Збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції м. Харків 2014 р



страница16/25
Дата12.05.2016
Размер4.79 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   25

Список використаних джерел

  1. Маздоров B.A. Истории развития бухгалтерского учета в СССР/В.А. Майоров. – М.: Финансы. 1972. С. 80.

  2. Чая В.Т. Чупахина Н.И. Аналитическое обоснование становления и развития системы управленческого учета / В.Т. Чая, Н.И. Чупахина // Экономический анализ. Теория и практика. 2007. - № 18. С. 68.

  3. Соколов Я. В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: Учебное пособие для вузов / Я.В. Соколов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. – 638 с.

  4. Соколов Я.В. Бухгалтерский учет в годы НЭПа / Я.В. Соколов // Бухгалтерский учет. – 1996. № 4. С. 79.


Лазаренко Д.О., д. е. н., завідувач кафедри обліку і аудиту

Донбаський державний педагогічний університет, м. Слов’янськ, Україна
ВИКОРИСТАННЯ ОБЛІКОВОГО ХРОНОГРАФУ ДЛЯ ПОТОЧНОГО УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ
Для здійснення поточного управління бізнес-процесами важливе значення має своєчасне інформативне забезпечення відповідних фахівців та адміністрації.

В управлінні бізнес-процесами дуже часто встає питання: - "Які технології дозволяють управляти бізнес-процесами найефективніше"? Як правило, тільки опис і автоматизація бізнес-процесів компанії, не принесе очікуваних переваг від процесного управління, поки не визначені ефективні механізми управління бізнес-процесами і засоби контролю за бізнес-процесами. З цього виходить принцип – бізнес-процеси, які не можуть бути виміряні, не можуть бути поліпшені. Вже не викликає сумніву, що бізнес-процеси є рушійною силою успіху компанії, тому виконання процесів повинне контролюватися, і будь-які відхилення мають бути скоректовані своєчасно за допомогою зустрічних заходів.

З цією метою багато підприємств впроваджують інформаційні системи класу ERP для обліку і контролю господарських операцій, проте, вони не завжди отримують однозначні результати. Це пов'язано з тим, що проекти впровадження цих систем орієнтовані більше на трансакційний облік і аналіз даних, а ось аналізу в частині ключових показників результативності, що відображають результативність бізнес-процесів, приділяється мало уваги. Більш того, існуючі системи фінансового і бухгалтерського обліку не завжди відбивають реального фінансового стану організації.

Побудова господарської інформації для управління бізнес-процесами суб’єкта господарювання потребує дотримання певних вимог: своєчасність, вірогідність, аналітичність, доступність, економічність тощо. Структурно ця інформація залежить від характерних якостей об’єкту обліку, специфіки господарського суб’єкту а її глибина від запитання користувача (керівника). Формування господарської інформації за національними стандартами не повністю задовольняє потреби управлінської ланки з потрібною глибиною. Особливо, коли мова йде про складні бізнес-процеси з багатогранною структурою господарської діяльності. В практиці сучасного управління все частіше спостерігається недостатня інформативність облікових даних для прийняття управлінських рішень. Це веде до негативних наслідків, конфліктних ситуацій, фінансових санкцій тощо. Крім того, представлення господарської інформації про певний процес має враховувати чітку послідовність господарських явищ з обов’язковим відображенням і документуванням фінансових операцій, податкових зобов’язань, товарно-розрахункових фактів. Накладка різних інформативних даних і нормативних актів, що регламентують один бізнес-процес, потребують впровадження нових методологічних засад.

Деякі наукові дослідження вже роблять спробу вдосконалити методологічні ланки бухгалтерського обліку для підвищення інформаційного забезпечення. Але вони не знайшли практичного втілення.

Практично вже існують сучасні інформаційні системи, наприклад ті, що працюють на платформі 1С: Підприємство, які враховують логіку побудови бізнес-процесів з їх нормативно-законодавчім врегулюванням. Але вони не мають теоретичного і наукового обґрунтування, а також не мають хронології виконання облікових процедур.

Окрему проблему створюють бізнес-процеси, операційний цикл котрих триває більше за одного звітного періоду. При цьому є потреба розподілу доходів і витрат між звітними періодами.

З метою підвищення інформативності облікових даних ми спробували доповнити вимоги, що висуваються до бухгалтерського обліку принципово новим методом облікового хронографу. Застосування цього методу змінює наявне уявлення і допомагає представленню всіх фактів і явищ, що відбуваються в бізнес-процесах в хронологічній послідовності. Сутність цього методу полягає у відображенні фактів бізнес-процесу в рамках одного операційного циклу на хронологічній шкалі. Вся необхідна первинна (дата, проводка, зміст операції тощо) інформація нанизується на шкалу за допомогою модулів.

На рис.1 представлений приклад хронографу, що характеризує бізнес-процес продажу бланків путівок за передплатою і надання послуг санаторно-лікувальним закладом.

группа 13

выноска 2 (с границей) 20



А

1прямая со стрелкой 16. Виникнення зобов’язання

Ппрямая со стрелкой 9еріод надання послуг

4. Списання зобов’язань


















выноска 2 (с границей) 28


прямая со стрелкой 21выноска 2 (с границей) 17прямая со стрелкой 23

Рис.1. Приклад хронографу бізнес-процесу санаторно-лікувального закладу


На хронографі видно, що послуги розподіляються між двома звітними періодами (2 суміжних місяця). Модулі чітко показують момент, до якого належить конкретна господарська операція, а також період, до якого належить бізнес-процес. До того ж бізнес-процес виглядає як завершений цикл, що дозволяє керівництву контролювати його на кожному етапі і виключає необхідність пошуку господарських операцій серед облікових регістрів за різні звітні періоди.

Облікові дані, що містяться в хронографі разом з первинною інформацією, яка, як правило, використовується для подальшого узагальнення і формування звітності. Для цього за принципом періодичності необхідно провести обробку інформації за звітний період [2].

Однією з основних переваг методу є надання власникам можливості аналізу і швидкого пошуку аномальних операцій, що вимагають оптимізації. При проведенні такого аналізу також акумулюються знання, необхідні для ухвалення рішень, що фактично гарантує, що ніякі бізнес-процеси не вийдуть за межі заданої продуктивності так, що цього ніхто не помітить. Усе це дозволяє вести моніторинг і гарантувати, що при виконанні бізнес-процесів, що проходять через системні і організаційні межі, контролюється їх послідовність. Якщо відбувається відхилення від запланованих значень, менеджери процесів своєчасно отримують попередження так, щоб вони могли втрутитися і скоректувати хід виконання процесу.

Використання методу може бути доречним для стандартизації бізнес-процесів і відображення всіх можливих варіантів проведення розрахунків. В умовах автоматизації дані хронографу можуть оперативно оброблятися і будуть корисними для поточного контролю, аналізу і управління. Водночас є сенс використовувати цей метод для кваліфікаційного інструктажу менеджерів, що відповідають за певні бізнес-процеси.


Список використаних джерел

  1. Володькін К. С. Контролінг бізнес-процесів в системі управління підприємством / К. С. Володькін // Формування ринкової економіки [Електронний ресурс]: наук. зб. / М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана»; відп. ред. О. О. Бєляєв. – 2010. – Вип. – 24. – С. 266 – 274.

  2. Лазаренко Д.О. Організація інформаційно-аналітичного процесу в системі управління підприємством // Культура народов причерноморья. – №235. – 2012 г. С. 45-47.

  3. Воронкова А.Е., Калюжна Н.Г., Отенко В.І. Управлінські рішення у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства: організаційний аспект: монографія / Східноукраїнський національний ун-т ім. Володимира Даля. – Х.: ВД "ІНЖЕК", 2008. – 512 c.

  4. Теличко Г.О. Автоматизована система обробки інформації для підтримки прийняття рішення добору і розподілу персоналу підприємства: автореф. дис. канд. техн. наук: 05.13.06 / Донецький національний ун-т. – Донецьк, 2007. – 19 с.

  5. Дерлоу Дес. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень: Пер. з англ. / Р.А. Семків (пер.з англ.), Р.Л. Ткачук (пер.з англ.). – К. : Всеувито; Наукова думка, 2001. – 242 с.


Проданчук М.А., к.е.н., доц.,

кафедра обліку, аудиту та економічного аналізу

Буковинський державний фінансово-економічний університет,

м. Чернівці, Україна
МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ
Нові вимоги до управління вимагають від обліку не тільки відображення фактів господарської діяльності підприємства, а й забезпечення ефективних управлінських рішень на основі бухгалтерського обліку, організованого відповідно до чинного законодавства. Господарська діяльність підприємств має супроводжуватися такою інформаційною системою, яка враховує вимоги усіх користувачів та інвесторів. Тому очевидно, що потрібен інструментарій формування достовірної інформаційної бази, за допомогою якої на ієрархічному управлінському рівні створюватиметься інформація про ресурси підприємства та джерела їх утворення, ліквідність, рентабельність, фінансову стійкість і кредитоспроможність підприємств.

Багато вітчизняних та зарубіжних вчених приділяють велику увагу аспектам облікової політики. Професор М.С. Пушкар визначає окремі елементи облікової політики: теорія, методологія, технологія, організація [3]. Проф. Ф.Ф. Бутинець виділяє такі аспекти облікової політики: організаційно-технічний і методичний аспект [1, с.363-364]. Інші вчені виокремлюють лише два аспекти облікової політики, зокрема, одні з них - методичний і організаційний.

Основою для формування подальшого напрямку розробки технологічного та організаційного аспектів облікової політики є методичний. Погоджуємося з М. С. Пушкарем та М. Т. Щирбою, що методичний аспект облікової політики є найбільш специфічним, в якому розвиваються способи визнання та відображення об’єктів обліку підприємства в межах чинних законодавчих актів і нормативно-правових документів з метою формування показників фінансової звітності [2].

Методичний аспект облікової політики побудований на базі діалектичного методу пізнання суспільства і людства, який розглядає всі явища природи у взаємозв’язку, у безперервному русі. В основу методу облікової політики покладено наукові прийоми, як спостереження, порівняння, дедукція і індукція, аналіз і синтез. Зазначені прийоми визначаються принципами бухгалтерського обліку, що дає можливість кожен об'єкт облікової політики розглядати у взаємозв’язку з теорією і практикою обліку.

При розробці облікової політики необхідно керуватися не тільки специфічними, але і загальними організаційно – управлінськими принципами, які характеризуватимуть зв'язки між господарськими процесами і ефективністю прийняття управлінських рішень.

Формування методичного аспекту облікової політики здійснюється із врахуванням наступних критеріїв (рис. 1).



Методичний аспект облікової політики

Цілі та завдання


Суб’єкти господарювання






Види бухгалтерського обліку

Об'єкти обліку у формуванні облікової політики




Принципи та методи ведення бухгалтерського обліку


Правила узагальнення звітної інформації



Рис. 1. Критерії формування методичного аспекту облікової політики
Методичний аспект облікової політики передбачає альтернативні способи та принципи відображення в бухгалтерському обліку об'єктів та отримання інформації про факти господарської діяльності у відповідності до П(С)БО та враховуються вимоги відповідних Законів України.

В методичному аспекті облікової політики розкриваються способи визнання та відображення об'єктів бухгалтерського обліку в межах чинних законодавчих документів із врахуванням специфіки діяльності підприємства. Специфіка полягає в тому, що кожне підприємство, враховуючи свою спеціалізацію, обирає, а при необхідності розробляє конкретні принципи, методи і прийоми ведення бухгалтерського обліку. У галузі сільського господарства необхідно звернути увагу на обґрунтування переліку витрат, що формують первісну вартість біологічних активів, методи обліку витрат та калькулювання собівартості сільськогосподарської продукції.

Отже, ефективність управлінського рішення залежить від комбінації елементів способів та принципів облікової політики, що в подальшому призведе до зіставності економічних показників та однозначного трактування подій і фактів господарської діяльності.

Методичною основою щодо системного підходу вирішення проблеми формування облікової політики має бути визначення класифікаційних ознак чинників. На вибір конкретних правил та умов, що відображаються в обліковій політиці підприємства, впливають ряд факторів, основні з яких наведено в табл. 1.


Таблиця 1

Фактори впливу на вибір облікової політики



Фактори

Характеристика

Внутрішні

Форма власності підприємства

Державна, колективна, приватна

Організаційно-правова форма підприємства

Державні підприємства, приватне підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство, сільськогосподарські кооперативи, фермерські господарства тощо

Економічна потреба внутрішніх користувачів облікової інформації

Збереження майна власників - членів кооперативу

Вид діяльності

Виробнича, торговельна, комерційна, фінансова тощо

Галузева приналежність

Сільське господарство, торгівля, будівництво, транспорт, промисловість тощо

Організаційна структура управління

Лінійні, функціональні, лінійно-функціональні, дивізіональні, матричні структури.


Місія та стратегія розвитку фінансово-господарської діяльності підприємства

Місія, цілі та завдання підприємства (реалізація стратегії), поточні та перспективні плани, виконання інвестиційних програм тощо

Виробнича структура підприємства

Цехова, безцехова, корпусна та комбінатська тощо


Розмір підприємства

Обсяги виробництва, середньоспискова чисельність працівників тощо

Тип виробництва

Одиничне, серійне, масове

Самостійність дій

В питаннях ціноутворення

Рівень автоматизації виробничих і управлінських процесів

Комп’ютерна техніка, програмні продукти, засоби оргтехніки тощо

Наявність ефективної системи інформаційного забезпечення підприємства з економічних та правових питань

За всіма необхідними для підприємства напрямами

Матеріальне заохочення і відповідальність працівників

Система матеріального заохочення ефективної роботи працівників і матеріальної відповідальності за коло обов’язків, що виконуються

Зовнішні

Система оподаткування

Загальна, спрощена, звільнення від різного виду податків, зменшення ставок податків, надання пільг з оподаткування тощо

Економічні

Рівень інфляції; розвиток інфраструктури ринку; сприятливість інвестиційного клімату тощо

Технологічні, соціальна політика



Вище зазначені внутрішні чинники можна доповнити наступними: обсяг виробництва і реалізації продукції, чисельність працюючих, вартість майна підприємства; матеріальна база (наявність технічних засобів, комп'ютерної техніки); структура облікової служби, рівень кваліфікації управлінського складу та бухгалтерської служби, наявність ефективної системи внутрішнього аудиту та контролю.

Аналіз впливу внутрішніх та зовнішніх факторів дозволяє сформувати оптимальний варіант облікової політики підприємства з врахуванням особливостей функціонування підприємства. Така облікова політика повинна максимально забезпечити своєчасну інформаційну підготовку економічно обґрунтованих управлінських рішень і стати надійним інструментом вирішення проблем саме економічного аспекту.

Список використаних джерел


  1. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік в Україні. Міфологія / Ф.Ф. Бутинець. –Житомир: ЖДТУ, 2003. – Ч 2. – 524 с.

  2. Пушкар М. С. Теорія і практика формування облікової політики: [монографія] / М. С. Пушкар, Т. М. Щирба. – Тернопіль: Карт-бланш, 2010. – 260 с.

  3. Пушкар М.С. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерського обліку в Україні (теоретико-методологічні аспекти): Автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.06.04 / Тернопільська академія народного господарства. – Тернопіль, 2000. – 31 с.

УДК 657.412.1: 347.735 (477)

Фадєєва Г.М., к.е.н, доц.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків, Україна

Бігдан І.А., к.е.н, доц.,

Харківський інститут бізнесу і менеджменту, м. Харків, Україна
ПРОБЛЕМИ СПИСАННЯ ПРОСТРОЧЕНОЇ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ «СПРОЩЕНЦЯМИ» ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
В статті звернута увага на необхідність з метою податкового обліку класифікації кредиторської заборгованості на «товарну» і «безтоварну» та запропоновані підходи до обліку кредиторської заборгованості, зокрема простроченої, суб’єктами, що застосовують спрощену систему оподаткування
The article are referred to the need for tax accounting creditor’s liabilities classification to "commodity" and "uncommodity"liabilities and suggested approaches to creditor’s liabilities accounting , including overdue, of subgects who apply the simplified taxation system
Ключові слова: кредиторська заборгованість, строк позовної давності, спрощена система оподаткування, облік, товарна заборгованість, безтоварна заборгованість, об’єкт оподаткування
Keywords: creditor’s liabilities, suit prescription term, the simplified system of taxation, accounting, commodity liabilities, uncommodity liabilities, object of taxation

Вступ. Кредиторська заборгованість — це заборгованість підприємства іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов'язання її погашення в певний строк. Списання кредиторської заборгованості та відображення такої операції в обліку є одним із складних, неоднозначних та «різночитаємих» питань.

У Податковому кодексі України міститься п. 292.3 ст. 293, згідно з яким до суми доходу платника єдиного податку за звітний період включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Ця вимога поширюється не на всіх платників єдиного податку та застосовується не до всієї кредиторської заборгованості. Прямого визначення терміна «сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності», зокрема у ПКУ, немає.

Необхідно відзначити, що вимога щодо включення кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, до складу доходу платника єдиного податку не поширюється на фізичних осіб — платників єдиного податку 1-ї та 2-ї груп та платників єдиного податку 3-ї та 5-ї груп — неплатників ПДВ.

Суми кредиторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності, вважають доходом у звітному періоді лише для платників єдиного податку 3-ї групи за ставкою 3% (із сплатою ПДВ), а також 4-ї і 6-ї груп (юридичних осіб – платників єдиного податку). Для інших категорій платників єдиного податку, що не є платниками ПДВ, така кредиторська заборгованість доходом не вважається.

У контексті списання простроченої кредиторської заборгованості «спрощенцями – юридичними особами» інтерес представляють норми п. 292.3 ПКУ, відповідно до яких в суму доходу за звітний період включається сума кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, і вартість безкоштовно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Виклад основного матеріалу. На наш погляд, кредиторська заборгованість має різну природу: вона може бути результатом раніше отриманого авансу (так звана «безтоварна» заборгованість) і результатом отриманих, але не сплачених матеріальних цінностей, робіт або послуг (так звана «товарна» заборгованість). Разом з тим, пояснень таким тонкощам в ПКУ немає.

Різна природа виникнення кредиторської заборгованості має неоднакові податкові наслідки для платників податків. Це означає, що ще на етапі первинного відображення в обліку «спрощенця» кредиторської заборгованості мали місце різні податкові наслідки:



  • кредиторська заборгованість, пов'язана із отриманням авансів, потрапляла під оподаткування єдиним податком за першою операцією - надходження грошових коштів;

  • інша кредиторська заборгованість на етапі її первинного відображення в бухгалтерському обліку не впливала на податковий облік.

Таким чином, сукупність норм пп. 2 п. 292.1 ПКУ і п. 292.3 ПКУ дозволяє стверджувати наступне: як для платника податків на загальній системі оподаткування, так і для спрощенця прийнятна і доцільна класифікація всіх кредиторських заборгованостей, що підлягають списанню на такі категорії: «безтоварні» кредиторські заборгованості і «товарні» кредиторські заборгованості.

Існують певні відмінності в обліку спрощенця та у платника податку, який перебуває на звичайній системі оподаткування. Справа в тому, що спрощенці – юридичні особи, як правило, для бухгалтерського обліку застосовують спрощений план рахунків. А йому не властива деталізація, притаманна Плану рахунків за Інструкцією № 291 «Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань и господарських операцій підприємств й організацій» [2]. Фактично це означає, що як «безтоварні», так і «товарні» кредиторські заборгованості можуть «розчинитися» в сальдо одних і тих же рахунків:




  • Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   25


База данных защищена авторским правом ©dogmon.org 2019
обратиться к администрации

    Главная страница