Савік Шустер



страница5/9
Дата11.05.2016
Размер0.77 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Савік Шустер

Можем Лаврова послушать. Пожалуйста.

Диктор (запис)

"Верховная Рада по предложению президента Петра Порошенко, что меня особенно смутило, потому что президент Украины поддержал минский пакет от 12-го февраля, приняла решение, которое, по сути дела, переписывает договорённости и, говоря проще, грубо их нарушает. Поскольку это решение обуславливает введение закона об особом статусе необходимостью освобождения этих территорий, которые они назвали "оккупированными", заменой практически всех избранных населением этих территорий лиц на кого-то ещё. Из постановления Верховной Рады вытекает, что только когда руководить этими территориями будут те, кто приемлем для Киева, закон об особом статусе вступит в законную силу. Это буквально попытка поставить с ног на голову всё, о чём договаривались. Сразу после отвода тяжёлых вооружений должен был начаться диалог по модальностям проведения выборов в соответствующих районах Донецкой и Луганской областей. То есть модальность проведения выборов должна, в соответствии с минскими договорённостями, согласовываться с Донецком и Луганском. Этого никто даже не пытался сделать".

Ляшко

Чому Лавров виступив проти? Чому Росія виступила проти? Тому що їм не треба навіть той закон, який прийняли у Верховній Раді, – вони хочуть отримати все. Почитайте мінський протокол, на який посилається Лавров. Там амністія терористам. Коли ми усі говоримо про те... Коли ті, хто розказують, що правильний закон, і кажуть, що вибори там будуть проводитись лише за українським законом, дай Бог, щоб так і було. Але у мене одне питання: а хто буде брати участь у цих виборах? Я спитав президента Порошенка на нараді: "Плотницький, Захарченко матимуть можливість узяти?" Була відповідь "так". Тобто вони будуть амністовані, вони по українських законах візьмуть участь у виборах, завтра сидітимуть головою обласної ради у Донецьку чи Луганську чи депутатом Верховної Ради України від мажоритарного донецького округу. Ні я, ні ви – ніхто із присутніх тут, жителька Луганська Ірина – вона не виграє там вибори. Там депутатом буде обраний Плотницький. Його будуть називати "народний депутат України", а не ЛНР, ДНР і так далі. Тобто фактично ті, хто сьогодні вбиває наших військовослужбовців, хто вбиває наших дітей, через кого мільйон переселених осіб втратили своє житло, – вони завтра стануть легальною владою, вони матимуть свою міліцію, свою прокуратуру, свої особливі відносини із Російською Федерацією, своє право на самовизначення... Післязавтра вони проведуть референдум, якщо їх щось не влаштує. І, відповідно до мінських протоколів, ми усе це маємо за гроші із державного бюджету утримувати, фінансувати, ремонтувати, виплачувати... Я питаю: заради чого? Заради того, щоб плотницькі-захарченки мали автономії, диктували нам умови і у будь-який час, як це зробили у Криму, коли Крим мав автономію, проводили свої референдуми? Тому, повертаючись до військової міці Росії: Росія не піде широкомасштабною війною проти України. У неї немає сьогодні цих можливостей. Не перебільшуйте і не лякайте народ. Вони донецький аеропорт не могли 2 місяці узяти, а вони розказують, що Путін, там, за 2 години до Хрещатика дійде. У чернігівському лісі будуть стояти – півроку не пройдуть, бо там і болота, і партизани чернігівські, які із Другої світової війни мають досвід бойових дій. Насправді проблема країни більше в іншому: в економіці. От чого хоче Путін – і правильно радник прем’єр-міністра сказав. Путін побачив, що військовою силою вони нас не зможуть узяти. Нам помагає сьогодні увесь світ. Мало, багато, не так, як ми б хотіли, але помагає. Тому завдання сьогодні Путіна – це політична дестабілізація і соціально-економічна дестабілізація. І от тут нам мали б допомогти і Сполучені Штати, і Європа. Ми у бюджеті цього року 140 мільярдів гривень виплачуємо на виплату зовнішніх, раніше взятих, боргів. На оборону 80 мільярдів. Тобто майже вдвічі ми маємо сплатити за узяті кредити, які розікрав перед нами. От яка б була реальна підтримка Європи і Сполучених Штатів: це списати нам ці борги. Щоб ці 140 мільярдів гривень пішли на відновлення заводів у Краматорську, у Слов’янську, у Маріуполі, у Харкові, у Миколаєві, у Донецьку, коли звільнимо, у Києві, у створення робочих місць, у підвищення зарплат, у пенсії, щоб людям компенсації за комуналку платили, а не вони на "майдани" виходили і чекали ту платіжку на комуналку, як капсулу із цианістим калієм. Тобто сьогодні головне завдання – це стабілізація соціально-економічної ситуації. І Європа, і світ мали б запропонувати нам, крім військової допомоги, яка нам вкрай треба... Коли хтось мені розказує, як канцлер Меркель переконує Обаму: "Не давайте Україні зброю, бо це розв’яже ще більшу війну", – брехня. Ще більшу війну розв’яже слабкість України і неможливість України себе захистити. А водночас подивіться парадокс: Україна на 9-му місці у світі по продажу зброї. Ми просимо з усього світу зброю: Україна – 9-те місце у світі по продажу зброї. Харківський танковий завод продовжує робити "Булати" якісь: за 12 мільйонів доларів танки – і поставляти за кордон. Чому на наш фронт не поставляють? Те, про що Левченко казав: за кордон поставляють, а на фронт – кажемо американцям: "Дайте", – полякам: "Дайте", – литовцям: "Дайте". Так давайте не продавати за кордон, а давайте усе, що є, усі наші можливості відправляти на власний фронт. Чому наші миротворці досі в Африці? Вертольотчики, яких нам не вистачає, люди, які пройшли досвід бойових дій і так далі, – чому їх не відкликати, чому їх на фронт не забрати? Тому підтримка збройна нам треба, але ще більша підтримка нам треба економічна. Нам треба пережити цей рік. У нас сьогодні катастрофічний колапс у економіці. І не тільки через корупцію, якої справді от так. А у тому числі тому що ми втратили потенціал промисловий на Донбасі, ми втратили шахти, ми втратили заводи і усе інше. Тому нам треба новий економічний план Маршалла: це реформи і під реформи гроші. Так, як після Другої світової війни Німеччині, так, як Польщі після розвалу Радянського Союзу. У 91-му році Польщі списали 50 мільярдів доларів боргів. Ми сьогодні ходимо із простягнутою рукою: "Дайте нам 10 мільярдів". Нам дають. При цьому викручують руки, піднімають пенсійний вік, у 300 процентів підвищення ціни на газ, на комуналку і на усе інше. Так якщо ви хочете, щоб ми перемогли, якщо ви хочете – я звертаюся до наших західних партнерів: якщо ви хочете, щоб ми вистояли, так не викручуйте нам руки. Нам і так важко. А вони кажуть: "Ми вам дамо 10 мільярдів – підніміть пенсійний вік до 70-ти років". Як його піднімати, коли у людей немає роботи? Тому треба не руки нам викручувати, а підтримати фінансово, підтримати у плані проведення реформ, підтримати зброєю, підтримати тим, щоб створити потужну армію. І, безумовно, тут я згоден із колегою Семенченком: кожен день ми маємо сьогодні умовного затишшя... Мовою військових це називається "операційна пауза", коли вони: я маю на увазі, наш ворог, – використовують це затишшя для того, щоб наростити сили. Ми маємо робити те саме. Ми у вересні уклали угоди у Мінську. Із того часу 5 місяців Дебальцево не залили бетоном. Я питаю: чому? Хто організовував ту оборону? Чому Дебальцево не залили бетоном, щоб його не могли узяти 5 років? А його взяли. І дай Бог, щоб це був їхній останній напад. Бо Захарченко – ви чули, кілька днів тому, до речі, після рішення Верховної Ради заявив, що вони далі будуть продовжувати. Тому ми повинні діяти симетрично. Максимально нарощувати військову міць, реформи і підтримка у економічному плані: кошти, кошти і ще раз кошти. Щоб закрити ті дірки, провалля економічне і те, що розікрав Янукович.

Мага

Шановний пане Олеже, вибачте, будь ласка. От ви кажете "перемагати", "брати", "робити", "забезпечувати"... Я ніколи не кажу про ті листи, які дуже сильно не сподобаються українцям. Мені кожного разу сюди приходить дуже багато таких листів: "Оставьте нас в покое. Я помогаю боевиками и тем горжусь. Мы уже давно совершенно другое государство". І таких листів приходить дуже багато. І те, що каже шановна пані Олена: що можна було б якимось миром якось переключити місцеве населення... Якби я зараз почав говорити про те, що мені пишуть про випадки мародерства... Я не хочу про це говорити. Я не хочу ставати ворогом для усієї України. Але тут є Семен Семенченко, тут є пан Юрій Береза, із яким я дуже близько дружу, і вони кажуть, що їм, в принципі, є про що говорити. Там, де зупинилися активні бої, – там махновщина процвітає. Про це сьогодні сказав губернатор Луганщини Москаль. Що робили із цим? І так дуже хитке ставлення до нас. Якщо не навести там порядок, ми будемо мати дуже-дуже велику біду. Що ви думаєте із цього приводу?

Ляшко

Що робити із цим? Я думаю, що відповідь на це питання елементарна: треба припиняти усі ці речі і діяти відповідно до закону. І якщо війна, то це не означає мародерство, це не означає махновщину. І якщо п’яний солдат на БТРі у Костянтинівці убив 8-літню дівчинку, то він повинен сидіти у тюрмі за те, що він п’яний, за те, що він убив цю дитину. Але водночас у тюрмі повинні сидіти й ті, хто, використавши цю трагедію, починає під прапорами ДНР піднімати повстання проти України і проти української армії. Ви розказуєте про листи, які вам приходять. Я вже казав: для мене те, що відбувається на Донбасі, – це рана у моєму серці. Бо Луганщина – це моя рідна земля. От Віра, яка із Луганська, – бачте, вона згадала, хто стояв біля пам’ятника Шевченку у Луганську: "бютівці" і "ляшковці". Чому? Тому що там мама моя родом звідти, родичі мої усі звідти, я там виріс. Перший запис у трудовій книжці – село Прогрес, Ворошиловградська ще область, 86-й рік. І половина моєї сім’ї на цій стороні: на нашій, – а половина на окупованій. І частина із тих, хто на окупованій, на жаль, у тому числі підтримують ворога. Чому підтримують? Тому що мозгів немає. А плюс дивляться російську пропаганду, яка із нормальної людини ідіота через півгодини зробить, коли подивитися російські новини. Тому надзвичайно важлива робота – це інформаційна робота, робота у інформаційному просторі. Бо у війнах перемагають не лише танки і вертольоти, і "Гради", а у війнах головна перемога – це за душі людей і за мізки людей.

Мага

Олег, але кожен випадок мародерства – це для пропаганди їхньої просто печенька. Ви розумієте?

Ляшко

Безумовно. Ворог використовує... Ви знаєте, що таке пропаганда: коли із мухи роздмухують слона. Я, до речі, хочу підтримати, що пан Барна у першій частині передачі правильно сказав. Чому ці події, які зараз на Донбасі, які рік тому почалися і які переросли у війну і російську окупацію? А починалося із повстань під криками "Путин, помоги, Путин, зайди", "Донбасс не слышат" і так далі. До цього банда Януковича 4 роки грабувала усю країну, і вони нікого не чули, а потім, коли цю банду прибрали, вони підняли кримінальне повстання. Так от чому ніде це виявилось неможливим, крім Донбасу? Бо скрізь, де ця гідра піднімала голову: в Одесі, у Харкові, у Дніпропетровську, у Запоріжжі, у Херсоні, у Миколаєві, – скрізь ця гідра завдяки місцевим людям отримала по голові. І саме тому там вдалося стабілізувати ситуацію. А у Донецьку, у Луганську, на превеликий жаль, більшість... Уїнстон Черчілль колись казав: "Усі погані справи робляться хорошими людьми, які байдужі". А от більшість у Луганську і Донецьку була байдужа до того, коли вбили студента у Донецьку 20-літнього за те, що вийшов із українським прапором. Була байдужа, коли на 200-ліття від дня народження Шевченка у Луганську перший раз захопили обласну адміністрацію. Влада бездіяла. Я переконаний, що це все можна було зупинити у березні минулого року жорсткими, рішучими діями. Коли в Луганську 150 озброєних терористів захопили управління СБУ, треба було довбанути туди ракетою – і все б припинилося. І війни в Луганську не було, і Луганщина сьогодні була б наша. Так, як у Харкові зробив Аваков, коли у Харкові захопили обласну адміністрацію: пригнали з Вінниці "Ягуар", 70 чоловік арештували, звільнили адміністрацію – Харків заспокоївся. Луганськ, Донецьк відпустили, бо пішли шляхом переговорів. Переговарюваться можна с мирними людьми. Якщо взяв зброю – це ворог. Якщо ворог не здається, його знищують.

Савік Шустер

Семён Семенченко.

Семенченко

Я хочу дать реплику на ваши слова. Да, мы воюем с тем, что есть. Всякие люди идут на фронт. Есть на фронте герои, есть люди, которые копейки чужой не возьмут. А есть люди, которые пришли показать себя перед женой, добиться какого-то в будущем богатства, став, действительно, мародёром. Но всё это зависит от командиров. Есть такие случаи. Были в "Донбассе". Я думаю, были в любом подразделении. Но мы у себя, например, с этим очень жестоко боролись. Я знаю по поводу батальона "Днепр", полка "Днепр". Я тоже там не встречал этого, возведённого в высокую степень. Это всё можно побороть. А мародёрство в Киеве – оно же присутствует в гораздо большей степени. Так что, нам распустить страну? Нам необходимо жить и бороться с тем, что у нас есть. Это не значит, что если у нас есть отдельные случаи или в отдельных районах массовые явления мародёрства, нам нужен мир. Если мы проиграем эту войну, это мародёрство покажется раем. Потому что такое коллапс, что такое развал, что такое поражение? Это совсем другой уровень жертв и потерь. Поэтому нужно бороться с мародёрством в Киеве, нужно бороться с мародёрством на фронте и нужно в итоге побеждать. Другое дело – что есть несколько путей. Мы дали возможность президенту попробовать свой. Но параллельно мы будем добиваться наращивания военной мощи. И я уверен, что именно через военные победы лежит путь к освобождению нашей земли.

Ляшко

Семене, я згоден із вами, коли ви говорите, що президент – він як верховний головнокомандувач, безумовно, має право проводити свою політику. Але я як політик, як лідер партії Радикальної, за яку голосували мільйони людей, – я стверджую, що політика умиротворення агресора, яку нам сьогодні пропонують, ілюзія миру в обмін на територію – це політика безперспективна, яка не дасть миру. У підсумку ми беремо на себе ганьбу, принижуючись перед окупантами. А у підсумку ми отримаємо і ганьбу, і війну. Ця політика призведе до поразки. Тому ми не повинні... Тим більше, історія уся 20-го століття свідчить, що агресора не можна зупинити ні деклараціями, ну увещеваніями. Агресора: Путіна – зупинить тільки сила. Там, де ми його зупинимо. Якщо ми дозволимо йому йти, він дійде рівно туди, куди ми дозволимо йому дійти.

Добродомов

Про нарощення армії. Танки – це добре, це правильно. Військово-промисловий комплекс – теж. Давайте ще звернемо увагу на дисципліну в армії. Ви знаєте, зараз закінчується перша хвиля і починається друга хвиля мобілізації. Я був на призовних пунктах, військоматах. Слухайте, там п’янки. Там просто п’янки щодня. Де таке взагалі можна допустити зараз, коли ми говоримо про те, кого ми готуємо? Де відповідальність цих людей? От ми згадали про те, що сталося із цим бронетранспортером і усе решта. Всі кажуть: "Солдата треба посадити". А раніше в армії за це відповідало керівництво у тому числі. Чому це питання не піднімається? Тобто ми ще говоримо про те, що не треба забувати про цей момент і звернути на це увагу. Тут має військова прокуратура звернути увагу на ці речі. Це ще є дуже важливим.

Семенченко

Я хочу ответить лидеру Радикальной партии. Я хочу сказать, что нам необходимо дать всё-таки возможность президенту показать, что политика, которую он ведёт: дипломатическая политика – может приносить результаты. Само принятие этого закона не ведёт нас в пропасть. На самом деле если мы увидим, что идёт дело к легализации боевиков, если мы увидим, что Плотницкий у нас собирается стать народным депутатом, и будет проводиться не очистка территории, вывод всех этих войск, наведение порядка, а потом выборы... Если будет твориться наоборот, я лично буду убеждать членов нашей фракции полностью стать на пути всех этих минских договорённостей. И в данном случае, я думаю, наши позиции будут совпадать. Но пока сейчас у президента есть вся возможность показать, что конкретно он добьётся дипломатическим методом. Это его право. Он легитимно избранный президент в данном случае.

Ляшко

Шановні громадяни України, коли нам говорять про реалізацію мінських домовленостей, я стверджую, що мінські домовленості: як перші, так і другі – вони глибоко антиукраїнські. Коли у мінських домовленостях написано, що Україна має до кінця року змінити Конституцію, передбачивши постійний особливий статус для Донбасу, коли у мінських домовленостях написано "амністія терористам", "обиратися їм в органи влади" і так далі... Покажіть мені будь-яку іншу країну у світі, яка себе поважає і дозволяє, щоб їй з-за кордону диктували, яку Конституцію їй писати, які вибори їй проводити, якою мовою говорити. Це можуть дозволити собі лише країни, які себе не поважають. Можете ви уявити, щоб Росія, Німеччина, Сполучені Штати, Франція писали власні Конституції під диктовку будь-якої іншої держави? Під диктовку ззовні Конституції пишуть тільки ті, хто програє. Якщо ми себе поважаємо, якщо ми хочемо перемогти, ми не можемо нікому: ні Москві, ні Брюсселю, ні Вашингтону – дозволити диктувати, по якій Конституції нам жити, якою мовою говорити, який територіальний устрій мати. Це власна справа українського народу. Якщо ми дозволимо, щоб нам іззовні диктували Конституцію, це означає, що ми визнаємо себе меншовартісними, що ми визнаємо себе об’єктом міжнародної політики. Тому я категорично проти, щоб нам із-за кордону... Тим більше, хто підписався під цим? Терористи. І вони нам розказують: російські маріонетки, у яких руки по лікоть у крові, – вони нам кажуть, що ми повинні з ними погоджувати постанови, які приймає Верховна Рада, ми із ними повинні закони погоджувати. Я маю, виявляється, на вимогу того подонка Плотницького, позачергово збиратися на сесію Верховної Ради, бо інакше він піде у наступ. Це наскільки я маю себе принижувати, щоб по їхньому хотению, по щучьему велению писати закони і ще із ними погоджувати?! Це ганьба, це приниження. Я готовий терпіти цю ганьбу і це приниження за однієї умови: якби це дало мир, дало результат і зупинило війну. Але це не дасть ні миру, ні результату і не зупинить війну. Тому якщо брати на себе ганьбу, щоб мати війну, то я готовий померти, аніж жити із ганьбою.

Савік Шустер

Олег Барна.

Барна

Легко говорити про дії, які можна робити, якщо не знати, що являє собою армія, не знаючи, що робиться на фронті і що являють собою сучасні збройні сили. Але ви підтвердили усі, що ми потребуємо допомоги Заходу і зброєю, і тими ж самими коштами. Питання: щоб надати цю допомогу, ми повинні вести із ними переговори. Щоб вести із ними переговори, відповідно, вони теж від нас щось вимагають. І у цей же час, вимагаючи у них певні умови, ми хочемо плювати на їхні теж умови? Ні. Справа у тому, що ми домовленості мінські виконали. І стараємося виконувати для того, щоб мати підтримку Заходу. І тільки з підтримкою Заходу, з тими економічними санкціями, які зараз завдячуючи президенту продовжуються проти Росії, ми можемо розраховувати на те, що Росія економічно ослабне і після цього вона може забрати війська. І мені просто дивно розуміти той факт, що Лавров проти, відповідно, цього рішення Верховної Ради, проти "Батьківщина", проти ваша партія. Я не розумію цю аналогію.

Ляшко

Якщо ви не розумієте, я вам поясню.

Барна

Чекайте, я докажу. Другий момент: цікава річ виходить трохи ще в іншій ситуації. Дійсно, армія розвалювалася стільки років, що сформувати її за один день неможливо. Генерали, які не здатні реформувати і взагалі не здатні передбачити ті чи інші дії, більше того – не здатні виправити помилки, не повинні там бути. Це є факт. Є ще й інший факт: що нація наша самовідроджується, що без армії волонтери і добровольці піднялися і пішли на фронт, і зупинили ворога. Нам треба тільки усунути ту всю челядь, яка мішає відродженню нації, – і ми піднімемося. Але нам потрібно для цього об’єднатися, навести порядок у державі. Тримаючи фронт на сході, ми повинні відкрити тут фронт проти корупції і проти тієї корупції, яка є у владі. На превеликий жаль, ми усі до цього причетні. Тоді ми дійсно почнемо наводити порядок. І якщо Плотницький побуде у Верховній Раді, я думаю, пане Ляшко, ви із ним наведете порядок так, як із Медведчуком. Дякую.

Ляшко

Коли ми говорите, що ми, там, щось повинні... Ми повинні відкрити фронт по боротьбі з корупцією, ще що-небудь. Так у мене до вас дуже просте питання: а чого ж ви цього не робите, як ви повинні? Рік пройшов після "майдану" – покажіть хоч одного, кого посадили із тих, хто вбивав наших людей. Покажіть хоч одного корупціонера. Ви випускаєте їх під 60 тисяч гривень застави. І ви мені розказуєте, що ви повинні. Так як повинні, беріть і робіть. А ви проголосували за генерального прокурора. Знаєте, де генеральний прокурор? Немає його. За кордоном. Лікується. Не дай Бог нікому хворіти: хвороби не вибирають, – але ми не голосували за цього генерального прокурора. У тому числі й тому, що йому 63 роки. І треба було молодшого обирати, який би не по закордонах лікувався, а який би працював і саджав корупціонерів. Якщо ви кажете, що ми повинні, так я тоді питаю: чому президент досі не притягнув до відповідальності тих, хто за депутатськими мандатами: недобитки партії Регіонів – пролізли до Верховної Ради? Чому у Верховній Раді сидять шуфричі, бойки і усі інші? Хто їм дав можливість туди пройти? Хто Звягільського обрав у Донецьку? По округу 1.5 тисячі людей проголосувало – і став народним депутатом. Причому по округу, більшість якого на окупованій території. Тому коли ви говорите, що ми щось повинні... Народ вам нічого не винен. Вас обрали – ви беріть і робіть. А не сидите на ефірах і розказуєте, що повинні, а після ефіру йдете і нічого не робите. Рік пройшов після "майдану" – сьогодні рейтинг злодійської банди Януковича виріс. Чому виріс? Тому що люди бачать, що мелють тільки язиками і нічого не роблять. І дурять, брешуть і крадуть. Тому менше слів, більше діла.

Савік Шустер

Сергей Чирин.

Чирін

Спасибо, Савик. Спасибо, что пригласили. Я буквально позавчера приехал из Авдеевки. Три недели мы там с нашим подразделением "Правый сектор – Донецк" защищали мою Родину: город Авдеевку. Это город, который строили мои родители, и завод. И я депутат Ясиноватского района. Это как раз Тоненькое, Пески, Водино – то, что вы слышите последние несколько месяцев. Поэтому я приехал сюда по поручению. Я приехал сюда с посылом. Послушайте. Война именно там. И я специально задавал вопросы людям. То есть я воюю, но я депутат. И как депутат вопросы поднимал следующие: что мешает, что надо, что необходимо и какие самые большие проблемы? Называю самые большие проблемы. В Красноармейске, куда выехала большая часть переселенцев, куда выехала часть административных учреждений... Краматорск – это, как Мариуполь, один из центров. Как только я туда приехал, думаю: "Как, интересно, встречают Восьмое марта?" Вот все бигборды без исключения заклеены лицом одного человека: Сергей Сергеевич Андрейченко. Что это за человек? Это конкретно человек Юры Енакиевского, конкретно человек под конкретную программу выкупленных угольных пластов Саши Януковича. Они конкретно поставили своего человека заместителем генерального директора "Селидоугля". То есть нас не просто сдают. Вот держу журнал: "Какую страну строят Порошенко и Яценюк?" Нам не просто не дают ничего. Если бы раз-два, что как-то пробился, там, и как-то нашёл губернатор и что-то привёз для Авдеевки... Там ничего. Вы сказали за Звягильского. Кусок хлеба не дал этот депутат. Ни куска хлеба не дал, не привёз туда. Вещи, которые передали, продуктами невозможно обеспечить... Я сам выехал и возле колодца раздавал вещи, которые волонтёры дали. 200 человек разобрали за 2 часа вещи. Я просил: "Берите только самое необходимое". Очередь выстроилась. И вот эту боль, которую мы посмотрели... То есть этих людей сейчас показательно ставят во власть, показательно ставят чиновниками, они растлевают, разрушают изнутри всё это, готовят. Что делал Гитлер, когда оккупировал страны, в том числе Украину? Он засылал вперёд диверсантов, он находил их из числа тех, кто им сочувствовал, и ждали, потирали руки. Вот это и люди во власти. Это и те чиновники, которые были и есть, и которых расставляет теперешняя власть. Что делают они и каким образом? Ну такой пример... Он как бы показательный. Извините, что я на примере своей семьи. Вот у меня дом на Спартаке: это одна из горячих точек. Я в бинокль смотрю, туда выдвигаюсь насколько могу. Ну там бывший дом, где родились трое моих детей. Так вот мы когда семьёй выехали оттуда: мы в расстрельных списках, у меня жена тоже депутат – мы ещё ни разу, потому что мы и в Авдеевке, и в Ясиноватском районе прописаны – и таких тысячи людей, десятки тысяч людей – мы ни разу не получили обещанных Кабинетом Министров 800 гривен. Ни разу ни копейки. Раз. Чтобы выехать туда-сюда и людям попробовать что-то получить, выписать этот пропуск – значит, 500-600-1000 – это тариф. Не встретил я человека: а у меня 10 приёмных в 10-ти городах, – я не встретил ни одного человека, который без денег сделал пропуск. Я встречал очень много людей, которые полтора месяца ждут этих пропусков. Это такса. Эти деньги... Вы только вдумайтесь: если 9 тысяч людей в одном месте, которые в списках, умножьте просто на тысячу и посмотрите, какие деньги крадут, кто крадёт. Те, которые под украинским флагом это преступление делают, которые прикрываются именем Украины на той земле. Вот эти почти основные проблемы. Ну и основная проблема... Уж простите, дорогие комбаты, я такой же, как вы, я с весны воюю. Первый город, который мы освобождали, – Красный Лиман. Там я увидел мародёрство, там я увидел от своего комбата Матейченко, когда это всё кралось: машины, люди, выкупы и так далее. И за мэра скажу. Помимо него, 130 людей, которые были украдены примерно в Селидово. Его в яму на неделю – после этого 250 тысяч выкупа семьи. И вот так вот везде. Это десятки примеров, уже сотни. Крадут людей. 30 людей примерно украли в Красном Лимане. Часть людей мы нашли. Часть людей приходят и не пишут заявления. И эта система, которая дискредитирует... В нескольких километрах, в нескольких сотнях метров территория, которую хотят захватить в ближайшее время банды ЛНР и ДНР, а фактически Путин, – она полностью готова под то, чтобы её захватить. С одной стороны, дискредитация со стороны украинской армии в том числе. В Авдеевке сегодня-завтра должен был быть митинг, потому что только пришла ротация. Поворовано десятки домов: мало обеспечивают, и армейцы в ближайших дом разбитый приходят и что-то себе берут. Нету там ничего. Если бы не волонтёры, нет обеспечения там. Я там был. Нет обеспечения. Только волонтёры дают. За редким исключением. Солдаты – уже кощунство я скажу – оружие продают для того, чтобы прокормиться. И волонтёры. Всё, другой помощи нет. "Берцы дайте, форму дайте", – просят. Представляете, какая там ситуация? И вот этот журнал, который вот этот Кабинет Министров... Тогда, когда, вы помните, 24 школы закрывали, когда мы в таком же прямом эфире подняли эту проблему... Вот такую же проблему я поднимаю – услышьте: вот после того, как школы закрыли, больше ни разу мы не слышали о Яценюке и его помощи, вот точно так же сейчас нет никакой помощи от Кабинета Министров. Никакие программы там не работают. Только волонтёры, только местная власть находит, нашкребает это всё каким-то образом. У нас магазины вскрываются гранатами: военные вскрывают магазины потому, что жрать нечего, потому что формы нет. И только потому, что мы там стоим, да, 25-ю, 93-ю, 95-ю... И освобождали мы Красный Лиман с этими хлопцами, и там сейчас рядом стоим. Героические ребята. Но на одном героизме, без помощи, без идеологии та земля готова к сдаче. Из-за таких назначений, как я сказал. Я назвал Андрейченко. Сдадут Красноармейск – это одновременно сдаётся Новогродовка, Димитров, Угледар, Горняк – ну всё, что вокруг. Всё, что приносит в войну реально деньги для Украины, – это уголь. Они уже уголь забрали у нас. Они уже поставили туда своих смотрящих. Страшные события происходят. Пожалуйста, услышьте. Создайте центр на освобождённых территориях, на "серой" зоне, создайте реальный центр. Не временами ротацию СБУшников, которые приезжают – похватали людей, обилетили – и всё, другого ничего там не работает. А создайте центр, куда можно реально со всеми этими проблемами обратиться, и эти проблемы на местах можно будет решить. Потому что реально в Авдеевке единственный, кто помогает, – это директор коксохимзавода. Директор – не его хозяева, не его учредители – он лично. И нет никого, никакой власти, потому что это сепаратисты чистейшие, ни милиции, которая крышует все эти преступления. Десятки грузовых машин украдено. Разграблены все ларьки, все магазины, загнали людей в хаос. Вот в темноте, знаете, страшно: тёмный город, и только ходят, и крадут. Такое ощущение было, когда я пришёл 3 недели назад в Авдеевку. Сейчас уже, когда мы оттуда ушли: нас убрали оттуда, банально убрали... Мы начали задавать вопросы, мы начали приглашать журналистов и объединились все – и нас просто попросили. И собственники так, по-человечески: "Уйдите, пожалуйста". Мы приняли решение по-другому: в 10-ти городах теперь мы будем. Теперь мы не в одном будем держать оборону – в 10-ти. И вот такие назначения, как Андрейченко, преступные, мы будем озвучивать, мы будем на поверхность все случаи мародёрства – извините, дорогие мои, мы будем их озвучивать. Потому что сейчас вы украли машину у человека, поломали его, с его семьи вымогаете деньги... Человек, которого украли и выпустили сегодня, – 10 тысяч долларов с него уже получили: уже мне позвонили люди. И это делают те, которые стоят рядом, которые наши: украинские – военные. Да, в масках, да, иногда шевроны снимают. Вы перестаньте это делать. Остановите, пожалуйста, своих людей. Вот это меня попросили сказать. Это я приехал специально донести именно вот это. Это шахта "Краснолиманская" – уважаемый товарищ Юрий, когда вы зашли и окружили эту шахту: ваши бойцы, – вы её захватили... Там 5 тысяч человек работает, 5 тысяч семей. До сегодняшнего дня удерживается. Это дестабилизация такая... Там есть власть. Вы разберитесь, пожалуйста, кто будет правильным директором. Но эта сила оружия только потому, что вы сильнее. Этих случаев очень много. Спасибо.

Ляшко

На превеликий жаль, те, про що ви розказуєте, – це правда. Дуже багато зараз випадків, коли військові формування, у тому числі добровольчі, використовують для тих чи інших питань. Але ще більше випадків, коли під добровольчі батальйони ряджені одягають нашивки: там, "Айдар", "Донбас", "Дніпро", – віджимають власність і так далі. Потім, коли їх затримують, вони ніякого відношення до цього не мають. Що стосується зміни влади – я абсолютно підтримую: усі "регіонали" винні у тому, що на Донбасі зараз війна. І вони не мають жодного морального права сьогодні бути владою. Має бути суцільна десепаратизація, неможливість їм далі керувати на тих територіях, щоб завтра знов прийшли до влади, знову грабували. Через що повстали люди на Донбасі? Бо так, як грабувала банда Януковича, їх ніхто ніколи в житті не грабував. В рабів перетворили. А ми їх сьогодні тримаємо. Вони партійні "регіоналівські" прапори поховали – сьогодні розказують, що безпартійні. Що стосується вугілля... От я сьогодні задавав у парламенті представнику Міністерства вугільної промисловості питання. У нас у цьому році Міністерство енергетики планує закрити 12 шахт: у Львові, на Волині, у Павлограді. Натомість завозять вугілля із Росії. Платять за російське вугілля по 2.5 тисячі за тону. Нашим шахтарям платять по 1300 за тону. У мене просте питання: якщо ви російським шахтарям, фактично агресору, платите по 2500 за тону, чого ви ці гроші не платите нашим шахтарям: львівським, волинським, павлоградським, врешті донецьким на звільненій території? Чому ви врешті не купуєте це вугілля на Донбасі? Адже там наші люди, наші шахтарі. Чому енергетику в Росії купуємо замість того, щоб своїх енергетиків підтримати? Оце називається "корупція". Тому що контракти, які укладено із Росією, – сидить посередник, є дельта, дельту чи в офшори, чи у кишеню, а інтереси держави на останньому місці. Тому я кажу, що головна сьогодні проблема наша – не тільки зовнішня російська агресія, а й внутрішня: олігархи, корупція, економічна дестабілізація. Якщо ми не вирішимо внутрішні проблеми, ми не зможемо вирішити зовнішні: відбити агресію.

Каталог: content -> upload doc
content -> С. В. Инклюзивное образование для детей с ограниченными возможностями здоровья // Современные образовательные технологии в работе с детьми, имеющими ограниченные возможности здоровья: монография
content -> Апчел В. Я., Цыган В. Н. Стресс и стрессустойчивость человека. Спб.: 1999. 86 с
content -> Профилактика аддиктивного поведения в условиях образовательной среды
content -> Воспитателя
content -> Психологическая помощь акцентуированным подросткам
content -> 11 сентября 2015 года в нашей стране проводится Всероссийский День трезвости
upload doc -> Савік Шустер Прямой эфир, телеканал «112 Украина». Здравствуйте. Начнём сегодняшнюю программу с представления гостей. Заместитель генерального прокурора Украины Давид Сакварелидзе.


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница