Збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції м. Харків 2014 р


Визначення професійної спрямованості студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів як педагогічна умова їх професійного зростання



страница14/25
Дата12.05.2016
Размер4.79 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   25

Визначення професійної спрямованості студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів як педагогічна умова їх професійного зростання

Щоб не перетворитися у державу третього світу наша молода країна потребує не тільки матеріальних благ, але й власного виробництва цих благ, не тільки нових технологій, привнесених з розвинених держав, а і власних наукових досягнень. Економіка держави є матеріальною базою розвитку суспільства, а фахівці-економісти – тими, хто втілює на практиці принципи раціонального ведення господарства країни в умовах обмежених ресурсів. Тому надзвичайно велике значення має фахова свідомість майбутніх спеціалістів з економіки, від професійного зростання яких в значній мірі залежить і розвиток самого суспільства.

Одним із центральних у підготовці майбутніх фахівців економічного профілю стає завдання визначення умов їх майбутнього професійної зростання, що передбачає визначення професійної спрямованості, розуміння і внутрішнє прийняття цілей професійної діяльності, інтерес і схильність до неї, сформованість професійних ідеалів, переконань і ціннісних орієнтацій, установку на постійне професійне самовдосконалення. Такий підхід припускає виокремлення однієї з педагогічних умов професійного зростання - визначення особистісної спрямованості суб'єкта на професійну діяльність та є особливо актуальним на етапі навчання молоді у вищому навчальному закладі, так як студентський вік є найбільш «сенситивний для утворення професійних, світоглядних і громадянських якостей» [7].

Типологія спрямованості людської особистості сходить до стародавніх філософських традицій. У давньогрецькій філософії її представники Сократ, Платон і Аристотель звернулися до категорії «спрямованість» при діагностуванні людської поведінки і трактували її в широкому сенсі як прояв так званої «ентелехії» - енергетично-функціональної спрямованості потенціалу всього, що має місце в світі. Ентелехія, за Аристотелем, багато в чому тотожна енергії і є реалізацією закладених в будь якому сущому здібностей і можливостей [1].

Стародавнє ведичне вчення, звертаючись до поняття призначення людини, використовує термін «дхарма». Дослівний переклад санскритського слова «дхарма» – це обов’язок або призначення. Дхарма – ємне і глибоке поняття, що вказує на те, що в кожної індивідуальної душі на глибинному її рівні є приписане завдання ("шлях"), що визначає особливості мислення та поведінки цієї індивідуальної душі в даний час і в даному місці.

Засновник української класичної філософії Г. Сковорода (1722-1794) ввів поняття «спорідненості», тобто слідування людиною своєї природи. Філософ, розглядаючи природу людини, вважав, що віна з'являється на світ з вродженими задатками до того чи іншого виду діяльності. У процесі самопізнання людина відкриває в собі вище начало, об'єднує його з Богом і робиться богорівною, насамперед завдяки усвідомленню свого власного покликання, яке адекватно реалізується у відповідних формах діяльності. Тільки тоді людина досягає щастя. «Сродна» діяльність характеризується тим, що вона однаково корисна і для того, хто знайшов своє покликання, і для суспільства. Цією єдністю суспільного і особистого інтересу «споріднена» праця відрізняється від випадкової роботи, обраної з міркувань користі, слави чи гордості [8].

Поняття «спрямованість особистості» в сучасній науковій літературі визначається як система спонукань і ціннісних орієнтацій, що визначає вибіркове ставлення та активну поведінку людини, тобто стійку систему мотивів, які орієнтують життєдіяльність особистості [3]. За думкою В.П. Безпалько, мотивація, в свою чергу, – це генетичне прагнення людини до самореалізації в певних видах діяльності відповідно до її вроджених задатків та здібностей, яке реалізується в досягнення тільки у тому випадку, коли виникають або здійснюються певні умови для цього [2]. Вважаємо, що первісною умовою реалізації особистісного потенціалу людини є саме визначення її вродженої спрямованості на той чи інший вид діяльності. І це є завданням психології і педагогіки. Тут, безумовно, встає питання надійного інструментарію діагностування спрямованості особистості на вид діяльності. В зв’язку з цим не можна не звернутися до праць видатного швейцарського психолога XX століття К. Юнга (1875 - 1961), в яких знайшла відображення ідея індивідуації.

Індивідуація, за Юнгом, – це процес, в ході якого ми стаємо тими, хто ми є насправді, процес розвитку всіх здібностей, талантів і можливостей людини. Мета даного процесу - реалізація Самості (das Selbst) - центрального поняття людської душі, архетипу найповнішого людського потенціалу та єдності особистості, як цілого. Самість включає як усвідомлені, так і несвідомі рівні особистості, будучи головним джерелом енергетичного поля природного психофізичного потенціалу людини [9].

Спираючись на ретроспективний аналіз підходів до типології особистості та її основні критерії, які, починаючи з античності, мали місце в психології, філософії, мистецтві, релігії, міфології, а також на свою багаторічну лікарську практику, К. Юнг створив дієвий інструментарій для діагностування, детермінант життєвої та професійної спрямованості особистості. Теоретичну, а потім і прикладну модель комплексного діагностування спрямованості особистості К. Юнг представив наочно у формі компаса - кола з чотирма ортогональними координатами, кожна з яких символізує певний напрям і силу дії психологічних детермінант («орієнтацій») досліджуваного. Зовнішнє коло компаса відображає базову установку екстра-інтровертованість ego особистості, а центр - її глибинну архетипічну Самість. На координатах розташовані чотири базові функції: раціональні – мислення (thinking) і почуття (feeling); ірраціональні – відчуття (sensing) і інтуїція (intuitive). Пояснюючи значення чотирьох функцій, К. Юнг писав: «Я виділяю чотири функції: мислення, почуття, відчуття та інтуїцію. Функціональною сутністю відчуття є встановити, що щось існує, мислення говорить нам, що означає це щось, почуття – яка його цінність, а інтуїція припускає, звідки воно з'явилося і куди слідує» [9]. У своїх численних роботах К. Юнг дав досить повну характеристику кожної функції, а також механізму їх системної взаємодії. У поєднанні однієї з домінуючих установок і двох психічних функцій, які дає діагностичний компас, К. Юнг визначив і детально описав вісім типів спрямованості особистості.

Ідеї К. Юнга згодом були використані в роботах досить великої кількості його учнів і послідовників: В. Штерна, Г. Мюррея, Г. Олпорта, А. Маслоу, Е. Еріксона, К. Роджерса, а також стали фундаментом для двох теорій, що незалежно розвиваються в різних точках планети – американської теорії типів (type theory) і вітчизняної соціоніки. Так як обидві ці теорії розвивалися паралельно і незалежно, їх зміст і мова мають відмінності. Однак обидві вони отримали широке практичне застосування у визначенні спрямованості професійної діяльності людини в залежності від її типу.

Фундаторками американської теорії типів вважаються К. Брігс та І. Майерс, які запропонували до чотирьох базових функцій в компасі К. Юнга додати ще дві J (judging) – судження, P (perceiving) – сприйняття, тим самим, збільшивши кількість типів до 16 і розширивши можливості для більш «індівідуаційного» підходу при визначенні спрямованості кожного з них. Надалі Д. Кейрсі, на підставі численних емпіричних даних діагностики загальної та професійної спрямованості особистості, розвиваючи ідеї І. Майерс і К. Бріггс, виділив чотири групи типів, називаючи їх темпераментами: NT, NF, SJ, SP і розробив типологію професій і сфер діяльності.

Не зупиняючись детально на відмінностях теорії типів від соціоніки, відзначимо, що в соціонічному діагностуванні типу важливим моментом є діагностика особистісної установки саме на вид діяльності. За В. Гуленко і В. Тищенко можна виділити чотири таких установки, що утворюються шляхом перетину юнговских дихотомій мислення/відчуття (логіки/етики в соціоніці ) і сенсорики / інтуїції. Управлінці - ця установка формується в людини, якщо в його соціотипі поєднуються ознаки сенсорика (відчуття) та логіка (мислення). Основна спрямованість таких осіб – управління предметами, знаряддями, механізмами, а також людьми як учасниками виробничого процесу. Соціали – поєднують ознаки етики (почуття) та сенсорики (відчуття), спрямованість – соціальна сфера діяльності: торгівля, охорона здоров'я, постачання, сервіс, послуги. Гуманітарії – люди, в соціотипі яких об'єднані ознаки інтуїції і етики (почуття). Краща сфера застосування для них – література, мистецтво, психологія, мови, журналістика, педагогіка, філософія, інші гуманітарні науки, релігія. Сайентісти (від англ. science – наука) – поєднують у собі інтуїцію і логіку (мислення). Бажана сфера застосування їх сил – наукові дослідження, дослідно-конструкторські розробки, складання програм розвитку, проведення експериментів [4].

Повертаючись до теми важливості визначення професійної спрямованості саме серед студентів економічного профілю відзначимо, що галузь знань «Економіка та підприємництво» включає наступні спеціальності: економічна теорія, економічна кібернетика, міжнародна економіка, економіка підприємства, управління персоналом та економіка праці, прикладна статистика, маркетинг, фінанси і кредит, облік і аудит, банківська справа, оподаткування, товарознавство і торговельне підприємництво. Зрозуміло, що вивчати, а потім і застосовувати на практиці знання економічного профілю можуть люди з будь якими здібностями, але чи буде така праця успішною і плідною для суспільства, і головне – чи буде приносити задоволеність самій людині, чи сприятиме її професійному зростанню? Тому вважаємо, що однією з педагогічних умов професійного зростання майбутніх фахівців-економістів є визначення їх природної професійної спрямованості, а інструментальною базою у цьому можуть слугувати теорія К. Юнга про психологічні типи та засновані на ній теорія типів, соціоніка.

Варіативна частина освітньо кваліфікаційних характеристик (ОКХ) включає характеристики майбутніх бакалаврів, спеціалістів, магістрів з переліком знань, умінь, трудових функцій, типових завдань професійної діяльності, а також професійні назви робіт (посад), які здатні виконувати випускники вишів.



Як приклад розглянемо освітньо-кваліфікаційну характеристику спеціаліста спеціальності 7.03050501 Управління персоналом та економіка праці. Вона визначає наступні основні трудові функції, типові завдання діяльності й професійні компетенції спеціаліста з управління персоналом та економіки праці [6]:

  • виявляти наявні й очікувані диспропорції в структурі персоналу для її оптимізації з урахуванням змін у виробництві;

  • аналізувати призначення робочих місць, зміст і умови виконання трудових (управлінських) процесів для визначення вимог до працівників;

  • оцінювати економічні й соціальні втрати підприємства внаслідок тимчасової непрацездатності працівників через несприятливі умови праці, виявляти негативні тенденції;

  • аналізувати ефективність чинних систем мотивації різних категорій персоналу за різних організаційно-технічних умов;

  • проводити соціологічні опитування і виявляти незадоволені соціальні потреби працівників;

  • підбирати необхідну інформацію про внутрішній ринок праці, тенденції на зовнішньому ринку праці, про ринок освітніх послуг, стратегію розвитку підприємства та брати участь у формуванні (коригуванні) стратегії управління персоналом;

  • складати прогнози чисельності і структури персоналу з урахуванням прогнозу змін у виробництві та на ринку праці;

  • виявляти резерви зменшення трудомісткості виробів;

  • обґрунтовувати пропозиції щодо формування політики підприємства в галузі трудових доходів і оплати праці;

  • проектувати власну тарифну систему оплати праці або адаптувати до умов виробництва галузеву тарифну систему;

  • аналізувати документи претендентів на вакантні робочі місця;

  • вести цілеспрямовану бесіду з претендентом на вакантну посаду;

  • організовувати і проводити цільове тестування заздалегідь відібраних кандидатів на вакантні посади;

  • організовувати процеси виробничої та соціальної адаптації новоприйнятих працівників;

  • організовувати внутрішньовиробниче навчання робітничих кадрів;

  • організовувати підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, організовувати навчання кадрового резерву;

  • формувати банки вакансій;

  • укладати договори з роботодавцями на працевлаштування безробітних і т.д.

В таблиці 1 наведені професійні назви можливих посад для майбутніх спеціалістів спеціальності Управління персоналом та економіка праці.

Таблиця 1

Професійні назви робіт (посад), які здатний виконувати спеціаліст спеціальності 7.03050501 – Управління персоналом та економіка праці


Код за Класифікатором професій ДК 003:2010

Професійна назва роботи (посади)

1

2

2149.2

Інженер з охорони праці

2310.2

Асистент

2320

Викладач професійного навчально-виховного закладу

2320

Викладач професійно-технічного навчального закладу

2351.2

Методист з економічної освіти

2359.2

Інструктор з праці

2412.1

Професіолог

2412.2

Економіст з праці

2412.2

Інженер з нормування праці

2412.2

Інженер з організації праці

2412.2

Інженер з організації та нормування праці

2412.2

Інженер з підготовки кадрів

2412.2

Інженер з профадаптації

2412.2

Інструктор передових методів праці

2412.2

Професіонал з розвитку персоналу

2412.2

Профконсультант

2412.2

Страховий експерт з охорони праці

2412.2

Фахівець з аналізу ринку праці

2412.2

Фахівець з питань зайнятості (хедхантер)

2412.2

Фахівець з профорієнтації

2429

Інспектор праці (правовий)

Аналізуючи трудові функції, типові завдання діяльності й професійні компетенції спеціаліста з управління персоналом та економіки праці умовно можна розбити їх на дві групи: перша – переважно аналітичні функції та завдання, друга – організаційно-комунікаційні. Відповідно основні професійні риси майбутніх фахівців, які спрямовані виконувати функції першої групи, – це: здатність до аналітичного мислення та систематизації інформації, логічність, прагматизм та реалізм у прийнятті рішень, конкретність мислення, здатність працювати наодинці, що відповідає наявності у типі особистості (за К. Юнгом) такої настанови, як інтроверсія та поєднання функцій мислення (логіка) та інтуїція.

Друга група функцій буде більш ефективно виконана особами, що мають наступні професійні риси: організаційні здібності, здатність до ефективних комунікацій, схильність до психологізму та потреба працювати в групі. Це відповідає настанові екстраверсія та поєднанню таких домінуючих функцій, як відчуття (сенсорика) та почуття (етика) або мислення (логіка) та відчуття (сенсорика).

Згідно з виявленим типом студента можна пропонувати йому по-перше певні спеціальності у межах обраної галузі знань, а згодом і певні професії за обраною спеціальністю (таблиця 1), які будуть максимально відповідати його природному типу особистості, що в подальшому сприятиме професійному зростанню майбутнього фахівця. Вищезазначене може бути прийняте як гіпотеза, що потребує подальшої експериментальної перевірки.


Список використаних джерел

  1. Аристотель. О душе /Аристотель. – СПб.: Питер, 2002. – 224 с.

  2. Беспалько В. П. Образование и обучение с участием компьютеров: педагогика третьего тысячелетия/ В. П. Беспалько. – М: МОДЭК, 2002. – 349 с.

  3. Вітенко І. С. Основи психології / І.С. Вітенко. – Вінниця: Нова книга, 2001. – 255 с.

  4. Гуленко В.В., Тыщенко В.П. Соционика идет в школу. Педагогам, родителям, детям о типах и отношениях /В.В. Гуленко. – М: Черная белка, 2010. – 280 с.

  5. Новиков А.М. Постиндустриальное образование / А.М. Новиков. М: Эгвес, 2008. – 136 с.

  6. Освітньо-кваліфікаційна характеристика спеціаліста спеціальності 7.03050501 Управління персоналом та економіка праці [Електронний ресурс]: ГСВОУ 7.03050501. - 2014 – 14 с. Режим доступу: http://fru.org.ua/Projects

  7. Подоляк Л.Г. Психологія вищої школи: Навчальний посібник для магістрантів і аспірантів /Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. – К.: ТОВ “Філ-студія”, 2006. – 320 с.

  8. Сковорода Г. Повна академічна збірка творів / Г. Сковорода. За редакцією проф.Ушкалова. – Харків-Едмонтон-Торонто: Майдан;. Видавництво Канадського Інституту Українських Студій, 2011. – 1400 с.

  9. Юнг К. Психологические типы /К. Юнг. – СПб.: Азбука, 2001. – 720 с.






СЕКЦІЯ 3:
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ,

УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК

І АУДИТ






Бессонова С.И., к. э. н., доц., доцент кафедры «Учет и аудит»,

ГВУЗ «Приазовский государственный технический университет», г. Мариуполь,Україна

Управление объектами интеллектуальной собственности в условиях энергосбережения
Анализ законодательной базы в области права интеллектуальной собственности и исследование работ по управлению объектами интеллектуальной собственности говорят о важности проблемы современного управления предприятием, и особенно в условиях энергосбережения.

В настоящее время интеллектуальным активам в мире уделяется пристальное внимание, поскольку данные активы позволяют снижать энерго- и ресурсоемкость, улучшать финансовое состояние предприятия путем повышения рентабельности производства. Однако, в настоящее время не в полной мере освещены принципиально важные вопросы, связанные с формированием эффективной политики управления объектами интеллектуальной собственности промышленных предприятий. Проблемные аспекты состоят в следующем. Проблема неиспользования, непосредственно самим предприятием, значительного количества интеллектуальных активов, состоящих на балансе. Объяснение этому можно найти следующее:

- не все разработки на предприятии являются инновационными;

- четко не сформулированы цели использования интеллектуальных активов;

- не определена степень их влияния на конечный результат в условиях энергосбережения;

- отсутствие определения эффективности коммерциализации результатов интеллектуальной деятельности;

- снижение профессиональности кадровых ресурсов.

В связи с этим возникает потребность в разработках по совершенствованию механизма управления инновационными интеллектуальными активами (ИИА) промышленного предприятия.

Для осуществления эффективного управления инновационными интеллектуальными активами необходимо рассмотреть этапы управления в следующей последовательности:

1. Провести инвентаризацию интеллектуальных активов, состоящих на учете предприятия. В результате инвентаризации необходимо уточнить поступление данных объектов на предприятие. Поступление на предприятие объектов интеллектуальной собственности чаще всего возможно вследствие взносов учредителей в уставный капитал предприятия, приобретения, создания, использования на условиях лицензий (простой, исключительной и полной). Более детальный учет инновационных интеллектуальных активов позволит правильно начислять амортизацию данных объектов, определять расходы по созданию и использованию интеллектуальных активов, формировать себестоимость, что в дальнейшем может оказать влияние на коммерциализацию объекта интеллектуальной собственности и его трансфер.

2. Комплексный анализ эффективности использования и прогнозный анализ приобретения инновационных интеллектуальных активов заключается в анализе экономических выгод от применения данных объектов на предприятии. В условиях рыночных отношений требует детального анализа комплексная оценка показателей инновационной деятельности предприятия, сопоставление результатов производственной деятельности, технологических процессов и анализа влияния на производственные показатели от внедрения объектов интеллектуальной собственности в производственный процесс, анализ показателей ресурсо- и энергосбережения, анализ кадровых и трудовых ресурсов, анализ платежеспособности, финансовой устойчивости и прибыльности. Прогнозный анализ позволит спрогнозировать возможные экономические выгоды и исследовать возможность приобретения инновационного интеллектуального актива.

3. Результаты проведенного анализа позволят принимать управленческие решения относительно учтенных в балансе предприятия инновационных интеллектуальных активов: либо передавать их на коммерческой основе как внешним, так и внутренним пользователям, совершенствовать их либо использовать самостоятельно при удовлетворении требованиям энергосбережения, конкурентоспособности и инновационности, а также увеличения показателей прибыли.

На рис.1 представлен алгоритм принятия управленческого решения относительно использования, приобретения и разработки промышленным предприятием инновационных инвестиционных активов в условиях энергосбережения.

Инвентаризация интеллектуальных активов и поиск ОИС





Комплексный анализ эффективности использования и прогнозный анализ приобретения ОИС

использования и приобретения ИИА








Результаты анализа





Да


Удовлетворяют требованиям энергосбережения, конкурентоспособности и инновационности?

Поиск новых ОИС




Нет

Приобретение или создание ИИА



Исследования по доработке интеллекту-ального актива




Защита и внедрение в собственное производство




Лицензирование и партнерство


Оценка экономической выгоды



Коммерциализация



Трансфер

Рис.1. Алгоритм использования приобретенных и созданных ИИА на промышленном предприятии в условиях энергосбережения


Рациональное управление инновационными интелектуальными активами позволит предприятию принять правильное решение относительно создания и разработки актива, целенаправленного поиска лицензий на ранее созданный актив вне предприятия. В дальнейшем, принятие данного управленческого решения повлияет на принятие решения относительно реализации состоящих на балансе предприятия объектов интеллектуальной собственности.

Борейко Н.А., магистр экономических наук

УО «Полоцкий государственный университет»,

г. Новополоцк, Республика Беларусь

Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   25


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница