Та медичному дискурсах



страница18/21
Дата11.05.2016
Размер2.04 Mb.
ТипПротокол
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

3. Общая и профессиональная педагогика: Учебное пособие для студентов, обучающихся по специальности «Профессиональное обучение»: в 2 кн. ; под ред. В.Д. Симоненко, М.В. Ретивых. Брянск : изд-во Брянского государственного университета, 2003. Кн. 1. 174 с.


Фельдман Д.А.

ХНМУ

ЗДОРОВ’Я ПЕДАГОГА У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ:
ФІЗИЧНИЙ, СОЦІАЛЬНИЙ ТА ЕМОЦІЙНИЙ АСПЕКТИ


«Спочатку треба пробудити

душу в дитини, а потім

шліфувати розум…!»

А. Сент-Екзюпері
Професійна діяльність педагога пов'язана з інтенсивним спілкуванням, цілеспрямованим сприйняттям партнерів, дією на них. Професія вчителя вимагає від людини величезних витрат енергії, фізичних сил та здоров'я.

Метою дослідження було вивчення динаміки самооцінок фізичного, психічного і соціального здоров’я вчителів протягом навчального року в залежності від ступеня підверженості педагогів емоційному вигоранню.

Задачі дослідження: 1) виявити динаміку самооцінок фізичного, психічного і соціального здоров’я вчителів протягом навчального року; 2) про­аналізувати динаміку вираженості фізичного, психічного і соціального здоров’я вчителів з різним ступенем емоційного вигорання.

Об'єктом вивчення були самооцінки фізичного, психічного і соціального здоров’я вчителів протягом навчального року. Предмет дослідження – динаміка самооцінок фізичного, психічного і соціального здоров’я вчителів у зв'язку з емоційним вигоранням.

Виділяють три рівні здоров'я людини: біологічний, психологічний і соціальний [1]. На біологічному рівні сутність здоров'я розглядається як динамічна рівновага роботи всіх внутрішніх органів і їх адекватне реагування на вплив навколишнього середовища. Психологічний рівень здоров'я пов'язаний з такими особистісними особливостями, як інтегрованість особистості, її гармонійність, врівноваженість, духовність, орієнтація на саморозвиток. На соціальному рівні особистість сприймається як істота суспільна, і показниками соціального здоров'я являються кількість і якість міжособистісних зв'язків та ступінь участі в житті суспільства.

Вчителю в його професійній діяльності постійно доводиться підкріплювати емоціями різні аспекти спілкування (ставити і вирішувати проблеми, уважно сприймати, посилено запам'ятовувати і швидко інтерпретувати інформацію). Діяльність педагога вимагає від нього великої психоемоційної напруги, витривалості, вміння вирішувати складні завдання. Суб'єктивне переживання фізичного неблагополуччя, втоми, спустошеності, конфліктності свідчить про зниження показників фізичного, психічного та соціального здоров’я педагога.

Висновки: 1. Протягом навчального року у вчителів знижуються самооцінки фізичного і соціального здоров'я; при цьому в першій половині навчального року вищими темпами знижуються самооцінки соціального, а в другому півріччі – фізичного здоров'я.

2. Ступінь схильності до емоційного вигорання істотно позначається на конкретній картині динаміки самооцінок фізичного, психічного і соціального здоров'я вчителів.

3. Виявлені особливості темпу зниження самооцінок фізичного і психічного здоров'я у вчителів з різним ступенем вираженості емоційного вигорання. Різна підверженість до емоційного вигорання пов'язана з різним характером протікання адаптаційно-компенсаторних (когнітивних, емоційних і поведінкових) процесів у вчителів протягом навчального року.
ЛІТЕРАТУРА

1. Ананьев В.А. Психология здоровья. Кн. 1. Концептуальные основы психологии здоровья. – СПб. : Речь, 2006. – 384 с.

2. Зеер Э.Ф. Психология профессий. – М. : Академический проект, Фонд "Мир", 2008. – 336 с.
Фоміна Л.В., Кулікова І.І.

ХНМУ

СУТНІСТЬ ДУХОВНОСТІ У XXI СТОЛІТТІ

Сучасне суспільство постійно демонструє швидкі зміни, які відбуваються не лише у економічному та політичному житті будь-якої держави, але й у моральному світогляді людини. З одного боку така трансформація стає двигуном для нових ідей, видів діяльності людини, методів навчання, але з іншого непомітно змінює і саму, її життєві цінності та духовні орієнтири. Слід звернути особливу увагу на дефіцит моральних цінностей саме у молодих людей, а особливо у студентської молоді. Така ситуація змушує замислитися над питанням: чому так відбувається? По-перше, спостерігається криза духовності людини. Категорія «духовність» розглядається в рамках різних науково-теоретичних принципів педагогіки, психології, філософії, соціології. Першими, хто виявив інтерес до духовного буття людини, були античні філософи Платон, Арістотель, вважаючи його активним буттям людини. Зараз вона має цілий ряд ознак, які містять в собі: удосконалення внутрішнього світу, вищі почуття, переживання, вищі цінності, віру в Бога. Цікаво, що майже вся без винятку молодь ігнорує такі моральні категорії, як добро, любов, віра, справедливість. Вони все частіше зустрічаються як архаїзми, їх просто не використовують у словниковому запасі. По-друге, така ситуація зумовлена й надмірним використання технічних засобів, людина підпорядковується технології відносин, перестаючи реально оцінювати світ навколо себе, цим самим поглиблюючи абстрактне ставлення до інших людей. По-третє, спостерігається криза глобальних ідеологій та морально-етичних ідеалів. Виникає занепокоєння, що ідеал не є регулятором, критерієм цінностей для повсякденної діяльності. Людина перестає вірити в моральні цінності, у саму себе, а її життя перетворюється на набір певних механічних дій. Натомість має місце зорієнтованість сучасної молоді на матеріальні цінності та прагматичні дії, вважаючи їх більш пріоритетними.

Тож, безперечно, головним завданням вищої школи, викладача зокрема, є відновлення духовних цінностей студентів, адже вони це – майбутнє нашої держави.
Фролова Т.В., Стенковая Н.Ф.

ХНМУ

МАТИ, БАТЬКО ТА ХВОРА ДИТИНА…

Значущість ролі обох батьків у формуванні здоров’я дитини не викликає сумніву. Особливої важливості це набуває під час хвороби дитини, оскільки у цей період нерідко відбуваються зміни стилю виховання: фіксація на хворобу дитини часто супроводжується виховательською розгубленістю, і саме батько допомагає створити навколо дитини такі умови, в яких вона буде почувати себе в безпеці і захищеною.

Від того, наскільки активно батько втручається у сімейні справи під час хвороби малюка, наскільки допомагає матері у подоланні тимчасових або тривалих негаразд, пов’язаних зі здоров’ям дитини, залежить і моральний стан сімейних відносин, і виховальні моменти, і одужання малюка взагалі. Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення участі батька у догляді та лікуванні дитини під час її перебування у стаціонарі.

Метою роботи було дослідження впливу емоційних аспектів сімейних відношень на процес лікування хворої дитини під час її перебування у стаціонарі та визначення ступеню участі у цьому процесі батька.

Шляхом анкетування 115 матерів аналізувалися наступні дані: чи проживає батько з сім’єю, чи бажаною була для нього ця дитина, присутність батька під час пологів, його роль у догляді та вихованні на першому році життя, емоційні реакції членів сім’ї на хворобу дитини, характер допомоги батько під час хворобі дитини, тощо. Поряд з цим аналізувалися дані про отримання листа непрацездатності по догляду за дитиною протягом двох останніх років (2012–2013 рр.). Статистична обробка даних проведена згідно з принципами доказової медицини. Обстеження виконані з урахуванням міжнародних стандартів біоетики.



Результати. Аналіз отриманих даних свідчив, що участь батька у лікуванні дитини значною мірою залежить від часу, якій він повинен приділяти роботі та матеріальної забезпеченості сім’ї , а також – від того, чи проживає він разом із сім’єю. З’ясовано, 18,2 % матерів з тих, що було опитано, виховують дитину на самоті і лише 8,7 % з них отримують додаткову матеріальну допомогу від батька. Разом з цим, 96,4 % матерів відмічали, що народжена дитина була бажаною, а у 56,4 % випадків під час пологів був присутній батько. Слід відмітити, що саме ці батьки значно більш хвилювалися за дитину, особисто спілкувалися з лікарем щодо стану здоров’я дитини і намагалися створити психологічно сприятливі умови у сім’ї. Серед опитаних матерів 76,9 % відмічали активну участь та допомогу батька в догляді за дитиною. 7,6 % матерів відмічали допомогу батька лише у вигляді матеріальної допомоги. У 18,6 % випадків батьки здійснювали догляд за дитиною почергово. Слід відмітити, що під час догляду батька діти були більш спокійними, врівноваженими, в них краще нормалізувався сон, що позитивно відображувалося на процесі одужання. Щодо повноцінного догляду за дитиною у стаціонарі, то, порівняно з 2012 роком, у 2013 році лист хвороби по догляду за дитиною отримали майже у 1,5 рази більше батьків.

У той же час, 68,4 % матерів з усіх опитаних відмічали, що хвороба дитини привносить розбрат у сімейні стосунки, а 16,4 % вказували на те, що батько зазвичай звинувачує мати у хворобі дитини.

Таким чином, проведені дослідження вказують на необхідність урахування соціальних та емоційних аспектів сім’ї під час лікування дитини, які мають суттєвий вплив на процеси саногенезу дитячого організму.
Хафоева А.А.

ХНМУ

ПРОБЛЕМЫ УЧЕБНОЙ АДАПТАЦИИ СТУДЕНТОВ

Для системы образования на передний план выходит проблема учебной адаптации студентов, одной из разновидностей социальной адаптации. От успешности приспособления на младших курсах вуза во многом зависят дальнейшая профессиональная карьера и личностное развитие. Многочисленными исследованиями установлено, что эффективность, успешность обучения во многом зависит от возможностей студента освоить новую среду, в которую он попадает, поступив в вуз. Начало занятий и устройство быта означает включение студента в сложную систему адаптации.

Студенческая жизнь начинается с первого курса и, поэтому успешное приспособление первокурсника к жизни и учебе в вузе является залогом дальнейшего развития каждого студента как человека, будущего специалиста. Поступив в новое учебное заведение, молодой человек уже имеет некоторые сложившиеся установки, стереотипы, которые при начале обучения начинают изменяться, ломаться. Новая обстановка, новый коллектив, новые требования, часто - оторванность от родителей, неумение распорядиться денежными средствами, коммуникативные проблемы и многое другое приводят к возникновению психологических проблем, проблем в обучении, общении с сокурсниками, преподавателями.

Проведенное анкетирование студентов первого курса показало, что 41 % первокурсников помогли адаптироваться к новым условиям обучения в первую очередь собственные черты характера и способности, такие, например, как общительность, доброжелательность, чувство юмора. Одна треть опро­шенных студентов считают, что освоиться в новых условиях им помогли товарищи по группе. В единичных анкетах было отмечено, что в адаптационный период студенты рассчитывают на поддержку преподавателей.

Итак, степень социального приспособления первокурсника в вузе определяет множество факторов: индивидуально-психологические особенности человека, его личностные, деловые и поведенческие качества, ценностные ориентации, академическая активность, состояние здоровья, социальное окружение, статус семьи и т. д.

С момента поступления у вуз, у студента начинается "испытание свободой". Уехав от родителей, студент получает полную свободу, практически безграничную, можно делать что угодно: иди, куда хочешь, гуляй, где и с кем хочешь, и за твоей учебной деятельностью тоже следить никто не будет. Но ведь свобода – это и самостоятельность. Самостоятельность как обязанность самому о себе позаботиться. Здесь человек учится самостоятельности в широком понимании этого слова. Ведь рядом нет ни родителей, ни привычной обстановки. И не остается другого выхода, как самому принимать решения по тому или иному случаю и быть ответственным за эти решения. Самому отвечать за поступки, слова и действия. Самому выстраивать отношения с новыми людьми. Часто первокурсники не справляются с навалившимися испытаниями и для «улучшения» состояния, а также, чтобы влиться в коллектив начинают употреблять алкоголь, курить, связываются с плохой компанией и т. д. Поэтому очень важно, чтобы в это время рядом были нужные люди, которые не дадут сбиться с правильного пути.

Обеспечение эффективной адаптации студентов первого курса к новой воспитательно-образовательной среде является той целью, которая определяет содержание соответствующих педагогических задач. Выделим систему последовательных и взаимосвязанных шагов:


  • изучение личностных особенностей первокурсников;

  • разработка и постоянное совершенствование тематических образовательных программ для студентов первых курсов;

  • организация и проведение цикла практических занятий со студен­ческими активами и старостами первых курсов, направленных на повышение уровня осознания трудностей адаптационного периода, освоение способов их преодоления и развитие навыков конструктивного общения;

  • разработка цикла практических занятий для студенческих групп первого курса, которые в дальнейшем будут рекомендованы для проведения в рамках кураторского часа;

  • организация и проведение Школы кураторов и молодых препо­давателей, работающих со студентами первых курсов, направленной на повышение у педагогов уровня психолого-педагогической грамотности;

  • индивидуальное и групповое консультирование студентов и препо­давателей;

  • совместное подведение итогов, анализ результатов проделанной работы и планирование работы на будущее.

Таким образом, выявление трудностей у студентов и определение путей их преодоления позволит повысить академическую активность студентов, успеваемость и качество знаний. В результате реализации личностного адаптационного потенциала в процессе адаптации достигается определенное состояние личности – адаптированность, как результат, итог процесса адаптации.

Церковна А.В.

ХНМУ

ДУХОВНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

У ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Сучасна людина не уявляє себе без сучасних технологій. Вони суттєво полегшили нам життя, можливо, певною мірою, зробили його більш яскравим та райдужним. Прогнозовані і реальні наслідки розвитку сучасного інформаційного суспільства по багатьох напрямках не співпали, а в більшості проявів містили негативний відтінок [1, с. 161]. Розвиток такого суспільства неможливий без нового погляду на його духовні складові розвитку, відмови від застарілих стереотипів примітивно-матеріалістичного розуміння сутності людини.

Наявні трансформації свідчать про цілу низку загроз розвитку людству, спричинених насамперед сучасними інформаційними складовими його структури. Існує проект “глобальної електронної цивілізації”, що базується на синтезі телебачення, комп'ютерної служби та енергетики [2]. “Комп'ютерна революція” поступово приводить до зміни традиційного друку “електронними книгами”, змінює ідеологію, перетворює безробіття у забезпечене дозвілля [3]. Більшість людей перебуває у стані ейфорії від нових можливостей, що дають інформаційні технології, не задумуючись над тим, що філософія будь-якого соціального процесу передбачає аналіз цілої низки нових, мало зрозумілих явищ. Це веде до деградації суспільства та до повного безладу.

Сьогодні зменшується безпосередній людський контакт, який раніше базувався на повазі, авторитеті, місцем у суспільстві, суспільній значимості. В інформаційному суспільстві всі ці елементи уже зникають в межах одного покоління. Нові покоління розмовляють через посередника (комп’ютер) де не існує понять честі, поваги, чистоти мови, сорому тощо . Передача життєвого досвіду зводиться до передачі найпримітивніших форм співжиття, масової культури, що не вимагає знань, затрат розуму, праці і спілкування. Авторитет у масовій культурі для більшості молоді визначається наявністю дорогих речей, кримінальними нахилами, вседозволеністю, в поведінці закріплюється негатив. Перед нами виникає проблема реальної втрати унікальності людини і формування певної істоти, яка не може мати стійких критеріїв своєї поведінки, а отже і стійких критеріїв, спрямованих на збереження найбільшої цінності сучасного світу – цінності самого життя.

«Вся історія людства – це процес формування і розвитку різноманітних зв’язків. Але саме на рубежі другого і третього тисячоліть взаємні зв’язки та залежності людей, соціальних спільнот і держав набули глобального характеру» зазначає Є.М. Суліма. Уже сьогодні «…глобалізація призвела до болісної ломки суспільних відносин і стереотипів поведінки сотень мільйонів людей на планеті» [4, с. 3]

Найбільші нещастя спричиняє нам те, що ми беремо до уваги поголос і, визнаючи найвірнішими ті погляди, котрі викликають більше співчуття і знаходять багато послідовників, живемо не так, як цього вимагає розум, а так, як живуть інші»[5, с. 509]. Криза духовності охопила всі країни, вплинула на усі сфери буття.

Незважаючи на всі проблеми інформаційного суспільства наявні нові можливості у розвитку сучасних соціумів, які. Ми маємо унікальну можливість виділити і зрозуміти наявні негативи цього процесу і при допомозі політичних інструментів вчасно скорегувати свій рух [1, с. 162]. Віртуальний світ не повинен бути для нас реальністю, мі маємо адекватно його сприймати і відмежовувати від того, що існує насправді. Інакше це призведе втрати людини як особистості та створить загрозу самостійному розвитку України.
ЛІТЕРАТУРА

1. Кравец Н.С. Политическая культура безопасного развития социумов в формате информационной цивилизации 2013. – 210 с.

2. Тавризян Г.М. Техника, Культура, Человек. – М., 1988.

3. Тоффлер О. Смещение власти: знание, богатство и принуждение на пороге 21 века. – М., 1991.

4. Суліма Є.М. Глобальний соціальний порядок Постіндустріалізму: монографія. – 2-ге вид., доповн. – К. : Генеза, 2004. – 336 с

5. Антология мировой философии. – М., 1969. – Т. I. – Ч. I.


Чернякова И.А., Химич Т.Ю.

ХНМУ

ЗНАЧЕНИЕ КУРСА «ОСНОВЫ БИОЭТИКИ И БИОБЕЗОПАСНОСТИ» ДЛЯ ГУМАНИЗАЦИИ И ГУМАНИТАРИЗАЦИИ ПОДГОТОВКИ
БУДУЩЕГО ВРАЧА

Гуманизм как утверждение наивысшей ценности личности человека, уважение его достоинства и прав признан основной парадигмой, обеспечивающей существование и развитие человечества (1). Особое значение гуманистические идеи приобретают на переломных этапах цивилизационных процессов, в периоды обострения социальных ситуаций (2). Поэтому гуманитаризация образования в целом и высшего медицинского в частности остаётся актуальной и сложной проблемой. Медицина ХХI века продолжает развиваться по пути активного внедрения в практику новейших медицинских технологий, всё дальше уходит от личности пациента со всей её уникальностью, неповторимостью, духовностью, в поисках научных истин теряются исконно человеческие ценности, понятия добра, зла, совести, на первый план выходят примитивный меркантилизм, прагматизм (3). Одним из подходов к гуманитаризации преподавания в медицинском вузе стало введение в программу подготовки будущих врачей курса «Основы биоэтики и биобезопасности» (4). В этом курсе студентам представляется широкий круг вопросов, позволяющий осмыслить биоэтические проблемы современных медицинских технологий, обсуждаются биомедицинская этика морального статуса плода, боли, страдания, эвтаназии, ценность жизни и здоровья, принципы здорового образа жизни. Практические занятия посвящены правам и свободам человека, социальной справедливости, духовности для выживания человечества в целом. У постели больных студенты выясняют их мнение о различных моделях взаимоотношений пациента и врача, изучают оценку больными биоэтических проблем, приобретают навыки общения с людьми различных профессий, социального положения, учатся выслушивать и уважать различные мнения. Студентам предоставляется возможность выступить с устными сообщениями о различных аспектах биоэтики, в дискуссионном плане отстаивать своё мнение. Не секрет, что в наш век информационных технологий, всеобщей компьютеризации, замены реального человеческого общения на виртуальное, многие студенты страдают функциональной алекситимией – трудностями при вербализации эмоционального опыта, не связанными с органическими расстройствами (5). Беседы с больными, выступления перед студентами, дискуссии с преподавателями ведут к преодолению этих проблем. Курс биоэтики помогает будущим врачам осмыслить своё место в многообразном и постоянно меняющемся мире, формирует современные представления об ответственности человека перед обществом, природой, Вселенной, закладывает фундамент гуманизации отношений с пациентами, коллегами, обществом, всем миром.


ЛИТЕРАТУРА

1. ЮНЕСКО, 2005. [Электронный ресурс]: http://unesdoc/unesdoc.unesco. org/images/0014/001 461/146180r.pdf.

2. Алєксєєва О.А. Гуманізація вищої освіти як фактор відродження духовності ураїнської молоді / О.А. Алєксєєва, Д.А. Ракша // Вісник Київського нац. ун-ту ім. Т.Г.Шевченко. – 2007. – Вип. 27. – С. 67–69.

3. Кундієв Ю. Біоетика – веління часу / Ю.Кундієв // Ліки України. – 2002. –№ 11. – С. 55–57.

4. Запорожан В.М. Біоетика:підручник/ В.М. Запорожан, М.Л. Аряєв. – К. : «Здоров’я», 2005. – 288 с.

5. Трунов А.Г. Виды и механизмы функциональной алекситимии / А.Г. Трунов // Вестник Пермского университета. – 2010. – Т. 1. – Вып. 2. – С. 93–97.


Чудинович И.А.

ХНМУ

Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Московский государственный
123456789 -> Проблемы взаимодействия человека и информационной среды
123456789 -> Некоторые аспекты проблемы идентичности в условиях современного коммуникативного пространства
123456789 -> Севастопольский национальный
123456789 -> Программа и материалы методического семинара преподавателей хгу «нуа» 30 января 2009 г. Харьков Издательство нуа 2009
123456789 -> Міністерство освіти І науки України І88К 0453-8048 вісник
123456789 -> Кожина Г. М. Психіатрія дитячого та підліткового віку/ Г. М. Кожина, В. Д. Мішиєв, Е. А. Михайлова, Чуприков А. П., Коростій В.І., Самардакова Г. О., Гайчук Л. М., Гуменюк Л. М. Підручник
123456789 -> Медицинская психология рабочая тетрадь для самостоятельной работы студентов медицинского факультета
123456789 -> Ноосфера і цивілізація
123456789 -> Министерство транспорта РФ


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница