Та медичному дискурсах



страница9/21
Дата11.05.2016
Размер2.04 Mb.
ТипПротокол
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   21

ВРАЧЕБНЫЕ ОШИБКИ

«Людские нужды заставляют нас решать и действовать.

Но если мы будем требовательны к себе, то не только успехи,

но и ошибки станут источником знания»(Гиппократ)
«Врачебная ошибка» – незлоумышленное заблуждение врача в ходе его профессиональной деятельности. При этом важно подчеркнуть, что это заблуждение, исключающее халатность и недобросовестность. Также считают, что врачебная ошибка – неверная оценка медицинским сотрудником, совершившим ошибочный поступок, своих действий (бездействия), его последствия или фактических обстоятельств содеянного.

Если проанализировать многочисленные работы по врачебным ошибкам, то большинство исследователей склонны рассматривать в качестве причины их возникновения врачебное невежество. Сегодня можно смело говорить о недостаточно высоком качестве украинской медицины. Об этом в свое время предостерегал патриарх отечественной кардиохирургии Н.М. Амосов. Он выразил озабоченность по поводу того, что наши врачи мало знают, а терапевты еще и мало умеют.

Именно в недостаточном повышении квалификации основная проблема врачебных ошибок. Ведь как ни прискорбно осознавать, но сегодня немало врачей по уровню профессиональной грамотности недалеко ушли от своих пациентов. Это приводит к тому, что в лексиконе таких врачей встречаются неграмотные дефиниции типа «чистить печень», «чистить сосуды», избавляться от «песка в почках» и т. д. Такое положение дел вызвано многими причинами, прежде всего тем, что система медицинского образования в Украине имеет много формальных подходов. Например, система компьютерных тестов, которые можно легко выучить и которые нельзя создать в большой вариативности.

Все мы, будущие врачи и медсестры, стремимся жить и работать без ошибок, решаем эту многотрудную, острую проблему, все мы помним, как велика плата за врачебные ошибки и ошибаемся. К тому же мы хорошо помним суждение Л.Н. Толстого, что не ошибается тот, кто ничего не делает, хотя это и есть основная ошибка.


ЛИТЕРАТУРА

1. Бобров О.Е. «Врачебная ошибка или профессиональное невежество? Мифы, иллюзии, реальность» // Лекарь. – 2008. – № 1−2. – С. 6–12.

2. Эльштейн Н.В. Современный взгляд на врачебные ошибки // Терапевтический архив. №8, 2005. – С. 18–45.
Кравченко В.І.

ХНМУ

Політична система України та охорона здоров’я

Універсальною управляючою, організуючою і регулюючою системою суспільства являється політична система, яка на основі державної влади здійснює функції, що забезпечують діяльність та взаємодію всіх систем (економічної, соціокультурної, житлово-комунальної і ін.) як єдиного організму. У ряду систем забезпечення життєдіяльності суспільства державному опікуванню ще з часів Римської імперії підлягала система охорони здоров’я. У сучасному світі охорона здоров’я є сферою особливої уваги високорозвинених країн світу, в яких її фінансування діяльності унормоване відповідними законами та контролюється інститутами громадянського суспільства. Відомо, що у країнах-членах Євросоюзу цей норматив складає не менше 8 % ВВП. Такого нормативу в Україні не існує, а фактичне офіційне фінансування не досягає і 4 %. Все інше покривається тіньовими схемами. То ж надто чекати високих результатів у боротьбі за здоров’я людини у сучасній нашій країні як би не мінялись міністри цієї галузі.

Політична система України зараз знаходиться у крайньо важкому, фактично напівзруйнованому стані, потребує серйозного реформування і приведення до тих світових норм і стандартів, які забезпечили б побудову дійсно правової держави і розвиненого, впливового громадянського суспільства, що відповідало б умовам Євросоюзу.

Ще Платоном доведено, а Арістотелем, Цицероном, Т. Гоббсом, В. Ге­гелем підтверджено, що владою керує пожадливий інтерес, який у рази зростає, коли людина приходить до влади. І, якщо не вжити певних заходів, цей інтерес подавляє всі інші, навіть благородні наміри служити людям, суспільству, державі. Щоб розірвати цей кругообіг форм правління від хороших, правильних до неправильних, крайньою з яких являється тиранія, Платон запропонував створити «ідеальну державу», Арістотель – виборність влади і контроль за нею суспільством, Цицерон – інструмент контролю – право, Гегель – інститути громадянського суспільства як додатковий інструмент пред’явлення інтересів владі та її контролю.

Підтвердив необхідність утвердження права як нормативної основи функціонування влади та реальної реалізації народного суверенітету І. Кант. Здавалось би, все в теорії розроблено, в практиці сучасних західноєвропейських країн, США впроваджено – вивчайте і будуйте демократичну, правову, соціальну Україну. Але вже третє десятиліття незалежності наша країна ні на крок не наблизилась до рівня передових країн. Більш того, за останніми даними за рівнем корупції ми посідаємо 144 місце із 171 країн світу: у нас некорумпований сектор складає всього 23 бали. Для порівняння: Північна Корея і Сомалі – 8 балів (max), Росія – 28 балів, ФРН – 78 балів, Нова Зеландія і Данія – 91 бал (min) [1]. Причина такого стану в Україні, на наш погляд, у безконтрольності влади на всіх рівнях. Якраз ця безконтрольність обумовила неймовірну розкіш маєтків можновладців, вивіз ними капіталів і статків за кордони України, безвідповідальність перед суспільством.

У громадян України є конституційне право контролю влади: право на відкликання депутатів, проведення імпічменту президента, але немає жодного закону, який би утворював механізм цього контролю. А безконтрольність породжує безвідповідальність, безвідповідальність – безкарність, безкарність – зловживання владою і корупцію. Корумпованість робить любу владу антинародною. І зараз цей чинник призвів до Євро-майдану і тих трагічних подій, що відбулись в Україні у 2013–1014 рр. Якими б не були зовнішні впливи, а вони, безумовно, були, повна підконтрольність влади, її відповідальність, прозорість, а значить і легітимність не збурили б так суспільство.

То ж і ефективне, відповідальне, доступне і відповідне вимогам часу функціонування системи охорони здоров’я неможливе без реформування політичної системи України. Це реформування повинне, по-перше, забезпечити неприпустимість формування влади всіх рівнів на основі фальшування, підкупу, загроз, тиску на виборців. По-друге, розробити і законодавчо закріпити механізм контролю суспільством за діяльністю всіх гілок влад на всіх рівнях. Для цього необхідно створити нові дієві інститути громадянського суспільства, а зараз законодавчо забезпечити можливість реального впливу на владу існуючих інституцій. По-третє, привести у відповідність до європейських норм видатки на утримання влади, силових структур, соціальної сфери (особливо охорони здоров’я і освіти). По-четверте, унеможливити розкрадання національного багатства через вивіз капіталів та доходів за межі України. Що зароблене в Україні повинно працювати на Україну.
лІТЕРАТУРА

1. Rating. RBC. RU / article. shtml? 2013-12-04-3407-4826. /Transtarеnsy International.


Краснікова С.О., Дмитрієнко Н.Ф.

ХНМУ

ХУДОЖНІЙ ТЕКСТ ЯК СКЛАДОВА У ВИХОВАННІ
ДУХОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ

Навчання в медичному університеті повинно включати не тільки глибокопрофесійну підготовку, але й формування морально-етичних рис, необхідних для його успішної професійної діяльності.

Спецкурс "Медицина у творах художньої літератури", розроблений кафедрою мовної підготовки іноземних громадян ХНМУ для іноземних студентів із ближнього й далекого зарубіжжя, покликаний вирішувати ці завдання.

На прикладах з творів художньої літератури студенти навчаються, як треба спілкуватися із хворими, завойовувати їхню довіру, домогатися поваги пацієнтів, їхніх родичів, старших колег.

У повісті Л.Толстого "Смерть Ивана Ильича" студенти бачать, як страждає важкохвора людина, коли спілкування з байдужим доктором не приносить йому ні фізичного, ні морального полегшення, а тільки підсилює почуття приреченості й самітності перед обличчям смерті. Жах, розпач – вищий ступінь емоційних реакцій хворого – у зображенні великого письменника змушує студентів співпереживати героєві.

Читаючи цей твір, студенти під керівництвом викладача обговорюють різні деонтологічні проблеми. Так, напускна докторська значущість, використання лікарем незрозумілої медичної термінології приводять до ятрогенії – погіршення самопочуття, психогенних порушень, підвищеній тривожності пацієнта. Читачі-лікарі засуджують поведінку лікаря перед смертю пацієнта, коли той своєю показною бадьорістю дратує Івана Ілліча, який бачить фальш і нещирість, не здатну сховати безсилля медицини.

Великий письменник, який написав цей твір, ґрунтуючись на щоденникових записах свого доброго знайомого, брата І. Мечникова, точно й послідовно описує захворювання, починаючи з найперших ознак хвороби, ще не усвідомлюваних ним як хвороба (поганий настрій, приступи гніву, незручність у боці). Студенти спостерігають, як хвороба впливає на психіку людини і як психічний стан впливає на розвиток хвороби.

Про основні моделі взаємин у системі "лікар-пацієнт" дозволяють говорити твори А.П.Чехова – лікаря й письменника, героями творів якого були й лікарі, і пацієнти. Делікатність, м'якість, щира увага й співчуття до хворої людини, як і самому Чехову, були властиві кращим його героям-лікарям. Серед них – доктор Димов ("Попрыгунья"), доктор Астров ("Дядя Ваня"), доктор Корольов ("Случай из практики") та інших. Такий за характером і лікар Рагін – герой оповідання "Палата № 6". Але ці якості не значать нічого, якщо лікар забуває про головне своє призначення – відповідальність за життя й здоров'я своїх пацієнтів. Він не робить анічогісінько для хворих, щиро думаючи, що немає в цьому сенсу: сьогодні вилікував 30, завтра прийдуть 40 хворих. Різницю між теплим кабінетом і палатою № 6 він розуміє тільки тоді, коли стає її пацієнтом і страждає разом з іншими від побоїв санітара Микити. Тільки тоді до нього приходить прозріння, але пізно – не в його силах що-небудь змінити, і Рагін помирає. На матеріалі цього ж твору можна говорити й про проблему дистанціювання лікаря й пацієнта, про субординацію й взаємини медичного персоналу в колективі. Але головна тема твору – лікарський обов’язок, виконання священної для лікаря "Клятви Гіппократа".

Багатий матеріал для обговорень різних деонтологічних проблем дає цикл оповідань "Записки юного врача" М.О. Булгакова. Одна і найгостріших – лікарські помилки ("Тьма египетская", "Пропавший глаз"), право лікаря на ризик заради порятунку життя ("Стальное горло", "Полотенце с петухом "). Девізом самого доктора Булгакова були слова "Спасти всех!" Він, юний доктор, не відступав перед смерті й боровся за життя своїх пацієнтів до кінця, часто ризикуючи й не завжди виходячи переможцем. Але результати роботи говорять самі за себе. Та ж проблема обговорюється при читанні книги кардіохірурга М. Амосова "Мысли и сердце". Після читання оповідання "Звездная сыпь" студенти обговорюють питання конфіденційності інформації про стан здоров'я пацієнта. Важка розмова із хворим про "делікатні" хвороби, особливо для молодого, недосвідченого лікаря. Він намагається бути м'яким, боїться скривдити хворого словом.

Проблема абортів – одна з найскладніших у медичній етиці й деонтології. Герой роману Людмили Улицької "Казус Кукоцкого" все життя боровся за здоров'я матері й дитини. В умовах тоталітарної держави, де аборти були під забороною, він виступав за право жінки робити вибір усвідомлено.

Проблеми життя й смерті в медичній етиці й деонтології, психологічні аспекти допомоги дітям із захворюваннями з можливим летальним кінцем розглядають студенти на матеріалі книги "Человек попал в больницу" (укладач – Л. Улицька). Її герої – не літературні персонажі, а реальні лікарі, медсестри, маленькі пацієнти Республіканської дитячої клінічної лікарні і їхні батьки, а також добровольці Групи милосердя від священиків О. Меня й Г. Чистякова до активних жалісливих людей, готових допомагати всім, чим тільки можуть. Група перетворила добровольчу роботу в ефективну систему, що допомагає лікарям рятувати життя й дарувати надію всім пацієнтам цієї лікарні. Читаючи цю чудову книгу, студенти говорять про подвиг донорства, про психологічний контроль болю, обговорюють проблеми передачі органів й евтаназії, думають про те, що і як говорити дитині про хвороби й смерть, про допомогу людині, що переживає втрату близького, особливо дитини.

При анкетуванні більшість студентів указали, що вважають спецкурс "Медицина у творах художньої літератури" цікавим, важливим і корисним для себе. Вони зазначили, що заняття в рамках спецкурсу дозволили їм розширити свій кругозір, підвищити грамотність, покращити спонтанну мову при побудові усних висловлювань, студенти познайомилися з новими авторами, прочитали нові художні твори, які змусили замислитися над багатьма моральними проблемами в медицині й більш відповідально ставитися до своєї майбутньої професії й до навчання.


Краснощекова О.А.

ХНМУ

МОЛОДЕЖНЫЕ СУБКУЛЬТУРЫ
В СОВРЕМЕННОМ УКРАИНСКОМ ОБЩЕСТВЕ

Молодежь является одной из наиболее подверженных влиянию социальных групп, поэтому изучение различных аспектов молодежной субкультуры очень актуально. Связано это прежде всего, с тем, что в условиях трансформации украинского общества именно от того, какими ценностями будет обладать молодежь, зависит развитие общества в целом.

Под молодежной субкультурой понимается культура определенной части молодого поколения, характеризующаяся общностью стиля жизни, поведения, ценностей и стереотипов, объединённых специфическими интересами, определяющими их мировоззрение. Субкультура является частью доминирующей культуры. Она отчасти совпадает с господствующими ценностями. [3, с. 52]

Вопросы субкультурного развития в последнее время исследуются многими отечественными психологами и социологами,среди них выделяют О.Г. За­ярную, А.И. Мазурову, И.Ю. Сундиева, П.В. Разина.

В рамках молодежной субкультуры принято выделять три направления:

1. Асоциальные молодежные объединения. Они стоят в стороне от социальных проблем, но не представляют угрозу обществу. Примерами таких объединений являются панки, рокеры.

2. Антисоциальные объединения. Их протест может принимать социально опасные, агрессивные формы. Они открыто противостоят органам власти. Примером таких объединений является движение скинхедов.

3. Просоциальные объединения. Они приносят пользу обществу. Примером такого рода объединений, являются "зеленые" – экологические организации. [2, с. 31].

Исследователи считают что, появление молодежной субкультуры объясняется целым рядом факторов.

На первом месте стоят социально-экономические причины (безработица, скучная, малоинтересная работа).

Немалая роль принадлежит особенностям возрастной психологии. Молодежь эмоциональнее, динамичнее, независимее. У большинства еще нет семьи, профессии, того круга многочисленных обязанностей и обязательств, в который с возрастом попадает всякий взрослый человек.

Одной из причин является стремление молодежи создать свой особый мир ценностей, обрести осмысленный и значимый досуг, круг единомышленников, возможности самовыражения. [1, с. 76].

Таким образом, можно сделать вывод, что молодежь одна из более нестабильных, подверженных влиянию социальная группа, способная создавать различные субкультуры.


ЛИТЕРАТУРА

1. Бельский В.Ю. Социология / В.Ю. Бельский, А.А. Беляев. – М. : "ИНФРА., 2005

2. Громов А.В. Неформалы. Кто есть кто? / А.В. Громов, О.С. Кузин – М., 1990.

3. Левикова С.И. Молодежная субкультура: учеб. Пособие / С.И. Левикова, 2004.


Кулакова Е.А.

ХНМУ

ВЛИЯНИЕ ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЩЕСТВА
НА ДУХОВНОСТЬ ЧЕЛОВЕКА

Развитие человеческого общества, расширение знаний об окружающем мире и необходимость обмениваться ими послужили причиной появления и широкого распространения разнообразных средств передачи, обработки и накопления данных. Постепенно сформировалась особая область человеческой деятельности, связанная с рождением, распространением и ограничением информации, – информационная сфера. На протяжении всей истории человечества она оказывала непосредственное влияние на жизнь как всего общества, так и его отдельных представителей.

Становление информационного общества повлекло за собой как глубокие трансформации в обществе, так и необходимость по-новому осмыслить процесс обретения личностью своей идентичности. Это связано, прежде всего, с изменением роли и значимости информации в жизни человека. В информационном обществе происходит увеличение ее количества, при этом информация понимается как основной ресурс, источник общественных благ, средство достижения богатства и процветания.

Происходящие в современном обществе изменения способствуют развитию науки и производства, создают возможности для реализации духовных устремлений личности, однако одновременно влекут за собой появление ряда проблем, подчас довольно серьезных и ставящих под сомнение дальнейшее непрерывное развитие человеческой цивилизации.

Формирование, духовное становление человека происходит уже отнюдь не в традиционных рамках, когда социальных статус родителей почти автоматически определял как общественную, так и духовную судьбу почти каждого человека. Прогрессирующий развал и силовых, и идеологических структур традиционализма обеспечил определенную свободу выбора своего будущего почти каждой личностью. И поэтому серьезную опасность представляет появление в обществе тех культурологических архетипов, которые не служат его развитию, способствуют моральному разложению, падению нравов.

Потеря личностью способности ориентироваться в постоянно меняющемся внешнем мире, перенасыщение информацией может сформировать потребность в использовании различных средств ухода от действительности: в употреблении наркотиков, алкоголя, а также привести к чрезмерному увлечению виртуальными.

Технические достижения ХХ века в области связи и информатики привели к тому, что в мире сложилась особая виртуальная среда взаимодействия людей – информационно-телекоммуникационное пространство, отличительными чертами которого являются отсутствие географических границ, трудно определимая национальная принадлежность его объектов и возможность анонимного доступа к имеющимся ресурсам. Основой для его формирования послужила глобальная компьютерная сеть Интернет, объединяющая на сегодняшний день миллиарды пользователей.

Для предупреждения и преодоления указанных проблем обществу и государству необходимо развивать механизмы, направленные на обеспечение прав и свобод личности; принимать меры к развитию тех культурологических архетипов, которые сохраняют преемственность с историей человечества и вместе с тем адекватны происходящим изменениям; способствовать вовлечению в процессы информатизации возможно более широких слоев общества; выработать справедливую межгосударственную систему разделения труда в рассматриваемой сфере.

Как вывод следует отметить, что созданная теоретиками картина информационного общества постепенно приобретает сегодня зримые очертания: происходит прогнозируемое превращение всего мирового пространства в единое компьютеризированное и информационное сообщество людей, проживающих в домах, оснащенных всевозможными электронными приборами и «интеллектуальными» устройствами. Процессы информатизации общества сопровождаются появлением новых отраслей производства, новых направлений в научных исследованиях и культуре.

Эти изменения, оказывая комплексное воздействие на всё общество в целом, приводят к значительным преобразованиям производственной и духовной жизни человека.

Использование компьютеров во всех сферах человеческой деятельности обеспечивает доступ к надежным источникам информации, избавляет людей от рутинной работы, ускоряет принятие оптимальных решений, автоматизирует обработку информации в производственной и социальной сферах. В результате движущей силой развития общества становится производство не материального, а информационного продукта. Информация стала одним из важнейших стратегических, управленческих ресурсов, наряду с ресурсами – человеческим, финансовым, материальным. В современных условиях право на информацию и доступ к ней имеют жизненную ценность для всех членов общества.
Кулик Т.

ХНМУ

Духовные проблемы развития человека
в информационном обществе

Духовная культура общества представляет собой совокупность идей, связанных с существованием человека в мире, поэтому она отражается не только в деятельности сознания, но и в человеческих взаимоотношениях, в религиозных и научных представлениях о мире, в тех художественных образах, которые запечатлели этот мир во всем богатстве.

Тотальная информатизация – всепроникающая черта современной цивилизации. Тезис «тот, кто владеет информацией, владеет миром» в информационном обществе становится всё более актуальным. В эпоху глобализации победы и поражения свершаются на невидимом фронте информационно-психологической войны, использующей коммуникативные технологии с долговременными и кратковременными целями. В данной ситуации роль СМИ в формировании общественного сознания значительно возрастает. Средства информации - важная часть духовного производства. Это комплекс институтов и учреждений общества, которые порождают единое информационное пространство, консолидирующее мысли, чувства, желания людей в единое общественное мнение [1, с. 23].

Недооценка влияния средств массовой информации на человека и манипуляция общественным сознанием становятся одной из главных причин вырождения культурных ценностей человека и общества, искусства и науки, нравственности и духовности, образования и воспитания подрастающего поколения [4, с. 18]. Для того, чтобы восстановить гармонию между законом и реальной жизнью, необходимо переместить акцент философского знания и общественного мировоззрения с внешнего на внутренний мир человека, на его высшие социальные и духовные чувства [2, с. 223].

Духовный мир человека, если его не защищать, легко уязвим. Нередко с помощью средств массовой информации подрываются духовное здоровье и безопасность общества, внедряется бездуховность, господство материальных интересов, которое ещё Платон называл основой пороков человека, общества и государства.

По убеждению Канта, нравственность как таковая не зависит от времени, от реальной истории, хотя кодексы нравственности всегда несут отпечаток конкретных исторических условий [3, с. 27].

Сегодня, на мой взгляд, в украинском обществе кризис духовности и нравственности достиг угрожающих размеров, недооценка информационного вмешательства не без помощи средств массовой информации является одной из глобальных ошибок.

При этом необходимо отметить позитивный аспект информатизации: жизнь человека в интеллектуальной, информационно насыщенной среде, создаваемой в процессе развития информационной инфраструктуры общества, порождает новые возможности для его образования с самого раннего возраста в течение всей жизни.

Общество, основанное на современных компьютерных и коммуникационных технологиях, предоставляет огромные возможности для развития человека и его образования как творческой личности. Поэтому трактовка информационного общества исключительно как воплощения духа технократизма, а информатизации образования как проявления технократического мышления, представляется несоответствующей реальности. Информатизация общественной жизни в принципе способствует ее гуманизации, наиболее полной реализации человеческого потенциала.
ЛИТЕРАТУРА

1. Алексеев В.Р. Время действий – пришло / В.Р. Алексеев // Телеком. Коммуникации и сети. – 2004. – № 4. – С. 22–25.

2. Воронина Т.П. Информационное общество: сущность, черты, проблемы / Т.П. Воронина. – М. : Изд-во ЦАГй, – 1995. – С. 222–224.

3. Дюжев Д.В. Глобальна етика в епоху інформаційної цивілізації / Д.В. Дюжев // Актуальні проблеми клінічної, експериментальної та профілактичної медицини. Розділ “Гуманітарні науки”: мат. всеукр. наук.-практ. конф. студ. та мол. вчених. – 2001. – С. 28–29.

4. Колодюк А.В. Теоретичне обґрунтування поняття та виникнення інфор­маційного суспільства / А.В. Колодюк // Борисфен. – 2004. – № 11. –
С. 18–19.
Куртинина Е.О., Григорьева Ю.А.

ХНМУ


Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Московский государственный
123456789 -> Проблемы взаимодействия человека и информационной среды
123456789 -> Некоторые аспекты проблемы идентичности в условиях современного коммуникативного пространства
123456789 -> Севастопольский национальный
123456789 -> Программа и материалы методического семинара преподавателей хгу «нуа» 30 января 2009 г. Харьков Издательство нуа 2009
123456789 -> Міністерство освіти І науки України І88К 0453-8048 вісник
123456789 -> Кожина Г. М. Психіатрія дитячого та підліткового віку/ Г. М. Кожина, В. Д. Мішиєв, Е. А. Михайлова, Чуприков А. П., Коростій В.І., Самардакова Г. О., Гайчук Л. М., Гуменюк Л. М. Підручник
123456789 -> Медицинская психология рабочая тетрадь для самостоятельной работы студентов медицинского факультета
123456789 -> Ноосфера і цивілізація
123456789 -> Министерство транспорта РФ


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   21


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница