НУЖНА ЛИ УКРАИНЕ БЕСПЛАТНАЯ МЕДИЦИНА?

Этот вопрос был актуален всегда и особенно после вступления Украины на путь независимости, когда перед Министерством здравоохранения и всей властной вертикалью были поставлены задачи организации здравоохранения независимого государства в условиях экономической нестабильности. Была разработана законодательная база для реформ, а в рамках программы «Украина для людей. Здоровье людей – уверенное будущее» В. Янукович в июле 2011 г. подписал Закон Украины, предполагающий реформирование украинской системы здравоохранения. Новый курс развития медицины был направлен на оказание качественной бесплатной медицинской помощи, создание института семейных врачей и государственный контроль за качеством медицинских услуг. Среди целей реформ – улучшение здоровья населения, увеличение продолжительности жизни украинцев на 1,5 года, обеспечение равного и справедливого доступа к медицинскому обслуживанию.

Согласно законодательству Украины, в нашей стране медицинская помощь всегда считалась бесплатной и при необходимости должна оказываться всем гражданам, лицам без гражданства, проживающим на ее территории. Но на самом ли деле это так? И почему тогда сами государственные чиновники и политики не спешат доверять свою жизнь «бесплатной» отечественной медицине, предпочитая получать квалифицированную помощь в дорогостоящих заграничных клиниках?

Жизнь и здоровье человека является наивысшей ценностью, которая в силу определенных обстоятельств часто попадает в руки докторов, обязанных оказывать полноценную медицинскую помощь всем без исключения. К сожалению, в реальной жизни многие врачи позволяют себе требовать с пациентов определенные неформальное вознаграждения за свою работу, сопоставляя его размер с достатком человека. А ведь люди, посвящающие свою жизнь медицине, идут на это осознанно, и просто обязаны хорошо относиться к каждому пациенту, независимо от его экономического и социального положения, не требуя дополнительного неформального вознаграждения за свою работу.

К тому же сегодня, обращаясь в государственную клинику, нельзя быть уверенным, что тебе там помогут и не снизят уровень здоровья еще больше. Объективно сложившееся плачевное состояние украинской медицины обусловлено множеством причин. Материально-техническая база настолько слаба, что не позволяет проводить элементарные медицинские манипуляции, поэтому все расходы за лечение пациент просто вынужден брать на себя.

Дискуссия о том, а возможна ли и нужна ли платная медицинская помощь в Украине рождается сегодня из понимания того, что бесплатная медицина в её настоящем виде небезопасна для жизни: на сегодняшний момент «бесплатная» медицина означает некачественные медикаменты, низкий уровень квалифицированной помощи, грубые нарушения этики и деонтологии. С другой стороны, официальное внедрение «платной медицины» является прямым нарушением конституционных права граждан. Не имея возможности быть «платной» «де-юре», отечественная медицина давно стала «платной» «де-факто», в то время как «бесплатный» её вариант зачастую может представлять угрозу жизни и здоровью человека.

То есть, можем утверждать, что на особенности социализации украинской молодёжи влияет большое количество факторов. Преобладание негатива может приводить к нарушению психического здоровья: появлению отчаяния, депрессии, нелюбви к себе и постепенной деградации национального сознания. Положительное же влияние факторов будет способствовать увеличению стремлений и усовершенствованию молодой основы Украины, чего и стремимся достичь.

1. Караев А.М. Социализация молодежи: методологические аспекты исследования / А.М. Караев // Гуманитарные и социально-экономические науки. – 2005. – № 3 – С. 124–128.

2. Ковалева А.И. Социология молодежи: теоретические вопросы / А.И. Ко­валева, В.А.Луков. – М. : Социум, 1999. – 325 с.

3. Молодёжь и общество на рубеже веков. – М. : Голос, 1999. – С. 124–126.

4. Носков В.І. Структура особистості й оптимізація психогенного середовища / В.І. Носков // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № 3.
Mustafa M. Alhaad

KhNMU

ARE OVARIES SAME AS TESTICLES?

If the answer is NO why would this be appropriate for all the other body parts?

There is an abundance of research proving that women's hearts are not the same as men's hearts and a woman's brain is not the same as a man's brain.

For decades, scientist either did not understand the word gender or just neglect it in medical research, endangering women’s health by focusing on males in studies that shape the treatment of disease. The lack of attention to gender differences occurs at all stages of research, from lab to doctor’s office. Animal and human studies typically use male subjects and, even when females are included, researchers fail to analyze and report results by sex, therefore putting women’s health at risk.

Men have historically and culturally been perceived as norm for human beings while women have been conceived of as aberrant. Medical schools and medical research have reflected and reinforced such traditional stereotype and dichotomous views of women and men. In 1970 health professionals associated a healthy adult with a healthy male; a healthy female was described quite differently.

Thanks to scientist who believe that the phenomena of «one size fits all» needs to change and introduced the concept of gender – based medicine.

Gender-based medicine, also called "gender medicine", is the field of medicine that studies the biological and physiological differences between the human sexes and how that affects differences in diagnosis and treatment of diseases as a function of gender.

A gender perspective includes that differences and inequity have to be understood, described and analysed in relation to the social construction of gender and the sociocultural contexts that create opportunities for gender-associated experiences and preconceptions to appear over and over again.

More recently, medical research has started to understand the importance of taking the sex in to count as the symptoms and responses to medical treatment may be very different between sexes.

For example, more women than men die of cardiovascular disease, while only one-third of cardiovascular clinical trial subjects are female and less than one-third of clinical trials that include women report outcomes by sex

While estrogen is suspected to increase women’s susceptibility to lung cancer, and may explain why female non-smokers are three times more likely to get lung cancer than their male counterparts, current research often fails to stratify data based on gender-specific factors, according to the report.

Women are also 70 percent more likely to suffer depression than men, yet animal studies on brain disorders that rely exclusively on males outnumber studies in females.

Imagine that every medicine women take was only studied in males. Even though the medicine prescribed was only studied in males, does it make a difference?

Women are 50 % more likely than men to have adverse reactions to prescription drugs, yet most drugs do not have different dosages based on a patient's gender.

In medicine gender has often been wrongly used as synonymous with biological sex. Gender is a wider concept than sex. Gender implies looking at wo­men and men, and their health, from a social, psychological and cultural perspective. However, when research concerns women and men in social contexts and their health and diseases it is seldom possible to distinguish to what degree a condition or phenomenon is social or biological in origin. Consequently, in medicine it is appropriate to include biology in the concept of gender and in gender perspective.

Роль сказок в нашей жизни не исчерпывается детством – сюжеты и персонажи наших любимых детских историй помогают разобраться в хитросплетениях актуальной жизненной ситуации. Техники сказкотерапии позволяют наладить контакт с личным бессознательным, обычно воплощённым в фигуре "внутреннего ребёнка", а также более полно осознать связь с фигурами коллективного бессознательного – архетипами. В сказках в концентрированном виде содержатся модели поведения и самоощущения, характерные для человека и, зачастую, не осознаваемые им.

Сказкотерапия успешно существует как независимое направление, однако, с не меньшей эффективностью может использоваться в работе представителей гуманистического направления психотерапии, если это представляется возможным или необходимым. К достоинствам данного метода можно отнести, в первую очередь, его функциональность. Клиентский сказочный материал может быть использован с диагностической, непосредственно терапевтической, а также с прогностической целью, что позволяет терапевту использовать этот инструмент на любой стадии психотерапевтической сессии. Также следует отметить, что сопротивление, возникающее у клиента в процессе работы, «пропускает» сказочную метафору, что позволяет, при достаточном уровне квалификации терапевта, приблизиться к ядру внутриличностного конфликта, выстраивая сюжет клиентской сказки таким образом, что подавляемые эмоции и вытесняемый материал бессознательного опосредовано вплетаются в «нарратив». Игровая форма сказкотерапии хорошо подходит для работы детского психолога или психолога-консультанта, а универсальность сказочных сюжетов позволяют выйти за рамки этнического, возрастного или культурного контекста. Данный метод успешно дополняет такие направления как арт-терапия, психодрама, символдрама, системная семейная психотерапия, экзистенциальная психотерапия и другие.

Одним из существенных недостатков сказкотерапии нам представляется то, что серьезная психокоррекция с использованием данного метода занимает довольно длительное время и требует от пациента и терапевта достаточного уровня интеллектуальных способностей. Однако сказочный материал отличается заметной полимодальностью, что позволяет варьировать степень его проработки, сообразно ситуации.

Рассматривая личность в качестве объекта и субъекта социологического анализа мы можем связать воедино действие внешних факторов (ценности и нормы общества) с внутренними (ценностные ориентации, мотивы, цели и т. д.), ибо внешние усваиваются человеком в процессе его социализации, выступая в качестве внутренних побудительных мотивов поведения.

Личность как субъект социальных отношений также характеризуется автономностью, определенной степенью независимости от общества, способной противопоставить себя обществу. Личная независимость сопряжена с умением властвовать над собой, а это, в свою очередь, предполагает наличие у личности самосознания, т. е. не просто сознания, мышления и воли, а способность к самоанализу, самооценке, самоконтролю

Личность является не только следствием, но и причиной социально-значимых действий, совершаемых в данной социальной среде. Экономические, политические, идеологические и социальные отношения исторически определенного типа общества преломляются и проявляются по-разному, определяя социальное качество каждого человека, содержание и характер его практической деятельности.

Історичним розвитком суспільства обумовлено становлення саме інформаційного суспільства, і це є закономірним явищем. Зазнають трансформацій усі сфери суспільного життя, ми увійшли в нову еру, серед найвагоміших ознак якої слід відзначити прискорену інформатизацію та комп’ютеризацію всіх сфер суспільного виробництва, утворення світової мережі комунікаційних зв’язків. Інформаційна епоха – принципово новий етап у розвитку цивілізації, що характеризується новими якісними особливостями у порівнянні з попередніми періодами історії людства, і найголовніше – це те, що у наш час ключового значення набувають інформація та знання.

Інформаційне суспільство – це суспільство духовного та інтелектуального розвитку людини. Тому в осмисленні духовної еволюції особливе місце займає дослідження становлення нових ціннісних орієнтацій під впливом новітніх інформаційних технологій.

Соціальна структура нашого суспільства зазнає суттєвих змін, збільшується рівень здійснення соціальної мобільності за рахунок розширення можливостей отримання новітніх, сучасних знань, які в попередні часи були локалізовані у просторі і часі, та доступу до них, відповідно – зменшення кількості часу, що витрачає на шляху до кар’єрного зростання сучасна людина.

Основною характеристикою інформаційного суспільства стає те, що більшість населення задіяна у виробництві знань. Освітній рівень людини відіграє значну роль, оскільки інформаційне суспільство висуває високі вимоги як до освітнього рівня кожної окремо взятої особистості, так і до інституту освіти загалом. Вища освіта стає необхідною передумовою підвищення соціального статусу та отримання особистістю бажаного місця в сучасному суспільстві. Прослідковується тенденція поступового збільшення кількості людей, які бажають та отримують вищу освіту, не заради “документа про вищу освіту”, а заради набуття нових знань та можливості бути включеними у сучасний інформаційний простір.

Освіта – це свого роду інформаційний процес, суть якого полягає у здобутті новітніх і сучасних знань, що виходить на перше місце в інформаційному суспільстві. Знання та вміння створювати, використовувати, обробляти, зберігати та розповсюджувати інформацію стає головною умовою ділової успішності особистості та її конкурентоспроможності на ринку праці.

Аналізуючи зміни у житті людини, які відбуваються завдяки становленню інформаційного суспільства, нової інтерпретації набуває осмислення ціннісно-світоглядного ставлення людини до світу. Саме тому характерною особливістю нинішнього етапу розвитку є зміна ціннісних пріоритетів, основою яких є діалектичне поєднання матеріальних та духовних складових життя. Безумовно, можна говорити про негативні та позитивні сторони інформаційно-комп'ю­терної революції та техногенного поступу людства [1]. Позитивним можна вважати зближення культур через інтернаціональні комп’ютерні мережі, загальний доступ до інформації тощо. “В інформа­ційному суспільстві формуються нові структури споживання, в яких росте частина послуг по забезпеченню духовного розвитку особистості. Інформаційно-комп'ютерна революція дозволяє максимально зменшити рутинну працю і перетворити (збільшити) працю творчу” [1]. Серед негативних моментів треба відзначити зміну культурних орієнтирів людини на творчість, часто негативний вплив ЗМІ та комп'ютерних технологій на спосіб життя та світогляд людини культурної.

Незважаючи на негативні моменти, інформаційне суспільство – це суспільство знання. У сучасну науково-технічну добу, сутність якої у перетворенні науки на безпосередню продуктивну силу, вперше в історії людства духовне (тобто наука) починає визначати матеріальне (високі технології тощо) і приводить до тотальної інтелектуалізації всіх сфер суспільного життя [2]. Філософи визнають, що основою існування і знання є інформація, думка. І саме через думку виражається духовність. Тому творчість духа і є творчістю думки. Саме творчість – вдосконалення свідомості і життя. Духовна дисципліна, дотримання біологічної моральності визнаються філософами основою для розвитку духовності. У процесі мислення, діяльності, творчості збагачується свідомість. Світ думки – живий зв’язок духовної реальності, філософських абстрактних раціональних структур і життя. Новий ритм життя в інформаційному суспільстві задають досягнення науки та техніки. Завдяки науковим досягненням поширюються інформаційні та комунікативні технології. Таким чином, можна зазначити, що бурхливий розвиток науки і техніки, постійне зростання вимог до людини зробили її життя надто стрімким і плинним, сучасне людство перебуває в стані збурення і потрясінь, переворотів і змін, розхитуються стереотипи, порушуються усталене і звичне, триває пошук нових цінностей і форм, які б стали чіткими орієнтирами і опорою в життєдіяльності людини.

1. Режабек Е.Я. Постиндустриальные общественные сдвиги в континууме культуры и их социальные предпосылки // Очерки сравнительной культурологии. Вып. 1.– Ростов-на-Дону : изд-во Рост. Госуниверситет, 1993. – С. 203–205.

2. Халецька О. Соціально-культурна парадигма у філософській думці / Халецька О.О. // Духовність. Культура. Нація: зб. наук. статей. – Вип. 4. – Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. – С. 54–60.
Nyikkeabasi Bassey Ekott

KhNMU

THE CADAVER: END OF AN ERA?

For many years, healthcare practitioners have relied on the use of dead bodies to understand how the human body is structured, the many processes that happen in life and unique differences that exist from person to person.

In some countries unclaimed bodies are used as cadaver, while in others with well developed donor programs, bodies are donated by people while they are alive to science.

There are many implications with using the human body to study. The real advantage of using the cadaver particularly when it comes to dissecting, is not only that it offers a multidimensional view of organs to students, but it also offers the real life view which technology does not offer. In addition, it shows the differences that exist from person to person because pictures and technology only illustrate average cases.

On the other hand, there are concerns pertaining to the use of cadavers for educational purposes. Such concerns include: transmission of diseases, emotional trauma to students when they encounter cadavers – some students really get nauseated and sometimes faint when they encounter cadavers for the first time. Other concerns include the use of unclaimed bodies since they were never bequeathed and the preservation of the dignity of bodies even as students study them.

Many institutions through pledges emphasize that bodies should be taken care of with the same dignity that they had while the individuals were alive. In my institution for instance, one is not allowed to take pictures or videos in the morgue where the cadavers are kept because of the emotional implications families could face if they find such pictures of their loved ones on the internet.

There is also an economic argument with respect to using cadavers. Even in countries with well developed body donor programs such that institutions do not have to buy the cadaver, money is still needed for preserving the bodies. Also, some institutions show appreciation for bodies donated to them in different ways. For instance, the department of Anatomy in a university in Malta undertakes to organize the funeral once a person who donated his/her remains dies.

The future of the cadaver remains unclear especially with many arguments and questions being raised by professionals. The questions include: should all doctors be made to dissect cadavers? Or technology could be used to teach basic anatomy and doctors only dissect in residencies?

There is also the argument that if prosections could be used to teach anatomy, then why have students dissect? A prosection is a dissection of a cadaver by an experienced anatomist which is usually labelled and kept for teaching future classes. Prosections are usually accurate and reuseable.

However, one interesting factor is money. In today's world, scientific research and inventions are made with profit taken into account, so companies only invest if they believe their inventions and projects will be successful. Much money has been invested into the development of alternatives for the cadaver. Such alternatives include virtual cadavers and synthetic cadavers. With the interest and money going in that direction, the end of the cadaver era might be near.