Та медичному дискурсах


ЗДОРОВЬЕ ЧЕЛОВЕКА В ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ: ФИЗИЧЕСКИЕ, СОЦИАЛЬНЫЕ И ЭМОЦИОНАЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ



страница6/21
Дата11.05.2016
Размер2.04 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

ЗДОРОВЬЕ ЧЕЛОВЕКА В ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ: ФИЗИЧЕСКИЕ, СОЦИАЛЬНЫЕ И ЭМОЦИОНАЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ

На пути к профессиональному успеху нельзя не уделить внимания такой проблеме, как влияние профессиональной деятельности на организм и здоровье человека. Успешность профессиональной карьеры связана со здоровьем человека самым тесным образом (1).

Человек с тремя измерениями его существования: физическое, социальное, эмоциональное. Человек-это биосоциальное существо, т.к. он наделен не только физическими качествами, но и является продуктом общества. Физическое выражается в морфофизиологической, генетических явлениях. Под эмоциональным понимается внутренний духовный мир человека – его сознательный и бессознательный процессы, воля, переживание, темперамент. Бывают люди храбрые физически и трусливые морально, и наоборот. Для человека, как существа природного, высшей ценностью является здоровье. Наше счастье основано на здоровье. При наличии здоровья, все становится источником наслаждения, тогда как без здоровья решительно ни какое высшее благо не может доставить удовольствие. В зависимости от того на каком уровне находиться здоровье (физическое, социальное, эмоциональное) ,тем выше продуктивность и профессионализм человека. Отношение человека к своему здоровью должно быть сознательным (2), (3).

Таким образом проведем оценку возможности повышения и сохранения всех аспектов здоровья: физического, социального и эмоционального в профессиональной деятельности.


ЛИТЕРАТУРА

1. http://www.coolreferat.com/Человек_как_проблема_философии

2. http://uristinfo.net/obzhd/175-bezopasnost-zhiznedejatelnosti-at-smirnov/4194-zdorovyj-obraz-zhizni-kak-odno-iz-uslovij-uspeshnoj-professionalnoj-dejatelnosti-i-blagopoluchnoj-zhizni.html

3. Шаталова Г.С. Здоровье человека: философия, физиология, профилактика.


Домбровська І.К., Багмут А.В.

ХНМУ

АКТУАЛЬНІСТЬ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ
У СУЧАСНОМУ СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПОЛІ

Проблема гендерної рівності в суспільстві існує здавна. Та належну увагу у вивченні її стали приділяти порівняно недавно. Соціальні відносини між статями не визначаються лише їх біологічними особливостями. На різних етапах історичного розвитку і в різних соціальних умовах ролі жінок і чоловіків визначались настільки своєрідно, що пояснити їх лише фізіологічними особливостями неможливо. Іншими словами: розрізненість в соціальних ролях набагато ширше ніж фізіологічні відмінності.

Слід зазначити, що чоловічі і жіночі ролі у суспільстві формуються і визначаються соціально. Тому їх зміна в сторону більш справедливого розподілу ресурсів і доходів, прав і обов’язків і т.д. є способом досягнення реальної гармонії і забезпечення прав людини. Концепція гендеру ставить у центр проблеми не жінок, а відношення між статями.

Гендерні відношення пронизують всю культуру, суспільний устрій, державні інститути, методи прийняття рішень і стиль мислення. Вони накладають потужний відбиток на мову, звичай, мистецтво, навіть на виробництво. Гендерні відмінності на робочому місці теж залишаються значущими. Це можна бачити не тільки в структурі зайнятості – чоловіки та жінки не мають однакову роботу (чоловіків значно більше на професійних та управлінських посадах).

Гендерна нерівність спостерігається також при розгляді рівня заробітної плати в межах однієї професійної групи, і це прямий наслідок відмінностей у сфері зайнятості. Жінки також значно менше можуть контролювати свій робочий час. Нарешті, подвійна зайнятість є й тепер основною рисою жіночої праці – працююча жінка приймає значно більш активну роль у веденні домашнього господарства та вихованні дітей.

Що стосується медичного аспекту, то в ньому гендерна рівність посідає не останню роль, хоча однозначної думки до сих пір не існує, так як у стародавні часи медицина була суто жіночою справою. Багато археологів і антропологів вважають, що саме жінки були першими лікарями. Чоловіки та юнаки ходили на полювання, тому що вони фізично сильніші, жінки ж переважно займалися збиранням їстівних рослин і першими дізналися про лікувальні властивості деяких трав. Більш за все жінки займалися акушерством та гінекологією. Але з часом жінок витіснили з медичної сфери. Наприклад, у четвертому столітті до нашої ери жінкам міста Афін було заборонено займатися лікарською практикою. Як результат, багато жінок неохоче лікувалися у чоловіків-лікарів, помирали при складних пологах та від гінекологічних захворювань. За часів середньовіччя жінок, які займалися медициною, страчували. Зазвичай їх оголошували відьмами і спалювали живцем. Лікарська справа належала лише чоловікам. Тільки чоловік міг вважатися лікарем. І тільки у середині дев'ятнадцятого століття, з початком жіночого руху за свої права, жінки знов повернулися у царину медицини.

Деякі протиріччя збереглися до нашого часу, незважаючи на класичний вислів, існуючий в сучасній медицині: « Лікар – істота без статі!». Це безпосередньо стосується мусульманських країн, де моральні принципи та традиції забороняють жінкам відвідувати чоловіків-лікарів. Питання може розглядатися нескінченно і так і не дійти до єдиного висновку. Але не дивлячись на це, ми не повинні судити про досвіченність та рівень кваліфікаціі лікаря лише за його статі.

Як висновок, хотілося б зазначити, що гендерна рівність передбачає надання і жінкам, і чоловікам однакових можливостей реалізувати себе в різних гендерних ролях, бо тільки біологічні ролі, пов’язані з продовженням роду, закріплені природою виключно за відповідними статями.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрущенко В. Організоване суспільство. – К. : Ін-т вищ. освіти АПН України, 2006. – 81 с.

2. Антологія феміністичної філософії / За ред. Е. М. Джагер, А. М. Янг; пер. з англ. Б. Єгидіс. – К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2006. – 800 с.

3. Айвазова С. Гендерное равенство в контексте прав человека : Монография. – М. : Эслан, 2001, – 79 с.

4. Женщина в античном мире. – М. : Наука, 1995. – 275 с.

5. Лавринчук І. Принцип рівних можливостей – і у правових приписах і на практиці // Віче. – 2000. – № 9. – С. 49–50.


Завгородній І.В.

ХНМУ

ЛЮДИНА ЯК ОБ’ЄКТ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Загально відомо, що людина являє собою надзвичайно складне явище, що поєднує у собі надзвичайно велику кількість динамічних зовнішніх і внутрішніх факторів, внаслідок чого аналіз іі поведінки і діяльності, у тому числі комунікативної, неминуче вимагає особливого підходу та принципово нових засобів інтерпретації. Людина як об'єкт дослідження в соціальних науках відрізняється від неживих предметів, що їх аналізують природознавчі дисципліни. Головна специфічна особливість людини як об'єкта вивчення, полягає в його біосоціальній, а не суто біологічній сутності. Ця сутність формується протягом формування особистості як такої.

Індивід стає особистістю в процесі освоєння та практичного втілення ним соціальних функцій, поступового включення в систему соціальних зв'язків і відносин, а також розвитку самосвідомості, тобто усвідомлення своєї неповторності та унікальності. Саме тому, розглядаючи особистість як об'єкт соціологічного пізнання необхідно приймати до уваги не тільки психологічні особливостями особистості, а й фактори, що є результатом активного впливу зовнішніх чинників життя у суспільстві. До останніх належать, зокрема, культуральні та релігійні особливості, норми суспільства, цінності, що є домінуючими. Саме ці фактори є рушійними спонукальними чинниками, що визначають набір мотивів та потреб індивіда, без розуміння яких проведення будь-якого соціологічного дослідження фактично унеможливлене [1–4].

У європейському суспільстві серед потреб найважливішими для індивіда визнані потреби в самореалізації і самовираженні, в самовдосконаленні та саморозвитку через можливість активного вираження в актах суспільного життя.

З іншого боку, сприйняття людьми собі подібних носить взаємний характер, тому в процесі будь-якої комунікації (в тому числі під час проведення медико-соціологічних досліджень) не тільки дослідник формує враження про учасника дослідження або експерименту, а й сам стає об'єктом сприйняття.

В процесі взаємодії між піддослідним та дослідником можна спостерігати процес адаптації кожного іі учасника до ситуації та її постійної зміни. При цьому, адаптивність поведінки людей в комунікативних процесах обумовлює динамічність прояву ними своїх якостей, які можуть змінюватися в залежності від безлічі зовнішніх і внутрішніх факторів, до яких можуть бути віднесені і фактори сприйняття дослідження як потенційно стресової ситуації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Человек как объект социологического исследования Л.И.  Спиридонов, Я.И. Ги­линский, Ленинградский государственный университет имени А.А. Жданова. Научно-исследовательский институт комплексных социальных исследований. – Изд-во Ленингр. ун-та, 1977. – 197 стор.

2. Кули Ч.Х. Человеческая природа и социальный порядок. М.2000 г,с 212–213.

3. Марченко Т.А. Потребность как социальное явление. М. Высшая школа.1990., с 53.

4. Волков Ю.Г., Добреньков В.И., Нечипуренко В.Н., Попов А.В. Социология: Учебник / Под ред. проф. Ю.Г. Волкова. – М., 2003.
Завгородній І.В., Семенова Н.В.

ХНМУ

ЕКОЛОГО-СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ
ПОПЕРЕДЖЕННЯ НЕВИНОШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ

Незважаючи на появу новітніх технологій діагностики та лікування в діяльності служби допомоги вагітної жінки частота передчасних пологів у більшості промислово розвинених країнах залишається без змін і складає 5–10 % від числа народжених дітей. Слід зазначити, що ця група акушерської патології визначає до 70 % перинатальної смертності.

Лікування недоношених дітей вимагає величезних зусиль і матеріальних вкладень. Так, за даними Кохрейнівської бази даних середня вартість виходжування та реабілітації недоношеної дитини вагою менше ніж 2500 г у розвинених країнах Заходу становить 760 тисяч євро. Незважаючи на таке дороге лікування, значний відсоток недоношених дітей страждає надалі на неврологічні захворювання, тяжкі порушення слуху та зору, високий відсоток інвалідизації. Частота дитячого церебрального паралічу серед усіх дітей з дуже малою масою тіла при народженні (менше 1500 г) – 25 %. У недоношених дітей в 10 разів частіше спостерігаються різноманітні вади розвитку.

Таким чином, завдання профілактики та попередження передчасних пологів у сучасному світі пов’язане не тільки з рішенням істотних фінансових, а й у першу чергу значних соціальних проблем.

Американські лікарі підкреслюють, що передчасні пологи призводять до розлучення батьків, стресу, викликаного розрахунками за лікування, обмеження соціального життя, повторних госпіталізацій.

Саме тому, недоношеність є не тільки медичною, але й соціальною проблемою.

Усі фактори перинатального ризику, що можуть призвести до передчасних пологів і народження недоношених дітей можна розподілити на три основні групи: соціально-економічні й демографічні, соціально-біологічні, медичні.

Соціально-економічні фактори включають: неповноцінне харчування вагітної, характер медичного обслуговування, незадовільні житлово-побутові умови, професійні шкідливості та ін. У жінок, які працюють під час вагітності ймовірність народити недоношену дитину вища, особливо при роботі на конвеєрі, наявності постійних чи періодичних фізичних навантажень, монотонній роботі, роботі стоячи протягом усього дня. Незалежно від якості виконаної роботи ризик передчасних пологів зростає в 2 рази із збільшенням тривалості робочого тижня.

Рівень освіти як матерів, так і батьків нижче 8 класів школи за даними німецьких авторів є фактором ризику народження недоношеної дитини. Це вірогідно зумовлено комплексом причин (некваліфікована робота, спосіб життя, особливості особи).

Соціально-біологічні фактори мають достовірний вплив на частоту передчасних пологів. Високий відсоток невиношування вагітності спостерігається у матерів молодше 18 і старше 35 років. Дослідження, проведені в Канаді, США й Великобританії доводять, що 10 % передчасних пологів пов’язано з інтенсивним курінням жінки, причому збільшення частоти народження недоношених дітей спостерігалось як у соціально-несприятливих, так і в добре забезпечених сім’ях. Більше всього фактор куріння впливав на народження глибоко недоношених дітей (31 тиждень гестації і менше). Інтенсивність куріння батька (20 сигарет і більше) знижує вірогідність запліднення і є фактором ризику народження дитини з малою масою тіла.

Роль медичних факторів, як причини невиношування вагітності не викликає сумнівів. Як правило, спостерігається поєднання декількох несприятливих відхилень у перебігу вагітності та стані здоров’я матері й плоду.

Питання ролі хімічних чинників оточуючого середовища у виникненні передчасних пологів залишається недостатньо вивченим. Так, на систему мати-плацента-новонароджений характерною є поєднана дія фізичних, хімічних і соціальних факторів, на фоні яких проявляється та чи інша патологія. Вірогідний зв’язок між широким розповсюдженням патологічного перебігу вагітності у жінок і екологічної ситуації. Зокрема, хімічні речовини викликають зміни неспецифічної резистентності організму, сприяють порушенню внутрішньоутробного розвитку плоду. За даними російських науковців показники передчасних пологів у забруднених містах значно відрізняються від контрольних показників та мають однакову направленість у вигляді підвищення ускладнень вагітності.

Отже, розвиток наукових досліджень у напрямку комплексного вивчення впливу медичних, соціально-економічних, демографічних та соціально-біоло­гічних факторів та ролі екологічних чинників у виникненні передчасних пологів може суттєво вплинути на вирішення проблеми частоти невиношування вагітності.
ЛІТЕРАТУРА

1. Студенкин М.Я., Ефимова А.А. Экология и здоровье детей. – Москва: Медицина, 1998. С. 68–69.

2. Сидельникова В.М., Ходжаєва З.С., Агаджанова А.А. та ін. Актуальні проблеми невиношування вагітності. М., 2001.167 с.

3. Smith L., Draper E., Manktelow B. Socioeconomic inequalities in very preterm birth rates. Arch Dis Child Fetal Neonatal Ed. 2007. 92. F. 11–14.

4. Krupa F., Faltin D., Cecatti J. Predictors of preterm birth. Int J Gynaecol Obstet. 2006. 94. 5–11.

Завгородня Н.І.

ХНМУ

ФЕНОМЕН ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОЇ ВИНИ

(НА ПРИКЛАДІ ЖІНОК, ЩО НАРОДИЛИ НЕДОНОШЕНУ ДИТИНУ)

Загально відомо, що відчуття провини є невід’ємною частиною існування людини, яке може розглядатися як потреба етичної оцінки власної поведінки.

Феномен онтологічної або екзистенціальної вини є варіантом принципово іншої форми взаємодії людини зі світом. За R. May виділяють три форми такої провини: перша формується у наслідок невміння жити у відповідності до власного потенціалу, у основі другої лежить спотворене сприйняття буття навколишніх людей (переконання у тому, що людина або її поведінка можуть заподіяти оточуючим шкоду), третя являє собою «провини роз’єднання», об’єктом цієї форми є природа [1]. При цьому, екзистенційна вина тісно пов’язана із поняттям особистої відповідальності [1–2].

Варто відзначити, що сама по собі ця вина не є невротичною виною, але має певний потенціал для перетворення на таку [1–3].

Нами будо проведене вивчення відчуття провини у жінок, що народили недоношену дитину.

В рамках роботи були обстежені 150 жінок, що народили недоношену дитину та перебували у неонатологічних відділеннях Харківського обласного клінічного перинатального центру та Харківського міського клінічного перинатального центру, а також Харківської обласної дитячої клінічної лікарні № 1. Використовувалися клініко-психопатологічний, клініко-анамнестичний, психодіагностичний методи.

Майже усі жінки під час клінічної бесіди повідомляли про відчуття, що «у тому, що відбувається зараз зі мною та моєю дитиною є моя вина», «моя дитина страждає за мої провини», «неправильна поведінка під час вагітності стала причиною передчасних пологів». Крім того, мала місце тенденція до викривленого сприйняття слів та поведінки оточуючих, в тому числі близьких родичів та членів родини, із їх інтерпретацією на користь підтвердження тези про значущість особистого внеску у розвиток передчасних пологів та актуальний стан новонародженого.

Результати, що були отримані за даними аналізу методики Індекс вини, що сприймається підтвердили отримані в ході клінічної бесіди дані. Так, у 96 жі­нок (64 %) отримане значення індексу провини було вище 10, що свідчить про те, що інтенсивність почуття провини була вище рівня звичайних переживань.

Відчуття провини у наслідок народження недоношеної дитини може бути розглянуте у якості екзинтенційної вини перед оточуючими і розвивається через те, що кожна особистість викривлено сприймає інших та іхні потреби.

Ще одним суттєвим фактором, який може бути розглянутий у якості такого, що потенційно впливає на розвиток відчуття провини у жінок, є особливості культурального та ментального сприйняття ролі матері, які домінують в суспільстві. Особливо це стосується випадків, коли жінки, що народили передчасно, не мають вищої освіти, проживають у селах або маленьких містечках та не мали змоги відвідувати курси підготовки до пологів.

На особливу увагу заслуговує питання впливу соціальних, а тому числі гендерних стереотипів на формування відчуття провини у жінок. Мова йде про сприйняття жінки виключно у ролі майбутньої матері, абсолютизація значення ії репродуктивних функцій, а також часто фактичного вилучення чоловіка із процесів, що пов’язані із перебігом вагітності і пологів, що розглядається як ознака патернів поведінки, характерних відповідно для жінок та неприйнятних для чоловіків.

Таким чином, низка факторів, що впливають на сприйняття материнства, є чинниками розвитку відчуття вини у жінок, що народили недоношену дитину, яке може бути розглянуте у якості однієї з форм екзистенційної вини.


ЛІТЕРАТУРА

1. Экзистенциальная психология. Под редакцией Ролло Мэя. Перевод М. За­надворова и Ю.Овчинниковой. М.: Апрель Пресс & ЭКСМО-Пресс, 2001 Терминологическая правка В.Данченко К.: PSYLIB, 2005

2. Ирвин Ялом Экзистенциальная психотерапія Перевод Т.С.Драбкиной Irvin D. Yalom. Existential Psychotherapy. N.Y.: "Basic Books", 1980 – М. : "Класс", 1999.

3. Мэй Р. Истоки экзистенциального направления в психологии и его значение / В кн.: Экзистенциальная психология. Экзистенция / Пер. с англ. М. Занадворова, Ю. Овчинниковой. – М. : Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. – С. 111.


Зелена І.І.1, Зелений С.В.2

1ХНМУ

2Міська поліклініка № 8, м. Харків

ПРОФЕСІЯ ЛІКАРЯ ЯК ВТІЛЕННЯ ГУМАНІТАРНО-ГУМАНІСТИЧНОЇ МІССІЇ СУЧАСНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ

Останнім часом освітня політика в Україні вибудовується з урахуванням приєднання вітчизняної системи освіти до Болонського процесу, результатом якої має стати включення в європейський освітній простір вітчизняної освіти. У зв’язку з цим у сфері української вищої професійної освіти відбуваються складні організаційні нововведення. Як наслідок цього, у медичній освіті виникла необхідність модернізації системи підготовки лікарів, що орієнтована на підготовку фахівців, які вміють не тільки розробляти і реалізовувати комплекс лікувальних і реабілітаційних заходів у рамках своєї спеціальності, давати оцінку психічного і фізичного здоров’я людини, обгрунтувати систему профілактичних заходів, а й аналізувати результативність власної професійної діяльності, напрями її вдосконалення та способи підвищення ефективності

Медична професія завжди займала особливе місце серед інших професій як за основними змістовними характеристикам праці (інтелектуальність, творчість, особлива відповідальність за результати), так і за особливою соціокультурною місією. Лікарі як професійнали виступали індикатором гуманітарного потенціалу та духовного здоров’я суспільства в різні історичні періоди. Таким чином, можна обґрунтовано стверджувати, що гуманістична підготовка майбутнього лікаря займає особливе місце в системі медичної освіти. Основу гуманістичної підготовки майбутнього лікаря становить гуманітарна освіта, а перед медичними вузами стоїть проблема якісної зміни гуманітарної складової і системної гуманітаризації медичної освіти, яка має на меті формування високої професійної культури майбутнього лікаря.

У цьому зв’язку головною метою вивчення гуманітарних дисциплін у медичному вузі є вироблення у студентів гуманістичної свідомості шляхом викладання широкого спектру освітніх курсів з суспільних і гуманітарних наук, введення в навчальний процес різних елективних курсів гуманітарного циклу, які будуть розвивати логічне мислення, вміння узагальнювати факти і явища, розширювати кругозір, підвищувати загальний культурний рівень майбутніх лікарів. Гуманітарні науки дозволяють студентам отримати знання про сучасний світ, суспільство, людину в єдності психологічних, культурологічних, правових аспектів, засвоїти систему сучасних морально-етичних цінностей.

Сучасні дослідження ролі і значення гуманітарних знань в структурі вищої медичної освіти особливо визначають їх позитивний вплив на формування як особистісних, так і професійних якостей майбутнього лікаря. Гуманітарна складова медичної освіти повинна включати: соціально-гуманітарні дисципліни (історію батьківщини, політологію, соціологію, культурологію, економіку, регіонознавство, психологію і педагогіку); профільні соціально-гуманітарні дисципліни (історію медицини, логіку, риторику, правові дисципліни, екологію), профільні елективні курси; інтеграцію гуманітарної складової в спеціальні дисципліни. Особливе значення має гуманітарна підготовки у виховному процесі майбутніх лікарів, у вихованні любові до обраної професії, патріотизму, високих моральних і громадянських якостей, правової свідомості, правової культури та адекватної легетимної поведінки лікаря в суспільстві.

Важливо відзначити, що формування професійної та загальнокультурної підготовки лікаря неможливо без створення гуманітарного середовища ВНЗ, яке передбачає використання історичного досвіду, багатих духовних і загальнокультурних традицій, досягнень світової науки і техніки.

Таким чином, системні перетворення української медичної освіти відповідно з європейськими та загальносвітовими стандартами повинні бути орієнтованими на підвищення її гуманістичної і культурно-творчої місії, збільшення частки гуманітарного знання у підготовці спеціалістів, збереження традицій вітчизняної медичної школи, відтворення гуманістичних принципів професії, ідеї служіння суспільству. Одне з основних завдань вищої медичної освіти щодо підготовкиі сучасного конкурентоспроможного фахівця полягає у розвитку його гуманітарних компетенцій, які формуються у гуманітарному та полікультурному середовищі. Ігнорування цих факторів у процесі підготовки майбутнього лікаря буде створювати передумови його емоційної, соціальної та професійної некомпетентності. А це, у свою чергу, підриватиме престиж медичної професії, викликати недовіру до вітчизняної медицини. Зміни у медицині, що мають певний дегуманізуючий потенціал, можуть бути небезпечними за своїми наслідками для охорони здоров’я як соціального інституту, а тому зростає значення гуманітарної експертизи процесів, що відбуваються в медичній освіті.
ЛІТЕРАТУРА

1. Соблюдение принципа справедливости в здравоохранении путем воздействия на социальные детерминанты здоровья: Заключительный доклад Комиссии ВОЗ по социальным детерминантам здоровья. ВОЗ, 2009.Режим доступу :



http://www.who.int/social_determinants.
Іванова А.М.

ХНМУ

ІНТЕРНЕТ У СУЧАСНОМУ ЖИТТІ ЛЮДСТВА

У теперішній час Інтернет – це невід'ємна частина нашого життя. Актуальність цієї теми в тому, що в сучасному суспільстві є багато суперечок, які стосуються саме цієї теми, чи приносить нам якусь користь глобальна мережа або шкодить духовному та емоціональному розвитку особистості. Значний внесок у дослідження «всесвітнього павутиння», вивчення ролі інформаційно-комунікаційних технологій в умовах становлення інформаційного суспільства зробили А. Арсеєнко, Г. Батигін, В. Брижко, Б. Веллман, О. Гальченко, А. Галь­чинський, В. Гвоздєв, О. Голобуцький, Б. Докторов, Д. Іванов, Р. Калюжний, С. Мартинюк, Н. Толстих, Т. Філіппова, О. Шевчук та ін. Праці цих дослідників, дали можливість сформувати визначення Інтернету як соціального феномена, здійснити типологію функцій мережі та обґрунтувати її значення в житті сучасної молоді [2, с. 32].

Одною з позитивних сторін Інтернету є те, що він є найбільшою бібліотекою у світі, в якій можна знайти інформацію на будь-які теми, починаючи з погоди і закінчуючи останніми науковими відкриттями. Другою позитивною стороною є чат, в якому можна спілкуватися з друзями та родиною. Саме за час розвитку Ітернету сталося чи не найбільше наукових відкриттів. Інформаційні технології досягли небаченого рівня. Інтернет об’єднав людей у яких спільні інтереси.

Але слід пам'ятати і негативні риси, одною з них є те, що сучасна молодь перестає спілкуватися з друзями на вулиці, ходити в театри, музеї, тому що весь вільних час займає Інтернет. Саме це є однією з великих проблем сучасності. Іншою негативною стороною Інтернету є віртуальні ігри. Існує загроза, що у віртуальній реальності людина може втратити орієнтири в світі [1, с. 67].

Слід зазначити, що для молоді є характерним вплив мережі Інтернет на формування системи знань, моральних норм та умов їх дотримання. Прикрим є той факт, що така хвороба як «комп’ютерна залежність» існує, але вона заслуговує не меншої уваги ніж проблема наркотиків і алкоголю. Адже під її впливом людина стає замкнутою у собі, з часом деградує і сильно відстає від своїх однолітків як інтелектуально, так і фізично. Безперечно, Інтернет якоюсь мірою додав людству новий світ в який люди із задоволенням занурюються, але, що найсумніше, вибратися з нього являє собою дуже важкий, а іноді і безнадійний процес.

Таким чином, можна зробити висновок, що Інтернет формує свідомість людства, він став надбанням усього людства. Хоча в Інтернеті є багато шкідливих властивостей, він все ж таки рухає світ в перед, і тому корисний чи шкідливий Інтернет повинен визначити кожен сам для себе.

ЛІТЕРАТУРА

1. Інформаційні ресурси, і документальні бази даних: навч. посібник / О.Н. Ва­сина, О.Л. Голицина, Н.В. Максимов, І.І. Попов. – М. : РДГУ, 2008. – 178 с.

2. Інформаційні системи: навч. посібник / О.Г. Романенка, Г.Ю. Максимович, О.Р. Самойлюк та ін. ; під загальною ред. И. Курбакова. – М. : Вид-во Ріс. Экон. Акад., 2002. – 198 с.

3. Степанова Е.Е., Хмелевская Н.В. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності: навч. посібник. – М. : ФОРУМ:ИНФРА, 2005. – 154 с.


Ингинова К.А., Литвинов И.О.

ХНМУ

Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Московский государственный
123456789 -> Проблемы взаимодействия человека и информационной среды
123456789 -> Некоторые аспекты проблемы идентичности в условиях современного коммуникативного пространства
123456789 -> Севастопольский национальный
123456789 -> Программа и материалы методического семинара преподавателей хгу «нуа» 30 января 2009 г. Харьков Издательство нуа 2009
123456789 -> Міністерство освіти І науки України І88К 0453-8048 вісник
123456789 -> Кожина Г. М. Психіатрія дитячого та підліткового віку/ Г. М. Кожина, В. Д. Мішиєв, Е. А. Михайлова, Чуприков А. П., Коростій В.І., Самардакова Г. О., Гайчук Л. М., Гуменюк Л. М. Підручник
123456789 -> Медицинская психология рабочая тетрадь для самостоятельной работы студентов медицинского факультета
123456789 -> Ноосфера і цивілізація
123456789 -> Министерство транспорта РФ


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница