Та медичному дискурсах



страница8/21
Дата11.05.2016
Размер2.04 Mb.
ТипПротокол
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21

ЛИТЕРАТУРА


1. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других / В.В. Бойко. – М. : Наука, 1996. – 469 с.

2. Бойко В.В. Методика диагностики уровня эмоционального выгорания / В.В. Бойко ; под ред. Райгородского Д.Я.,// Практическая психодиагностика. – Самара : Издательский дом «БАХРАХ-М», 2008.– 672 с.



3. Водопьянова Н. Синдром выгорания: диагностика и профилактика / Н. Водопьянова, Е. Старченкова. – 2-е изд. – СПб. : Питер, 2008. – 336 с.

4. Леонова А.Б. Основные подходы к изучению профессионального стресса / А.Б. Леонова // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилита­ционной работы. – 2001. – № 11.– С. 2–16.

5. Орел В.Е. Феномен «выгорания» в зарубежной психологии: эмпирические исследования / В.Е. Орел // Психологический журнал. – 2001. – Т. 22, № 1. – С. 90–101.

6. Скугаревская М.М. Синдром эмоционального выгорания / М.М. Скугаревская // Медицинские новости.– 2002. – № 7.– С. 3–9.



Коваленко С.А.

ХНМУ

УКРАЇНСЬКА ЖІНКА У ДЗЕРКАЛІ ГЕНДЕРНОЇ ПРОБЛЕМИ

Сьогодні ми живемо в часи швидких змін. Звісно ж змінюються і взаємовідносини між чоловіками та жінками в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Утвердження гендерної рівності – важливий напрямок в Україні за останні роки. Це питання проходить крізь всі проблеми сьогодення і є актуальним в житті кожного з нас. Однак, сучасне становище чоловіків і жінок у суспільстві, суть тендерних стереотипів, поширених серед населення, офіційна гендерна політика дають підстави вважати, що переосмислення місця і ролі жінок у суспільстві, їх рівноправна участь у всіх сферах життєдіяльності станеться не скоро. Підґрунтям для такого висновку є стан тендерних відносин в економічній, соціальній, правовій, політичній та медичній сферах українського суспільства, а також стан громадської свідомості, де досі успішно відтворюється низка глибоко вкорінених тендерних стереотипів. Соціальна дискримінація призводить до зниження соціального статусу і є однією з форм насилля над особистістю.

Погляд на жінку як неповноцінну істоту знайшов своє відображення в теологічних і філософських працях стародавнього світу. Так, наприклад, Сократ говорив: "Три речі можна вважати щастям: що ти не дика тварина, що тигрек, а не варвар, і що ти чоловік, а не жінка". У сучасних умовах вже формується система гендерних норм, спрямованих на ліквідацію розриву в становищі жінки та чоловіка, подолання всіх форм дискримінації щодо статей у всіх сферах суспільного життя.

Таким чином, українській жінці сьогодні живеться досить нелегко, на її плечах лежить тягар економічних, соціальних та інших проблем. Жінці, жінці-матері, в першу чергу, потрібна серйозна, всебічна підтримка зі сторони держави і суспільних організацій. Інтереси жінок повинні активно лобіюватися на рівні представницьких, виконавчих, судових органів державної влади, в ЗМІ, в сфері освіти та виховання. Французький мислитель Франсуа Марі Шарль Фур'є у XIX ст. сказав: "Соціальний прогрес і зміни періодів здійснюються пропорційно прогресу жінок до свободи, а падіння соціального устрою здійснюється пропорційно зменшенню свободи жінок".


Ковальковский Е.

ХНМУ

Профессиональное выгорание врачей
как социально-психологическая проблема

Профессия врача всегда занимала особое положение в обществе. Это всегда был высокоуважаемый человек, которого ценили. Все это было оправдано, поскольку труд врача всегда был чрезвычайно тяжелым, требовал огромных усилий и знаний. Вспоминая историю, мы часто слышим «искусство врачевания», что говорит нам о творческом аспекте и трудностях в деятельности врача.

Современный ритм жизни не мог не оставить следа на быте и здоровье человека. И уже современный врач сталкивается с другими проблемами, следствием которых является возникновение синдрома профессионального выгорания. Синдром выгорания был впервые описан в 1974 году американским психологом Фрейденбергером, для описания деморализации, разочарования и крайней усталости, которые он наблюдал у работников психиатрических учреждений. В настоящее время термин «выгорание» принято употреблять в связи с профессиями, связанными с оказанием помощи человеку, испытывающему негативные переживания, с чем, собственно, и сталкивается профессия врача.

Когда говорят «сидром профессионального выгорания», то имеют в виду конкретные изменения отношения специалиста к предмету профессиональной деятельности и к самому себе. Этот синдром включает в себя чувство эмоциональной опустошенности и усталости, вызванное собственной работой, циничное, безразличное отношение к труду и объектам своего труда, возникновение чувства некомпетентности в своей профессиональной сфере, осознание неуспеха в ней.



Статистика свидетельствует, что синдром профессионального выгорания встречается более чем у 70 % медицинских работников. Треть врачей использует медикаментозные средства для коррекции эмоционального напряжения. Цифры говорят о том, что на сегодняшний день проблема профессионального выгорания стоит чрезвычайно остро и требует глобального и конструктивного подхода в своем решении.
Кожин М.И., Шушляпин О.И.

ХНМУ

ЗДОРОВЬЕ ЧЕЛОВЕКА С ПОЗИЦИЙ БИОЛОГИЧЕСКОГО
И ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО ВОЗРАСТА
В ФИЛОСОФСКОМ ОСМЫСЛЕНИИ

В исследованиях последних лет значительное внимание уделяется духовной составляющей психического и соматического здоровья. Нейроэволюция взаимосвязана с формированием и эволюционным развитием когнитивных способностей вплоть до самых высших – мышления и сознания, духовности и этапного развития святости, служения людям и творчеству.

Биологический и психологический возраст, как выражение резервов психологического и соматического здоровья человека в контексте оценки сознания, духа и разума может рассматриваться в естествознании (медицине, биологии, психологии, философии) как новый подход к стратегии управления психическим и соматическим здоровьем индивида на основе валеологических (санологических) подходов, в частности основываясь на биоэнергоинформационную систему человека.

Благодаря взаимосвязи между когнитивным и молекулярно-генетическим уровнями могут порождаться группы и сети нейронов с новыми логическими свойствами, определяющими направление нейроэволюции на уровне популяции и отдельного организма и самой личности.

Когнитивные программы представляют собой логические устройства, управляющие логическими свойствами материальных процессов, протекающих в нейронных сетях нервной системы живых существ на молекулярном, генетическом, нейронном (клеточном) и т. п. уровнях. По своей природе эти логические свойства являются эмерджентными по отношению к физическим свойствам сконструированных людьми интеллектуальных устройств, но при моделировании физико-химических, нейробиологических и нейрофизических свойств живых биологических систем и нервных тканей мозга можно выявить изменение свойств нервной ткани и нейронных сетей.

В данной работе здоровье рассматривается как более общая категория и некая целостность по сравнению с болезнью, аналогично тому, как сознание рассматривается как целостность по отношению к психологическим свойствам-качествам человека – вниманию, активности, воле, характеру, способностям, перцептивным, интеллектуальным и мнемоническим процессам и т. п.

Это дает возможность получать самые неожиданные для практики выживания человечества данные, например, о роли стрессов, как факторов риска заболеваемости и смертности, а также о системе новых достижений биологической и психологической науки в рамках их философского осмысления.
Кожина А.М., Коростій В.І., Завгородня Н.І.

ХНМУ

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛЮДИНИ
В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ

Інформаційне суспільство як новий феномен надає можливість кожному окремому індивіду реалізовувати право на отримання будь-якої інформації або знань шляхом відкритого доступу до мереж збігання інформації та інформаційного простору.

Починаючи із початку ХХ століття суспільство активно впроваджує у всі сфери життя новітні досягнення науково-технічного прогресу з метою всебічного пізнання навколишнього середовища та визначення своєї ролі у ньому. Розвиток інформаційних технологій відіграв у цьому процесі чи не найголовнішу роль, створивши платформу для розповсюдження нових знань та відкриттів [1–3].

Всебічне розповсюдження сучасних інформаційних технологій впливає на повсякденне функціонування людини. Однак вкрай важко визначити реальні наслідника такого впливу через об’єктивну неможливість відсторонення від процесу інформатизації, який охопив усі галузі суспільного життя, в тому числі медицину та психологію.

Серед викликів, що їх отримало сучасне інформаційне суспільство, яке функціонує у більшості розвинених країн, чи не найголовнішим є питання повсякчасного втручання у приватне життя громадян та поява тенденції до знецінення значущості поваги до приватного життя інших як такого. Бурхливий розвиток соціальних мереж зі свого боку сприяє модифікації уявлення про межі приватності, створюючи принципово нове бачення трактовки цього поняття.

При цьому варто відзначити, що такий стан речей є найбільш актуальним по відношенню до підлітків, молодого покоління та активно працюючого прошарку населення. З іншого боку зберігається тенденція до розшарування суспільства за цією ознакою із «відділенням» осіб, що не мають можливості доручення до використання засобів інформаційного простору. Це може стосуватися літніх людей, а також осіб, що з фінансових причин не мають змоги використовувати такі засоби.

З цих позицій, Інтернет може вважатися принципово новим віртуальним середовищем спілкування, у якому надані всі можливості до реалізації будь-яких свобод думки та висловлювання. Це, в свою чергу, призводить до появи низки питань, а саме:

– шлях визначення чіткої межі, за якою свобода думки перетворюється на поширення неправдивої інформації, або такої, що може бути потенційно небезпечною для учасників спілкування та/або користувачів мережі;

– відсутність можливості перевірки достовірності подання інформації, особливо спеціалізованої і, в тому числі, медичної.

– небезпека використання віртуального середовища як платформи психологічного маніпулювання та розробка засобів його попередження;

– забезпечення захисту недоторканості приватного життя людини та запобігання наслідкам (в тому числі психологічним) поширення неправдивої інформації;

– потреба у формуванні культури спілкування у віртуальному просторі, особливо беручи до уваги розповсюдженість цього феномену серед підлітків і молоді;

– попередження негативного впливу на здоров’я населення, в тому числі профілактика розвитку комп’ютерної залежності.

– оцінка можливого впливу інформаційних технологій на інтелектуальний розвиток підростаючого покоління.

Можливість обговорення та вирішення поставлених питань вбачається у визнанні того факту, що головна роль у будь-яких соціальних процесах, в тому числі у інформаційному суспільстві, відводиться тільки людині, яка і визначає потреби та засоби використання віртуального простору (мережі Інтернет), а не навпаки.
ЛІТЕРАТУРА

1. Иванов Д.В. Феномен компьютеризации как социологическая проблема / Д.В. Иванов // Проблемы теоретической социологии. – Вып. 3. – СПб. : Издательство Санкт-Петербургского университета, 2000.

2. Masuda Y. Managing in the Information Society: Releasing Synergy Japanese Style. – Oxford. – 1990

3. Поппер К.Р. Открытое общество и его враги / К.Р. Поппер. – В 2 т. – М. : Феникс, Международный фонд "Культурная инициатива", 1992


Козлова К.В.

ХНМУ

ГЕНДЕРНА ПРОБЛЕМА У СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКОМУ
ТА МЕДИЧНОМУ АСПЕКТАХ

Витоки соціальної дискримінації потрібно шукати ще в стародавні часи. Вже тоді вчені та політики прикривали нерівноправне положення жінки в суспільстві дискусіями про те, чи є жінка людиною і чи має вона душу. Погляд на жінку як неповноцінну істоту знайшов своє відображення в теологічних і філософських працях стародавнього світу. Так, наприклад, Сократ говорив: "Три речі можна вважати щастям: що ти не дика тварина, що ти грек, а не варвар, і що ти чоловік, а не жінка" [1, с. 30].

З часів Сократа вже пройшло два з половиною тисячоліття, але дана проблема не втратила свою актуальність. Це, зокрема, підтверджує і прийняття світовою спільнотою певних нормативних документів, що мають на меті зрівняння чоловіків та жінок у можливостях.

Положення про рівність статей прямо чи концептуально зафіксовані в окремих статтях Конституції України в розділах, які визначають організацію, здійснення державної влади та місцевого самоврядування. Принцип рівноправності є підгрунттям всіх статей Конституції України, які регулюють політичні, соціально-економічні й інші права людини. Однак закріплення рівності в правах не розв'язує проблеми реальної рівності. Досвід радянської держави показує, що отримання жінками однакових з чоловіками прав не ліквідувало всіх видів дискримінації щодо жінок. Крім закріплених рівних прав, необхідно надати представникам обох статей рівні можливості для їх реалізації [2, с. 316–317].

Західні дослідники вважають, що основною перешкодою у діловій кар'єрі для жінок, є невміння дівчат, а потім і жінок ладити між собою, грати в команді, проявляти терпіння до недоліків та вад інших людей. Ще одним недоліком є консерватизм, схильність звертати увагу на дрібниці та емоції, а не на широке поле проблеми. І нарешті, жінка-лідер досить часто демонстративно ігнорує і навіть протистоїть можливому співробітництву з чоловіками, підсвідомо оберігаючи свою "територію" від суперника іншої статі [3, с. 34].

Разом з тим, жінка має й переваги, реалізувавши які вона може стати хорошим керівником. Жінка-лідер володіє гнучким соціальним інтелектом, вона тонше відчуває нюанси взаємовідносин, в тому числі і відносин до себе. Жінки вміють добре оцінювати і прогнозувати поведінку інших людей. Вона володіє більшою контактністю і практичністю мислення. Якщо чоловік схильний будувати стратегічні плани, враховувати довгострокову перспективу, то жінка надає перевагу конкретному гарантованому результату, "тут і зараз". Жінки краще ніж чоловіки контролюють свої та чужі помилки; вони, як правило краще формулюють свої думки і виражають ідеї.

Сучасна епоха зумовлює необхідність переосмислення традиційних ґендерних схем та ролей і їх сприйняття в українському суспільстві з метою пошуку оптимального шляху подолання ґендернодетермінованих суспільних деформацій, що є актуальним для українського сьогодення. Ситуація в сьогоднішній Україні потребує створення і реалізації державної програми подолання гендерної нерівності, адже зміни у становищі жінок в Україні можливі лише за умови послідовної державної гендерної політики [4]. Французький мислитель Франсуа Марі Шарль Фур'є у XIX ст. сказав: "Соціальний прогрес і зміни періодів здійснюються пропорційно прогресу жінок до свободи, а падіння соціального устрою здійснюється пропорційно зменшенню свободи жінок".
ЛІТЕРАТУРА

1. Тендерний підхід: історія, культура, суспільство / під ред. Л. Гентош. – Львів : ВНТЛ-Класика, 2003.

2. Основи теорії гендеру: навч. посібникю – К., "К.І.С.", 2004.

3. Здравомыслова Е. Социальное конструирование тендера / Е. Здравомыслова, А. Темкина // Социологический журнал. – 1999. – № 6.

4. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок // Права людини. Міжнародні договори України. – К., 1992.
Козько В.Н., Меркулова Н.Ф., Соломенник А.О.,

Могиленец Е.И., Бондарь А.Е.

ХНМУ

ВЛИЯНИЕ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИХ ФАКТОРОВ

НА ЗДОРОВЬЕ ЧЕЛОВЕКА И ЕГО
ПРОФЕССИОНАЛЬНУЮ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ

Социальные и экономические потрясения, которые происходят в последние десятилетия на постсоветском пространстве вызвали катастрофическое ухудшения качества здоровья и повышение уровня смертности населения. Наиболее высока смертность людей трудоспособного возраста, главным образом, мужчин, которые, как известно, живут в среднем на 13 лет меньше женщин.



К числу неблагоприятных факторов, влияющих на состояние здоровья нашего населения, можно отнести следующие:

  • неудовлетворительное состояние биологической среды обитания, периодически взрывающееся локальными экологическими катастрофами;

  • изменение экологических условий жизни населения;

  • социальная нестабильность;

  • жесткие требования к уровню профессиональной деятельности;

  • гиподинамия, и, как следствие, снижение защитных функций организма;

  • широкое распространение вредных привычек, таких как курение,
    злоупотребление алкоголем, наркомания, токсикомания;

  • криминализация общества;

  • дефицит информации о здоровом образе жизни, об опасности
    вредных привычек;

  • низкая культура самосохранения;

  • отсутствие комплексной системы воспитания, обучения
    и формирования здоровой личности.

Необходимо отметить, что бесплатное и доступное медицинское обслуживание в предыдущие десятилетия было ориентировано на общественную, а не индивидуальную ответственность за здоровье, что привело к низкой профилактической активности населения и перекладыванию заботы о своем здоровье на систему здравоохранения. Потребительское отношение к своему здоровью привело к росту и распространению хронических заболеваний, учащению инфекционных заболеваний как среди детей, так и взрослых. Увеличилась заболеваемость взрослых такими инфекциями как корь, эпидемический паротит, герпесвирусные инфекции, ВИЧ-инфекция. Хронические вирусные инфекции, такие как гепатиты, представляют серьезную медицинскую и социальную проблему в связи с широким распространением, длительной (пожизненной) персистенцией, а также возможным развитием цирроза печени и гепатоцеллюлярной карциномы. По данным ВОЗ, более 2 миллиардов людей в мире на протяжении своей жизни инфицируются вирусом гепатита В и около 450 млн являются хроническими носителями этого вируса. Ежегодно от гепатита В и его последствий в мире умирает более 2 миллионов людей. 3 % населения планеты инфицировано вирусом гепатита С, свыше 170 млн – хронические носители. В индустриальных странах этот вирус в 70 % случаев является причиной развития хронического гепатита, в 40 % случаев – терминальных стадий цирроза, в 60 % случаев – гепатоцеллюлярной карциномы. Трансплантация печени в 30 % случаев обусловлена хроническими заболеваниями печени, связанными с вирусным гепатитом С. Гепатит С встречается практически во всех странах мира. Украина не является исключением и принадлежит к регионам со средней его распространенностью (от 3 до 5 % от количества населения). В настоящее время в г. Харькове зарегистрировано свыше 3 тысяч больных гепатитом С, в том числе 221 медицинский работник. В Украине принята национальная программа по лечению больных вирусным гепатитом С, которая в настоящее время реализуется во всех областных центрах страны.

Выводы. 1. Сложившиеся социально-экономические условия оказывают неблагоприятное влияние на здоровье населения. 2. Выполнение национальной программы в перспективе предусматривает улучшение качества здоровья населения.
ЛІТЕРАТУРА

1. Куликов С.И. Педагогические аспекты профессиональной деятельности медицинского работника / С.И. Куликов // Вестник Российского государственного университета им. И. Канта. – 2009. – Вып. 11. – С. 109–113.

2. Морозова М.А. Клиническое течение и лечение хронического гепатита С у больных пожилого возраста / М.А. Морозова, М.В. Маевская // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. – 2011. – № 1. – С. 11–18.

3. Інфекційні хвороби: підручник / за ред. О.А. Голубовської. – К. : ВСВ «Медицина», 2012. – 728 c. – ISBN 978-617-505-214-3.


Король А.В., Тригуб Ю.В.

ХНМУ

ЗДОРОВЬЕ ЧЕЛОВЕКА В ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ: ЭМОЦИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ

«Consumor aliis inserviendo – светя другим, сгораю сам»
Традиционно и в общественном сознании, и в научной литературе при изучении профессиональной деятельности специалистов социономических профессий (врачей, педагогов, социальных работников и т. д.) акцент делается, прежде всего, на позитивных аспектах работы с людьми. Вместе с тем совершенно очевидно, что именно работа с людьми в силу предъявляемых ею высоких требований, особой ответственности и эмоциональных нагрузок потенциально содержит в себе опасность тяжелых переживаний, связанных с рабочи­ми ситуациями, и вероятность возникновения профессионального стресса.

1. Синдром профессионального выгорания как неблагоприятная реакция на рабочие стрессы, включающая в себя психологические, психофизиологические и поведенческие компоненты. По мере того как усугубляются последствия рабочих стрессов, истощаются моральные и физические силы человека, он становится менее энергичным, ухудшается его здоровье. Истощение ведёт к уменьшению контактов с окружающими, а это, в свою очередь, – к обостренному переживанию одиночества. У «сгоревших» на работе людей снижается трудовая мотивация, развивается безразличие к работе, ухудшаются качество и производительность труда.

2. Выделяют три ключевых признака синдрома выгорания:
– предельное истощение;

– отстраненность от клиентов (пациентов, учеников) и от работы;

– ощущение неэффективности и недостаточности своих достижений.

Развитию синдрома профессионального выгорания предшествует период повышенной активности, когда человек полностью замотивирован и поглощен работой, вследствие чего он отказывается от потребностей, с ней не связанных, забывает о собственных нуждах. Затем наступает первый признак – истощение, проявляющееся как чувство перенапряжения и исчерпания эмоциональных и физических ресурсов, чувство усталости, не проходящее после ночного сна. После периода отдыха (выходные, отпуск) данные проявления уменьшаются, однако по возвращении в прежнюю рабочую ситуацию, как правило, вновь возобновляются. Вторым признаком синдрома профессионального выгорания является личностная отстраненность. Она проявляется у профессионалов в виде попытки справиться с эмоциональными стрессорами на работе посредством снижения своего сострадания к клиенту через эмоциональное отстранение от него. При сильно выраженном проявлении признака отстранённости человека почти ничего не волнует из профессиональной деятельности, почти ничто не вызывает эмоционального отклика – ни положительные обстоятельства, ни отрицательные. Утрачивается интерес к клиенту, он начинает восприниматься консультантом индифферентно: в результате формируется ядро профессиональной деформации телефонного консультанта. 

Третьим признаком СПВ является ощущение утраты собственной эффективности или падение самооценки. Сотрудник не видит перспектив для продолжения своей профессиональной деятельности, снижается его удовлетворение работой, утрачивается вера в свои профессиональные возможности. 

3. Пять ключевых групп симптомов, характерных для СПВ:



Физические симптомы: усталость, физическое утомление, истощение, уменьшенный или увеличенный вес, недостаточный сон, бессонница, плохое общее состояние здоровья (в том числе по ощущениям), затрудненное дыхание, отдышка, тошнота, головокружение, чрезмерная потливость, дрожание, гипертензия (повышенное давление), язвы, нарывы, сердечные болезни. 

Эмоциональные симптомы: недостаток эмоций – эмоциональная холодность, пессимизм, цинизм и черствость в работе и личной жизни, безразличие и усталость, ощущения фрустрации и беспомощности, безнадежность, раздражительность, агрессивность, тревога, усиление иррационального беспокойства, неспособность сосредоточиться, депрессия, чувство вины, истерики, душевные страдания, потеря идеалов, надежд или профессиональных перспектив, увеличение деперсонализации – своей или других. Люди становятся безликими, как манекены, преобладает чувство одиночества. 

Поведенческие симптомы: продолжительность рабочей недели 45 часов, появление во время рабочего дня усталости и желания прерваться, отдохнуть; безразличие к еде – стол скудный, без изысков; малая физическая нагрузка; оправдание употребления табака, алкоголя, лекарств; несчастные случаи (например, травмы, падения, аварии и т.д.); импульсивно-эмоциональное поведение. 

Интеллектуальное состояние: уменьшение интереса к новым теориям и идеям в работе, уменьшение интереса к альтернативным подходам в решении проблем (например, в работе – предпочтение отдаётся стандартным шаблонам, рутине, нежели творческому подходу); увеличение скуки, тоски, апатии или недостаток куража, вкуса и интереса к жизни; увеличение цинизма или безразличия к новшествам, нововведениям; малое участие или отказ от участия в развивающих экспериментах (тренингах, образовании); формальное выполнение работы. 

Социальные симптомы: отсутствие времени или энергии для социальной активности, уменьшение активности и интереса к досугу, хобби; социальные контакты ограничиваются работой, скудные взаимоотношения с другими, как дома, так и на работе; ощущение изоляции, непонимания других и другими, ощущение недостатка поддержки со стороны семьи, друзей, коллег.

4. Риск возникновения «эмоционального выгорания» личности специалиста в социальной работе может увеличиваться в следующих случаях:



  • монотонности работы, особенно если ее смысл кажется сомнительным;

  • отдача в работе больших личностных ресурсов при недостаточности признания и положительной оценки;

  • строгой регламентации времени работы, особенно при нереальных сроках ее исполнения;

  • работы с «немотивированными» клиентами, постоянно сопротивляю­щимися усилиям помочь им, и незначительными, трудно ощутимыми результатами такой работы;

  • напряженности и конфликтности в профессиональной среде, недостаточной поддержки со стороны коллег и их излишнего критицизма;

  • нехватки условий для самовыражения личности на работе, когда не поощряются, а подавляются экспериментирование и инновации;

  • работы без возможности дальнейшего обучения и профессионального совершенствования;

  • неразрешенных личностных конфликтов специалиста;

  • неудовлетворенности профессией, которая основана на осознании непра­вильности ее выбора, несоответствия своих способностей требованиям профессии, результативности своего труда и т. д.

В период профессиональной подготовки в вузе студенты должны получить представление о профессиональных возможностях и последствиях деятельности в сфере социальной защиты населения, приобрести навыки самоконтроля, самооценки, уме­ния управлять своими эмоциями и т. д. Важнейшим принципом предотвращения синдрома «эмоцианального выгорания» является соблюдение требований психогигиены самим социальным работником.
Кот А.С., Милик А.С.

ХНМУ

Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Московский государственный
123456789 -> Проблемы взаимодействия человека и информационной среды
123456789 -> Некоторые аспекты проблемы идентичности в условиях современного коммуникативного пространства
123456789 -> Севастопольский национальный
123456789 -> Программа и материалы методического семинара преподавателей хгу «нуа» 30 января 2009 г. Харьков Издательство нуа 2009
123456789 -> Міністерство освіти І науки України І88К 0453-8048 вісник
123456789 -> Кожина Г. М. Психіатрія дитячого та підліткового віку/ Г. М. Кожина, В. Д. Мішиєв, Е. А. Михайлова, Чуприков А. П., Коростій В.І., Самардакова Г. О., Гайчук Л. М., Гуменюк Л. М. Підручник
123456789 -> Медицинская психология рабочая тетрадь для самостоятельной работы студентов медицинского факультета
123456789 -> Ноосфера і цивілізація
123456789 -> Министерство транспорта РФ


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница