обліку і складення звітності платниками податку
89.1. Для визначення результатів господарської діяльності на підставі первинних документів платники податку ведуть книгу обліку доходів і витрат шляхом відображення у хронологічній послідовності здійснених господарських і фінансових операцій.
89.2. Форма книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва за погодженням з центральним органом державної податкової служби.
9.3. Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність у встановленому законодавством порядку за спрощеною формою затвердженою центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної фінансової політики.
9.4. Платники податку не звільняються від ведення податкового обліку, складання і подання звітності, пов’язаної зі сплатою інших податків і зборів (обов’язкових платежів), платниками яких вони є згідно з цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
8.3. 9.5. За результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду платники податку подають до органу державної податкової служби декларацію суб’єкта малого підприємництва - платника податку в строк, встановлений для квартального податкового (звітного) періоду.
8.4. 9.6. Форма декларації затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
8.5. 9.7. Податкова звітність складається та подається наростаючим підсумком.
Стаття 10. Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами (обов’язковими платежами)
10.1. Платники податку не є платниками таких податків і зборів (обов’язкових платежів):
а) податку на прибуток підприємств;
аб) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;
бв) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування у розмірі 3 відсотки;
вг) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
ґ) земельного податку (на період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності та земельні ділянки, що знаходяться у власності фізичних осіб;
гд) збору за спеціальне використання води (на період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року).
9.2.10.2. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 10.1 цієї статті, сплачуються платниками податку в порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом, а страхові внески до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування - в порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.
9.3.10.3. Платники податку зобов’язані нараховувати, відраховувати та перераховувати до бюджету, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, податок на доходи фізичних осіб, збори та страхові внески, пов’язані з виплатою заробітної плати (доходу) працівникам, які перебувають з ними у трудових відносинах.
9.4.10.4. Платники податку вважаються податковими агентами найманих ними осіб та/або фізичних осіб, які перебувають з ними у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь таких осіб, включаючи будь-які доходи, які остаточно оподатковуються під час їх виплати.
Стаття 10.11. Порядок переходу до сплати податків за спрощеною системою оподаткування або відмови від сплати податків за спрощеною системою оподаткування
11.1. Суб’єкти господарювання за власним бажанням можуть обрати спрощену систему оподаткування шляхом отримання свідоцтва платника податку.
11.2. Рішення про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування може бути прийняте суб’єктом господарювання один раз протягом календарного року шляхом подання відповідної письмової заяви до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта господарювання не пізніше ніж за 10 робочих днів до початку наступного податкового (звітного) періоду.
11.3. Зміна (доповнення або виключення) виду господарської діяльності, перехід до сплати податку за іншою ставкою, а також відмова від застосування спрощеної системи оподаткування можуть бути здійснені суб’єктами господарювання, які відповідають вимогам статті 2 цієї глави, з початку нового податкового (звітного) періоду за умови подання відповідної заяви у порядку, визначеному пунктом 10.2.11.2 цієї статті.
11.4. Орган державної податкової служби зобов’язаний безоплатно видати протягом 10 робочих днів із дня подання суб’єктом господарювання заяви про обрання спрощеної системи оподаткування свідоцтво платника податку або надати письмову мотивовану відмову, яка може бути оскаржена таким суб’єктом у судовому порядку.
Свідоцтво видається особисто фізичній особі або особі уповноваженій суб’єктом господарювання під підпис.
11.5. Суб’єкт господарювання, який утворюється в результаті реорганізації будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг (недоїмку), які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований як платник податку за умови погашення таких податкових зобов’язань чи податкового боргу (недоїмки).
10.5.11.6. Новоутворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти господарювання, які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування до органу державної податкової служби за місцем їх реєстрації, вважаються платниками податку з дня державної реєстрації такого платника.
Суб’єкт господарювання, який утворюється в результаті реорганізації будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг (недоїмку), які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований як платник єдиного податку після погашення таких податкових зобов’язань чи податкового боргу (недоїмки).
При цьому під час розгляду органом державної податкової служби заяви про видачу свідоцтва платника податку, поданої новоутвореною фізичною особою - підприємцем, який раніше вже був у встановленому законом порядку зареєстрований як платник єдиного податку і самостійно прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності, враховується вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування (але не більш як за річний період до дати подання такої заяви).
10.6.11.7. Свідоцтво платника податку видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року.календарний рік.
Для продовження дії свідоцтва платника податку на наступний календарний рік заява подається в обов’язковому порядку в установлений пунктом 10.2 цієї статті строк.
10.7.11.8. Бланк свідоцтва платника податку є документом суворого обліку, що запроваджується на всій території України.
У разі втрати або зіпсування свідоцтва платнику податку видається дублікат свідоцтва в порядку, установленому пунктом 10.4 цієї статті.
10.8.11.9. Якщо платник єдиного податку - фізична особа провадить господарську діяльність із використанням найманої праці, то для кожної особи, яка перебуває з ними у трудових відносинах, орган державної податкової служби видає такому платникові податку довідку про трудові відносини фізичної особи з платником податку (далі - довідка).
Довідка видається на безоплатній основі протягом 5 робочих днів з дня звернення.
У разі збільшення кількості найманих працівників платники податку повинні одержати відповідні довідки для таких працівників.
У разі зменшення кількості найманих працівників платники податку повинні повернути видані на таких працівників довідки до органу державної податкової служби.
Суб’єкти господарювання у своїй діяльності зобов’язані використовувати найману працю на умовах законодавства про працю.
10.9.11.10. Копія свідоцтва платника податку та довідка повинні розміщуватися на робочому місці найманого працівника, свідоцтво у платника податку та пред’являтися працівникам контролюючих органів, яким надано відповідні функціональні повноваження на проведення перевірки.
Свідоцтво платника податку та довідки, видані платникам податку, не можуть бути передані іншим, крім зазначених у них, особам.
Свідоцтво платника податку, строк дії якого закінчився або у випадках зазначених у пункти 10.10 цієї статті, підлягає поверненню у п’ятиденний строк разом з усіма довідками органу державної податкової служби, який їх видав.
10.10.11.11. Свідоцтво платника єдиного податку анулюється органом державної податкової служби у разі:
подання платником єдиного податку заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування;
припинення підприємницької діяльності фізичної особи та/або ліквідації (реорганізації) юридичної особи;
виникнення податкової заборгованості зі сплати єдиного податку протягом двох послідовних кварталів;
провадження господарської діяльності, на яку не поширюється дія цієї глави;
перевищення граничної чисельності найманих осіб, встановленої у пункті 2.1 статті 2 цієї глави;
перевищення граничного обсягу доходу, встановленого у пункті 2.1 статті 2 цієї глави;
застосування платником податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 2.3 статті 2 цієї глави;
неоформлення в установленому порядку трудових відносин при фактичному використанні найманої праці;
недотримання вимог нарахування та виплати заробітної плати.
10.11.11.12. Форма свідоцтва платника податку та довідки та порядок їх видачі (анулювання) встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
10.12.11.13. У разі припинення платником податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання зі сплати податку нараховуються такому платникові до останнього дня (включно) податкового (звітного) періоду у якому такий платник податку знятий з обліку в органах державної податкової служби. календарного місяця його фактичної діяльності.
10.13.11.14. Процедура переходу платника податків до сплати за спрощеною або загальною системою оподаткування, а також порядок оподаткування платників податків у разі такого переходу, визначаються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової політики та центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
Стаття 12. Відповідальність платника податку
11.1.12.1. Платник податку несе відповідальність згідно із законодавством за правильність нарахування, своєчасність подання декларацій та сплати податків, платником яких він є відповідно до цього Кодексу.
11.2.12.2. У випадку, якщо платник єдиного податку – фізична особа, більше половини свого доходу за три, шість, дев'ять чи дванадцять місяців наростаючим підсумком з початку року отримав від одного замовника (клієнта, покупця), такий платник податку позбавляється права на сплату єдиного податку в цих періодах і сплачує податки і збори у відповідності до загальної системи оподаткування.
11.3.12.3. На підставі договору оренди на місці проведення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця – платника єдиного податку не може проводити діяльність інша особа, яка зареєстрована платником єдиного податку.
11.4.12.4. У разі застосування платником податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 2.3 статті 2 цієї глави, або здійснення операцій, на які відповідно до пункту 2.2 статті 2 цієї глави не поширюється спрощена система оподаткування, дохід, отриманий платником податку в результаті здійснення таких операцій, оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків - для фізичних осіб та за подвійною ставкою єдиного податку - для юридичних осіб.
11.5. 12.5. У разі коли фізична особа - платник податку провадить діяльність, не зазначену у свідоцтві платника податку, дохід, отриманий від провадження такої діяльності, оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків.
При цьому такий платник податку зобов’язаний внести відповідні зміни до свідоцтва платника податку або перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного податкового (звітного) періоду.
11.6. 12.6. У разі коли у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, отриманого фізичною особою, перевищує обсяг, зазначений у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 цієї глави, сума перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків - без втрати платником права залишатись на спрощеній системі оподаткування до кінця звітного року.
12.7. У разі, коли у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, отриманого юридичною особою, перевищує обсяг, зазначений у абзаці третьому підпункту 2.1.2 статті 2 цієї глави, сума перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду оподатковується за подвійною ставкою податку - без втрати платником права залишатись на спрощеній системі оподаткування до кінця звітного року.
11.7. 12.8. У разі недотримання положень статті 2 цієї глави платник податку зобов’язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного кварталу і втрачає право сплачувати податки за спрощеною системою оподаткування протягом наступного календарного року.
11.8. Якщо сумарний залишок товарної групи товарів на торговельному місці та/або на складі у платника податку при проваджені ним роздрібної торгівлі перевищує обсяг річного доходу, зазначений у пункті 2.1 статті 2 цієї глави, такий платник податку зобов’язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного кварталу і втрачає право сплачувати податки за спрощеною системою оподаткування протягом наступного календарного року.
11.9. У разі виявлення на робочому місці та/або на складі у платника податку контрабандних та/або контрафактних товарів (продукції), такий платник позбавляється права застосовувати спрощену систему оподаткування з дня встановлення такого порушення протягом 20 звітних податкових періодів.
11.10.12.9. За не оформлення трудових відносин у разі фактичного використання найманої праці платники податку несуть адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законами.
ГЛАВА 2. Фіксований сільськогосподарський податок
Стаття 1. Визначення термінів
У цій главі терміни вживаються у розумінні розділу І цього Кодексу.
Стаття 2. Платники податку
2.1. Платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 2.3 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
У селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) з племінної справи у тваринництві до продукції власного виробництва також належать племінні (генетичні) ресурси, придбані в інших селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) із племінної справи у тваринництві та реалізовані вітчизняним підприємствам для осіменіння маточного поголів’я тварин.
Якщо сільськогосподарський товаровиробник утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка дорівнює або перевищує 75 відсотків за попередній податковий (звітний) рік поширюється на:
усіх осіб окремо, які зливаються або приєднуються;
кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу;
особу, утворену шляхом перетворення.
2.2. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом злиття або приєднання, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік всіма товаровиробниками, які беруть участь в їх утворенні, дорівнює або перевищує 75 відсотків.
2.3. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом перетворення платника податку, можуть бути платниками податку в рік перетворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.
2.4. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом поділу або виділення, можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.
2.5. Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники, можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.
2.6. Не може бути зареєстрований як платник податку:
2.6.1) суб’єкт господарювання, який застосовує спеціальні податкові режими, визначені главами 1, 3 і 4 цього розділу;
2.6.2) суб’єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра;
2.6.3) суб’єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;
2.6.4) суб’єкт господарювання, який на день подання документів для набуття статусу платника податку має податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Стаття 3. Об’єкт оподаткування
3.1. Об’єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників – є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Стаття 4. База оподаткування
4.1. Базою оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників – є нормативна грошова оцінка площі сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведеної за станом на 1 липня 1995 року, для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) – нормативна грошова оцінка площі ріллі в Автономній Республіці Крим або області.
Стаття 5. Ставки податку
5.1. Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та (або) земель водного фонду для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):
а) для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) – 0,15;
б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,09;
в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) – 0,09;
г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,03;
ґ) для земель водного фонду – 0,45.
Перелік гірських зон та поліських територій визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 6. Податковий (звітний) період
6.1. Базовим податковим (звітним) періодом для податку є календарний рік.
6.2. Податковим (звітним) періодом для податку є календарний місяць.
6.3. Базовий податковий (звітний) рік починається з 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.
6.4. Попередній податковий (звітний) рік для новоутворених сільськогосподарських товаровиробників – період з дня державної реєстрації до 31 грудня такого року.
6.5. Податковий (звітний) рік для сільськогосподарського товаровиробника, що ліквідується, – період з початку року до їх фактичного припинення.
Стаття 7. Порядок нарахування та строки сплати податку
7.1. Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби.
7.2. Для сільськогосподарських товаровиробників, які сплачують податок виходячи з нормативної грошової оцінки площі сільськогосподарських угідь, сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:
а) у I кварталі – 10 відсотків;
б) у II кварталі – 10 відсотків;
в) у III кварталі – 50 відсотків;
г) у IV кварталі – 30 відсотків.
7.3. Платники податку, утворені протягом року шляхом злиття, приєднання або перетворення у звітному податковому періоді, у тому числі за набуті ними площі нових земельних ділянок, вперше сплачують податок протягом 30 календарних днів місяця, що настає за місяцем їх утворення (виникнення права на земельну ділянку), а надалі – у порядку, визначеному пунктом 7.2 цієї статті.
7.4. Платники податку, що припиняються шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу у податковому (звітному) періоді, зобов’язані подати у період до їх фактичного припинення органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земельних ділянок уточнену податкову декларацію з податку.
7.5. Якщо протягом податкового (звітного) періоду у платника податку змінилася площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у зв’язку з набуттям (втратою) на неї права власності або користування, такий платник зобов’язаний:
уточнити суму податкових зобов’язань з податку на період починаючи з дати набуття (втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року;
подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, органам державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку.
7.6. У разі коли платник податку (орендодавець) надає сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду в оренду іншому платникові податку (орендарю), орендована площа земельних ділянок не може включатися до декларації з податку орендаря, а враховується у такій декларації орендодавця.
7.7. Якщо платник податку (орендар) орендує сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду в особи (орендодавця), яка не є платником податку, орендована площа земельних ділянок включається до декларації з податку орендаря.
7.8. Платники податку перераховують в установлений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.
Стаття 8. Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами
8.1. Платники податку не є платниками таких податків і зборів:
а) податку на прибуток підприємств;
б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);
в) збору за спеціальне використання води;
г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).
8.2. Податки і збори, не зазначені у пункті 8.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а страхові внески до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування – в порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.
Стаття 9. Порядок набуття та скасування статусу платника податку
9.1. Сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку подають до 1 лютого поточного року:
загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), – органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки – органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;
розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва – органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики за погодженням з центральним органом державної податкової служби;
відомості (довідку) про наявність земельних ділянок – органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі і про кожний договір оренди земельної частки (паю).
9.2. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені протягом року шляхом злиття, приєднання або перетворення, подають протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем його утворення, до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок декларацію з податку за період від дати утворення до кінця поточного року для набуття статусу платника податку, а також усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань або боргів, які передані йому як правонаступнику.
9.3. Довідка про набуття або підтвердження статусу платника податку видається протягом 10 робочих днів з дати подання сільськогосподарським товаровиробником податкової декларації або заяви, органом державної податкової служби за місцезнаходженням такого платника (місцем перебування на податковому обліку).
9.4. Дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від:
реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах) та продуктів її переробки на власних підприємствах;
реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах;
реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.
У разі коли сільськогосподарське підприємство утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення, у рік такого утворення до суми, отриманої від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включаються також доходи, отримані протягом останнього податкового (звітного) періоду від надання супутніх послуг:
послуги зі збирання врожаю, його брикетування, складування, пакування та підготовки продукції до збуту (сушіння, обрізування, сортування, очистка, розмелювання, дезінфекція (за наявності ліцензії), силосування, охолодження), які надаються покупцю такої продукції сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю);
послуги з догляду за худобою і птицею, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю);
послуги зі зберігання сільськогосподарської продукції, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю);
послуги з відгодівлі та забою свійської худоби і птиці, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію до дати її фактичної передачі покупцю).
9.5. Платники податку в разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) подають податкову декларацію з податку разом з одним із перелічених висновків (підтверджень):
висновком Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин у попередньому податковому (звітному) році;
рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха;
висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати наявність форс-мажорних обставин.
До таких платників податку в наступному податковому (звітному) році не застосовується вимога, згідно з якою частка сільськогосподарського товаровиробництва повинна дорівнювати або перевищувати 75 відсотків.
9.6. Реєстрація сільськогосподарського товаровиробника платником податку скасовується:
9.6.1) у разі подання платником податку письмової заяви щодо добровільного зняття з такої реєстрації;
9.6.2) за рішенням органу державної податкової служби:
а) якщо такий платник податку ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення;
б) у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 2 цієї глави. При цьому такий платник податку зобов’язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця, після місяця у якому було встановлено таке порушення.
Стаття 10. Відповідальність платників податку
10.1. У разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.
10.2. Платники податку несуть відповідальність відповідно до законодавства за правильність обчислення, своєчасність подання податкових декларацій та сплати сум податку.
Поделитесь с Вашими друзьями: |
